1830 рік. Зверніть увагу, що для московитів з української робиться переклад на московський язик (тому що московити-росіяни не розуміли українську і це видко за московськими документами ще з 17 століття).


http://xn--90ax2c.xn--p1ai/catalog/000199_000009_005407053/viewer/?page=10


http://xn--90ax2c.xn--p1ai/catalog/000199_000009_005407053/viewer/?page=11


http://xn--90ax2c.xn--p1ai/catalog/000199_000009_005407053/viewer/?page=12

Джерело: Погорельский, Антоний. - Монастырка. 1830. - С. 5-7

Причина редагування : заміна не робочих світлин.




Останнє редагування: 22 червня 2018 13:57:00 від Ruthene

Російський член Російської академії П. Сумароков - агент австрійського генштабу

Російський письменник, сенатор і член Російської академії Павєл Сумароков, коли уперше ступив на Українську землю, записав у свій щоденник в 1803 році:

"Но что означаетЪ вЪ селѣ ЛипецахЪ, послѣдней къ Харькову станціи, эта крутая перемѣна во всемЬ, что только взору не представляется? ВотЪ бѣлѣются низкие униженныя мазанки; вотЪ поселяне, с обритыми головами, разЪѣзжаютЪ на волахЪ, и вотЪ открытые шинки винной продажи. ВЬ опрятной и веселенькой хатѣ нахожу я, иные лица, иные обыкновенія, иное на хозяевахЪ одѣяніе, иное устройство и слышу иной язык.

Не ужель тутЪ положенЪ предѣлЪ Имперіи? Не вЪ другое ли вЪѣзжаю я государство? - НѣтЪ! Имперія все продолжается; а отсюда начинается край называемый Малороссіею."

Сумароков П.И. Досуги крымского судьи или второе путешествие в Тавриду Павла Сумарокова. Ч. 1. - 1803 г. - С. 45

Академік Петербурзької АН Василь Федорович Зуєв - ще один агент австрійського генштабу 

Натураліст і мандрівник, академік Петербурзької АН Василь Федорович Зуєв (роки життя 1745-1794), подорожуючи по Україні, писав про малоросіян (українців):

"народЪ какЪ нарѣчїемЪ, одѣянїемЪ, такЪ и поступками отЪ РусскихЪ совсемЪ отмѣненЪ, но сїе, какЪ уже извѣстное, здѣсь оставляю"

В. Ф. Зуев "Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году" (1787). - С. 185.

Ще один агент австрійського генштабу.

1817 рік.

Російський князь, поет, драматург, мемуарист Іван Михайлович Долгорукий (роки життя 1764-1823), подорожуючи по Україні, вів свій щоденник:

"Началась Малороссія: другое нарѣчіе, другіе обычаи"

И. М. Долгорукий. Путешествие в Киев в 1817 году. М., 1870. - С. 20

1810 рік.

Той же князь Іван Михайлович Долгорукий (агент австрійського генштабу  ) у 1810 році в Україні.

Переклад з московської:

"Тут я вже почував себе у чужих краях, за найпростішою, але для мене достатньою причиною: я перестав розуміти мову народню; зі мною обиватель розмовляв, відповідав на моє запитання, але не зовсім розумів мене, а я з п'яти його слів вимагав трьом перекладу.

Не станемо входити у лабіринт докладних і тонких міркувань; дамо волю простому поняттю, і тоді багато, думаю, погодяться зі мною, що де перестає нам бути зрозуміло наріччя народу, там і кордони нашої батьківщини, а по-моєму, навіть і вітчизни.

Люди чиновні належать всім країнам: якщо не по духу, вони по навичкам - космополіти; їх наріччя, отже, є загальне з усіма.

Але, так звана чернь, - вона визначає живі урочища між царствами, котрі політика пов'язує, і Ліфляндець завжди буде для Росії іноземець, хоча він і я однієї Державі служимо. "

Долгоруков И. М. Славны бубны за горами или путешествие мое кое-куда 1810 года. - С. 64

1816 рік. Наступний агент австрійського генштабу.

У 1816 році російський державний діяч і майбутній одеський губернатор та член Державної Ради Російської імперії Олексій Іраклійович Льовшин у своїх листах писав про те,

що він "бачив більшу частину Малоросії" (України), писав, що малоросіяни (українці) відносяться до великороссіян (московитів) і відзначав  їх "неприємну рису":

  "ненависть малоросіян до великороссіян", що вони часто кажуть "Добрий чоловік, та Москаль"    і що навіть "цього ще мало: вони переливають це почуття у своїх малюків і лякають їх Москалями. При цьому імені перелякана дитина перестає кричати".

Левшин А.И. Письма из Малороссии // Украинский вестник на 1816 год. Книжка десятая. Месяц октябрь. - С. 45-47.

1861 рік.

На Московії агенти австрійського генштабу були скрізь

Европейская Россия в физическом и этнографическом отношениях / Сост. В. Лядов. - Санкт-Петербург : тип. П.А. Кулиша, 1861

"Какъ южная природа Европейской части Россіи не походитъ на сѣверную, такъ и племя Малорусское отличается отъ Великорусскаго физіономіею, языкомъ, нравами и обычаями"

С. 131


С. 132


С. 133


С. 135

Ще один агент австрійського генштабу.

1817 рік.

Російський князь, поет, драматург, мемуарист Іван Михайлович Долгорукий (роки життя 1764-1823), подорожуючи по Україні, вів свій щоденник:

"Началась Малороссія: другое нарѣчіе, другіе обычаи"

И. М. Долгорукий. Путешествие в Киев в 1817 году. М., 1870. - С. 20
Показати зображення...
Показати зображення...

думаю шо князь бедняга и в московской глубинке мало кого понимал, для него родным языком был франзузский.
Весь двор в 1810 году говорил исключительно на франзузском.

думаю шо князь бедняга и в московской глубинке мало кого понимал, для него родным языком был франзузский

Думати можна що завгодно, а за фактом, його біографія свідчить про зворотне - що він прекрасно володів російською мовою і це ще не все,  його літературна діяльність була зв'язана саме з російською мовою, а не з французькою.

1825 рік. Черговий агент австрійського генштабу. 

У 1825 році Сбітнєв Іван Матвійович (1796-1856) російський і український педагог, під час поїздки до Харкова писав у своєму щоденнику:

"Всем известно, что за Сеймом начинается плодоносная Украина - страна, отличающаяся от наших мест наречием, обычаем, одеждою и самим даже видом людей, их жизнью, земледелием и почвой земли."

"Я спросил у хозяйки кувшин молока; она отвечала: "ніколи; я невторопаю, що ти кажеш, Москалю"...

...Туземцы насмешливы и не любят ни Москалей, ни Задесенцев, или, как по их названию, Литвинов. Увидя проезжих, оставляют работу, затягивают на счет их ругательные и сатирические песни, сопровождаемне громким смехом и продолжительными отголосками”


Сбитнев И. Поездка в Харьков // Вестник Европы. Т. 172. — № 15/16. — 1830. - C. 222, 244

1848 рік.

Володимир Даль про адиннарот 

"на югѣ сидѣли славянѣ, а во—всей Великоруссіи чухны разныхъ поколѣній" 



"Что Погодинъ ни говори, а гораздо болѣе половины земляковъ нашихъ - обрусѣвшая чудь. Посмотрите въ Тверской на Карелъ, въ Нижегородской, Пензенской, Симбирской и др. на Мордву, Чувашь - они обрусѣли въ глазахъ нашихъ, и нынѣшнее поколѣніе не знаетъ болѣе своего языка[/b]. Тоже видѣлъ я въ Пермской, Вятской и - Орловской; пусть рѣшитъ Погодинъ, какъ Историкъ, какого поколѣнія чухны жили въ орловской, но это чудь. Одна половина Курскаго населенія также."



Два письма В.И. Даля к М.А. Максимовичу, 1848 / Русский филологический вестник Т. 58, Вып. 2 (N 4) 1907
Изд. под ред. проф. Е.Ф. Карского. - С. 357, 360

1866 рік.

Григорий Петрович Данилевский

"язык украинский в харьковских школах составляет, при объяснении уроков истории, закона божия и чтения, язык господствующий, чем облегчается и теперь преподавание детям сразу двух незнакомых им языков: церковного и великорусского"

Г. П. Данилевский. Украинская старина: материалы для истории украинской литературы и народного образования. 1866. - C. - 363

1825 рік.

Наступний агент австрійського генштабу - Пушкін Олександр Сергійович (1799 — 1837)



Драма "Борис Годунов" написана у 1825 році.

«И наконец из келии бежал
К украинцам, в их буйные курени,
Владеть конем и саблей научился»

Пушкин А. С. Борис Годунов : - 2-е изд. - Санкт-Петербург : Я.А. Исаков, 1871. - С. 74

1832 рік.

Агент австрійського генштабу - Микола Васильович Гоголь (Яновський) (1809-1852)



У 1829-1832 рр. "Вечера на хуторе близ Диканьки"

"продать католикамъ украинскій народъ и выжечь христіанскія церкви"

1825 рік,

наступний агент австр. генштабу- Рилєєв Кіндрат Федорович (1795 — 1826)


"Еще до сихЪ порЪ Украинцы поютЪ Думы о ГерояхЪ своихЪ: ДорошенкѢ, НечаѢ, СагайдашномЪ, ПалеѢ, и самому МазепѢ приписывается сочиненіе одной ихЪ нихЪ."

К. Ф. Рылеев. Думы.  - М., тип. С. Селивановского, 1825. - С. VI

Українська мова. В. Даль 1852 р.





Толковый словарь живого великорусского языка Владимира Даля. - 2-е изд. Санкт-Петербург. - 4 т.; А - З. - 1880. - С. XXXII, XXXVI.

Є такі недоумки, котрі відносять українську мову до "нарєчія великарусскава язика". Можете їм це показувати.

Даль розрізняє українську мову та російську.

Нехай і чорт - аби не москаль. Володимир Даль, 1860 р.

Приклад дружби народів у другому виданні тлумачного словника Даля:






Толковый словарь живого великорусского языка Владимира Даля. - 2-е изд. Санкт-Петербург. - 4 т.; А - З. - 1880. - С. XX, XXI.

http://tipa-bandera.livejournal.com/86071.html

з кацапами сперечатися себе зневажати

словник Даля це  наступний етап фальсифікації московської історії..

13 разів згадується назва Українці в тексті «Пересторога Україні» Дворецьких (1669 року)
Наведемо задля прикладу 3 згадки:

"И то бовѣж зле и не годится хвалити украинцом, иж гды з монархою яким, що доброго старши их постановять" (С. 133)

"Вшелякие во инътрати украинци на себе брати, одъ чого шалѣючи,
яко народъ простый и безърозумный, вневечъ ся пооборочали. Пановат бовемъ им не можна и жаденъ монарха того им не позволи, аби простий народ монархом мѣл бы ровным сусѣдомъ, чого и Бг не дал простаком. Кгдыж украинцѣ такого ест розуму благого, же хотели быт, що неподобна, абы над ними не было монархи жадного, ани звѣрхности якой, которая бы не припустила безъ караня злости жадней, чого еднакъ доказат не будет могти." (С. 135)
http://history.org.ua/JournALL/journal/journal_1991_5/journal_1991_5.pdf

Рукопис зберігається у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, ф. 206 М/27, с. 99 — 130.

З приводу української мови у козацьку добу та її відмінності від московської:

Т. Г. Таїрова-Яковлєва (російський історик (дослідниця України XVI–XVIII ст.), директор центру з вивчення історії України Інституту історії Санкт-Петербурзького державного університету, доктор історичних наук, професор кафедри історії народів країн СНД Інституту історії)

Ось тут: https://youtu.be/IrRGhJozkm8?t=1m34s



і ще ось тут: https://youtu.be/NtFyZd1a8uI?t=1h2s

Подделка это все. Без утверждения печатью Нквд Кгб Фсб это все не считается. Это не Пушкин и Гоголь писал, а австрийский генштап подправил ихние работы.

«Живой» язык киевских граффити вполне уместно называть украинским образца раннего средневековья. Как делают, скажем, англичане. Хотя их «живой» язык обновился по меньшей мере на 50% после «turning point» - поворотной точки (в 1066 г.), как называют англичане приход норманнов.

Запад отходит от привычки смотреть на славянский мир глазами Москвы. В авторитетном «Словаре языков» Эндрю Долби (Dictionary of Languages. Andrew Dalby. Bloomsbury, 1999. London), где фигурируют старославянский (Old Slavonic), церковнословянский (Church Slavonic), об украинском языке написано черным по белому: «он имеет более длинную историю, чем русский» (Ukrainian has longer history than Russian). И о том, что Украина - «та территория, откуда праславянский язык (protoslavonic language) распространялся в частности и на север - в Беларусь и Новгород».

Dictionary of Languages. Andrew Dalby. Bloomsbury, 1999. London. - p. 659

«Украинский язык имеет более длинную историю, чем русский» (Ukrainian has longer history than Russian)»

Словник Української мови 16 століття -
Слова українські. Словник називається рускім:
https://plus.google.com/+AtmaSferaUA/posts/UJ97EPqNhJS



Л. Зизаній. Лексис або Наука ку читаню, и розумѣню писма слове(н)ского. Вильно: 1596 року
http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm

Памво Беринда. Лексикон словенороський. (1627)
 http://litopys.org.ua/berlex/be.htm

Словник українсько-московський.
Котляревський Іван Петрович. Енеїда. 1798 року

https://www.wdl.org/ru/item/11805/view/1/156/

Словниця Української (або Югової-Руської) мови.
Фортунат Піскунов.
Одеса, 1873 року

https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ

або тут

http://chtyvo.org.ua/authors/Piskunov_Fortunat/Slovnytsia_Ukrainskoi_abo_Yuhovoi-Ruskoi_movy/

Народні Українські пісні з голосом (50 пісень і 5 додатків). Гулак-Артемовський О. Київ, 1868 року

https://books.google.com.ua/books?id=7XlBAAAAYAAJ

Левченко М. Опыт русско-украинского словаря. Киев. - 1874 року

https://books.google.com.ua/books?id=9ddEAAAAYAAJ

Гатцук М. Українська абетка. - 1860 року

https://archive.org/stream/ukrainskaabetka00hatsuoft#page/n3/mode/2up

Максимович М. Сборник украинских песен. - Київ, 1849 року

http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/2128

Описание Украины (пер. Ф. Устрялов), Гийом Левассер де Боплан, - 1832 року

Описание Украины, или областей Королевства Польского, лежащих в пределах между Московией и Трансильванией, с присовокуплением известий о нравах, обычаях и военном искусстве украинцев.
Гийома Левассера де Боплана, 1651 года.

https://www.wdl.org/ru/item/14747/

Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы. - Москва, 1835 року

http://escriptorium.univer.kharkov.ua/handle/1237075002/2078



Про цю книгу ось що написав у своїй рецензії російський літературний критик Віссаріон Бєлінський (1811-1848), що чиста малоросійська [українська] мова, якою написана ця книга, недоступна для них, москалів, тому вони не можуть оцінити її:

"Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матыренкы. Москва. Въ Университетской типографіи. Року 1835.
Второе изъ этихъ сочиненій отличается чистымъ Малороссійским языкомъ, который совершенно недоступенъ для насъ, Москалей, и потому лишаетъ насъ возможности оцѣнить его по достоинству"
Полное собрание сочинений В.Г. Белинского В 12 томах / Под редакцией и с примечаниями С.А. Венгерова. - Санкт-Петербург : Тип. М.М. Стасюлевича, 1900. - С. 160

 Украинские народные песни.
Михаил Максимович.
Москва. В Университетской типографии. 1834.

 https://archive.org/details/ukrainskiianarod01maksuoft

Украинские народные предания. Книжка первая.
Пантелеймон Кулиш.
Москва. В Университетской типографии, 1847

http://chtyvo.org.ua/authors/Kulish/Ukraynskiia_narodnia_predaniia_Knyzhka_1_ukr/

з кацапами сперечатися себе зневажати

Так ТС і не сперечається - він просто дає підбірку матеріалів. За що йому великий респект!

Українські пісні, видані коштом О. С. Баліної.
Санктпетербург. 1863 року

https://books.google.com.ua/books?id=i05dAAAAcAAJ

Українські приказки, прислів'я і таке інше.
Спорудив М. Номис.
С.- Петербург. 1864 року

https://books.google.com.ua/books?id=_1FdAAAAcAAJ

Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст. з увагами М. Драгоманова. Ч. I.
Женева, 1883 року

https://archive.org/details/politychnipisniu00drah

Украинские народные песни.
Михаил Максимович.
Москва. В Университетской типографии. 1834.
https://archive.org/details/ukrainskiianarod01maksuoft

С. 11


С. 21


С. 68


С. 70