ЧОМУ РОСІЯ НЕНАВИДИТЬ БАНДЕРУ
Постать Степана Бандери для Росії є такою, що викликає у свідомості більшості росіян шквал негативних емоцій та несприйняття. Хоча Степан Бандера не був завойовником, а УПА вела свою боротьбу на українських землях, мало хто з історичних постатей інших народів заслужив таку особливу увагу і ненависть з боку російської ідеологічної машини та влади.
Водночас, це означає, що справа провідника ОУН не втрачена даремно, якщо викликала таку лють і паніку у російських правителів, якщо на очорнення його імені кидається стільки ресурсів імперії. Степан Бандера для Росії становить особливу загрозу, оскільки його світогляд і діяльність підриває фундамент російської імперії, кидає виклик московським міфам та нещадно їх руйнує. Цілком можливо, що якби не такі постаті як Степан Бандера, Роман Шухевич, то Україна залишалась би колонією Москви і справа русифікації української нації була б доведена до логічного завершення.
Росія – країна парадоксів, обману та фальші. З одного боку вона прославляє відвертих бандитів і загарбників, якщо це свої загарбники, а з іншого – паплюжить тих, хто кинув їм виклик. Москва любить кричати про рівноправність і право народів на самовизначення. Але лише не тих народів, які входили до складу її імперії. Росія ще в часи СРСР засуджувала колоніалізм та виступала за розпад світової колоніальної системи. От тільки Кремль ніколи не згадував про народи, які опинилися під його пануванням внаслідок колоніальних загарбницьких воєн та походів. Колоніальні імперії дійсно розпалися, крім Росії. Росіяни люблять оперувати придуманим міфом про три братні народи, от тільки не можуть пояснити, чому вони весь час намагалися зробити єдиний совєтсько-російський народ і досягли великих успіхів у справі знищення національної свідомості білорусів та українців. Для Росії існування України можливе лише у варіанті русифікованої колонії, яка повністю підконтрольна Москві. Всі інші варіанти для неї неприйнятні. З одного боку Росія час від часу вітає національно-визвольний рух народів на інших континентах. Але будь-який національно-визвольний рух у себе чи в країнах колишнього СРСР трактує як нацизм і фашизм. Тому всі, хто повставав проти панування імперії і прагнув свободи для власного народу, у Москві будуть вважатися бандитами, фашистами і нацистами.
До України в Росії особливе ставлення. Адже московські правителі вкрали українську історію та оголосили себе спадкоємцями Русі, хоча жодного відношення до історичної Русі вони не мали. Саме завдяки ресурсам України Росія свого часу стала імперією. Для більшості росіян українського питання ніколи не існувало, бо українців як таких в їх уяві теж немає. Українці, на думку російських ідеологів – це вигаданий німцями і австрійцями у 19-му столітті народ, гілка російського народу. Тому ні про яку незалежність України не може йти мова. А усі спроби українців здобути незалежність від Росії не мають права на існування. Навіть визвольні змагання українців проти панування Речі Посполитої у 16 – 17-му століттях Москва трактувала як такі, що мали на меті «здійснити віковічну мету українського народу до возз’єднання з братнім російським народом». Богдан Хмельницький і всі українці, які жили у середині 17-го століття, напевно дуже здивувалися б, почувши, що метою національно-визвольної революції того часу став перехід під опіку Москви.
