28 серпня свято - Успіння Пресвятої Богородиці. Одягнув вишиванку й поїхав до церкви благати Всевишнього берегти Україну. Для себе ж просити прихильності долі та здоров’я, щоб без проблем дожити до старості, у сні відійти до Бога й отримати добру відповідь на Страшному суді.
Поставив свічку й став молитися. Тим часом один із прихожан крутнув підсвічник, щоб гніздо для його свічки стало ближчим і… лише моя свічка упала й погасла. Щось нехороше ворухнулося в мені – це знак згори чи випадковість?
Повернувся. Мама повідомила приємну новину: мою дружину виписали з лікарні отож чекає. (Моя після мікроінсульту мусить двічі на рік проходити курс лікування ради продовження групи по інвалідності.)
Підійшов до авто аж глядь: кума у вікні. Давно запримітив закономірність: якщо кудись іду чи їду а відьма у вікні – щасливої подорожі не буде. Та не їхати було неможливо – хто ж тоді мою забере з лікарні? Подумав: не страшні мені твої насилання бісів - я щойно із церкви тому що.
На півдорозі авто зупинилося – вперше в житті у бензобаку закінчився бензин. Здогадався: це вже точно знак - щось нехороше мене чекає.
Дістав пляшку із бензином і залив в бак стільки, щоб вистачило до заправки. Доїхав й заплатив більшу частину пенсії за 20 літрів пального. Так як я їзджу то цього мені на півтора місяця вистачить, – заспокоював себе.
І все ж якась біда буде, – шепотів внутрішній голос. Намагався здогадатися: авто вийде з ладу чи потраплю в аварію? На жаргоні в’язнів подібна засторога звучить так: "Готуйся до найгіршого, отож змащуй попочку вазеліном, щоб пісець не застав тебе зненацька". Поїхав напрочуд обережно.
І вже майже прибув. Та от саме в цей момент дзвоник. Прикладаю мобільник до вуха й повертаю вліво. Аж тут назустріч їдуть поліціянти. Я вже на місці отож припаркувався. Поліціянти розвернулися, зупинилися позаду й звинуватили мене у порушенні – водію заборонено під час руху відволікатися на розмови по мобільнику тому що. Так ось про що були застороги згори – наслані біси матеріалізувалися у вигляді молодих поліціянтів! Пересвідчившись, що за кермом пенсіонер, подобрішали: "Ми Вас покараємо по мінімуму – оштрафуємо за те, що не пристебнуті паском безпеки".
Я не переймався цією дрібною неприємністю дуже – документи у мене в порядку а 51 гривня то не такі то й великі гроші... А втім, розумів: мене зупинили тому, що їжджу на добитому лаху. Престижні іномарки на котрих їздять крутелики поліціянти не зупиняють – безпонтово тому що.
Доки один виписував штраф інший тим часом пробив авто по базі й ошелешив новиною: "Власник авто, у котрого Ви взяли генеральну довіреність наловив в дорозі штрафів і не оплатив або набрав кредитів і не повертає отож на його рухоме та нерухоме майно накладений арешт. Це означає що ми забираємо авто на штрафмайданчик!"
Оце так влип! Це неймовірно, це якийсь сюр – в Україні багато порядний людей а мені он "пощастило" нарватися на таку нехорошу людину.
Я використовую авто лише для поїздок у лікарню, на поле та роботу. а він із-за керма не вилазить – працює водієм тому що. Теоретично він мав в сто разів більше шансів потрапити на очі поліцейським а от потрапив чомусь я. Потрапив би він, то оплатив би свої штрафи отож в базі було б чисто…
В ідеалі поліцейські мали б озвучити суму штрафу. Я би на місці їм оплатив й поїхав далі. А там вже з юридичним власником якось би розібрався. Так ні ж – все в нашій державі придумано так, щоб якнайбільше крові із людини випити та грошей видурити. Сатанинська держава…
Набрав на мобільнику сина й той порадив покинути авто. Я на те: "Як же втекти коли он поліціянт за мною слідом по лікарні ходить?"
В ті хвилини жалів, що пістолет-пугач подарував синові. Ох і розіграв би в центрі міста трагікомедію в тому стані афекту, себто неконтрольованості коли емоції беруть верх над здоровим глуздом! Звісно, розплата була б адекватною, але хто в такому стані думає про наслідки?
Пістолета не було - я був беззахисним отож змушував себе стримувати емоції.
На штрафмайданчику море авто – ледве знайшли місце притулитися. Запитав працівника штрафмайданчика наскільки реально визволити авто.
- Шансів мало – відповів той. – Тут половина авто з подібною історією.
- Тоді зніму клему, щоб акумулятор не розрядився доки я буду вирішувати проблему. - попросив я.
- А Ви акумулятор зовсім зніміть, - порадив той й багатозначно поглянув на мене.
Тугий комок образи підступив до горла й став невидимо душити. З першого дня експлуатації стало зрозуміло: нещасливе мені дісталося авто – постійно ломалося та притягувало проблеми. Вирішив так: навіщо переоформляти авто на себе коли я планую його позбутися? От підуть реформи, знайду хорошу роботу, зароблю й тоді продам це авто, добавлю грошей й куплю краще. Та… обіцяних владою реформ не було отож не було й пристойної високооплачуваної роботи.
Надіявся в Чехії заробити. Облом.
Надіявся в Польщі заробити. Облом.
Надіявся продати спадщину дружини та й там облом.
Надіявся, що влада під тиском власників авто на євро номерах значно знизить ввізне мито та… От і не поспішав продавати – генеральна довіреність ще була дійсною до 15 жовтня наступного року тому що.
І тут на тобі – після служби в церкві, де я просив Україні волі а собі щастя, така насмішка долі, такий удар! Мама старенька, дружина на групі по інвалідності, я отримую мінімальну пенсію. Старію отож випадають зуби та волосся, погіршується зір, тимчасова робота то є, то немає а тут он ще й авто відібрали! Плюнув би на це авто й придбав за 350 євро аналогічне в Європі та закон не дозволяє. У нас же подібне авто на авто ринку коштує 2250 доларів. Де взяти гроші при такому існуванні?
Колись в таборах було нестерпно важко та я втішав себе: витерпи все, не зламайся й після звільнення Бог зробить так, все буде в шоколаді: здоров’я, цікава високооплачувана робота, вродлива дружина, гарний будинок, нове авто, повага співвітчизників і все таке інше…
З моменту звільнення із таборів минуло три десятка років але от в шоколаді сьогодні все у інших... Господи, Боже мій, благаю: поміняй в моїй долі мінус на плюс – зроби так, щоб випадковості працювали так, як на праведного Йова в другій половині його життя!
Щоб зняти стресс, як у нас заведено, напився. Наступного дня на роботу не вийшов - продовжував пиячити. Полегшало.
В такій реакції на стрес немає нічого дивного – колись російський інтелігент в тему висловився: "Не пил бы, так душа требует!"
Перед ранком сниться до болю знайомий сон: я у виправно-трудовому таборі і скоро день звільнення. Цікаво, що жодного разу у снах не звільнили. Знаю: ці сни дають зрозуміти: якась містична сила тримає мене за гратами, не дає волі. І молись, не молись, головою об стінку бийся…
Однокласник поспівчував: "Моя машина теж перебувала на тому штрафмайданчику. Висмоктали же гади все пальне, познімали все що їм було потрібно. Тобі горе а охоронцям щастя - ти ж 20 літрів бензину в бак залив…"
В середу вийшов на роботу й там виявилося, що таки справді біда не ходить одна – сон був віщим. Напарник, дихнувши перегаром, повідомив: "Вчора тебе не було отож виконроб дав мені нашу зарплату за минулий тиждень. Я на радощах забухав а сьогодні вранці в кишені з тих грошей знайшов лише десятку… Та не хвилюйся – відпрацюю й поверну!"
Наступного дня мене перевели працювати на інше місце і тема тих грошей зависла. Довідався: мій напарник на роботу день виходить, два прогулює.
P.S. За утилізацію подібого автобрухту в Європі автовласники платять 150 - 250 євро. Це так, до відома...
Останнє редагування: 11 жовтня 2017 19:33:18 від antik 
назва гілки. Ще буде. ![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)
