Цікава темка. Кілька років тому приглядалась до сучасних ЖК, щоб бути в курсі на перспективу можливих родинно-своячних перетасовок житла в Києві. Тоді до того не дійшло, але я встигла обдивитись кілька. Не буду про закритість ЖК та юридичні питання (не сильнА і зараз цей бік не цікавить), але в цілому:

мене не дратують закриті ЖК і коли б довелося обирати, я б радше обрала закритий. Особливо якщо б переконалась, що в тому ЖК принаймні переважна більшість жильців є подібними до нашої родини соціально. В ідеалі це мало б бути університетське містечко (тільки не від лівацького універу). Раніше пару разів бувала у таких з колегами (в Польщі та Італії) - ми всі були в захваті! Розумію, що в Києві та в усій Україні таке зараз мало реально. А мати під боком різні попсо-розваги зовсім не хочеться.

Ті закриті чи напівзакриті ЖК, які бачила - мені загалом сподобались, але для нас також має значення місце - щоб правий берег і біля метро (бо незалежно від достатку, який, сподіваюсь, повернеться колись на наш середній минулий рівень, я не фанат пересування містом на машині, більш за все подобається ніжками а їздити кудись щодня нема потреби). А ще не хочеться втикати з вікон на якісь запущені локації навколо ЖК (на які мешканці ЖК не можуть ніяк вплинути). Ну і з вибором школи, якої для онуків захочеться, можуть бути проблеми, щоб до неї не їздити.

А в музеї, театри і на виставки дітей все одно треба возити (не водити), хіба що - жити в самісінькому центрі, де все це концетровано є. 

Ото народ вже адаптувався! Що, всім вже пофіг, що куди може летіти? Коли тривога, і треба кудись йти/їхати - так було зручно в цю гілочку заглядати по зведені дані всяких каналів з інформацією хоча б про те, що звідки злетіло (бажання підписуватись на ті канали нема). 

Ця зима нормально.Електропо стання на відмінно.Теплопоста чання на відмінно.Водопостач ання на відмінно.Одним словом це називається енергопостачання.Ен ергетики у нас Герої.В цьому році у нас протиракетна оборона на висоті.Всі молодці.Разом переможемо.Важко,але нам не залишили вибору.Тільки Перемога.

100%

люто погоджуюсь! Задовбали плачі та істерики.

pavelv,  7 лютого 2024 13:33:51

СDay,  7 лютого 2024 13:22:58

Отак і викликають, прям ненавість?

Інше слово треба вжити. Як ті, хто створює для хуйла потрібну йому "псевдореальність", допомагає ворогу тобто.
Порівняв би таких "бігунів" з тими, хто координати здає ФСБ наших військових обєктів, допомагає ворогу тобто.

До тих, хто "допомагає ворогу тобто" яке відношення у Вас?
А бігуни в укриття задають Україні майже такої ж самої шкоди, як і ті, хто надає координати для обстрілів. Це еквівалентні множини ворогів. Просто ворожість по-різному проявляється.

Можна було б "бігати в укриття", якби ті укриття були.

І були б пристойно облаштовані.

А те, що називається "укриттями" на Теремках (особливо в цьому будинку, від якого до метра треба хвилин 10 в кращому випадку чалапати, а ще і з поверху спуститись) - то просто технічні підвали з комунікаціями. Хоча, якби жителі туди б спустились в даному випадку, то вціліли б Правда, якби поцілило б так, що той підвал засипало - то навряд.

Так що невідомо, що тут робити - бігати чи не бігати і покладатись на долю.

От чесно, навіть якби в нашому будинку було дійсно надійне укриття (а такого нема для нас в швидкій пішій досяжності), ми б не бігали (а в "укритті" сусідньо школи достатньо було 24-25.02.2022 по пару годин побувати, щоб зрозуміти, що то не з нашим здоров"ям). Тому що по-перше, в нас відносно тихий (як показала практика) куток Києва, і по-друге, якщо бігати - то не могли б ані хоч якось висипатись, ані працювати, і психіка страждала б, а так - постановили собі що як Бог дасть, і це виявилось для нас значно спокійніше. Утім, в кожного - свій досвід, свої обставини, склад родини тощо. Дай Бог всім українцям вижити й перемогти!

Люди, є проблема вибірковості емпатії.

Втратами і болями мірятись - справа сумнівна. У кого болить, хто втратив - від будь-чого (особливо, коли не від власних дурощів) - то це трагедія хоч від втрати чи каліцтва однієї людини. Я можу зрозуміти тих, кому буває прикро, що на їх (чи їх рідних) невійськові трагедії та болі уваги не звертають, допомоги не виділяють, а статистика невійськових смертей вважається ділом житєйським.

Якщо ми хочемо не лише вижити і перемогти, а й залишитись людьми, давайте співчувати всім, хто втратив і страждає - співчувати дієво хто як може. І не сратись принаймні там, де це можливо не робити.

Bee®, 29 січня 2024 14:36:23

dimec, в твоїх словах відчувається ще якась невимовлена проблема. Але, ок, як скажеш:

dimec, 29 січня 2024 14:21:33

Мені абсолютно плювати хто як живе і що робить і я про це неодноразово повторював ,бо ніхто нікому нічого не винен .

Тобі складно це зрозуміти бо ти не знаходишся тут.А мене особисто та і не тільки мене це задовбало .Бідні,як ви там під обстрілами?Чи для чогось повідомлення мені шлють ,що у мене тривога типу я сам цього не знаю .Це ж все з реального життя ,а не з фупу.Але на фупі незнайомі люди тому ти можеш їм відкрито про це сказати .

Розумію. Тому що теж тут (і нікуди не збираюсь). А ще от деякі сердобольні причитають, ах, що це за черстві мамочки, які своїх дітей не вивезли, вони ж такі травмовані будуть (знаю, до речі, що і закордоном без травм діей та дорослих не обходиться, просто вони частково - інші). А не лякатися (бо ж толку у цьому нуль) і вчити дітей не лякатись? Люди тисячоліттями воювали, не всі стали травмованими, слава Богу. Оранжереї нема ніде, і не буде. Треба загартовуватись.

Напевно, ТС мала на увазі, що про тих, хто нікуди не виїжджав, мало згадують на рівні суспільства, держави, тобто, не поспішають визнавати їх геройства. Так, геройство буває різне - аби на користь перемоги. На мою думку, всі патріотичні українці мають перебувати там і робити те, де і в чому від них більше користі для нашої перемоги.

Особисто мені симпатичніші такі, як я і мої рідні, хто нікуди не виїжджав (з тих місць України, де не було і нема окупації і близько фронту, і чиї квартири чи будинки не розбомблені). Але я розумію, що і у таких відносних щасливчиків можуть бути інші причини, з яких вони не могли не виїхати закордон (необхідність лікування свого чи близьких, втрата роботи без реальної можливості для них знайти іншу та прогодуватись самим та непрацюючим рідним, і под.)

Так, небезпека є в усій Україні. Однак - різна. Взяти, наприклад, Київ. З офіційної статистики смертності за 2023 рік від ДТП - 103 людини (і це +_ звичайна така статистика). І з цього приводу ніхто ж не припиняє по вулицях ходити та їздити... Але - кожному вирішувати, що робити, це - на совісті кожного. Так чи так, всім патріотичним українцям не варто між собою сратись, ми всі фактично - в одному човні та маємо гребсти за своїми можливостями.   

Ярослава, 18 січня 2024 01:31:21

A.I., 18 січня 2024 01:00:55

Звісно. Ніхто і не пропонує пенсів у ССО.
Просто така демографія країни що треба звернути увагу.

Ну так МО наче ж уклало угоду з кількома найбільшими сайтами пошуку роботи, і виставляє там вакансії (різні), які користуються попитом, там вже конкуренція.

У вас є посилання ? , будь ласка

Кілька днів тому це було в новинах на УП

Ярослава, 18 січня 2024 00:35:37

Короткі контракти для літніх людей можуть мати сенс тільки тоді, коли ці люди самі можуть гарантовано обрати спеціальність та умови (місце, міру наватажень) своєї служби в ЗСУ, і через медкомісію, щоб вона оцінила відповідність їх вибору.

Хто сам такий або в родині живе РАЗОМ з літніми людьми, знає, що більшість хто пенсійого віку (від 60, або й раніше, хронічні хворі з багатьма хворобами - в будь-якому віці) можуть більш-менш корисно функціонувати, тільки коли самі обирають міру, час, місце та частоту своїх навантажень (або хтось виконує свою посильну роботу розмірено, як і де звик, з великим досвідом, котрий компенсує періоди більших нездужань).
От якщо так дозволити, напевно знайдуться і потрібні місця (ясно що не на нулі), і потрібні люди. Окремі винятки сильних витривалих пенсів а-ля Шварцнегер - лише підтверджують правило всіх інших, які працюють лише "біля теплої стінки".

Звісно. Ніхто і не пропонує пенсів у ССО.
Просто така демографія країни що треба звернути увагу.

Ну так МО наче ж уклало угоду з кількома найбільшими сайтами пошуку роботи, і виставляє там вакансії (різні), які користуються попитом, там вже конкуренція.

Короткі контракти для літніх людей можуть мати сенс тільки тоді, коли ці люди самі можуть гарантовано обрати спеціальність та умови (місце, міру наватажень) своєї служби в ЗСУ, і через медкомісію, щоб вона оцінила відповідність їх вибору.

Хто сам такий або в родині живе РАЗОМ з літніми людьми, знає, що більшість хто пенсійого віку (від 60, або й раніше, хронічні хворі з багатьма хворобами - в будь-якому віці) можуть більш-менш корисно функціонувати, тільки коли самі обирають міру, час, місце та частоту своїх навантажень (або хтось виконує свою посильну роботу розмірено, як і де звик, з великим досвідом, котрий компенсує періоди більших нездужань).
От якщо так дозволити, напевно знайдуться і потрібні місця (ясно що не на нулі), і потрібні люди. Окремі винятки сильних витривалих пенсів а-ля Шварцнегер - лише підтверджують правило всіх інших, які працюють лише "біля теплої стінки".

Ярослава,  6 січня 2024 22:36:44

nativi,  6 січня 2024 22:21:59

І в мене таке. А тепер від бронхіту не можу позбавитися.

Співчуваю. Мені торік від бронхіту слабко допомагали ліки, поки сімейна лікарка не перепитала, яку дозу вітаміну Д я вживаю. Сказала, що для січня-лютого в такій ситуації варто 5 тисяч щодня місяць, і тоді я вичухалась. Одужуйте! Якщо дозволите - промінчики Вам добрі!

Дякую! Моя лікарка теж призначила

Agni,  6 січня 2024 22:18:52

Ніяк, Зірвалася. Другий тиждень не можу вичухатися від елементарного ОРВІ вже дойшоло до бронхів. Одне добре є час посратися на ФУПі.

І в мене таке. А тепер від бронхіту не можу позбавитися.

Співчуваю. Мені торік від бронхіту слабко допомагали ліки, поки сімейна лікарка не перепитала, яку дозу вітаміну Д я вживаю. Сказала, що для січня-лютого в такій ситуації варто 5 тисяч щодня місяць, і тоді я вичухалась. Одужуйте! Якщо дозволите - помінчики Вам добрі!

Нічого. Тому що віддаю перевагу упередженню А от у ньому допомагають: така уродилась і таке успадкувала, виховання і само-виховання, віра і коханий чоловік, любима робота та цікаві хобі, філософія і досвід. В мене (та в родині) і до війни (до 2014) бували (і є) серйозні проблеми з різними хворобами та іншими речами, включно зі смертями рідних. Нічого, утім, особливого - справи життєйські. В цілому у мене було щасливе дитинство та юність, цікаве подальше життя, і гарт (не оранжерейна я ), тому удари долі переносила філосовські. А толку боятись і нервувати? Кому від того краще чи легше? Мені та моїм близьким - точно що ні, в притомному стані я більше корисного можу робити. І роблю, що і скільки можу. Ну і взагалі я весела людина, можу сміятись і над собою, в будь-яких ситуаціях.

Не буду нікому нічого радити. Кожен рятується як вміє, і добре, якщо в нас виходить підтримувати хоча б кілька людей навколо. Проб"ємось!

Подивилась як святкують Богоявлення з ходою трьох царів Там фоткі традиційної ходи, а ще є у храмі і десь мабуть поруч біля вертепу.

gorodok,  6 січня 2024 09:51:06

В українській традиції в цей день водохреща. Про трьох королів/царів/волхвів особливо не згадують.

Нормальне явище . Якщо  дивитись догматично то
В латинській традиції наголос на свято Богоявлення презентується явлінням втіленого Бога поганським народам у вигляді королів -волхвів .
В візантійській традиції наголос на свято Богоявлення презентується явлінням   тринитарного Бога народу Ізраіля .
І так і так правильно . Обидві традиції взаємодоповнюючі . Як казав Папа Іван Павло ІІ : дві легені Католицької Церкви .

Згодна. І зараз якраз склалась сприятлива ситуація, щоб ті українці, котрі не надто були обізнані та переймались релігійними традиціями, могли дізнатись про суть різних, придивитись, як вони виглядають, і обрати собі до душі. Й гідні цього, окрім як відповідні служби у храмах на святковий день, і освячення води (без хизуватого плигання у неї), і хода Трьох царів (хто не бачив - подивіться, як це відбувається в Україні там, де є католики - в Інтернеті купа відео). 

PAL,  4 січня 2024 16:00:45

Asti,  4 січня 2024 15:29:59

На завтра прогнозують масований  обстріл

хто?
бо це, схоже, просто взяли "через день" обстріли, та й годі

Скоріше всього чергова істерика в ФБ "кума брата свекрухи працює в генштабі"

Але виходить вона банально з того що Ігнат казав (якщо я пам'ятаю вірно) - 4 дні на підготовку можливого наступного масштабного обстрілу

Так 2 (від 2-ого січня) + 4 = 6 (а не завтра 5 січня). Нечітка якась кума...

І що це знову? Шахеди?

Ярослава, 15 грудня 2023 10:50:18

А смс досі не працюють (Київ)

Власне 3D Secure Кредобанка працює лише через смс - якби не було картки Приватбанка з кредитом то вже би було трохи напряжно...

Так отож - багато всяких сервісів зав"язано на коди, які надсилають через смс.

А смс досі не працюють (Київ)

Відмовились від телевізора (який і до того вмикали рідко) ще у 2010. Тільки Інтернет, де вибір практично необмежений.

Ярослава,  6 листопада 2023 15:50:55

Якщо чесно, то мені майже пофіг, яким шляхом, аби щоб владу здобули притомні патріоти, які вміють цю роботу

Хотілося б що б тріумфально

Якщо це значить - успішно, то хай саме так

Ярослава,  6 листопада 2023 15:50:55

Якщо чесно, то мені майже пофіг, яким шляхом, аби щоб владу здобули притомні патріоти, які вміють цю роботу

А такі є?

Сподіваюсь. Наразі обговорювати не буду

Якщо чесно, то мені майже пофіг, яким шляхом, аби щоб владу здобули притомні патріоти, які вміють цю роботу

Ярослава, 23 вересня 2023 09:31:20

Можливо, після останнього (в сенсі, що не передумали гади туди пуляти) теща погодиться на пансіонат? В межах Києва працюють, зокрема в тихій, дачній місцевості, по грошах більше не буде (особливо якщо квартиру здавати), а якщо теща вже малорухома чи лежача, то може їй самій веселіше буде і не страшно?

Жена пыталась что- то подобное найти, но что- то не получилось. Она после инсульта почти не ходит, не может себя обслуживать сама.
Да и за квартиру и свой диван держится пистец, хрен сдвинешь.

Знайти пансіонат - не проблема, від слова - зовсім. Звичайно - вирішувати вам разом, що робити, і при цьому варто враховувати об"єктивіні можливості усіх, стан здоров"я усіх тощо. Бажаю знайти прийнятне рішення.

Можливо, після останнього (в сенсі, що не передумали гади туди пуляти) теща погодиться на пансіонат? В межах Києва працюють, зокрема в тихій, дачній місцевості, по грошах більше не буде (особливо якщо квартиру здавати), а якщо теща вже малорухома чи лежача, то може їй самій веселіше буде і не страшно?

На Татарке шустрят коммунальщики.
Ох что то тяжёлое прилетело. Прошлым летом было ближе к дому, только с другой стороны. Но разбитых окон было меньше. А сейчас дальше от дома намного, но с другой стороны дома от половины стекол "освободили".
В Академии ни одной целой рамы
До меня дошла одна вещь. Фуй они по объекту
попадут когда нить. .
Пятый раз уже фигачаи 
Пятый раз...Карл...
Есть одна особенность его расположения. Местные поймут. Тут писать низя.
Ох и хитро же его когда то расположили. Бляха как знали  .

Кмітливо...

В магазинах, сфері обслуговування, транспорті - у працівників м"яко чи жорстко вимагаю перейти на українську, з випадковими зустрічними росмовними - переважно не спілкуюсь, хоч в залежності від обставин можу або холодно відповісти "не знаю", або лагідно провести роботу  

"Прощання із Ігорем Козловським відбудеться у суботу, 09 вересня, о 12 годині у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі (Київ)."

Людина рідкісного оптимізму та стійкості, він йде Далі, посміхаючись. Всі, хто його знав особисто, погодяться.

На фото серед руїн школи - вцілілий вхід до укриття. На жаль, люди не спустилися під час тривоги в безпечне місце.

https://t.me/operativnoZSU/111276

Цікаво, як виглядає після удару це укриття в середині. Питаю без всякого натяку, дійсно цікаво, як подібні укриття витримують хоча б шахеда.

Якщо до статистики жертв ДТП додати утоплених, жертв різноманітних побутових нещасних випадків, родинних, "дружніх" та вуличних піших розборок, а потім ще згадати про жертв різних хвороб, зокрема і тих, які виникли чи посилились від страху, стресу та вимушених чи штучних обмежень в ситуації війни -
то погляд на різні загрози стає реалістичнішим.

Came Tak,  6 липня 2023 13:15:10

африканский_йож,  6 липня 2023 12:55:05

У Львові було щонайменше 10 зачинених укриттів під час нічного обстрілу, – МВС.
Поліція Львівщини відкрила кримінальне провадження за ч.1 ст.135 Кримінального кодексу України - Залишення в небезпеці.

більшість людей не буде бігати цілу ніч туди-сюди в сховище чи там сидіти цілу ніч.
це непрактично і нереалістично.
до сховища переважно рухатися по відкритій місцевості, часто тривалий час. Більший ризик що тебе по дорозі може накрити уламками.
багато які сховища - це і не сховища як такі а підвали з 1 входом.

Більшість, або принаймні дуже багато людей не можуть бігати отак, якщо це не разово, не можуть так жити, працювати чи навчатись. Вихід - це сховища в кожному будинку, але це нереально, або практично дуже дорого і довго будувати. 

Шкода, звісно, навіть якщо ці падлюки тільки кардинально поруйнують станцію (і хтось з українців постраждає), але в цілому на ядерний Апокаліпсис це не тягне, і слава Богу!

Утім, вчора увечері бачила, як весела група з наметами (віком так біля 30+ люди на вигляд) крокувала в бік Щекавиці

Так, варто офіційно змінити дати відзначання всіх тих свят, як за новим календарем.

kasia, 17 травня 2023 08:01:41

Львівянин, 17 травня 2023 07:30:10

ця пані з Харкова тут на ФУПі до 24 лютого затято топила за російську мову і навіть зараз продовжує шпарити тут російською.тому що дивує?

Да не топила, не топила.
Просто объясняла, что вы с фарион никогда не учили взрослых в Украине украинскому языку.
Где бы взрослые вроде меня его выучили. Типа сами-сами.
Никаких курсов не существовало никогда.

Пробачте за офтоп, але ж здивувало.

Читаю - таке враження, немов людина скаржиться, що не знайшла курсів з корейської мови, чесне слово.

Я розумію, що Ви навчалися в школі з російською мовою навчання. Але ж і там були уроки української мови?

То що Вам заважало зібрати до купи ті напівзабуті уроки, почати читати книги українською та дивитись фільми чи новини українською ж? Не кажіть, що у Харков не було трансляції на українській мові.

За 30 років незалежності не вивчити українську, навіть у російськомовному регіоні і ще й обуруюватися цим - це конгеніально.

Пи. Си. Я сама з російськомовної сім'ї, закінчила школу з російською мовою навчання, оточення було теж практично російськомовне,  курсів теж не відвідувала, але все це не заважало мені перейти на українську. Було б бажання.

Так само    Погоджуюсь, у такій ситуації головне - це бажання, якщо воно було - людина перейшла

Сьогодні кацапські дипломати у Варшаві прокинулися від звуку сирен і вибухів - так їх там привітали.
А це хороша ідея для всіх країн - так будити посольства і консульства і не по святах, а щодня.
Дієвий був би терор.

 

ця ідея - якраз для Анонімусів, хай би з кожної праски в країні-агресорі так лунало якомога частіше, вдень і уночі.

Optimistic, 14 квітня 2023 15:10:30

Багато україномовних та ввічливих людей, водночас немає натовпу в магазинах. От тільки ціни кусаються.

мабуть ми бачимо два різні києва

у моєму києві купа переселенців зі сходу, яких легко відрізнити від російськомовних киян - інша вимова, інші обороти мови.
у моєму києві в магазинах народу як до війни.
у моєму києві деякі ціни підскочили непропорційно, але загалом пропорція до курсу долара/євро зберігається. доходи у людей впали, але це інше питання, питання не цін а зарплат.

я, мабуть, живу в обох Києвах Тобто, є і так, і так.

Ярослава, 15 квітня 2023 10:40:04

В мене був цікавий досвід: так сталося, що мала майже місяць перебувати в одній квартирі - допомагати родичам, один з яких - викладач французької та англійської. Чула щодня купу онлайн-занять з різними дітьми, включно з тим, як і що вони говорять. Вчаться діти різного шкільного віку, частина з них - в Україні, частина - закордоном.  Так от: вималювалась виразна тенденція - рос.мовні на порівняння з україномовними - гірше засвоюють, менш, скажімо так, доглянути педагогічно батьками і менш привабливі психологічно.

навіть якщо це не так,  то цю  думку  про інтелектуальну неповноцінність узкоязьіких треба розкручувати..це і  по допсувачам фупу видно

що ж, з того, що я чула (і бачила, бо підходила з цікавості до екрану) - це так. Можу навести трохи уточнень: з правила - україномовні діти більше старались, доброзичливіше спілкувались, були креативніші; росмовні - були менш зацікавлені, хизувались своїми лахами/смартами, виявляли зверхність або тупість, перебивали колег. Я не кажу, що те і те стосувалось абсолютно всіх школярів, але отакі характерні речі впали в очі (та вуха).
Зрештою, в мене давно є чимало знайомих викладачів, які зараз розповідають приблизно те саме.

В мене був цікавий досвід: так сталося, що мала майже місяць перебувати в одній квартирі - допомагати родичам, один з яких - викладач французької та англійської. Чула щодня купу онлайн-занять з різними дітьми, включно з тим, як і що вони говорять. Вчаться діти різного шкільного віку, частина з них - в Україні, частина - закордоном.  Так от: вималювалась виразна тенденція - рос.мовні на порівняння з україномовними - гірше засвоюють, менш, скажімо так, доглянути педагогічно батьками і менш привабливі психологічно.

Розуміли, що от-от радше за все таки нападуть повномасштабно, нарешті за пару днів до 24-ого оцифрувала ще частину паперових родинних альбомів, щоб залишилось на пам"ять дітям/онукам, докупила ще трохи продуктів, допакувала тривожні сумки (які в нас могли бути до 5 кг), але їхати ми нікуди не збирались (не хотіли та й не могли за нашими сімейними обставинами), не поїхали, і не плануємо. Поприбирала в кімнатах зайве, особливо з вікон і між вікнами та ліжками. Поклеїли вікна/лоджії скотчем хрест-навхрест (знімемо колись ). Не лякались і не лякаємось (сенсу в цьому нема, від лякання тільки нерви страждають).

З тими сумками сунулись в укриття тільки 24-ого удень, і тягнення туди мало не на руках старших родичів і кількох годин у тому шкільному підпідвалі (захист дуже відносний, м"яко кажучи, важке повітря, собаки гавкають, там тільки здорові витримали б більше півдоби) вистачило, щоб зрозуміти, що будемо і далі спокійно працювати вдома, як і працювали всі попередні роки (так і продовжуємо). Потім ще пару разів сиділи в холі при оголошенні тривоги, далі й на це забили. Ходили в магазини і аптеки під вибухи.

Перший місяць більше читали новини, пристосовувались до зміненого побуту, швидко знайшли волонтерство за нашими можливостями. Далі ми з чоловіком працювали як і раніше (в основному - дистанційно), дітям прийшлось з роботою складніше. Ми як люди досвідчені не пасіювали, вечорами співали (і співаємо). Наш мікрорайон відносно тихий. Адреналін і досі тримається В нас у Києві дуже глибоке коріння, нам тут найкраще, навіть у таких воєнних реаліях, які є.

Переможемо!