Розгорнути попередні цитати...

steol, 10 травня 2017 10:50:13

Я за 67-й скажу, в честь 50-річчя жовтневих подій, десь за півроку до дати, в ДК щодня крутили "Чєловєк с ружьйом" задурно, так ми- малишня, його кожен день й дивилися 

Це там де Чуркін в головній ролі?

Молодий він ще був самим лєніном снімаца 

Нагадаю що в ті роки був прекрасний музичний журнал Кругозор і в ньому ж були "гібкі" платівочки з дуже достойними зарубіжними виконавцями.

Водки найду ! )

И шо,  дидуси,   нихто не раскажет,  как он под "балагое" 

Балагое це вже 86 рік

Взагалі 70-й й 79-й відрізняються. Перший був ситніший й яскравіший як для совка, а в 79-му вже була сіра обгортка совка, імхо.

У 70-му закінчив середню школу і пішов у самостійне життя. Є що згадати. Був цей час добрим чи поганим, питання риторичне. Був молодим......... За тими часами ніколи не сумував.

суперсерія72

Я за 67-й скажу, в честь 50-річчя жовтневих подій, десь за півроку до дати, в ДК щодня крутили "Чєловєк с ружьйом" задурно, так ми- малишня, його кожен день й дивилися 

А по ТВ в это время каждый день была новая серия док. фильма " Летопись полувека"

Розгорнути попередні цитати...

Miki Mastiffo, 10 травня 2017 11:01:38

И шо,  дидуси,   нихто не раскажет,  как он под "балагое" 

Балагое це вже 86 рік

Я до 84 был незнаком с совецкой истрадой.  Я как услышал - после роллингов,  моррисона и даже ранних ZZ TOP -   эти гнусные завывания с умильными лицами,  так понял,  что моей еще не начавшейся почти жизни пришел капец.  Мама поняла,  что моя детская неподготовленная психика под угрозой,   и отправила меня в  семилетнюю музыкальную школу.   И мы с Вивальди как то пережили Пугу и леонтьева,  бегущего на светофор.
     

Розгорнути попередні цитати...

fralex, 10 травня 2017 10:41:26

Тоді можна було придбати на пластинках тільки дозволену музику. Інакшу не випускали і в продажі не було.

та не все так трагічно було з музикою
І студія грам запису Мелодія по капельці випускала платівочки як то Бітлз, Роллінги, вже не говорю про Поля Моріа чи Джеймса Ласта.
Доречі в 74-му випустили десь три великих платівки Мелодії і ритми зарубіжної естради, там в перемішку з інструменталкою були дуже хорошенькі пісенькі , наприклад як The Rolling Stones - Satisfaction
А на бабінах було куча музики, благо у нас вчилось купа студеннів "оттуда" )

Приймалися ось такі постанови:

І прослуховування такої музики прирівнювалося до хуліганства.

Початок 70-х...
Невеличкий райцентр... Якщо вкрали якусь білизну з двору то було розмов на пів року. Про те, як обікрали універмаг (жиганка сховалась на 2 поверсі, а потім спустилась на розмотаному рулоні тканини (майже як в "Італянцях") - то було ЧП районного маштабу - активно обговорювали років три... Сусід за побутову бійку - 2 роки відтрубив відхімічив ( на старій роботі так взагалі половина хлопаків  відсиділа в ті часи саме за хуліганку...) Сусідські дітваки втікли до ленінграду - зняли з поїзда десь в Мінську... Літом майже 1/4 населення їхали "на Україну, на буряки"то була легальна можливість заробити на матеріали для хати.  Багато дорослих мужиків потихенько чухнуло з колгоспів в усякі легальні і напівлегальні шарашки (будівельні бригади) по всьому совку (БАМ - спочатку ломонулись, але швидко розібрались що то чергова ху*та)

70- е. Очереди, очереди.... и запомнился разговор двух продавщиц : "Как девке повезло! За мясника замуж вышла!" Было сказано так, что запомнилось.

Останнє редагування: 10 травня 2017 11:42:53 від Perkunas

жилося добре, але це тому, що дружна родина спромоглася розбудувати своє, ментально здорове середовище і відповідно мене виховувати. Здорове помірно-спартанське житло і виховання, необхідні для нормального життя квартирні і дачні метри , правильні книги, друзі, хобі та середовище, з радіо "Свобода" включно, вчитися любила , робили посильні корисні справи задля майбутнього нашого світлого (українського) майбутнього. Те саме можу сказати і про 80-ті, тільки в їхній другій половині було вже більше мого самостійного драйву, особливо вже в студентські роки.   

70- е. Очереди, очереди.... и запомнился разговор двух продавщиц : "Как девке повезло! За мясника замуж вышла!"

Загалом зомбо-пропоганда була чудово організована, людей, які не велися, виявляли та ізольовували (чи залякували). Так кувалася вата.
Досі багато хто залишається зазомбованим. Тепер над цим працюють кращі специ з Рашки.

Щоб не піддатися пропаганді потрібно було отримувати інформацію з різних джерел. А джерела інформації тоді були всі під контролем влади.

Розгорнути попередні цитати...

andry, 10 травня 2017 11:00:15

Загалом зомбо-пропоганда була чудово організована, людей, які не велися, виявляли та ізольовували (чи залякували). Так кувалася вата.
Досі багато хто залишається зазомбованим. Тепер над цим працюють кращі специ з Рашки.

Щоб не піддатися пропаганді потрібно було отримувати інформацію з різних джерел. А джерела інформації тоді були всі під контролем влади.

а от і не всі. У когось були ще живі притомні "дорадянські" бабусі-дідусі, в когось - бандерівські родичі із ЗУ, хтось (як от наша родина) подорожував в Карпатах і там чув дещо цікаве від очевидців. Зрештою, були "голоси", а в когось - і можливість спілкуватися із закордонними колегами та відвідати інші країни. Була купа відчайдушних та ще більше помірних шістдесятницьких родин.

з точки зору того часу нормально було.
Школу закінчив у 73-му.
Вчився, служив в армії, працював, знову вчився.
Грошей не вистачало, тож вчився і підпрацьовував, але майже всі довкола були "незаможними", а дівчата не меркантильними.
На каву та пляшку сухого вина вистачало, щоб корисно і приємно провести вечір чи ніч.
В результаті постійно хотілося спати.
Система була сама по собі, люди самі по собі.
На початку 70-х в київських магазинах ще було порівняне "ізобіліє".
Але коли пішов служити в армію, то зіткнувся з іншою реальністю - порожні продуктові магазини, пиріжкові-наливайки, горілку розкуповували через півгодини після завезення: Північний Урал.
Вже потім потрапив у село в Курській області - приголомшило після українських сіл.
Ціни відповідали рівню зарплат - порівнюючи з сьогоднішніми в Україні десь так воно і є.
Наприклад комплексний обід в ресторані (типу бізнес-ланч) коштував 1-1,5 рублі в центрі Києва.
Утім і в столовці ціни були такі самі.
Зарплати були низькі - інженер після інституту - 100 рублів.
140-150 - це вже була висока зарплата.
Старший науковий співробітник, кандидат наук - 250 - просто багатій.
Квартплата за двокімнатну з комуналкою і телефоном - виходило близько 20 рублів на місяць.
По цінах:
Ковбаса від 1.60 (дешева варена) до 5 (дорога сирокопчена) рублів
Тріска 48 копійок за кіло
Масло вершкове - 3.50
Олія - 90 копійо за півлітра
Хліб від 12 копійок за нарізний батон до 28 за паляницю.
Картопля - 10 коп за кіло
Буряк - 5 коп
М'ясо в магазині в районі 2 рублів, на базарі - 3.
 

"Как девке повезло! За мясника замуж вышла!"

Воістину, квінтесенція 70-х.

Нагадаю що в ті роки був прекрасний музичний журнал Кругозор і в ньому ж були "гібкі" платівочки з дуже достойними зарубіжними виконавцями.

Не всі це знали... Мої - знали, і доводилося виростати під

Робота, навчання, друзі, походи, магнітофони, танці-шманці, відрядження і "а жить еще две недели, работы на 8 лет, но я докажу на деле на что способен аскет" - саме на командировочні можна було по сільським магазинам купити книжки, страшні готелі райцентрів, Ів.-Франківська. А з 1975 сім'я, діти і тоді лише рлбота, робота, робота, дефіціт всього і вся і черги, черги, черги без кінця і краю, за всім, перерава на роботі - бігом в чергу, йдеш з роботи - в чергу і бігом до плити, щоб ліпити з гівна кулю і якось накормити чоловіка і дітей, кожен ранок просипаєшся і вже треба думати що і як дістати, щоб приготувати те кляте їдло, вдягти дітей - окрема епопея з біганиною по всьому місту і пошуком самих звичайних речей.

Крім молодості, дітей, природи, інколи театр, концерти деякі,  що давали радість, позитив, НІЧОГО позитивного - уродські ТБ і кіно,уродський побут, уродські будинки, смердючі туалети, поїзди, магазини.

Не жалкую за обставинами життя в тому совку зовсім. Жаль що більшу частину життя мусила жити в тому світовому зазеркаллі і мороку.

По настроях - нелюбов до москалів завжди була і іноді виплескувалася назовні зовсім несподівано.
Двоюрідний брат десь на самому початку 70-х повернувся з армії.
А мені якраз друзі фарцовщики подарували справжнє мачете - так він його взяв у руки подивився і каже: яка замашна штука, отак би поставив москалів і рубав би поки рука не відсохла. Хлопцеві було 23 роки.
Потім поїхав на Донбас в Дружковку працювати. В якесь начальство там потім вибився.

Дуже хотіла джинси і інший фірмовий одяг. Купляла у спекулянтів.

70- е. Очереди, очереди.... и запомнился разговор двух продавщиц : "Как девке повезло! За мясника замуж вышла!"

Так продавщицам было легче товары доставать при дефиците. А с мясником точно удача - с их среды и мясо было не в изобилии.

суперсерія72

Заря - чемпион!!!

Розгорнути попередні цитати...

Perkunas, 10 травня 2017 11:43:19

70- е. Очереди, очереди.... и запомнился разговор двух продавщиц : "Как девке повезло! За мясника замуж вышла!"

Так продавщицам было легче товары доставать при дефиците. А с мясником точно удача - с их среды и мясо было не в изобилии.

Продавщицы при дефиците жили не плохо. При небольшой зарплате могли купить автомобиль. И дома обстановка была лучше средней и в холодильнике не пусто.

На початку 70-х років я була школяркою молодших класів. Батьки давали мені  кишенькові на покупку булочок, чаю і т.ін. Через дорогу від школи був такий собі провінційний гастроном, де продавали все. В той час ще не було  дефіциту  продовольчих товарів у розумінні, в якому його застосовували в роки перебудови...Я полюбляла купувати на перервах такі собі маленькі шоколодки "Мурзилка" по 10 та 20 коп., може хтось пам"ятає. То в радянські часи був такий   персонаж із популярного дитячого журналу "Мурзилка"-такий жовтий маленький чоловічок , чимось нагадував праникового чоловічка із дитячої казки. А ще батьки виписували мені дитячі журнали "Весёлые картинки", "Мурзилка" і "Барвінок". Так от, в тому продовольчому магазині, як на  неперебірливий смак звичайних радянських трударів було все: шоколод та шоколадні цукерки (пам"ятаю цукерки "Гулівер" на розвіс по 21-24 коп за шт, "Ялинка " такі собі вафельки із шоколадною глазуррю, більш дорогі цукерки "Трюфелі" по 6 грн за 1 кг, якщо не помиляюсь, ковбаса напівкопчена та копчена, напр. "Краківська" та "Дрогобицька", варені ковбаси "Докторська", вона тоді саме так і називалась-не "Лікарська", а "Докторська", сири тверді 2-3 видів, риба морожена і кілька, кава в зеронах по 6 грн /кг., (розчинної кави тоді ще не було, вона з"явилась згодом та одразу стала дефіцитною), соки на розлив від 8 коп за склянку березового до 14 коп за склянку виноградного... Мій улюблений томатний сок коштував 10 коп. за склянку...А ще на вітрині в тому ж відділі, що торгував соками на розлив, стояв кубинський ром "Гавана клаб" та кубинські сигари в таких дерев"яних коробочках...Чомусь я тільки їх і запам"ятала, бо вони стояли на вітрині поруч якраз на рівні моїх дитячих очей...А ще сигарети "Казбек", значення  цієї назви я зрозуміла аж тоді, коли почала вивчати географію .
Лікування в радянських лікарнях було повністю безкоштовне, в тому числі і проведення операцій, а  працівникам заводів і фабрик давали путівки в профілакторії та санаторії, а також профспілкові путівки в будинки відпочинку, ми з мамою постійно їздили таким чином на море в Одесу .
Із негативу в старших класах пам"ятаю тотальне засилля комуністичних лозунгів, комуністичної пропаганди та командно-адміністративне керівництво школи, яке   глибоко та всеосяжно мною не сприймалось, щоправда тільки на рівні самосвідомості...В комсомол поступила, бо  в майбутньому збиралась вступати до вузу, а там без комсомольського квитка перспектив не було...

Все-таки не пригадую  , чи кава в зернах на розвіс коштувала 6 карбованців, чи 8 карбованців за кілограм... Зате напевне пам"ятаю, що традиційно звичайних зараз мандаринів та апельсинів із бананами та лимонами на провінції не було, сумніваюсь навіть чи знали смак чих заморських фруктів мої однолітки, однак я їх тоді куштувала один або двічі на рік, нам їх присилали родичі з Москви. Давно це було...І ми тоді були маленькими та щасливими по -своєму, бо наші батьки теж були щасливі та молоді, невпевненості у завтрашньому дні тоді чомусь не було, на відміну від буремного сьогодення.

Все-таки не пригадую  , чи кава в зернах на розвіс коштувала 6 карбованців, чи 8 карбованців за кілограм...

20

чи кава в зернах на розвіс коштувала 6 карбованців, чи 8 карбованців за кілограм...

3.70 (3.90 обсмажені зерна). В 1978 подорожчала.

На початку 70-х років я була школяркою молодших класів. Батьки давали мені  кишенькові на покупку булочок, чаю і т.ін. Через дорогу від школи був такий собі провінційний гастроном, де продавали все. В той час ще не було  дефіциту  продовольчих товарів у розумінні, в якому його застосовували в роки перебудови...Я полюбляла купувати на перервах такі собі маленькі шоколодки "Мурзилка" по 10 та 20 коп., може хтось пам"ятає. То в радянські часи був такий   персонаж із популярного дитячого журналу "Мурзилка"-такий жовтий маленький чоловічок , чимось нагадував праникового чоловічка із дитячої казки. А ще батьки виписували мені дитячі журнали "Весёлые картинки", "Мурзилка" і "Барвінок". Так от, в тому продовольчому магазині, як на  неперебірливий смак звичайних радянських трударів було все: шоколод та шоколадні цукерки (пам"ятаю цукерки "Гулівер" на розвіс по 21-24 коп за шт, "Ялинка " такі собі вафельки із шоколадною глазуррю, більш дорогі цукерки "Трюфелі" по 6 грн за 1 кг, якщо не помиляюсь, ковбаса напівкопчена та копчена, напр. "Краківська" та "Дрогобицька", варені ковбаси "Докторська", вона тоді саме так і називалась-не "Лікарська", а "Докторська", сири тверді 2-3 видів, риба морожена і кілька, кава в зеронах по 6 грн /кг., (розчинної кави тоді ще не було, вона з"явилась згодом та одразу стала дефіцитною), соки на розлив від 8 коп за склянку березового до 14 коп за склянку виноградного... Мій улюблений томатний сок коштував 10 коп. за склянку...А ще на вітрині в тому ж відділі, що торгував соками на розлив, стояв кубинський ром "Гавана клаб" та кубинські сигари в таких дерев"яних коробочках...Чомусь я тільки їх і запам"ятала, бо вони стояли на вітрині поруч якраз на рівні моїх дитячих очей...А ще сигарети "Казбек", значення  цієї назви я зрозуміла аж тоді, коли почала вивчати географію .
Лікування в радянських лікарнях було повністю безкоштовне, в тому числі і проведення операцій, а  працівникам заводів і фабрик давали путівки в профілакторії та санаторії, а також профспілкові путівки в будинки відпочинку, ми з мамою постійно їздили таким чином на море в Одесу .
Із негативу в старших класах пам"ятаю тотальне засилля комуністичних лозунгів, комуністичної пропаганди та командно-адміністративне керівництво школи, яке   глибоко та всеосяжно мною не сприймалось, щоправда тільки на рівні самосвідомості...В комсомол поступила, бо  в майбутньому збиралась вступати до вузу, а там без комсомольського квитка перспектив не було...

В санаторії і профілакторії кожного року можливо. А ось на море поїхати в літній сезон кожного року звичайному члену трудового колективу таке не можливо було так як відпустка була по графіку і бажаючих літом і на море було не мало. А на зборах голосувати за те що скажуть зверху, а не інакше не приходилось?

На початку 70-х років я була школяркою молодших класів. Батьки давали мені  кишенькові на покупку булочок, чаю і т.ін. Через дорогу від школи був такий собі провінційний гастроном, де продавали все. В той час ще не було  дефіциту  продовольчих товарів у розумінні, в якому його застосовували в роки перебудови...Я полюбляла купувати на перервах такі собі маленькі шоколодки "Мурзилка" по 10 та 20 коп., може хтось пам"ятає. То в радянські часи був такий   персонаж із популярного дитячого журналу "Мурзилка"-такий жовтий маленький чоловічок , чимось нагадував праникового чоловічка із дитячої казки. А ще батьки виписували мені дитячі журнали "Весёлые картинки", "Мурзилка" і "Барвінок". Так от, в тому продовольчому магазині, як на  неперебірливий смак звичайних радянських трударів було все: шоколод та шоколадні цукерки (пам"ятаю цукерки "Гулівер" на розвіс по 21-24 коп за шт, "Ялинка " такі собі вафельки із шоколадною глазуррю, більш дорогі цукерки "Трюфелі" по 6 грн за 1 кг, якщо не помиляюсь, ковбаса напівкопчена та копчена, напр. "Краківська" та "Дрогобицька", варені ковбаси "Докторська", вона тоді саме так і називалась-не "Лікарська", а "Докторська", сири тверді 2-3 видів, риба морожена і кілька, кава в зеронах по 6 грн /кг., (розчинної кави тоді ще не було, вона з"явилась згодом та одразу стала дефіцитною), соки на розлив від 8 коп за склянку березового до 14 коп за склянку виноградного... Мій улюблений томатний сок коштував 10 коп. за склянку...А ще на вітрині в тому ж відділі, що торгував соками на розлив, стояв кубинський ром "Гавана клаб" та кубинські сигари в таких дерев"яних коробочках...Чомусь я тільки їх і запам"ятала, бо вони стояли на вітрині поруч якраз на рівні моїх дитячих очей...А ще сигарети "Казбек", значення  цієї назви я зрозуміла аж тоді, коли почала вивчати географію .
Лікування в радянських лікарнях було повністю безкоштовне, в тому числі і проведення операцій, а  працівникам заводів і фабрик давали путівки в профілакторії та санаторії, а також профспілкові путівки в будинки відпочинку, ми з мамою постійно їздили таким чином на море в Одесу .
Із негативу в старших класах пам"ятаю тотальне засилля комуністичних лозунгів, комуністичної пропаганди та командно-адміністративне керівництво школи, яке   глибоко та всеосяжно мною не сприймалось, щоправда тільки на рівні самосвідомості...В комсомол поступила, бо  в майбутньому збиралась вступати до вузу, а там без комсомольського квитка перспектив не було...

В провинциальных гастрономах это поисчезало уже во второй половине 70-х

fralex , можливо і голосували на зборах трудового колективу, але  на заводі, де моя мама працювала звичайною працівницею, був власний будинок відпочинку на морі , і , наскільки я пам"ятаю, давали путівки туди всім бажаючим за 10 проц. ватрості плюс для членів сім"ї працівників. Путівка толі коштувала в районі 8-16 карбованців, або щось біля цього. Будинок відпочинку був совковий у всеосяжному сенсі цього слова, але, скажу я вам, коли я вперше побачила море, то всі побутоваі незручності  десь там  сховались на другий чи третій план. Це було казвово. Працівницям з дітьми і тоді і навіть тепер  дають відпустки як правило влітку, звичайно ж, згідно графіку.

Канікули у селі це був просто райский час. І не буде в житті більше такоі безтурботності і такого молока і сіна.

Розгорнути попередні цитати...

mulberry, 10 травня 2017 13:50:39

чи кава в зернах на розвіс коштувала 6 карбованців, чи 8 карбованців за кілограм...

3.70 (3.90 обсмажені зерна). В 1978 подорожчала.

20 карбованців. Сумашедшие деньги.

serg60 , згідна, в кінці 70-х років від гастрономів залишились тільки вивіски"Сири -ковбаси", які згодом теж познімали. В м"ясних магазинах стояли тільки підсолені колоди із вбитими в них великими  сокирами, якими колись рубали м"ясо. А в молочних магазинах залишилось молоко  по 22 коп/літр в скляних пляшках та розбавлена сметана за графіком, яку наливали у власну скляну тару на розвіс. Хоча кава смажена, яку я дуже люблю, зникла все ж уже на початку 80-х рокув, я це теж пам"ятаю.

жилося дуже класно.
бо все йшло запланом. не треба було ні про що турбуватися,
хіба що - у кого в кінці місяця зайняти "трьошку до получки"
(прішлось патратіться на женские сапоги, оні больше мєсячной зарплати стоілі, дєфіцит)

Окремо хочу сказати про товари продовольчої групи. Радянського "ширвжитку " на початку та в середині 70-х років було багато і різного, але якісних одягу та взуття було мало , особливо модного, бо ж , звісно, моделі одягу довго розроблялись, а потім довго  доходили на прилавок. А імпортного лахміття завжди було надзвичайно мало. Його можна було купити у столицях , відстоявши великі черги, або "по блату" у крамарів та завмагів. Я цього ніколи не розуміла: чому  людина, яка виробляла  матеріальні блага цивілізації, не могла їх потім придбати, тоді як працівники торгівлі , які нічого не  виробляли. мали все та були найбільш потрібними в сенсі "знайомств". От вам і перекоси радянського способу розподілу...

Лікування в радянських лікарнях було повністю безкоштовне, в тому числі і проведення операцій,

Декларувалося. За операції давалися хабарі.

а  працівникам заводів і фабрик давали путівки в профілакторії та санаторії, а також профспілкові путівки в будинки відпочинку, ми з мамою постійно їздили таким чином на море в Одесу  .

Давали - у січні. У літку могли дати путівку десь на Волгу чи, якщо пощастить - на Балтику. В "сезон" путівки отримували керівники. Або ті, хто дав за це хабар. Тому багато хто їхав "дикарем".
Ось транспорт був порівняно дешевий та доступний, особливо авіація.

Американськи сигарети були справжніми
Купляли у фрунців (моряків)

Рассказываю быль. Дословно. Про 70-е.

Я жил в детстве на Анри Барбюса в Киеве. Там, через дорогу на углу Барбюса и Щорса был магазин продуктовый. Балкон на 7 этаже выходил как раз на Барбюса. Я - шкет...пошел в магазин купить "по списку", а моя бабушка стоит на балконе и выгладывает, что бы я дорогу туда-союда перешел нормально.

Я - хлопец с громким голосом...Вышел из магазина и ору, что есть силы своей бабушке на балконе на 7 этаж, что бы домой не идти, а сразу остаться погулять во дворе:

- Бааааа! Бааабушкааа! В магазииинеее кроме сала ничегооо неееет! (маленький ребенок всегда говорит правду)

свекруха працювала на фабриці "краламасла" (чому фабрику так в народі називали, пояснювати?),
була передовиком виробництва,
мала відзнаки побєдітєля соцсорєвнованія, дві мєдальки (за труд, 1 та 2 ступенів), грижу з ускладненнями
(через тягання важелезних піддонів при заправці конфетних машин),
але жодної путівки в санаторій чи "дом отдиха"... для цього треба було в профкомі працювати або мати в них блат.
щоправда, одного разу її преміювали поїздкою до "16-ї республіки" (7 днів, групова).
а от на квартирну чергу її не взяли (суміжна "двушка", 2 сім'ї, п'ятеро людей):
сказали: норма 5 м². пятью-пять - 25, а у вас - 30м². Вам - нє положено.