Розгорнути попередні цитати...

Eugnat,  9 квітня 2024 21:18:47

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.



Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Шукшина забув, я би ще Олександра Гріна додав

Гріна не люблю.
Нещасна по суті людина, сублімувала під іншого нещасного -Стівенсона.
Доволі специфічне чтиво. Хоча - це воля того хто читає.

Про Шукшина знаю один тільки факт - він дуже хотів зустрітися з нашим Тютюнником, вони обидва мали підписані збірки своїх оповідань одне в одного - не встигли. Шукшин помер од серцевого нападу.

Ще Купрін мені подобався, у юнацькому віці був вражений

З західної класики тоді в шкільні роки не зміг осилити "Дон Кіхота". Яка ж то була муть і тянучка.
Цікаво чи зараз би зміг прочитати...

Я читав повністю, як на мене, лайно, для свого часу геніальний твір

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.
Брати Вайнер Ера Милосердя
Брати Стругацькі Равлик на схилі


Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Паустовский он Константин.
Или эт другой?

Цей топік є повною амністією діям хуйла.

Віктор Астаф'єв Царь-риба

Віктор Астаф'єв Царь-риба
це була моя "мяка книжка" для автобусів і літаків.
я читав кусочками. з 2018 по 2022р десь.

толкова книжка, про життя.
якщо хто ще жив за СРСР і розуміє різні моменти про які йдеться.

але є і фальш, приукрашення (навіть якщо почиатти деякі розповіді бувалих ФУповців які були в тих місцях. То насправді там ще жосчє ніж в книжці) і пропаганда (про "бандєровца").

в 2022р припинив читати.  поки що не хочеться. Може колись повернуся.

Розгорнути попередні цитати...

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.
Брати Вайнер Ера Милосердя
Брати Стругацькі Равлик на схилі


Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Паустовский он Константин.
Или эт другой?

Точно. Костянтин Георгійович

Я його ПСС  перечитав все. Дуже гарно писав

З західної класики тоді в шкільні роки не зміг осилити "Дон Кіхота". Яка ж то була муть і тянучка.
Цікаво чи зараз би зміг прочитати...

Я читав повністю, як на мене, лайно, для свого часу геніальний твір

аналогічно. не зміг осилити "Дон Кіхота".
не читається.

не знаю, може часи інші і такі тяжкі, масивні твори "не заходять".
потрбіно щось більш динамічне, стисле.

Останнє редагування: 9 квітня 2024 21:39:32 від T.Blair.

Цей топік є повною амністією діям хуйла.

Ти хто ?

Розгорнути попередні цитати...

Eugnat,  9 квітня 2024 21:18:47

Віктор Астаф'єв Царь-риба

Віктор Астаф'єв Царь-риба
це була моя "мяка книжка" для автобусів і літаків.
я читав кусочками. з 2018 по 2022р десь.

толкова книжка, про життя.
якщо хто ще жив за СРСР і розуміє різні моменти про які йдеться.

але є і фальш, приукрашення (навіть якщо почиатти деякі розповіді бувалих ФУповців які були в тих місцях. То насправді там ще жосчє ніж в книжці) і пропаганда (про "бандєровца").

в 2022р припинив читати.  поки що не хочеться. Може колись повернуся.

В мене таким твором був Пєчальний дєтєктів.
Вже тоді видно було чим ми од росіян відрізняємося.

Аксенов - остров крьім
Набоков - лолита 
стругацкие - пикник на обочине
Пелевин - S.N.U.F.F. та інші
Беляев (фантаст)

Есенин
блок
Брюсов

Похоронітє меня за плінтусом

Похоронітє меня за плінтусом

Книжка така є. Як бабця звбрала до себе онука. А потім його чмирила. А заодно діда та його мати. Суцільний кринж. З елементами бази

Я в детстве много читал. Лучшим из всего написанного на территории бывшего СССР считаю Тихий Дон Шолохова. Не люблю Толстого, Но его Анна Каренина - это шедевр. Очень нравятся рассказы Чехова, по-моему лучше еще никто не писал.

Аксенов - остров крьім
Набоков - лолита 
стругацкие - пикник на обочине
Пелевин - S.N.U.F.F. та інші
Беляев (фантаст)

Есенин
блок
Брюсов

войнович - Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина

Я в детстве много читал. Лучшим из всего написанного на территории бывшего СССР считаю Тихий Дон Шолохова.

читав я Тихий Дон Шолохова.
толкова книжка (як завжди з радян. літературою, тре робити поправку на ідеолоігю і контекст написання твору)

але зараз би мабуть, не осилив.

Вадим Шефнер. Человек с пятью "не", или Исповедь простодушного. И другое

из классики - Чехов, перечитала все

Я в детстве много читал. Лучшим из всего написанного на территории бывшего СССР считаю Тихий Дон Шолохова. Не люблю Толстого, Но его Анна Каренина - это шедевр. Очень нравятся рассказы Чехова, по-моему лучше еще никто не писал.

А вьі все написанное на територии бьівшего сссср перечитали?

замість всякого шлаку читайте українське, те що відбувалось 100 років тому і наче під кальку повторюється сьогодні

яків гальчевський - проти червоних окупантів https://chtyvo.org.ua/authors/Halchevskyi_Yakiv/Proty_chervonykh_okupantiv_Ch1/

У боротьбі за здобуття державної незалежності у добу національно-визвольних змагань (1917-1920 pp.) український народ народжував нових героїв-борців. І хоча війська У HP, ведучи тяжкі бої з переважаючою більшовицькою червоною армією, відступили за Збруч, відчайдушна боротьба на теренах України продовжувалася партизанськими методами.
На Поділлі таку місію взяв на себе Яків Гальчевський —- ватажок ''свяггих і страшних'', легендарний і непереможний отаман Орел. Святі — бо вірили у свою невідкличну місію, страшні — бо не знали до ворога пощади.

Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани,
а зі зброєю в руках - по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам та своїм песиголовцям,
які злигались з комунарами, що ще не все завмерло. Правда, пропаде чимало наших, згине багато невинних людей, але як ліс рубають, то тріски летять. Кожна нова жертва - цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється на марно! Думалося, а може, Захід, коли довідається про повстанчий рух, скоріше здійснить інтервенцію. А коли ні, то своїми виступами змусимо комуністичних зверхників бодай на фікцію українства. Бачачи повстанчі загони, Москва не зможе відразу русифікувати край, викидати портрети Шевченка і заводити московські імперіяльні звичаї. Отже, з Богом - до діла!"

Батько подарував колись мені, шестикласнику, підписку на Бібліотеку всесвітньої літератури.
Російською мовою.
200 томів.
Але приходили по 2 томи на місяць. Встигав прочитати до нового траншу.
Прочитав усі 200. Від Гільгамешу і Рабле до Хемінгвея із Фолкнером.
Від Слова о полку Ігоревим до Олександра Фадєєва... І далі.
Західні автори подобались більше.

Так що, вважаю себе космополітом (хоча і російськомовним).
А українська зайшла через фантастику, Ремарка, Вонегута тощо, які на Луганщині були у вільному доступі.

Розгорнути попередні цитати...

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.



Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Шукшина забув, я би ще Олександра Гріна додав

Нікулін (інший не клоун) «воспомінанія о войнє»
Цитата

«Шло глупое, бессмысленное убийство наших солдат. Надо думать, эта селекция русского народа - бомба замедленного действия: она взорвется через несколько поколений, в XXI или XXII веке, когда отобранная и взлелеянная большевиками масса подонков породит новые поколения себе подобных.»

Розгорнути попередні цитати...

тясмин,  9 квітня 2024 20:49:49

Без сумніву, для мене, у них є вартісні художні твори.
Але нагадувати про це зараз - провокація.
Навіщо?

пс
Процитуй ще твір лавреата нобелівського премії "На незалежність України".
Там нобелівський лавреат постає у всій красі рафінованого і не дуже шовінізму.
Що ж тоді говорити про не нобелівських лавреатів.

Бродський жидівський хуєсос який так і не поняв хто він - руський чи жид)

+
З перерахованого читала ,майже усе і забула. Перечитувати не буду ніколи ,  бо не цікаво.
 Пригадую лише враження від ,Калимськіх рассказав" Шаламова - мрак,  жах , безнадія, все те що і зараз притаманно цій канаючій імперії.
Нікому , ніколи не пораджу читати усе це лайно. Сподіваюся що в українській школі не будуть вивчати це лайно, а будуть вивчати зразки світової літератури.
І, доречі, Набоков не русскай пісменник, а американській.
 

Голубоє сало

В офисе московской мебельной фирмы сисадмин убил тюбиком от монтажной пены знакомого после спора об Украине.

Конфликт перерос в драку, работник так разгорячился, что залил герметик в горло и заднее отверстие оппонента.

Подозреваемый задержан, возбуждено уголовное дело по статье «Убийство"



Запєнілі мальчіка в трусіках

Користуючись моїми конституційними правами, відкриваю дану тему, аби шановні дописувачі ФУП поділились своїми улюбленими російськими художніми творами (русской литературы). Російська культура в новій державотворчій парадигмі стає частиною, підмножиною великої української. Тому нам потрібна власна, не пов'язана з Москвою, філософська та наукова концепція, історичний дискурс, систематизація та культурний код російської культури як підмножини української.

Перевагу прошу віддавати романам, але якщо серед найулюбленіших є новели, повісті, логічно об'єднані добірки майстрів короткої прози або поезії - будь-ласка. Також прохання враховувати тільки твори, оригінально створені російською мовою, уникати російських за походженням письменників, які писали іншими мовами (наприклад, Набоков в еміграції).

Мій топ-10:

1. Фёдор Достоевский - Бесы
2. Андрей Платонов - Чевенгур
3. Михаил Шолохов - Тихий Дон
4. Венедикт Ерофеев - Москва - Петушки
5. Михаил Булгаков - Мастер и Маргарита
6. Аркадий и Борис Стругацкие - Град обреченный
7. Виктор Пелевин - Generation П
8. Фёдор Достоевский - Братья Карамазовы
9. Антон Чехов - Вишнёвый сад
10. Андрей Белый - Петербург (1-е издание)

Виправлено.

Це роман?

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.
Брати Вайнер Ера Милосердя
Брати Стругацькі Равлик на схилі

ничессе у вас сурьезный подход!
у меня в сравнении с вами все легковесней
шо-то я аж застеснялась признаваться 
но у меня и 10-ки не наберется
вот 5-ку наберу

З романів згаданий вище Тіхій Дон Шолохова, а з авторів нагадав би Лєскова з Лєвшою і Очарованим странніком.
Для мене цікавим є й те, що було замилувався Васілієм Бєловим в українському перекладі.
Це про Теслярські оповідання і Виховання по доктору Споку.
Автора перекладу не пам'ятаю, але зацінив його як шедевральний, бо коли згодом читав російською оригінал, то він був блідою тінню українського перекладу

Розгорнути попередні цитати...

wiedzmin,  9 квітня 2024 21:34:22

Похоронітє меня за плінтусом

Книжка така є. Як бабця звбрала до себе онука. А потім його чмирила. А заодно діда та його мати. Суцільний кринж. З елементами бази

то мрачна книжка. піздєц мрачна, читав.

Світла́на Марти́нчик

Розгорнути попередні цитати...

Eugnat,  9 квітня 2024 21:18:47

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.



Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Шукшина забув, я би ще Олександра Гріна додав

Нікулін (інший не клоун) «воспомінанія о войнє»
Цитата

«Шло глупое, бессмысленное убийство наших солдат. Надо думать, эта селекция русского народа - бомба замедленного действия: она взорвется через несколько поколений, в XXI или XXII веке, когда отобранная и взлелеянная большевиками масса подонков породит новые поколения себе подобных.»

Точно. Дякую вам за нагадування. Валєнтін Нікулін. Читав, все так як було й в мене на службі і так на жаль є зараз.

Розгорнути попередні цитати...

Ale,  9 квітня 2024 20:50:57

Drake,  9 квітня 2024 20:20:28

Користуючись моїми конституційними правами, відкриваю дану тему, аби шановні дописувачі ФУП поділились своїми улюбленими російськими художніми творами (русской литературы). Російська культура в новій державотворчій парадигмі стає частиною, підмножиною великої української. Тому нам потрібна власна, не пов'язана з Москвою, філософська та наукова концепція, історичний дискурс, систематизація та культурний код російської культури як підмножини української.

Перевагу прошу віддавати романам, але якщо серед найулюбленіших є новели, повісті, логічно об'єднані добірки майстрів короткої прози або поезії - будь-ласка. Також прохання враховувати тільки твори, оригінально створені російською мовою, уникати російських за походженням письменників, які писали іншими мовами (наприклад, Набоков в еміграції).

Мій топ-10:

1. Фёдор Достоевский - Бесы
2. Андрей Платонов - Чевенгур
3. Михаил Шолохов - Тихий Дон
4. Венедикт Ерофеев - Москва - Петушки
5. Михаил Булгаков - Мастер и Маргарита
6. Аркадий и Борис Стругацкие - Град обреченный
7. Виктор Пелевин - Generation П
8. Фёдор Достоевский - Братья Карамазовы
9. Антон Чехов - Вишнёвый сад
10. Андрей Белый - Петербург (1-е издание)

Виправлено.

А гдє марініна?) гдє валкадав?) гдє?)

"Как закалялась сталь" - ось де шедевр...

Київщина знов таки, до речі Боярка ж

Розгорнути попередні цитати...

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.
Брати Вайнер Ера Милосердя
Брати Стругацькі Равлик на схилі

ничессе у вас сурьезный подход!
у меня в сравнении с вами все легковесней
шо-то я аж застеснялась признаваться 
но у меня и 10-ки не наберется
вот 5-ку наберу

Та перестаньте.
Я зараз дочитую Річєра останнього - "Секрет" , це щоб ви не думали про підхід.

Розгорнути попередні цитати...

DRIM,  9 квітня 2024 20:52:17

Ale,  9 квітня 2024 20:50:57

А гдє марініна?) гдє валкадав?) гдє?)

"Как закалялась сталь" - ось де шедевр...

Київщина знов таки, до речі Боярка ж

Десь у ЖЖ я колись читав дослідження , що бригада студетнтів у стройотряді побудувала суперську вузькоколійку на дві нитки довжиною втричі більше ніж ота де Палка-копалка сраку порвав 

Цей топік є повною амністією діям хуйла.

Ні.
Хуйло зі своїми діями сам собою, а російська література сама.
Це як калаш у руках Хуйла, не більше.

Розгорнути попередні цитати...

wiedzmin,  9 квітня 2024 21:42:09

wiedzmin,  9 квітня 2024 21:34:22

Похоронітє меня за плінтусом

Книжка така є. Як бабця звбрала до себе онука. А потім його чмирила. А заодно діда та його мати. Суцільний кринж. З елементами бази

то мрачна книжка. піздєц мрачна, читав.

Згоден з вами. Ця книга - нагадування, що дітей треба народжувати собі. А підкинуті бабкам та дідам онуки сильно  страждають.

Розгорнути попередні цитати...

A.W.,  9 квітня 2024 22:38:54

wiedzmin,  9 квітня 2024 21:42:09

Книжка така є. Як бабця звбрала до себе онука. А потім його чмирила. А заодно діда та його мати. Суцільний кринж. З елементами бази

то мрачна книжка. піздєц мрачна, читав.

Згоден з вами. Ця книга - нагадування, що дітей треба народжувати собі. А підкинуті бабкам та дідам онуки сильно  страждають.

І  це теж.
Плюс - що треба все-таки дітей од таких уєбанів захищати

Розгорнути попередні цитати...

Eugnat,  9 квітня 2024 21:18:47

A.W.,  9 квітня 2024 21:16:14

Віктор Астаф'єв Пєчальний дєтєктів
Віктор Астаф'єв Прокляти і убіти
Віктор Астаф'єв Царь-риба
Володимир Солоухін Камєшкі на ладоні Чьорниє доскі
Васілій Шукшин Оповідання
Георгій Паустовський Автобіографічна трилогія (я в курсі, що він на нас плювався там, проте є багато цікавого)
Пьотр Толстой Жертви Ялти
Валєнтін Распутін Прощаніє с Матьорой
Алєксандр Шумілін Ванька-ротний
А.П.Чєхов Усе.
Р.Салтиков-Щєдрін ВСЕ !
Бунін Все.



Цитата з Ванькі-Ротного

если вы увидите увешанного наградами, знайте, что любая из [них] имеет обратную сторону. Воевали и шли под свинец не те, кто погонял нас, ротных, по телефону, не те, кто рисовал на картах кружочки и стрелы, не те, кого стригли и помадили [в тылу]… Начальники… по телефону требовали, угрожали… расправой, крыли трёхэтажной матерщиной. А когда я являлся с докладом — снисходительно улыбались… иронично удивляясь… [и] не стеснялись прямо в глаза спросить: — Ты ещё жив? А мы думали, что тебя убило! И деревню не взяли?.. Смотри[те] — он даже не ранен!.. Невидимая стена разделяла фронт на два лагеря. Одни сидели в тылу… за солдатскими спинами, а мы ценой своей жизни и крови добывали им деревни. Чем тупей и трусливей были они, тем настойчивей и свирепей гнали… нас вперёд. Мы были жертвой их промахов, неумения и неразберихи. Все эти прифронтовые „фронтовики“ и „окопники“ должны [теперь] тихонько сидеть… гадить в галифе и помалкивать в тряпочку о том, что они воевали и видели войну, чтобы ненароком не испачкаться в собственном дерьме… Я служил службу „погонялы“ своих солдат на верную смерть. В этом я признаюсь, беру на себя вину [и] каюсь — на мне лежит этот тяжкий грех. А начальники мои перед солдатами остались не виновными. Они… не кричали, в атаку их… не гнали, трибуналом не пугали, [ведь] у них были для этого командиры рот — Ваньки ротные!.. Не думайте, что я что-либо сгущаю, мне иногда от обиды просто хочется всех подальше послать! Как они только выжили, сидя у нас за спиной?!.. Мы были тем мусором, цена жизни которого была мала и ничтожна…

Шукшина забув, я би ще Олександра Гріна додав

Нікулін (інший не клоун) «воспомінанія о войнє»
Цитата

«Шло глупое, бессмысленное убийство наших солдат. Надо думать, эта селекция русского народа - бомба замедленного действия: она взорвется через несколько поколений, в XXI или XXII веке, когда отобранная и взлелеянная большевиками масса подонков породит новые поколения себе подобных.»

Це вже відбулося, на жаль.

Після Жовтневої революції до влади прийшла вся піна з самого дна, плюс маргінали. Всі інакші були закатовані у таборах, виселені у сибір, заморені голодом, розстріляні у соловках та Сандормоху.

Наслідки цього ми й досі відчуваємо на собі.

Розгорнути попередні цитати...

wiedzmin,  9 квітня 2024 22:49:08

A.W.,  9 квітня 2024 22:38:54

то мрачна книжка. піздєц мрачна, читав.

Згоден з вами. Ця книга - нагадування, що дітей треба народжувати собі. А підкинуті бабкам та дідам онуки сильно  страждають.

І  це теж.
Плюс - що треба все-таки дітей од таких уєбанів захищати

Від уєбанів-родаків чи уєбанів-дідів?)

Не за рейтингом, а загалом.

1. Салтыков-Щедрин - Сказки, "История одного города".
2. В. Войнович. "Москва 2042", трилогія про Чонкіна. (До речі, першу частину Чонкіна я прочитав в перекладі українською мовою і вона моя найулюленіша з трилогії".
3. М. Булгаков "М&М" - ну, це вже такий якір з юності.
4. Ю. Коваль - "Суер-выер. Пергамент". Взагалі, на мій погляд трохи недооцінений письменик, хоча більшість його творів на першій погляд нибито дитячі.
5. В. Ерофеев "Москва-Петушки" - щось є у ньому неповторне. Теж якір з часів "есть обычай на Руси - слушать ночью Би-Би-Си"

Щось забув може... Останнім часом зовсім не читаю художню літературу. Навіть аудіокниги не слухаю. Пелєвін і Сорокін - щось починав читати і кидав - не заходить, або виникає відчуття, що марно витрачаю час. Хоча кажуть, Сорокін став актуальнішим саме зараз.

О, згадав ще:

6. И. Ильф и Е. Петров "12 стульев", "Золотой теленок"

Останнє редагування: 9 квітня 2024 23:24:28 від Dimich

Розгорнути попередні цитати...

wiedzmin,  9 квітня 2024 21:34:22

Похоронітє меня за плінтусом

Книжка така є. Як бабця звбрала до себе онука. А потім його чмирила. А заодно діда та його мати. Суцільний кринж. З елементами бази

Вона майже автобіографічна, та книжка. Її написав онук відомого у свій час актора Всеволода Санаєва. Мати хлопчика, Єлєна Санаєва, розлучилася зі своїм чоловіком, батьком Павла, і поки  влаштовувала власне життя, хлопець виховувався у достатньо ексцентичної бабусі і дуже авторитарного дідуся.

Потім Єлєна Санаєва одружилася з відомим режисером Роланом Биковим, але дідусь з бабусею, не дивлячись на чисельні прохання подружжя, до підліткового віку не відпускали від себе онука.

Розгорнути попередні цитати...

A.W.,  9 квітня 2024 22:52:19

wiedzmin,  9 квітня 2024 22:49:08

Згоден з вами. Ця книга - нагадування, що дітей треба народжувати собі. А підкинуті бабкам та дідам онуки сильно  страждають.

І  це теж.
Плюс - що треба все-таки дітей од таких уєбанів захищати

Від уєбанів-родаків чи уєбанів-дідів?)

А це вже кому як "пощастить"...