Під рубрикою «Новини кінопрокату».
Кіностудія «Sytnyk pictures», очолювана домашнім журналістом директора НАБУ Денисом Бігусом, випустила на екрани країни фільм про злодіяння першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка за сценарієм, написаним Управлінням по роботі з громадськістю НАБУ спільно з прес-службою СБУ.
Постать пана Семочка стала широкознаною ще півтора роки тому, коли він з крісла керівника «економічного» Главку СБУ перебрався в кабінет начальника Управління СБУ по Києву та Київській області. Але на публікації про витівки цього достойника соратники директора НАБУ не звертали уваги, аж доки Семочко не оголосив про свої претензії на посаду голови СБУ, мотивуючи їх тим, що він «від Кононенка».
Точніше – після того, як Сергій Семочко на засіданні колегії СБУ прилюдно послав голову СБУ Василя Грицака нахуй, Василь Сергійович раптом полюбив директора НАБУ Артема Ситника й став з ним дружити проти Семочка. Резони для такої дружби в Артема Сергійовича також були чималі: СБУ розслідує кримінальні провадження за фактом незаконного прослуховування НАБУ телефонних розмов громадян, зокрема, підприємця Любомира Мудріча (детективи НАБУ отримували дозволи слідчих суддів Апеляційного суду м.Києва шляхом підробки документів – подавали клопотання про прослуховування телефонів одних громадян, а зазначали номери телефонів інших громадян), незаконного стеження НАБУ за начальником департаменту Генпрокуратури Володимиром Гуцуляком та його заступником (нині – перший заступник голови ДБР) Ольгою Варченко, які розслідували вимагання Ситником грошей з військового прокурора сил АТО Кулика, обставини втрати співробітником НАБУ флеш-носія з документами, що містять гриф «таємно» тощо. Коротше кажучи, відбувся бартер – Грицак пообіцяв Ситнику повну безкарність, а Ситник за це пообіцяв Грицаку всіляку допомогу у боротьбі з конкурентом.
Але був нюанс – до тих пір, доки Семочко продовжував нести службу в лавах СБУ, Василь Сергійович дуже прохав Артема Сергійовича не говорити вголос про злочинну діяльністю підлеглого, бо це ж кидало тінь на всю Контору, під дахом якої Семочко став мультимільйонером. Але як тільки Грицак вижив Семочко з СБУ й домігся призначення його першим заступником голови Служби зовнішньої розвідки, на конкурента були спущені всі собаки, тобто – кіностудія «Sytnyk pictures» разом з домашніми активістами директора НАБУ.
Звісно, дай боже їм усім здоров’я – і Грицаку, і Ситнику, і Семочку, і Бігусу. Хай воюють далі. Але хотів би порадити Денису Бігусу перед тим, як озвучувати тексти, написані в Управлінні по роботі з громадськістю НАБУ (нехай навіть і за матеріалами, наданими СБУ), все ж таки перевіряти фактаж бодай по «Вікіпедії»: Семочко ніколи не очолював контррозвідку СБУ, він очолював «економічний» Главк. І хоча в назві Головного управління контррозвідувальног о захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБ України фігурує прикметник «контррозвідувальний», все ж таки ГУКЗЕ і Департамент контррозвідки – це різні структурні підрозділи.
