The Times
Три глобальні проблеми диктують потребу в лояльному ставленні до людства і до планети Земля
Колонку опубліковано у спецпроекті НВ "Світ у 2019" за ексклюзивною ліцензією британського видання The Economist. Републікація повної версії заборонена
Вже кілька кілька поколінь світом керує те, що ми сьогодні називаємо "глобальним ліберальним порядком". За цими пишномовними словами стоїть ідея про те, що всі люди поділяють певні базові досвід, інтереси і цінності, й що жодна людська група за своєю природою не перевершує всіх інших. Тому співпраця значно розумніша, ніж конфлікт. Усі люди повинні працювати разом, щоб захищати спільні цінності та просувати спільні інтереси. І найкращий метод сприяти такій співпраці — полегшити пересування ідей, товарів, грошей і людей у всьому світі.
І хоча глобальний ліберальний порядок не позбавлений вад і проблем, він виявився кращим за всі альтернативи. Ліберальний світ початку XXI століття — більш процвітаючий, здоровий і мирний, ніж будь-коли раніше. Вперше в історії людства голод вбиває менше людей, ніж ожиріння, епідемії — менше, ніж старість, а насильство — менше, ніж нещасні випадки. Якщо ж ви думаєте, що нам слід повернутися до певного доліберального золотого віку, будь ласка, назвіть рік, в якому людство перебувало в кращій формі, ніж на початку XXI століття. У 1918 році? 1718-му? 1218-му?
Проте люди втрачають віру в ліберальний порядок. Все частіше уряди в усьому світі обмежують імміграцію, вводять високі мита, цензурують іноземні ідеї і перетворюють свої країни на неприступні фортеці. Якщо це триватиме, глобальний ліберальний порядок впаде. Що може замінити його? Хоча націоналізм має багато непоганих ідей щодо управління певною нацією, на жаль, у нього немає життєздатного плану щодо того, що робити зі світом загалом.
Деякі націоналісти сподіваються, що світ стане мережею неприступних, але дружніх фортець. Кожна національна фортеця буде захищати свою унікальну ідентичність й інтереси, але водночас всі фортеці зможуть співпрацювати і торгувати мирним шляхом. Не буде ні імміграції, ні мультикультуралізму, ні глобальних еліт, але не буде і світової війни. Проблема з цим баченням у тому, що неприступні стіни не схильні до дружелюбності.
Почуття масової ідентичності з'явилося тільки в останні кілька тисяч років
У минулому всі спроби розділити світ на країни з чітко окресленими кордонами призводили до воєн. Без універсальних цінностей і глобальних організацій конкуруючі нації не можуть домовитися про загальні правила.
Інша частина націоналістів займає ще радикальнішу позицію, заявляючи, що нам взагалі не потрібно якесь глобальне співробітництво. Кожна нація повинна піклуватися тільки про свої власні інтереси і не мати ніяких зобов'язань перед рештою світу. Фортеця повинна просто підняти свій підйомний міст, людина — сховатися за її стінами, і решта світу може вирушати до біса.
Баланс націоналізму і глобалізму
Ця нігілістична позиція позбавлена сенсу. Жодна сучасна економіка не може вижити без глобальної торговельної мережі. І подобається нам це чи ні, але сьогодні перед людством стоять три загальні проблеми, яким все одно до національних кордонів, і вирішити які можна тільки за допомогою глобального співробітництва. Це ядерна війна, зміна клімату і руйнівні технології.
Жодна нація не може звести стіну перед ядерною зимою або глобальним потеплінням або ж самостійно регулювати розвиток штучного інтелекту і біоінженерії. Недостатньо того, щоб один тільки Європейський союз заборонив створення роботів-убивць або тільки Сполучені Штати відмовилися від генної інженерії людського потомства. Якщо одна країна вирішить переслідувати свої високоризиковані й такі ж високовигідні цілі, інші країни будуть змушені піти цим небезпечним шляхом хоча б зі страху залишитися позаду. Тому щоразу, коли політик говорить "моя країна понад усе", ми повинні запитати його або її: як ваша країна сама собою зможе запобігти ядерній війні, припинить зміну клімату і не дозволить технологіям стати руйнівними?
Щоб успішно протистояти цим трьом проблемам, нам потрібно не скорочувати глобальну співпрацю, а розширювати її. Необхідно створити глобальну ідентичність і спонукати людей бути лояльними не тільки до власної нації, а й до людства і до планети Земля. Націоналізм не такий вже неприступний бар'єр для створення глобальної ідентичності. Людські ідентичності досить адаптивні.
Нинішні національні держави не є базовою частиною людської біології або психології. 5 тис. років тому не було італійців, росіян чи турків. Це правда, що люди спочатку є соціальними тваринами з груповою приналежністю, закладеною в генах. Однак протягом мільйонів років вони жили в маленьких тісних співтовариствах, а не у великих національних державах. Згодом Homo sapiens навчилися використовувати культуру як основу для масштабнішої кооперації, яка і стала ключем до успіху нашого виду.
Але культури гнучкі. На відміну від мурашок або шимпанзе Sapiens можуть організовувати свої спільноти безліччю різних способів, і жоден із них не є "природним". Міста-держави не більш природні, ніж імперії, а національні держави не більш природні, ніж племена. Все це лише різні опції в меню людини розумної, і вибір між ними залежить від мінливих обставин.
Великі нації з'явилися тільки останні кілька тисяч років — із погляду еволюції буквально вчора вранці — і розвивалися такими для вирішення масштабних проблем, які невеликі племена не могли вирішити самі собою. У XXI столітті ми стикаємося із глобальними проблемами, які навіть великі країни не можуть вирішити самотужки. Отже, має сенс перенести хоча б частину нашої групової лояльності на глобальний рівень.
Це не означає створення глобального уряду або стирання всіх культурних, релігійних або національних відмінностей. Я можу відчувати почуття приналежності одночасно до декількох груп — до моєї сім'ї, громади мого селища, бути носієм професійної та національної ідентичності і водночас відчувати себе громадянином планети і всього людства загалом. Так, іноді різні ідентичності можуть стикатися, і тоді нелегко вирішити, як вчинити. Але хто сказав, що життя просте?
Життя важке. Змиріться із цим. Іноді ми ставимо робочі інтереси вище сімейних, а іноді навпаки. Точнісінько та само іноді нам слід ставити на перше місце національні інтереси, але бувають випадки, коли насамперед необхідно захищати глобальні інтереси людства.
Голосуйте за візіонерів
Що все це означає на практиці? А те, що коли прийдуть наступні вибори, і політики захочуть, щоб ви віддали за них свій голос, поставте їм ці чотири запитання:
- якщо вас оберуть, що ви зробите для зменшення ризику ядерної війни?
- яких заходів ви вживатимете для зниження ризиків зміни клімату?
- як ви збираєтеся регулювати такі руйнівні технології, як штучний інтелект і біоінженерія?
- і, нарешті, яким ви бачите світ у 2040 році, який ваш найгірший сценарій і яке бачення найкращого розвитку подій?
Якщо деякі політики не розуміють цих запитань або постійно говорять про минуле і не можуть сформулювати осмислене бачення майбутнього, не голосуйте за них.
Copyright © Yuval Noah Harari 2018
Юваль Ной Харарі — автор книг Sapiens: Коротка історія людства (Harvill Secker), Гомо Деус (Harvill Secker) і 21 урок для XXI століття (Jonathan Cape)
многабукв, не читал, но тема интересная. на планете появилась глобальная транснациональная экономика, которую не могут контролировать национальные правительства, даже такие мощные как сша. и появились глобальные проблемы с которыми в одиночку национальным правительствам не справиться. налицо конфликт. 
Какая эконимика,политика ? В приближающемся Царстве Бога на земле нет и не будет места не эконимике не политике, и бокса с футболом там не будет. Пока есть время и вы всё еще живы нужно бежать и отгораживаться от политики,национализма,армии,флага,герба ,гимна и от родины. 
пусть правители выходят в чисто поле на конях или в ринг в перчатках и там выясняют отношение между собой ,а не губят молодых 18 летних парней. Приводить свою жизнь к праведности и искать и думать об Небесном Отце каждый день.
А как обстоят дела с хвостами у не морских коньков ...
