Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Америка від краю і до краю. Автоподорож. (Фото. Багато.)

Cпасибо за интересный репортаж!
Обратил внимание что американцы менее татуированы чем британцы.
   
Cпасибо за интересный репортаж!
Обратил внимание что американцы менее татуированы чем британцы.

Помилкове спостереження
   
Цікаве порівняння. Ще не чув такого.

 (tu)


Представьте себе вот что. Берется громадная горная цепь, подрезывается у корня, поворачивается вершинами вниз и вдавливается в ровную, покрытую лесами землю. Потом она вынимается. Остается как бы форма горной цепи. Горы - наоборот. (с) Ильф и Петров "Одноэтажная Америка".
   
Один із найвражаючих моментів. Я бачив багато сходів і заходів сонця в різних кінцях світу. Але цей був якийсь особливий. Навіть не знаю як описати.

Показати зображення...

мій особистий закат (у якості вдячності за репортаж; Тернопільщина))))) не такой епічний, проте рідний
на землі все закати неймовірні (на противагу міським)

   
Вивела нас Саманта з ніціонального парку, провела якимись тільки їй відомими пуівцями, кілька поворотів в темряві в абсолютно незнайомому місті і тицьнула нас носом прямо в лоббі потрібного нам готелю. Як завжди, бездоганно. Не помилилась ні разу

Самантою ми називаємо наш навігатор, тому що він говорить голосом дикторші по імені Саманта, яка його озвучила. Взагалі то в налаштуваннях можна вибрати голоси інших дикторів, але нам найбільше сподобалась саме Саманта. Так і говоримо про нього на кшталт "а що це Саманта притихла" чи "а куди сьогодні Саманта нас приведе".

Всього один раз в Південній Дакоті, на нафтових полях Баккен, коли ми виїхали на ділянку якогось геть нового з голочки хайвея, який явно проходив не по старій дорозі, Саманта соромязливо замовкла і довго не подавала голос. Ми бачили де проходить стара дорога, а значок нашого положення крутився поряд в полі. Мабуть цей хайвей чомусь ще не встигли нанести на карти, тому що я перед самою поїздкою обновив карти Північної Америки, у Гарміна пожиттєве безплатне обновлення карт. Коли ж через кілометрів 20 новий хайвей злився із старою дорогою, наша Саманта ніби вибачаючись проговорила без зупинки все що знала - куди їдемо, коли прибудемо, коли наступний поворот і так далі.
   
Я вже писав, що ми старались уникати їздити в темряві. З кількох причин. Одна причина це олені, які іноді вночі перебігають хайвеї. Інша - нам цікаво було побачити все навколо, а не просто пролетіти в темному тунелі з точки А в точку Б. І взагалі, я ніколи не любив їздити ночами.

В цей раз темрява нас застала в дорозі дещо несподівано тому, що ми забули про зміщення годинникових поясів. Коли їздити на великі відстані це явно відчувається. Ми це знали, але забули. До цього ми їхали весь час майже строго на південь, і якщо світловий день був приблизно 14 годин, то кількість світлого часу в добі для нас ніяк не мінялась не залежно від пройденого часу. А після Лас Вегаса ми поїхали вже на схід. Проти руху сонця, а відповідно проти руху часу. Змістились на годину по годинникових зонах. До того ж на півдні темніє дуже швидко, ось світило сонце і за лічені хвилини вже справжня ніч.

І ще спрацював гірський фактор. Хоч Великий Каньйон в тому місці проходить на відносно плоскій повехні, але поверхня та досить високо, десь 1500 метрів над рівнем океану, в горах також темніє стрімко. А Лас Вегас був на висоті десь 500 метрів.  І тому злиття всіх цих факторів зіграло над нами злий жарт - ми отримали світловий день десь на півтори години менший, ніж розраховували. Цих півтори години нам аж ніяк не були зайвими.

На майбутнє зробили собі засічку в пам'яті, щоб враховувати цей феномен рухаючись по маршрутах схід-захід. І пам'ятати, що рухаючись на схід втрачаєш час, а рухаючись на захід отримуєш додатковий час.  Звісно, це для випадків, коли за день проходиться в районі 1000 кілометрів чи більше. На кілька сот кілометрів нічого не відчувається.
   
І ще ввели собі в правило. Настає темрява - відразу в готель і спати. Їхати вночі зовсім не цікаво, навколо нічого не видно. А вставати як можна раніше і в дорогу, щоб не втрачати світлий час. Власне, це правило було і раніше. Просто ми забули про приколи руху схід-захід.
   
Довга їзда, на багато тисяч кілометрів, вимагає ще й якоїсь ергономіки, потрібно уважно прислухатись до тіла. Можна невдало сісти і за кілька годин відсидіти якусь частину тіла настільки, що дальша подорож буде під великим питанням. 

Особисто я виробив для себе стиль сидіння за кермом, який дозволяє їхати теоретично необмежений час. Я відсуваю сидіння майже в саме заднє положення, а спинку відхиляю назад десь майже на 45 градусів. І розпрямляю тіло так, що воно стає майже пряме. В цьому положенні вага тіла рівномірно розподіляється по всій задній поверхні, від ніг до плечей. А не тисне всією вагою на задницю.  Тобто, майже лежу на спині.  Ноги просуваються або за педалі тормоза і газу, або якось регулярно міняють положення - то піджимаються, то по турецьки, то ще якось.

Рульва колонка опускається максимально вниз і витягується повністю назад, поближче до рук.  Тоді руки вільно лежать на бедрах і одією з рук, навіть не рукою, а просто пальцем легенько притримується кермо. Немає відтоку крові від рук, коли тримати їх високо на кермі. І руки також зовсім не втомлюються. 

Але для цього бажана коробка автомат і обов'язково круїз контроль. На американському хайвеї водію практично немає що робити, лише підтримувати кермо. Тормозити на хайвеї доводиться вкрай рідко, а якщо треба знизити чи підвищити швидкість, то це робиться одною рукою кнопками управління круїз контролю на кермі. Ноги повністю вільні. І одна рука. 

Тому на самому початку я висунув одну з двох абсолютно необхідних умов до автівки на далекі подорожі - круїз контроль. Ви не втримаєте 10 днів педаль газу в одному положенні, відпадуть ноги.

А моя медична жінка ще десь нашукала різної гімнастики за кермом. Так і їхали. 

   
Stunning!!!
   
Харчування в дорозі також важлива річ. "Розсердивши" шлунок також вважай подорож пропала. Не назупиняєшся, особливо в самих непідходящих місцях, коли різко і раптово припече. До того ж одна така зупинка це втрачені до пів сотні кілометрів. А іноді і більше. 

Мабуть зараз у вас є все те що і тут, але в мій час цього ще не було. Я маю на увазі автомобільну холодильну камеру для харчів.

Вони є різні, як по конструкції, так і за розмірами. Я прийшов до висновку, що купувати "активний" автохолодильник, із власною системою холодіння,  немає ніякої потреби. Досить простої пасивної холодильної камери, куди для охолодження просто насипається лід. Тут лід кубиками в пакетах продається у всіх супермаркетах і на заправках, а у всіх готелях його можна безплатно і необмежено набирати в спеціальних холодильних машинах. Такі машини в готелях є обов'язковий стандарт в Північній Америці. 

Ранок починаються із засипки льоду в холодильник. Температура близька до ноля там тримається добу. В спеку ці автохолодильники також незамінна річ.

Ми щодня хоч раз їли нормально, тобто добротну гарячу їжу. І ще на весь день набирали дволітровий термос гарячої кави. А далі справа смаку кожного. Наприклад, в нас в холодильнику весь час було м'ясо, як то філе індика, без кісток.  Воно в Америці продається великими кусками, і за копійки. Великий кусок в кілограмів три коштує якусь десятку. Чи якась ветчина.  Ковбас уникали, їли їх рідко. Ну то був чисто жінчин департмент.

Відрізається шматок десь на три пальці індичатини, посолений поперчений помідор чи огірок, чорний хліб і можна точити навіть прямо на ходу. Жінка поварює.

А ще часто точили по дорозі сир, ми його накупили багато і різного. Як з кавою так і без. 

Ну і набирали різних фруктів. Найзручніші в дорозі це яблука. Але і клубніка і виноград (особливо виноград) ідуть непогано. 
   
Окреме питання це вода. 

Як ви гадаєте, на чому більше всього заробляють в Лас Вегасі? Ну, мабуть, на кизино. На готелях навряд, готелі там відносно не дорогі. Їда зовсім дешева. Автопарковки так взагалі безплатні, що є унікальним для Північної Америки. 

А що на другому місці?

Ми із жінкою синхронно прийшли до одної думки - питна вода. Місто в пустелі, зараз там температура біля 40 градусів, і це за Цельсієм, не Фаренгейтом. Справжня духовка.  І сотні тисяч зівак із спрагою.

Перший раз ми вийшли на Стріп маючи по стандартній 450 грамовій плящі води, там більшість ходить з водою. Ну а далі, як ми розраховували, питимемо воду і добиратимемо в пляшку з питтєвих фонтанчиків. Які, напиклад у нас в Калгарі, можна знайти практично скрізь.

А фіг вам. Немає у Вегасі питтєвих фонтанчиків. За весь час особисто я бачив у Лас Вегасі фонтанчики лише в двох місцях, зовсім випадково. 

Та півквартова пляшка води для мене на раз випити, ще й мало буде, а через 20 хвилин в роті вже сухо. Знаєте скільки коштує така ж пляшка води в кіосках на Стріпі? Не вгадаєте. $3.00-$4.50. Правда охолоджена.  Пару разів купили по дві пляшки, а потім жаба заявила протест. Тому що лише мені на спеці таких пляшок потрібно біля десяти на день. 

Трохи виручають конкуренти. На тротуарах, а особливо на галереях-переходах через вулиці, часто стоять бомжуватого вигляду люди і ведуть свій бізнес. В них великі холодильні камери, на кшталт тієї що в нас в автівці, їх тут називають кулер, наполовину засипані льодом, а в ньому ті самі пляшки з водою. Ці вже продають по долару за пляшку. Тобто, страшно демпінгують. 

Звісно, бізнесам це не подобається. Я навіть бачив таблички біля кафешок з написами - тут воду не продавати. Не знаю наскільки законні такі заборони, але більшість тих аматорів стоять саме на галереях. Мабуть там нічийна територія і повна свобода підприємництва. 

Упаковка води, 24 пляшки, в супермаркеті коштує десь $3, оптом і ще дешевше. Ну ще мішків три льоду, також по долару.  Собівартість 24 охолоджених в льоду пляшок виходить $6. Виручка $24. Розлітається така упаковка води з кулера у того біча на галереї за пару хвилин, народ в черзі стоїть. Рахуйте профіт. А який тоді профіт в кіосках, навіть коли вони продають "лише" по $3 ? Клондайк!

Але ми моторизовані. В нас в автівці такий самий кулер і ще ми відразу кипили кілька упаковок води. Гуляли ми по Стріпу зазвичай попередньо запаркувавшись в якомусь готелі поряд. Тому надалі просто брали в невеликий рюкзачок кілька пляшок води, таким чином вирішивши проблему води в Лас Вегасі.

В дорозі, зрозуміло, цієї проблеми не існувало. В автівці скільки завгодно охолодженої води в кулері. Потім при зупинках лише викидали гори пустих пляшок з під води.
   
Отже, ми наближаємось до Метеор Кратера.

Арізонський Метеор Кратер також доволі цікаве місце.  Розміщений він в кілометрах під 100 від міста Flagstaff, в якому ми заночували після Великого Коньйону.

Цей кратер місцевим індійцям був відомий давно, але колоністи відкрили його для себе відносно пізно. Це і зрозуміло - навколо безводна пустеля і довгий час білим людям робити там було нічого. 

До того ж кратер майже непомітний навіть з близької відстані. На цьому фото ви можете помітити на передньому плані невисоку смугу з підвищенням.  Тут до кратера трохи більше кілометра, висота того підвищення 40 метрів, виглядає як звичайний невеликий пагорб. 


   
Навколо гола і безводна арізонська пустеля. Також, ще поки весна, вона подає якісь ознаки життя.

   
Коли в ці краї прийшла відносна цивілізація і кратер почали вивчати серйозні вчені, вони чомусь спочатку вирішили, що це кратер потухшого вулкану. Хоч індійці у всі часи збирали навколо цього кратера куски заліза для свого нехитрого господарства. І вулканічна версія походження кратера жила до початку 20 століття. Уявляєте - до 20 століття. 

Аж поки в цей кратер не заглянув один любитель зірок. Заглянув, і ахнув. І закричав - альо, гараж, ви що там курите? Це ж класичний метеорний кратер !!!

Ну, професори і академіки з лауреатими з нього посміялись і забули. І тільки через 30 років, вже після смерті того зірколюба, визнали - він таки був правий. Сюди впав метеор. Це було вже середина 20 століття. 

Ім'я того зорелюба Daniel Barringer. Власне, його іменем офіційно названо цей кратер. І все ж кратер більше відомий як просто арізонський Метеор Кратер.


   
Той зірколюб купив цю землю, вона так і до сьогодні залишається приватною власністю його сім'ї. Унікальний випадок в історії науки. 

А купив він її тому, що вирішив зробити гарний бізнес. Але він також трохи помилився. Він вірно визначив, що це був залізний метеор. Тільки він гадав, що на якійсь глибині тут лежить кусок заліза вагою в мільйони тон. І став активно його шукати.

Він почав сверлити землю в кратері і по краях, сподіваючись знайти те залізо. Так і не знайшов.  Залишки бурового обладнання спеціально залишили в кратері для туристів. 

Це самий центр кратера із слідами пошуків тієї залізяки. Крім того придивившись, ви можете помітити картинку астронавта на парканчику. Про астронавтів трохи далі.



   
Це дійсно був залізний метеор, діаметром біля 50 метрів, який близько 50 тисяч років тому впав на землю із швидкістю 50-60 тисяч кілометрів на годину. Впавши з такою швидкістю він вибухнув і повністю розсипався і роозлетівся навколо, попутно викинувши величезну кількість місцевого кам'яного грунту.

Потужність вибуху оцінюють по різному, але більшість схиляються до тротилового еквіваленту в 20 мегатон. Або десь втроє потужніший за Тунгуський вибух.

Це фотки з музею на краю кратера.





   
На краю кратера сім'я власників збудувала досить солідний комплекс. Тут пристойна автопарковка, музей, кінотеатр, кафешки, магазин сувенірів.  Сам кратер поряд з інтерстейт-хайвеєм І-90, всього в 5-6 кілометрах. Дуже зручний під'їзд, весь час підтягуються люди.

   
Ось один із знайдених фрагментів того метеора. Довжина десь метр. Хімічний склад десь 95% заліза, кілька відсотків нікелю і всякого іншого різного вже по дрібницях. 

Туристи проходять, кладуть на нього руки, фотографуються. Він весь відшліфований від тих дотиків.

Говорять, коли покласти на нього руки і загадати бажання, воно обов'язково збудеться. Це те ж саме, що загадати бажання на падаючу в небі зірку. Навіть значно краще - загадати бажання тримаючи зірку в руках. Буквально тримаючи в руках.

Ми також пошшупали, пофоткались і загадали бажання.

Ось він, пришелець з далеких світів.




Останнє редагування: 30 червня 2015 10:13:20 від Маковій
   
Маковій! Чем фоткал? фотографии просто шикарные! шо зеркалка то понятно, интересует модель и оптика
если не топ сикрет...
   
Маковій! Чем фоткал? фотографии просто шикарные! шо зеркалка то понятно, интересует модель и оптика
если не топ сикрет...


Ніяких секретів від ФУПу.

 B-)

Для душі я маю повноформатний Nikon D600 відповідною оптикою.

А цей фотик в мене похідний, тягаю його де попало. Його і океан захлюпував, і піском засипало, постійно валяється в автівці або якійсь сумці.  Живучий, курилка.

Так що нічого особливого, це Nikon D3100 із досить зручною для подорожей лінзою AF-S DX NIKKOR 18-200mm. Зручно тим, що при мінімальних для дзеркалок габаритах і вазі таки дзеркалка. А лінза майже на всі випадки життя в подорожі.


Останнє редагування: 30 червня 2015 11:19:31 від Маковій
   
Досить ходити навколо, заглянемо і ми в кратер.

   
Діаметр кратера 1200 метрів, причому кратер має майже правильне коло. Глибина десь 170 метрів, і ще краї кратера піднімаються над оточуючою поверхнею десь на 50 метрів.

В світі є і значно більші кратери, на сотні кілометрів. Але цей унікальний тим, що за ці 50 тисяч років він майже не змінився. Місцевий клімат посприяв. 

Між іншим, те що цей метеор впав під кутом в 45 градусів всі погодились. Але так і не можуть визначитись з якого боку він прилетів.



Останнє редагування: 30 червня 2015 11:21:28 від Маковій
   
Щоб трохи відчули розміри, я покажу підряд три знімки одного ракурсу, але з різними зумами. По групі туристів на краю кратера ви зможете оцінити розміри самого кратера.

   
Тут крім всього внизу видно спеціальну площадку з біноклями. Площадка нависає над кратером. Зівак в сам кратер не пускають, зберігають максимально недоторканим.



Останнє редагування: 30 червня 2015 10:38:30 від Маковій
   
Ніяких секретів від ФУПу.

 B-)

Для душі я маю повноформатний Nikon D600 відповідною оптикою.

А цей фотик в мене похідний, тягаю його де попало. Його і океан захлюпував, і піском засипало, постійно валяється в автівці або якійсь сумці.  Живучий, курилка.

В даному ж випадку нічого особливого, це Nikon D3100 із досить зручною для подорожей лінзою AF-S DX NIKKOR 18-200mm. Зручно тим, що при мінімальних для дзеркалок габаритах і вазі таки дзеркалка. А лінза майже на всі випадки життя в подорожі.

сенкью вери мач  :-B
   
Кожний з тих біноклів направлений на якусь цікаву точку і в тому положенні жорстко закріплений. А під кожним біноклем є табличка з описом що там видно, на що саме ви дивились.

   
Коли хрущов дістав кузькіну мать і стращав нею американців а з ними і весь світ, він підірвав над тундрою заряд в 50 мегатон. Пальцював, що може підірвати і 100 мегатон, але побоявся, що розірве земну кору. Гуманіст хрєнов...

Як завжди він блефував. По перше, з цілого ряду причин він не міг підірвати 100 мегатонну бомбу. По друге, земній корі нічого від цього не сталось би.

Подивіться на цю ворнку. Це від ФУГАСУ в 20 мегатон. А хрущов підривав в повітрі. Там вплив на кору незрівнянно менший.

До того ж метеорні кратери діаметром в сотні кілометрів в Канаді і Антарктиді це результати вибухів потужності в гігатони. І нічого, Земля витримала. 

Ні, я зовсім не веду до того, що можна все підривати. Це просто зауваження про переоцінку можливостей людини.



Останнє редагування: 30 червня 2015 10:49:13 від Маковій
   
Це вид на арізонську пустелю з одної з площадок на краю кратера.

Видно дорогу, по якій сюди добираються туристи.

   
Тут в комплексі класний магазин сувенірів. Ну жінка там вже відвела душу...

А я побавився цією ретро машинкою. За 50 центів, вставляєш одноцентову монету, вибираєш зображення, крутиш кілька обертів ручку, і з одноцентової монети виходить дуже гарний сувенірний медальйончик. Із різними зображеннями по тематиці кратера. Накрутив з десяток різних.

   
Стіна з діркою зроблена як картина.

   
При підготовці по програмі Аполлон тут проходили тренування американські астронавти. НАСА визначило, що тут найкраще місце на Землі, яке нагадує місячні кратери і взагалі місячну поверхню.

   
Залишились навіть якісь цяцьки від тих тренувань.

   
в резервации индейские не заезжали? маунды видели?
   
в резервации индейские не заезжали? маунды видели?

Резервація це як окрема країна. Туди навіть влада не може просто так шастати. Не те що зіваки.

Хіба що індійці самі відкриються і почнуть пускати всіх.

А що там дивитись? Сучасні індійці зовсім не такі, яких зображав Гойко Мітіч.
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія