Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

Один день с Порохом

Re: Один день с Порохом

рошен в РФии не работает, с 16-го года.

С какого года?  :о)

 :laugh:
   
Re: Один день с Порохом

С какого года?  :о)

 :laugh:

С 16-го. Так сказал в интервью директор Рошена.
   
Re: Один день с Порохом

У вас суббота. Первый выходной на этой неделе, а у Президента, сопровождающей делегации, охранников и прочих затесавшихся блоггеров – уже второй день визита в Турцию. Конечно, официально это день первый, но вчера вечером тоже были встречи.
Шесть утра по местному времени. Огромный мегаполис, по сравнению с которым Киев кажется маленьким-малюсеньким городишкой уже проснулся. С 12 этажа гостиницы видны проспекты, здания, дорожные развязки со спешащими авто, пролетающие морские чайки. Из динамиков ближайшего минарета голосистый муэдзин поет суру. Мы завтракаем и собираемся ехать в Стамбульский университет, но вначале Президент Украины откроет мемориальную доску на здании бывшего посольства УНР в Османской империи. Нас встречают представители української громади в Стамбуле в вишиванках и крымско-татарской одежде.
- Слава Україні!
- Героям Слава!
Лунає серед давнього міста.
Дальше мы едем в Университет. Едем быстро. Кортежем. Это по Киеву Президент Порошенко ездит без кортежа. В Стамбуле для президентского кортежа дорогу перекрывают. Мустафе Джемилеву турки выделяют отдельную машину, они его очень уважают.
Слева мелькнула мечеть Сулеймана, где похоронена царица Роксолана. Приезжаем в универ и пока проходит официальная часть, где Петру Алексеевичу присваивают звание почетного профессора Стамбульского университета я могу не сидеть в актовом зале, а пошататься по территории храма науки, рассмотреть византийские фрески, выставленные тут, попробовать подключиться к вайфаю и выставить на всеобщее осуждение пост, но удается все кроме подключения к всемирной паутине. Фри вайфай требует либо регистрации на турецкий номер, либо студенческий. Ни того ни другого у меня нет, а все студенты-аборигены не ведуться на мои просьбы и не делятся паролем. К студенткам я вообще не пристаю, поэтому заметки пишу в ворде и жду благоприятного времени. И! Наконец то! Делегация не без добрых людей с вайфаем! Читайте первую часть, а мы едем в резиденцию Варфоломея



Блогер Дедюхин в центре.





   
Re: Один день с Порохом




Фанар зустрічає нас церковними дзвонами. Як ніяк до резиденції Вселенського Патріарха приїхав сам Президент України. Це зустріч не аби кого, а двох людей, які сьогодні є найвпливовішими та найавторітетнішими у всьому православному світі, і роблять просто неймовірні речі для утвердження і зміцнення авторитету православної Церкви у всьому світі. А ще вони допомагають здійснити мрії мільїонів людей, а також один одного. Зараз вони у вузькому колі обговорюють важливий договір, а ми чекаємо у приймальні для урочистого підписання.

Можливо декому здається що я, при розповіді про зустріч Петро Порошенко та Патріарха Ойкумєни занадто часто використовую надзвичайну ступінь, але на це зауважу, що ми живемо у надзвичайні часи, серед надзвичайних людей, які творять надзвичайні речі, тому навіть надзвичайна ступінь не завжди здатна передати те, що відбувається на наших очах.

А відбувається ось що. Держава Україна в особі Президента Петра Олексійовича Порошенко та Вселенська Патріархія в особі Патріарха Варфоломія підписує договір про співпрацю та надання Томосу про автокєфалію Православній Церкві в Україні. Третього листопада. Це історичний день, коли слово «Томос» вперше згадується в офіційному документі. Говорячи світською мовою, це договір про дружбу та співпрацю між Державою Україна та Вселенською патріархією в якому обидві офіційно зобов'язуються ствердити незалежну Українську Церкву. Вселенській Патріарх надає Томос новообраному Предстоятелю Української Церкви. Отже українські єпископи мають зібратися на об'єднавчий Собор.
Також відповідно до Закону України «Про Свободу Совісті та релігійні організації» в Україні створюється релігійна організація у статусі місії під назвою «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».

Далі ми чуємо у промовах суцільне спільне і одностайне «євхаристо». Президент дякує Господу Богу, що той почув тисячолітні молитви українців про автокефальну Церкву, дякує Патріарху за його батьківську турботу про Українську Церкву, дякує українцям за те, що вони своєю наполегливою працею та молитвою наближають цей день. Патріарх дякує Президенту за постійні візити, за можливість відкрити представництво у Андрієвській церкві і сподівається, що незабаром знов відвідує Україну. (Напевно Томос привезе – думаю я, і дякую за все Господу Богу, Бирюкову, вам, парафіяне, бо молитесь весь час за мене грішного та, безумовно, Петру Олексійовичу за те, що в нього вистачає пороху все це на собі тягнути).

А взагалі, рівень близькості і довіри між Президентом України та Патріархом Ойкумени важко передати словами. Це потрібно бачити і відчувати. Оком, дотиком, та душею.

Після офіційної зустрічи та ланчу (годують грекі гарно і смачно), Президент сам покликав мене до очільника Вселенської патріархії та представив йому. Я взяв благословіння і тут, абсолютно несподівано, Патріарх Варфоломій подарував мені хрест. Сказати що я розхвилювався – це не сказати нічого. А тут ще й деякі присутні грецькі священникі почали підходити та цілувати мені руку… Добре, що перед тим я гарно поїв та попив водичкі, тому й голова не дуже запаморочілася. У храмі вмч. Георгія Побідоносця я дякував Богові за надзвичайні зустрічи та можливості. Думав про те, що вражень та чудес на сьогодні, мабуть вже достатньо, тому, мабуть, і загубився. Всі поїхали на зустріч з Ердоганом, а я так і лишився загубленим на Фанарі. Пішов шукати найближчого поліцейського та писати цей пост…

Але скільки того Стамбула. Сподіваюсь блукати буду недовго. Головне, що історична угода підписана і ми живемо в найкращі часи для України.

Олександр Дедюхін

   
Re: Один день с Порохом

А взагалі, рівень близькості і довіри між Президентом України та Патріархом Ойкумени важко передати словами. Це потрібно бачити і відчувати. Оком, дотиком, та душею.
:facepalm1: Бляха-муха адін нарот  :(
   
Re: Один день с Порохом

Олександр Дедюхін

#Один_день_с_Президентом не заканчивается Фанаром. Вот вам продолжение

И вот я, грешный и обалдевший украинский протоиерей, с крестом – подарком от самого Вселенского Патриарха стою на Фанаре совсем офонаревший и практически абсолютно потерянный. Президент Украины и делегация уехали к турецкому султану, который работает Президентом Турецкой Республики, а я решаю как же мне быть дальше. По моим подсчетам до отеля километров 5-7 – не самое большое на свете расстояние, поэтому дойду, думаю. Подхожу к полицейскому, который сидит возле резиденции Вселенского Патриарха и сообщаю: - Айм фром Юкрэйн (показываю на беджик делегации), айм гот лост. Ай нид фром май хотел, плиз, хелп ми.
- Окей, но проблем, - отвечает турецкий полисмен, и кричит: - Мустафа!!!
Один из работников Вселенской Патриархии бежит по ступенькам в резиденцию и приводит оттуда положительно прекрасного человека – работника украинского консульства. Тот спрашивает:
- Что, отче, потерялись?
- Угу.
- Не переживайте, сейчас все решим. Я пошел за машиной.

Когда мы подъехали к отелю, оказалось что президентский кортеж еще не уехал на встречу с султаном (султан еще не готов) и вот я нашелся, ну или нашел делегацию. Теперь еду во дворец. Дворец достаточно помпезен, но роскошью не блещет. Стекло и акрил. Никакой позолоты. Местами даже акрила не хватило. Эрдоган – это вам не Янукович. Кстати, в Турции запрещено православным священникам ходить по городу в рясе и с крестом, но я упорно маячу в подряснике и полицейские, видя бейджик официальной делегации, не пристают. Иногда журналисты местные фоткают.
Разговор Президентов продолжается долго. Наверное обсуждают количество ножей (и не только ножей) в спину (и пониже) хуйло, развлекаются, короче, садисты, ну и слава Богу. Ждем официальных заявлений. И совместной пресс-конференции.
Наконец-то огромная люстра во дворце «Buyuk Mabeyn» радостно дрожит, объявляя о том, что этажом выше началось движение охраны, а значит и Президенты вот-вот появятся.
Так и есть. Торжественно подписываются договора, меморандумы и заявления.
Ердоган поздравляет всех со 100-летием украино-турецких дипломатических отношений. Обещает в скором времени соглашение о зоне свободной торговли между Украиной и Турцией. И много-много ножей в спину кое-кого (сотрудничество в сфере ВПК) Подчеркивает, что никогда не признавали и не признают аннексию Крыма. Желает окончания войны.
Петро Алексеевич говорит что Турция – вообще один из ключевых партнеров Украины в мире, а Эрдоган – добрый друг – он помогает процессу освобождения украинских политзаключенных в России. И ждет турецких миротворцев на Донбассе в составе сил ООН. Ждет Президента Турции в Украине. В общем вы поняли, с Турцией мы дружим и все ок.
Местное время 19.00 пресс-конференция закончена. И в этот момент я нахожу самый основной профит от того, что нашелся вовремя, а не пешком топал в отель и не превратился в затерянного в Стамбуле. Так вот. Ужин делегации не в отеле, а в резиденции Эрдогана. Он, конечно, не такой шикарный как те, что меня кормили на блоггерфестах, но вполне пристойный. Уставшие ужинаем и идем в отель…
І вам, парафіяне, смачної вечері, щірої молитви та гарних снів. Ще раз всім дякую. Якщо буду живий, то завтра теж трохи щось напишу.
   
Re: Один день с Порохом

Олександр Дедюхін

Шість ранку за стамбульським часом, п'ять за київським. Ще темно, але треба, не зважаючи на вчорашню втому, сповзати з ліжка, в душ, та снідати.
Муедзін із мінарета зовсім неправославно виє щось незрозуміле (і як вони так можуть на тверезу голову?), а я іду снідати. Так, свята неділя, і я б із задоволеням краще збирався на службу і рідному, Свято-Миколаївському храмі, але місія є місія. Ніхто не обіцяв що буде легко.

Чую як по корідору готеля ворушаться інші члени української делегації. Їм теж сьогодні бігати за невтомним Президентом. Він, до речі, не так далеко від мого номеру, на цьому ж поверсі. І якщо нам важко, то йому потрібно бути ще й мозоком та рушійною силою всієї команди.

Отже іду снідати у гарний ресторан, з видом на Босфор. Ще темно, але світанок застає мене, коли, не зважаючи ні на що, я намагаюся впихнути в себе хоть щось, бо втома і багаторічна звичка не їсти нічого зранку у неділю, невпинно сперечаються із лівою напівкулею мозку. Чайкі підлітають до вікна та регочуть з мене. Логіка та раціо нарешті перемагають і я з'їдаю невеличку порцію рису – це вітають перші промені сонця, та якісь неймовірно великі ластівкі. Скуштувавши горішків, та насіння кабака, якє у турків так і називається «Kabak», топаю виселятися.

А потім, в очікуванні Президента, розмовляємо із Rostyslav Pavlenko Моє головне питання – як, за його, думкою, пройде об'єднавчий Собор Української Церкви, чи знов наши (ну не стільки наші, а представникі альтернативних патрархатів), не спотворять і не знищать гарну ідею про об'єднання своїми амбіциями та незгодою. Ростислав запевняє, що процесом керує Господь Бог і особисто Патріарх Варфоломій, і якщо заколотники не поважають волю Господа, то як вони зможуть дивитися в очі Патріарха Ойкумени? Собор обов'язково збереться на ньому буде обраний Предстоятель Української Церкви і вона отримає своє місце у Диптиху. Переєстрація церковних громад повинна відбутися, щоби не вводити в оману людей, якщо храм український, то він має так і називатися, якщо неканонічної церкви патріархату альтернативної орієнтації, то це теж має бути відображене у назві. Так що молимося, парафіяне, все буде добре. Ми себе визнали, світ визнав нас, тепер залишилися лише технічні питання.

Президентський кортеж летить по Стамбулу до промзони. Україна налагоджує співпрацю із заводом, якій виробляє абсолютно мирні безбілотникі, що здатні вражати самі знаєте кого, зарядами із точністю навіть понижче спини. Кожен «літачок» несе полум'я божої любові для заблудших бурятів, співвідносний силі удару семі легіонів ангелів (тротіловий еквівалент мені назвали, але зауважили, що це тайна сповіді). У подарунок члени делегації отримали по наборчику «зроби сам». Отже, зберу бєзпілотник, та буду використовувати для освячення висотних будинків. До речі, двигуни для цих знарядь Перемоги, виробляються у Запоріжжі.

Тепер їдемо до аеропорту і на південь – в Анталію.
   
Re: Один день с Порохом

Олександр Дедюхін
#Один_день_с_Президентом

От Константинополя до Анталии лететь около 50 минут. За это время необходимо успеть пообедать, привести мысли в порядок, и хоть немного расслабиться. Впереди торжественная встреча Президента, и официальное открытие Консульства Украины в Анталии, посещение центра культуры украинской общины, еще несколько встреч.
Мраморное море промелькнуло жалким озерцом под крылом самолета, а за ним достаточно быстро и Турция, начало манить к себе Средиземное море, но ах и увы, ни купания, ни отдыха на пляже в программе не предусмотрено. Да про «расслабиться» это я, конечно, перегнул, чай приходилось допивать с заложенными ушами во время снижения «Борта номер один». Быть Президентом – это не делать что хочу, а жить так, как это необходимо другим и думать про будущие поколения.
Более 1млн.300 тисяч українців щороку приїздить до Туреччини, а Петро Порошенко – перший Президент України, якій в якості Президента відвідує Анталію. Як працює українська дипломатична служба я вчора відчув на собі – коли загубився у Стамбулі і за годину моє питання було чудово вирішено. При цьому Президенті у дипломатичної служби є можливість не тільки підтримувати роботу у належному стані, але й розширювати свою діяльність.
Президента запрошують урочисто відкрити консульство, але він зупиняється і каже:
- А дайте мені маленьких українців, я буду відкривати з ними! – це все не на показуху, а просто для того, щоби цім дівчаткам ьа хлопчикам було що розповісти потім, як, власне, і мені. Турбота Президента щіра та відверта – такого не зіграти, так можна лише жити.
Фоткаюсь з красивими українками Туреччини. Благословляю їх на нові костюми, слухаю розповідь про те, що в анталійському музеї є мощі святителя Миколая та іконостас і туда можно приходити молитися.
В центрі української культури Президента зустрічає також і кримсько-татарська громада. Відбувається щіра та відверта розмова, піднімаються питання про оздоровлення дітей з зони ООС. Президент згадує дітей зі звільненої Катеринівки, які не те, що не мріяли про Туреччину, вони у школу не ходили, бо навколо були минні поля. А завдякі державній програмі, змогли відпочити на Середземному морі. Також Президентові дякують кримчане, які мешкають в Анталії, та кажуть, що сподіваються повернутися до дому коли Крим знову буде українським.
Після прийняття закону про дипломатичну службу є можливість відкривати Українській Інститут, офіційно почне він працювати з Європейських столиць та в Анталії на базі центру Української родини. Бо Український інститут – це в першу чергу люди.
На час перебування в Анталії, резиденцією Президента стає готель «Rixos» сиджу у холі і никого не чипаю, а тут повз проходить якєсь миршаве чмо. На вигляд – типічний запорєбрік. Раптом він дістає телефон і починає фоткати членів української делегації. Ну фоткає та й фоткає, а виявляється це Сергій Марков відомий свсбачий провокатор. Молитва і благодать допомагають його позбутися, а ми чекаємо далі, поки Петро Олексійович дає інтерв'ю провідним турецьким телеканалам.
Слава Богу, визит заканчивается. Писать у меня больше нет сил. Пішов пригощатися шаурмою. Дякую що читали. Якщо долетимо успішно, то на наступному тижні спробую написати ітоговий пост.
   
Re: Один день с Порохом

#Один_день_с_Президентом на цей раз для вас опишу я.

Поки що не знаю ні його розкладу, ні маршруту, тому інформація по мірі надходження.

Так склалося, що ще під час Майдану та з початком АТО, я мав можливість безпосередньо спостерігати за діями Петра Порошенка.

Коли він не під камери і не зі сцени, не виштовхуючи в спину маріонеток, як зробив багато хто з "еліти" - задовго до перемоги революції, своїми діями показав який вибір він зробив.

Коли в найгарячіші дні літа 2014, тільки отримавши повноваження Головнокомандуючого, розпочав організоване звільнення окупованих територій, що змусило Кремль проявити свою справжню сутність відкритим підлим вторгненням, якого не очікував ніхто і якому країна протистоїть досьогодні.

Коли під час Мінська-1 і очікування наступу росіян на Маріуполь я зустрічав президентський кортеж безпосередньо на дорогах АТО.

Тому моя довіра до його дій не сліпа, справа не тільки в подальших здобутках України на чолі з президентом Порошенко, які так намагаються принизити розумні вороги за допомогою нерозумних "наших".
Тут вам прийдеться повірити мені на слово.
Хоча можете полистати стрічку)

Сподіваюсь, з моєю допомогою, ви теж зможете побачити один день непростої роботи Президента.

З повагою, підприємець, убд другої хвилі мобілізації, офіцер запасу, крапля в океані Валерій Прозапас

   
Re: Один день с Порохом

Коли в найгарячіші дні літа 2014, тільки отримавши повноваження Головнокомандуючого, розпочав організоване звільнення окупованих територій, що змусило Кремль проявити свою справжню сутність відкритим підлим вторгненням, якого не очікував ніхто і якому країна протистоїть досьогодні.
Тільки отримавши повноваження головкома, петро відразу проголосив одностороннє припинення вогню в червні 2014. Чи вже всі забули про це?
   
Re: Один день с Порохом

#Один_день_с_Президентом


Бугога! Автор "першого дня" Оскоміна, вже всралася та злилася:

Цитувати
Девушка не выдержала обрушившейся на нее травли и удалила свой аккаунт.

Киевская блогерша Анна Оскомина прославилась в сети, опубликовав на своей странице в соцсети Facebook отчет о проведенном дне с президентом Украины Петром Порошенко.
Запись обрела широкую популярность: одни комментаторы отмечали экзальтированный тон, больше похожий на панегирик и называли отчет топорной пропагандой, другие считали, что текст качественный и отражающий реальность.
В тексте Оскомина, отмечая, что инициатива разговора исходила от главы государства, с пафосом рассказывает, как за день совместного общения Порошенко сумел продемонстрировать ей невероятный патриотизм, "могучий разум", "колоссальную внутреннюю силу" и прочие не менее достойные качества.  В конце текста блогерша отмечает, что Порошенко ее "потряс".
После критики в адрес Оскоминой, она удалила свой фейсбук-аккаунт.


Заздрісні колеги прихильники певної політсили змішали  її  з лайном, так само як вони змішали з лайном Олешка та Волоха.
Скоро буде черга "Валерія Прозапаса"?
   
Re: Один день с Порохом

Бугога! Автор "першого дня" Оскоміна, вже всралася та злилася:

Заздрісні колеги порохоботи змішали  її  з лайном, так само як вони змішали з лайном Олешка та Волоха.
Скоро буде черга "Валерія Прозапаса"?

 :weep:
   
Re: Один день с Порохом

Кстати, как там Карл? Я давненько у него в бане, не вижу, радует ли нас новыми откровениями?
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія