це неформальна помилка, яка виникає, коли припускають, що особи, які приймали рішення в минулому, розглядали події з тієї ж точки зору і володіли такою ж інформацією, що й ті, хто згодом аналізував рішення.
Концепція помилки історика була названа та викладена в 1970 році Девідом Хакеттом Фішером. Фішер не запропонував історикам утримуватися від ретроспективного аналізу в своїй роботі, але він нагадав історикам, що їхні суб'єкти не можуть зазирнути в майбутнє. Як приклад він навів добре відомий аргумент про те, що несподіваний напад Японії на Перл-Харбор мав бути передбачуваним у Сполучених Штатах через велику кількість ознак того, що напад неминучий. Фішер, посилаючись на роботу Роберти Вольштеттер, стверджує, що цей аргумент не враховує, що існувала незліченна кількість суперечливих ознак, які вказували на інші можливості, ніж напад на Перл-Харбор. Лише ретроспективно попереджувальні ознаки здаються очевидними; ознаки, які вказували на інші шляхи, як правило, забуваються.
У галузі військової історії історики іноді використовують те, що відомо як «метод туману війни», щоб уникнути помилки історика. У цьому підході дії та рішення історичного суб’єкта (наприклад, військового командира) оцінюються насамперед на основі того, що ця особа знала на той момент, а не на основі майбутніх подій, про які особа не могла знати. За словами Фішера, цю техніку започаткував американський історик Дуглас Саутхолл Фрімен у його впливових біографіях Роберта Е. Лі і Джорджа Вашингтона.
В більш загальному сенсі ця хиба обумовлена Повзучим детермінізмом (англ. creeping determinism, чи англ. Hindsight bias), також відомим як ефект «Я так і знав!» (Остап Вишня «Чухраїнці») (англ. knew-it-all-along effect). Це схильність розглядати події, що вже стались, як більш передбачувані, ніж вони були до того, як трапились. Повзучий детермінізм може спричинювати спотворення пам'яті, коли пригадування та відтворення може призвести до неправильних теоретичних висновків. Припускається, що ефект може спричинити надзвичайні методологічні проблеми при спробі проаналізувати, зрозуміти та проінтерпретувати результати експериментальних досліджень. Сучасними прикладами ефекту «Я так і знав!» є роботи істориків, які описують наслідки битв, лікарі, які пригадують клінічні випробування, і судові системи, які намагаються покласти відповідальність за нещасні випадки через їх передбачуваність.
)) 
