в рідне село в 1941 просто заїхав загін мотоциклістів
комуняки втікли задовго до того з прихлєбатєлями
призначили старосту, поліцію вже створював він, точніше загін самооборони
колгоспу не було, не встигли комуняки загнати і до 1951 року не було
а далі був дуже умовний, бо корови та коні рахувались колгоспними, але стояли по дворам бувших господарів
поля вважались колгоспними але всі знали де і чиє. Вже в загальну стайню корів загнали аж у 1964 му
і то всі мали по власній
призначили продуктовий податок, який раз на тиждень забирала машина
і в кінці року відвозили підводами на збірний пункт
діяла церква і костел, клуб і школа, фельшерський клуб і кооператив відновили, який комуняки у 1939 му знищили
возили в Тернопіль на продаж масло і сметану, мясо і ковбаси, ну і з городів все
жили спокійно і заможно. Фактично німці у самоврядування не лізли.
жили спокійно, бо повернулась більшість тих, кого мобілізували до армії і хто потрапив у полон на початку війни
озброїлись і тому був сильний загін самооборони, з якого потім сформували курінь УПА
поляки з армії крайової і батальйонів хлопських не пхались, бо знали, що огребуть
а німцям було пофіг, податки платили, спокій і без комуняк
ковпаківці коли рейдували в Карпати обійшли стороною
на роботу в Німеччину та Чехію набирали, але тільки добровільно, мало хто їхав, бо землі було багато і роботи багато, їхали чоловіки, що при Польщі на заводах працювали і мали спеціальність. Знав особисто людину, що працювала в Чехії на Шкоді токарем з 1942 по 1945 рік. Спокійно приїзджав у відпустку в село і на Різдво та Пасху. Привозив мануфактуру і ренамент, а продукти навпаки, брав з собою.
вже у 1944 році під селом стояло дві батареї далекобійної артилерії, що підтримували оборону Тернополя і спроби деблокувати
але жодних жахіть не було, жили по хатам 4 тижні
нікого не грабували і не займались насиллям, одиноких вдовиць і так вистачало. Одна з таких і народила від німця потім, так, щоб не чіплялись москалики бігом женила на собі такого місцевого дурника, ну розумовов відсталого. І нормальна родина вийшла, вона ним керувала, а він як дитина років 10-12 був по розвитку, у високі матерії не ліз, але здоров*я мав коняче і до роботи був затятий, якщо дали завдання і пояснили, що робити, то як кінь. Вже я з бабою город копав у 1982, то він приходи допомагати, то страшна сила, як трактор.
москалики зайшли і спробували повийожуватись, так зникли без слідно до взвода, а тоді періодично присилали
групи, бої були, ліс пробували прочісувати.
фактично до 1951 року радянська влада була дуже умовна
в 1951 році головою колгоспу призначили місцевого, а не прийшлого
бо ті не виживали, десь зникали
то вже він найшов компроміс, історію дільничого я вже описував
він у нас шостий, як у фільмі
до 1953 року воювали хлопці активно, а тоді пішло на спад і у 1956 році
було рішення про припинення збройного опору і переходу у підпілля
більшість живих вийшла з лісу і потрішки легалізувались, через шлюб, через голову колгоспу і дільничого
поїхали на будови комунізму і вже в село більшість повернулась на початку 60х.
але залишились і боївки, що активно проводили силові акції до 1961 року
а підпілля діяло і церква підпільна діяла
останній з засуджених бійців УПА повернувся у село в 1978 році.
ахнеш
Я так і думав. Дякую за підтвердження.
