Спротив декомунізації, це часто питання хто головний, на вулиці неформальний лідер чи влада. Не формальний лідер який може втрати авторитет завжди агітує проти будь яких починань влади. В тому числі і перейменування вулиці. Тому, що для нього принципово, що це має бути його ініціатива.

Перейменування - це питання влади на думами людей на тій вулиці. Тому іде такий спротив цьому. Ленін і інші ідеології нікого нецікавить, влада чи місцевий алкаш неформальний лідер? Все, іншого немає.


Але тут винекло питання, а як ви ставились би якби держава вашій дитині вибрала імя?

Тіпа залізний аргумент, що неможна ламати громаду, насправді її треба ламати через коліно.

Але якщо поглянути під мікроскоп на цей аргумент проти перейменування?

Є влада яка дає вам і вашій дитині імя яке ви не обирали, і ви з цим погоджуєтесь. Мовчки погоджуєтесь на те що вам влада назве дитину, навіть робите це з задоволенням. І так було 1000 років.

Яка ж - це така влада, що може змусити людину називатись як їй хочеться, що це за страшна така влада?

Церковна, влада церковна, кожній дитині батьки приходить в церкву на 8 день і ця влада дає імя, яке вона хоче а не яке подобається батькам.

То яка влада більш сильна? Та що міняє назву вулиці чи та що може вас змусити вашу дитину і вас назватись Ваською, бо їй так захотілось?

Про що роздуми? Про те що треба довести декомунізацію вольова до кінця, щоб люди знали що головний на вулиці не дядя Ваня а представник влади. І про те що церква має бути Українська православна на МП, як є зараз. Бо влада імені це добровільне погодження що над тобою є щось вище, ти сам погодився з нею.

От вам чому МП робить ходу і чого влада має сприяти переходу парафій в Українську церкву. Це важливо в першу чергу для неї.

Слава Україні.

===============
Нотатки Божевільного