Панове, в когось є досвід боротьби з дитячою прокрастинацією? Приміром, коли уроків на півгодини, максимум, годину. Здавалося б, зроби й будеш вільним. Але ні - знайде безліч різних справ, а уроки відкладатиме до останнього.

З.І. І то не лінощі - бо увесь той час дитина не байдикує, а щось активно робить (наприклад, малює).

 

Главная прокрастинаторша - любительница прошланговать целый день (и неделю), чтобы подорваться в 5 утра и лихорадочно делать домашку.     




Бороться с этим бесполезно.

Дитина ,як електричний струм йде по шляху найменшого спротиву.  Відповідальнісь взагалі з"являється, якщо її методично вбивати як цвях .  Якщо не п***а за оцінки морально чи фізично , їх не буде в переважній більшості випадків. Є звісно діти виключення, але їх дуже малий відсоток. Освіта має притерпіти дуже сер"йозні реформи , світ змінився швидко та радикально , а ми хочемо їх затягнути в догми 80х ,  причому розуміємо , що робимо неправильно , але ми не знаєм як слід.

любознательность, творчество, активность, наконец, надо поощрять. Еще до того, как наступает время, когда начинается формальное обучение. Но то и дело видишь, как мать или бабка это все обрывают на корню -не бегай, не лезь туда, не кричи, не испачкайся, отстань, потом.... Фсё, приехали. В большинстве случаев никакого поощрения сначала не было, а когда надо учиться, начинается принуждение, заискивание, торговля. Но поздно. Сами виноваты.

любознательность, творчество, активность, наконец, надо поощрять. Еще до того, как наступает время, когда начинается формальное обучение. Но то и дело видишь, как мать или бабка это все обрывают на корню -не бегай, не лезь туда, не кричи, не испачкайся, отстань, потом.... Фсё, приехали. В большинстве случаев никакого поощрения сначала не было, а когда надо учиться, начинается принуждение, заискивание, торговля. Но поздно. Сами виноваты.

До одного місця , діти дуже залежні віт мейнстріму , їм даси свободу бігати та бруднитись , а вони зависнуть на тупих ютубканалах малолітніх блогерів , п***а

Розгорнути попередні цитати...

fam, 22 травня 2018 11:51:47

любознательность, творчество, активность, наконец, надо поощрять. Еще до того, как наступает время, когда начинается формальное обучение. Но то и дело видишь, как мать или бабка это все обрывают на корню -не бегай, не лезь туда, не кричи, не испачкайся, отстань, потом.... Фсё, приехали. В большинстве случаев никакого поощрения сначала не было, а когда надо учиться, начинается принуждение, заискивание, торговля. Но поздно. Сами виноваты.

До одного місця , діти дуже залежні віт мейнстріму , їм даси свободу бігати та бруднитись , а вони зависнуть на тупих ютубканалах малолітніх блогерів , п***а

до одного, так до одного. выбор ваш.

так шо надо терпеть... какой вырастет,такой и вырастет. Мы их все равно любим.

ага, талантливых любить легко. попробуй любить и хвалить обычного ребенка. 

Малий Паганіні на хотів грати і батько лупив його, як сидорового козла.
І таки вибив генія.

В Украине очень много детей, которые РЫЩУТ в поисках возможностей.  И они их находят. Пашут. Рвут буквально. Конкуренция в определённых кругах очень высокая.

А талантливые мечтатели пусть идут в ПТУ, всё остальное уже занято более целеустремлёнными.

Розгорнути попередні цитати...

alejandro, 22 травня 2018 11:59:40

fam, 22 травня 2018 11:51:47

любознательность, творчество, активность, наконец, надо поощрять. Еще до того, как наступает время, когда начинается формальное обучение. Но то и дело видишь, как мать или бабка это все обрывают на корню -не бегай, не лезь туда, не кричи, не испачкайся, отстань, потом.... Фсё, приехали. В большинстве случаев никакого поощрения сначала не было, а когда надо учиться, начинается принуждение, заискивание, торговля. Но поздно. Сами виноваты.

До одного місця , діти дуже залежні віт мейнстріму , їм даси свободу бігати та бруднитись , а вони зависнуть на тупих ютубканалах малолітніх блогерів , п***а

до одного, так до одного. выбор ваш.

99% дітей при повній свободі вибору між гаджетом та творчістю оберуть перше, інші аутисти. Всі успіхи  - це адмінресурс батьків

Розгорнути попередні цитати...

fam, 22 травня 2018 12:05:17

alejandro, 22 травня 2018 11:59:40

До одного місця , діти дуже залежні віт мейнстріму , їм даси свободу бігати та бруднитись , а вони зависнуть на тупих ютубканалах малолітніх блогерів , п***а

до одного, так до одного. выбор ваш.

99% дітей при повній свободі вибору між гаджетом та творчістю оберуть перше, інші аутисти. Всі успіхи  - це адмінресурс батьків

потому, что 99% родителей сначала делают детей, а потом лишь понимают, да и то не сразу и не всегда, что с ними надо работать. А к любой работе надо готовиться прежде всего самому.

Розгорнути попередні цитати...

fam, 22 травня 2018 12:05:17

alejandro, 22 травня 2018 11:59:40

До одного місця , діти дуже залежні віт мейнстріму , їм даси свободу бігати та бруднитись , а вони зависнуть на тупих ютубканалах малолітніх блогерів , п***а

до одного, так до одного. выбор ваш.

99% дітей при повній свободі вибору між гаджетом та творчістю оберуть перше, інші аутисти. Всі успіхи  - це адмінресурс батьків

У меня трое детей. Одним админресурс не нужен, другим бесполезен. Это в этой семье. 

Маладца

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Хорошо учиться это не талант - это посредственность. Школьная программа рассчитана на среднего ребенка, а не на талант. Настоящие таланты как правило плохо учатся в школе.

Талант - это внутренняя потребность к самообразованию и самореализации в избранном направлении... Ленивый талант - это смышленный шалопай... Лень перебивает все таланты...

Хорошо учиться это не талант - это посредственность. Школьная программа рассчитана на среднего ребенка, а не на талант. Настоящие таланты как правило плохо учатся в школе.

Талант - это внутренняя потребность к самообразованию и самореализации в избранном направлении... Ленивый талант - это смышленный шалопай... Лень перебивает все таланты...

для талановитої дитини шкільна програма це розминка
вона дійсно розрахована на середнього учня

про погано вчаться у школі - повна дурня, якщо ми про талан у сфері інтелекту і науки
вони просто не помічають шкільної програми
і отримують золоті медалі та інші призи та визнання

я був саме таким, хоча і без медалі, не любила мене класна і твори я писав ідеологічно не витримані
в мене такі діти
люди розповідають про домашнє, про те, що важко і т.д.
а мій спокійно робить уроки сам і шкільної програми не помічає, він біжить вперед і в ширину
йому цікаво

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Дякую. Дуже зворушлива історія.

Панове, в когось є досвід боротьби з дитячою прокрастинацією? Приміром, коли уроків на півгодини, максимум, годину. Здавалося б, зроби й будеш вільним. Але ні - знайде безліч різних справ, а уроки відкладатиме до останнього.

З.І. І то не лінощі - бо увесь той час дитина не байдикує, а щось активно робить (наприклад, малює).

це відсутність дисципліни і розуміння пріорітетів
на початку життя дитини пріоритети розставляються батьками, так само як вони привчають до порядку і до виконання поручень
зрозуміло що в сім'ї немає солдатчини, але ази дитина повинна розуміти- не розкидати свій одяг по квартирі, прибирати, допомагати вдома в межах своєї компетентності і можливостей
школа, уроки це важливо, це практично найважливіша і найкорисніша діяльність у житті дитини шкільного віку- підвищувати свою цінність для суспільства і для самого себе
ну може є якісь супертворчі безалаберні люди- але це швидше казка, бо навіть Пабло Пікассо на початку кар'єри малював реалістичні натуралістичні картини, а це вимагає здобуття техніки сидінням на жопі годинами і днями

А сьогодні в мене онук з української ЗНО здає.
Теж ледаче ще те.

давно колись чув базікання жінок
одна каже- а мій талановитий, може вчитися але не хоче, звідси погані оцінки
смішно було слухати- якщо не хоче, значить не може
це й все
талант і досягнення це в переважній більшості випадків велика дисципліна і праця, і також мотивація
інша справа що вони не можуть замінити здібності- людина без слуху не стане великим музикантом, але може навчитися пристойно грати на інструменті

Яким би ти не був талановитим, але без щоденної праці та наполегливості зникне твій талант, так і не з'явившись.)

Розгорнути попередні цитати...

Задармапродавши, 22 травня 2018 13:28:22

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Дякую. Дуже зворушлива історія.

так, але таке враження, що у сім`ї пахали тільки жінки. 

Розгорнути попередні цитати...

авіатор, 22 травня 2018 13:45:59

Задармапродавши, 22 травня 2018 13:28:22

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Дякую. Дуже зворушлива історія.

так, але таке враження, що у сім`ї пахали тільки жінки. 

Чоловік взяв на себе усе господарство. Я забула, що таке хатні справи взагалі. На вихідних їздив бомбив. Будите сміятися, але ми отак жили при тому, що чоловік на той час був головним інженером того клятого заводу. Ну, не платили нам замовники, мали перед заводом великі борги. А якщо щось приходило, то йшло на придбання матеріалу для нової продукції. Зараз смішно про таке думати, але так було, повірте. А він був таким відданим тому заводові.

Розгорнути попередні цитати...

дмхз, 22 травня 2018 14:44:34

авіатор, 22 травня 2018 13:45:59

Дякую. Дуже зворушлива історія.

так, але таке враження, що у сім`ї пахали тільки жінки. 

Чоловік взяв на себе усе господарство. Я забула, що таке хатні справи взагалі. На вихідних їздив бомбив. Будите сміятися, але ми отак жили при тому, що чоловік на той час був головним інженером того клятого заводу. Ну, не платили нам замовники, мали перед заводом великі борги. А якщо щось приходило, то йшло на придбання матеріалу для нової продукції. Зараз смішно про таке думати, але так було, повірте. А він був таким відданим тому заводові.

зрозуміло) дякую за відповідь, я пам`ятаю ті часи.

Как помочь детям :
1. Определите, способствует дом домашнее задание развитию поведению тип I:
- дают ли ученикам возможность самостоятельно решать, когда и как выполнять эту работу
- на сколько задания оригинальны и увлекательны, а не бездумное повторение
- понятна ли ученикам цель задания
- обращайте внимание на задания, сил они формируют - послушание или увлеченность.
2. Составьте табель "Сделай сам". Пусть ребенок определит цели на квартал и в конце квартала оценит на сколько он их достиг. Сравните с вашей оценкой.
3. Давайте своим детям карманные деньги и поручайте выполнять обязанности по дому, но не объединяйте одно с другом
4. Хвалите, но правильно:
- за усилия и стратегию, а не за ум
- пусть похвала будет конкретной
- хвалите при закрытых дверях ( лучше с, глазу на глаз бех свидетелей)
- хвалите только тогда, когда для этого есть основания
5. Сделайте из учеников учителей.
Один из лучших способов узнать, удалось ли вам усвоить какой-то материал, - попытайтесь передать эти знания другим.
Дэниел Пинк «Драйв. Что на самом деле нас мотивирует»
https://www.livelib.ru/review/949029-drajv-chto-na-samom-dele-nas-motiviruet-deniel-pink

А сьогодні в мене онук з української ЗНО здає.
Теж ледаче ще те.

Уявляєте, яка я зацікавлена бабуся!? Як виявилось, у дитини не з української ЗНО, а з математики.

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Буга-га...
Садись 2...
Минстець хреновый с тебя... А журнализд вообще никакой... 
Нужно изучать бекграунд... хотя бы элементарщину по теме сочинения...

Если до 9 класса аттестат 3-4, то в итоге балл 5 никогда не получится, хоть усрись в 9-10...
Художницы в 9-м уже выходят на пенсию, и если до этого она не МС, то уже никогда им не станет... просто не попадет она на соревнования такого уровня...
Да и не возьмет тренер по Х/Г новичка в 7 классе, даже если она сыну будет делать перевод, миньет и тайский массаж... это абсурд. Там даже в 7 лет не очень берут... И не сможет она ничего повторять за семиклассницами в уголочке, бо в 7-м уже тренируют по программе МС...

  

Розгорнути попередні цитати...

Ihad, 22 травня 2018 13:32:54

Хорошо учиться это не талант - это посредственность. Школьная программа рассчитана на среднего ребенка, а не на талант. Настоящие таланты как правило плохо учатся в школе.

Талант - это внутренняя потребность к самообразованию и самореализации в избранном направлении... Ленивый талант - это смышленный шалопай... Лень перебивает все таланты...

для талановитої дитини шкільна програма це розминка
вона дійсно розрахована на середнього учня

про погано вчаться у школі - повна дурня, якщо ми про талан у сфері інтелекту і науки
вони просто не помічають шкільної програми
і отримують золоті медалі та інші призи та визнання

я був саме таким, хоча і без медалі, не любила мене класна і твори я писав ідеологічно не витримані
в мене такі діти
люди розповідають про домашнє, про те, що важко і т.д.
а мій спокійно робить уроки сам і шкільної програми не помічає, він біжить вперед і в ширину
йому цікаво

Ну, и чего ты добился, талант?
Уровень твоего таланта -  рассказывать сказки на ФУПе.

Это ты считаешь себя талантом, а на поверку ты заурядная серая масса...
Таких как ты миллионы. В чем талант?

Останнє редагування: 22 травня 2018 17:00:50 від Ihad

Так ось: лінивий - це вирок. Це піздєц усім сподіванням.

Отнюдь!  Очень важны способности и амбиции. Пример - мой родственник. Ну такой ленивый рос - штаны в два захода надевал. Одну брючину натянет - задумается, передохнет.

Учиться не хотел категорически. После выпускного попросила его сложить одну вторую с одной третью так одну пятую насчитал. Выучили его на моториста, отправили в плаванье. Вернулся оттуда такой же ленивый, но мотивированный аж искры из глаз сыпались. "Все что угодно - говорил - но только выше ватерлинии" 

Выучился на механика, ходит в рейсы выше ватерлинии , купил дом, новый Форд (мечта его детская) и т.д.  Ленивый до сих пор 

В Украине очень много детей, которые РЫЩУТ в поисках возможностей.  И они их находят. Пашут. Рвут буквально. Конкуренция в определённых кругах очень высокая.

А талантливые мечтатели пусть идут в ПТУ, всё остальное уже занято более целеустремлёнными.

очень немного. просто они в одном месте собираются

 головне то здоровья та знайти заняття до смаку

 не забивайте мізки "талантом"

Ihad

 

Розгорнути попередні цитати...

Inanna, 22 травня 2018 02:47:58

А я в її віці колись науку сама носом рила і вчилася на всі 5 і ніхто наді мною не стояв. За 10 років у школі не було жодної четвірки.

Ужас какой перфекционизм

Так, є таке. Навіть у чомусь заважає у роботі. Колись колишня начальниця сказала - ти суперстар! але якщо ти будеш очікувати сто відсотків від інших завжди, ти будеш розчарована. Іноді вистачає і 80 відсотків. Так що у мене зайняло певний час прийняти, що "everybody is different" і що не треба очікувати від своєї дитини, щоб вона була такою, як ти.


В універі теж все було на "5", хехе. Але мені просто подобалось вчитися.

Но ленив и учится с не менее талантливыми. Очень страдает.что делать родителям?

Только чем-то мотивировать, что сам захотел приложить усилия для достижения желаемой цели. Иначе  - никак. Лень - это вещь непреодолимая.

Розгорнути попередні цитати...

Inanna, 22 травня 2018 07:09:32

intrinsic motivation

на самом деле эта "intrinsic motivation" -результат ПРАВИЛЬНОГО воспитания. Родители (сознательно или нет) не прозевали соотв. критический период развития ребенка. А в большинстве случаев он проходит у детей впустую.

В мене ця мотивація була з наймолодшого віку, і ніхто мене не виховував. Батьки були зайняті. Наприклад, я читала з 5 років, а по-російськи навчилась читати сама ще до школи.

У малої в школі є її подружка, то вона така, як я була малою. Причому мама у неї без вищої освіти, а тата нема. Але в школі сильний академічний компонент. У дитини всі п"ятірки і відповідно ставлення до навчання.

У дитини всі п"ятірки і відповідно ставлення до навчання.

На женских форумах часто мутят опрос "кем стали отличники из вашего класса?". Преобладают ответы "учительницами". Может, врут из зависти? 

Розгорнути попередні цитати...

Задармапродавши, 22 травня 2018 13:28:22

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Буга-га...
Садись 2...
Минстець хреновый с тебя... А журнализд вообще никакой... 
Нужно изучать бекграунд... хотя бы элементарщину по теме сочинения...

Если до 9 класса аттестат 3-4, то в итоге балл 5 никогда не получится, хоть усрись в 9-10...
Художницы в 9-м уже выходят на пенсию, и если до этого она не МС, то уже никогда им не станет... просто не попадет она на соревнования такого уровня...
Да и не возьмет тренер по Х/Г новичка в 7 классе, даже если она сыну будет делать перевод, миньет и тайский массаж... это абсурд. Там даже в 7 лет не очень берут... И не сможет она ничего повторять за семиклассницами в уголочке, бо в 7-м уже тренируют по программе МС...

  

А от повірте, що атестат в неї був 5 балів, бо рахували 4,6 - 5,0, як 5 балів. До того ж, багато прекметів вона просто виправила. До гімнастики вона залучилась у 4 класі, а мову іноземну почала вивчати з 4-х років. Як сталися її спортивні досягнення - то, взагалі, інша історія. А брати її, таки і не хотіли. Я ж кажу, домовились просто про її присутність на заняттях і ніякого на неї відволікання. Але отак сталося, уж повірте. У житті стільки несподіванок. Несподіванкою було, коли на чергових змаганнях, відомий фотограф її примітив. Коли він влаштував свою виставку і серед робіт були роботи з донькою. Коли її почали запрошувати для рекламних фото комерційні підприємства (вона вже вчилась в універі). Отак і зі своїм майбутнім чоловіком познайомилась випадково у метро, коли стояла під своїм же портретом-рекламою.
Так що можете розбирати мій текст, як завгодно. Описала все, як було.

А из 2-го в 5-й кто-нить переходил? 

Розгорнути попередні цитати...

fam, 22 травня 2018 07:27:16

Inanna, 22 травня 2018 07:09:32

intrinsic motivation

на самом деле эта "intrinsic motivation" -результат ПРАВИЛЬНОГО воспитания. Родители (сознательно или нет) не прозевали соотв. критический период развития ребенка. А в большинстве случаев он проходит у детей впустую.

В мене ця мотивація була з наймолодшого віку, і ніхто мене не виховував. Батьки були зайняті. Наприклад, я читала з 5 років, а по-російськи навчилась читати сама ще до школи.

У малої в школі є її подружка, то вона така, як я була малою. Причому мама у неї без вищої освіти, а тата нема. Але в школі сильний академічний компонент. У дитини всі п"ятірки і відповідно ставлення до навчання.

"не прозевать критический период" в моем понимании вовсе не означает, что родители должны быть поглощены ребенком 25 часов в сутки. я не педагог, но в силу своих пристрастий и мед.образования помимо прочего имею интерес к близкой этой тематике. Не касаясь генетики (первоочередное условие, определяющее возможный диапазон), скажу так - Вы в нужное время испытали нужное адекватное воздействие. Поскольку ребенок контактирует больше всего с родителями, скорее всего они в этом участвовали. Что, как долго, и т.д. -н е знаю и знать не могу, но догадываюсь, что чем меньше возраст, тем глобальнее и значительнее эффект (при условии, что ребенок уже готов к такому воздействию). Раньше или позже оно такой роли не сыграет. может быть, мама прочитала Вам нужную сказку в 100% нужный момент и показала, как выглядит буква А. И больше ничего особенного родители уже и не должны были делать, поскольку невольно попали в "десятку" и запустили какой-то процесс.

А из 2-го в 5-й кто-нить переходил? 

Зачем ребенку детство портить ?

Розгорнути попередні цитати...

Ihad, 22 травня 2018 16:21:05

Задармапродавши, 22 травня 2018 13:28:22

         Шкільні роки у моєї доньки випали на наше повну безгрошів'я - 90-і. Ми обидва працювали на одному підприємстві і роками не отримували зарплату. Іноді нам погашали томатним соком або борошном з соняшниковою олією. Я щомісяця брала по 2 тижні за свій рахунок і торгувала у хозяіна в кіоску. Це була хоч якась жива копійка. Особливо навчанням дочки не цікавилася. Не викликають в школу - ну, й добре. Табель, звичайно, між 3 і 4. Такий собі посередній середнячок без особливих перспектив.
         А тут ще виявили скаліоз і сказали, що треба займатися спеціальними вправами. Знайшли біля дома спортивну секцію художньої гімнастики. Звичайно, її туди не брали. І ми домовились з тренером, що вона просто буде ходити туди у куток залу і повторювати вправи. Звертати на неї уваги не треба. Тренер зголосилася лише заради того, що дочка робила переклади з англійської її сину-студенту.
      Десь з 7 класу в будинку стали з'являтися якісь магнітофони, приймачі. Загалом якась стара техніка. Виявляється, дочка їх ремонтувала на замовлення. Гроші віддавала повністю мені. Єдиний предмет, яким вона серйозно займалася - це була англійська мова (не в школі, звичайно). Потім я знайшла якийсь кооператив, де шили куртки. Вони мені привозили 5 штук в тиждень розкроєних, а через тиждень забирали і залишали гроші. Увечері приходила з роботи і відразу сідала за машинку - куди вже уроками цікавитися. А потім ще й дочку просила допомогти - вона на іншій машинці мені підкладку з ватином застрочувала. Вранці вставала і йшла на свою основну роботу, а дочку спати вкладала - яка там школа?
          У 9-му класі у них почався розподіл всіх дітей на сильних і слабких. Був створений клас "білих" - розумних і здібних. Дочка, природно, туди не потрапила, хоча їй стало дуже прикро. Ми ж уже змирилися і вирішили, що треба підшуковувати гарне цікаве ПТУ, тому що її здібності - в її ручках.
         І раптом, в 9-му класі, вона припиняє приймати будь-які замовлення по ремонту техніки. Закидає весь свій інструмент і паяльник. Не покидає заняття гімнастикою.  Для заробітку залишає тільки 2-х учнів (з англійської) і не відмовляється від перекладів. Налягає на навчання і вирішує вступати в універ. Коротше, бал атестата 5. Без проблем стає студенткою в універі і червоний диплом на виході. А ще отримала майстра  спорта по художній гимнастиці (ну, то вже інша історія).
Так що, я не знаю, як правильно з дітьми. Поки самі не захочуть - нічого не буде.

Буга-га...
Садись 2...
Минстець хреновый с тебя... А журнализд вообще никакой... 
Нужно изучать бекграунд... хотя бы элементарщину по теме сочинения...

Если до 9 класса аттестат 3-4, то в итоге балл 5 никогда не получится, хоть усрись в 9-10...
Художницы в 9-м уже выходят на пенсию, и если до этого она не МС, то уже никогда им не станет... просто не попадет она на соревнования такого уровня...
Да и не возьмет тренер по Х/Г новичка в 7 классе, даже если она сыну будет делать перевод, миньет и тайский массаж... это абсурд. Там даже в 7 лет не очень берут... И не сможет она ничего повторять за семиклассницами в уголочке, бо в 7-м уже тренируют по программе МС...

  

А от повірте, що атестат в неї був 5 балів, бо рахували 4,6 - 5,0, як 5 балів. До того ж, багато прекметів вона просто виправила. До гімнастики вона залучилась у 4 класі, а мову іноземну почала вивчати з 4-х років. Як сталися її спортивні досягнення - то, взагалі, інша історія. А брати її, таки і не хотіли. Я ж кажу, домовились просто про її присутність на заняттях і ніякого на неї відволікання. Але отак сталося, уж повірте. У житті стільки несподіванок. Несподіванкою було, коли на чергових змаганнях, відомий фотограф її примітив. Коли він влаштував свою виставку і серед робіт були роботи з донькою. Коли її почали запрошувати для рекламних фото комерційні підприємства (вона вже вчилась в універі). Отак і зі своїм майбутнім чоловіком познайомилась випадково у метро, коли стояла під своїм же портретом-рекламою.
Так що можете розбирати мій текст, як завгодно. Описала все, як було.

Брехня-ня-ня-ня-ня-ня...

А из 2-го в 5-й кто-нить переходил? 

мой переходил!
тоді четвертого не було) тому зразу в 5-й перевели)
але потім ми його вернули взад) - бо інакше миб лішались кой-каких шансов - і не прогадали!