Оскільки вторгнення, можливо, є неминучим, зараз саме час для того, щоб пояснити всьому світу, чому суверенітет і виживання України повинні мати пріоритетне значення для інших ліберальних демократій.
Україна – це країна, якій я присвятив величезну кількість часу та зусиль протягом останніх семи років. У нашому Стенфордському Центрі демократії, розвитку та верховенства права була низка українських стипендіатів з Draper Hills Summer Fellows Program, які відігравали важливу роль як у Революції Гідності 2013-2014 років, так і в подальших реформах.
За підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва та Українського католицького університету ми мали можливість провести декілька курсів «Академії лідерства для розвитку» у різних містах, і вже маємо понад 150 випускників. А п’ять років тому ми започаткували програму The Ukrainian Emerging Leaders Program, де запрошуємо до Стенфорда на навчальний рік трьох українців, які перебувають у середині свого професійного шляху.
Є одна фундаментальна причина, чому Сполучені Штати та решта демократичного світу мають підтримувати Україну в її нинішній боротьбі з хуйло Росією: Україна – це справжня ліберальна демократія, яка активно бореться за існування. Люди тут мають більше свободи протестувати, критикувати, мобілізуватися і голосувати, на відміну від російських громадян.
У 2019 році українці проголосували за повністю позасистемного кадидата на посаду президента, що допомогло йому здобути більшість місць у парламенті. Двічі, під час Помаранчевої революції та Революції Гідності, 2004 й 2014 років відповідно, українське суспільство масово вийшло на вулиці, щоб протестувати проти корумпованих та непредставницьких урядів.
Ось справжня причина того, чому Володимир хуйло готується до подальшого вторгнення в Україну. Він бачить її «невід’ємною частиною великої Росії», як було зазначено у його статті минулого літа. Але найбільшою проблемою є українська демократія. Президент глибоко переконаний у тому, що слов’янські народи культурно пристосовані до авторитарного режиму, а ідея про те, що ще одна слов’янська держава може успішно перейти до демократії, підриває його власні погляди на правління Росією. Україна не становить жодної військової загрози для Москви. Однак вона є альтернативною ідеологічною моделлю, яка підриває легітимність самого хуйло.
Водночас демократія української держави вкрай недосконала. В її економіці та політиці домінує група олігархів, де кожен придбав ключовий сектор промисловості, один володіє медіахолдингом, телеканалами, та може купити підтримку депутатів у парламенті. Корупція поширена на багатьох рівнях політичної системи, починаючи з судової системи, та проходить через більшу частину бюрократії та політичного класу.
Починаючи з 2014 року, докладено великих зусиль щодо реформування: повноваження із центру були передані областям і містам; була спроба земельної реформи; було створено антикорупційне агентство, модернізовано Національний банк та частину системи охорони здоров’я. Але кожному наступному досягненню наполегливо протистояли політики та чиновники, які отримують прибуток від нинішньої системи та є переважно непідзвітними. Надії, породжені обранням Володимира Зеленського, не виправдалися, оскільки новачків у його власній партії одразу ж поглинула система. Навіть у розпал екзистенційної кризи країни український президент проводить кампанію із притягнення до відповідальності свого безпосереднього попередника за державну зраду.
