В мене є великі сумніви щодо істинності парадоксу Фермі.
Почнемо здалеку.
1. Сонячна система знаходиться далеко від центру галактики, що зводить нанівець імовірність всьому живому бути знищеному вибухом наднової. На даний момент невідомо жодної зірки, в околицях Землі, що могла таким загрожувати.
2. Сонце - жовтий карлик. Такі зорі горять рівно, і головне - довго, мільярди років, на відміну від яскравих гігантів, які горять мільйони. За цей період може сформуватись тільки примітивне життя, наприклад для появи водоростей знадобилось аж 2.9 млрд. років.
3. Наявність планет-гігантів - Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна. Це своїрідні "пилососи" які своєю гравітацією або затягують астероїди та комети, або викидають їх далеко за межі сонячної системи. Останній вибух астероїда, що змінив клімат Землі стався аж 65 млн. років тому.
4. Земля знаходиться в самісінькому центрі "зони Златовласки", натомість маємо воду в 3-х агрегатних станах, і багатющу біосферу.
5. Наявність супутника - Місяця, що робить можливими пори року і потужні океанські течії. Без Місяця перепади температури на поверхні були-б понад 100 градусів.
6. Наявність металічного ядра і потужного магнітного поля. На Марсі такого немає, і жити там можна тривалий час тільки під поверхнею. Взагалі, такий ось парадокс - - заблизько до зірки - все випалить радіацією. Задалеко - вода буде тільки у вигляді льоду. Потужне магнітне поле цю проблему вирішує, його потужності вистачає навіть для прийнятної радіації для космонавтів на орбіті.
Думаю не треба бути математиком, щоб побачити, що така кількість щасливих співпадінь робить Землю дуже і дуже унікальним об"єктом, вангую що подібних в галактиці можна рахувати по-пальцям. "Загадимо" - довго такої не знайдемо
Останнє редагування: 18 жовтня 2016 20:49:36 від Harddriver 
