Інша справа - чи були готові до розпаду імперії і незалежності України? Українська ідентичність тільки народжувалась, багато людей було з подвійною лояльністю - вони симпатизували і українському руху, але були прив'язані і до Російської імперії. Тут можна пригадати розпад СРСР - вже 27 років, як його нема, а дехто досі каже, як було добре, не думаючи про те, а чого ж він розвалився? Сильні держави не розпадаються, розпадаються слабкі та неефективні.
"ДС" Яку роль зіграв німецький фактор у 1918 році?
В.В. Не можна відповісти однозначно. Діячі Ради були прихильниками збереження союзу з Антантою, і вся їхня діяльність була спрямована на те, щоб продовжувати війну, бути вірними союзницьким договорам. Проте ситуація була важка, армія втратила боєздатність, і всі спроби втримати фронт, переформувати Південно-західний та Румунський фронти в Український, виявилися невдалими. Призначили головнокомандувача - генерала Щербачова, але протистояння між українцями та більшовиками тоді було настільки сильне, що підняти армію в атаку не вдавалось. Особливо "бардак" посилився після ленінських декретів про землю, коли солдати, почувши про них, просто кидали фронт, цілими ешелонами захоплювали зброю.
Залишились описи учасників про прифронтову смугу, яка перетворилась у дике поле, де була маса кинутого майна, бігали орди голодних коней. По дорозі солдати грабували місцевих та підбурювали їх самих приєднуватись до мародерства, і правобережна Україна тоді стала образно кажучи Содомом і Гоморою. Повітові та губернські комісари писали про масові погроми, грабунки спиртзаводів, спирт тік річками, цукрозаводи палали, маєтки поміщиків розграбовували і палили. Причому при поділі майна доходило до абсурду, наприклад, стіл виносять - одному права ніжка дісталась, інший взяв ліву. Диву даєшся, як суспільство в лічені тижні може перетворитись із конструктивної сили, яка живе за договором, у стихію.
"ДС" Антанта могла вплинути на ситуацію?
В.В. Антанта наче б визнавала УНР, але ніякої допомоги від неї не було - ні військової, ні фінансової. Справа в тому, що Рада після того, як більшовики захопили владу і почали контролювати фінансову систему, виявилася у дуже скрутному фінансовому становищі - треба було вводити свою валюту, не просто папірці надрукувати, а чимось їх забезпечити - союзники такої допомоги не дали. А більшовики натомість почали переговори з німцями про мир, і Рада зрозуміла, що може залишитись поза грою. Тобто, у них не було іншого виходу, як теж вступити в переговори з німцями, яким здалось привабливим, щоб у Бресті брали участь і українці як третя сторона, і мир таки було підписано 9 лютого 1918 року.
"ДС" Чому Павло Скоропадський програв у боротьбі за владу, а інституції, засновані ним - НАН, Бібліотека Вернадського, Нацархів, Академія мистецтв -існують вже 100 років?
В.В. Процес цей почався раніше, наприклад, Українське наукове товариство у Києві було створене одразу після першої російської революції, це був такий собі аналог НТШ у Львові, гуманітарна академія. Тобто, все це не виникло на порожньому місці у 1918 році. Звичайно, гетьман це підтримав, але ж все це створювалось руками вчених - Вернадського, Василенка, інших. Гетьман розумів, що створення Академії підвищить престиж держави, і, звісно, він не розраховував прийти до влади на 7 місяців...
"ДС" В чому гетьман прорахувався?
В.В. Скоропадський, як і керманичі Ради, прорахувався в одному - сподівався, що німці допоможуть зупинити навалу більшовиків і залишать Україну в спокої, а тим просто був потрібен хліб, ресурси для продовження війни. Тобто, із союзників німці перетворились на лояльних окупантів. Коли вони зрозуміли, що ЦР не забезпечить хлібом, то відразу почали шукати іншу опору - не колективного, а індивідуального керівника. Було кілька варіантів, зупинились на Скоропадському.
"ДС" Підприємцю та меценату Євгену Чикаленку теж пропонували стати гетьманом, чому не погодився?
В.В. Він і в Центральну Раду не пішов, адже завжди любив працювати в тіні, ніколи себе не випинав, хоча був організатором Товариства українських поступовців, головою якого був Грушевський. Євген Харлампійович, за його знаменитим виразом, любив Україну "до глибини кишені", віддав Україні все, що в нього було. А щодо публічної політики, то він казав, що коли чує демагогію, то втрачає від цього силу духу. Скоропадський підійшов німцям ще й тому, що був військовим, розумів дисципліну,
