"...Нинішній обсяг фізичного потоку на виході з ГТС України в ЄС, за даними Платформи прозорості ОГТСУ, перебуває з початку вересня в коридорі 90-93 млн. куб. м на добу. Якщо І нитка ПП2 буде запущена з 1 жовтня і має прокачати до кінця року 5,6 млрд. куб.м, то це означає мінус ~61 млн. куб. м на добу від транзиту через нашу ГТС. Якщо також з 1 жовтня на Угорщину піде частина постачань через ІІ нитку Турецького потоку, то це ще мінус ~9,5 млн. куб.м щоденно. Зберігається лише 20-23 млн. куб. м. Звісно, може бути дещо більше у зв’язку із сезонним зростанням європейського попиту у IV кварталі, але порядок цифр саме такий. Це символічні обсяги, які приблизно десятикратно менші тих які мали би йти. Так, наприклад, в цей же час 2019 року, добовий обсяг транзиту становив 249,8 млн. куб. м.
Хоча «Нафтогаз» отримає гроші згідно угоди 2019 року як ніби-то транзит пройшов в обсязі визначеному в 40 млрд. куб. м на рік (або ~109,6 млн. куб. м на добу), тим не менше, зрозуміло, що для «Газпрому» важливо створити прецедент зриву виконання українською стороною угоди, щоб це послужило причиною дострокового її розриву після сертифікації ПП2.
Отже, картина може виглядати так – певний обсяг транзиту наявний, формально пред’явити претензії «Газпрому» важко, у Меркель є «залізний аргумент», що транзит зберігається, адже щось там в трубі є, і до того ж – Росія платить і хуйло дотримується свого слова даного Меркель, але фактично – це означає роботу ГТС в розбалансованому режимі на межі дисфункціональності, коли краще припинити транзит, аніж його забезпечувати. Саме це й потрібно Кремлю, щоб підштовхнути, а потім звинуватити Україну у зриві транзиту й прискорити процедури сертифікації оператора та зняття обмежень з ПП2, а потім і припинити дію угоди 2019 року. Поки Меркель ще у своєму кабінеті й виконує обов’язки бундесканцлера та ще й «турбується» про збереження транзиту через Україну.
Але запустивши (якщо, звісно, це вдасться) першу нитку ПП2 з 1 жовтня, а також за допомогою орбанівських посіпак перемкнувши частину постачань до Угорщини на ІІ нитку Турецького потоку, «Газпрому» однак не вдасться повністю вимкнути транзит через ГТС України. Звісно, можна його зробити переривчатим, пунктирним – тиждень є, тиждень немає. Або ж піти ще на зменшення обсягів постачання до ЄС у цілому. Але тоді існує ризик претензій від європейських візаві та нарватися на санкції від США, оскільки «Газпром» тим самим підтвердить, що він використовує газ як зброю. Хоча, насправді, це вже відбувається з травня місяця. Європейський газовий ринок «Газпром» осушував поступово, використовуючи підхід зварити жабу не в кип’ятку, а повільно нагріваючи воду з жабою до кипіння. Європейська Комісія, принаймі, її енергетичний директорат дуже нагадує ту жабу, яку з травня нагріває Кремль, але вона нічого не відчуває й продовжує займатись чим завгодно (водень, ВДЕ, зелена оборудка), тільки не питанням безпеки постачань..."