Ну так от.
Сьогоднішня новина з Полтави
https://poltava.to/news/66242/Я ніколи не мала ілюзій стосовно душевної чистоти політиків і чиновників. Але чому вони своїми руками псують свою політичну кар’єру — мені незрозуміло.
І в кому чистіша душа? У політиків, які мають чисті руки, але цинічні душі? Чи у мого чоловіка, воїна ЗСУ, який має брудні від копання землі руки, але найсвітлішу душу?
Днями соцмережі заполонили фото заступника голови обласної ради Олексія Чепурка і депутатки міської ради Вікторії Лози, які зайшли на шопінг до брендового магазину у Відні. ЗМІ промовчали, адже це «правильні» патріоти, їм можна.
Це викликає нерозуміння подвійних стандартів. Чепурко — чинний чиновник, заступник голови обласної ради. Яким чином він виїхав до Австрії? Якщо він виїхав, як волонтер, то дивно, що його сфотографували не біля фур з гуманітарною допомогою, а в бутіку Хілфігера. Чи знають наші чоловіки цей бренд або запах віденської кави? О, ні, вони сьогодні снідали кашею та чаєм. А замість брендового одягу, носять піксель з емблемою ЗСУ, який не купиш навіть в найдорожчому бутіку. Він видається лише під особистий підпис.
Ким були наші чоловіки до війни? Вчителями, різноробочими, юристами, водіями, офісними працівниками. І війна змінила все у їхньому житті і житті їх родин. Замість зручного ліжка — в найкращому випадку казарменне, замість центрального опалення — буржуйка, а замість віденської кави — чай з одного казана. Вони пішли захищати родину, яка не спить ночами, думаючи про них.
А що змінилося в житті Чепурка і Лози з початку війни? Нічого? Вони продовжують купувати брендовий одяг і подорожувати, пити каву, смак якої ми відчуємо, лише якщо переживемо війну, якщо лишимося живими. А потім вони повертаються в Україну і продовжують піарити свою волонтерську діяльність, сіяти ненависть і ділити людей на «правильних» і «неправильних» патріотів.
Кого із них особисто торкнулася війна? Хто із них провів туди своїх близьких?
Цинізм ще й тому, що ці люди одягають дорогий брендовий одяг і у ньому вчать нас, людей, які чекають своїх рідних із війни, якою мовою говорити, а тих, хто у пікселі, вчать як любити свою Батьківщину. І вони переконані і щиро вірять, що вміють любити країну краще за нас.
Ці люди підривають довіру українців до інституту волонтерства. За який кошт чиновник може дозволити собі шопінг в бутіках Відня? А куди Чепурко носитиме це вбрання? В штаб при Свято-Успенському соборі? Чи може стане в ньому на блокпост або добровольцем піде служити? А, можливо, ми погано про нього думаємо і придбаний брендовий одяг він привіз в Україну і роздасть дітям з Авдіївки, які живуть у наших школах. А фемінізм його супутниці буде проявлятися не лише на мітингах і невдовзі вона варитиме каву по-віденськи на одній з позицій Донеччини.
Але чомусь здається, що такі люди не служать, не воюють, не бруднять своїх рук. Це не їх війна. Це їх бізнес.
Наталія БІЛЕЦЬКА, дружина воїна ЗСУ
