Любі друзі, на ФУПІ я є один з небагатьох хто нормально вклався в сільське господарство.
Орендую сотні паїв, орендую десяток державних земель.
Але сільське господарство на даний момент далеко не основний мій вид діяльності.
Тому, якщо когось цікавлять суто практичні нюанси від мене, то можу чесно викласти свою думку.
Одна з чесних думок це те, що мені як орендатору абсолютно не є вигідним ринок землі, набагато вигідніше орендувати за невискоий відсоток і вигідно обробляти 30-50% земель у яких власник просто невідомий чи відсутній як такий.
Крім вигоди є ще деще більше, може це совість чи справедливість. Тому ринок має бути. У моєму випадку кожен рік помирає більше десяти власників паїв. Вони за все своє життя отримали з паїв тільки невеличку їх частку.
Автор цієї гілки абсолютно правильно вказав окремі моменти,зокрема, що інвестицій не буде. Не буде, тому що нема грошей на інвестиції в українські землі, їх нема ні в українців ні в іноземців.
Інвестиції в переробку дійсно ніяк не залежать від наявності ринку, а залежать виключно від врожаю та збуту.
Ринок, в першу чергу, потрібен саме селянам щоб впорядкувати земельні стосунки на рівні села. В селі з 900 жителів залишилося біля 300 старших людей. В кожної родини є від 3-х до 10-ти, а то і більше клаптиків земель які розкидані навколо села в радіусі до 7-ми кілометрів. Купівля-продаж просто необхідні для того щоб щось продати, а щось дорізати до свого паю. Ситуація дуже подібна як з гуртожитками та комуналками на початку 90-х, коли була нагальна проблема продавати свої дві кімнати в комуналці і купувати окрему однокімнатну квартиру, чи робити обміни, переїзди, продавати дві малі квартири і купувати одну більшу, переїздити з міста в місто чи взагалі продавати квартиру і купувати бізнес чи що інше.
Якась кількість квартир була програна в карти, пропита чи віддана шахраям, так буде в окремих випадках з землею. Але на парктиці квартирний ринок впорядкувався і ніхто нічого не віддає ні за копійки ні за мільйони. Кожна квартира має свою ціну. І продавець завжди продає дешевше ніж хотів би, а покупець платить дорожче.
На тему землі просто є ажіотаж і безліч міфів, які панікерам розривають мізки, бо до обіду ворни думають, що земля задорога щоб купити, а після обіду що у селян куплять задешево.
Мій батько хоче продати дві із семи ділянок землі. На виручені кошти хоче прикупити землю, яка межує з іншими його ділянками. Готовий продати (збутися) приблизно по 75 тисяч гривень за гектар, а купити по 100 тисяч за гектар. Парадокс в тому, що поки що нема ні бажаючих щоб купити ні бажаючих щоб продати. Сусідка так і сказала, що навіть не допускає думки про продаж (у її родини більше 10-ти клаптів).
В липні приймаю участь у аукціоні на викуп права оренди державних земель. Якщо буде цікаво, то розкажу. Поки що я просто ними користуюся вже десятий рік і по звичаєвому праву і з усними домовленостями орендну плату віддаю громаді.
Останнє редагування: 2 липня 2021 08:31:48 від Фарбований Лис
Це буде кіздець! 
