Політичний ФОРУМ
Клуб ФУП => Тема розпочата: Potato від 19 травня 2017 08:20:02
-
(http://img-fotki.yandex.ru/get/101435/310023662.2f6a/0_769282_60c4b066_orig)
-
(http://spartacus-educational.com/00hitlerY1.jpg)
(http://daokedao.ru/blog/wp-content/uploads/2009/06/DSC_03.jpg)
-
-
Дети - хозяева лагеря!
-
Коли я був піонєром, то зі мною в цей день трапилася жахлива історія. Пам'ятник Лєніна в Києві тоді територіально відносився до Радянського району, і всіх піонерів району зігнали на торжествєнную лінєйку. Пройшло хвилин 10-15 і щось от мені стало соромно і ніяково. За всю ту маячню, яка лунала з трибуни, за дорослих , які керували цим дійством (було очевидно, що їм це все давно остогидло) , за себе - що я разом з усіма салютував і кричав "всєгда гатовы!", за перехожих які на це все витріщаються...
Я так потихеньку пробрався у задні ряди і побіг геть. Мені шось кричали услід, але я не озирався.
Наступного дня по шкількому радіво оголосили про термінові збори всієї школи у шкільній залі. Тоді там вчилося 900 школярів. Всіх зібрали у такий великий квадрат. У центр винесли прапор школи, а довкола поставили барабанщиків. Вийшла директриса, взяла мікрохвона і каже "Подайте сюда Тяпкіна-Ляпкіна..." - і називає моє прізвище. Я не повірив власним вухам - то це все через мене?!
Класна керівничка взяла мне за шкірку і випхала на середину.
"... лишить високого званія піонєра!" Барабанщики - бум-бум-бум-бум, і з мене зняли галстука...
Який це був жах.
-
(https://pbs.twimg.com/media/DAKtYsfVYAA0QmO.jpg:large)
-
Очередной мой профессиональный праздник.
Работал в Доме пионеров.
Получил выговор за "Стену" Пинк Флойд на мероприятии "Музыка борьбы и протеста".
-
Коли я був піонєром, то зі мною в цей день трапилася жахлива історія. Пам'ятник Лєніна в Києві тоді територіально відносився до Радянського району, і всіх піонерів району зігнали на торжествєнную лінєйку. Пройшло хвилин 10-15 і щось от мені стало соромно і ніяково. За всю ту маячню, яка лунала з трибуни, за дорослих , які керували цим дійством (було очевидно, що їм це все давно остогидло) , за себе - що я разом з усіма салютував і кричав "всєгда гатовы!", за перехожих які на це все витріщаються...
Я так потихеньку пробрався у задні ряди і побіг геть. Мені шось кричали услід, але я не озирався.
Наступного дня по шкількому радіво оголосили про термінові збори всієї школи у шкільній залі. Тоді там вчилося 900 школярів. Всіх зібрали у такий великий квадрат. У центр винесли прапор школи, а довкола поставили барабанщиків. Вийшла директриса, взяла мікрохвона і каже "Подайте сюда Тяпкіна-Ляпкіна..." - і називає моє прізвище. Я не повірив власним вухам - то це все через мене?!
Класна керівничка взяла мне за шкірку і випхала на середину.
"... лишить високого званія піонєра!" Барабанщики - бум-бум-бум-бум, і з мене зняли галстука...
Який це був жах.
Потім відновили в піонерах? чи як ви все пережили? До комсомолу потім прийняли?
-
:-B
-
А в Турции сегодня день молодежи и спорта :take_exam:
И памяти Ататюрка
-
Сегодня праздник у ребят
Ликует пионерия!
Сегодня в гости к нам пришел
Лаврентий Палыч Берия!
:pioneer:
(https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/236x/b5/84/23/b58423dd516451c41a9834bd3631557d.jpg)
-
Коли я був піонєром, то зі мною в цей день трапилася жахлива історія. Пам'ятник Лєніна в Києві тоді територіально відносився до Радянського району, і всіх піонерів району зігнали на торжествєнную лінєйку. Пройшло хвилин 10-15 і щось от мені стало соромно і ніяково. За всю ту маячню, яка лунала з трибуни, за дорослих , які керували цим дійством (було очевидно, що їм це все давно остогидло) , за себе - що я разом з усіма салютував і кричав "всєгда гатовы!", за перехожих які на це все витріщаються...
Я так потихеньку пробрався у задні ряди і побіг геть. Мені шось кричали услід, але я не озирався.
Наступного дня по шкількому радіво оголосили про термінові збори всієї школи у шкільній залі. Тоді там вчилося 900 школярів. Всіх зібрали у такий великий квадрат. У центр винесли прапор школи, а довкола поставили барабанщиків. Вийшла директриса, взяла мікрохвона і каже "Подайте сюда Тяпкіна-Ляпкіна..." - і називає моє прізвище. Я не повірив власним вухам - то це все через мене?!
Класна керівничка взяла мне за шкірку і випхала на середину.
"... лишить високого званія піонєра!" Барабанщики - бум-бум-бум-бум, і з мене зняли галстука...
Який це був жах.
Потім відновили в піонерах? чи як ви все пережили? До комсомолу потім прийняли?
На кожному кроці потім зупиняли вчителі "Пачіму бєз галстука?" "Так мєня же вигналі із піанєров!" "А, ну да"
У червні нас на два тижні повезли у "Лагєрь труда і отдиха" під Борисполем. Ми там рвали бур'яни на буряках, і звикали до колгоспної праці, бо мало лі, вдруг Родіна скажет "Надо".
Наприкінці зміни була торжественная лінейка. Знову "Пачіму без галстука?...А ну, да" Ну мене взяли та й приняли назад "за ударный труд".
Щоправда обійшлося без прапору і без барабанів, тому наче й не зовсім легітимно.
В комсомолі - був, а куди б я дівся?
-
лишить високого званія піонєра!
Мені у схожій ситауції (не настільки екстремальній) пообіцяли, що комсомольцем не стану. І не став. Всі ходили до школи з комсомольськими значками, а я - з бандерівським.
Пласт рулить! Піонерія смокче.
(http://www.hurtom.com/portal/wp-content/uploads/2013/06/plast.jpg)
(http://report.if.ua/wp-content/uploads/2015/04/plast-3.jpg)
(https://risu.org.ua/php_uploads/images/articles/ArticleImages_49232_%EF%EB%E0%F1%F23.jpg)
-
А в Турции сегодня день молодежи и спорта :take_exam:
И памяти Ататюрка
Ататюрк там натиканий усюди , як у нас Лєнін.
-
Коли я був піонєром, то зі мною в цей день трапилася жахлива історія. Пам'ятник Лєніна в Києві тоді територіально відносився до Радянського району, і всіх піонерів району зігнали на торжествєнную лінєйку. Пройшло хвилин 10-15 і щось от мені стало соромно і ніяково. За всю ту маячню, яка лунала з трибуни, за дорослих , які керували цим дійством (було очевидно, що їм це все давно остогидло) , за себе - що я разом з усіма салютував і кричав "всєгда гатовы!", за перехожих які на це все витріщаються...
Я так потихеньку пробрався у задні ряди і побіг геть. Мені шось кричали услід, але я не озирався.
Наступного дня по шкількому радіво оголосили про термінові збори всієї школи у шкільній залі. Тоді там вчилося 900 школярів. Всіх зібрали у такий великий квадрат. У центр винесли прапор школи, а довкола поставили барабанщиків. Вийшла директриса, взяла мікрохвона і каже "Подайте сюда Тяпкіна-Ляпкіна..." - і називає моє прізвище. Я не повірив власним вухам - то це все через мене?!
Класна керівничка взяла мне за шкірку і випхала на середину.
"... лишить високого званія піонєра!" Барабанщики - бум-бум-бум-бум, і з мене зняли галстука...
Який це був жах.
(http://img.zlotracker.org/image/27445_1.jpg)
-
Я никогда не был комсомольцем. Меня не приняли в школе,так как я был "недостоин". Ну,наверное,чтобы я не поступил. Это просто: нет комсомольской характеристики,документы просто не принимали. Я это обошел,кое как предоставив просто характеристику он обрывке тетрадного листа,куда все таки хлопнули печать школы, якобы мне нужной для поступления в ПТУ. Даже написали снисходительно,что я,де, был хороший. Мама что-то сочинила про Гуляйпольское,чи Пологовское (не помню) училище машинистов ПАРАВОЗАФФ.
Так я с этой характеристикой подал документы в Универ, принимала девочка старшекурсница и профтыкала. Тут я сдаю все экзамены: сочинение -3,но все остальные на пятерки и прохожу по конкурсу.
В универе никто меня не трогал,потому как я был "недостоин",а куратор универа от КГБ Саша Ковязин,временами вызывал меня в Госбезопасность и грозил карами, зачитывая мне выдержки из доносов на меня. Вербовать меня не пытались,потому как я был "недостоин".
К госэкзаменам и диплому меня решили не допускать,заблокировали один экзамен по рюсске язык и прямо сказали,что и не жди. Отработай в селе,докажи преданность и может быть тогда...
Но тут сняли ректора универа Горпыныча за массовое заражение сифилисом полтора десятка студентов и пяток трахающихся с ними преподов.
Перевели ректора на завкафедрой рюсске язык. Ректор,надо сказать,говорил только по украински, был украинским филологом, я потребовал сдачи экзамена кафедре,и сказав Горпиничу,что "он для меня всегда остаётся любимым ректором" (чистая правда,так и сказал! :D ), сдал ему экзамен по рюссе язык на украинском. Он от умиления и явно от мстительности к властям поставил мне положительную оценку. Короче диплом я получил.
Развязка наступила уже после ВУЗа, когда меня вдруг вызывают в Обком комсомола и почти десяток гнид комсячих на меня накинулись из-за нежелания меня ехать в село и связаных с этим антисоветских высказываний.
-"Мы тебя исключим из комсомола!"-орали они,видимо им даже в голову не пришло проверить по картотеке.
_" Та пошли вы ...-вежливо ответил я, "Я и так не комсомолец и никогда им не был"!
В ответ шок ,а я свалил... Больше меня не трогали.Хотя гебня мне все время пересырала возможность получить более-менее сносную работу,типа журналистики и все такое.
-
лишить високого званія піонєра!
Мені у схожій ситауції (не настільки екстремальній) пообіцяли, що комсомольцем не стану. І не став. Всі ходили до школи з комсомольськими значками, а я - з бандерівським.
пробачаюся, а де взяв той бандерівський значок?
Я у 91му вимушений був власноруч робити значок-прапор з якогось знайденого пластикового прямокутного значка (сточив зображення шкуркою) та двох шматочків пластику (жовтий та синій) - бо знайти значка жовтоблакитного було нереально
-
Хтось певно мав такі пригоди у школі, коли кожен клас тиждень прибирав у школі. А на наступний тиждень потрібно було робити настінну газету з критичними матеріалами про порушників піонерської дисципліни. Хто запізнювався, не мав змінного взуття, інше. Це був виклик для дитячої свідомості піонера, тому що за висвітлення правди збирались пацани з інших класів і визначали, хто приймав участь у створені газети. Зі школи потрібно біло тікати завчасно до закінчення уроків або через вікна. Чи взагалі не ходити до школи. Вимагали бути піонером і бути готовим до звитяг павки корчагіна. Жахи педагогічного виховання у совдепії.
-
Я никогда не был комсомольцем. Меня не приняли в школе,так как я был "недостоин". Ну,наверное,чтобы я не поступил. Это просто: нет комсомольской характеристики,документы просто не принимали. Я это обошел,кое как предоставив просто характеристику он обрывке тетрадного листа,куда все таки хлопнули печать школы, якобы мне нужной для поступления в ПТУ. Даже написали снисходительно,что я,де, был хороший. Мама что-то сочинила про Гуляйпольское,чи Пологовское (не помню) училище машинистов ПАРАВОЗАФФ.
Так я с этой характеристикой подал документы в Универ, принимала девочка старшекурсница и профтыкала. Тут я сдаю все экзамены: сочинение -3,но все остальные на пятерки и прохожу по конкурсу.
В универе никто меня не трогал,потому как я был "недостоин",а куратор универа от КГБ Саша Ковязин,временами вызывал меня в Госбезопасность и грозил карами, зачитывая мне выдержки из доносов на меня. Вербовать меня не пытались,потому как я был "недостоин".
К госэкзаменам и диплому меня решили не допускать,заблокировали один экзамен по рюсске язык и прямо сказали,что и не жди. Отработай в селе,докажи преданность и может быть тогда...
Но тут сняли ректора универа Горпыныча за массовое заражение сифилисом полтора десятка студентов и пяток трахающихся с ними преподов.
Перевели ректора на завкафедрой рюсске язык. Ректор,надо сказать,говорил только по украински, был украинским филологом, я потребовал сдачи экзамена кафедре,и сказав Горпиничу,что "он для меня всегда остаётся любимым ректором" (чистая правда,так и сказал! :D ), сдал ему экзамен по рюссе язык на украинском. Он от умиления и явно от мстительности к властям поставил мне положительную оценку. Короче диплом я получил.
Развязка наступила уже после ВУЗа, когда меня вдруг вызывают в Обком комсомола и почти десяток гнид комсячих на меня накинулись из-за нежелания меня ехать в село и связаных с этим антисоветских высказываний.
-"Мы тебя исключим из комсомола!"-орали они,видимо им даже в голову не пришло проверить по картотеке.
_" Та пошли вы ...-вежливо ответил я, "Я и так не комсомолец и никогда им не был"!
В ответ шок ,а я свалил... Больше меня не трогали.Хотя гебня мне все время пересырала возможность получить более-менее сносную работу,типа журналистики и все такое.
День комсомола - 29 октября :take_exam:
-
пионерка - всем ребятам примерка!!! :gigi:
-
:take_exam: Кто пионЭром не был - тот не поймет :laugh:
-
лишить високого званія піонєра!
Мені у схожій ситауції (не настільки екстремальній) пообіцяли, що комсомольцем не стану. І не став. Всі ходили до школи з комсомольськими значками, а я - з бандерівським.
пробачаюся, а де взяв той бандерівський значок?
Я у 91му вимушений був власноруч робити значок-прапор з якогось знайденого пластикового прямокутного значка (сточив зображення шкуркою) та двох шматочків пластику (жовтий та синій) - бо знайти значка жовтоблакитного було нереально
Десь у тому ж році вже й проукраїнські газети почали друкувати у Литві й напівпідпільно розповсюджували на мітингах, і атрибутику теж. Переважно жовто-блакитну, та за бажання й бандерівську можна було дістати.
-
Колись у цей день піонеров безкоштовно катали на каруселях :beach:
-
Мені у схожій ситауції (не настільки екстремальній) пообіцяли, що комсомольцем не стану. І не став. Всі ходили до школи з комсомольськими значками, а я - з бандерівським.
пробачаюся, а де взяв той бандерівський значок?
Я у 91му вимушений був власноруч робити значок-прапор з якогось знайденого пластикового прямокутного значка (сточив зображення шкуркою) та двох шматочків пластику (жовтий та синій) - бо знайти значка жовтоблакитного було нереально
Десь у тому ж році вже й проукраїнські газети почали друкувати у Литві й напівпідпільно розповсюджували на мітингах, і атрибутику теж. Переважно жовто-блакитну, та за бажання й бандерівську можна було дістати.
Правда. На майдане продавали литовские и латвийские газеты, а также атрибутику. У меня в 1990-м уже был красно-черный значок с махоньким портретом Бандеры. Училка в 11-м классе выла навзрыд, требуя снять с лацкана формы эту мерзость ;)
-
Бувало, ходили отрядом по вулиці з прапором, барабаном і горном :gigi: і пілотках :take_exam: ....оце цікаво було б подивитися на це зі сторони :gigi:
-
(http://img-fotki.yandex.ru/get/101435/310023662.2f6a/0_769282_60c4b066_orig)
"Он девочка, он мальчик" Гермафродит? ;o
-
нет, он любит раливые игры... :punish:
-
Я никогда не был комсомольцем. Меня не приняли в школе,так как я был "недостоин".
_
У нас в школе в комсомол не брали только конченннннных хулиганов, ну там комната милициии, сплошные прогулы, водка сигареты, родители алкаши и т.п. или дэбилов, которые не могли запомнить элементарных пару дат или, реальный случай, не мог сказать кто такой Павка Корчагин (в школе проходили).
-
Коли я був піонєром, то зі мною в цей день трапилася жахлива історія. Пам'ятник Лєніна в Києві тоді територіально відносився до Радянського району, і всіх піонерів району зігнали на торжествєнную лінєйку. Пройшло хвилин 10-15 і щось от мені стало соромно і ніяково. За всю ту маячню, яка лунала з трибуни, за дорослих , які керували цим дійством (було очевидно, що їм це все давно остогидло) , за себе - що я разом з усіма салютував і кричав "всєгда гатовы!", за перехожих які на це все витріщаються...
Я так потихеньку пробрався у задні ряди і побіг геть. Мені шось кричали услід, але я не озирався.
Наступного дня по шкількому радіво оголосили про термінові збори всієї школи у шкільній залі. Тоді там вчилося 900 школярів. Всіх зібрали у такий великий квадрат. У центр винесли прапор школи, а довкола поставили барабанщиків. Вийшла директриса, взяла мікрохвона і каже "Подайте сюда Тяпкіна-Ляпкіна..." - і називає моє прізвище. Я не повірив власним вухам - то це все через мене?!
Класна керівничка взяла мне за шкірку і випхала на середину.
"... лишить високого званія піонєра!" Барабанщики - бум-бум-бум-бум, і з мене зняли галстука...
Який це був жах.
Потім відновили в піонерах? чи як ви все пережили? До комсомолу потім прийняли?
На кожному кроці потім зупиняли вчителі "Пачіму бєз галстука?" "Так мєня же вигналі із піанєров!" "А, ну да"
У червні нас на два тижні повезли у "Лагєрь труда і отдиха" під Борисполем. Ми там рвали бур'яни на буряках, і звикали до колгоспної праці, бо мало лі, вдруг Родіна скажет "Надо".
Наприкінці зміни була торжественная лінейка. Знову "Пачіму без галстука?...А ну, да" Ну мене взяли та й приняли назад "за ударный труд".
Щоправда обійшлося без прапору і без барабанів, тому наче й не зовсім легітимно.
В комсомолі - був, а куди б я дівся?
не с. Старе, часом? ;)
-
пионэром былЪ.
в комсомол запхали под конец 7-го класса. одного с пацанов (87 год), бо 1.09 кому то надо было нести знамя комсомольской организации... :weep:
в 90-м вышел с комсомола добровольно - как только разрешили добровольно выходить (отец в 90-м же послал подальше КПСС)
-
Потім відновили в піонерах? чи як ви все пережили? До комсомолу потім прийняли?
На кожному кроці потім зупиняли вчителі "Пачіму бєз галстука?" "Так мєня же вигналі із піанєров!" "А, ну да"
У червні нас на два тижні повезли у "Лагєрь труда і отдиха" під Борисполем. Ми там рвали бур'яни на буряках, і звикали до колгоспної праці, бо мало лі, вдруг Родіна скажет "Надо".
Наприкінці зміни була торжественная лінейка. Знову "Пачіму без галстука?...А ну, да" Ну мене взяли та й приняли назад "за ударный труд".
Щоправда обійшлося без прапору і без барабанів, тому наче й не зовсім легітимно.
В комсомолі - був, а куди б я дівся?
не с. Старе, часом? ;)
Ні, під самим Борисполем. Табір називався "ЛТО Горьковец" - від заводу верстатів-автоматів ім.Горького. Бараки на 50-60 ліжок, мінімум зручностей, жахливі туалети. Вечорами бійки з місцевими, в основному вони нас... Керівництво намагалося організовувати з ними "вечори дружби", але все дарма. "Гнати городських " для них було куди кращою розвагою. Якось вони наскочили у табір зі штехєтніком в руках, то ми розбігалися від них як ті курчата.
В Старому мій брат працював ;)
-
пионэром былЪ.
в комсомол запхали под конец 7-го класса. одного с пацанов (87 год), бо 1.09 кому то надо было нести знамя комсомольской организации... :weep:
в 90-м вышел с комсомола добровольно - как только разрешили добровольно выходить (отец в 90-м же послал подальше КПСС)
Ты тоже 73-го? :-B Я в 1987-м шел в Комсомол как кандидат №1, но тут разразился порнографический шкандаль, и я вместо райкома комсомола загремел в детскую комнату милиции. :laugh:
-
лишить високого званія піонєра!
Мені у схожій ситауції (не настільки екстремальній) пообіцяли, що комсомольцем не стану. І не став. Всі ходили до школи з комсомольськими значками, а я - з бандерівським.
пробачаюся, а де взяв той бандерівський значок?
Я у 91му вимушений був власноруч робити значок-прапор з якогось знайденого пластикового прямокутного значка (сточив зображення шкуркою) та двох шматочків пластику (жовтий та синій) - бо знайти значка жовтоблакитного було нереально
А я брав комсомольський значок, терпугом знімав усю емаль, і фарбував у жовто-блакитні кольори.
Причому жовтий вгорі. Тому що побачити оригінал було ніде, а так, як було на слуху.
-
Хотелось бы почитать воспоминания пионеров/комсомольцев более ранних времён (1937-1953 гг. хотя бы).
Как они героически срывали с себя галстуки и одевали бандеровские значки. B-)
-
Алые галстуки взвились над небом.
-Бомба попала в дворец Пионеров.
-
"Пионэры идите в жопу"! (с) :)
-
тема пилоток не раскрыта :D
-
На кожному кроці потім зупиняли вчителі "Пачіму бєз галстука?" "Так мєня же вигналі із піанєров!" "А, ну да"
У червні нас на два тижні повезли у "Лагєрь труда і отдиха" під Борисполем. Ми там рвали бур'яни на буряках, і звикали до колгоспної праці, бо мало лі, вдруг Родіна скажет "Надо".
Наприкінці зміни була торжественная лінейка. Знову "Пачіму без галстука?...А ну, да" Ну мене взяли та й приняли назад "за ударный труд".
Щоправда обійшлося без прапору і без барабанів, тому наче й не зовсім легітимно.
В комсомолі - був, а куди б я дівся?
не с. Старе, часом? ;)
Ні, під самим Борисполем. Табір називався "ЛТО Горьковец" - від заводу верстатів-автоматів ім.Горького. Бараки на 50-60 ліжок, мінімум зручностей, жахливі туалети. Вечорами бійки з місцевими, в основному вони нас... Керівництво намагалося організовувати з ними "вечори дружби", але все дарма. "Гнати городських " для них було куди кращою розвагою. Якось вони наскочили у табір зі штехєтніком в руках, то ми розбігалися від них як ті курчата.
В Старому мій брат працював ;)
Я у Старому в 89 відбував трудовий семестр :weep:
з місцевими не 3.14здилися. була сутичка з будтехнікумом зі Ржищева - спочатку вони нам, потім ми їм (нас було 200 лбів, їх десь 60-70), потім мір-дружба-фєстіваль. А коли приїхали дівахи з педучилища (теж десь за 2 сотні) - то почався тотальний раз-врот-раз-в-зад :weep: цуко, вільного куща у лісі було важко знайти )))))
-
пионэром былЪ.
в комсомол запхали под конец 7-го класса. одного с пацанов (87 год), бо 1.09 кому то надо было нести знамя комсомольской организации... :weep:
в 90-м вышел с комсомола добровольно - как только разрешили добровольно выходить (отец в 90-м же послал подальше КПСС)
Ты тоже 73-го? :-B Я в 1987-м шел в Комсомол как кандидат №1, но тут разразился порнографический шкандаль, и я вместо райкома комсомола загремел в детскую комнату милиции. :laugh:
с3.14здів я трохи. то було у 86-му. я 72-го
-
десь вдома у шухляді з потрібним інструментом валяється піонерський значок. знайшов кілька років тому на рибалці. охуїв.
-
Я был единственный в классе не пионер ,,, ))) (не ходил на линейку, когда принимали всех в пионеры). В комсомол два раза вступали меня,, первый раз еще до армии, но я кругом в анкетах писал что б.п. В армии меня снова вступили в комсомол,, Не знаю как это они проглядели во время призыва что я беспартийный, (служил в ГСВГ) в Германии куда только только комсомольцев и без судимостей призывали. После армии опять кругом писал что б.п. а это были 80-е годы...
-
Это кусочек из воспоминаний "пионерского" детства моей мамы :)
Все школьное детство прошло под речевки и лозунги о том, как «себя под Лениным чищу» (читая этот забавный пассаж Маяковского, я отчетливо представляла прихорашивающегося разноцветного павлина под вездесущим портретом), и с постоянными напоминаниями о страшной войне. Ленин и война жили в радио, кино, маленьком телевизоре, на уроках, в книжках, в воспитательных моментах и наглядной агитации. К войне я так и не привыкла, фильмы о ней старалась не смотреть, а слово «Ленин» где-то к концу седьмого класса стало скучным, как каша с молоком. Я терпеть не могла доедать второе до конца, а в школьной столовой мне ставили в пример маленького умноглазого Володю из «общества чистых тарелок». В отместку я никогда, нигде, ни разу не заходила в музеи Ленина, и не была в Мавзолее, хотя мои подружки, которые видели дедушку Ильича, гордились этим как первыми костюмчиками джерси. В свою очередь, Ленин совсем не хотел меня потерять и приходил всегда по-английски – на всех зачетах, экзаменах в школе, вузе, даже в аспирантуре, меня ждала тема – «V.I. Lenin - the founder of the communist party of the Soviet Union». До сих пор я могу оттарабанить ее даже спросонок.
А как здорово было, когда Гагарин полетел в космос! Было уже тепло, первая травка зеленела, все улыбались, делились этой лучшей в мире новостью с незнакомыми людьми на улице, а мы, старшая группа детского садика, решили стать космонавтами и мужественно лелеяли эту мечту все годы начальной школы. Вообще, те первые годы были наполнены красочными и шумными событиями. На концертах художественной самодеятельности старшеклассники вытанцовывали забавные истории о кукурузе – девочки были початками, а два мальчика – комбайнерами. А мы ели кукурузу только в сезон – сладкую, молодую и горячую. .
Октябрятами мы были хорошими – старались учиться и рисовали наши добрые дела в альбомах, а после уроков нас увлекала криминальная романтика – мы оставляли в щелях пакгаузов вагонного депо страшные записки - «здесь побывала банда черной кошки». Откуда мы знали о ней раньше Жеглова и Шарапова – ума не приложу. А потом нас приняли в пионеры, и я в холодном поту просыпалась ночью перед клятвой – как правильно – «завещал великий Ленин и учит Коммунистическая Партия» – или учит и завещает наоборот? Но клятва была хором, все прошло на высоте, и 22 апреля лучшие третьеклассники гордо вышагивали в распахнутых пальтишках, ревниво впитывая взгляды, которые умудренные взрослые бросали на наши «частички красного знамени». Взрослые улыбались, и мы были уверены - они радуются за нас, и только гораздо позже я поняла, что они усмехались, вспоминая собственный такой же щенячий восторг по поводу причастности к «движению в светлое будущее», восторг, который разбился о совершенно не знавшую о такой причастности повседневность. Но в те апрельско-майские дни нам страшно завидовали одноклассники, не успевшие вовремя стать юными пионерами. Их приняли в наши ряды чуть позже, на 19 мая – и этот день был любимый, потому что жгли огромный костер и пели про печеную картошку. Пионерский галстук сначала считался пропуском в лучший, благородный мир, но проза жизни быстро сдула романтическую пелену с наших глаз. Галстуки были выкроены из дешевой ткани, вечно покрытые чернилами, еще были атласные - блестящие, парадные - но все они надоели уже на следующий год, впрочем, как и сама пионерия. Любая нотация от любого взрослого начиналась и заканчивалась – « а еще пионер называется!», и после этих слов хотелось никогда больше не видеть красные символы «как-один-ства». Кажется, уже с пятого класса, выходя из школы, все мы дружно прятали галстуки по карманам. Металлолом и макулатура развивали наш неугомонный дух соревнований, и, Боже мой, сколько медных пузатых прекрасных самоваров канули в забвенную Лету в сражениях за первые места, и сколько родителей рыдали, не досчитавшись подшивок «Науки и жизни», «Нового мира» и т.д.! По городу ездил НАШ автобус с надписью «Cделан из металлолома, собранного учащимися 5-Б класса», и мы гордились и сияли, как утащенные из дому самовары, хотя бесплатно прокатиться нас не приглашали. ..
-
Я был единственный в классе не пионер ,,, ))) (не ходил на линейку, когда принимали всех в пионеры). В комсомол два раза вступали меня,, первый раз еще до армии, но я кругом в анкетах писал что б.п. В армии меня снова вступили в комсомол,, Не знаю как это они проглядели во время призыва что я беспартийный, (служил в ГСВГ) в Германии куда только только комсомольцев и без судимостей призывали. После армии опять кругом писал что б.п. а это были 80-е годы...
у ВНЗ не можна було поступити
-
Я был единственный в классе не пионер ,,, ))) (не ходил на линейку, когда принимали всех в пионеры). В комсомол два раза вступали меня,, первый раз еще до армии, но я кругом в анкетах писал что б.п. В армии меня снова вступили в комсомол,, Не знаю как это они проглядели во время призыва что я беспартийный, (служил в ГСВГ) в Германии куда только только комсомольцев и без судимостей призывали. После армии опять кругом писал что б.п. а это были 80-е годы...
у ВНЗ не можна було поступити
Политех закончил...
-
(https://scontent.fhen1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/18446896_1305972119516174_7046974735645683372_n.jpg?oh=6a2c0e06b3aa7a01b62ac9e8c2122ad8&oe=59B8DCDA)
Виктор Карлович Булла (01.08.1883 – 1938) - Пионеры Ленинграда, поднятые по тревоге, 1937
-
судячи з дати смерті Віктор Карлович дуже скоро дофотографувався...
-
судячи з дати смерті Віктор Карлович дуже скоро дофотографувався...
15 июля 1939 года(по другим сведениям 23 июня 1938 года) арестован по доносу одного из сотрудников фотосалона Буллы. Известно, что допрашивали Виктора всего два раза. После первого никаких обвинений предъявить не удалось, а на втором допросе он был вынужден «сознаться» в шпионской деятельности. В 1938 году родственникам арестованного сообщили, что Виктор Булла — «Враг народа». Сослан в ДВК. «Десять лет без права переписки». Впоследствии родным сообщили, что В. Булла умер от рака желудка в 1944 году в одном из дальневосточных лагерей, однако внуку Виктора Булла, Андрею Леоновичу Каминскому, удалось найти документ, согласно которому Виктор Булла был расстрелян в октябре 1938 года.
"Какую страну проєбалі..." :facepalm:
-
Тю...у нас теж таке було у школі, всі одягали ватно-марлеві маски на пику і виходили на стадіон 8-)
-
-
День пионэрии хороший праздник. Ничем не напрягали в школе в это время и через пару дней КАНИКУЛЫ.
-
Пионерки у нас были хорошие :take_exam: , потом с них тааакие комсомолочки получились :brunette: