Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Почнемо нове коло дебатів про моє право з приятелями гарненько погуляти на вашій дачі?

Великим мандрівникам не вистачить життя пройти навіть частини з тих кутків дикої природи, яку уряд спеціально зберіг і назвав національні парки.

Останнє редагування: 2 липня 2015 04:55:34 від Маковій

Розгорнути попередні цитати...

NUNU,  2 липня 2015 04:48:21

Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Почнемо нове коло про моє право з приятелями гарненько погуляти на вашій дачі?

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

До речі ви там вишче дуже негативно про совковий сісілізм. А безкоштовні сральні посеред прерії це не сісілізм? Чи це інший сісілізм. А от наприклад, дозволити пішу ходу по отим чудовим (правда) місцям - це совковий сісілізм?

Останнє редагування: 2 липня 2015 05:41:55 від NUNU

Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Не знаю, мене не пригнічує. Є купа доступних для громадськості місць. Хочеш простори - купи собі шмат землі - будуть тобі простори.

Розгорнути попередні цитати...

Маковій,  2 липня 2015 04:50:47

NUNU,  2 липня 2015 04:48:21

Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Почнемо нове коло про моє право з приятелями гарненько погуляти на вашій дачі?

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

х.й.ю повну сказав. В національних парках міліони стежок, простори величезні. Як сказав Маковій - всі не переходити за життя.

Розгорнути попередні цитати...

NUNU,  2 липня 2015 05:31:23

Маковій,  2 липня 2015 04:50:47

Почнемо нове коло про моє право з приятелями гарненько погуляти на вашій дачі?

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

х.й.ю повну сказав. В національних парках міліони стежок, простори величезні. Як сказав Маковій - всі не переходити за життя.

Ти навіть не розуміеш наскільки це silly. Всі ходять по загончиках як вівці на пасовищі. Отут стежка, тут йди, за стежку ні сантиметру.
Звичайно хуйня, чого там.
Я кажу те шо я відчуваю. Якщо для вас такі обмеження то нормально - добре для вас.
Якщо для мене то дурня, я так і кажу, а не намагаюся виправдати це, лише тому що я тут живу.

Розгорнути попередні цитати...

Uki_,  2 липня 2015 05:56:10

NUNU,  2 липня 2015 05:31:23

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

х.й.ю повну сказав. В національних парках міліони стежок, простори величезні. Як сказав Маковій - всі не переходити за життя.

Ти навіть не розуміеш наскільки це silly. Всі ходять по загончиках як вівці на пасовищі. Отут стежка, тут йди, за стежку ні сантиметру.
Звичайно хуйня, чого там.
Я кажу те шо я відчуваю. Якщо для вас такі обмеження то нормально - добре для вас.
Якщо для мене то дурня, я так і кажу, а не намагаюся виправдати це, лише тому що я тут живу.

Нічо собі загончики.
загальна площа національних парків 64 812 674 гектарів. З власного досвіду там реально заблукати, проходити декілька днів і нікого не зустріти.

Розгорнути попередні цитати...

Uki_,  2 липня 2015 05:56:10

NUNU,  2 липня 2015 05:31:23

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

х.й.ю повну сказав. В національних парках міліони стежок, простори величезні. Як сказав Маковій - всі не переходити за життя.

Ти навіть не розуміеш наскільки це silly. Всі ходять по загончиках як вівці на пасовищі. Отут стежка, тут йди, за стежку ні сантиметру.
Звичайно хуйня, чого там.
Я кажу те шо я відчуваю. Якщо для вас такі обмеження то нормально - добре для вас.
Якщо для мене то дурня, я так і кажу, а не намагаюся виправдати це, лише тому що я тут живу.

Ти навіть не розумієш яку х-ню ти пишеш. Тіпа такого "Я вважаю що дві руки та дві ноги у людини - то дурня, було  б краще мати по чотири"

Розгорнути попередні цитати...

Маковій,  2 липня 2015 04:50:47

NUNU,  2 липня 2015 04:48:21

Я особисто вважаю що це дурня (в британії так само). Тут справа не в тому шо всі великі мандрівники, просто саме існування такого обмеження якось пригнічуе.

Почнемо нове коло про моє право з приятелями гарненько погуляти на вашій дачі?

Та ні. Навіщо. У Вас все що в памериці то гарно - навіть якшо воно дурня. "Траву тут використовують активно а не як недоторкану прикрасу". Тіки й залишилося що сидіти на травичкі біля туалету. Отаке "повітря свободи" чи як ви там казали.

До речі ви там вишче дуже негативно про совковий сісілізм. А безкоштовні сральні посеред прерії це не сісілізм? Чи це інший сісілізм. А от наприклад, дозволити пішу ходу по отим чудовим (правда) місцям - це совковий сісілізм?

Дуже важко розмовляти, коли співрозмовник приписує мені те, чого я не говорив, а сказане пересмикує.

Для початку, я описував все максимально безпристрасно. Нічого такого як "все що в Америці то гарно". Без обливання помиями, але і без всяких охань. Прямо лише сказав, що мені більше подобаються північноамериканськ і "штучні" посмішки, ніж наші щирі люті оскали. Може ще дещо. Але ніяких таких "waw". Хоч в Америці дійсно є чому вражатись.

Про газони, так в мене і досі в пам'яті таблички "По газонах не ходити". Мабуть вже все змінилось, чому я щиро радий. Але по приїзду сюди мені було трохи незвичні картини, коли по газонах в парках і інших публячних місцях всі гуляли як хотіли і сім'ями розкладались на траві і відпочивали. Ніяких обмежень не існує.

Нічого безкоштовного не існує за визначенням. За все хтось платить. Безкоштовні поки що лише повітря, сонячне світло і дощ.

Безкоштовні туалети біля доріг, так вони також не безкоштовні. За них заплачено податками і зборами покупці бензину. Чому дороги по яких ми їздимо ніби то не оплачуючи за проїзд нікого не дивують? Вони ж не безплатні. Всі розуміють, що за них ВЖЕ ЗАПЛАЧЕНО. Туалети біля доріг входять в ту ж дорожню інфраструктуру, за яку ВЖЕ ЗАПЛАЧЕНО, лише коштують незрівнянно дешевше від доріг.

Так що ніякого сісілізма, лише жорсткий раціоналізм. Акули капіталізму порахували, що зібрати по центу з літра проданоготбензину і набудувати ці туалети раціональніше, ніж посадити на вході в кожний туалет по сторожові,  який би брав по три гривні і видавав по клаптику туалетного паперу.

І взагалі, навіть не про те була мова, тут явний пересмик. Про "безплатні" туалети було сказано між іншим, просто для інформації. Без коментарів, добре це чи погано. Мова йшла про виключно про те, як ця нація відноситься до відхожих місць, що є точним індикатором загальної культури нації.

Останнє редагування: 2 липня 2015 06:22:31 від Маковій

Як би там не було, в Саманта вела нас далі. Якими шляхами, я і поняття не мав. До точки призначення з цього боку по звичайній карті мабуть би не потрапив.

І ось ми нарешті добрались. Встигли.

Це національний монумент Гора Рашмор в Південній Дакоті.

Також є одним із символів США поряд із Статуєю Свободи в Нью Йорку. Щороку його відвідують близько 2 мільйонів людей.

Також унікальна річ.

Скульптури президентів висічені прямо в скелях, висота барельєфів біля 20 метрів. Будівництво велось понад 14 років і незважаючи на надзвичайно небезпечні роботи ні один з 400 працівників не загинув.

Я дуже поспішав щоб потрапити сюди до заходу сонця. По тих путівцях я також трохи перевищував. Але сподівався, що ніякий місцевий шериф не надумає сидіти серед прерій і міряти швидкість автомобілів, які проїздять там десь один раз в пів години. Так і сталось, шерифи були зайняті іншим.

Ми встигли. І встигли дуже вчасно. Справа в тому, що президенти дивляться строго на схід, а позаду них сідає сонце. Коли ми тільки приїхали, сонце світило нам прямо в очі, і монументів не було видно зовсім. Довелось трохи почекати коли воно сіло нижче і стало можливим роздивлятись і фоткати.

Найкращий час тут для фотосесій це ранок, коли сонце світить прямо в очі президентам. А далі після обіду краще сюди не приходити.

Коли придивитись ближче, видно довгі тріщини на монументах. Тут бувають морози і значить рано чи пізно ці монументи почнуть розвалюватись.

Час для фоток зараз дуже невдалий. Але я не із глянцевого журналу, тому це не має суттєвого значення.

На кожній із сторін цього ряду колон прапор якогось штату і табличка із датою входження цього штату в США.

В даному випадку дійсно вражає, як із цієї мозаїки зовсім різних країн, які приєднались до США зовсім в різний час вийшла наймогутніша світова держава.

На кожній із сторін цього ряду колон прапор якогось штату і табличка із датою входження цього штату в США.

В даному випадку дійсно вражає, як із цієї мозаїки зовсім різних країн, які приєднались до США зовсім в різний час вийшла наймогутніша світова держава.

Показати зображення...

Каліфорнія на першому лівому стовпі 

Тут нас застали сутінки.

Поряд, в кількох кілометрах, розміщений невеликий туристичний таун. Але із всією необхідною для туристів інфраструктурою.

До речі про доступність земель. Насправді в штатах повно земель поза національними парками, які не за парканом і можна зупинятись та ночувати де хочеш і робити що хочеш. В основному це пустелі.

До речі про доступність земель. Насправді в штатах повно земель поза національними парками, які не за парканом і можна зупинятись та ночувати де хочеш і робити що хочеш. В основному це пустелі.

Гори також. Якщо не входять в якийсь із великої кількості національних парків.

Просто згадав як ми поїхали в пустелю дивитись метеоритний дощ. Зупинились десь бозна де, нормально влаштувались. Романтично - дівчина в обіймах і зірки падають. У НУНУ з його загонами комплекси якісь.

Ми тут не зупинились, а поїхали переночувати в місто Rapid City - Швидке Місто. Воно тут поряд, якихось 20 кілометрів. Вже була иайже ніч.

Ми ще не знали, що це буде наша остання зупинка в готелі за цю подорож.

Ми тоді так і заснули під відкритим небом. Зранку прокинулись від гарячого пустельного сонця. Похмілля було важке 

Від Rapid City додому по тому маршруту, по якому ми хотіли проїхати, відстань десь 1600 кілометрів. Для одного дня їзди багато, для двох днів трохи мало. Тому два дні можна було їхати розслаблено, навіть десь призупинитись.

Тому вирішили проїхати через Північну Дакоту на Саскачеван, в Реджайні переночавати, погуляти по Реджайні і спокійно через день добратись додому.

Поїхали ми геть глухими польовими дорогами і ведмежими кутами.

Маковій, тобі ще не тошно від подібних автомобільних подорожей?

Їзда путівцями нічого складного в собі не несе. Покриття дороги таке ж бездоганне як і хайвеїв. Лише дві смуги і вже можуть бути зустрічні автівки. Але до зустрічних нам не звикати, все життя так їздили.

Єдине погане в путівцях це те, що коли вони проходять через якийсь таун, навіть в кілька будинків, доводиться різко скидати швидкість. Часом навіть до 40 км/год. А це час. На хайвеї можна весь день їхати з одною швидкістю. А тут ні. Але є можливість краще розглянути глибинку, так звану справжню живу Америку. Не глянцевий бік, скоріше задвірки.

Флюгери. З відпрацьованих на вітрі машин.

Єдине погане в путівцях це те, що коли вони проходять через якийсь таун, навіть в кілька будинків, доводиться різко скидати швидкість. Часом навіть до 40 км/год. А це час. На хайвеї можна весь день їхати з одною швидкістю. А тут ні. Але є можливість краще розглянути глибинку, так звану справжню живу Америку. Не глянцевий бік, скоріше задвірки.

Показати зображення...

  В гватемалі ще й бампи стоять. Жорсткі бампи, такі жорсткі шо днищем заціпляєш. Я був радий що на рентованому авто, а не на власному

Оленів тут як саранчі. У нас в Альберті їх просто планово відстрілюють, настільки їх розвелось.

Хтось вирощує бізонятину.

Ось це я б назвав символом прерій Середнього Заходу.

Це польова дорога. Путівець.

Ми наближаємось до полів газонафтового родовища Баккен в Південній Дакоті.

Тут відчуваються великі гроші. Йдуть великі будівництва, в тому числі новеньких хайвеїв. Це десь тут втратила орієнтацію наша Саманта, єдиний раз за всю подорож. Ми її пробачили. Тут все міняється аж занадто стрімко.

В даному випадку будують новий міст через Міссурі під новий хайвей.

А ось і сама Міссурі. Не Дніпро, але вже значно більша від тієї, яку ми бачили в Монтані.