Ліквідація банку: «Насамперед погашаються вкладники до 200 000 гривень – це гарантована сума вкладів, і всі вкладники отримують ці суми. А всі інші – це вже як складається», – каже Галина Хейло.
Зрозуміло, що принцип «повернути усім по 200 тисяч гривень» не подобається вкладникам із мільйонними сумами на депозитах. Бо коли можеш розраховувати лише на 200 тисяч гривень – це відчутна втрата. Водночас, ліквідація банку в українських реаліях – це і шанс для позичальників не повертати борги. Бо коли великий боржник знаходить великого вкладника, вони можуть домовитися між собою, і боржник заявить, що нічого не винен.
Про що, власне, йдеться? Про схему взаємозаліку. Або, говорячи банківським сленгом, «схлопування». Вона полягає в наступному.
«Клієнт, скажімо, перекуповуючи право в іншого клієнта на депозит, виводить свою заставу, закриває кредит із депозитом. І виводить свою ліквідну заставу з-під забезпечення цього кредита», – каже Ірина Вахницька
Станом на кінець літа 2014-го компанія заборгувала понад шість мільйонів гривень.
Очевидно, щоб не повертати цю суму банку, у вересні 2014-го, і головне – вже після початку ліквідації – керівництво «Подільського господаря» вирішило реалізувати схему «схлопів». Підприємство уклало угоди із вкладниками «Брокбізнесу» про відступлення права вимоги. Серед них компанії:
«Сварог Вест Груп» родини самих Буряків – 287 408 грн;
Товариство «Агросад-2005» – 100 107 грн;
приватне підприємство «Буковина Агросвіт» (з орбіти родини теперішнього депутата від «Слуги народу» Володимира Козака) – 152 530 грн;
Асоціація міжнародних автомобільних перевізників – 2 215 376 грн.
Та три фізичні особи: Юрій Петрищенко (2 407 954 грн), Любов Петрищенко (868 268 грн), а також Володимир Олександрович Зеленський (202 962 грн).
![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)
