У серпні 1648 року Стамбул сколихнув заколот. Османські богослови-правники разом з яничарами скинули з престолу султана Ібрагіма І, якого тодішній шейх уль-іслам оголосив божевільним. Ібрагімова мати — владолюбна грекиня Кьосем-султан — особисто замкнула сина в кам’яниці палацу Топкапи. Згодом його задушили.
Заколотники посадили на трон семирічного Мегмеда IV — сина Ібрагіма та Хатідже Турхан, українки за походженням. Але реальна влада в державі зосередилася в руках Кьосем-султан та її яничарського оточення. Цей період увійшов в турецьку історію під назвою «султанат аг».
У той самий час розпочалися інтенсивні перемовини Османської імперії з Хмельницьким. У Речі Посполитій були переконані, що Хмельницький причетний до заколоту в Стамбулі.
За свідченнями польського мемуариста Марціна Голінського, відмова султана Ібрагіма сприяти козакам у війні з Польщею нібито спонукала гетьмана пообіцяти яничарам за допомогу «цілу Русь». Таємні домовленості також начебто передбачали, що Хмельницький стане молдавським господарем.
«Утім Хмельницький послав знову до турок, до яничарів й до башів [командирів], пропонуючи свою приязнь й послуги вірні з козаками своїми, просячи про допомогу супроти поляків… Коли яничари те почули, збунтувавшись проти цезаря [султана Ібрагіма], що не захотів дозволити війни з поляками, спіймавши його, посадили до в’язниці й там забили»,
— описував Голінський козацько-яничарський союз.
У листуванні гетьмана з турецькими сановниками протягом 1650 року постійно фігурує такий собі Бекташ-ага. Зберігся й переклад листа до Хмельницького самого Бекташа-ага. Сучасник тих подій поляк Якуб Міхаловський навіть переконував, що Бекташ-ага мав українського гетьмана «за сина». Коли у вересні 1651 року прибічники Хатідже Турхан вирішать убити Кьосем-султан, вони також звинуватять Бекташа-агу в претензіях на трон. Його задушать. У грудні 1652 року посланець Хмельницького заявив шейху уль-ісламу, що гетьман позиватиметься до ісламського суду за страту Бекташа-аги.
«Оскільки воєвода Молдавії й гетьман були задоволені Бекташем і постійно слали йому дарунки, то начебто вони списалися, аби Бекташа призначити представником у Стамбулі того проклятого [гетьмана]», — свідчив літописець Мустафа Наїм про зв’язки Хмельницького з агою.
У 17 столітті молдавські землі, разом з українськими, були основною транзитною територією для торгівлі між Річчю Посполитою та Османською імперією. Розуміючи це, Хмельницький з 1650 року намагається стати османським васалом через здобуття трону Молдавії для свого сина.
Десь у період «султанату аг» підписують пакти про чорноморську торгівлю — найперші з відомих козацько-османських угод. Османське мито для козацьких торговців скасовувалося, їх урівнювали в правах з турками. Угода передбачала наявність постійного гетьманського резидента в Стамбулі.
Регенти малолітнього Мегмеда IV активно листуються з Хмельницьким. Три листи від гетьмана, два від султана та один від великого візира, написані в 1650–1651 роках, дійшли до нашого часу.
«Ви маєте знати, що ми радо вітаємо приятелів, а тому що Ви шукаєте допомоги й підданства, ми це Вам даруємо, і про це Ви маєте знати»,
— пишуть від імені султана до гетьмана на початку 1651-го.
Утім, коли взаємини Хмельницького з Османами вже виходили на стадію підданства, яничарська кліка зазнала краху. Аг зрадила власна скупість. Вони замислили безпрецедентну махінацію: змусити стамбульських ремісників здавати золото в обмін на фальшиві монети. У вересні 1651 року ремісники повставали, Кьосем-султан і яничарська старшина були страчені.
