Пресс це китайське БФ2?

Ні.

https://zn.ua/ukr/china/foreign-affairs-pro-te-jak-kitaj-namahajetsja-zminiti-svitovij-porjadok-ta-jaki-visnovki-majut-zrobiti-ssha.html

Alex677, 27 квітня 2024 00:05:49

Вже пізно, проспали.

===================

Однозначно на їх думку зважати вже не будуть.
Ні рашка,ні Китай,ні Корея та що північна,ні Іран.

+

Реалізація цього бачення має розпочатися з просування економічної та технологічної революції, яка трансформує світові цифрові, енергетичні, сільськогосподарськ і та медичні ландшафти у такий спосіб, щоб вони були інклюзивними та сприяли загальному глобальному процвітанню. Це вимагатиме нових норм та інституцій, які інтегрують країни з економікою, що розвивається, та країни з середнім рівнем доходу в стійкі та диверсифіковані глобальні ланцюги поставок, інноваційні мережі, екосистеми чистого виробництва, а також режими управління інформацією та даними. Вашингтон повинен сприяти глобальній дискусії про своє бачення змін, заснованих на високих стандартах, верховенстві права, прозорості, офіційній підзвітності та сталості - нормах спільного належного врядування, які не є ідеологічно обтяженими. Це, ймовірно, матиме широку популярність, так само як і зосередженість Китаю на імперативі розвитку має широку привабливість.

Все частіше вважається, що Сполучені Штати діють поза тими самими інституціями та нормами, які вони ж і допомогли створити: розгортають широкомасштабні санкції без схвалення Ради Безпеки, допомагають послабити міжнародні органи, такі як Світова організація торгівлі, і, за часів адміністрації Дональда Трампа, виходять з глобальних угод. Нарешті, періодичне представлення Вашингтоном світової системи як такої, що розділена на автократії та демократії, відштовхує багато країн, у тому числі й деякі демократичні.

Навіть якщо бачення Китаю не буде повністю реалізоване, за відсутності надійної альтернативи, Пекін може скористатися цим невдоволенням, щоб досягти значного прогресу в підриві нинішньої міжнародної системи.

Тому Сполученим Штатам варто активно позиціонувати себе як силу, що змінює систему. Вони повинні взяти приклад з Пекіна і бути налаштованими на отримання стратегічної переваги в умовах, коли економіка Китаю хитається, а його політична система перебуває у стресовому стані.

“Клин клином вибивають”

Підтримка зусиль Китаю з боку багатьох сегментів міжнародної спільноти може здатися незначною. Але китайські лідери висловлюють велику впевненість у своєму трансформаційному баченні, а основні принципи, запропоновані в глобальних ініціативах Пекіна отримують значний імпульс серед членів БРІКС і ШОС, а також серед недемократичних держав і країн Африки. Перемоги Китаю в межах великих організацій, таких як ООН, також можуть здаватися незначними, але вони накопичуються, надаючи Пекіну значний авторитет у головних інституціях, який цінується багатьма країнами з економікою, що розвивається, та державами з середнім рівнем доходу.

Крім того, Пекін має потужну оперативну стратегію для досягнення бажаних перетворень та здатність координувати політику на різних рівнях влади протягом тривалого періоду.

Частково зусилля Пекіна привертають увагу тому, що нинішня система, очолювана США, непопулярна в багатьох країнах світу. Вона не має хороших результатів у вирішенні глобальних проблем, таких як пандемії, зміна клімату, боргова криза або нестача продовольства - всі вони непропорційно впливають на найбільш вразливі верстви населення планети. Багато країн вважають, що Організація Об'єднаних Націй та її інституції, включно з Радою Безпеки, не відображають належним чином розподіл влади у світі. Міжнародна система також не довела свою здатність вирішувати давні конфлікти або запобігати новим.

Неоднозначні результати

Пекін, безумовно, досягнув прогресу в отриманні риторичної підтримки з боку низки країн, а також організацій та посадових осіб ООН. Але з точки зору здійснення реальних змін на місцях, підтримки від громадян інших країн і впливу на реформування міжнародних інституцій, результати більш неоднозначні.

Опитування громадської думки показують змішану картину. Опитування Pew свідчить, що країни з середнім рівнем доходу, особливо в Африці і Латинській Америці, більш схильні позитивно ставитися до Китаю і його внеску в стабільність, ніж країни з високим рівнем доходу в Азії та Європі. Але навіть у цих регіонах погляди на Китай далеко не однаково позитивні.

Опитування Afrobarometer 2019 і 2020 років свідчать про те, що Китай має більш позитивну репутацію в Африці: 63% опитаних у 34 країнах регіону, вважають Китай позитивним зовнішнім чинником. Але лише 22% назвали Китай найкращою моделлю для майбутнього розвитку, і схвалення китайської моделі знизилося порівняно з опитуваннями 2014 і 2015 років.

Опитування, проведене у 2021 році серед 336 лідерів громадської думки з 23 країн Латинської Америки, виявилося таким же показовим. Хоча 78% респондентів вважають, що загальний вплив Китаю в регіоні високий, лише 35% мають позитивну або дуже позитивну думку про Китай.

Крім того, підтримка Китаю та схвалених ним ініціатив в Організації Об'єднаних Націй також залишається неоднозначною.

Просування ініціатив

Китай, на відміну від Сполучених Штатів, інвестує багато коштів у дипломатичні ресурси, необхідні для просування своїх ініціатив. Він має більше посольств і представництв по всьому світу, ніж будь-яка інша країна, а китайські дипломати часто виступають на конференціях і публікують потоки статей про різні ініціативи Пекіна в місцевих ЗМІ.

Цей дипломатичний апарат підтримується не менш розгалуженою мережею китайських ЗМІ. Для прикладу, китайська міжнародна мережа новин CGTN має вдвічі більше закордонних бюро, ніж CNN, а Xinhua — офіційна служба новин Китаю, має понад 180 бюро по всьому світу.

Хоча китайські ЗМІ часто сприймаються на Заході не більше, ніж грубі пропагандистські інструменти, вони можуть просувати позитивний імідж Пекіна та його керівництва.

Китай також значною мірою спирається на силу державних компаній і приватного сектору країни для просування своїх цілей. Наприклад, китайські технологічні компанії не лише забезпечують цифровий зв'язок з різними країнами, але й дозволяють державам наслідувати елементи політичної моделі Пекіна.

Чим більше держав перейматимуть китайські норми й технології, які придушують політичні та громадянські свободи, тим більше Пекін зможе підривати наявну міжнародну систему, що базується на універсальних правах людини.

Крім того, Сі розширив роль китайського апарату безпеки як дипломатичного інструменту. Народно-визвольна армія Китаю проводить навчання з дедалі більшою кількістю країн і пропонує навчання військовим країн, що розвиваються.

Китай просуває свою стратегію, опираючись на терплячість і використання будь-яких можливостей, які з'являються на горизонті. Пекін виділяє величезні ресурси на свої ініціативи, запевняючи інші країни у довгостроковій підтримці і дозволяючи китайським чиновникам діяти швидко, коли відкриваються можливості.

Зовсім недавно Пекін використав вторгнення Росії в Україну та західні санкції, що стали наслідком війни РФ, для підриву позиції долара в світовій економіці. Торгівля Китаю з Росією зараз здебільшого здійснюється в юанях, і Пекін працює через власні програми та багатосторонні організації, такі як БРІКС над просуванням дедоларизації.

Пекін стверджує, що його бачення, навпаки, підтримує інтереси більшості народів світу. Китай перебуває в центрі уваги, але кожна країна, включно зі Сполученими Штатами, має відігравати свою роль.

Бачення Китаю розраховане на те, щоб бути переконливим майже для всіх країн. Ті з них, які не є демократіями, отримають підтвердження свого вибору. Демократичні, але не великі держави, отримають сильніший голос у міжнародній системі і більшу частку переваг глобалізації. Навіть великі демократичні держави можуть замислитися над тим, чи є нинішня система адекватною для відповіді на виклики сьогодення та чи може Китай запропонувати щось краще.

Це бачення, за словами Пекіна, різко контрастує з системою, яку підтримують Сполучені Штати. У доповіді за 2023 рік Міністерство закордонних справ Китаю заявило, що Вашингтон "чіпляється за менталітет холодної війни" і збирає маленькі блоки за допомогою своєї системи альянсів, щоб створити розкол в регіоні, розпалити конфронтацію і підірвати мир. Сполучені Штати, продовжувалося в доповіді, втручаються у внутрішні справи інших країн, використовують статус долара як міжнародної резервної валюти, щоб примусити інші країни служити американській політичній і економічній стратегії, і прагнуть стримувати науковий, технологічний і економічний розвиток інших країн. Нарешті, стверджує МЗС Китаю, США просувають "культурну гегемонію".

Чітке бачення

Правила гри Пекіна починаються з чітко визначеного бачення трансформованого світового порядку. Китайський уряд хоче систему, побудовану не лише на багатополярності, але й на абсолютному суверенітеті; безпеці, що ґрунтується на міжнародному консенсусі та Статуті ООН; правах людини, що визначаються державою з урахуванням обставин кожної країни; розвитку як "головному ключі" до всіх рішень; кінці домінування американського долара та обіцянці не залишити жодну країну і нікого позаду.

Як і Китаю, Сполученим Штатам необхідно інвестувати значні кошти в технологічні, військові та дипломатичні основи, які гарантуватимуть безпеку всередині країни та лідерство за кордоном. Однак, беручи участь у цій конкуренції, американські політики повинні розуміти, що короткострокова стабілізація двосторонніх відносин сприяє, а не перешкоджає досягненню кінцевих цілей США. Вони повинні спиратися на результати минулорічного саміту між американським президентом Джо Байденом і Сі, обмеживши запальну антикитайську риторику та створивши більш функціональні дипломатичні відносини.

Таким чином, Сполучені Штати можуть зосередитися на важливішому завданні: перемозі в довгостроковій грі.

Замість того, щоб відкидати правила гри Пекіна, американські політики повинні вчитися на його прикладах. Щоб перемогти в довгостроковому змаганні, Сполучені Штати повинні перехопити мантію змін, на яку претендує Китай. Вашингтону необхідно сформулювати і просувати власне бачення трансформованої міжнародної системи й ролі США в цій системі - такої, що включає країни з різними економічним рівнем і політичними устроями.

Ініціативи Пекіна підкріплені комплексними, добре забезпеченими ресурсами і дисциплінованою оперативною стратегією - такою, що передбачає роботу з урядами й населенням практично в кожній країні. Ці методи принесли Пекіну підтримку, особливо в деяких багатосторонніх організаціях і з боку недемократичних країн. Китаю вдається показувати себе агента бажаних змін, зображуючи Сполучені Штати захисником статус-кво, який мало кому подобається.

За межами Китаю такі зухвалі заяви, як правило, ігноруються або відкидаються - в тому числі й американськими офіційними особами, які зазвичай недооцінюють привабливість стратегії Пекіна. Легко зрозуміти, чому: велика кількість планів Китаю, схоже, зазнають невдачі або мають зворотні наслідки. Багато сусідів Пекіна зближуються з Вашингтоном, а його економіка хитається. Конфронтаційний стиль дипломатії "воїна-вовка", можливо, й подобався Сі, але він не приніс Китаю багато друзів за кордоном. Опитування показують, що Пекін загалом не дуже популярний у світі.

Однак бачення Сі значно більш грізне, ніж здається. Пропозиції Китаю дадуть владу багатьом країнам, які були розчаровані й витіснені на узбіччя нинішнім порядком, але це все одно дозволить державам, яким Вашингтон зараз надає перевагу, відігравати важливу міжнародну роль.

За межами Китаю такі зухвалі заяви, як правило, ігноруються або відкидаються - в тому числі й американськими офіційними особами, які зазвичай недооцінюють привабливість стратегії Пекіна. Легко зрозуміти, чому: велика кількість планів Китаю, схоже, зазнають невдачі або мають зворотні наслідки. Багато сусідів Пекіна зближуються з Вашингтоном, а його економіка хитається. Конфронтаційний стиль дипломатії "воїна-вовка", можливо, й подобався Сі, але він не приніс Китаю багато друзів за кордоном. Опитування показують, що Пекін загалом не дуже популярний у світі.

Однак бачення Сі значно більш грізне, ніж здається. Пропозиції Китаю дадуть владу багатьом країнам, які були розчаровані й витіснені на узбіччя нинішнім порядком, але це все одно дозволить державам, яким Вашингтон зараз надає перевагу, відігравати важливу міжнародну роль.

Перекладаю з глоблістичного їзика: для перезавантаження глобалістам треба відвести увагу від фінансових справ/махінацій на куйовий Кєтай, який вони самі вирощували з кінця 70-х.

Який тоді для них вихід?

За словами Сі, цей світ знаходиться в межах досяжності. На конференції з питань зовнішньої політики в грудні минулого року він похвалився, що Пекін є "впевненою, самодостатньою, відкритою й інклюзивною великою країною", яка створила найбільшу в світі платформу для міжнародного співробітництва й лідирує в реформуванні міжнародної системи. Сі стверджував, що його концепція світового порядку - "спільнота зі спільним майбутнім для людства", еволюціонувала від "китайської ініціативи" до "міжнародного консенсусу", який має бути реалізований через впровадження чотирьох програм Пекіна: "Один пояс, один шлях", Ініціатива глобального розвитку, Ініціатива глобальної безпеки і Ініціатива глобальної цивілізації.

У його баченні нового багатополярного порядку глобальні інститути й норми підкріплені китайськими поняттями спільної безпеки та економічного розвитку, цінностями політичних прав Китаю, визначених державою, й китайськими технологіями. В такому світі Пекіну більше не доведеться боротися за лідерство. Його центральна роль буде гарантована.

Foreign Affairs про те, як Китай намагається змінити світовий порядок та які висновки мають зробити США

Навіть якщо бачення Китаю не буде повністю реалізоване, за відсутності надійної альтернативи Пекін може досягти прогресу в підриві нинішньої міжнародної системи.

Сьогодні щодо амбіцій лідера Китаю Сі Цзіньпіна “переробити” світ не виникає сумнівів. Він хоче розірвати мережу альянсів Вашингтона й очистити міжнародні організації від "західних" цінностей. Китайський лідер намагається скинути з п'єдесталу американський долар і ліквідувати контроль США над критично важливими технологіями, пише Foreign Affairs.

Хоча хуйло називав Сі «дорогим другом», хвалив Пекін за успіхи проєкту «Один пояс – один шлях» та заявляв про «великі перспективи» двосторонніх відносин, китайські чиновники не підписали контракт на додаткові постачання російського газу та будівництво трубопроводу «Сила Сибіру-2».

Зокрема, на прохання одного з учасників заходу передати лідеру Китаю Сі Цзіньпіну книгу хуйло сказав, що планує відвідати незабаром Китай.

«У мене планується візит у травні, я обов'язково візьму із собою і передам нашому другу цю книгу», – пояснив диктатор.

Нагадаємо, востаннє хуйло відвідував Китай у жовтні 2023 року. Поїздка російського диктатора Володимира хуйло до Китаю та переговори з головою КНР Сі Цзіньпіном знову завершилися нічим.

Розпад Росії є головною умовою завершення війни та запобігання ядерній катастрофі. Решта варіантів є лише перервою перед другою фазою протистояння. Усі повинні усвідомити: чим раніше Російська Федерація увійде до стану колапсування державності та розпаду, тим меншими будуть глобальні загрози для людства.

Російський диктатор Володимир хуйло заявив, що у травні планує відвідати Китай. Про це він розповів на з'їзді Російського союзу промисловців і підприємців повідомляє «Интерфакс».

Зокрема, на прохання одного з учасників заходу передати лідеру Китаю Сі Цзіньпіну книгу хуйло сказав, що планує відвідати незабаром Китай.

«У мене планується візит у травні, я обов'язково візьму із собою і передам нашому другу цю книгу», – пояснив диктатор.

"хуйло не уточнив дати візиту. З урахуванням названого місяця цей візит може бути його першою закордонною поїздкою у новому терміні", – пишуть російські пропагандисти.

Російський диктатор Володимир хуйло планує у травні відвідати Китай. Він має намір передати китайському колезі Сі Цзіньпіну книгу Миколи Чернишевського "Що робити?".

Коли вже сюзерен накаже васалу припиняти війну, яка сюзерену невигідна? Скільки ще останніх китайських попереджень? Коли окупація Сибіру та Далекого сходу?

+

    Напередодні президент США Джо Байден заявив, що друзі хуйло - Китай, Іран і Північна Корея допомагають РФ посилювати наступ.
    Держсекретар США Блінкен розкритикував підтримку Китаєм Росії, заявивши, що Пекін наразі є основним постачальником компонентів для російської оборонної промисловості
    Військово-морські сили Росії та Китаю підписали меморандум про взаєморозуміння та співпрацю на тлі останніх повідомлень про посилення підтримки Пекіном війни РФ в Україні.
    22 квітня генеральний директор департаменту у справах Північної Америки та Океанії в МЗС КНР Ян Тао заявив, що під час візиту держсекретаря США Блінкена до Пекіну має намір закликати не сприймати співпрацю з РФ як підтримку війни проти України.
    25 квітня посол США при НАТО Джуліанна Сміт зазначила,  що Китай допомагає Росії досягти військових цілей в Україні, продовжуючи продавати Москві такі товари, як технології БПЛА та інгредієнти для пороху

За його словами, і це змушений ковтати хуйло, і Китай також мовчазно приймає таку формулу.

"хуйло поїде випрошувати додаткову допомогу. Звісно, буде просити більше, у цьому є побоювання США, щоб Китай не став активно постачати Росії озброєння. Про це зараз у першу чергу говориться. Безумовно, є важелі впливу. Не думаю, що треба якось тиснути, а краще аргументовано показати програшність такої позиції Китаю. І це буде зроблено, як тільки будуть успіхи з боку України та наших партнерів, тоді Пекін змушений буде поміняти позицію. Ніхто з лузерами бути не хоче. Єдине, що Китай стратегічно розглядає війну Росії проти України у контексті з США, і це для нас не дуже сприятлива історія. Ми маємо розуміти, що у двополюсному світі нам доведеться займати певну позицію, яка вже зрозуміла", - резюмував Валерій Чалий.

"Васал їде до сюзерена": дипломат Чалий про візит хуйло до Китаю

Валерій Чалий, дипломат, надзвичайний і повноважний посол України у США, вважає, що хуйло збирається до Пекіну не тільки, щоб нарешті хоч кудись поїхати, де б його не арештували, а й буде випрошувати додаткову допомогу

"хуйло не зміг би довго продовжувати війну, якби Китай зайняв позицію відповідно до статуту ООН. Навіть на голосуванні у Радбезі про нерозміщення ядерних компонентів у космосі Китай утримався, Росія показово заблокувала, а всі країни проголосували за таке рішення. Однак так світ не буде нормально розвиватися, і виграти китайці у цій грі не зможуть, бо треба мати реноме, розвивати свій вплив, якщо вони хочуть у майбутньому вийти на перші позиції. На мою думку, хуйло їде не через те, що йому треба кудись поїхати, де його не арештують і картинки будуть красиві, а це васал їде до сюзерена. До речі, про це Китай прямим текстом вже говорить", - зауважив дипломат.

Що ж, — варте Рейгана з його фразою: "Те, що вони (опоненти, - авт.) називають "радикальним", насправді було "правильним". Те, що вони назвали "небезпечним", було просто "надзвичайно необхідним".

Але є ще один – щемкий людський аспект історії особистісних змін Джонсона. Кажуть, що у його світоглядному зламі велику роль зіграла зустріч з українцем з Одеси Сергієм Гайдаржи. Дружина Сергія – донька пастора-євангеліста, та чотиримісячний син загинули від російського ракетного терору. Майк Джонсон – також вірний церкви євангельських християн. Історія Сергія, розчулила американського політика до сліз…

Чому б не припустити, що саме вона спонукала спікера до емоційного спічу: "Історія судить нас за те, що ми робимо. Нині настав критичний час – критичний час на світовій арені. Я міг би прийняти егоїстичне рішення і зробити щось інше, але я роблю тут те, що вважаю за правильне".

Але є ще один – щемкий людський аспект історії особистісних змін Джонсона. Кажуть, що у його світоглядному зламі велику роль зіграла зустріч з українцем з Одеси Сергієм Гайдаржи. Дружина Сергія – донька пастора-євангеліста, та чотиримісячний син загинули від російського ракетного терору. Майк Джонсон – також вірний церкви євангельських християн. Історія Сергія, розчулила американського політика до сліз…

Drake, 23 квітня 2024 10:26:12

Знов малоросійська свідомість зводить все до пощастило холопам з царем чи ні. У США демократія, тому влада виконує забаганки електорату. В часи Рейгана електорат пережив Другу світову, червону загрозу 50-х та Карибську кризу. У часи Трампа та Байдена електорат зростав та жив переважно в утопічні з т.з. комфорту 80-ті, 90-ті та докризові 2000-і. Їм не хочеться, аби Нетфлікс під вечерю екзотичної кухні, замовленої через мобільний додаток, назавжди перервався ядерною бомбою. Вони вважають провальними та аморальними спроби встановлення демократії в мусульманському поясі Афганістан - Марокко. Не тільки ліваки цькують Буша-мол. за Ірак та Афганістан, а й неокони. Некони, а не ліваки називають Гіларі Клінтон "warmonger killary" через Сирію та Лівію. Після 2008 року американцям хочеться ізолюватись за парканом - нехай самі чучмеки воюють за свободу та демократію, а ми на зйомній хаті будемо займатись ескапізмом Ютюбі та відеоіграх, проливаючи сльози по часах, коли один чоловік міг прогодувати всю родину середнього класу, а не вилазити з кредитів і за житло, і за освіту перед виходом на пенсію.

цікаво, що скаже той "електорат" коли ті "чучмекі" (у яких спроби встановлення демократії визнані провальними та аморальними) пред'являть претензії на Аляску, а потім на Каліфорнію, Техас тощо?
а це лише питання часу.
до речи, Другу світову електорат пережив в часи Рузвельта, Карибску кризу в часи Кеннеді, обидва Президенти від Демократичної партії, на відміну від республіканця Рейгана.

+

Зараз, коли історія з H.R. 8035 вже позаду, іронізуючи над його противниками, просто зауважу, що мусимо звикнути до одного неприємного факту: безуглі політики є не тільки у нас, і Мар’яна, далебі, не ексклюзив. А тому слід добре міркувати, обираючи їх.

Майк Джексон, дбаючи про подальшу свою кар’єру, відмежувався від таких неадекватів. А демократ Джаред Московіц вдало потролив Грін та Спартц своїми поправками. Він, зокрема, вимагав призначити Мейджорі "спеціальним посланником Владіміра хуйло в Конгресі США", а також перейменувати офіс Грін на честь Невілла Чемберлена – прем’єра Британії, якому закидають умиротворення лідера нацистів Адольфа Гітлера.

Судячи з цих макабризмів, ця політикиня нічим не відрізняються від одіозного Річарда Барнетта, на псевдо "Біго". Цей "маг" (прихильник трампістської MAGA") прославився тим, що вивалив свої черевики на стіл Ненсі Пелосі – тодішньої спікерки Конгресу.

А уродженка України Вікторія Спартц дуже хотіла заборонити допомогу українським біженцям, а також вимагала від президента США отримати "чіткий дозвіл Конгресу" перед тим, як зважитися на скасування будь-якої заборгованості інших країн". Я це до того, що Байден з часом зможе списати надану нам допомогу, — спочатку половину, а відтак і всю суму.

Бо, до прикладу, затята Марджорі Тейлор Грін вимагала замінити всі суми в допомоговому пакеті на нулі, відправити тих конгресменів, що голосували за — на фронт, казала про заборону фінансування до проведення в Україні "вільних і чесних виборів", до тих пір, поки в Україні не припиниться "переслідування християн" та не закриються усі "біолабораторії".

Судячи з цих макабризмів, ця політикиня нічим не відрізняються від одіозного Річарда Барнетта, на псевдо "Біго". Цей "маг" (прихильник трампістської MAGA") прославився тим, що вивалив свої черевики на стіл Ненсі Пелосі – тодішньої спікерки Конгресу.

У цій фразі прекрасне все. І апеляція до Рейгана, і пряма аналогія Росії з поконаним нацизмом, і, урешті, — підтекстом, — ляпас тим "слонам"-трампістам, які спробували затіяти у Конгресі щось на кшталт штурму Капітолія.

Отож законопроєкт H.R. 8035 про допомогу Україні, яким у Палаті представників ялозили пів року і не в останню чергу через амбіції спікера, у вівторок голосуватиметься у Сенаті

Не буду чекати цієї, здається, позбавленої інтриги драми, розповім лиш про те, що, можливо, залишилося поза увагою публіки з подій у Палаті представників.

Знано, що Майк Джонсон, який і заварив усю цю кашу, мабуть, і не передбачав на початку пристрастей, які будить. Вони вихлюпнулися не лише на перші шпальти світових медіа, але й, таке враження, сягнули потойбіччя. Недаремно республіканець Майкл Маккол звернувся до духу руйнівника комуністичного блоку у Європі. "Президент Рейган навчав нас, що мир досягається силою, — заявив Маккол, — і саме про це йдеться в цьому законопроєкті, а саме – про забезпечення стримування. Наше покоління не знає іншої такої війни, як покоління мого батька. І тому я назвав цей законопроєкт Акт про мир через силу у 21 столітті".

Observer, 18 квітня 2024 21:16:49

Бяка, 18 квітня 2024 18:24:16

Бозззє ) Хто ЖОзепчіка азвіріном нагодував ? 
p.s. і який результат його заяв ?

Спочатку було слово. Тільки так.
А по суті, кажу невластиве мені, Штати стрімко втрачають свій статус, вперше в історії після другої світової.

Може заманюють ?    щоб кацапи розслабилися - а вони опа...

+