Держава Ізраїль була задумана на зламі 20-го століття у Східній Європі групою елітних європейських євреїв, які розпочали рух під назвою сіонізм, що мав на меті створення фізичної національної держави виключно для євреїв.
Це було типове поселенське колоніальне підприємство, з повчанням про божественну мандат та неіснуюче або дике корінне населення, центральним елементом якого був міф про те, що євреї світу утворюють єдиний народ, обраний Богом, який повертався до свого єдиного місця походження - Палестини - після 1800 років відсутності.
Хоча цей проект був задуманий в Європі, євреям не вистачало кількості людей, щоб створити населення, достатньо велике для завоювання корінного палестинського населення.
Таким чином, набір євреїв з навколишнього арабського світу був необхідною неприємністю.
Вони робили це через пропаганду та створення фальшивих терористичних інцидентів під фальшивим прапором (підрив синагог або єврейських центрів), щоб спровокувати втечу арабських євреїв.
Приміром цього сталося в Іраку, де найдавніша єврейська громада у світі жила тисячоліття як активні учасники іракського суспільства, які процвітали, вносили вклад у мистецтво та економіку, та брали участь у владі.
Було реалізовано безліч програм та протоколів для досягнення цієї мети.
Одним із найбільш обурливих було велике начинання викрадати дітей арабських євреїв і виховувати їх європейськими євреями.
Проте більші зусилля полягали в простих пропагандистських кампаніях, які реалізувалися в школах, спільнотах та національних проектах.
У суті, це був проект позбавлення давніх народів їхньої ідентичності, що не було неподібним тому, що вони намагалися зробити з палестинцями.
Сіоністи намагалися створити нову націю з єдиною людністю.
Таким чином, вони не могли допустити, щоб частини цього населення продовжували ідентифікувати себе як іракці, марокканці, перські, тунісці і так далі, і зовсім не як арабські євреї.
У той ж час, расистські побудови колоніалізму не могли допустити поставити цих людей на рівний з євреями Європи.
Вони не могли просто бути євреями в новій єврейській державі.
Отже, слово "Мізрахім", з івриту та арабських слів, що означає "ті з Сходу", було популяризоване для того, щоб об'єднати всі ці народи різних країн в одну загальну категорію, яка знищила їхню індивідуальну давню історію та культури, які охоплювали тисячоліття життя та традицій, наповнені безліччю та невимірними досягненнями у їхніх відповідних країнах.
Вони говорили на арабській мові, споживали ті ж продукти харчування, що й їхні християнські та мусульманські співвітчизники, відзначали та брали участь у тих самих національних подіях та традиціях, жили за тими ж соціальними протоколами та рухалися через свої власні культури так, як це робили інші місцеві мешканці.
І незважаючи на схожість їхніх культур, тунісьці відрізнялися від єгиптян, які в свою чергу відрізнялися від іракців, які були відмінними від марокканців та інших.
Проте Ізраїль зламав їх усіх під одну ідентичність, яка повинна була бути відрізненою лише від ашкеназів, європейських євреїв, які стояли вище у соціальному порядку, і, звичайно ж, від неєврейських палестинців та арабів, яких слід було презірать.
Йеменські євреї, 1950 рік, під час Operation Magic Carpet
Виглядять як араби
