«Геніальні» статтіА може, старі кадри НАНУ дуже працелюбні та геніальні, тому і продовжують трудитися на благо науки вже після досягнення пенсійного віку?
Оцінити працелюбність та геніальність вченого може кожен, хто має доступ до інтернету. У мережі є чимало спеціальних програм, які автоматично вираховують ККД науковця.
Отже, і ми можемо виявити коефіцієнт корисної дії кожного академіка, професора чи кандидата наук, який гордо несе звання представника української НАН.
Щоб заявити про свої наукові здобутки всьому світу, потрібно публікувати дослідження у якісних виданнях – тих, що мають вагу у науковому світі. Це повинні робити і вчені, які працюють в інститутах НАН України.
Кожен науковець-початківець знає: якісні наукові статті можна зустріти тільки в тих виданнях, які входять до міжнародних баз даних Web of Science та Scopus. Сумарно ці бази охоплюють близько сорока тисяч наукових видань.
А ще якісне видання має високий імпакт-фактор — коефіцієнт, який демонструє, як часто цитують статті того чи іншого наукового журналу.
Щоб міжнародна наукова спільнота могла оцінити дослідження науковця, він має опублікувати свою роботу двома мовами: не лише рідною, а й англійською. Втім, в Україні двомовних якісних видань близько десятка. Серед них гарну репутацію має журнал «Доповіді», який видає НАНУ (в «Доповідях» є редколегія, яка приймає рішення, що робити зі статтею).
Але основна відмінність між хорошим та поганим науковим журналом – це те, що неякісні видання приймають халтуру, а якісні – ні. Своєрідним фільтром для відсіювання непотребу є рецензування статей перед їх публікацією.
– Процес публікації статті у якісному англомовному виданні виглядає так: я надсилаю свою статтю про лісознавство редактору, який не ас в області лісознавства, тому призначає двох незалежних рецензентів мого творіння. Зазвичай рецензент обирається з-поміж авторів, на яких я посилався у своїй статті. Вони зазначенні у списку використаної літератури. Редактор надсилає мою статтю рецензентам, але не каже, хто є її автором. І рецензент у своєму висновку пише: ось це – не доведено, ось це – помилка, ось це – сумнівно, – розповідає Андрій, який і сам часто отримує на рецензування статті про ґрунтознавство – адже саме в цій темі він є експертом.
– Я читаю статтю і одразу бачу, коли хтось хімічить, а коли робота зроблена якісно. Але якщо мені надішлють щось з ботаніки, я не розберуся, які недоліки має стаття, – пояснює він.
Рецензенти можуть прийняти три рішення: прийняти статтю без правок, прийняти з правками або відмовити у публікації. Як показує практика, від моменту надсилання статті редактору до виходу публікації на сторінках журналу може минути півроку. Але в більшості українських видань статтю друкують в тому вигляді, в якому вона надсилається автором редактору. Тобто, без рецензій та перевірок якості.
Причина байдужого ставлення українських редакторів до вмісту їхніх видань – це гроші, які вони отримують від автора за кожну сторінку наукової статті. Видання зацікавлені в тому, щоб до них зверталося якомога більше авторів, бо що більше статей – то більший прибуток.
– Якщо я хочу написати статтю, я надсилаю рукопис редактору. І потім мені кажуть – це виходить стільки-то сторінок. Одна сторінка – це 30-40 гривень в середньому. Видавцю байдуже, буде хтось читати цю статтю чи ні. Саме тому загальна якість наукового продукту в таких журналах низька, – пояснюють автори.
Про іноземний досвід розповідає Владислав Апостолюк, доктор технічних наук, який працював у Сингапурі:
– Там вчені працюють на міжнародний рейтинг своїх досліджень. Від науковців вимагають їздити на конференції (мінімум двічі на рік) та публікувати статті. Щорічне підвищення зарплатні та бонуси напряму пов'язані із рейтингом та кількістю твоїх публікацій та виступів на конференціях. Причому, чим вище impact factor журналу, де тебе опублікували, тим вищі твої бонуси.
Де вас можна почитати?Індекс цитувань — ключовий показник, який використовується в світі для оцінки роботи дослідників і наукових колективів. Цей інструмент оцінює вплив вченого або організації на світову науку, визначає якість проведених наукових досліджень.
– Чим частіше цитують вченого, тим більший вплив він має на науку. І тим більше його поважають колеги. Якщо вченого ніхто не цінує, значить, він або геній (що дуже рідко трапляється), або він пише туфту, яка нікому не потрібна, – каже Сергій Коноваленко.
Перевірити індекс цитування конкретного науковця можна у різних пошукових системах. Найпопулярніший пошуковик – Google scholar. У ньому відображаються усі наукові статті, незважаючи на те, чи в якісному виданні вони були опубліковані.
Завдяки такій системі підрахунків в українських та російських вчених індекс цитування підвищується. Адже в Україні та Росії є безліч спеціалізованих сайтів, де публікують усе без розбору. Заплатив за розміщення статті у журналі або на сайті без рецензії – і отримав плюс одне посилання на текст у Google scholar.
А от в базах даних Web of Science та Томсон Ройтерс подібний фокус не проходить. У них враховуються лише англомовні статті із більш ніж сорока тисяч якісних закордонних видань.
За даними аналітиків Clarivate Analytics, у 2017-му році у списку трьох з половиною тисяч найцитованіших авторів світу перше місце за кількістю цитувань у журналах із бази Web of Science мають американські науковці, друге – канадійці, третє – китайці. І - жодного представника України.
Член-кореспондент НАНУ Іван Косенко не зареєстрований ні в Google scholar, ні в Web of science
, а готувались до великого свята - 100-річчя з дня народження нині діючого Президента НАНУ (27 листопада) ![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)
В Україні вже давно нема наука, є НАНУ, а науки нема... 
.
... Ні це не жарти-це факт. Я знайом з цією конторою. Вони там реально омолоджуються та підтримуються на довге життя. 
