Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль
1
3 травня 2015 09:07:03
Запостив фотографiї однiєї знайомої. Виходить що їй вiд 20 до 64 залежно вiд фотографiї. Оху@нна програма!
2
3 травня 2015 08:47:43
Совок- це совок, а ватнiк - це ватнiк. Совок ностальгує за СССР i дешевою ковбасою, i за совковими порядками. Ватнiк кричить про "православнi духовнi скрєпи", "Рассєю - центр всєлєнной i пуп землi", грозить "iскандерами" та "проклинає украфашiстов та бендеровцiв" якi несуть на святу рассiйскую зємлю фашизм, педофiлiю i гомосексуалiзм.

Совок може бути ватнiком, а може i не бути.
3
3 травня 2015 08:26:10
якщо визначати термiн автентично, то наявнiсть колорадок робить їх всiх ватнiками.

вата там тока 1 чел- с совковым флагом, если, конечно толковать термин аутентично, а не как вы
4
3 травня 2015 08:16:47
https://www.youtube.com/watch?v=OvminruFzAw&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=ljnGJGn2Sd0

В Канадi живе багато кацапiв, якi переїхавши на Захiд, зовсiм не iнтегрувалися в нову країну, дивляться росiйське телебачення i сприймають свiт вiдповiдно. Переважно мало-освiтченi типи, або тi хто отримав освiту ще в совку або в Росiї. Багато хто навiть по англiйськи нормально говорити не вмiє, хоча живуть в Канадi вже 20 рокiв. Ось вам i типовий канадський ватнiк.
5
27 квітня 2015 22:57:49
Це не лавина, а "повiтряна хвиля" вiд лавини. Коли справжня лавина накриває, то снiг настiльки щiльний що навiть пальцем поворохнути не можна. Вiрна смерть пiд переохолодження чи нестачi кисню якщо не вiдкопають в лiченi хвилини.

Це я вам як альпiнiст говорю якому доводилося вiдкопувати людей з пiд лавин.
6
22 квітня 2015 22:51:38
Це просто пiзд@ц. Кожна друга публiкацiя в захiдних мас-медiя включає в себе фотографiї бiйцiв Азова з Wolfsangel "вовчим крюком" - символiкoю Waffen SS i SS Das Reich, яка є заборонена в Європi. На Заходi у пересiчних обивателiв складається iлюзiя що десь половина усiх бiйцiв ЗСУ складають нео-нацисти. "Азов" це українська пiар-катастрофа i справжня знахiдка для росiйського агiтпропу.

Зараз в канадському парламентi опозицiя вимагає щоб Канада не "допомагала неонацистам з Азову". Такi самi ж проблеми в американцiв та британцiв.

А у державних мужiв України не вистачає мiзкiв примусити Азов позбутися неонациських символiв щоб не дискредитувати Україну на мiжнароднiй аренi.
Дибiли.
7
19 квітня 2015 08:39:17
про Шептицького та інших українців занесених до списку святих за врятування сотень євреїв під час 2-ї світової вони як правило не згадують

У нацiоналiстiв суцiльня каша в головi. В один казан ОУН i Шептицького засунули, який ще в кiнцi 1920-х гостро засуджував терористичнi дiї ОУН, особливо вбивства українських патрiотiв критично налаштованиx до ОУН, як от ректора Бабiя.

У липнi 1941 Шептицький засуджував листiвки з закликом знищувати євреїв, якi пиширював Провiд ОУН вiд iменi Климiвa-Легенди
8
19 квітня 2015 02:07:25
Лiвi iнтеллектуали на Заходi усi знають про УПА та ОУН. У широкого загалу iснує сильний стереотип про тваринний антисемiтизм українцiв. Росiйська пропаганда це дуже вдало використовує i буде використовувати. ОУН витворило цiлу купу анти-семiтcьких документiв. Зараз для росiйської пропаганди головне завдання це поширювати iнформацiю про це i пояснювати тамтешнiм "opinion makers" кого вони пiдтримують.


Кто такие ОУН знают только в Параше и Польше. Всем остальным глубоко насрать. Как впрочем и Польше уже. Пусть вспомнят как с украинцами обращались при Пилсудском. Мнение Израиля ЕС вообще до жопы. Израилю полезнее озаботится поставками оружия отхуйлостана в Иран и снабжение Хуйлом Хезболлы.
9
19 квітня 2015 02:01:41
Та нiхто по людськи робити не буде. Будуть робити по росiйськи - або прославляти або проклинати. Третього варiанту нема.

Прийняття закону про пiдтримку ОУН-УПА, це дуже сильний удар по мiжнародному iмiджi України, воно вплине на пiдтримку України, особливо в країна Європи та Iзраїлю. На Заходi останнiми роками з'явилося багато публiкацiй, особливо таких авторитетних iсторикiв як Тимотi Снайдер, про роль УПА в винищеннi польського та єврейського населення, про плани ОУН в 1941 по очищеннi України вiд усiх нацiональних меншин i т.д.

Я думаю що Україна буде поставлена перед такою самою дилемою як i ранiше Румунiя з Антонеску та Хорватiя з усташами - "вступ в ЄС лише пiсля вiдмови вiд прославляння ОУН-УПА".
можно было сделать по людски, а не по свободовски, прославить УПА и осудить военные преступления конкретных бойцов и командиров допустивших их.
и начать своё раследование военных преступлений.
10
19 квітня 2015 01:50:38
Прийняття закону про пiдтримку ОУН-УПА, це дуже сильний удар по мiжнародному iмiджi України, воно вплине на пiдтримку України, особливо в країна Європи та Iзраїлю. На Заходi останнiми роками з'явилося багато публiкацiй, особливо таких авторитетних iсторикiв як Тимотi Снайдер, про роль УПА в винищеннi польського та єврейського населення, про плани ОУН в 1941 по очищеннi України вiд усiх нацiональних меншин i т.д.

Я думаю що Україна буде поставлена перед такою самою дилемою як i ранiше Румунiя з Антонеску та Хорватiя з усташами - "вступ в ЄС лише пiсля вiдмови вiд прославляння ОУН-УПА".
11
17 квітня 2015 09:13:47
Так це стьоб. :lol:  У багатьох людей почуття гумору зовсiм вiдсутнє


Бежали к Власову в УПА!
Направление движения не очень понятно.

Когда Великий Сталин строил
Рукой железною ГУЛАГ,
Вы исходили волчьим воем,
И не желали лезть в барак.

Таки умом понять не сильно.... Больше нечем гордицца?
12
26 лютого 2015 06:13:27
Справа у цiнностях.

http://antimif.com/archives/367

Почему коррупция есть не везде?

В 1997 году я переехал из Беларуси в Швецию — страну, ежегодно входящую в пятёрку стран с самым низким в мире уровнем коррупции. За 15 лет пребывания там я ни разу не столкнулся с каким-либо проявлением взяточничества. Я оканчивал шведскую школу, получал высшее образование, получал вид на жительство, лечился в государственных поликлиниках, получал водительские права, получал шведское гражданство, неоднократно имел дело с самыми разными государственными органами и учреждениями — и нигде ни разу не было даже намёка на взятки. Более того, ни один из моих знакомых ни разу не упоминал никаких случаев дачи взяток. За все мои годы в Швеции взятки упоминались только в новостях и американских фильмах про гангстеров. Ну или при обсуждении развивающихся стран. То же самое с кумовством. Да, в любой стране есть семейный бизнес, но в Швеции я всегда работал в крупных компаниях, и я ни разу не сталкивался со случаями, чтобы в компании работал хотя бы один родственник директора, либо чтобы родственник был контрагентом.

В Швеции мне никто никогда не помогал пройти без очереди. Во всех учреждениях всегда была электронная очередь, и я ни разу не видел, чтобы кого-то куда-то как-то по-другому пропускали. Никакого особого отношения ни к себе, ни к другим гражданам я больше не замечал. Я хорошо знаю шведскую культуру и социальные нормы и могу с уверенностью утверждать, что если вы хотите злоупотребить своим служебным положением так, чтобы вас тут же не сдали, ваша единственная надежда — это иммигранты. Немногие коренные шведы промолчат, если узнают, что вы давали или брали взятку. И даже если шведский друг вас не сдаст за взяточничество, то как друга вы его точно потеряете. Исключения, конечно, есть, как есть в любой стране преступность, но я сейчас говорю о массовой культуре и общепринятых кодах поведения.

За все эти годы я совершенно отвык от реалий коррумпированного общества. Общаясь со своими друзьями в Беларуси, я поражался регулярным рассказам про взятки в школах, ВУЗах, поликлиниках, автоинспекторам, гаишникам, чиновникам, через которые моим знакомым «приходилось» проходить, чтобы добиться чего-то в жизни. Меня вводили в полное смятение рассказы о том, как чей-то начальник бессовестно высасывает деньги из бюджета с помощью родственных ему подрядчиков, как увольняют хороших специалистов и заменяют их на невестку директора, как врачи в государственных больницах наживаются на смертельно больных, пропуская людей вне очереди к сложному онкологическому лечению за взаимные услуги, как личные связи реально влияют на работу системы правосудия. Больше всего меня удивляло спокойное отношение ко всему этому моих друзей.  Я не мог понять, как эти вещи могут происходить у всех на виду, и почему мои друзья соглашаются играть по правилам коррупционеров, а не сдают их органам. Мои друзья один за одним пожимали плечами и отвечали «А кто им что сделает? У них у всех есть крыша.» или «А как по-другому? Все так работают.» или «Так оно так везде. Думаешь в Швеции этого нет?»

Когда начинаешь с земляками обсуждать причины такого массово терпимого отношения к проявлениям коррупции, обычно вплывают одни и те же объяснения: бедность, бюрократия, авторитарная власть, нестабильность экономики, политическая непредсказуемость… И безусловно всё это имеет значение. Однако есть кое-что ещё. Это кое-что мало кого заставляло задуматься, ибо обычно оно рассматривается как исключительно положительная культурная черта многих восточноевропейских народов.
Эффект «своих»

Когда я поступил на курс маркетинга в Роттердамской школе менеджмента, я был приятно удивлён тому, что помощник руководителя курса оказался моим старым приятелем. Мы раньше вместе учились, вместе веселились на студенческих вечеринках и раз в неделю собирались на квартире знакомой итальянки поужинать. И вот за пару дней до экзамена я узнаю, что мой приятель помогал преподавателю готовить экзамен и, соответственно, знает все вопросы и ответы на них. (Для тех, кто привык к советским устным экзаменам с билетами, поясню, что в Нидерландах экзамены ничем не отличаются по формату от письменных контрольных работ, и вопросы для всех одни и те же.) Я тут же решил, что мне крупно повезло, и что экзамен я теперь сдам без проблем. Прямо в лоб просить своего друга показать мне вопросы было неудобно, поэтому я аккуратно спросил, не мог бы он поделиться, какие темы мне следует изучить более внимательно. Почему-то я ожидал, что в ответ на это мой голландский друг сам расскажет мне все вопросы. К моему удивлению, он вежливо ответил, что давать мне какую-либо информацию, повышающую мои шансы на экзамене, было бы несправедливо по отношению к другим студентам.

Я почувствовал себя полным дерьмом. Ведь то, что он сказал, должно было быть совершенно очевидным и для меня. Любая помощь мне с его стороны была бы прямым злоупотреблением его положением и доверием к нему преподавателя, а также прямым неуважением ко всем студентам, которые исправно изучали материал и на равных сражались на экзамене. Я бы получил незаслуженно высокую оценку и, возможно, занял бы впоследствии рабочее место, которое мог бы занять более качественный специалист, что могло бы привести к худшей конкурентоспособнос ти моей компании-работодателя, после чего её бы выдавил с рынка иностранный конкурент, сотрудники бы потеряли рабочие места и государство лишилось бы части налоговой базы. Ведь именно так коррупция разрушает экономику, и именно благодаря таким как я, надеющимся срезать путь за счёт знакомств и взяток, а не за счёт труда и знаний, она и зарождается. Это ведь элементарная логика. Почему же мои извилины сами не сложились в этом направлении? Неужели этот вопрос никогда не возникал в моей жизни раньше?

Я начал задумываться о своём школьном прошлом в Беларуси и вдруг понял, что вопрос-то возникал, но ответ всегда был другой. В белорусской школе мы всегда друг у друга списывали. Причём для того, чтобы тебе дали списать, вовсе необязательно было быть большими друзьями. «Ну что, тебе, жалко?» Этого аргумента обычно хватало. Учителя, конечно, боролись со списыванием. Но свою борьбу они мотивировали никак не справедливостью, а просто словом «нельзя». Я помню, что дав однокласснику списать, я чувствовал себя героем. Я ведь помог человеку! Ко мне люди обращаются за помощью, ибо они сами не могут, а я могу. Такой вот я крутой, и вдобавок — настоящий друг. А когда-нибудь тот, кому я дал списать, поможет и мне.

У моего отца был в школе такой одноклассник, которому отец регулярно давал списывать. Потом этот одноклассник устроился начальником в пограничный комитет. Всегда, когда нужно было решить какой-то вопрос с паспортом, мой отец обращался к этому другу, и тот помогал. Это тоже было несправедливо по отношению к другим людям, ведь очередь для всех должна быть одна, и регламент тоже. Но я тоже не припомню, чтобы вопрос справедливости хотя бы раз всплывал в этом контексте.

И не только в этом. Всё моё детство знакомые моих родителей помогали мне то поступить в престижное учебное заведение, то попасть к нужному врачу без очереди и бесплатно, то получить льготную путёвку в летний лагерь. Однажды меня даже по блату отправили в лечебную поездку для детей Чернобыля, хотя я в радиоактивной зоне не был ни разу. На самом деле никто из детей там не был, и мы только по приезду домой узнали, что это была лечебная поездка.

Всегда, когда нашей семье что-то было нужно в каком-то учреждении, моя мама первым делом начинала думать, нет ли у кого-нибудь из её знакомых там знакомых. Даже попросить незнакомых, но приближённых к знакомым людей сделать исключение из правил, пропустить мимо очереди, было для неё в порядке вещей. Ну и в благодарность (за нарушение регламента в нашу пользу) можно было подарить знакомому знакомых бутылку коньяка. Ведь такой человек хороший — без очереди пропустил! И хороший человек брал и благодарил. А если не было коньяка, то можно было и купюру сунуть в благодарность. Хорошему человеку ведь не жалко. А он в ответ: «Если у кого из ваших друзей будут проблемы — обращайтесь!» Конечно, посоветуем обязательно. И они ему тоже купюрку положат, хорошему человеку. И выходя довольными из кабинета, никто из нас не задумывался о справедливости того, что пока этот добрый человек пропускал нас и подобных нам без очереди, возле кабинета в длинной очереди толпились люди, у которых не было нужных знакомых, и которых чиновники весь день гоняли по кабинетам, тем самым поднимая значимость своей эксклюзивной доброты.

И вот из этой среды я взялся и приехал в общество, где нет слова «блат», и где понятие «справедливость» — универсально и не может применяться выборочно. Мой голландский друг понимал это с детства. А я подсознательно был убеждён, что дружба в вопросах о справедливости позволяет делать исключения. И больно стало от мысли, что если бы вся Голландия мыслила как я тогда, то по уровню коррупции она бы не отстала от Беларуси, а то и от Украины.
Стигма стукача

Если вы способны читать эти слова, то всё, что я пишу, вам явно знакомо. Все мы знавали кого-то, кто хотя бы раз что-нибудь «унёс» с работы. Или ещё откуда-то. Ну, (будем называть вещи своими именами) украл. Отсыпал себе немного цемента на стройке или немного кирпичей, взял пару бутылок валерьянки из шкафчика в поликлинике, пару отвёрток из мастерской, пару кабелей из офиса. Знакомые работники из сферы здравоохранения часто дарили моим родителям разные лекарства и витамины. Мы были благодарны, и у меня и мысли не было про то, каким образом эти лекарства были приобретены. Дарёному коню, как говорится… «Ну это ж ничьё, колхозное, государственное», — слышал я иногда в оправдание. Тут также не рассматривался вопрос о справедливости того, что честные люди платят налоги, которые потом идут на покупку отвёрток и лекарств, которые кто-то потом позволяет себе утащить домой, оправдывая это тем, что это всё ничьё, государственное.

    «Ну не буду же я стучать на своих!»

Как-то мне подруга рассказала про такого знакомого, который постоянно что-то тащил. Когда я спросил её, почему она на него не заявила, она с удивлением ответила: «Ну не буду же я стучать на своих!» И эта фраза тоже характерна для той системы ценностей, в которой я вырос. Стучать — это плохо. Это, фактически, предательство. То есть получается, что если ты знаком с преступником, то фактически ты обязан его покрывать, иначе ты — предатель. Почему? Потому что он — свой, а своих не сдают. Эта стигма в моём детстве была настолько сильна, что порой вора осуждали меньше, чем стукача, который его сдал. «Да сколько он там унёс! Ну зачем было человеку из-за мелочи жизнь портить? Видно завидовали…»

Смею утверждать, что сегодня эта стигма не только сохранилась, но и вышла за рамки «своих». Стукач — это уже в принципе нарицательное выражение, и не важно, на своих ты стучишь или на чужих. И в такой мировоззренческой парадигме совершенно естественно, что коррупция может процветать прямо на глазах у многих. Её могут обсуждать между собой, даже осуждать, но стучать никто не будет. Никто не хочет быть стукачём.
Убить в себе мафиози

Так вот: основы коррупции зарождаются ещё в раннем детстве, благодаря на первый взгляд весьма благородным ценностям нашего окружения. «Дружба — превыше всего.» «Друзьям надо помогать.» «Друзей не сдают.» «Ябедничать — нехорошо.» Первичность этих ценностей над другими подсознательно формирует культуру, в которой семья и дружба превыше справедливости, в которой друзьям помогают, даже если они нарушают закон, и в котором осуждаются доносчики и стукачи. Фактически, это культура классической мафии.

Именно поэтому в Беларуси, Италии, Греции, Украине коррупции гораздо больше, чем в Нидерландах, Швеции, Ирландии или Новой Зеландии. В последних люди с детства приучаются к универсальной важности справедливости и её первичности над другими ценностями.

И пока эта мафиозная культура с благими намерениями передаётся из поколения в поколение, коррупции в нашем обществе меньше не станет, как бы власти жёстко не гоняли воров в законе.

Чтобы победить её, нужно в первую очередь сломать себя. Нужно понять и признать неправильность привычных и естественных для нас норм и традиций, порождающих в нас и наших детях коррупционеров. Нужно научиться говорить «нет» друзьям и близким, если то, о чём они просят — аморально или преступно. Нужно стучать. Нужно стучать безжалостно на каждого мелкого и крупного вора, фальсификатора и злоупотребляющего служебным положением чиновника, даже если он вам брат родной. Нужно изменить своё отношение к доносчикам. Ведь они, по сути, подвиги совершают! Доносчики сознательно идут на неприятности, рискуют своей репутацией и безопасностью ради справедливости и общего блага (бывают и менее благородные причины, но пользы для общества от этого меньше не становится). Нужно быть готовым к осуждению со стороны части своего окружения, для которой «связи» пока важнее справедливости и которые пока не готовы понять вашу принципиальность. Другими словами, нужно много чем пожертвовать, если хочешь очистить общество от коррупции. Не каждый готов на это пойти.

Кто-то может возразить, что целую культуру изменить невозможно. А я отвечу вам, что очень даже возможно. Вы не представляете, насколько заразителен положительный пример! Если хотя бы каждый десятый читатель этой статьи решит сделать честность и справедливость своей личной миссией и ни под каким предлогом не будет отступать от этих ценностей, то, уверяю вас, очень скоро его окружение начнёт следовать его примеру. Так уж устроены люди, что все хотят быть хорошими. Как минимум, не хуже окружающих. Если все вокруг воруют и обманывают, то и самому как-то не стыдно. Но как только рядом появляется честный человек, быть нечестным становится ух как сложно. Потому что вдруг у человека прорезается совесть и ему становится стыдно.

Именно так было страшно стыдно мне перед моим голландским другом. Я искренне зауважал его за то, что он не пошёл на грех ради нашей дружбы. Этим он заслужил моё глубочайшее доверие и укрепил мою веру в справедливость, которая остаётся со мной до сих пор.
13
13 лютого 2015 09:31:04
Я нiяк не могу сформувати свою думку про Мiнськi домовленностi. З одного боку, Україна потребує мир. З другого боку, таке враження що Путiн одержав майже все що хотiв. Ось що пише Сергiй Рахманiн:


Сергій Рахманін

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1537517933180410&id=100007666530659

Жодного лементу, жодних зойків. Жодних криків про перемогу чи зраду. Просто читаємо документи.
Отже. Україна визнала, що не контролює частину власної території. Україна бере на себе соціальні зобов’язання та гарантує виплати з держбюджету населенню цих територій, не маючи на це реальних коштів.
Київ зобов’язується визнати результати майбутніх виборах на цих територіях (які вона не контролює) тобто обіцяє визнати легітимність переобрання захарченків, плотницьких et cetera, легітимність яких нині не визнає.
Київ дає згоду на формування неконтрольованими регіонами Донбасу загонів «народної міліції». Тобто фактично обіцяє узаконити зграї гіві, моторол, косогорів et cetera, які нині вважаються незаконними збройними формуваннями. Київ дає згоду на фактичне призначення ворохобними регіонами власних суддів та прокурорів, тобто обіцяє їх легітимізувати, не маючи змоги їх контролювати. Київ готовий «сприяти транскордонному співробітництву» неконтрольованих територій з Росією. Якщо це (вкупі з призначенням власних прокурорів та формування власної міліції) не автономія, то що тоді автономія? Байдуже, що це слово жодного разу не вживається в тексті. Справа ж не у слові. Хоч вілаєтом це назви, справа у змісті. Крим, до слова, навіть маючи статус АРК, близько не мав подібних повноважень.
Київ обіцяє амністію тим, кого досі називав терористами.
Київ обіцяє відведення військ не від смуги, яка визначена попередніми мінськими домовленостями, а від фактичної лінії фронту. Даруйте за питання дилетанта: а нащо хлопці стільки впиралися під ДАП та у Дебальцевому?
Київ обіцяє провести конституційну реформу з метою децентралізації (ніхто не знає, що саме стоїть за цим словом). І це знаходиться поза межами логіки, права та здорового глузду. Ні Меркель, ні хуйло, ні захарченко, ні Кучма з Порошенком НЕ МАЮТЬ ПРАВА обіцяти будь-чого, коли йдеться про Конституцію. Позаяк Основний закон пишеться і змінюється ВІД ІМЕНІ НАРОДУ, що уповноважує на це ВЕРХОВНУ РАДУ. Конституція не заповіт, її не переписують просто так. Порошенко чи Кучми з таким же успіхом могли пообіцяти внести зміни до Біблії, у них на це не більше й не менше повноважень.
Київ погодився на те, що подальше втілення угоди про Асоціацію між Україною та ЄС буде відбуватися з урахуванням позиції…Росії.
ЄС обіцяв розглянути питання про підсилення санкцій, якщо перемовини у Мінську зірвуться. І обіцяв розглянути питання про послаблення санкцій, якщо
в Мінську буде успіх. Чи можна вважати такий підсумок успіхом? З точки зору ЄС, який теж (нема де правди діти) потерпає від санкцій.
Що отримали ми? Обіцянку припинити вогонь. Схожа обіцянка була у вересні. ДАП, Красний Партизан, Маруіполь, Волноваха, Краматорськ, Вуглегорськ, Логвіново....Далі продовжувати?
Ще? хуйло заявив про повагу до суверенітету та територіальної цілісності України? І шо? Віддав Крим?
Ще? Жодної згадки про днр, лнр та автономію. Ну.
Ще? Обіцянку, що до кінця року нас пустять на власний держкордон. Хто пустить? Визнана Києвом «народна міліція» на чолі з гіві та моторлою? Після того, як ми відійдемо на 50 км?
Ще? Виведення іноземних військ. Але ж хуйло каже, що їх там нема. Процес відбуватиметься під контролем ОБСЄ? Угу. Ми бачили цей контроль.
Ще ми отримали обіцянку, що випустять Савченко. І ще нам дадуть 40 «ярдів». У борг. І цього все одно не вистачить, якщо ми збираємося утримувати соціалку днр та лнр, та відновлювати знищену там інфраструктуру.
А якщо не збираємося, то нащо це було ухвалювати?
Чим нинішня угода відрізняється від вересневої? Ми втратили території. Втратили людей. Чимало. І взяли на себе більше формалізованих зобов’язань
Я нічого не забув?



Найвпливовiша канадська газета Globe and Mail вважає Мiнськi домовленностi "перемогою Путiна". Вона присвятила аж двi статтi на цю тему. Ось посилання:

http://www.theglobeandmail.com/news/world/in-kiev-many-see-ceasefire-deal-as-just-another-diplomatic-victory-for-putin/article22947456/

http://www.theglobeandmail.com/globe-debate/ukraine-ceasefire-sends-putin-a-clear-message-of-appeasement/article22941666/
14
10 лютого 2015 07:33:29
Проблема української армiї це не лише бездарнi генерали якi пiдбираються по принципу хто краще вилиже дупу "Першого", але i слабодухiсть полiтичного керiвництва. Принцип глухої оборони, який вигляє виграшним на мiжнароднiй аренi, бо Україна виглядає однозначно жертвою агресiї, є програшним у вiйськовому планi. При теперiшнiй лiнiї фронту i розтягнутих комунiкацiях, глуха оборона української армiї дозволяє росiйським силам створювати кiлькакратну перевагу на критично важливих дiлянках, i це при цьому що ЗСУ переважають чисельно.
15
10 лютого 2015 06:53:50
Так я ще з 1994 твердив що Україна повинна позбутися Донбасy для її ж блага. Не вийшло i все обернулося трагедiєю. А тепер я навiть не знаю що з тим регiоном варто робити, адже стiльки кровi пролито. Хоча з другого боку, стiльки життiв було заплачено щоб ця зараза не вилiзла за межi Донбасу. Донбас перетворився на буфер, який непотрiбен нi Росiї нi Українi.
16
5 лютого 2015 03:28:20
Я на вiдмiну вiд тебе слiдкую за прес-релiзами.

The foreign forces in Ukraine are Russian. So I think that is in a way the problem. That there are Russian forces in Ukraine. And Russia backs the separatists with equipment and we have seen a substantial increase in the flow of equipment from Russia to the separatists in Ukraine. And we speak about heavy equipment and many different kinds of equipment.

http://www.nato.int/cps/en/natohq/opinions_116862.htm

НАТО постiйно говорить про росiйську iнтервенцiю i про перебування регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї в Українi. Iнша справа що в останнiх боях регулярнi пiдроздiли нiби-то участi не брали. Про це ж саме Муженко сказав. Вони перебувають в другiй лiнiї фронту щоб "закрити" можливий український контрнаступ.

Проте участь в бойових дiях беруть тисячi i тисячi росiян, яких мобiлiзували через воєнкомати i якi пiдписали контракти з "ДНР" чи "ЛНР" але одержують зарплату з Росiї. Вони є також росiйськими солдатами, хоча офiцiйно i не числяться такими. А ще є багато кримiнамiтету яких послали в Україну щоб погасити судимiсть. Саме тому НАТО i говорить про росiйську iнтервенцiю, хоча регулярнi пiдроздiли зараз схоже що участi в боях не беруть
Откуда вы это знаете, сидя в Канаде?
17
5 лютого 2015 03:01:28
НАТО постiйно говорить про росiйську iнтервенцiю i про перебування регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї в Українi. Iнша справа що в останнiх боях регулярнi пiдроздiли нiби-то участi не брали. Про це ж саме Муженко сказав. Вони перебувають в другiй лiнiї фронту щоб "закрити" можливий український контрнаступ.

Проте участь в бойових дiях беруть тисячi i тисячi росiян, яких мобiлiзували через воєнкомати i якi пiдписали контракти з "ДНР" чи "ЛНР" але одержують зарплату з Росiї. Вони є також росiйськими солдатами, хоча офiцiйно i не числяться такими. А ще є багато кримiнамiтету яких послали в Україну щоб погасити судимiсть. Саме тому НАТО i говорить про росiйську iнтервенцiю, хоча регулярнi пiдроздiли зараз схоже що участi в боях не беруть

18
4 лютого 2015 23:54:34
Нiчого дивовижнього, адже теперiшня зима в Українi тепла i пiд завалами вiн був захищений вiд вiтру. Якщо якусь їжу мiг знайти i воду/снiг, то тим бiльше. У випадку стресу органiзм ще не на таке здатний.

У Канадський горах один чоловiк 8 днiв прожив при -20 лише з одним чоколадним батончиком, а тут набагато теплiше було.

Дуже надiюся що молодий органiзм справиться i з ним все гаразд буде, i вiн ще книжку напише про своє виживання. Такi survival stories дуже популярнi в Америцi
19
4 лютого 2015 22:27:25
У кацапiв iнформацiйна вiйна поставлена на "5". Нашим треба перейняти цю практику - повертати полонених кацапiв їх батькам перед телекамерами
20
4 лютого 2015 01:16:55
Я зовсiм не здивований статтею в Financial Times. Порошенко з самого початку хотiв домовлятися з Путiним. Вiн оголосив 10-денне перемир'я вiдразу по приходу до влади. Дуже хотiв продовжити перемир'я, але територiальнi батальйони змусили змiнити думку.

Пiсля Поразки пiд Iловайськом, Порошенко був дуже наляканий можливiстю поновлення росiйського наступу i був готовий на значнi поступки Путiну, одним з яких мало стати вiдтермiнування угоди про Асоцiацiю з ЄС.

Теперiшня глуха оборона на фронтi є ще одним результатом поведiнки Порошенка, який боїться розсердити Путiна. Усi свої зусилля Порошенко спрямовує на посилення санкцiй проти Росiї захiдними державами. Постiйно обороняючись i вiдступаючи Україна виглядає жертвою, що на думку Порошенка має пришвидшити санкцiї.
21
3 лютого 2015 20:11:49
Не радуйтесь временному затишью: рашисты что-то задумали в районе Докучаевск-Волноваха. Комсомольск набивают тяжелой техникой,как никогда...
[/quote]

Капаци ранiше писали що ЗСУ концентрують сили бiля Волновахи для удару по Докучаєвську. Тому вони мабуть що перекидають свої сили для запобiганню такого удару. Не думаю що вони на цьому напрямку наступатимуть.
22
3 лютого 2015 18:19:03

http://eajc.org/page16/news49696.html

В понедельник, 2 февраля, выступающие от лица частей территории Донецкой и Луганской областей Украины, оккупированных россиянами и коллаборационистами, руководители самопровозглашенных Донецкой и Луганской народных республик Александр Захарченко и Игорь Плотницкий дали в Донецке совместную пресс-конференцию.
В конце своего выступления главарь марионеточной ДНР Александр Захарченко назвал руководителей Украины «жалкими евреями». 
Он заявил, что Порошенко в принципе не имеет права возглавлять «казацкую» Украину. «Если не у вас, так у украинского народа возобладает здравый смысл, и он заставит вас делать то, что выгодно украинскому народу. Хочу сказать... что-то не припоминаю в истории Украины, чтобы казаками правили ну не совсем те люди, которые... с шашкой никогда в жизни не бегали. Я не помню, чтобы евреи ходили...». Лидер луганских террористов Игорь Плотницкий (которого представители российских неоказачьих незаконных вооруженных формирований, контролирующих некоторые населенные пункты Луганской области, самого называют «жидом»), понимая, к чему клонит его «коллега», с улыбкой, очевидно, демонстрируя намерение пошутить, развил его мысль: «Ну почему? В этом, ютубе там пускай посмотрят, там даже есть песня, «Когда еврейское казачество восстало». «Это далеко не еврейское казачество», парировал руководитель донецких террористов, не желая сводить свою мысль к шутке, «а жалкие представители очень большого и великого народа… казаками точно не правили».
«Думаю, что Тарас Бульба и Тарас Шевченко неоднократно перевернутся в гробах от таких правителей в Украине», – подытожил Захарченко, закончив этим мощным утверждением общение с прессой.
Некоторые российские телеканалы транслировали пресс-конференцию в прямом эфире.
Напомним, что весной прошлого года российский МИД официально назвал выступления пророссийских сепаратистов на Донбассе, поддержанных российскими диверсионными формированиями, «протестами, ставшими реакцией на насилие в отношении всех, кто не согласен с антисемитскими действиями коалиции, которая воцарилась в Киеве».




http://jewishnews.com.ua/ru/publication/zaharchenko_nazval_vlasti_ukraini_zhalkimi_evreyami

Так называемый лидер самопровозглашенной «Донецкой Народной Республики» Александр Захарченко назвал власти Украины «жалкими представителями великого еврейского народа».

«Я не помню, когда предводителями казаков были люди, которые никогда не держали меч в руках», - отметил он во время совместной пресс-конференции с так называемым лидером самопровозглашенной «Луганской Народной Республики» Игорем Плотницким в Донецке, которую транслировал российский телеканал «Россия-24».

По словам Захарченко, что предки украинцев «перевернулись в могилах, если бы увидели, кто руководит Украиной».
23
3 лютого 2015 16:20:51
Брехливе твердження. В сербсько-хорвацькiй вiйнi обидвi сторони здiйснювали етнiчнi чистки та винищення осiб iншої нацiональностi, масовi розстрiли полонених, гвалтування, концентрацiйнi табори. Серби цим найбiльше прославилися, але хорвати також цим займалися.

Українська армiя нiчого подiбного на Донбасi не робить i я вiрю що не буде робити.

Абсолютно правильне твердження.Після операції Шторм декілька хорватських генералів були заарештовані і суджені в Гаазі.При тім що ніяких Гіві чи Захарченків ми з рашки не вицарапаємо.
Це війна,і або ми їх або вони нас.
24
2 лютого 2015 02:12:27
Українським бійцям вдалося утримати Нікішине, попри кількісне переважання наступаючого ворога, і таким чином вдалося запобігти просуванню бойовиків в бік Дебальцева.

Про це повідомив речник штабу АТО Андрій Лисенко в коментарі лб.

Лисенко дибiл. Нашi ранiше контролювали лише третину села (двi вулицi). Росiйськi вiйська понесли дуже великi втрати в боях за це село, але 2 днi тому нашi вiдступили. Зараз Нiкiшiно повнiстю контролюється кацапами.
25
2 лютого 2015 02:02:11
http://www.independent.co.uk/voices/president-putin-is-a-dangerous-psychopath--reason-is-not-going-to-work-with-him-10015896.html

Висновок статтi: Європа першою не розпочала цю бiйку, i ми повиннi чiтко зрозумiти що путiнська Росiя це непередбачувана хулiганська держава



Everyone knows the saying about people who fail to learn the lessons of history being condemned to repeat it. It’s a slight misquotation, but the idea that we should be able to avoid making the same mistakes by studying the past is undeniably attractive.

So what does history tell us about the behaviour of Europe’s biggest country, Russia, which is currently fighting an undeclared war with its neighbour, Ukraine?

I’ll come back to that in a moment but Nato’s secretary general, Jens Stoltenberg, singled out Russia’s military ambitions in a speech on Friday, describing 2014 as “a black year” for European security. He revealed that the alliance recorded more than 400 incursions into foreign airspace by Russian warplanes last year, around four times as many as in 2013. The previous day, British fighters were scrambled to intercept two Russian bombers over the English Channel, an episode that resulted in the Russian ambassador being summoned to the Foreign Office.

Around the time Stoltenberg was giving his assessment of the Russian threat to peace, the reality of the situation in Ukraine was brought home by the shelling of a cultural centre in Donetsk, killing at least six people. In theory, the conflict is between Ukrainian forces and pro-Russian separatists who have declared a breakaway republic, but no one seriously believes that Russia isn’t behind the fighting. More than 5,000 people are believed to have been killed since April yet public attention, which suddenly turned to Ukraine after the shooting down of a Malaysian passenger plane in July last year, is focused elsewhere.

While the terrorist organisation Islamic State (Isis) is responsible for huge numbers of casualties, it has killed far fewer people in Europe than have died in the Ukrainian conflict. It could be argued that the spectacular type of warfare favoured by Isis has actually done the Russian government a favour, deflecting attention with a series of attention-grabbing atrocities. Russia’s tradition of covert warfare is long-established, and some Kremlin officials visibly enjoy the process of repeating denials which are bare-faced lies.

In a repeat of recent history, dead Russian soldiers are once again being returned to their families without any information about where they were killed. The names of more than 260 have been published on a website run by opponents of President Putin, along with a map of eastern Ukraine showing where they died. The Russian government denies involvement but 10 Russian paratroopers were captured in Ukraine in August. The mother of a Russian soldier, whose body was returned with his legs blown off, said he had phoned her to say his unit was being deployed to Donetsk.

When something similar happened during the second Chechen war, the Russian journalist Anna Politkovskaya interviewed bereaved mothers and wrote about what was going on. She was assassinated in Moscow on President Putin’s birthday in 2006, a month or so before the Russian spy Alexander Litvinenko was murdered in London. At a public inquiry last week, Litvinenko’s death was described as “an act of nuclear terrorism on the streets of a major city”. Ben Emmerson, the QC representing Mr Litvinenko’s widow, said the trail led directly to Putin and called for him to be “unmasked by this inquiry as a common criminal dressed up as a head of state”.

This is a staggering statement. Some commentators are reluctant to accept it, arguing that Putin genuinely feels under threat from Nato; Greece’s inexperienced new government, led by the coalition of left-wing parties known as Syriza, is making friendly overtures towards Russia. No one wants a new cold war but the evidence suggests they’re making a mistake of epic proportions: what European leaders are dealing with here is  classic psychopathic behaviour. Putin displays a complete absence of empathy and is painfully thin-skinned; he found being mocked by the punk band Pussy Riot so intolerable that two of the women ended up in penal colonies. Even more alarming is his lack of fear and enjoyment of risk, which means he enjoys baiting people he sees as opponents.

All of this brings me back to the problem with learning from history. The leader-as-psychopath is far from unusual: Saddam Hussein displayed similar characteristics, although a closer parallel in this instance is Stalin. The question is what to do about it, and it would help if people who make excuses for Putin stopped fooling themselves about how dangerous he is. I’ve believed this ever since the assassination of Politkovskaya, whom I knew slightly, and I’ve watched the evidence accumulate: at least 29 journalists have been murdered in direct connection with their work since Putin came to power: opponents have had their assets seized and been sent to harsh prisons in Siberia; neighbouring countries live in fear of cyber-attacks, such as the one on Estonia in 2007, or military invasion.

The Conservative MP Rory Stewart, who chairs the Defence Select Committee, described last week’s incident over the Channel as “a symptom of a much bigger pattern which means we got Russia wrong”. I think it’s more accurate to say that world leaders got Putin wrong, treating him as an authoritarian who would nevertheless keep his behaviour within recognisable boundaries. Remember when George W Bush gave him the affectionate nickname Pootie-Poot? If history teaches us anything, it is that treating unstable psychopaths as if they are normal, reasonable people doesn’t work.

Psychopaths love attention, so allowing Putin to host big sporting events such as the Winter Olympics and the World Cup is a mistake. They like to feel important, so he shouldn’t be invited to attend summits with other world leaders. His behaviour is escalating as economic sanctions start to bite, which is why he is sending military aircraft to test the air defences of other countries. He isn’t going to give up power of his own accord, which means that keeping open  back-channels to people around him is vital. Europe didn’t pick this fight, but we should be in no doubt that Russia under Putin is an unpredictable rogue state.
26
1 лютого 2015 18:30:52
В Українi нема вибору як озброюватися i розраховувати на захiднi санкцiї. Одне без другого не обiйдеться. Ось Iзраїль живе десятилiттями з крейзанутими сусiдами i нiчого.
27
1 лютого 2015 18:13:36
мдя... По сравнению с Ярчуком Тымчук эталон истины и профессионализма...

мля ну на кого этот гон рассчитан? :(

Та тут на форумi є декiлька iдiотiв  якi всерьоз сприймають Ярчука. Ось на них i розраховано.
28
1 лютого 2015 18:09:21
Так Порошенко буде кричати про "перемiр'я" i мабуть що погодиться на ревiзiю Мiнських домовленостей. На це i розраховує Путiн. Вiн баче слабодухiсть Порошенкa i хоче продавити новий договорняк, але на бiльш зручнiший для себе умов.
30
1 лютого 2015 17:29:04
Тут ще хтось є хто вiрить мiнстецю вiд Ярчука? LifeNews по українськи. Вдаримо по кацапськiй пропагандi такою самою дурною пропагандою!
31
1 лютого 2015 15:04:20
Бо дибилы. Даже из наявной армии в 232 тысячи воюет тысяч 30 максимум. А увеличить армию до 280 тысяч-воевать все равно будут те же 30 тысяч. И дело даже не в танках и ПТУРах.

Ця сама ж проблема була i в Росiї пiд час 2-ї чеченської вiйни. При офiцiйнiй кiлькостi армiї понад мiльйон чоловiк, кацапам вдалося з великим трудом нашкрябати 100,000 для вiйськових дiй.

Тому коли я чую про те що Росiя може застосувати проти України 150 тис. армiю, менi смiятися хочеться. Максимум вони 70-80 тис. зможуть зiбрати для наступу, не бiльше.
32
1 лютого 2015 11:45:04
Антон Шеховцов та iншi дослiдники правого-радикалiзму пишуть що фотографiя реальна. Вони її бачили на офiцiйнiй сторiнцi "Азова" ще до того як "Звезда" помiтила. Воно i не дивно адже їхнiй керiвник, "бiлий вождь" Бiлецький проповiдує вiдвертi нео-нациськi погляди.

У мене тверде переконання що Азов це ефесбешнi провокатори яких мабуть що ведуть "вслiпу". Росiя тратить  багато мiлiонiв долларiв на Заходi щоб переконати усiх в тому що в Українi правлять "нацисти". "Азов" їм допомагає з усiх сил.

Майже кожна друга захiдна публiкацiя про Україну згадує "Азов". У пересiчного захiдного обивателя може скластися думка що все це стосується усiєї української армiї. Статтi та репортажi про "Азов" з нациськими салютами i т.п. особливо часто з'являються тодi коли мова заходить про посилення санкцiй. "Азов" дуже сильно допомагає Росiї iнформацiйно.

Особливо захiдна преса хвилюється через декiлькох європейських неoнацi якi воюють в "Азовi". Вони бояться що додому можуть повернутися новi "Брейвiкi". Також дуже пiдозрiлим є участь в складi "Азову" ряду росiйських нацiоналiстiв якi не вважають українцiв за окремий народ, але якi ненавидять Путiна за союз з Кадировим. Я не сумнiваюсь що принаймнi кожен другий з них є агентом ФСБ.

У своїх iнтерв'ю захiднiй пресi "азовцi" не приховують того що пiсля вiйни вони хочуть йти на Київ та здiйснити "соцiал-нацiоналiстичну революцiю" створивши "нацiократичну" диктатуру на чолi зi своїм "Бiлим Вождем". Я навангую що цi темнi типи ще багато проблем Українi створять.
33
1 лютого 2015 02:03:20
"Нам перемирие не нужно. Сегодня я был на окраине Углегорска, сейчас в Дебальцево, дважды ездил по трассе М-103. Никакого окружения нет. Все командование АТО находится здесь, с войсками, и мы сражаемся за каждую пядь украинской земли" - представитель МВД в штабе АТО, замначальника УВД Донецкой области Илья Кива

"Цензор.Нет" связался с Ильей Кивой - представителем МВД в штабе АТО, заместителем начальника УВД Донецкой области.

С Ильей я познакомился в мае - когда принимал участие в планировании операции по защите западных районов Донецкой области от нападений террористов. Наши войска заняли блок-посты, а отряды добровольцев "Правого сектора" и батальона "Днепр" взяли 11 мая под охрану все административные здания. Илья шел в первой волне добровольцев. С тех пор Кива прекрасно зарекомендовал себя на войне. В секторе "М" он наладил взаимодействие с армейским командованием и занимался вопросами охраны тыла, разведкой, борьбой с диверсантами, занялся формированием новых разведподразделений .

В результате Арсен Аваков назначил Киву заместителем начальника УВД Донецкой области, и представителем МВД в штабе АТО. Сейчас Кива находится в самой горячей точке фронта - в Дебальцево, и лично координирует и управляет действиями подразделений МВД и Нацгвардии в районе Дебальцево.

Я доверяю оценкам Ильи. Вот комментарий Ильи Кивы:

"Сегодня я сам был на окраине Углегорска, чтобы оказать помощь группе наших бойцов, которые остались отрезанными от своих в городе. Группа получила безопасный маршрут, все 72 бойца из состава противотанковой батареи ВСУ и спецроты МВД "Свитязь" под командованием командира "Свитязя" Александра Фацевича. По позициям противника был нанесен удар артиллерии, и под грохот наших орудий весь отряд скрытно, по балке вышел с северной окраины Углегорска - противник наш отход не заметил - их прижали к земле. Вышли все с оружием, настроение бодрое, сейчас их расселяю, организовываем условия для отдыха и восстановления.

Ожесточенные бои под Дебальцево продолжаются. Это война - и у нас здесь не только победы, но и поражения, потому что россияне сосредоточили крупные силы.


Никакого окружения наших войск в Дебальцево нет, я сегодня дважды проезжал по трассе М-103. Да, противник часто бьет по дороге артиллерией, но не прицельно, а по площади. Я сопровождал большие колонны, и нас вообще никто не обстреливал.

Командование АТО находится здесь, в районе Дебальцево, штаб работает нормально, есть устойчивая связь со всеми подразделениями. Подвоз снабжения осуществляется. Да, боевые действия ведутся безостановочно, и у разных подразделений возникают проблемы. Но они решаются.

Окраина Углегорска - выезд из города к Дебальцево находится под нашим контролем.

Наши войска ведут активные боевые действия. Артиллерия не стоит без работы, ведется постоянный огонь по выявленным целям.

Наши войска проводят контратаки.

Обстановка тяжелая, потому что враг силен, и атакует со всех сторон. Но поверьте, здесь, несмотря на то, что все знают о большой опасности, никто не собирается драпать или сдаваться. Мы отвечаем ударом на удар, и сражаемся с российскими агрессорами за каждую пядь нашей украинской земли.

Я владею обстановкой, поскольку нахожусь здесь постоянно, и езжу по всему району сражения. Ни одно из наших подразделений не потеряло боеспособность. Потери есть, но наши бойцы видят как перед нашими укреплениями враг теряет в десять раз больше своих солдат, мы видим как эффективно работает по целям наша артиллерия.

Нам никакие перемирия не нужны, мы хотим уничтожить российских оккупантов и предателей-наемников".
34
1 лютого 2015 01:44:56
"Сепаратист" з Iжевська скаржиться на великi втрати. Цiкаве вiдео американського телеканалу.

http://www.nbcnews.com/storyline/ukraine-crisis/rebels-suffer-heavy-losses-battle-ukraines-debaltseve-n296841
35
1 лютого 2015 01:29:58
Бiльш на село схоже. Росiйськi вiйська знаходяться пiвтора кiлометра вiд Дебальцево, так що може це якiсь околицi.

Кто был в Дебальцево? Похоже на правду?
36
31 січня 2015 22:06:56
Не вiрю. Схоже на фейк. Є багато даних про те як нашi стрiляють на випередження.

Лысенко на 112-м говорит, нашим можно пулять по рашатанку только если он уже разворачивается и готовится стрелять. Пипец! Что это за клоунада предательство на высшем уровне? Минские угоды уже все, террористы свалили с переговоров, все равно минские угоды?
37
31 січня 2015 12:16:31
В твітері таке запостили, але в мене в фейсбуку такого поста від Семенченка не видно

Семенченко пiдарас. Про таке писати можна лише з 12-год затримкою. Добре що йому хтось сказав i вiн свiй допис стер.
38
31 січня 2015 11:48:32
Щось подiбне трапилося в Луганську в липнi. Тодi одна мiна попала в машину з росiйськими "добровольцями" та вiдправила 20 осiб до праотцiв. El-murid про це писав.
39
31 січня 2015 11:44:06
"Ратибор" це росiйськi мацiоналiсти/неонацисти. В принципi Путiну це вигiдно - утилiзовує на Донбасi нацикiв якi ранiше ходили по Москвi кричали "ебать Кавказ" i зiги кидали.
40
30 січня 2015 12:03:23
З ватного ресурсу. Досить толково написано.

el-murid
Дебальцево. 30 января

Обе стороны войны на Донбассе имеют прямо противоположные точки зрения на результаты вчерашнего дня и на дальнейшие перспективы. Российские СМИ и руководство ДНР говорят о том, что Дебальцевский котел закрыт и предлагают украинским военным сдаваться, противоположная сторона опровергает все. И с той, и с другой стороны приводятся довольно неправдоподобные цифры потерь противника.


В целом можно сказать, что обе стороны стараются несколько приукрасить с пользой для себя происходящее. Говорить о котле, безусловно, очень рано. Сложная топография местности с немалым количеством высот, изрезанная балками и насыщенная, как и весь Донбасс, небольшими населенными пунктами, привела к тому, что боевые порядки воюющих сторон серьезно перемешались. Наступающие в таких условиях вынуждены дробить свои тактические группы, и зачастую действют в составе взвода, полувзвода, а то и отделения.

Стоит отметить, что все новости вчера приходили с горловского направления - удары на северном фасе выступа и на само Дебальцево почти прекратились. Достигнут предел наступательных возможностей с востока. Большую часть усилий ополчение тратит на недопущение подхода подкреплений ВСУ и на оборону уже захваченных участков. Киевские войска действуют единственно верно в складывающейся обстановке - по возможности контратакуют, вынуждая наступающих терять темп и переходить к обороне.

Говорить о котле пока точно рано - несмотря на то, что дорога Дебальцево-Артемовск проходит практически по зоне боевых действий, по ней перемещение происходит пока вполне свободно. Так же было летом с дорогой Шахтерск-Торез-Снежное-Красный Луч у ополчения, когда она закрывалась на несколько часов, но движение по ней не прекращалось. Говоря иначе, Дебальцево не окружено не только тактически, но и оперативно.

Заявления Захарченко и сообщения российских СМИ, скорее всего, играют роль психологического прессинга.
Жители Украины продолжают следить за новостями из российских источников, так как доверие к правдивости новостей от собственных не слишком велико. В такой обстановке призывы сложить оружие и сдаваться могут сработать - по крайней мере, на тех, кто не видит смысла для себя умирать за непонятные ему цели и идеалы.

Деморализующие сообщения из дебальцевской зоны работают довольно успешно - по украинским соцсетям заметна волна неуверенности и даже паники. Добавляют ее репортажи украинских СМИ из Артемовска, куда свозят раненых. Ранее пункт сортировки и первой помощи находился в Чернухино, теперь его пришлось перемещать в Артемовск, что сразу же сказалось на количестве прибывающих машин скорой помощи.

Тем не менее, пока ситуация продолжает находиться в неопределенном состоянии. Наступление сбавило темп, перенос его на действия горловской группировки помогает занявшим предместья Дебальцево отрядам ополчения провести перегруппировку и пополнение. Возможно, что сегодня или завтра боевые действия в самом Дебальцево возобновятся.

Замысел командования ВСН на создание общего котла, скорее всего, носит сугубо пропагандистский характер - сил на то, чтобы ликвидировать почти десять тысяч боевиков ВСУ и Нацгвардии внутри котла у него нет, а кроме того, нужно будет отбивать атаки деблокирующей группировки, которая накапливается в том же Артемовске.

Видимо, вполне приемлемой задачей будет взятие самого Дебальцево и оттеснение ВСУ на 5-7 километров от него.

Стратегически это никак не изменит общую картину, однако позволит раскрыть прямую дорогу между Донецком и Луганском и даст вполне приличный пропагандистский эффект. Война во многом медийная, поэтому значение картинки в ней велико. Рассчитывать на больший результат очень сомнительно - без помощи отпускников наступление и без того практически захлебывается. Вчерашнее заявление украинских военных, что они не вступали в бой с российскими военнослужащими, интерпретируется в российских СМИ, как подтверждение тому, что российских войск на Донбассе нет, хотя украинские генералы на самом деле лишь подтверили, что все наступательные действия ведут исключительно ополченцы.

Повна версія