Урфин,  4 квітня 2017 23:01:08

Недалеко от Донецка расположен небольшой городок Красногоровка.
Территорию города контролируют силы Киева, однако граница с сепаратистами находится всего в трех километрах.
Весь город покрыт шрамами войны: окна выбиты, крыши разрушены, стены избиты пулями. Слышны звуки выстрелов и артиллерии, город кишит солдатами.

все вірно - саме "кішить". Солдат ЗСУ там чи не більше ніж мешканців
ти був в сірій зоні хоч раз? як побуваєш - приходь, продовжимо

Svitlana Bykova,  4 квітня 2017 21:52:16

проституція в красногоровці (і далеко не тільки там) - це панове, не згвалтування, а хороший хліб і висока конкуренція. В сірій зоні лише за офіційними підрахунками працює близько 25 тисяч працівниць сексу.
Запитайтеся в будь-кого, хто там служить

Ладно, я понял, прекращаю дискуссию. Вижу, что статью опубликовали осознанно. Очень жаль.

Урфин,  4 квітня 2017 22:44:27

что "солдаты на КПП находятся в постоянном поиске несовершеннолетних девочек".

ДЕБІЛЕ - мова про кп батальйона восток
то ти їх захищаєш, так? 
ти сепар? образився за своїх рєбят?

доповідь любий

Оскорбление пропущу. Смотрим страницу 4 пдф документа.

Près de Donetsk, justement, se trouve la petite ville de
Krasnohorivka, sur le territoire contrôlé par les forces
de  Kiev,  à  trois  kilomètres  des  lignes  séparatistes.
Vitres brisées, toits défoncés, impacts de balles : ici,
les  traces  de  la  guerre  sont  visibles  partout.  Au  loin,
des sifflements, des tirs se font entendre. Ici, les soldats
sont chez eux.
Недалеко от Донецка расположен небольшой городок Красногоровка.
Территорию города контролируют силы Киева, однако граница с сепаратистами находится всего в трех километрах.
Весь город покрыт шрамами войны: окна выбиты, крыши разрушены, стены избиты пулями. Слышны звуки выстрелов и артиллерии, город кишит солдатами. Здесь солдаты чувствуют себя как дома.

Ну ладно, "кишит" выдает симпатии переводчика, но на странице 5 идет абзац из предыдущенго поста про Женю и подруг.
Никакого упоминания о батальоне "Восток" в этом абзаце я не вижу. Напротив, вижу, что городок контролируется "силами Киева". Именно на эти КПП и ходят девочки, по мнению авторов статьи.
И только потом идет текст про Илью Богданова.

Près d’une autre école du village, nous croisons Génia, 16 ans. En tirant fort sur sa cigarette, capuche rose sur ses cheveux décolorés et maquillage déjà soutenu, elle se défend de faire partie de « ces filles qui vont voir les
soldats ». Pour désigner des échanges sexuels, tarifés ou  pas,  elle  parle  de  «fausses  histoires  d’amour »
entre  les  militaires  et  des  filles  du  coin,  mais  «  ne veut  pas  être  mêlée  à  ça  ». Entre  deux  bouffées,
elle  finit  par  lâcher  qu’au  moins  trois  de  ses  amies « fréquentent » des soldats. Génia ajoute qu’elle a eu
vent d’une « vingtaine » d’autres relations des filles de son  âge  qui  se  sont  rendues  aux  check-points  pour  y « rencontrer » ces soldats en recherche constante « de filles mineures »

А че этот кусочек не опубликовали? И гордый заголовок Prostitution de mineures (детская проституция) переведено как ПРОСТИТУЦИЯ ИЗ БЕДНОСТИ?

И про Женю 16 лет с обесцвеченными волосами и сигаретой, которая рассказывает о том, что ее три несовершеннолетние подруги таскаются на КПП к солдатам, но она сама не такая и т. д...

Это, конечно, заслуживающий доверия источник - анонимная малолетка. Надо дать ей высказаться, авось и в отчет ООН попадет, что "солдаты на КПП находятся в постоянном поиске несовершеннолетних девочек".

2 Alisa Боюсь, после такого первоисточника можно только гадливо поморщится. Тем более, что основная информация приведена без доказательств. Свидетельства по скайпу без медєкспертизы и следственных действий дает человеку определенный эмоциональный заряд. Любой поверит, что сепары и не на такое способны. А далее идет уже материал про добробаты и СБУ, типа, обое рабое.

2 Francaise Было бы неплохо... Хоть что-то.

зараз ще знайомим французам кину, хай співвітчизникам мозок вправлять трохи

киньте, але воно вже пішло-поїхало...
І італійцям доведеться мізки вправляти
Ех...

Уровень жестокости насильственных действий, совершенных против женщин и мужчин с весны 2014 до лета 2015 года, порой просто шокирует.

Акты сексуального насилия, совершаемого в истерзанной войной Украине, варьируются от запугивания и принудительного обнажения до калечащего поражения гениталий электрическим током и изнасилований.

У авторов отчета "Невысказанная боль" есть показания двух женщин, которым прокололи отверткой грудь, и мужчины, которого анально изнасиловали дрелью.

Согласно исследованию, проведенному Zero Impunity, а также первым опубликованным отчетам по этой теме, такие акты насилия чаще всего случаются в незаконных центрах заключения, которые размещаются в бывших тюрьмах, военных или административных зданиях, на конфискованных заводах, в бывших школах или просто подвалах.
Анкеты жертв очень разные. От участников сражений и открытых членов оппозиции до просто подозреваемых в скрытой симпатии к противоположной стороне.
Журналисты также являются мишенью, наравне с этническими, религиозными и сексуальными меньшинствами.
Некоторые из заключенных – простые люди, оказавшиеся не в том месте не в то время.
що тут вас обурило? будь ласка, не соромьтеся. Бо здається, що ви або самі читали по діагоналі, або намагаєтесь тут втирати, що сепари на окупованих територіях такого не робили

Прочел всю статью. Дал себе труд отыскать оригинал и прочесть. Хотел бы узнать - читали ли в редакции оригинал перед публикацией перевода пересказа?
На несоответствия в переводе и общий тон статьи я указал в предыдущих постах.
Статья написана так, будто правительство Украины и сепаратисты - равнозначные стороны конфликта, роль РФ отмечается походя.
Очень огорчен, что УП, давним читателем которой я являюсь уже лет 15, опубликовала это на своем ресурсе.
На мой взгляд, лучше эту статью было не публиковать вовсе. Ведь публикация подобного на одном из ведущих украинских ресурсов как-бы легитимизирует информацию.

Dans ce quasi-désert judiciaire, une seule lueur d’optimisme à l’horizon, celle de la justice internationale.
В этой пустыне справедливости правовой квази-пустыне на горизонте маячит лишь слабое подобие надежды горит одинокий огонек оптимизма: надежда на международное правосудие.

Урфин,  4 квітня 2017 19:52:52

2 Alisa Насколько я понял, французский оригинал в редакции не читали. Доверились русскому пересказу переводу

мне кажется, даже русский пересказ не читали
даже по диагонали

Очевидно...
2 Тарас Булька Понятия не имею...

Dans  les  Républiques  populaires  de  Donetsk  (RPD) et  de  Lougansk  (RPL),  les  structures  ukrainiennes n’opèrent  plus  et  ont  progressivement  fait  place  à une  justice  parallèle,  déficitaire  en  personnel,  sous-financée  et  opaque.  Un  chaos  qui  explique  pour certains  activistes  le  fait  que  ces  violences,  même  si elles ont été perpétrées des deux côtés de la ligne de front,  auraient  été  plus  nombreuses  côté  séparatiste  :«  Le  territoire  n’est  contrôlé  que  par  les  armes  et les criminels, alors que côté Kiev, il y a quand même toujours  eu  un  État  et  des  procureurs.
В "Донецкой и Луганской народных республиках" украинские структуры и администрация уже не действуют. Их постепенно заменила параллельная система правосудия, которой не хватает квалифицированного персонала, финансирования и прозрачности.
Для многих активистов это объясняет, почему несмотря на то, что сексуальные преступления совершаются по обе стороны фронта, создается впечатление, что на стороне сепаратистов их все-таки больше.
"С начала конфликта территории сепаратистов контролируются с помощью оружия и криминальных структур, а на украинских территориях, контролируемых властями, все еще же существует действующая государственная система и работают прокуратуры.
 

В прекрасной статье фейковые недореспублики подаются как всамделишние государства, которым, видете ли, не хватает персонала,  прозрачности и финансирования.
А на контролируемой территории ВСЕ ЕЩЕ существует государственная система и работают прокуратуры.
Тыц-пыздыц.

2 Тарас Булька Вот я и говорю - лучше вообще такое не публиковать, чем поучаствовать в антиукраинской провокации.
Вся статья написана так, что у читателя складывается впечатление о внутриукраинском конфликте, где сепаратисты Донецка противостоят власти в Киеве.
Более того, прямо указывается, что положение на контролируемой правительством территории немногим лучше

Et dans les régions contrôlées par Kiev ? L’impunité
est  moindre,  mais  le  pouvoir  n’est  pas  vraiment  en
mesure d’offrir aux survivantes de réelles perspectives
de  justice.  Surtout  quand  les  bourreaux  sont  leurs
propres   compatriotes.
А что насчет территорий, которые контролирует Киев?
В этих зонах уровень безнаказанности ниже, но власти все еще не в состоянии предложить пострадавшим реальное правосудие, особенно в тех случаях, когда виновные лица оказываются частью вооруженных сил Украины.

Когда человек читает статью и не разбирается в наших реалиях он видит в одном предложении, что насиловали русский, чеченцы и украинцы - эдакий интернационал ублюдков, которые одним мирром мазаны.
Напомню, даже я с трудом добрался до полного текста статьи в оригинале - в основном идет распространение отрывков со ссылкой на платную подписку.

2 Alisa Насколько я понял, французский оригинал в редакции не читали. Доверились русскому пересказу переводу

Vadim,  révolté  par  l’annexion  de  la  Crimée  par  les Russes,  rejoint  le  front  comme  volontaire  au  début
de  l’été  2014.  Après  un  court  séjour  dans  une  unité « trop violente », il s’enrôle à  Aïdar, un bataillon pro-Kiev à la réputation sulfureuse, accusé d’exactions et  crimes  de  guerre  par  Amnesty  International.  À  ce moment-là,  les  bataillons  de  volontaires  constituent l’essentiel  de  la  défense  ukrainienne,  bien  plus  quel’armée  régulière,  sous-équipée,  en  sous-effectif  et corrompue.

Вадим, который был взбешен аннексией Крыма Россией, в начале лета 2014 года пошел воевать добровольцем. После короткого пребывания в другом "очень жестоком" подразделении, он присоединился к "Айдару" – украинскому волонтерскому батальону с плохой испорченной репутацией, который организация Amnesty  International обвиняет в военных преступлениях.

На тот момент такие подразделения добровольческие батальоны играли более важную роль для защиты Украины, чем неорганизованная, недоукомплектованна я и коррумпированная регулярная армия.

Замечательная статья, правда?
Украинский волонтерский батальон с испорченной репутацией и такие подразделения играли более важную роль в украинской обороне.
Браво, доверяем и дальше кацапскому пересказу.

Наконец, французский оригинал.
Ссылка на чтение пдф-ки в окне
http://www.lesinsoumis.eu/mediapart-ukraine-viols-violences-sexuelles-armes-de-guerre-28-mars-2017-ilione-schultz-marie-alix-detrie-maria-varenikova/

Ссылка на саму пдф-ку
http://www.lesinsoumis.eu/wp-content/uploads/2017/03/article_677666.pdf

9 страниц с картинками, лениво копировать. Если что, пдф-ку скачал.

На французском форуме разгоняется вот этот отрывок:

La femme est devenue un otage dans ce monde de conflits. Cette journaliste de 22 ans témoigne, son reportage était dérangeant pour les acteurs, elle raconte :

Deux semaines ont presque passé quand un matin, elle se réveille sans bandeau sur les yeux. Des gardes viennent la chercher. Ils l’emmènent dans une chambre qu’elle ne connaît pas. Au centre, un matelas. Un des chefs est là, allongé. Les soldats la jettent dans la pièce : « Tiens, voilà une femme pour ton divertissement. » Léna les supplie de ne pas la toucher. Inutile. Ils s’y mettent à trois ou quatre pour la déshabiller : « Et puis ils ont commencé à me violer. D’abord les hommes en noir, les chefs. Puis les hommes en vert. » De l’autre côté de l’écran, Léna s’arrête, avale une gorgée d’eau, puis prend une grande respiration. Quand elle reprend, son récit devient plus saccadé. « Sur la journée, au moins huit ont fait ça. Plusieurs fois, j’ai perdu connaissance. Ils me balançaient des seaux d’eau froide au visage pour me réveiller. »

Прошло почти две недели, когда однажды утром Лена проснулась без повязки на глазах. Несколько охранников отвели ее в комнату, которой она раньше не видела.

В центре комнаты на полу лежал матрас, на нем, развалившись, сидел один из начальников. Солдаты втолкнули ее в комнату.
"Вот тебе женщина для развлечений", – сказали они.

Лена умоляла не трогать ее, но безрезультатно. Трое или четверо солдат начали снимать с нее одежду.

"Потея, они начали меня насиловать. Сначала были мужчины в черном – начальники. Затем мужчины в зеленом", – вспоминает она.

По ту сторону экрана Лена замолкает, делает глоток воды. Сделав глубокий вдох, она снова начинает говорить, ее голос запинается:

"В тот день было не менее восьми мужчин. Я теряла сознание несколько раз. Чтобы привести меня в чувства, – они выливали на меня ведро холодной воды".

Les hommes en noir sont, d’après elle, des Russes et des Tchétchènes, dont elle reconnaît l’accent. En uniforme vert, des Ukrainiens. « Ils rentraient, ils sortaient, ils me soufflaient de la fumée de cannabis au visage pour me réveiller. Ils rigolaient, écoutaient de la musique… » Lassés, ses violeurs finissent par l’abandonner, à moitié nue, son corps meurtri étalé sur le sol froid de la salle vide. Ils lui apportent de la nourriture, qu’elle ne mange pas, et des vêtements, qu’elle ne met pas. Quand ils la reconduisent dans sa chambre, le soleil s’est couché. Léna est libérée le lendemain.
Лена считает, что мужчины в черном были русскими или чеченцами, судя по акценту. В зеленом были украинцы.

"Они приходили и уходили. Они выдували дым марихуаны мне в лицо, чтобы я пришла в себя. Все это время они смеялись и слушали музыку".

Когда все закончилось, насильники оставили девушку одну в комнате. Она не двигалась, ее изувеченное полураздетое тело лежало на холодном полу. Ей принесли еду, которую она не ела, и одежду, которую она не надевала. Когда ее привели обратно в камеру, солнце уже село.

На следующий день Лену отпустили.
 

https://www.forumfr.com/sujet731061-viols-en-ukraine.html

Nelle Repubbliche popolari autoproclamate di Donetsk (Rpd) e di Luhansk (Rpl), le strutture ucraine non sono più operative e hanno progressivamente lasciato il posto a una giustizia parallela, carente di personale, sottofinanziata e opaca. Un caos che, per alcuni attivisti, spiega il fatto che queste violenze, benché perpetrate da entrambi i lati della linea del fronte, sarebbero state più numerose nell’area separatista. “Il territorio è controllato soltanto dalle armi e dai criminali, mentre in Ucraina è comunque rimasto uno stato, una magistratura. Laggiù le torture, violenze sessuali comprese, sono state parte di una politica mirante a minacciare la popolazione”, spiega Volodymyr Ščerbačenko, coordinatore del rapporto Dolore silenzioso. La nostra domanda di entrare in Rpd e in Rpl ai fini di questa inchiesta è stata respinta senza spiegazioni ulteriori.

Circostanze attenuanti
E nelle zone controllate da Kiev? L’impunità è minore, ma il potere non è realmente in grado di offrire concrete prospettive di giustizia alle sopravvissute. Soprattutto quando gli aguzzini sono i suoi uomini. È il caso dello stupratore di Anna, diciassette anni.

La ragazza, carnagione cristallina e lunghi capelli biondi, si sente tradita. Ci incontriamo al riparo dalla pioggia in una macchina parcheggiata davanti alla sua residenza studentesca, nella periferia industriale di Kiev. Anna continua a non capire la sentenza pronunciata da un giudice di Ivankiv, una città nella regione di Kiev. Due anni di libertà vigilata e cento euro di multa per uno stupro con sodomia. Poiché per la legge ucraina la sodomia non è considerata uno stupro, la pena prevista dal codice penale è da 3 a 7 anni di carcere, contro quella da 7 a 12 anni per uno stupro su minore. L’uomo in questione, un militare appartenente a un’unità di protezione delle frontiere, all’epoca dei fatti si trovava in caserma a Mlačivka (il paese d’origine di Anna, un centinaio di chilometri a nord di Kiev) ma aveva partecipato ai combattimenti nell’est. Nel verdetto del 10 giugno 2016, tra le circostanze attenuanti si legge: “Partecipazione alle operazioni antiterroristiche nell’Est” (il nome dato da Kiev per indicare il conflitto nell’est). Una decisione in forma di ius primae noctis accordato a uomini che Kiev considera eroi.

“Lo spirito nazionalista è molto forte in Ucraina”, afferma Simon Papuashvili, coordinatore di progetto della ong Partenariato internazionale per i diritti umani. “In situazioni come questa, in cui il paese è attaccato da una nazione vicina, quelli che difendono la patria sono visti come eroi”.

La procura è ricorsa in appello, ma la decisione finale ha confermato i due anni di libertà vigilata, mentre la multa è passata a 3.500 euro di danni. La famiglia di Anna vorrebbe trovare la forza per contestare anche questa decisione. “Siamo esausti, mia figlia non ne può più di questa vicenda giudiziaria”, ci confida la madre all’inizio di marzo. Interpellato il 13 ottobre 2016, il giudice che ha pronunciato la controversa sentenza non ha voluto commentare la sua decisione.

E le autorità di Kiev – che a febbraio del 2016 hanno comunque adottato un piano d’azione nazionale per rafforzare la protezione e la tutela delle donne nel conflitto – non sembrano più severe quando i crimini avvengono nella zona di conflitto. Le statistiche fornite nel novembre 2016 dall’ufficio del procuratore generale parlano da sole: sono state avviate soltanto sette inchieste per violenze sessuali legate al conflitto, tre delle quali poi chiuse per mancanza di prove. Da parte sua, la coalizione di ong Giustizia per la pace nel Donbass ha identificato più di 200 vittime.

Sollecitato in questo senso, l’ufficio del procuratore generale ha confermato che il 7 febbraio 2017 è stata avviata una nuova inchiesta preliminare, in particolare per stupro, nei confronti di “un soldato dell’unità C”.

Potrebbe darsi che le autorità ucraine non siano interessate a indagare ulteriormente? In realtà, sembra che siano coinvolti anche i loro servizi segreti. È in ogni caso quanto risulta dalla testimonianza da noi raccolta di un ex prigioniero passato dalle celle dell’Sbu (il servizio di informazioni ucraino). Il recente rapporto dell’Onu segnala inoltre che violenze sessuali sono state “spesso perpetrate contro individui, soprattutto uomini, detenuti dai servizi di sicurezza ucraini (Sbu) e dai battaglioni di volontari”. Dall’altro lato della linea del fronte, i servizi segreti – russi in particolare – non sono da meno, come ci ha confermato un ex prigioniero dei separatisti evocando la presenza di “membri dell’Fsb” nel comando di questo luogo in cui “avvenivano violenze sessuali” e si “sfruttavano prostitute”.

Le probabilità di arrivare a un processo sono molto basse, tanto più che i tempi sono estremamente lunghi

In questa sorta di deserto giudiziario, si intravede un unico spiraglio di ottimismo: quello della giustizia internazionale. È la speranza di Alisa, giovane regista di documentari violentata a Kramatorsk tre anni fa da un uomo che si è presentato come un ex ufficiale russo, da noi incontrata il 9 ottobre scorso a Kiev, nel suo appartamento.

Alisa, con un coraggio raro nell’Ucraina di oggi, vuole che tutti sappiano. La giovane donna potrebbe rivolgersi alla Corte europea dei diritti dell’uomo (Cedu). “Se lo faccio, non è per vendetta personale. È piuttosto per tutte le altre ragazze come me”, assicura. Sui tremila procedimenti per violazioni dei diritti umani attualmente in corso presso la Cedu per l’Ucraina, nessuno riguarda le violenze sessuali. Alisa potrebbe essere la prima. La Corte non ha il potere di arrestare i colpevoli, ma le vittime possono ottenere un risarcimento. La Corte penale internazionale (Cpi) è l’unica che possa condannare dei criminali di guerra quando non possono essere giudicati nei rispettivi paesi. Alisa giura che un grande processo internazionale “è l’unica risorsa”.

Che sia l’unica non c’è dubbio, visto lo stato della giustizia in Ucraina e l’impossibilità per le autorità di accedere alla zone sotto il controllo dei separatisti. Che poi sia anche efficace resta da verificare. Anche se l’Ucraina non è ancora firmataria dello Statuto di Roma, la Cpi ha comunque la competenza per indagare sui crimini all’interno del paese, inclusi i territori separatisti, indipendentemente dalla nazionalità dei presunti responsabili. In questa prospettiva, diversi attivisti stanno raccogliendo da mesi le testimonianze di vittime di violenze sessuali e hanno cominciato a trasmetterle alla Cpi. Quest’ultima, in una mail datata 9 marzo 2017, afferma che in questa fase non è ancora in grado di “arrivare a conclusioni basate sui fatti per quanto riguarda il caso che gli è stato riferito”.

Le probabilità di arrivare a un processo sono molto basse, tanto più che i tempi sono estremamente lunghi – circa una decina d’anni come minimo fino a un eventuale processo. “Ci vorrà molto tempo, forse uno o due decenni. Se tutto va bene, potremmo ottenere un mandato d’arresto contro Vladimir Putin per crimini di guerra e crimini contro l’umanità”, afferma con entusiasmo Simon Papuashvili, che ha già fatto arrivare alla Corte circa 300 casi di torture (non di violenze sessuali) nel quadro del conflitto, e ne sta preparando altri 400. “Ma il problema è che la Russia, in quanto stato che non aderisce alla Cpi, non è obbligata a cooperare con la Corte. Se dei suoi cittadini riceveranno un mandato d’arresto, la Russia probabilmente rifiuterà di consegnarli alla Cpi, che non avrà alcun diritto d’intervenire”.

Secondo Olexandr Pavlichenko, coautore del rapporto Dolore silenzioso, la Russia in ogni caso starebbe già facendo pulizia: sono sempre più numerosi i signori della guerra che scompaiono in “misteriosi omicidi”, a suo avviso “malcelate manovre della Russia per ripulire la memoria”. Teme che entro uno o due anni questi criminali saranno spariti, “e con loro qualunque possibilità di ottenere la verità”.

Alisa non si scoraggia e ha deciso di agire. Per rompere il silenzio sulla violenza, ha allestito uno spettacolo teatrale che è stato messo in scena due volte in Ucraina e una a Berlino. Lei stessa interpreta la propria prigionia, stupro compreso, arrivando a denudarsi sul palco. L’esperienza è intensa, non solo per lei: “Alcuni spettatori piangono mentre recitiamo. A lungo andare, la violenza della nostra guerra diventa statistica. Qui la provano in diretta”.

http://www.internazionale.it/reportage/ilione-schultz/2017/03/28/stupro-guerra-ucraina

Consumato per due anni dal senso di colpa, ripensa a ciò che avrebbe dovuto fare per impedire ciò che ha sentito. Per riscattarsi, pensa che un giorno fornirà alcuni elementi chiave di questa storia – nomi, luoghi, particolari – a un eventuale tribunale internazionale. Una corte di giustizia che dovrà occuparsi non soltanto dei crimini commessi nei luoghi di detenzione. Nell’area di conflitto, in particolare ai checkpoint, le pressioni esercitate sulle donne prendono anche altre forme. Secondo diverse testimonianze da noi raccolte, ai posti di blocco i soldati propongono alle donne di passare in cambio di servizi sessuali.

A febbraio del 2017, un rapporto sulle violenze sessuali in Ucraina dell’Alto commissariato delle Nazioni Unite per i diritti umani riferisce in particolare lo stupro di gruppo subìto da un’abitante di Donetsk, città simbolo della ribellione filorussa, fermata a un posto di blocco dai membri del battaglione separatista Vostok per aver violato il coprifuoco: “È stata portata in macchina in quello che lei ritiene essere un posto di polizia occupato dal battaglione. Per tre ore è stata picchiata con una spranga di ferro e violentata da diversi uomini del battaglione”. La rilasceranno il giorno dopo.

Minorenni e soldati
Proprio vicino a Donetsk c’è la cittadina di Krasnohorivka, a tre chilometri dalle linee nemiche, nel territorio controllato dalle forze di Kiev. Vetri rotti, tetti sfondati, fori di proiettile: i segni della guerra sono visibili ovunque. Da lontano si sentono degli spari. Qui i soldati sono di casa.

È una mattina di metà ottobre del 2016 e un gruppo di volontari è venuto a portare un po’ di allegria agli adolescenti. Un po’ in disparte, la volontaria Elena Kosinova ammette a mezza bocca che in città le donne sono costrette a prostituirsi con i soldati. Si tratta in particolare di “madri abbandonate, dalla vita ormai dura” o di “figlie o donne di ‘cattiva famiglia’, che non cercano necessariamente soldi, ma cibo”. Elena si affretta tuttavia a precisare che questa prostituzione indotta dalla miseria si svolge “senza violenza”.

Nei pressi di un’altra scuola della cittadina incontriamo Genia, 16 anni. Aspirando profonde boccate dalla sua sigaretta, cappuccio rosa sui capelli ossigenati e trucco pesante, nega di essere una di “quelle ragazze che vanno a trovare i soldati”. Per indicare gli scambi sessuali, a pagamento o no, parla di “false storie d’amore” tra i militari e le ragazze del posto, ma “non vuole essere confusa con questo”. Tra un tiro e l’altro, alla fine si lascia sfuggire che almeno tre sue amiche “frequentano” dei soldati. Genia aggiunge che ha sentito parlare di una “ventina” di altre ragazze della sua età che sono andate ai posti di blocco per “incontrare” questi soldati costantemente alla ricerca di “ragazze minorenni”.

In un parco di Kiev incontriamo Ilja Bogdanov, un ex membro dell’Fsb (il servizio segreto russo) passato al nemico ed entrato nel gruppo paramilitare ultranazionalista Pravyi Sektor (Settore destro). A suo avviso, queste derive dipendono dall’alcolismo diffuso al fronte. Si tratta di un’area che l’ex soldato definisce senza peli sulla lingua (in contrasto con il suo aspetto da bravo ragazzo) “pattumiera biologica”, dove ragazze di tredici o quattordici anni bevono con i soldati. E finiscono spesso per “scopare con loro”. Anche se, aggiunge, Ilya, “sono ancora delle bambine”. A sua conoscenza, “i comandanti non dicevano nulla”.

Qui l’unico modo per evitare il rischio di essere stuprata o aggredita sessualmente è non nascere donna

Dal lato ucraino, nelle zone vicine al fronte, nel 2016 soltanto il 30 per cento delle forze di polizia era ancora operativo, secondo il rapporto In search of justice, pubblicato nel 2016 dal Centro per le libertà civili di Kiev. Ma queste ragazze di Krasnohorivka, come la maggior parte delle vittime di violenze sessuali in Ucraina, non pensano di sporgere denuncia: la paura delle rappresaglie e la vergogna hanno la meglio. Le sopravvissute agli stupri erano messe a tacere anche prima dell’inizio del conflitto. “Qui c’è una forte cultura di colpevolizzazione delle vittime: ti dicono che è stata colpa tua, che non dovevi vestirti in quel modo, che non dovevi bere troppo”, accusa Nastya Melnichenko. Nastya, una trentenne che a sua volta ha subìto un’aggressione sessuale alcuni anni fa, nel 2016 ha lanciato sui social network ucraini e russi la campagna #nonhopauradidirlo, per incoraggiare le vittime a parlare. Eppure, la sua constatazione è disperata: “Qui l’unico modo per evitare il rischio di essere stuprata o aggredita sessualmente è non nascere donna”.

Quanto a chi trova il coraggio di rivolgersi alla polizia, presentare la denuncia si trasforma spesso in un incubo. Non soltanto la polizia stessa si rende a volte colpevole di violenze sessuali, ma succede anche che gli ufficiali o i soldati accusati esercitino delle pressioni affinché le vittime ritirino le denunce.

Dal lato separatista, al commissariato nessuno ha fatto nulla per incoraggiare Lena, la giornalista ucraina di cui abbiamo parlato all’inizio, a confidarsi. Benché abbia “fatto appello a tutte le sue forze per descrivere quello che era successo”, viene rimproverata dal luogotenente con un sorriso sprezzante: “Non possiamo fare niente per te”. Quando chiede un telefono per contattare i suoi parenti, ottiene un rifiuto e l’indicazione dell’uscita. Succedeva a Donetsk nella primavera del 2014. Da allora, in queste zone controllate ufficialmente dai ribelli (e ufficiosamente da Mosca), sono stati rilevati ben pochi cambiamenti. Per le vittime di violenze sessuali, la speranza di ottenere giustizia sembra sempre molto debole.

Lena ritiene che gli uomini vestiti di nero siano russi e ucraini, che riconosce dall’accento, e quelli con la divisa verde ucraini. “Entravano, uscivano, mi soffiavano fumo di cannabis in faccia per svegliarmi. Scherzavano, ascoltavano musica…”. Alla fine i suoi violentatori, ormai stanchi, se ne vanno, lasciandola mezza nuda, il corpo martoriato steso sul freddo pavimento della sala vuota. Le portano del cibo, che lei non mangia, e dei vestiti, che non indossa. Quando la riportano nella sua stanza, il sole è tramontato. Lena viene rilasciata il giorno dopo.

Perché hanno aspettato l’ultimo giorno per violentarla? Nella sua mente continua a risuonare la frase pronunciata da uno degli aguzzini: “Mi hanno detto che nessuno voleva pagare per la mia liberazione: né la mia famiglia né lo stato. Non avevo niente che gli interessasse, né informazioni né soldi”. I suoi carcerieri hanno preteso un altro tipo di compenso? I miliziani separatisti hanno voluto “distruggerla” prima di rilasciarla? Assicurarsi che non sarebbe più tornata, con la sua macchina fotografica, a testimoniare cosa succede sul fronte separatista? Quasi tre anni dopo, la reporter idealista non è che l’ombra di se stessa; non sa se le sue domande avranno mai una risposta.

Stupri per ottenere informazioni
Il caso di Lena non è isolato. Sembra che il numero delle violenze sessuali sia molto aumentato in Ucraina – dove, da quasi tre anni, Kiev affronta a est i ribelli filorussi appoggiati o, in alcuni casi, inviati da Mosca, che tuttavia non ammette il coinvolgimento di truppe regolari. Secondo il rapporto Dolore silenzioso, pubblicato nell’ottobre scorso dal gruppo di ong Giustizia per la pace nel Donbass, una delle poche organizzazioni che si sono occupate della questione, un terzo degli intervistati (soprattutto civili e soldati detenuti) ha parlato di episodi di violenza sessuale. “La violenza raggiunge livelli di gravità insopportabile”, ma “resta sottostimata e trascurata dalle autorità”, denuncia il rapporto. Le aggressioni, commesse soprattutto tra la primavera del 2014 e l’estate del 2015, sono rivolte tanto contro gli uomini quanto contro le donne e raggiungono talvolta un grado estremo di violenza.

Gli autori hanno raccolto la testimonianza di due donne a cui hanno trafitto il petto con un cacciavite e quella di un uomo violentato con un trapano. Minacce, nudità forzata, scosse elettriche agli organi genitali, mutilazioni e stupri: nell’Ucraina in guerra, la realtà della violenza sessuale è multiforme. Stando alla nostra indagine e ai primi rapporti pubblicati, spesso si verifica in centri di detenzione irregolari (ex carceri, edifici militari o amministrativi, case o fabbriche requisite, ma anche scuole e cantine).

Anche il profilo delle vittime è variegato. Combattenti, oppositori riconosciuti o sospettati di simpatie per l’avversario, giornalisti, così come persone appartenenti a minoranze etniche, religiose e sessuali. Alcuni, tuttavia, si sono semplicemente trovati nel posto sbagliato al momento sbagliato. Sono pochissime le donne – e ancora meno gli uomini – che hanno il coraggio di testimoniare: “Per la maggior parte delle vittime è troppo presto, si rifiutano di affrontare l’argomento”, afferma Anna Mokrousova, psicologa dell’Uccello blu, una ong di sostegno agli ex prigionieri, dopo aver incontrato oltre 300 ex prigionieri civili. Secondo Anna, lei stessa minacciata di stupro durante la detenzione, la società ucraina segnata dalla guerra “non è pronta” ad ascoltare i loro racconti: “È complicato accettare chi è ancora più traumatizzato di noi”. In questo contesto, a suo avviso, gli unici casi che attirano l’attenzione “sono quelli sollevati dalla propaganda, non quelli veri”.

Il conflitto ucraino, infatti, si gioca sui giornali quasi quanto al fronte. Per vincere la guerra psicologica, i mezzi d’informazione dei due campi non esitano a brandire lo stupro come un’arma di guerra utilizzata dal nemico. I siti di informazione filorussi e ucraini riportano con grande abbondanza di dettagli casi di torture sessuali, stupri di gruppo e violenze su minori, immagini di pessimo gusto e false testimonianze d’appoggio debitamente pagate. Inoltre, una propaganda ampiamente diffusa sui social network, in particolare da un esercito di troll al servizio di Mosca, semina odio e scredita le parole delle vere vittime. Perché, al di là delle invenzioni, si nasconde una realtà che a volte non ha nulla da invidiare ai racconti propagandistici. E, se gli stupri denunciati sembrano più numerosi nei territori separatisti, anche dall’altra parte del fronte, nell’Ucraina controllata dalle forze di Kiev, avvengono atrocità altrettanto cruente.

Quando i soldati tornano dal fronte, in stato di shock e il più delle volte ubriachi, scendono nelle cantine a sfogarsi sui detenuti

Incontriamo Vadim (nome di fantasia), veterano di un battaglione filoucraino, il 7 ottobre 2016 nell’angolo buio di un pub deserto, non lontano dal centro della capitale ucraina. Sui trent’anni, magro, cranio rasato e carnagione pallida, beve nervosamente il suo caffellatte. Non è stato facile organizzare l’intervista: Vadim ha molta paura delle rappresaglie dei suoi ex commilitoni. A distanza di quasi tre anni, è ancora scosso dalle scene di violenza a cui ha assistito.

All’inizio dell’estate del 2014, sconvolto per l’annessione della Crimea da parte dei russi, Vadim raggiunge il fronte come volontario. Dopo un breve soggiorno presso un’unità “troppo violenta”, si arruola ad Aidar, uno dei principali battaglioni di volontari filoucraini che in quel momento costituiscono il nucleo della difesa ucraina, ben più dell’esercito regolare corrotto e dotato di pochi mezzi e di pochi uomini.

Arriva nei pressi di Ščastja, a pochi chilometri dalla linea del fronte. Qui la guerra c’è davvero. Vadim viene assegnato alla sorveglianza degli edifici della base – un’ex accademia di polizia – dove sono tenuti i prigionieri. Da lì osserva un movimento inquietante: “Quando i soldati tornano dal fronte, in stato di shock e il più delle volte ubriachi, spesso scendono nelle cantine a ‘sfogarsi’ sui detenuti”.

Un turno di guardia dopo l’altro, Vadim assiste impotente allo scatenarsi di queste violenze. Al di là della porta, sente le urla e il rumore dei colpi. Un giorno, viene assegnato da solo alla sorveglianza di un edificio nel quale, gli hanno detto, è rinchiusa una donna sospettata di essere una cecchina separatista perché “indossava un passamontagna” (nei conflitti dell’area postsovietica, quello della cecchina è un mito ricorrente, che spesso legittima l’uso dello stupro come forma di vendetta). Uno dei comandanti entra nell’edificio. Prima di raccontare il seguito, l’ex soldato si schiarisce la gola. “Qualche minuto dopo, ho sentito la donna gridare: ‘No, no! Non farlo!’”. Gli altri suoni che arrivano dall’interno lasciano poco spazio al dubbio. “Secondo me la stavano violentando”. Vadim la incrocia il giorno dopo e nota che “cammina a fatica”.

Конечно же, антиукраинская пропаганда - штука очень важная, поэтому она выходит и на итальянском языке. На сей раз уже полная версия. Как раз перед голосованием за безвиз. Всеми язозможными языками.

     Mar 2017 17.36

Ilioné Schultz, giornalista
Marie-Alix Détrie, giornalista

Quando Lena (il nome è stato modificato) si sveglia, non vede niente. Ha una benda sugli occhi e le mani legate dietro la schiena. La ragazza, una giornalista ucraina di ventidue anni, non sa dove si trova ma, in lontananza, sente rumori e grida. Ha la sensazione di essere “forse in una cantina”. Ha anche sete. È presa dal panico e si mette a urlare. Una guardia entra bruscamente e la colpisce con un fucile “finché non smette”, poi se ne va. Il giorno dopo, sempre senza acqua né cibo, Lena urla ancora. La sua guardia la colpisce ancora. Ogni tanto la afferra per farle un’iniezione. Allora la giovane giornalista comincia a sudare e “perde la nozione del tempo”. Quando non la tormentano, riflette, riscrive la storia. Pensa che avrebbe dovuto dare ascolto ai suoi amici.

Loro l’avevano avvertita. Donetsk, nella zona separatista filorussa nell’est dell’Ucraina, è diventato un posto pericoloso per una giornalista, soprattutto se viene da Kiev. “Se non ci va nessuno, il mondo non saprà quello che sta succedendo laggiù”, aveva risposto ai suoi amici. Era il maggio del 2014. Da allora, non passa un giorno senza che si penta della propria decisione.

Incontriamo Lena per la prima volta in una conversazione video via Skype. La ragazza, occhi castano chiaro come i capelli, ha lasciato l’Ucraina e ha trovato rifugio in Germania. Quando la conversazione comincia e l’ex prigioniera appare davanti a un semplice muro bianco, non sappiamo nulla della storia che sta per raccontarci. È stata la sua avvocata, che assiste altre ex prigioniere, a darci il suo numero. Lena non ha mai raccontato la sua detenzione nei particolari, né agli attivisti dei diritti umani né ai medici che giudicavano il suo caso già “abbastanza complicato”. Ma il 24 ottobre 2016, al sicuro dietro allo schermo del suo computer, nervosa, la giovane donna ha deciso di parlare.

Dopo aver passato alcuni giorni legata nella cantina, subisce il primo “interrogatorio”. Quando gli uomini che la interrogano scoprono nella sua fotocamera alcune immagini della rivoluzione di Maidan – il movimento di protesta sorto a Kiev che ha portato alla fuga del presidente Janukovič all’inizio del 2014 – la situazione si fa ancora più tesa. Le guardie si trasformano progressivamente in torturatori e la colpiscono, sulla testa e sul ventre, non solo con i pugni ma anche con la sua fotocamera. Il messaggio è chiaro: è il prezzo da pagare per aver fatto delle foto. Poiché questo non basta a far parlare Lena – che non ha granché da confessare – fanno venire un altro prigioniero: “Se tu non rispondi, sarà lui a prenderle!”. Piovono colpi, per due o tre ore ogni volta.

Al centro c’è un materasso. Sopra, sdraiato, c’è uno dei capi. I soldati la gettano nella stanza: ‘Ecco, c’è una donna con cui ti puoi divertire’

Ad angosciarla, più che le botte durante gli interrogatori, è la paura di essere violentata. Le prime carezze la atterriscono: “Nella cella, le guardie mi toccavano i capelli, mi palpavano. A volte mi dicevano: ‘Vieni, giochiamo un po’!’. Durante un interrogatorio, un uomo mi ha sbottonato la camicia, mi ha messo una mano sulla guancia e l’altra sul corpo. Ero terrorizzata”.

Passano quasi due settimane e poi, una mattina, si sveglia senza la benda sugli occhi. Vengono a prenderla due guardie, che la portano in una stanza che non conosce. Al centro c’è un materasso. Sopra, sdraiato, c’è uno dei capi. I soldati la gettano nella stanza: “Ecco, c’è una donna con cui ti puoi divertire”. Lena li supplica di non toccarla. Inutile. Ci si mettono in tre o quattro per spogliarla: “E poi hanno cominciato a violentarmi. Prima gli uomini vestiti di nero, i capi. Poi quelli in verde”. Dall’altra parte dello schermo, Lena si ferma, prende un sorso d’acqua e fa un respiro profondo. Quando ricomincia a parlare, il suo racconto si fa intermittente: “Quel giorno, sono stati almeno in otto. Ho perso conoscenza diverse volte. Mi gettavano in faccia delle secchiate d’acqua fredda per svegliarmi”.

"Pourquoi avoir attendu le dernier jour pour la violer ? Dans sa tête, une phrase prononcée par l’un de ses bourreaux tourne en boucle : « Ils m’ont dit que personne ne voulait payer pour ma libération : ni ma famille, ni l’État. Je n’avais rien qui les intéressait, ni informations, ni argent… » Ses geôliers ont-ils voulu se rémunérer autrement ? Les miliciens séparatistes ont-ils voulu la « briser » avant de la relâcher ? S’assurer qu’elle ne retourne plus, appareil photo au poing, témoigner de ce qu’il se passe du côté séparatiste ? Presque trois ans plus tard, la journaliste n’est plus que l’ombre d’elle-même."

Почему они ждали до последнего дня, чтобы изнасиловать ее? Лена снова и снова прокручивала в голове то, что услышала во время допроса.

"Они сказали, что никто не захотел платить за меня выкуп: ни моя семья, ни страна. Я не представляла для них никакого интереса: ни информации, ни денег ...", – считает журналистка.

Таким образом, они хотели, чтобы она "отработала" другим способом?

Или военные сепаратисты хотели "сломать" ее, чтобы она точно никогда больше не вернулась со своей камерой в поисках свидетельств того, что происходит на их территории?

Спустя почти три года после случившегося, она, когда когда-то идейная журналистка, теперь лишь тень себя прежней.
[...]

"Ces agressions, surtout commises entre le printemps 2014 et l’été 2015, toucheraient autant les hommes que les femmes et atteignent parfois un degré de violence extrême. Les auteurs ont ainsi recueilli le témoignage de deux femmes dont la poitrine a été transpercée à l’aide de tournevis et celui d’un homme violé avec une perceuse. Menaces, nudité forcée, électrocution des organes génitaux, mutilations ou viols, dans l’Ukraine en guerre, la réalité des violences sexuelles est multiple. D’après notre enquête et les premiers rapports publiés, elles se déroulent souvent dans des lieux de détention irréguliers (anciennes prisons, bâtiments militaires ou administratifs, maisons ou usines réquisitionnées, mais aussi dans des écoles et des caves)"
Уровень жестокости насильственных действий, совершенных против женщин и мужчин с весны 2014 до лета 2015 года, порой просто шокирует.

Акты сексуального насилия, совершаемого в истерзанной войной Украине, варьируются от запугивания и принудительного обнажения до калечащего поражения гениталий электрическим током и изнасилований.

У авторов отчета "Невысказанная боль" есть показания двух женщин, которым прокололи отверткой грудь, и мужчины, которого анально изнасиловали дрелью.

Согласно исследованию, проведенному Zero Impunity, а также первым опубликованным отчетам по этой теме, такие акты насилия чаще всего случаются в незаконных центрах заключения, которые размещаются в бывших тюрьмах, военных или административных зданиях, на конфискованных заводах, в бывших школах или просто подвалах.
[...]

"Quant à celles qui trouvent le courage de s’adresser à la police, leur dépôt de plainte tourne souvent au cauchemar. Non seulement la police elle-même se rend parfois coupable de violences sexuelles, mais des pressions sont aussi exercées par les officiers ou les soldats accusés, pour que les victimes retirent leurs plaintes."
А для тех, кто решается поговорить с полицией, оформление жалобы часто превращается в кошмар. Сотрудники полиции в Украине зачастую сами виновны в сексуальных преступлениях. Кроме того, обвиняемые солдаты и офицеры часто начинают давить на жертв, чтобы те забрали заявления.
[...]

"Les autorités ukrainiennes ont-elles intérêt à enquêter davantage ? Il semblerait en effet que même leurs propres services secrets soient impliqués. C’est en tout cas ce qu’il ressort du témoignage d’un ancien détenu passé par les geôles du SBU (Services de renseignements ukrainiens) que nous avons pu recueillir. Le récent rapport de l’ONU signale également que des violences sexuelles comme technique d'interrogation ont été « le plus souvent perpétrées contre des individus, des hommes surtout, détenus par les services secrets ukrainiens (SBU) et les bataillons de volontaires ». "
Возможно ли, что украинские власти просто не видят смысла в проведении дальнейших расследований?

Показания бывшего заключенного, который провел время в тюрьме СБУ, говорят о том, что сами украинские секретные службы не без греха. 

Согласно недавнему отчету ООН случаи сексуального насилия "чаще всего совершались в отношении лиц, особенно мужчин, удерживаемых украинской службой безопасности (СБУ) или добровольческими батальонами".

Браво, провокация сработана на отлично. Оригинал статьи почти никто не увидит (абонплату ради этого дерьмеца на доступ к сайту оформлять не станут), да и фрунцузский язык тоже знают значительно меньше людей, чем английский.
Из статья берутся нужные цитаты, которые успользуются для антиукраинской пропаганды.
https://www.facebook.com/notaweaponofwar/
https://www.facebook.com/zeroimpunity/

Ukraine : La guerre intime
https://ledesk.ma/grandangle/ukraine-la-guerre-intime/

С такими друзьями и врагов не нужно Разумеется, статья на УП уже активно рекламируется

Урфин,  3 квітня 2017 10:59:57

Zero Sum,  3 квітня 2017 10:55:28

угу по стопам хуйла кожен хто критикує владу за корупцію сам має бути чистим акі янгол

Не, надо, чтобы проститутки с Окружной вели в школах уроки нравственности и преподавали курс, как проработать 10 лет на трассе и остаться девственницей.
Типа как Сирожа, Муся и Залищук.
Или помощник Васи Цушак Игореня Луценко

мені пох на повій головне щоб інструмент працював:спочатку темні критикують чорних приходять до влади і тут їх починають критикувати сірі потім сірих починають  критикувати ті що в краплинку..і тд аж до  повної чистоти це як протирати брудне дзеркало

Угу. К власти приходят те, кого выбирает наш тупой манюпас.
Случай из жизни. На Франковщине сельского голову посадили за взятку. Дали 8 лет. Просидел 5 с лишним, откинулся за примерное поведение. Вернулся в село.
Благодарные манюпасы его снова избрали сельским головой - закон этого не запрещает, даже когда судимость не снята.
Аля-улю.
Ну, и Поплавских и Вилкулов тоже не марсиане выбирают.
Зато так приятно слушать ублюдка Мусиньку, который крал деньги из сейфа Хробацкого прекрасно зная, что это - пожертвования от граждан. Теперь у него наверняка есть сикредный плян, что делать с Донбассом. Только Мусинька об этом никому не расскажет, чтобы Хуйло не узнал.
Вдуматься, член набсовета тупо тырит черный нал в валюте из сейфа, и идет не в тюрьму, а в парламент. Теперь он статечна людина, бегает по телеканалам и дает советы космического масштаба и космической же глупости.

Урфин,  3 квітня 2017 10:50:18

Пусть продажные хуесосы подают декларации. Отличный закон. Погань зашебуршилась, как в жопу ужаленная.
Очень удобно быть соучредителем ГОшки и при этом СПД, которому ГОшка перечисляет бабки.
Например, типок педерастического вида таким образом насосал себе на хатынку сиротскую в 192 метра.
Денежки Пинчука и Григоришина не пахнут.

угу по стопам хуйла кожен хто критикує владу за корупцію сам має бути чистим акі янгол

Не, надо, чтобы проститутки с Окружной вели в школах уроки нравственности и преподавали курс, как проработать 10 лет на трассе и остаться девственницей.
Типа как Сирожа, Муся и Залищук.
Или помощник Васи Цушак Игореня Луценко.

Урфин,  3 квітня 2017 10:40:16

Zero Sum,  3 квітня 2017 10:34:49

щоб ти співав якби їй мозги прокомпостували якись оппозиціонери-антикорупціонери

А что можно сказать про хату в 30 тыс баксов и шевроле авео? Ну хата, ну машина.
Сейчас можно за 50 тысяч на Печерске хруща купить, на Лесе или на Чигорина, например.
Новострои на окраине без отделки вообще дешевые.

Та тут більше половини хФУПу кожен рік можуть машину міняти(див. гілку з опиуванням). 
Але Таніни "статки" печуть....

В цьому весь  ФУП.

Бо зубожілі.
Грошики на новий айфончик та еплівський ноут є, дарма, що вони разом коштують майже як той нещасний авео.
Але ж то своє, манюпасу все можна. Бо він у нас святий...

Пусть продажные хуесосы подают декларации. Отличный закон. Погань зашебуршилась, как в жопу ужаленная.
Очень удобно быть соучредителем ГОшки и при этом СПД, которому ГОшка перечисляет бабки.
Например, типок педерастического вида таким образом насосал себе на хатынку сиротскую в 192 метра.
Денежки Пинчука и Григоришина не пахнут.

Урфин,  3 квітня 2017 10:29:02

Нищебродка, епта.
Надо было хату на Франка покупать в десять раз дороже.
И деньги занять на 10 лет без процентов.
Тогда бы ее считали честныа антикоррупционером
А так...

щоб ти співав якби їй мозги прокомпостували якись оппозиціонери-антикорупціонери

А что можно сказать про хату в 30 тыс баксов и шевроле авео? Ну хата, ну машина.
Сейчас можно за 50 тысяч на Печерске хруща купить, на Лесе или на Чигорина, например.
Новострои на окраине без отделки вообще дешевые.

Нищебродка, епта.
Надо было хату на Франка покупать в десять раз дороже.
И деньги занять на 10 лет без процентов.
Тогда бы ее считали честныа антикоррупционером
А так...

 

Wolter,  1 квітня 2017 00:29:20

Та страшне!

нік його тут який?

такий і був.

Терпіти його  не міг, але нехай спочиває з миром.
Сумно

яку відсіч дали прикордонникам

То ольгінець палиться. Гугл транслейт - підступна річ

Заказчиком акции по перекрытию трассы во Львовской области является лидер радикальной организации "Наждак" Дульский, - СБУ
Обстрел Генерального Консульства Республики Польша в Луцке и синхронизированная с ним во времени попытка перекрытия трассы "Львов – Рава-Русская" являются частями направленной подрывной акции, организованной одним центром – специальными службами Российской Федерации.
Об этом Цензор.НЕТ сообщили в пресс-центре СБУ.

В сообщении отмечается: "В ноль часов восемь минут 29 марта в административное помещение Генерального Консульства Республики Польша в Луцке попал выстрел из ручного противотанкового гранатомета. А в 10:15 того же дня группа в составе примерно ста человек пыталась перекрыть движение автотранспорта на трассе "Львов - Рава-Русская".

Акция должна была продлиться до 22 вечера, ее участники были ориентированы на активное сопротивление правоохранителям.

Время и способ проведения акций свидетельствуют о координации обеих провокаций с целью обострения украинско-польских межгосударственных отношений и оперативной обстановки внутри государства.

Привлеченные за 150 - 200 гривен участники провокации, среди которых был только один этнический поляк, жгли шины и держали в руках изготовленные заранее транспаранты с лозунгами "Волынь в сердцах" и "Польша вас помнит".

Среди участников провокации - лица без постоянного места жительства и 22 несовершеннолетних. Среди организаторов - уроженец Луганщины и жительница Львова, которая находится на учете в психдиспансере.

Правоохранители разблокировали автомобильное сообщение и опросили 92 задержанных гражданина. У организаторов акции изъято письменные, а также электронные инструкции о порядке ее организации и проведения. Также у участников провокации изъяли файеры и дымовые шашки.
В тот же день Управления СБ Украины во Львовской области открыло уголовное производство по ч. 2 ст. 110 (посягательство на территориальную целостность и неприкосновенность Украины), ч. 2 ст. 161 (нарушение равноправия граждан в зависимости от их национальной принадлежности), ч. 2 ст. 345 (угроза или насилие относительно работника правоохранительного органа), ч. 3 ст. 296 (хулиганство) Уголовного кодекса Украины.

Уже 30 марта у организаторов фейковой акции проведены неотложные процессуальные следственные действия - три обыска в Киеве, три осмотра жилья во Львове и один в Нетешине Хмельницкой области.
Двум организаторам сообщено о подозрении. Решается вопрос относительно избрания им меры пресечения в виде содержания под стражей.

Как установили оперативники спецслужбы, заказчиком реализации противоправного замысла российских спецслужб является лидер радикальной общественной организации "Наждак" Николай Дульский, который скрывается на территории РФ, и которого разыскивают украинские правоохранители за угрозу убийства. Н.Дульский - известный агент влияния российских спецслужб, который за деньги ведет активную антиукраинскую деятельность с 2015 года. Также установлено, что его группа причастна к заказным протестных мероприятий 15 марта возле Центризбиркома". Источник: http://цензор/n434390

Отак, за двісті гривень продатися якомусь кацапському гандону і носити антиукраїнські плакати. "Патріоти"...

Урфин, 31 березня 2017 18:23:38

Чжан, 31 березня 2017 18:20:16

тю, я тут неодноразово писав про місцевих макакачих депутанів з румунськими паспортами....

 саме тому макакача фракція у ВРУ не голосує за закони проти подвійного громадянства...

Якби то були лише депутати і якби тільки від ВОНОї

  макаки відзначилися тим, що румунське громадянство має макакачий голова облради та всі макаки навколо нього...

Ну, Йульки - це "суперпатріоти" 

Урфин, 31 березня 2017 18:13:06

Чжан, 31 березня 2017 18:07:15

ажеж, всі ці персонажі це одна з тобою команда ім.Хавича - лікується чернівецьким рецептом копняків, цим пояснювати нічого не потрібно, тільки лупцювати...

Вибач, я не знаю, хто такий Хавич.
Копніть буковинських "патріотів", які понабирали румунські паспорти. Я б ще якось зрозумів етнічних румун з Герцаївського району, наприклад, як я розумію угорців Берегівщини.
Я не розумію українців, які силуються видати себе за румунів чи угорців.
А ще копніть сектантів-догналітів зі Львовщини, виженіть з них кацапізм.

тю, я тут неодноразово писав про місцевих макакачих депутанів з румунськими паспортами....

 саме тому макакача фракція у ВРУ не голосує за закони проти подвійного громадянства...

Якби то були лише депутати і якби тільки від ВОНОї

Урфин, 31 березня 2017 18:02:57

Чжан, 31 березня 2017 17:56:07

  взагал-то туди, де керують, так не любимі тобою патріоти, твої хуйлячі агенти не лізуть якраз завдяки "невмінню патріотами їх вислухати", от, наприклад, минулого тижня, в Чернівцях, не захотіли вислухати твого хуйлячого дружбана - Хавича, натомість просто надавали йому чарівних копняків від патріотів і ще й потягали цього хуйловця по українськівй землі...

  після цієї чарівної процедури виховання копняками хуйловцем зайнялося українське СБУ,

  чернівчани рекомендують застосовувати цю успішну процедуру щодо всіх хуйловців на території України...

 

На образи і намагання прив'язати мене до Хуйла свідомо не звертаю уваги.
Тепер по темі.

В Луцьку хуйловці вистрілили з гранатомета в польське консульство.
А під Жовквою поліція запакувала перекривачів доріг, які за 150-200 грн на день мали імітувати польську меншину, носити плакати, написані польською про нібито утиски поляків в Україні і палити шини.
Всі затримані є мешканцями Львівської, Франківської і частково Закарпатської областей.
Ромів за поляків на картинці видати складно.
Про заробітчан з Західної України, які їздять в кацапію я вже не згадую.
Теж, "патріоти".

ажеж, всі ці персонажі це одна з тобою команда ім.Хавича - лікується чернівецьким рецептом копняків, цим пояснювати нічого не потрібно, тільки лупцювати...

Вибач, я не знаю, хто такий Хавич.
Копніть буковинських "патріотів", які понабирали румунські паспорти. Я б ще якось зрозумів етнічних румун з Герцаївського району, наприклад, як я розумію угорців Берегівщини.
Я не розумію українців, які силуються видати себе за румунів чи угорців.
А ще копніть сектантів-догналітів зі Львовщини, виженіть з них кацапізм.

Урфин, 31 березня 2017 17:43:53

Pin9, 31 березня 2017 17:29:32

"Патріоти" це хто? Окремі партії,громадські об'єнання...? Де існує список "Не патріотів"?! Врог називає себе "нармальнімі патріотямі",щоб ввести в оману населення України! Маскуються ляді!
Патріотами своєї країни є переважна більшість громадян! І таке явище в мабуть у всіх країнах світу!

"Патріоти" у лапках - це екзальтовані дебіли, які своїми діями або бездіяльністю шкодять Україні. Вони завжди програють, бо занадто тупі, щоб перемогти ворога. Вони можуть лише загинути або втекти або сховатися, а потім співати тужливих пісень і писати мемуари про те, як ми все втратили і яке навкруги горе та біда.
"Патріоти" щиро вірять, що на складні питання існують прості відповіді, а коли прості відповіді призводять до поразки - ремствують про зраду і про те, як їм заважали.
А ще фірмова фішка - розісратися проміж собою через дріб'язкові у порівнянні з загальною загрозою питання.
Невміння навіть вислухати іншу сторону - теж фішка "патріотів". І зненавидіти іншу людину тільки тому, що її погляд на речі відрізняється від твого.
І головне - невміння засвоювати уроки історії. Здавалося б, і перші і другі визвольні змагання, і козаччина дали нам гіркий досвід поразок через розбрат - але ж ні, знов на ті самі граблі.

  взагал-то туди, де керують, так не любимі тобою патріоти, твої хуйлячі агенти не лізуть якраз завдяки "невмінню патріотами їх вислухати", от, наприклад, минулого тижня, в Чернівцях, не захотіли вислухати твого хуйлячого дружбана - Хавича, натомість просто надавали йому чарівних копняків від патріотів і ще й потягали цього хуйловця по українськівй землі...

  після цієї чарівної процедури виховання копняками хуйловцем зайнялося українське СБУ,

  чернівчани рекомендують застосовувати цю успішну процедуру щодо всіх хуйловців на території України...

 

На образи і намагання прив'язати мене до Хуйла свідомо не звертаю уваги.
Тепер по темі.

В Луцьку хуйловці вистрілили з гранатомета в польське консульство.
А під Жовквою поліція запакувала перекривачів доріг, які за 150-200 грн на день мали імітувати польську меншину, носити плакати, написані польською про нібито утиски поляків в Україні і палити шини.
Всі затримані є мешканцями Львівської, Франківської і частково Закарпатської областей.
Ромів за поляків на картинці видати складно.
Про заробітчан з Західної України, які їздять в кацапію я вже не згадую.
Теж, "патріоти".

Урфин, 31 березня 2017 17:43:53

Pin9, 31 березня 2017 17:29:32

"Патріоти" це хто? Окремі партії,громадські об'єнання...? Де існує список "Не патріотів"?! Врог називає себе "нармальнімі патріотямі",щоб ввести в оману населення України! Маскуються ляді!
Патріотами своєї країни є переважна більшість громадян! І таке явище в мабуть у всіх країнах світу!

"Патріоти" у лапках

"Патріотизм (грец. πατριώτης — співвітчизник, грец. πατρίς та лат. patria — батьківщина) — громадянське почуття, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народу, гордість за надбання національної культури, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності"
Так що затасуй собі у дупу свої фсбшні пояснення! Патріот сусідньої території зла!
Воно не розуміє,що мова не про окремий випадок,а про усю країну! Ніхто не зобов'язаний володіти мовами нац меншин,а крамнці згідно закону,мають спершу розповідати за товар держапвною,а за згодою хоч суахілі!
До чого тут "патріоти"?! Це закони,які прийняті давно! І нац меншини змушені їх виконувати,як і у інших країнах світу!
Пістаболи совкоїдні!

Консервочко, я, на відміну від тебе - патріот України, і патріот не в лапках.
Просто я знаю Україну реальну і реальну Наддніпрянщину, а не живу у вигаданому чорно-білому світі.

Zigfrid, 31 березня 2017 15:41:32

Veni-vidi, 31 березня 2017 15:36:36

Всегда.  "В нашем случае" не катит потому, что в нашем случае нет единой культуры и единой нации, к сожалению.  В Польше от, к примеру, есть, а у нас нет.  Оно все у нас нормально развивалось и формировалось  пока не влезли популисты-манипуляторы и вражеские агенты влияния

Ну конечно, почему бы в Польше не быть единой нации после долгой политики санации и полонизации, которые проводились репресивными методами. А вот провести в Украине украинизацию - зась.

Потеря огромных территорий Западной Украины и Западной Белоруссии, уничтожение 3 миллионов евреев во время Холокоста, депортация миллионов человек (немцев, украинцев) в Германию и Украину, террор со стороны УПА и гражданская война на Волыни с резней поляков - вот каким образом Польша пришла к нынешней "единой нации". Напоминаю, кто забыл. Привлекательный путь?

Те саме хотів написати. А тепер лишилася сама ностальгія про всхудні креси, старі світлини та цвинтарі. А могла б бути Річ Посполита трьох чи чотирьох народів.

Урфин, 31 березня 2017 17:25:21

Ama, 31 березня 2017 17:15:31

навіщо мені щось розбивати, я російську мову знаю
ще моїм батькам і дідам її нав'язали

це ж ваша подруга не розуміє української в Україні

"Патріоти" дуже полюбляють брехню і пересмикування. Ви - не виняток.

"Патріоти" це хто? Окремі партії,громадські об'єнання...? Де існує список "Не патріотів"?! Врог називає себе "нармальнімі патріотямі",щоб ввести в оману населення України! Маскуються ляді!
Патріотами своєї країни є переважна більшість громадян! І таке явище в мабуть у всіх країнах світу!

"Патріоти" у лапках - це екзальтовані дебіли, які своїми діями або бездіяльністю шкодять Україні. Вони завжди програють, бо занадто тупі, щоб перемогти ворога. Вони можуть лише загинути або втекти або сховатися, а потім співати тужливих пісень і писати мемуари про те, як ми все втратили і яке навкруги горе та біда.
"Патріоти" щиро вірять, що на складні питання існують прості відповіді, а коли прості відповіді призводять до поразки - ремствують про зраду і про те, як їм заважали.
А ще фірмова фішка - розісратися проміж собою через дріб'язкові у порівнянні з загальною загрозою питання.
Невміння навіть вислухати іншу сторону - теж фішка "патріотів". І зненавидіти іншу людину тільки тому, що її погляд на речі відрізняється від твого.
І головне - невміння засвоювати уроки історії. Здавалося б, і перші і другі визвольні змагання, і козаччина дали нам гіркий досвід поразок через розбрат - але ж ні, знов на ті самі граблі.

Урфин, 31 березня 2017 17:11:24

Ama, 31 березня 2017 17:07:27

ось так було

"Інцидент стався в крамниці "Швєйная фурнітура" ("Швейная фурнитура") за адресою м.Дніпро, провулок Парусний, 7, Торгівельно-ринковий комплекс "Славянскій".
Напад стався через те, що пані Ганна попрохала українською мовою червоно-чорні стрічки, щоб діти сплели гарні браслети. "Руссцкаґаварящая прадавщіца" вперто повторювала "красно-чёрныє?"..."чёрно-чёрныє?" (вочевидь, глузуючи, адже не зрозуміти "червоно-чорні" неможливо!) Коли пані Ганна запитала: "Ви, що мене не розумієте?", — "руссцкаґаварящая прадавщіца" згребла товар з прилавка і заявила, що "нічево не продам!" Побачивши, що пані Ганна фіксує це неподобство на телефон, аґрессивна "русскоґоворящая продавщіца" оббігла прилавок, схопила за волосся пані Ганну і почала виштовхувати з крамниці зі словами "Пшла вон!"
Вже надворі біля крамниці аґресивна українофобка продовжувала тримати пані Ганну за волосся у присутності маленької дитини пані Ганни, та верещала "нє імєєш права ґаваріть і делать від, чьто нє панімаєш русскій язык!"
Маленький хлопчик дуже перелякався за маму і плакав..."
https://porokhivnytsya.com.ua/2017/03/25/ukrainofobnyi-napad/

Емоційно забарвлений текст, не вірю.
І слово агресія пишеться через звичайну г. Перемудрили борцуни.
Але вірте, якщо хочете. І розбийте монітор, якщо, раптом, гугл сайт російською видасть

навіщо мені щось розбивати, я російську мову знаю
ще моїм батькам і дідам її нав'язали

це ж ваша подруга не розуміє української в Україні

"Патріоти" дуже полюбляють брехню і пересмикування. Ви - не виняток.

Урфин, 31 березня 2017 16:57:59

Ama, 31 березня 2017 16:50:00

ви фейк сюди принесли та ще виправдовуєтесь?

Який фейк?
Жінки на відео не існує?
Укусів не існує?
Акту судмедекспертизи не існує
Поліція не приїздила і не розбороняла жінок?
Це все наснилося?

ось так було

"Інцидент стався в крамниці "Швєйная фурнітура" ("Швейная фурнитура") за адресою м.Дніпро, провулок Парусний, 7, Торгівельно-ринковий комплекс "Славянскій".
Напад стався через те, що пані Ганна попрохала українською мовою червоно-чорні стрічки, щоб діти сплели гарні браслети. "Руссцкаґаварящая прадавщіца" вперто повторювала "красно-чёрныє?"..."чёрно-чёрныє?" (вочевидь, глузуючи, адже не зрозуміти "червоно-чорні" неможливо!) Коли пані Ганна запитала: "Ви, що мене не розумієте?", — "руссцкаґаварящая прадавщіца" згребла товар з прилавка і заявила, що "нічево не продам!" Побачивши, що пані Ганна фіксує це неподобство на телефон, аґрессивна "русскоґоворящая продавщіца" оббігла прилавок, схопила за волосся пані Ганну і почала виштовхувати з крамниці зі словами "Пшла вон!"
Вже надворі біля крамниці аґресивна українофобка продовжувала тримати пані Ганну за волосся у присутності маленької дитини пані Ганни, та верещала "нє імєєш права ґаваріть і делать від, чьто нє панімаєш русскій язык!"
Маленький хлопчик дуже перелякався за маму і плакав..."
https://porokhivnytsya.com.ua/2017/03/25/ukrainofobnyi-napad/

Емоційно забарвлений текст, не вірю.
І слово агресія пишеться через звичайну г. Перемудрили борцуни.
Але вірте, якщо хочете. І розбийте монітор, якщо, раптом, гугл сайт російською видасть

Ось такі величенькі дрозди їбуться в головах у друзів "патріотки":

‎Віктор Яровий‎
 Анна Гарус·

Ефективно боремося з приниженнями українців від корпорації Google
Шкода не на загальнонаціонально му рівні, але собі можемо полегшити життя вже зараз. Працює непогано, місцями навіть чудово!

Примушуємо Google відповідати українською!

00:07, 29 березня 2017

Детальна інструкція справжнього українського націоналіста. Лікуємо хворі на імперські амбіції кремля браузери Chrome/Chromium/Yandex Browser та Firefox

   та

Пише Володимир Вишенський

Віктор Яровий у своєму дописі підняв дуже важливу тему що робити українцеві, якщо на його запити в пошуковику Гугл цей американо-мосвинський пошуковик (дада, засновник Гуглу С.Брін - викидень СССР) у відповідь підсовує мосвинське лайно.

Ясно, що після отримання від Гугл сторінки з мосвинотними відповідями ви можете там справа тицьнути "Інструменти", а там вибрати "Сторінки українською мовою", але оте подвійне тицяння якесь принизливе, я в цьому з Віктором повністю згоден.

Тому мене допис Віктора трохи мотивував, я щойно вирішив ще раз поколупатися в налаштуваннях Хрома, і таки знайшов як зробити, щоб оті "Сторінки українською мовою" показувалися відразу.

Я просто порівняв рядок пошуку одного й того ж поняття до і після переходу на "Сторінки українською мовою" і знайшов деякі суттєві відмінності, які, на мій погляд, якраз і впливають на вибір мови видачі результатів.

Отже, ліземо в "Налаштування", там знаходимо "Керування пошуковими системами", першим рядком у списку в мене стоїть, єстєсно, Гугл, і там справа є рядок з параметрами, який в мене закінчується таким текстом:


{inputEncoding}

В кінець цього рядка після цього тексту, тобто справа від нього я додав такий текст (це і є відмінність):

&tbs=lr:lang_1uk&lr=lang_uk

Після цього натискаєте "Готово" і у вас кожен пошук буде автоматично показуватись так, якби ви вибрали через "Інструменти" показувати "Сторінки українською мовою".

Скріншот додається.

Репост вітається.

http://laguna.ua/blog/zmushuemo-google-vidpovidati-ukrayinskoyu-sila-primusu.html?id=f000099&_utl_t=fb

Не дивно, що люди казятьця і кидаються гризти оточуючих.