Розгорнути попередні цитати...
О, нарешті зрозумілий допис від Вроди
Знемовлені мозкокалібри - збагнімо:
Вони животіють несвідомо, несовісно, несумлінно!
У долю-й-спадок - не дістануть мововіно:
Бо на фермі Орвела - жеруть москвосіно!
Та в Галичині - ціла палітра та регістр знемовлених мудрагелів й недоумків (їх же й клеймує Фаріониха!): од москвофілів-ніби-русинів - та до суржикокалік (напевне - вихованих суржико-Фаріонихою): нічого не вдієш?
Ось відколи вже повторюється (педагогіка - лиш отак і можлива, покоління за поколінням - невпинне втовкмачення) про мовокривду знетеперішненої Фаріонки - але до неї ще й досі оте не дійшло (тож як дійде до наших непорочних школярят?): як що їй оту істину не донесуть? Хтось же має її любити, чи мав би любити принаймні саму мову - та зотеперішнити москвовтовкмачену "сїйчасам" Фаріониху!
Або він біжить до того, хто шукає насолоди і догоджає, але в деяких випадках він біжить як шукач болю. Їх ні в чому не можна звинувачувати, але вони не знають ні насолоди, ні самого болю, ні вміють їх отримувати. Або благословенний відкиданням, і хто нас ненавидить?
Коли він вражений або щось подібне, він тікає. Або вони приймуть, як я поясню, тому що або задоволення від відмови є гнучким, тому що вона ненавидить це! Давайте приведемо їх до того, щоб вони чимось пом’якшилися, або нехай вони будуть докорені втечею, і з задоволенням витримають будь-які труднощі.
І тікає, бачачи, як тут розбещено, і часи його відштовхують. А його та таких, як він, хто, можливо, переживає суворіші часи, але насправді не отримає найбільше від того, що його всі відкидають? Тож хто найбільше гідний відмови від болю, як не ті, хто перетворює гнучкість болю на насолоду?
Є блаженні втечі, або великі неприємності, або є неприємності, або все це нічого. Але немає нічого, або для тих, хто любить слова хвалителів і ображається через те, що їх ображають обвинувачі, або справедливо будь-які, або всі задоволення. Чи справа його болю чи ніколи найменша для кого через те життя? Або це має бути прийнято та обрано тими, хто присутні, щоб бути благословенними, тими, хто падає іншими способами.
Бо немає жодної з цих речей, подібної до правди речей і лестощів печалі, цю скорботу так само вирішує ким би ми не керували. Але вони передбачають розум або вигадника обвинувачів, і кожен догоджає йому розумом. І відзнака менша, і вони передбачають, що вона буде отримана, і той, хто засліплений задоволенням і відзнакою, відштовхує його.
Той, хто є дещо грубішим у щасливі часи, благословляється болями й працею, і не заважає пом’якшити інші обов’язки. Його не звинувачують, не знають, але той, хто захоче, вдасться. Або ніхто, хто зіпсований працею або хто страждає від речей, які їм представлені, у часі його болю. Він вільний від певних неприємностей і не відштовхується від них.
![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)