Розгорнути попередні цитати...
" ура" - ненаше слово.
З повагою - ваш грамарнаці ( на громадських засадах)
Самозванка, або не українка, а кацапка, бо в Україні "рух" грамарнаци не був розвинений. Це більше росіяни цим двіжем переймалися. 
Розгорнути попередні цитати...
УРА, виг. 1. Бойовий заклик під час атаки. І подав команду.. Грянула батарея!... — Ура-а! — кричали вершники праворуч і ліворуч (Олександр Довженко, I, 1958, 154); // у знач. ім., сер., невідм. Праворуч, зовсім близько, перекриваючи клекіт бою, лине могутнє «ура» (Яків Качура, Вибр., 1953, 410); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498). На ура: а) рішучою атакою з криками «ура»; б) без підготовки, з надією на випадковий успіх. [Огнєв:] Ніякого дерзання у цьому наказі нема, воно тут і не ночувало. Тому, що немає у ньому мислі, все береться на «ура» (Олександр Корнійчук, II, 1955, 22); Піднімати (підіймати, підняти, підійняти) на ура див. піднімати. 2. Уживається для вираження нагального схвалення, захоплення, радості. Та як ревнуть: «Гуля наш батюшка, гуля! Ура!.. ура!.. ура!..» (Тарас Шевченко, I, 1963, 245); Його проста невеличка річ [промова] подобалася усім найбільше, всі закричали: ура-ура! (Панас Мирний, III, 1954, 288); [Оксана:] Ура, товариші! Жіночі наші збори ухвалили: всім, як одній, увійти в колгосп (Микола Куліш, П'єси, 1960, 157); — Ура! — несподівано заволав Маковей, притискуючи трубку до вуха. — Іптап прийшов!.. Іптап! Винищувальний протитанковий артилерійський полк... Гроза німецьких танків (Олесь Гончар, III, 1959, 363); // у знач. ім., сер., невідм. Голосним «ура» ми підтримали оратора (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 92). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 472.
Перед Лусьтрацією за "кацапку" та "самозванку" вже можна вибачатися, бо вона абсолютно права.
Ура завжди вважалося русизмом.
Навіть у прикладах, що навела Кроффка, усі приклади датовані 1940-1960 роками, тобто, у часи, коли Україна була майже повністю русифікованою та майже всі приклади відносяться Другої світової війни, окрім приклада з Шевченко. Але й приклад з Шевченко чітко вписується в пояснення з Вікі.
А ось що каже Вікіпедія:
Ура́! — емоційний вигук. Семантично використовується рядом країн як бойовий заклик під час атаки, військова команда вітання командирам чи вираження загального схвалення, захоплення, радості. Словосполучення «на ура» також має значення: нападом без підготовки, з надією на випадковий успіх.
Не є українським словом, вважається русизмомСлово відоме в багатьох слов'янських та окремих інших індоєвропейських мовах. Найдавніше зафіксоване застосування вигуку «Ура!» вжито як бойовий заклик. Має кілька етимологічних тлумачень, серед яких переважає версія походження з тюркської (urmak «бити» — ura «бий»).
Згідно думки О. І. Германовича, котрий посилався на етнографію якутів та бурятів, слово
«уруй» (алт. «куруй», монг. «хуру») — вираження моління про добробут, заклинання проти зла, і одночасно заклик, погроза, бойовий клич що використовувався у війську Золотої Орди під час походів на Русь[1]. На користь гіпотез про східне або тюркське походження вигуку може служити той факт, що
в Західній Європі «Ура!» поширилося під час Наполеонівських воєн від Російської імператорської армії.https://uk.wikipedia.org/wiki/Ура!
Останнє редагування: 27 березня 2019 22:29:52 від шуша
