Розгорнути попередні цитати...
В одній руці у ведмідя молоток, а в другій – балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованіст ь тварюки.
Ну чому , як підкнурятник, так таке тупе?
Це цитата з Леся Подервянського...
Матчасть вчи ...
Дія друга.
На сцені збоку стоїть рояль “Стенвей”. На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить національний.
На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмідя молоток, а в другій – балалайка.
Це символізує працелюбність і незакомплексованіст ь тварюки. 
На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишива комірець в косовороточці. Вона наспівує “Камаріки”. Непомітно, м’ягкою ходою редиска, входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Клавдій. Сьогодні я гуляв на датськом взмор’є з твоїм синком красівим. Я канхвету хорошу очєнь, вкусную, єму давав, но он нє взял, муділа.
Маргарита. Какой чудак, єй богу…
Клавдій (сам до себе). Я виєбу його. (До Маргарити.) Канхвєта Тузік, очєнь нє хуйова.
Маргарита (лагідно). Бешкетнику…
Клавдій. Чимсь бздить у кабінеті, неначє хтось насрав нечистоплотно. Відкрийте хвортку, хами, щоб пробзділось.
Підскочивши, два хама в косоворотках і чоботях швиденько відкривають хвортку і в нею в ту же мить влітає Привид.
Привид. Ага, падлюки! Всім скидать штани і стати раком! Щас піздець вам буде, слівайте воду, йобані масони, чи як вас там.
Клавдій, Маргарита і хами виконують накази Привида, який дико регочє і літає по кабінєту.
Клавдій. Мій Привиде, ніякої хуйні не робим ми. Ко всєм жидомасонам іспитуєм злобу і ненавість і каждий день національні гімни на балалайці хором ісполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі. Довольні хами, ситі в них єбала. Гораздо мєньшє стало редиска, єбошать всі вони як папа Карло на хімії в Черкасах. Лєсбіянки – усі на Соловках.
Входить Гамлєт. Він в сраку п’яний. В одній руці у нього дрючок, а в другій – шампанське.
Привид. Дивись, мій сину, це – жидомасони. Ти запиз дяч дрючком їх по печінці, потом мєнє доложиш. Шо не ясно?
Гамлєт. Папаша, всьо буде в лучшем відє, не хвилюйтесь.
Гамлєт пиз дить усіх дрючком: пиз дячить герба з ведмедєм, потім заливає шампанськоє в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю пиз дить дрючком. Рояль гуде.
Привид. Мій сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиз дить. За валюту його я купував.
Гамлєт. Єбав я всє роялі, і валюту, і всіх жидів.
Гамлєт пиз дить Привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, попиж жені Гамлєтом. В роялі тихо плавають шпроти. Входить Зігмунд Фрейд. Його окуляри таємничо блищать в темноті.
Гамлєт (потихеньку починає тверезитись). Ітоги подвєдьом. Упиздив тата. І мамку запиздячив з рідним дядьком. Попиздив мєбєль ценную, герба національного хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду більше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатіва? Ех, блядська Данія! Піздєц всім сподіванням…
Гамлєт рве на собі толстовку. Тихо грає музика, приємний голос співа “Яблучко”. Зігмунд Фрейд підходить до Гамлєта, коле його шприцем у сраку і уводить до божевільного дому. Hа сцені з’являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня “Яблучко” переможно шириться. Під веселі звуки “Яблучка” матроси мовчки страшно відбивають чочотку.
