Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль
2
1 червня 2022 21:32:18
Дайте пліз лінк на ресурс, яким можна скористатися за межами України.
 
3
13 березня 2022 10:06:29
На другий день війни співачка  Ані Лорак висловила в Інстаграмі свою громадянську позицію наліпкою "STOP WAR", і тільки через три дні спромоглася її прокоментувати:

Мои любимые братья и сёстры! В Украине идет ВОЙНА! Война убийственная и разрушительная, каждый день гибнут мирные люди и что самое страшное — дети! Я украинка, я мать, мои близкие сейчас в Украине под обстрелами, как и миллионы украинцев. Мое сердце сейчас с каждым из тех, кто страдает от этого ужаса! Я умоляю остановить эту бессмысленную, никому не нужную войну!

Втім, залишивши в кожного з нас своє серце, Кароліна вже 6-го березня  успішно відпрацювала концерт в Сочі. За тиждень, 17-го березня, із щирим благанням зупинити цю безглузду війну вона розважатиме мешканців Ростову,  а за три дні потому підніме настрій калінінградцям аж двома концертами.

Серце співачки розривається: там, в підвалах, близькі родичі під обстрілами, а тут, в концертних залах — родичі тих, хто обстрілює. І всім треба подарувати шматочок свого серця. Ось така от проблема.

Коли я вивчав подальший концертний графік зірки, не міг позбавитися відчуття, що він був ретельно узгоджений з генштабом РФ: після Калінінграду двомісячна пауза на бліцкриг та пабєдабєсіє, а вже  20-го травня феєричний концерт для денацифікованого населення в малоросійському Харкові, 22-го  в Запоріжжі, 23-го в Херсоні. Скажете маячня? Не поспішайте — нехай кине в мене камінь той, хто вірить, що артисти на кшталт Ані Лорак здатні відмовитися від концерту в підтримку окупанта навіть на руїнах рідних українських міст.

Дуже показово: реакція української футбольної асоціації і взагалі футбольної спільноти на пацифістські вислови Тимощука в інстаграмі, а головне, на продовження його тренерської діяльності в РФ, була миттєвою — тавро зрадника і позбавлення всіх регалій.

Тоді не зрозуміло, чому досі Ані Лорак, Таїсія Повалій, Софія Ротару та безліч інших колаборантів середовища російського шоубізнесу не позбавлені звання народних та заслужених?

Отже прецедент вже є, тому закликаю чиновників мінкульту якнайшвидше перейняти досвід футбольних функціонерів.
4
3 березня 2022 10:39:26
Народ, можете скинути в цю гілку скидати інфу про АЗС Києва, на яких реально можна заправитися?
Бо поки тупо шукати по всьому місту, можна швидко викатати всі залишки.
5
16 лютого 2022 00:07:41
Власник мережі приватних клінік в Москві поскаржився на те, що сьогодні його лікарів примусово відправили на кордон ...
Оце думаю, чи можливо таке? Там що,  всі лікарі військовозобов'язані і їх без загальної мобілізації можна куди завгодно відправляти?   
 
6
28 січня 2022 13:45:46
Наші політики, до якої б партії чи бандитського угруповання не належали, полюбляють повторювати одну й ту ж мантру: "нам люди важливіші за території".
Це і про мешканців лугандону, і окупованого Криму і взагалі, як політична доктрина.
Їхнє типове гасло: "Не можна звільняти окуповані території в силовий спосіб, бо постраждають наші люди. А люди важливіші за території".

Втім, якби цинічно це не звучало - для держави території, без сумніву, важливіші.
Населення території - це soft, його лояльність до держави піддається впливу, воно може покидати територію, або повертатися на неї.
Тобто людина вторинна до території - якщо є придатна для життя територія, населення завжди знайдеться,  а от навпаки - аж ніяк.
Вважаю, політики патріотичного табору мають припинити блюзнірську риторику про те, що  "люди важливіші за території".
   
   
7
30 червня 2021 15:35:31
Це початок нескінченного ряду:

111, 11, 10, 3 ....

Яке число наступне?
8
25 жовтня 2020 14:59:46
Любі ФУПчеги, давайте визначимо, як ми відреагували на президентську ініциативу "5 питань"
9
15 вересня 2020 23:47:37
Багато людей подумки повертаються в 2013-й і питають себе: чи варто було затівати революцію, яка привезвела до економічної та політичної кризи, війни та втрати територій?
Я переконаний, що втрата окупованих та анексованих територій (сподіваюся тимчасова) - то гідна ціна за цивілізаційне віддалення України від Росії.
Втрата цих територій дає нам всі підстави вести державну антиросійську політику і виховувати в наших нащадках люту ненависть до московії.
Тож допоки українське суспільство буде вважати москалів ворогами, можна впевнено стверджувати: революція не була даремною. 
А що скажете ви з цього приводу?
10
29 серпня 2020 09:42:18
Жахлива трагедія шестирічної давнини добігає юридичної розв'язки – надані суду матеріали слідства переконливо доводять провину РФ в скоєнні злочину. Втім, передбачити остаточне рішення суду не просто. Чи покладе суд частку відповідальності на Україну за незакритий повітряний простір, чи обмежиться звинуваченням виключно безпосередніх виконавців злочину, чи стане складовою звинувачення російська військова агресія проти України – всі ці питання залишаються відкритими.

І щоб розібратися з цим, суду доведеться визначити мотив злочину, а тут не все так однозначно. Дискусія щодо реальних намірів злочинців точиться з дня трагедії і жодна версія не є бездоганною. Для тих, хто не в танку, нагадаю: їх всього три.


Версія №1. Рукожопість.

Схоже, саме до цієї версії схиляється слідство: мовляв, орки хотіли збити український транспортник АН26, але сплутали його з цивільним Боінгом. Опосередковано цю версію підтвердив і Гіркин, який на радощах розкоркував шампанське в соціальних мережах, щойно перший уламок літака впав на землю. І це попри те, що 17 липня 2014 року жоден український військовий літак не був в небі над окупованими територіями.

Злощасний БУК3Х2 прибув на місце дислокації під Сніжне приблизно в 13:30 за київським часом, а смертельний залп виконав аж о 16:20. Якби ті москалі, що керували пусковою установкою, хоч іноді поглядали на радар, вони б за цей час розгледіли б не менше 25 літаків схожого розміру, схожих швидкостей та на схожих висотах (серед них п’ять прямували курсом MH17). Як можна не второпати, що вони всі цивільні?

Можна, вважає слідство. І підстави на це йому дав перехоплений СБУ дзвінок бойовика «Найомнік» (Валерій Стельмах) своєму ватажку Ігорю Бєзлєру за дві хвилини до трагедії: «Птичка полетела к вам». «Передай наверх», - сказав Бєзлєр, підписавши, на думку слідства, смертний вирок 298-ми невинним душам.

За цією версією бойовики вичікували на жертву. Банді «Найомніка», яка знаходилася ближче до лінії зіткнення із ВСУ, видали біноклі із завданням телефонувати, щойно побачать в небі щось більше за горобця. БУК сидів в засаді, розрахунок бойової машини весело селфівся на «хахляцкай зємлє», а їхній командир чекав на команду з того самого таємничого «верху», до якого згодом Бєзлєр по телефону спрямував «Найомніка».

Приблизно в цей час бортпровідник авіакомпанії «Роза вітрів» Роман С. , перебуваючи в аеропорту тоді ще Дніпропетровська, уважно стежив за рухом авіаційної техніки на військовій частині цивільного аеродрому. Переконавшись в тому, що транспортник ЗСУ вирулює на злітну смугу, він швидко набрав на телефоні стисле СМС повідомлення і, щойно натиснувши кнопку «Відправити», опинився в горизонтальному стані з наручниками за спиною – СБУ вже давно випасала цього покидька. Шпигуна пов’язали, АН-26 розвернули, а СМС-ка донесла адресату дезінформацію про виліт українського військового літака.

Існує велика ймовірність того, що саме ця деза переконала бойовиків в присутності транспортника ЗСУ АН-26 в повітрі. За логікою слідчої групи, в розрахований час спостерігач «Найомнік» побачив в небі літак, прийняв його за очікуваний АН-26, повідомив про це когось «наверху» і БУК без вагань випустив смертоносну ракету.
11
19 квітня 2020 10:27:59
Зі всіх служб декілька каналів транслюють тільки греко-католиків.
Правславно-фсбшна паства залишилася цього року без порції скрєп.     
12
30 січня 2020 23:06:07
"За приміщення площею 191 кв. м, яке знаходиться в митній зоні терміналу F, розгорнулася справжня конкурентна боротьба.
12 учасників затято змагалися у чесному та відкритому конкурсі.
Виграли – аеропорт і держава, як і має завжди бути.
Стартова орендна плата була 243 тис 702 грн.
А за результатами конкурсу вона становила 4 млн 678 тис грн на місяць."
УП

Скажіть, люди добрі, як можна відбити такі витрати?
Вони там що, коксом торгуватимуть?
13
24 січня 2020 18:44:18
Ранком 14 січня, в перший же пленарний день 2020 року, Верховна Рада 249-ма голосами попередньо підтримала законопроект №1028, поданий президентом Володимиром Зеленським як невідкладний, щодо зміни Конституції в частині наділення парламенту додатковими правами. Ця новина прожила на шпальтах новинних ресурсів не більше двох днів, отримала мляве обговорення, після чого швидко потонула серед поточних подій.

А дарма.

Законопроект виявися напрочуд лаконічним, але вкрай загадковим – на половині аркуша президент невідкладно вимагає розширити повноваження ВР (стаття 85 Конституції ) можливістю створення «консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів».

Що ж то за такі життєво важливі органи, які так невідкладно потрібні президенту? Вікіпедія тлумачить, що вони створюються представниками громадськості з метою долучення їх до управління державними справами в публічних органах влади. І якщо, скажімо, Кабміну такі органи дійсно потрібні, щоб технократи іноді узгоджували свої нововведення з населенням, то створення таких для Верховної Ради виглядає дещо нелогічним – навіщо народним депутатам, які самі є представникам громадськості, потрібні допоміжні органи, які утворюються знов таки представниками громадськості?

Читаю пояснювальну записку до законопроекту і очманіваю від формулювання: законопроект вкрай потрібен тому, що «можливість створення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів є важливою запорукою ефективної організації цих органів». Перечитав тричі, але нічого так і не второпав. Тільки здивувався здатності новітніх законотворців формулювати маячню навіть в законопроектах конституційного рівня.

Втім, «Слугам» та їхнім сателітам з фракції «За майбутнє» пояснення здалося цілком логічним, адже вони, як і очікувалося, проголосували одностайно. «Батьківщина» голосів не дала – як не намагалася Олена Шкрум, їй так і не вдалося витягти з зелених доповідачів конкретну мету нововведення. «Голос» та «ЄС» покрутили пальцем біля скроні, назвавши президентську ініціативу безглуздою - таким собі «конституційним спамом», що «перетворює Конституцію з Біблії на комікс». Виявилося, й Опоблок був проти. Мабуть вже тільки тому, що не спромігся розгледіти в законопроекті ні політичний, ні фінансовий зиск для себе.

Та й дійсно, ну навіщо засмічувати Конституцію, коли Верховна Рада й без цього нововведення має достатньо повноважень для створення різних допоміжних структур і ефективно цим правом користується протягом всього свого існування? Задля створення додаткових теплих посад зеленим друзям та кумам, як то припускають деякі опозиційні депутати? Але ж в законопроекті чітко зазначено: без додаткового фінансування. Нарешті, чому це так турбує президента, що він поспіхом вносить законопроект під грифом «невідкладний» вже в перший і єдиний день літньої сесії? Чому взагалі ініціатива йде саме від нього, а не безпосередньо від ВР, для якої начебто ці зміни й призначені? Ох, чує моє серце: на Банковій затіяли щось недобре.

14
4 січня 2020 12:34:49
Погодьтеся, заклик підписати петицію про переменування вулиці Пушкінської на Асфальтовану ми сприймаємо не більш, як креативний хайп, породжений дещо несподіваним новорічним відеозверненням українського президента до народу.
Як новорічний прикол, що викликає посмішку і повагу до креативності його авторів.

А дарма: це перейменування несе в собі значно більше змісту, ніж просто вдалий жарт.
Якби сталося диво і Київрада підтримала петицію, вона б закарбувала в історії унікальний відбиток стану українського суспільства 2020.

Жодному киянину, як і жодному туристу не прийде в голову спитати, чому вулицю назвали Пушкінською, Прорізною або Володимирською.
А от Асфальтована, ще й в самому центрі столиці - це не просто інтрига, це суцільний квест: Чому? Звідки ця назва? Як так могло статися?
Скільки гіпотез вона породжує в необізнаній голові!

Вся краса Асфальтованої полягає саме в тому, що одним словом пояснити походження назви неможливо - вона вимагає розповісти і про війну з росіянами, і про шостого президента України, і про його самоідентифікаційну незрілість, і про реакцію киян на його недолуге новорічне звернення.

Любі депуати Київради!
Давайте додамо робити київським гідам - зробимо ще одну вулицю столиці туристичною Меккою.
Нехай обличчям Києва буде не тільки Хрещатик та Андріївський узвіз, а ще й чудова вулиця Асфальтована, назва якої безперечно стане унікальною пам'яткою бурхливих подій новітньої історії України.
15
8 грудня 2019 10:39:38
Вчора колоритний президентський тандем Кравчук-Саакашвілі натхненно намагався переконати українців в тому, що анонсований на неділю масовий протест катастрофічно послабить позиції українського президента на паризьких перемовинах і, навіть, може призвести до капітуляції. І тому відчайдушно закликали замість Майдану відвідати церкву та помолитися за успіх Володимира Зеленського.

Ні, в церкву я не піду, немає сенсу – аби в цьому закладі хоч щось реально вирішувалося, війни в Україні взагалі не було б.
Завтра я певно піду на Майдан, але не протестувати, як це бачать ці два президенти-однодумці, а тиснути.
І вектор мого тиску буде спрямований переважно не на Зеленського, а на його європейських колег – Емманюеля Макрона і Ангелу Меркель.

Справа в тому, що ставлення європейців до вуличних протестів сформовано сталим впливом потужної європейської демократії - в їхньому розумінні такі протести є не бутафорним, а беззаперечним правом громадян і тому влада на них практично не може вплинути.
Це стихія, яку не можна припинити безпосередньо і миттєво. Як цунамі, або землетрус.
В їхньому уявленні влада має розпочати тривалий публічний діалог з протестувальниками, десь піти на поступки, а потім терпляче вичікувати поступового спаду протестної активності.
Тобто сумлінно робити все те, що в хуйло викликає щиру ботоксну посмішку.

Я веду до того, що президент Франції та канцлер Німеччини, реально сприймають вуличні громадянські протести, як форсмажор - неподолану обставину, яка не дозволяє стороні договору виконувати свої зобов’язання.
Тому дуже сподіваюся, що коли у вечірніх новинах вони побачать, як саме і що саме українське суспільство вимагає від свого президента, вони підсвідомо будуть налаштовані схиляти Зеленського до тих політичних рішень, які вгамовують громадянський протест, а не розпалюють його. Навіть, якщо за переговорним столом той буде розтопирювати пальці і хриплим голосом переконувати, що «в мене свій прокурор і все під контролем».

Я прагну, щоб завтра Майдан став такою форсмажорною стихією.
Щоб під час перемовин європейські лідери сприймали українську владу як човен, якого ледь утримує якір під час потужного шторму.
Коли будь-яка спроба підняти вітрила призводить тільки до фатальних наслідків.

Навіть, якщо малодосвідчений капітан вже обрав курс.
16
2 грудня 2019 23:44:37
Щойно на ICTV.
Кількість російськмовного населення України Дубілет збирається визначати по кількості російськомовних запитів в гуглі та частоті вибору язика в банкоматах.
Тож по результатах цього зеленого "перепису" готуйтеся зустрічати "асвабадітелєй рускаязичнава насєлєнія", бо російськомовних виявиться 90%. 
 
17
17 листопада 2019 18:50:17
Одного разу, між іншим в грудні, коваль Вакула теж спромігся добитися аудієнції російської цариці.
І не біда, що переговірник з нього був ніякий - успіх аудієнції визначило те, що Вакула приховував в кишені.
А там був звичайний чорт, з яким коваль підписав диявольську угоду. Кров'ю.

Та наполегливість, з якою Володимир Зеленський добивається зустрічі з хуйло, вражає.
Було безліч підстав, щоб затягнути процес відведення військ із перекладанням відповідальності за це на окупанта та в такий спосіб продемонструвати одразу і рішуче прагнення до миру, і відверте небажання хуйло припинити війну.
Натомість, український Президент форсує події в односторонньому порядку, з поступками ворогу та сумлінним виконанням нових, нахабно генерованих Кремлем, умов зустрічі.

У Зеленського пояснюють - Володимир Олександрович на виборах обіцяв зупинити війну, тож він має виконувати ці обіцянки, щоб не за яких обставин не засмутити своїх виборців.
Втім, пояснення не дуже переконливе - серед його обіцянок більшість було таких, що точно не потребують аудієнції московського царя, але вони так і залишилися на передвиборчих агітках майбутнього президента.
Скажімо, задля того, щоб припинити практику перекриття доріг для президентського кортежу, аж ніяк не потрібно затівати нормандську зустріч.
Тоді звідки така вибірковість впровадження власних програмних гасел?

Справа в тому, що, по великому рахунку, у Зеленського не збрехали.
Там дійсно прагнуть не засмучувати виборців, але з маленьким уточненням - не всіх, а переважно одного.
Того самого чорта, роги якого стирчать з кишені президентського піджаку, як колись з Вакулівського камзолу.
Чорта, з яким підписана чергова угода. Кров'ю.

Ігорю Коломойському глибоко начхати на всякі там кортежі, кумівство, корупцію, кнопкодавство, зубожіння та іншу популістичну туфту.
Цікавлять тільки ті зелені обіцянки, які безпосередньо впливають на збільшення його особистих статків.
І ключовою з них безумовно є відновлення дружби і співробітництва з Росією - саме з нею олігарх пов'язує і своє майбутнє, і майбутнє України, про що він відверто розповів в інтерв'ю NYT.

Він все вирахував: "Продається Україна. Стартова ціна - сто мільярдів, по 2500 доларів за холопа. Московія бере, хто дає більше? Рахую до трьох ...".
Якщо в тій сивій голові існують якісь світоглядні червоні лінії, то визначаються вони ні національною свідомістю, ні патріотизмом, ні загальнолюдською мораллю, ні релігією - виключно кількістю нулів на банківських рахунках.

18
2 листопада 2019 14:13:06
В Золоте заходить ДРГ так званих ополченців і розстрілює сім'ю місцевого українського патріота. З катуванням і на камеру.
З дружиною і дітьми. Із гигиканням про подяку Зеленському за здачу території. І викладає відео в ютуб.
Вибух народного гніву виносить Зеленського з банкової вже наступного дня, адже ці смерті будуть вже безпосередньо на його персональній відповідальності.
З Росії, як з гуся вода - за тиждень знайдуться свідки, які чули, що поза камерами бойовики ДРГ спілкувалися українською ...

Ви прочитали стислий опис принципу роботи перемикача "Зеленський ON / OFF ", який після відведення українського війська з Золотого опиниться на робочому столі хуйло.
На тому самому столі, де вже давно і міцно вмонтовані кнопки і тумблери із прізвищами мабуть половини українських політиків.

Ні, ні - хуйло не перемкне цей тумблер сьогодні.
Треба бути остаточним дурнем, щоб заважати натхненній боротьбі українського президента проти свого народу за кремлівські інтереси.
Але в той чи інший спосіб обов'язково натякне Зеленському, що його особиста доля відтепер вирішується в Москві.

Наприклад, ось таким, на перший погляд, невинним закидом: "для деэскалации межэтнической напряженности на демилитаризованных территориях украинским властям следует координировать свои действия с правохранительными органами ополченцев".
З неприхованим натяком на те, що у разі зміни Зеленським політики поступок Кремлю, зелений тумблер буде перемкнутий в позицію OFF під стурбовані офіційні заяви Кремля на кшталт "мы вас предупреждали".

Чи розуміє Зеленський, що кожен його крок обличчям до Кремля і спиною до українського громадянського суспільства - це додатковий електронний браслет на власній нозі з дистанційним пультом в руках хуйло?
Що політичні рішення тепер доведеться приймати під тиском цієї обставини і заганяти себе в ще більшу залежність від ворога аж до повної безвихідді?

В буремні дев'яності, коли правоохоронну та судову систему підміняли бандитські угруповання, іноді виникала ілюзія, що вирішення різного роду конфліктів за допомогою кримінальних елементів є значно ефективнішим за бюрократичну тяганину державних інституцій.
Але в кожного позивача до кримінальних структур за відновлення справедливості такі ілюзії зникали дуже швидко - спочатку людина ставала заручником знайомства з бандитами, а потім неодмінно й жертвою.

Бо в розумінні бандита ви або подільник, або жертва - третього не існує.
Якщо ви хоч раз пустили бандита в свою оселю просто на чай, знайте - ви вже в переліку його потенційних жертв.
Навіть якщо то був ваш родич, або друг дитинства.
І чим щирішою буде ваша гостинність, тим швидше ви опинитеся перед вибором: "або ти один з нас, або плати за наш дах".

Володимир Зеленський наполегливо шукає справедливості не в міжнародному правовому полі, а у вкрай небезпечному кримінальному угрупованні.
Угрупованні, яке ще й спричинило цю несправедливість.
Угрупованні, яке поступово затягує його в свої міцні обійми, як останнього лоха.

Бо #Янелох - таки лох, нажаль.
19
26 жовтня 2019 15:38:22
Новину про славнозвісний виступ "95 кварталу" я впіймав за хвоста - в'їжджати в тему довелося з перетравлювання шквалу коментарів до події.
Тож, зібравши до купи уламки інформаційного вибуху під назвою "Горіла хата", вималювалася приблизно наступна картина:

1. "95 квартал" пробиває дно.
2. Колектив "Кварталу" - рідкі покидьки.
3. Хор Верьовки продався за 30 срібняків.
4. Президент - негідник, бо ухвалив все це неподобство.
5. Об'єктом цього недолугого жарту є добропорядна людина з бездоганною репутацією.

Сприймаючи останній пункт із сильним скептицизмом, я переглянув відео і переконався, що все інше - то чиста правда.
Там дійсно дно, покидьки, срібняки і негідники. Але якась гнітюча заноза не давала мені спокою, якесь відчуття певної нещирості самому собі.

Щоб розібратися, поставив на собі експеримент, уявивши, що хата згоріла не у Гонтарєвої, а у Медведчука.
Що "95 квартал" присвятив цій події той самий номер, тобто Коломойський замовив у гумористів не колишню очільницю нацбанку, а кума хуйло.
А потім я запитав себе, як би я сприйняв такий виступ? І якщо щиро, то приблизно так:

1. "95 квартал" може, коли захоче.
2. В колективі "Кварталу" таки є патріоти.
3. Дівчата з хору Верьовки - просто красуні.
4. Президент нарешті зробив те, чого від нього очікує суспільство.
5. Об'єкт жарту - огидна потвора, яка заслуговує на ще гіршу долю ...

То що ж тоді виходить?
А те, що моя оцінка самого номера, його авторів та виконавців залежить виключно від мого ставлення до об'єкта жартів.
І це не дивно - я живу в політично поляризованій та інформаційно електризованій країні і тому не відчуваю жодних емпатій до своїх ворогів.
Їхнє горе приносить мені справжню радість.
На згарищі медведчуковського маєтку я б порвав не менше баянів, ніж на поминках Кобзона.

А щодо Гонтарєвої, то попри всю підлість зелених організаторів її цькування, я не можу вичавити з себе бодай краплю щирого співчуття до неї.
Я не те що засуджую, а просто не сприймаю за співгромадян людей, які в розпал війни та безпрецедентного волонтерського руху в умовах триразового знецінення грошей, дозволяють собі купляти коштовні автівки, маєтки та комерційну нерухомість.
Особливо тих, хто безпосередньо впливає на це знецінення.

Тому мені просто байдуже.
Та й Гонтарєвій моя емпатія не потрібна - вона успішно подолає цю неприємність й без моєї участі.
20
9 жовтня 2019 21:02:50
Пропоную на хвилинку відволіктися від політики.
Хто скаже, за яких умов вираз 2х2=11 є вірним?
21
14 серпня 2019 16:25:52
1. Слід нарешті привселюдно визнати: нам потрібні не люди а території.
Всі ці популістичні слюні Зеленський має залишити при собі - населення окупованих територій з кожним днем ставатиме більш антиукраїнським і буде тягарем для розвитку України.

2.  З огляду на це, відсутнісь протекторату над окупованими територіями сьогодні дуже вигідне Україні - ми позбавляємося великої частини  антиукраїнського електорату і заощаджуємо на дотаціях в регіони, які завжди були дотаційними.
Тож тимчасова відсутнсть двох якорів під назвою Лугандон і Крим дає нам шанс побудувати цивілізовану державу і ми маємо скористатися цим по повній.
Тож нехай цю хвору корову якнайдовше годує циган, який її вкрав - ось наша тактична задача і тому будь-яке прискорення реінтеграції цих територій буде нам тільки шкодити.   
На долю колаборантів і свідомих українофобів нам має бути начхати з лаврської дзвіниці, а українським патріотам, яких певні обставини досі утримують в окупації, має бути запропонована реальна програма переселення.

3. Але ми маємо зберегти юридичне право на ці території для повернення їх в майбутньому.
Саме в цьому полягає найбільша складність: регулярно беззаперечність цього права ставитиметься свтом під сумнів і доводити його ми  зможемо тільки в один спосіб - постінийм військовим протистоянням, реальною стрільбою протягом десятків років.
Якщо зараз на Донбасі виникне стабільне перемир'я, то коли ми наважимося на військову операцію по його реінтеграії, світ сприйматиме нас агресором попри всї наші права на цю територію.

4. Теж саме з Кримом - за будь-якою нагоди ми маємо затіяти довготривалий збройний кофлікт на межі з півостровом.
Ніщо інше не буде підтверджувати наші права на цю територію - тільки регулярна стрелянинина на межі.
Це дуже складно затіяти, бо кацапія сприйматиме це як посягання на їхню територію і може вдатися до широкомастабної війни.
Але шанси  є - в момент реальної (не бутафорної) зміни кремлівської влади,  виникнуть найсприятливіші умови для проведення такої спецоперації.
А це означає, що ця спецоперація має бути підготовлена вже сьогодні, адже хуйло влада може впасти як через 20 років, так і сьогодні ввечері.   

5. Повернути території можливо буде тільки у військовий спосіб - тут не може бути ілюзій.
Навіть якщо розвалиться Росія на дрібні шматки, ніякий Крим і Лугандон до нас автоматично не приєднається - вони прагнитимуть незалежності, або несподівано інші держави заявлять права на них.
В певний сприятливий момент довготривале локальне військове протистояння на межі з окупованими територіями має перерости у визволньну військову операцію.
Сприятливим слід вважати той момент, коли виникне розуміння, що більш сприятливого вже ніколи не буде.

6. Вся ця стратегія вимагає від нашого суспільства і нашої влади тільки одного: навчитися жити в умовах постійної війни з мінімальними втратами на фронті.
Якщо ми прагнемо зберегти суверенітет і повернути території, ми приречені на масштабну мілітарізацію економіки, гуманітарної політики і суспільства в цілому.
Іншого шляху не існує.     
     
22
21 липня 2019 13:00:32
Проголосував на 220-му окрузі на Подолі.
Дружина проголосувала на сусідній ДВК.
На обох дільницях працівники ДВК повально кацапять, аж гай шумить.
Згідно закону про мову вони - держслужбовці і мають обслуговувати мене виключно державною мовою.
Натомість: "здраствуйтє, пакажитє свой паспарт ..."  і так далі.
Таке відчуття, що голосую десь у кацапії.
Чесно кажучи, огидно.
23
12 липня 2019 23:04:38
Вже були зібралися сьогодні з дружиною на зутріч з Лещенком (він буде в списках кандидатів на нашій ділянці) - хотіли задати певні питання кандидату.

Але в останній момент раптово потрапили на інтерв'ю Сергія РБК-Україна, звідки отримали відповіді на все, що нас цікавило. Тому й не пішли.

А з'ясували ми наступне:
- Сергій підтримує намір Узеленського надати мовну автономію ОРДЛО;
- в боротьбі Коломойського за Приватбанк підтримує олігарха;
- схвалює діяльність Портнова;
- не бачить жодних критичних зауважень на адресу чинного президента та його команди.

На жаль сьогодні він не схожий на того Лещенка, якого ми обирали в 2014-му в партійному списку. Або уявлення про того було хибним.

Тепер не знаю, за кого голосувати на 220-му округу.
Може за свободівця Михайла Подоляка?
Що скажете?
24
8 липня 2019 20:28:00
Зеленський: "Тому я вам чесно скажу, ми будемо чекати тиждень, максимум 8 днів, і якщо ми не побачимо демонтажу з тієї сторони, ми почнемо будувати міст."

Зацініть мистецтво формулювання ультиматумів: "Якщо не виконаєте мої вимоги протягом тижня, я взагалі відмовлюся від будь-яких вимог!"

Думаю бойовики реально розгублені ...
25
9 травня 2019 10:31:38
Не знаю, як вам, а мені початок травня щорічно несе якесь неприємне відчуття огиди і душевного неспокою. Неспокою, яке щоденно наростає, сягає свого піку 9 травня і вгамовується тільки разом із завершенням чергового "пабєдобєсія". Огиди, яка породжена нафталіново совковою фальшю цього дійства і підсилена усвідомленням того, що ті нещасні, портрети яких згодом опиняться в найближчому смітнику, не заслуговують такої зухвалої наруги.

Знову й знов ставлю собі питання: чи здатні ми, українці, що вже стали на шлях декомунізації, дати власну оцінку подіям, які призвели до тих жахливих смертей?

Як розібратися в цьому? Де шукати правду?
Ні, не так. Де шукати підтвердження правди, яку я знаю?
Ні, знову не так. Правду, яку я не знаю, але відчуваю шкірою і хочу знайти їй підтвердження?

Якось я для себе зробив несподіване відкриття: з 1917-го, коли більшовики узурпували владу, по 1941-й пройшло 24 роки. Всього якихось 24 роки, розумієте! Дорослому поколінню сучасної України цю часову відстань уявити не складно - приблизно стільки ж часу минуло від розвалу СРСР до початку нашої війни з російськими окупантами. Це ще не зміна поколінь: ми дуже добре пам'ятаємо всі негаразди, що випали на нашу долю за цей час - від злиднів, бандитизму та рекету і до сучасних методів ґвалтування населення доморощеними політичними елітами.

Я веду до того, що наші співвітчизники по СРСР на початку сорокових амнезією теж не страждали. Те що випало на їхню жахливу долю протягом тих 24-х років неможливо було стерти з пам'яті: опір більшовизму, який історики назвуть "громадянською війною", політика "воєнного комунізму", колективізація, націоналізація приватної власності, голодомори, масові репресії, жорстка диктатура, відсутність базових свобод людини та багато іншого. І все це в тотальному інформаційному вакуумі. Наші з вами чверть століття сучасної України з усіма нашими негараздами для того покоління здалися б просто Едемом, якби вони змогли зазирнути в майбутнє.

А тепер скажіть, чи міг тоді, в 41-му, багатомільйонний радянський народ, фактично окупований і багаторазово зґвалтований більшовицьким бандитським угрупованням, добровільно встати на захист свого ґвалтівника? Мій мозок відмовляється навіть припустити таке. Ті "діди", яких безсоромно "рускій мір" продовжує гвалтувати вже після смерті, в 41-му йшли на війну під примусом розстрілу за дезертирство, а їх дружини зустрічали німецьку армію квітами, як визволителя від більшовизму. Інакше просто не могло бути.

Прадід моєї дружини, власник шкіряного заводу в с. Баришівка Київської області був розстріляний за вироком трійки після експропріації заводу. Його сина, діда дружини, баришівського шкільного вчителя в 37-му запроторили в табори Сибіру за участь в Шевченківських читаннях. Згодом він був призваний на війну, де загинув в перший же рік. Я не знаю, від чиєї кулі - німецької чи НКВД-шного загородзагону, але чітко усвідомлюю, як він ненавидів ту владу. Як і усвідомлюю те, з якою надією його дружина впустила в хату німців, коли ті зайшли в Баришівку.

Вкрай позитивне ставлення до німецької армії на фоні лютої ненависті до більшовиків було цілком природним - з другої половини 30-х радянська пропаганда активно підтримувала гітлерівську Німеччину, а після спільного з німцями розв'язання Другої Світової взагалі рясніла звітами про успіх німецької армії та її могутність. Про злочини німців проти людства стало відомо фактично вже після війни, тож тоді, в 41-му, населення щиро бачило в німцях справжніх визволителів, а в УПА та в РВА Власова - справжніх патріотів.
26
27 квітня 2019 10:53:53
Вважаю, що ефективне рішення цієї проблеми існує.

Ті упороти підкацапники, які прагнули реально перебратися в кацапію, давно все це зробили за стандатрною процедурою.
Тому ця кремлівська акція з роздачі червоношкірих папірців переважно розрахована на громадян, які прагнуть не стільки перебиратися в росію, а скільки  годуватися з двох корит, користуючись двома паспортами.
Кремлядям потрібні не додаткові робочі руки, як де-хто вважає, а керовані російські агенти на нашій території.
Цих людей не запрошуватимуть до себе в кацапію - навпаки, їх спонукатимуть залишатися вдома, щоб на нашій території закріпити гарантований російський анклав.       
   
З огляду на це, пропоную рішення - Закон про відповідальність за приховування громадянства РФ.
Закон, за яким громадянин України, який приховує російський паспорт, дорівнюється до агента країни-агресора.
Із автоматичним позбавленням українського громадянства, та депортацією в кацапію назавжди.
Із створенням спеціалізованої служби з виявлення порушників, яка буде відслідковувати підозрілих осіб та гарно мотивувати інформаторів.

Закон має передбачати термін (наприклад півроку), протягом якого діятиме амністія для українських громадян, які вже мають паспорт РФ.
Протягом цього терміну вони або відмовляються від українського громадянства, або здають російський паспорт в цю спеціалізовану службу. 
   
Ви скажете, що важко буде виявити всіх підкацапників?
Так всіх і не треба - достатньо на окремих особах показати, що закон працює і тоді український громадянин добре подумає перед тим, як взяти в руки червоношкіру паспортину.
27
26 квітня 2019 00:41:48
Розмовляюча голова Зеленського Дмитро Розумков заявив, що буде розмовляти в студії виключно російською мовою з принципових причин.
Мовляв, допоки не стане держчиновником, українською  - жодного слова.
Попри те, що дуже добре і вільно володіє українською. 

Просто уявіть - до нього ведуча, жінка, звертається українською, а він їй в пику кацапає. 
Переконаний, якби до нього звернулися англійською, він відповів би англійською. А от українською - табу.
Слухати це кацапання найближчого представника майбутнього президента  просто огидно.

Зеленеботи, поясніть, що то за принцип такий?
Його дотримується вся команда Зеленського?

 
28
16 квітня 2019 09:31:15
"От якби Порошенко пересадив своїх друзів-корупціонерів, відсунув олігархів від влади, впровадив справжню люстрацію, судову та податкову реформи - от тоді він не потрапив би в ту безвихідь, в якій опинився сьогодні..
Нехай тепер буде йому наука на майбутнє ... ". - приблизно таким переконанням сьогодні значна кількість наших громадян компенсує власну розпач від острахів невизначеності майбутнього.

Але давайте начистоту. Якби Петро Олексійович реалізував всі ці сподівання суспільства, він всеодно програв би вибори Зеленському. Можливо з дещо меншим рахунком, але програв би.
Щоб це довести, не треба вдаватися в детальний аналіз електоральних симпатій, все значно простіше: достатньо згадати, що справжні реформи не бувають не болючими, а позитивний ефект від їх впровадження виникає ой як не швидко, особливо в умовах війни.

Переважна частина населення потребує результату, який можна помацати руками у власному холодильнику і тільки меншість важає за позитив сам процес реформування - це об'єктивна реальність.
Реальність, яка притаманна, між іншим, не тільки українцям. Тож у разі запровадження рішучих системних змін в країні, рейтинг Порошенко впав би ще більше - відірвані від звичних бюджетних, ресурсних та податкових годувальниць мільйони громадян з родинами точно не поповнили б ряди прихильників президента.

Все це означає те, що будь-який справжній реформатор в Україні приречений виключно на один президентський термін. Це чудово розумів пан Гриценко, коли обіцяв не балотуватися вдруге.
Дуже хочеться сподіватися, що цією ж логікою керується і Володимир Олександрович (він теж не планує другий термін), але шансів спитати в нього про це у нас жодних.

Справжній президент-реформатор має чітко усвідомлювати свою місію і свою невтішну долю.
Тому єдиною його турботою щодо другого терміну має бути не намагання будь-за що втриматися на троні, а збереження реформаторського здобутку в єдино можливий спосіб - через просування свого політичного спадкоємця.
Відданого реформам нового політика, з яким виборці не пов'язують свої поточні негаразди.

Схоже, ця думка ніколи не відвідувала голову Петра Олексійовича.
А дарма - все, що можна вважати його здобутками, тепер потрапляє в повну невизначеність.
29
5 квітня 2019 15:32:41
Тактика лідера президентських перегонів щодо уникнення участі в політичних дебатах виявилася нехитрою і прозорою. З очевидним розрахунком на те, що гідність опонента не дозволить йому опуститися до виконання вимог, які межують із здоровим глуздом. Тактика не нова, десь я таке вже бачив ... Ось, згадав нарешті: її в деталях колись розписав відомий знавець політичних інтриг Леонід Філатов:

Чтоб на ём была видна,
Как на карте, вся страна.
Ну, а коли не добудет,—
То добытчика вина!..

Чинний президент, опинившись в ролі Федота - стрільця, реально здивував. Навіть не тим, що винайшов мабуть єдину правильну лінію поведінки в цій ситуації - підіграти опоненту і посприяти йому розвинути власний задум до абсурду. А тим, що в тих пліснявих надрах Банкової, виявляється, ще може народжуватися креатив, з яким, зазвичай, наша політична еліта не товаришує:

Ты вчерась просил ковёр, —
Ну дак я его припёр.
Всё согласно договору —
И рисунок, и колёр.

Здається, від такої несподіванки штаб Зе дещо розгубився, але сумували там не довго. Й доби не пройшло, як м'яч знову опинився на полі супротивника вже з новими вимогами - тепер до персони модератора дебатів:

Коли ты царю слуга —
Подь за горы, за луга
И сыщи мне там оленя,
Чтоб из золота рога.

Влада не забарилася з реакцією. В заяві Зеленського насамперед була почута вимога до узгодження політично рівновіддаленого від опонентів модератора, тож олень був знайдений оперативно. Із справді золотою головою, хоча й без коси:

Чай, заждался? Добрый день!
Глянь в окно, когда не лень!
Ты заказывал оленя —
Ну дак вот тебе олень!

Сьогодні сюжет стрімко набирає обертів. Політична інтрига, яка з презирством відвернулася від другого туру президентських виборів, знову запанувала в інформаційному просторі. "Бути чи не бути дебатам?" - це питання виявилося значно важливішим в суспільстві, ніж питання про їх переможця, або, навіть, про переможця виборів взагалі.

М'яч знову на Зе-леному полі і глядачі, затамувавши подих, завмерли в очікуванні чергового удару в напрямку порошенківських воріт. Втім, за сюжетом відомої казки це має бути удар останнього відчаю:

Исхитрись-ка мне добыть
ТОЧАВОНЕМОЖЕТБЫТЬ.
Запиши себе названье,
чтобы в спешке не забыть.

Удар, який за підсумком подальших подій привів інтриганів до остаточної поразки.
Тобто до, здавалося мізерно ймовірної, перемоги Федота.

Тобто до ТОЧАВОНЕМОЖЕТБЫТЬ.
30
1 квітня 2019 09:08:56
Хоча результати екзит-полів і розчарували прихильників Порошенко, яскрава промова гаранта на останньому брифінгу знову вселила в них надію - мовляв, нічого не втрачено, другий тур буде переможним.
Що ж, спробуємо підтвердити сподівання Петра Олексійовича калькулятором.

Щоб не чекати офіційних результатів, пропоную за основу прийняти середній результат чотирьох опублікованих на УП екзит-полів:
Зеленський - 30.16%
Порошенко - 18.52%
Тимошенко - 13.96%
Бойко - 9,59%
Гриценко - 7,48%
Смешко - 6,61%
Ляшко - 4,66%
Вілкул - 3,57%
Кошулинський - 2,00%
Інші - 3,46%

Тепер спробуємо розглянути варіанти розподілу електоральних симпатій між переможцями першого туру. Справа не благодарна, зазирнути в голову кожного виборця неможливо.
Але ж таки спробуємо напроти прізвища кожного претендента проставити відсоток шанувальників чинного президента серед прихильників цього претендента.

Одразу спростимо собі розрахунки, припустивши, що:
- прихильники Зеленського не розчаруються в своєму фавориті до другого туру;
- проросійський електорат Бойко та Вілкула ні за яких обставин не проголосує за Порошенко;
- тільки половина прихильників кандидата з прізвищем "Інші" в другому турі віддадуть голоси за чинного президента;
- до заклику Гриценка про неможливість подальшої підтримки Порошенко прислухаеться тільки 50% шанувальників Анатолія Степановича.

Оскільки на цю хвилину жодних заяв від інших лузерів першого туру не було чутно, будемо вважати, що тільки вишезгадане припущення буде інваріантним в наших розрахунках.
 за основу берем такі коефіцієнти привабливості Порошенка для електорату наступних претендентів:
Прихильники Зеленського - 0%
Прихильники Порошенко - 100%
Прихильники Гриценко - 50%
Прихильники Бойко - 0%
Прихильники Вілкула - 0%
Прихильники інших - 50%

А тепер розглянемо найсприятливіший для Порошенко сценарій - вся решта виборців в другому турі проголосують виключно за нього, тобто:
Прихильники Тимошенко - 100%
Прихильники Смешко - 100%
Прихильники Ляшко - 100%
Прихильники Кошулинського - 100%

Нескладні підрахунки дають наступний результат 2-го туру:
Порошенко - 51,22 %
Зеленський - 48,78 %

Нереальність такого сценарію абсолютно очевидна.
Настільки, що варто десяти відсоткам прихильників Тимошенко, або 20-ти відсокам прихильникам Смешко підтримати Зеленського, і він вже обходить Порошенко з мінімальним відривом.

31
30 березня 2019 13:28:41
З інтерв'ю Зеленського Аллі Мазур про трансляцію "Слуги народу" в передвиборчій період:
- З точки зору чистоти ведення компанії, чи бачите ви в цьому порушення?
- Нет ... я не считаю, что это агитация.

Як результат, телевізійний контент 1+1 сьогодні, в день агітаційної тиші, з обіду буде заповнений виключно обличчям одного з кандидатів в президенти.

В цій історії мене не дуже хвилює та перевага над іншими претендентами, яку гепотетично отримує Зеленський.
Мене не цікавить наскільки законним є цей хід. Цікавить інше.

Всю виборчу компанію Зеленський позиціонував себе людиною, яка щиро прагне до наведення ладу в країні, насамперед, до бодай елементарної справедливості.
На фоні нашого політичного естеблішменту, який в кожній своїй промові ховає по дві дулі в кишенях, шоумен виглядав хоч і наївним, але переконливо щирим.
І це не могло не підкупати: його прихильники закривають очі на брак досвіду та незграбність політичних висловлювань - головне, що ці слова йдуть від щирого серця.

То що ж виходить? Тільки но "нове обличчя" однією ногою ступило на політичну стежку, як щірість миттєво змінилася на політичну доцільність.
"Я не считаю, что это агитация" - це вирок всьому тому образу, який створювала команда Зе протягом передвиборчої компанії.

Адже, якщо політик не вбачає тут очевидного, то з якого дива він побачить очевідність і в іншому - від проплачених судових рішень до присутності російських військ в Україні?

Спитаєте, чи міг актор щиро відреагувати на питання журналістки? Міг, і без проблем. Достатньо було б погодитися, що дійсно в цьому є елементи агітації, але вони не заборонені законом.
Заявити, що з етичної точки зору, можливо, правильніше було б не використовувати такий ресурс.
Але, мовляв, про яку мораль може йти мова, коли опопненти зухвало не дотримуються закону підкупом виборця, техічними кандидатами, брудними компроматами на конкурентів і т.д?
Тому, цією можливістю слід скористуватися, щоб хоч якось протистояти брудним технологіям опонентів.

Цього було б достатньо, щоб не виглядати копією Луценка під час брифінгу по свиногейту: "журналісти на крок випередели правохоронців".

"То були не сльози, просто щось потрапило в око", писав класик. То була не щирість, а от розчарування буде справді щирим і швидким.

PS
Закон України не передбачає відповідальність за агітацію чи контрагітацію в соціальних мережах протягом дня тиші.
32
25 березня 2019 13:05:44
Феномен ZЕ сьогодні вже ні для кого не є секретом - допоки майстер експромтів на сцені вперто мовчить в публічному політичному просторі, кожен прихильник шоумена бачить в ньому виключно свого омріяного месію.
При цьому всі обожнювачі артиста неодмінно підкреслюють одну, на їхню думку безперечно позитивну, характеристику претендента - майбутній президент робитиме ставку на принцип прямої участі громадян у вирішенні долі країни через різноманітні форми громадянського волевиявлення.

Зверніть увагу, як чудово цей передвиборчий хід команди ZЕ поєднується із інтригуючим мовчанням актора щодо найболючих проблем українського суспільства - на будь-яке складне питання відповідь вже готова: новий президент все робитиме так, як того вимагатиме народ. Слуга народу, як ніяк. Ще й зуб дає.

Тобто на відміну від майже всіх кандидатів, Зеленський позиціонує себе не лідером, не провідником певної новітньої, передової ідеї, а просто ефективним організатором.
Менеджером, який здатен організувати будь-який процес, висловлений суспільством на різного роду плебісцитах та опитуваннях.

"Народ, вам куда, в Євросоюз или в Таможенный? Вы определитесь, а я все чудесно организую. Зуб даю." - приблизно так виглядає принцип народовладдя від Зеленського.
Тобто принцип прямої демократії, за яким народ делегує владі готове для виконання рішення.
Дуже зручний принцип, адже він насамперед знімає з політика відповідальність за провальні рішення: мовляв, я ж тут ні до чого, саме цього прагнув народ.
Зате швейцарська модель, каже Зеленський.
33
22 березня 2019 09:46:14
Послухайте, ну звідки в суспільстві поширилася думка, що реформи і корупція несумісні?
Як раз навпаки - за умов грамотної оганізації процесу, корупційна модель може бути дуже ефективною.
А диктаторська модель буде ще ефективнішою, повірте. Але ж певний час, звісно.

Давайте призначимо Кернеса керувати вищою радою юстиціїї - впевнений, кількість неправомірних суддівських рішень одразу поменшає в рази.
Тому, що модель управління "я тебя, сука, помножу на ноль" буде значно ефекктивнішою за ту корупційну "чаво изволите?", що панує в цьому середовищі.

Сучасному суспільству потрібен від влади не тільки позитивний результат, а й усвідомлення того, що цей результат здобутий в законний і справедливий спосіб.
А от влада, виявляється, цього не розуміє - на лобі генпрокурора великими церковнослов'янскими літерами відкарбоване щире здивування: "поважні люди ефективно організували ремонт бронетехніки, а ви тут скандали роздмухуєте".

І справа тут насамперед не в збагаченні на контрабанді, обналі та відкатах - це другорядне.
Справа в тому, що влада просто не знає, як в інший спосіб організувати цей процес.
Розумієте? Якщо цей кримнально-корупційний ланцюжок розірвати, у нас дійсно не буде бронетехніки.

Розенблат попри всіх очевидних доказів злочину не сидить у в'язниці не тому, що відкупився на верхах.
А тому, що він в свій кримінальний спосіб закриває велику соціальну проблему в складному регіоні.
І Порошенко не бачить альтернативного рішення цієї проблеми.

Якщо раніше бюджетні гроші, що були виділені на ремонт тротуару, банально розкрадалися, то сьогодні вони потрапляють на приватне підприємство місцевого мера з виробництва та укладки тротуарної плитики.
Громадяни бачать реальні зміни - на тротуарах з'явилася плитка. І хоча місту вона обійшлася втридорого і із сумнівною якістю - це всеодно реальний прогрес.
Але ж ми маємо чітко усвідомити, що якщо держава буде культувувати таку модель господарювання по всій країні, нічого гарного з цього не вийде.
34
16 березня 2019 22:08:41
Оцінюючи кандидатів в президенти я насамперед намагаюся уявити, яку країну прагне побудувати кожний претендент на булаву. Дуже важко це спрогнозувати, коли мова йде про кандидатів, які ще не встигли засвітитися в політичній діяльності - окрім обіцянок, красивих програм та обмовок на публічних виступах, жодної корисної інформації. Інша справа, коли йдеться про наших політичних зубрів - тут інформації для прогнозів цілком достатньо.

Тож поділюся всласним баченням того, яку країну нам презентує Порошенко в наступні п'ять років. Виходжу з того, що, на моє переконання, Петро Олексійович, як відмінник кучмівської школи держуправління, просто не розуміє, що країною можна керувати в інший спосіб.

Дуже помиляються ті зрадофіли, які вважають, що Порошенко, як колись Янукович, розбудував корупційну мережу щоб банально збагачуватися на ній. Безумовно ні - Петро Олексійович закриває очі на масштабну корупцію, навіть покриває її тільки тому, що саме корупція є єдиною рушійною силою та мотивацією роботи всього держапарату. Без неї країна миттєво стає некерованою, а в умовах війни це дорівнює розвалу. Порошенко не бачить ні кадрів, ні часу для зміни такої системи керування. Навіть не бачить доцільності в цьому - йому здається що, якщо цю систему дещо удосконалити, вона буде досить ефективною і вельми корисною країні.

Спитаєте, а чи взагалі існує шлях, який приведе до зміни клептократичної моделі управління в Україні, ще й в умовах війни? Так, він є. І полягає він не в одночасній заміні старих кадрів на нові по всій країні, а в прискіпливій культивації нової моделі в окремому регіоні з подальшим поступовим розширенням її на всю країну.

Саме цей шлях хтось порадив Порошенко, коли він призначив Саакашвілі керівником Одеської області - локальний успіх в цьому регіоні планувалося поширити на всю країну. Втім Петро Олексійович швидко включив задню, коли усвідомив, що зміни боляче б'ють по його ключових партнерах, а головне - нова модель керування ніяк не вписується в його власний, набутий з кучмівських часів, світогляд.

З іншого боку імпульсивний Саакашвілі так і не зрозумів, що Порошенко не стільки барига, скільки "барижний маніпулятор" - бариги потрібні йому насамперед не для власного збагачення, а як інструмент державного управління, хоча це жодним чином не знімає відповідальності за співпрацю з ними.

Так чи інакше, головний провал затії з Саакашвілі полягає в тому, що стартовий об'єкт реформування був обраний неправильно - Одеська область занадто важка для цього експерименту. Починати треба було не там, де корупція панує безроздільно, а там, де її реально легше подолати, де найменше присутні корупційні інтереси вищих еліт. Нехай це була б не область, нехай просто експериментальний район, але такий, де реально можна було б впровадити локальні зміни повною заміною місцевого держапарату, спеціально розробленим для цього регіону податковим законодавством, оновленини місцевими судами і т.д.

Тож домовленість з олігархами за рахунок розподілу між ними державних ресурсів та керованість всіх гілок влади за рахунок толерантності до корупції - саме на цих двох китах Порошенко усвідомлено і впевнено веде країну в майбутнє. В тому майбутньому дійсно буде і армія, і мова, і віра. І наближення до Євросоюзу та НАТО, і віддалення від "рускава міра". Але там ніколи не буде справедливого судочинства та вільного підприємництва. В наслідок чого суспільство регулярно вибухатиме корупційними скандалами та майданами від відвертого беззаконня.

От якби ми були азіатами, то Петро Олексійовичу, думаю, таки вдалося б побудувати омріяну країну - якщо не Південну Корею, то щось на кшталт Азербайджану. Але ми - не азіати, для нас справедливість вища за матеріальну доцільність, а тому така модель державного управління для України є безнадійно тупиковою.

Втім, в руках Порошенко вона залишиться працездатною ще наступних п'ять років, які, безумовно, будуть втрачені для розвитку країни. І всі рейтинги налаштовують нас на те, що в другому турі доведеться обирати між глибоким цементуванням клептократичної моделі та ризиком втрати суверенітету. Ой як не хочу опинитися перед таким вибором.

35
15 березня 2019 17:27:49
Спробував трохи формалізувати процедуру власного вибору претендента на булаву.
Щоб максимально виключити емоційну складову прийняття рішення.
Задля цього послідовно пропустив всіх кандидатів через фільтри допоки не залишився один.

Фільтр №1.
З 39-ти претендентів викреслюю 12 технічніх кандидатів - осіб з відсутністю будь-якої публічної впізнаності.
Геннадій Балашов, Роман Безсмертний, Ольга Богомолець, Інна Богословська, Юрій Бойко, Віктор Бондар, Олександр Ващенко, Олександр Вілкул, Микола Габер, Анатолій Гриценко, Олександр Данилюк, Юрій Дерев’янко, Василь Журавльов, Володимир Зеленський, Сергій Каплін, Юрій Кармазін, Ілля Кива, Аркадій Корнацький, Руслан Кошулинський, Віктор Кривенко, Віталій Купрій, Юлія Литвиненко, Олег Ляшко, Олександр Мороз, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Андрій Новак, Сергій Носенко, Володимир Петров, Петро Порошенко, Руслан Ригованов, Віталій Скоцик, Ігор Смешко, Олександр Соловйов, Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Юрій Тимошенко, Ігор Шевченко, Олександр Шевченко.

Фільтр №2.
З 25-ти залишившихся викреслюю 19 - тих, хто свідомо балотується не задля перемоги, а для PR, політичної кар'єри та покращення рейтингів на парламенських виборах. 
Геннадій Балашов, Роман Безсмертний, Ольга Богомолець, Інна Богословська, Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Олександр Данилюк, Юрій Дерев’янко ,Володимир Зеленський, Сергій Каплін, Юрій Кармазін, Ілля Кива, Аркадій Корнацький, Руслан Кошулинський, Віталій Купрій, Олег Ляшко, Олександр Мороз, Валентин Наливайченко, Роман Насіров, Андрій Новак, Петро Порошенко, Віталій Скоцик, Ігор Смешко, Сергій Тарута, Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко.

Фільтр №3.
Припускаю, що всі вісім відфільтрованих претендентів дійсно виконають свою передвиборчу програму, власні публічні заяви та обіцянки на 100 відсотків. 
І викреслюю тих, хто прагне розбудувати не ту Україну, в якій я хочу жити.
Саме на цьому етапі я викреслив Зеленського - мені не потрібна країна, яка прагне добросусідських відносин з агресором за рахунок власного суверенітету.
Таким чином, з вісімки залишається наступна п'ятірка тих, чия програма та публічні заяви певною мірою збгаються з моїми уявленнями про напрямок розвитку країни:
Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко.   

Фільтр №4.
З п'ятірки викресюю очевидних брехунів - тих хто свідомо навіть і не планують втілювати свою красиву програму в життя.
Звісно, перша претендентка на виліт - це пані Юля, другим йде ще один майстер слова - пан Ляшко.
Разом з ними відправляю в смітник і діючого президента - п'ять останніх років показали, що він навіть і не планував будувати ту правову державу, про яку так багато говорить.
Тож залишаються тільки двоє тих, хто реально намагатиметься втілити свою програму в життя.
Анатолій Гриценко, Руслан Кошулинський, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко.   

Фільтр №5.
З цих двох обираю того, хто знайде сили втілити задумане. Одна справа - бажати, а інша - зпромогтися це зробити.
На мій погляд, Гриценко матиме більшу підтримку своїх ініціатив в суспільстві, ніж Руслан Кошулинський, а тому в нього буде більше шансів досягти певного успіху.
Тому викреслюю Руслана (хоча найкращім рішенням було б об'єднання двох потілитиків)
Анатолій Гриценко, Руслан Кошулинський.

Мені вистачило 5 стадій фільтрації. Але якщо б на 5-й стадії залишався вибір претендентів, я б задіяв наступні фільтри:
Фільтр №6 - кращий досвід  державного управління.
Фільтр №7 - наявність публічних звинувачень в недоброчинності.

Цікаво, який результат отримаєте ви, шановні ФУПівці, якщо застосуєте цей алгоритм?       

   

36
6 січня 2019 10:13:34
Пинхас Вескляр, который в отделе кадров УТ-1 значился как Вескляров Петр Ефимович, родился в 1911 году в местечке Тальное Киевской губернии (ныне Черкасская область) в бедной еврейской семье портного Хаима Вескляра.
С раннего детства играл в местном драмкружке, а перед войной работал актером Черкасского рабоче-крестьянского театра, начальником и художественным руководителем клуба на станции Гребенка.

Призванный в начале войны в военный театр Юго-Западного фронта, Пинхас, как и миллионы красноармейцев, почти сразу же попал в плен.
В фильтрационном немецком лагере его ждала неминуемая смерть, но парню удалось убежать.
Впоследствии он попал в оккупированный Киев, где превратился в Петра Весклярова, украинца. Чтобы не угодить в Бабий Яр.
Работал при немцах на железной дороге, даже создал там драмкружок.

После войны бывший Пинхас Вескляр жил украинской жизнью - женился в Луцке на волынянке Галине, родил сына Богдана, играл в украинских театрах, попал на телевидение, где прославил себя дедом Панасом ...
Кстати, вышиванку для своих эфиров приносил из дому - выступать в ней было его собственной инициативой и принципиальной позицией.
Это временами изрядно раздражало руководство телевидения, актера иногда обвиняли в национализме, а в 70-е несколько раз даже пытались заменить.
Но от этой идеи пришлось отказаться под давлением возмущенных телезрителей...

Вот такой, малята, значит азохенвей ...

Эмиль Крупник

https://www.facebook.com/Dmitriy.Chekalkin/photos/a.365582946801298/3165785543447677/?type=3&__tn__=-R
37
2 січня 2019 10:47:04
Кандидат в президенти України (тепер вже майже офіційний) заявив, що заради миру буде домовлятися з лисим чортом шляхом складання списків вимог обох сторін і пошуком компромісів по кожному пункту.
Відкрию секрет молодому політику: ці списки давно відомі. Біда тільки з компромісами.
Може прихильники Зеленського знають якими вони мають бути?

38
15 грудня 2018 18:21:16
В інфорпросторі поширюється думка, що для вірян нічого не зміниться.
Мовляв, кожен буде ходити в ту церкву, до якої звик.
Певним чином це так і є - для багатьох важливо тільки те, щоб церква була православна, а яка то буде назва: УПЦ чи РПЦ - до лампочки.

Але все докорінно зміниться, коли наша церква перейде на сучасний, новоюліанський календар - інакше й не може бути, адже канонічна грецька живе саме по новоюліанському.
Після переходу на цивілізований календар вірянам вже не буде всеодно - доведеться банально вибирати, наприклад,  в який день святкувати Різдво.
Тож саме після зміни календаря масово посипляться залишки РПЦ в Україні.

     

 
39
4 листопада 2018 14:35:15
 Оце зараз на Мальдівах.
Попри очікування кацапського засилля, несподівано виявив, що українці тут теж присутні.
В одному з барів сиділи тільки три компанії, і всі виявилися україномовними: я з дружиною, молодята зі Львова та пара з Києва.
Як почули українську, одразу познайомилися. Кацапську теж чути, але небагато - домінує англійська. Кацапів оминаємо стороною, ніякого спілкування. Та й вони вже поводяться тихо, нижче трави - мабуть потроху починають розуміти своє місце.
40
16 жовтня 2018 15:15:17
Відтепер українською (раніще то був "Вєщдок").
І це не просто озвучка російськомовної версіїї - видно, що актори розмовляють саме українською.
При чому актори ті ж самі, що грали і в російськомовному варіанті.
Телепродукт вийшов якісний, приємно дивитися.
Нарешті все стало на свої місця - ураїнський телеканал українському телегладачу демонструє україномовний продукт створений українськими митцями.
Але Інтер схоже цього не усвідомлює - титрами вибачається, що вимушений дотримуватися мовних квот.

 
 

Повна версія