Публікація досліджень Володимира Горбуліна

https://censor.net/ua/resonance/3250813/krym_viyina_peredumovy_rosiyiskoyi_agresiyi

Матеріал ще 2016 року, але особисто я читаю вперше. Можливо комусь також буде цікаво.

Прохання ігнорувати штабних, щоб не потонуло у гівні.

90-ті роки.

26 серпня 1991 року,
П.Вощанов, прес-секретар президента РРФСР Б.Єльцина, за його дорученням оголосив офіційну позицію Росії щодо відносин із "союзними республіками":
"РРФСР залишає за собою право порушити питання про перегляд кордонів".

28 серпня 1991 року віце-президент РФ О.Руцькой на чолі офіційної делегації РРФСР прибув до Києва
з метою примусити керівництво України відмовитися від щойно проголошеної незалежності, також погрожуючи переглядом кордонів у разі відокремлення України від Росії.

5 травня 1992 року проросійська кримська влада здійснила першу спробу відокремлення від України,
прийнявши «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим» у межах усього Кримського півострова та призначивши проведення референдуму
13 травня 1992 року Верховна Рада України визнала цей акт таким, що суперечить Конституції України,
а 21 травня його скасувала й Верховна рада Криму.

21 травня 1992 року Вєрховний Совєт РФ прийняв постанову № 2809-1
"Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих у 1954 році",
згідно з якою постанова Президії ВР РРФСР від 5 лютого 1954 року
"Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР" була визнана такою, що не має юридичної сили з моменту її прийняття.
У грудні 1992 року З'їзд народних депутатів РФ доручив Вєрховному Совету РФ розглянути питання про статус Севастополя,

9 липня 1993 року, виконуючи це доручення, ВС РФ постановою "Про статус міста Севастополя" оголосила російський федеральний статус міста.

1994 р. Парламент Криму прийняв постанову «Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим»,
що повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 року,
згідно з якою, зокрема, «Республіка Крим входить у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі Договору і угод»,
а також «самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями»
Цю постанову скасувала Верховна рада України 18 травня 1995 року

14.09.1995 Указ № 940 "Об утверждении стратегического курса Российской Федерации с государствами-участниками Содружества Независимых Государств".
Президент РФ Б.Єльцин визначив головною метою політики Росії щодо СНД
"створення інтегрованого економічного і політичного об'єднання держав, спроможного претендувати на гідне місце у світовому співтоваристві".

Перше десятиріччя 2000-х

Жовтень 2003 року - криза навколо острова Коса Тузла

У 2004 році Росією була вперше розіграно карту "східноукраїнського" сепаратизму.
26 листопада 2004 року Луганська обласна рада проголосувала за створення Південно-східної республіки,
28 листопада на з'їзді депутатів усіх рівнів із 17 регіонів України, переважно східних і південних, у м. Сєверодонецьк Луганської області,
в якому брала участь представницька делегація з РФ на чолі з мером Москви Ю.Лужковим,
обговорювалось створення Південно-східної федеративної держави зі столицею у Харкові.

Після 2004 року російські спецслужби сформували у південно-східних регіонах і Криму
розгалужену мережу антиукраїнських організацій, контрольовану або навіть очолювану російською агентурою -
структури Партії регіонів, КПУ, ПСПУ, партій "Родина", "Русское единство",
різноманітні православні групи, орієнтовані на ідеї "русского мира", сепаратистські політичні групи ("Донецька республіка"),
криміналізовані парамілітарні утворення (козачі формування, бійцівські клуби, насамперед у Криму, організація "Оплот", охоронні структури

31.08.2005 Указ № 1010 "О признании утратившими силу отдельных положений Указа Президента Российской Федерации от 14 сентября 1995 г.
 № 940 "Об утверждении Стратегического курса Российской Федерации с государствами-участниками Содружества Независимых Государств".
У російському стратегічному документі зазначається, що "на території СНД зосереджені наші головні життєві інтереси в галузі економіки,
оборони, безпеки, захисту прав росіян, забезпечення яких становить основу національної безпеки країни; ефективне співробітництво з державами СНД є фактором,
що протистоїть відцентровим тенденціям у самій Росії".
Політична і економічна стабільність держав СНД прямо поставлена у залежність від проведення ними дружньої політики щодо РФ.

Січень 2006 року - Перша газова війна.

У 2006 р. ФСБ РФ створила підрозділи для дій у соціальних мережах ("18 центр").
Російські спецслужби активізували створення агентурних мереж в Україні

У квітні 2008 року під час Бухарестського саміту НАТО В.хуйло заявив президентові США Дж.Бушу:
"Україна - це взагалі не держава. Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами...
якщо Україна піде в НАТО, то піде без Криму і Сходу - вона просто розпадеться".
Такі уявлення стали основою стратегічного бачення цілей РФ на новому етапі експансії, яке, ймовірно,
було сформульовано на спільному засіданні Ради безпеки і Державної ради РФ 25 грудня 2008 року.

З 2008 року Кремль розпочав пропагандистську підготовку до агресії проти України.
У пресі, на телебаченні, в Інтернеті реалізовувалися пропагандистські кампанії і спеціальні інформаційні операції.
Масовими накладами видавались різноманітні книжки про майбутню російсько-українську війну.
Ідеологічною основою російської пропаганди стала концепція "русского мира",
сформована ще в 1970-х роках у середовищі московської ліберальної інтелігенції (з кола М.Гєфтера) й підхоплена у 2010-х патріархом РПЦ Кирилом (В.Гундяєвим).

Січень 2009 року - Друга газова війна.

У 2009 р. за результатами другої "газової війни" Росія сформувала потужний інструмент тиску на Україну в енергетичній сфері,
створила можливості для фінансового знекровлення її економіки.
Насамперед як інструмент посилення впливу на Україну використовувалися політично вмотивовані й економічно необґрунтовані проекти
"Північного" і "Південного" потоків - своєрідних каналів експорту корупції у Європейський Союз.

Завершальний етап. Друге десятиріччя 2000-х

У квітні 2010 року В.Янукович і Д.Медведєв підписали Харківські угоди, якими було продовжено термін базування ЧФ РФ на території України до 2042 року.
За свідченням Д.Медведєва, ці угоди передбачали і другий, економічний етап, реалізація якого була відтермінована.

У червні 2010 року Україна оголосила про свою позаблокову політику, тобто відмову від євроатлантичної інтеграції
при декларативному збереженні курсу на європейську інтеграцію.

З 2010 року відбувалося стрімке проникнення російської агентури до керівних ланок системи забезпечення національної безпеки України.
Зокрема, призначення Д.Саламатіна (лютий 2012 року)
і П.Лебедєва (грудень 2012 року) на посаду Міністра оборони України,
О.Якименка - на посаду Голови СБ України (січень 2013 року).
Дезорганізація роботи МО України під виглядом його реформування унеможливила ефективне управління ЗС України

Саме в цей час у Донецькій та Луганській областях активізувалося формування окремої "регіональної ідентичності".
Це завдання реалізовувалося донецьким і луганським корумпованим істеблішментом під прапорами відповідних обласних організацій
Партії регіонів, КПУ, інших проросійських сил, у тому числі за рахунок бюджетних коштів
(наприклад, регіональна цільова програма "Патріот Луганщини" на 2011 - 2014 роки, затверджена рішенням Луганської обласної ради від 25 лютого 2011 року № 3/12).

У 2010 році було розформоване Об'єднане оперативне командування,
а за рік - Командування сил підтримки, що суттєво ускладнило застосування сил і засобів ЗС України.

З 2010 року було призупинено зборову підготовку військовозобов'язаних.
Саме за часів В.Януковича майже завершилося руйнування української системи ППО,
а найсучасніші зенітно-ракетні комплекси і засоби розвідки були передислоковані до Криму.

2013 року Кремль розпочав безпосередню підготовку до незаконної анексії Криму й агресії на Сході України.
У Криму протягом листопада 2013 року - лютого 2014 року відбувалася консолідація проросійських сил,
організовувалися незаконні збройні формування (загони "самооборони"), створювалась політична й організаційна інфраструктура для окупації півострова.
Водночас практичними заходами підготовки Росії до анексії Криму стало розгортання у Південному військовому окрузі ЗС РФ оперативного угруповання військ (сил)
для забезпечення безпеки проведення Олімпійських зимових ігор 2014 року, яке за своїм складом у декілька разів перевищувало потреби забезпечення безпеки спортивних змагань.

У другій половині 2013 року кількість обльотів літаками-розвідниками ЗС РФ кордонів з Україною зросла на порядки порівняно з попередніми періодами.
РФ значно активізувала розвідку на території України.
Саме у цей час було значно активізовано агентурну роботу на території України, а також видову і радіоелектронну розвідку проти нашої держави.

Якби не США зі своїми В-1,В-52,кораблями які заходять в Чорне море,Турція-байрактари,то кацап вже давно топтав би українську землю.Завоювати не завоював,але крові наробив би море.Україна "дихнула"свіжим повітрям,вже ніколи не повернеться назад.Кацап цього не бажає сприймати.Без України кацапам смерть.Слава україні!

Якби не США зі своїми В-1,В-52,кораблями які заходять в Чорне море,Турція-байрактари,то кацап вже давно топтав би українську землю.Завоювати не завоював,але крові наробив би море.Україна "дихнула"свіжим повітрям,вже ніколи не повернеться назад.Кацап цього не бажає сприймати.Без України кацапам смерть.Слава україні!

Слава США.
Туреччині слава.

Матеріал ще 2016 року, але особисто я читаю вперше.

Конкретно цей матеріал вперше ,чи взагалі про "проблему" в такому масштабі вперше.
 Пригадую  ще задовго до війни  читав  про конфлікти початку 90х.,як кацапи авіносець писдили.
Частково  через особистий досвід,їздив  по Криму декілька разів( мене   запального пацана западенця  попереджали київські  старші  товариші   не патякати лишнього і не вступати в  дурнуваті перепалки,бо там мовляв вони нічого не взмозі помогти),частково через те що  брат  розповідав як служив там про стосунки з кацапами .

Розгорнути попередні цитати...

Серяк,  2 березня 2021 08:50:54

Матеріал ще 2016 року, але особисто я читаю вперше.

Конкретно цей матеріал вперше ,чи взагалі про "проблему" в такому масштабі вперше.
 Пригадую  ще задовго до війни  читав  про конфлікти початку 90х.,як кацапи авіносець писдили.
Частково  через особистий досвід,їздив  по Криму декілька разів( мене   запального пацана западенця  попереджали київські  старші  товариші   не патякати лишнього і не вступати в  дурнуваті перепалки,бо там мовляв вони нічого не взмозі помогти),частково через те що  брат  розповідав як служив там про стосунки з кацапами .

Цей матеріал.
Правильно систематизовані етапи російської операції.

Гиги. Все простіше. Перегравач все пояснив.