"Я кстати давно вот на эту тему спросить хотел.
Все олдфаги стонут по советским ценам. Но если брать в соотношении зарплат и пенсий - ведь получается и не так все весело.
А за дефицит из под прилавка вообще отдавали по 2-3 месячные зарплаты.
В чем же лафа такая была про которую стонут пенсы?
Відповідаю. В 1976 році я працював інженером конструктором - зарплата 120-130 рублів. Сказати, що жили добре не скажу - грошей не вистачало. Їх завжди мало, але ми з жінкою могли собі дозволити щотижневий похід до кафе "Хрещатик" або якесь інше. Зараз про це думати неможливо. Тодішні труднощі в мене біль асоціюються здебільшого з тотальним дефіцитом, бо підробити на стороні якось можна було. То курсові, до дипломи людям писали, тобто це не критично. Сьогоднішній день описувати не буду, у кожного є родичі, спитайте і подивіться самі. Коли будете питати батька, не звертайтесь до нього зневажливим поняттям -"пенс", бо можна і на сварку наразитись.Розгорнути попередні цитати...Так. при тому, що реальний коеф... гривні до рубля 60х років 1/100 (навіть нехтуючи тим, що сьогодні можна все купити вільно і за ринкову ціну)
=
Хотів би я почути українського пенсіонера, якому призначать зараз пенсію 1200 грн.... Вони зараз реально мають рівень життя вдвічі вищий, ніж за УРСР.. А то була радяньска реальність...
Розгорнути попередні цитати...Відповідаю. В 1976 році я працював інженером конструктором - зарплата 120-130 рублів. Сказати, що жили добре не скажу - грошей не вистачало. Їх завжди мало, але ми з жінкою могли собі дозволити щотижневий похід до кафе "Хрещатик" або якесь інше. Зараз про це думати неможливо. Тодішні труднощі в мене біль асоціюються здебільшого з тотальним дефіцитом, бо підробити на стороні якось можна було. То курсові, до дипломи людям писали, тобто це не критично. Сьогоднішній день описувати не буду, у кожного є родичі, спитайте і подивіться самі. Коли будете питати батька, не звертайтесь до нього зневажливим поняттям -"пенс", бо можна і на сварку наразитись.
Розгорнути попередні цитати...Пам'ятаю подружню пару з КБ на з-ді "Комуніст" - теж з/п по 120 крб БЕЗ БАТЬКІВ В СЕЛІ І ХАРЧІВ ЗВІДТИ. Вони брали на двох одну повну порцію борщу/супа, бо так було дешевше на пару копійок ніж ніж два по півпорції.
Ваші походи по кафе, на які треба було не менше 3-5крб витратити, були можливі лише через "чорний нал" підробіток і допомогу харчами з села.
А ми на такі ж гроші жили як прокляті "на одну зарплату", бо робота не дозволяла в робочий час підробляти, а в селах не було рідні і допомоги. То ні про які "щотижневі походи в кафешку" і мови не могло бути. При тому що ніхто не пив, не курив і жили в квартирі моїх батьків, тобто не платили дорогу оренду, а лише комуналку 25 крб в місяць. Практично все витрачалось на покупку харчів, досить скромних, з мінімумом м'яса, ковбас, нічого не могли купувати на базарі - занадто дорого було.
Так що при двох працюючих на 120 крб., в сім'ї з дітьми, то було дуже скромне життя, коли треба було крутитись, економити кожну копійку і покупка якоїсь одежі, а тим більше меблів чи відпочинок влітку, то вже борги/розстрочки і велика діра в сімейному бюджеті.
Родичів в селі не мали, але "культурна" програма була. Це ж була молодь, як інакше. Дійсно жити було важкувато, але не в примір із сьогоднішнім днем. В сміттєві баки ніхто не зазирав. Пенсію мої батьки отримували майже таку саму як я зарплату. Згадую дієтичну їдальню біля бессарабського ринку, ми там часто вечеряли з жінкою і бачили тодішніх пенсіонерів які часто були там. Приміряли ці сої вечері на майбутнє, і думали , як вийдемо на пенсію, то будемо ходити сюди увечері, щоб не готувати самому. Ага... думали, наївні.Розгорнути попередні цитати...Пам'ятаю подружню пару з КБ на з-ді "Комуніст" - теж з/п по 120 крб БЕЗ БАТЬКІВ В СЕЛІ І ХАРЧІВ ЗВІДТИ. Вони брали на двох одну повну порцію борщу/супа, бо так було дешевше на пару копійок ніж ніж два по півпорції.
Ваші походи по кафе, на які треба було не менше 3-5крб витратити, були можливі лише через "чорний нал" підробіток і допомогу харчами з села.
А ми на такі ж гроші жили як прокляті "на одну зарплату", бо робота не дозволяла в робочий час підробляти, а в селах не було рідні і допомоги. То ні про які "щотижневі походи в кафешку" і мови не могло бути. При тому що ніхто не пив, не курив і жили в квартирі моїх батьків, тобто не платили дорогу оренду, а лише комуналку 25 крб в місяць. Практично все витрачалось на покупку харчів, досить скромних, з мінімумом м'яса, ковбас, нічого не могли купувати на базарі - занадто дорого було.
Так що при двох працюючих на 120 крб., в сім'ї з дітьми, то було дуже скромне життя, коли треба було крутитись, економити кожну копійку і покупка якоїсь одежі, а тим більше меблів чи відпочинок влітку, то вже борги/розстрочки і велика діра в сімейному бюджеті.
Відповідаю. В 1976 році я працював інженером конструктором - зарплата 120-130 рублів.
В сміттєві баки ніхто не зазирав.
И на соревнования возили за счёт государства с питанием и проживанием и не в Зажопинск, а в Харьков, Львов, Москва, Питер, Жданов (Мариуполь), Куйбышев, Пермь, Запорожье и т.д
Вибачаюсь, але щось не пригадаю кафе з такою назвою.Розгорнути попередні цитати...Відповідаю. В 1976 році я працював інженером конструктором - зарплата 120-130 рублів. Сказати, що жили добре не скажу - грошей не вистачало. Їх завжди мало, але ми з жінкою могли собі дозволити щотижневий похід до кафе "Хрещатик" або якесь інше. Зараз про це думати неможливо. Тодішні труднощі в мене біль асоціюються здебільшого з тотальним дефіцитом, бо підробити на стороні якось можна було. То курсові, до дипломи людям писали, тобто це не критично. Сьогоднішній день описувати не буду, у кожного є родичі, спитайте і подивіться самі. Коли будете питати батька, не звертайтесь до нього зневажливим поняттям -"пенс", бо можна і на сварку наразитись.
б***ь, засрали гілку.
пізніше почищу
бо підробити на стороні якось можна було.Інженерам дозволили лише в 1990 році.
В чем же лафа такая была про которую стонут пенсы?потому что при сталине у пенсов куй стоял
Розгорнути попередні цитати...як страшно жити
а моя дитина їздить в угорщину і німеччину
а його однокласник - у японію
а ще один - в австрію, у самісенький Відень
йдіть нахєр, совки галімі
100%Розгорнути попередні цитати...потому что при сталине у пенсов куй стоял
а сейчас не стоит
вывод - при сталине было лучше чем сейчас
Скажіть своїм батькам - "ідіть нахер".Розгорнути попередні цитати...як страшно жити
а моя дитина їздить в угорщину і німеччину
а його однокласник - у японію
а ще один - в австрію, у самісенький Відень
йдіть нахєр, совки галімі
А шо, її батьки ниють за сересером?Розгорнути попередні цитати...Скажіть своїм батькам - "ідіть нахер".
я їх давно поховала. І у свій час совка наїлася досхочу.Розгорнути попередні цитати...Скажіть своїм батькам - "ідіть нахер".
Ви сміливий, але неуважний, як в тому анекдоті. Жоден з пенсіонерів які написали в цій гілці не агітували за повернення в срср, але ж розумова здібність і розкутість у висновках сучасної молоді, це вже створила. Це взагалі не було би проблемою, ну, придумали, і придумали. Але, на жаль, переважна більшість висновків на форумі робиться саме так - з широко заплющеними очима і відключеним мозком.Розгорнути попередні цитати...А шо, її батьки ниють за сересером?
Прямо не агитуєте. Та я цього й не писал. Уважніше читайте. Ви саме ниєте. Ніц поганого про сересер в вашому пасажі, до речі, нема. Виходить яктийсь совковий позитив.Розгорнути попередні цитати...Ви сміливий, але неуважний, як в тому анекдоті. Жоден з пенсіонерів які написали в цій гілці не агітували за повернення в срср, але ж розумова здібність і розкутість у висновках сучасної молоді, це вже створила. Це взагалі не було би проблемою, ну, придумали, і придумали. Але, на жаль, переважна більшість висновків на форумі робиться саме так - з широко заплющеними очима і відключеним мозком.
переважна більшість висновків на форумі робиться саме так - з широко заплющеними очима і відключеним мозком.
Розгорнути попередні цитати...Родичів в селі не мали, але "культурна" програма була. Це ж була молодь, як інакше. Дійсно жити було важкувато, але не в примір із сьогоднішнім днем. В сміттєві баки ніхто не зазирав. Пенсію мої батьки отримували майже таку саму як я зарплату. Згадую дієтичну їдальню біля бессарабського ринку, ми там часто вечеряли з жінкою і бачили тодішніх пенсіонерів які часто були там. Приміряли ці сої вечері на майбутнє, і думали , як вийдемо на пенсію, то будемо ходити сюди увечері, щоб не готувати самому. Ага... думали, наївні.
Так нагадаєте де саме було те кафе "Хрещатик", яке ви щотижня відвідували з дружиною, тому що я щось не пригадаю. На Прорізній (Свердлова) було кафе "Хрещатий яр"-звичайна наливайка, згодом вже кінець 80-х, в Будинку профспілок відкрили ресторан "Хрещатик".Розгорнути попередні цитати...Ви сміливий, але неуважний, як в тому анекдоті. Жоден з пенсіонерів які написали в цій гілці не агітували за повернення в срср, але ж розумова здібність і розкутість у висновках сучасної молоді, це вже створила. Це взагалі не було би проблемою, ну, придумали, і придумали. Але, на жаль, переважна більшість висновків на форумі робиться саме так - з широко заплющеними очима і відключеним мозком.
Розгорнути попередні цитати...Пам'ятаю подружню пару з КБ на з-ді "Комуніст" - теж з/п по 120 крб БЕЗ БАТЬКІВ В СЕЛІ І ХАРЧІВ ЗВІДТИ. Вони брали на двох одну повну порцію борщу/супа, бо так було дешевше на пару копійок ніж ніж два по півпорції.
Ваші походи по кафе, на які треба було не менше 3-5крб витратити, були можливі лише через "чорний нал" підробіток і допомогу харчами з села.
А ми на такі ж гроші жили як прокляті "на одну зарплату", бо робота не дозволяла в робочий час підробляти, а в селах не було рідні і допомоги. То ні про які "щотижневі походи в кафешку" і мови не могло бути. При тому що ніхто не пив, не курив і жили в квартирі моїх батьків, тобто не платили дорогу оренду, а лише комуналку 25 крб в місяць. Практично все витрачалось на покупку харчів, досить скромних, з мінімумом м'яса, ковбас, нічого не могли купувати на базарі - занадто дорого було.
Так що при двох працюючих на 120 крб., в сім'ї з дітьми, то було дуже скромне життя, коли треба було крутитись, економити кожну копійку і покупка якоїсь одежі, а тим більше меблів чи відпочинок влітку, то вже борги/розстрочки і велика діра в сімейному бюджеті.
плачуть за молодістю і тільки за нею.підсвідомо,хоч на поверхні видають всякі надумані речі.все в бажанні вернути назад то,що найдорожче-здоровя,силу і наснагу.так було ,є і буде......і не тільки з совковими пенсами чи старшими людьми,а і з наступними поколіннями.от кучму теж починають згадувати незлим тихим словом.і це тільки через десять років,а що буде коли їм буде 60 через двадцять-тридцять? скажуть=золоті часи були.Розгорнути попередні цитати...Так. при тому, що реальний коеф... гривні до рубля 60х років 1/100 (навіть нехтуючи тим, що сьогодні можна все купити вільно і за ринкову ціну)
=
Хотів би я почути українського пенсіонера, якому призначать зараз пенсію 1200 грн.... Вони зараз реально мають рівень життя вдвічі вищий, ніж за УРСР.. А то була радяньска реальність...
Це Вам треба читати уважно, людина спитала, що було хорошого в ті часи. Що я маю їй відповісти? Ніц? То ж буде неправда. А в моєму віці брехати вже не має сенсу, тим більше, який від цього зиск. Як би ж він спитав, що було поганого, то в мене є чого розповісти. Коротше, була не та тема.Розгорнути попередні цитати...Прямо не агитуєте. Та я цього й не писал. Уважніше читайте. Ви саме ниєте. Ніц поганого про сересер в вашому пасажі, до речі, нема. Виходить яктийсь совковий позитив.
.от кучму теж починають згадувати незлим тихим словом
і я не розумію - нахера ці сварки... що було, те було. назад уже нічого не повернеш. заспокоілись і рушили далі.Сварки взагалі не мають сенсу. Повинен бути вільний обмін думок. І не має бути диктату, те можна казати, а те ні. Інакше виходить, що опис старожитностей, взагалі неможливий. А як зазирнути в далекі царські часи? Я слухав свою бабуню розвісивши вуха. Скільки про Київ розказувала. І про царські часи і про німецьку окупацію. І чому першу вітали, і сподівались, що друга буде такою ж. Якось так.
