Олег, з котрим одночасно прибули на металобазу, отримав першу зарплату й заявив: - Власниця підприємства зі мною поступила по-людськи отож я повинен їй чимось віддячити.
Купив у супермаркеті горщик із квітами, зайшов у кабінет й вручив в подяку за турботу. Шефова була шокована такою вдячністю але під тиском компліментів взяла й поставила подарунок на підвіконня..
Настав час нам повертатися. В останній день до нас підійшов службовець й вручив кожному по конверту. Ми були шоковані – до нас ще нікого не преміювали при поверненні. В конверті Олега виявилося 200зл. А у моєму 100.
Олег пояснив: Власниця мені віддячила за ті квіти а ти пройшов прицепом. Ми виїздимо в один день отож їй якось незручно було одного преміювати, а другого – ні.
Люди, знаєте, різні. Олег є середньостатистични
м представником нашого народу.
Живемо в одній кімнаті, працюємо поряд. Лежимо в ліжках й колега час від часу зі словами "Ой, б***ь!" гучно псує повітря.
Випив пиво а банку пожбурив в кущі. З'їв шоколадний батончик а обгортку під ноги. В супермаркеті ховає за пояс то дезодорант, то станочок для гоління, то шоколадку. Заграє з касиркою, щоб цим самим відволікти її від підозри про крадіжку.
І при тому всьому у нього Біблія та іконки на тумбочці, хрестик на грудях.
Пішли в місто купити обновки. Перед тим Олег випив пива. Зайшли в магазин. Я купив собі джинси, Олег футболку.
Каже до мене довірливо: - Так хочу сцать, что пиз.ец. Вот стоит бутылка, я её возьму и в примерочной в неё отолью.
Я ошелешено: - Та ти з глузду з'їхав! Мо в магазині є туалет? Запитай.
Продавщині сказали, що немає.
Олег при виході дав мені потримати покупку а сам кудись побіг. Прибіг й розповідає як оригінально в людному місті відлив: - Прислонился к авто и сделал вид что открываю дверцу а сам тем временем облегчился…
Я в магазині надягнув на себе обновку отож зараз шукав очима урну, щоб викинуті зношені джинси.
Олег до мене: - Дай сюда!
Взяв і швирнув у підворітню.
Йде назустріч дівчина. Олег загоплено: - Пиз.ец какая жопа!
Дівчина у відповідь чемно відповіла на привітання. (Подумала що це у нас так вітаються)
В людним місцях мова пересипана прибутками: "Тишина, спит тюрьма!", "Ипанутся, кони гнутся!", "О, я ипу бабу Ягу!»
Іноді філософствував: - Тяжело но главное что жив, здоров и на воле...
Чомусь подумалося: Якби нас усіх поголовно переселити у Польщу а поляків до нас то… То через рік-два на заселеній нами території Польщі був би наш безлад, а на нашій заселеній поляками – процвітання.
Спакували сумки й мій колега став перевіряти чи не забув чого. Не виявилося вишуканого дезодоранту, котрий він купив за 120зл.
Підозра впала на мене отож зі словами "Ипанутся кони гнутся" я став розпаковувати сумку для доказу невинуватості. Тим часом Олег здогадався заглянути у свій пакет.
Чую радісний голос: - О, я ипу бабу Ягу! Дезодорант в пакате!
Ніяково вибачився.
Я на те: - Та ладно. Тишина спит тюрма.
По дорозі на автовокзал я нагадав колезі про борг - 4 зл. Він до мене повчально: - Из-за моей доброты ты прицепом премию 100зл. получил и ещё требуешь от меня вернуть каких то 4 злотых…
Я винуватим тоном: - Ти правий. Мир-дружба. Тишина – спит тюрма. Часовые охраняют наш личный покой!
В автобусі пили вино. При прощанні обнялися й розійшлися друзями.
Прибув на автовокзал на світанку. Дивлюсь: троє бомжів риються в урнах для сміття та лаються при розподілі "здобичі". Поряд дрімають 5 бездомних собак.
Вітер розвіює целофанові пакети, папірці. І я пошепки сказав: - Впізнаю тебе, моя рідна земля. І тебе, мій народ...
)
![[ua]](https://forum.pravda.com.ua/Smileys/default/Prapor2.gif)
