о, я його колись бачив!) цікаво, що саме на розчековку таке трапилось... мабуть тому, що не сильно розігнався, а потік від пропелера він закрив собою. там все-одно гачок, за який зачепився ШВП довго б його не втримав, його відірвало б куполом, як у відео. здається, там обидва коментатори праві - зачепився, і через затінення не відразу відчепився) це ж не стропами замотався за ногу!)
я здається писав, що в нас один товариш зламав стропами руку на 15 секундах при розкритті. це він потім пішов у планеристи!))
п.с. сьогодні вже повернувся додому, 15 секунд, спіралі, все нормально... наступного разу перший раз спробую робити сальто!)) для мене це буде круто, бо не так часто взагалі в житті його робив... якось звик, що з моїм зростом (186) це повинно бути складним (хоча зріст звичайно не аргумент)). ще казав усім, що в мене нервові імпульси повинні пройти більший шлях до рук-ніг, ніж у невисоких товаришів))
дружина весь час обзиває жирафою, яка стрибає з парашутом)

Для мене взагалі дивно за що він там міг зачепитися ? Там просто ні за що чиплаятися. Витжний тросик залишився на фалі за літаком. Гачки резинками притягнуті до спинки ранця і знаходяться дуже далеко від ШВП. Загадка природи якась. Затінення там теж не було. Щоб затінити ШВП на Д1-5-У, то парашутист повинен бути розміром зі слона (ну на крайній випадок розміром з бегемота). Замотатися стропами за ногу ... Ну я навіть не уявляю в якому положенні це потрібно розкритися. Хіба що падати на спиною до низу і так, щоб голова була нижче ніг і ШВП пройшов між ногами. Але як тільки ШВП почне витягувати стропи, то парашутиста повинно перевернути ногами до низу. Це взагалі повинен бути дуже рідкісний випадок.
Я тільки один раз бачив як захватило стропами за ногу, але то була запаска. Коли навчався в льотному училищі, то у нас на планових стрибках один курсант з переляку смикнув кільце запаски при працюючому основному. Далі запаска випадає вниз якраз раз між ногами цього курсанта. Її зносить трохи вбік де вона починає наповнюватись, доволі повільно я скажу.В результаті парашутист повисає між основним і запасним парашутом спиною до низу і ногами вгору. Як би так і приземлився, то отримав би важкі травми. Але, на щастя, буквально в декількох десятках метрів над землею зумів звільнити ногу і приземлитись на ноги. Так що все обійшлося нормально.

Бачиш ... У твого  товариша навпаки... Не так, як в анекдоті:
- Коли ви почали займатись парашутним спортом ?
- Та як тільки побачив, що горить третій двигун !
:-)


Ну в мене, наприклад, зріст 172 см. Я вважаю, що невисокий. Але дивлячись як на це подивитись. У Гагаріна взагалі зріст був 165 см. (всі космонавти першого набору були невисокого зросту, більші просто не влазили в корабель "Восток"). Через те його в більшості випадків фотографували знизу вгору, тому на фото від здавався більшого зросту. Коли я стрибав, то в мене вже в той час намічалось невеличке пузце (зараз воно вже добре "намітилось" і стало набагато більшим :-) ). Так коли я намагався виконувати вправи індивідуальної актробатики, то наши парашутисти мене "підкольювали" і називали мої потуги "Польотом штопорящого Карлсона". :-)  Але потім все стало нормально. Я не кажу, що я був майстром індивідуальної акробатики, але основні елементи міг виконати достатньо пристойно.

)) у мене в найперший стрибок (коли було сходження куполів) теж розкрилась запаска при робочому основному, автомат спрацював. і теж була спочатку між ногами і почала наповнюватись. але я вчасно догнав, чим це загрожує, перекинув ногу і вона наповнювалась далі, як і повинна була. той перший раз був суцільним екстримом))

про ті гачки треба було сьогодні уважно подивитись, де вони розміщені і як за них теоретично може зачепитись ШВП. про затінення вже у потоці знаю добре від товариша Олексія, в якого зажди була така стабільна поза, що він кожен другий раз прибирав руки, щоб той ШВП нарешті здуло.. а то він лежить на спині і нікуди не збираюється летіти-витягати. У мене наче теж один раз щось подібне наче було на 5 сек, чекав кілька секунд, а він все не розкривається... але хтозна, може здалось. я, як малодосвідчений парашутист, інколи не можу згадати деталі, мабуть, ще підсвідомо боюсь ))

у нас є такий Ігор Ткаченко, на прізвисько "Бай" (не знаю, хто це придумав, але мабуть через те, що він ходить у тюбетейці, яку привіз колись із Самарканда)), так от він - викапаний Карлсон! і будовою тіла, і всім своїм виглядом. дуже веселий і компанійський.
Як, власне, і всі парашутисти) дуже мені подобається психологічна атмосфера)) мабуть, і у планеристів теж так.
класно! а ти зараз вже зовсім не стрибаєш з парашутом? я пам'ятаю про серйозну травму, але на крилі, наприклад, можна дуже м'яко приземлюватись...

В мене перший раз пройшов нормально. От тільки  проміжок часу від відділення від літака до наповнення куполу не пам'ятаю зовсім.

Ну це взагалі дивно. У ШВП така площа, що потоком його повинно "зачепити" в будьякому випадку. Я писав вже колись, що в мене був випадок коли стрибнув з нерозчекованим ШВП. Так навіть в такому стані він зробив свою справу. Хоча і набагато  повільнише, ніж розчекований.
На гачки, при випадку, подивись обо'язково. Але при розчековці ранця вони опиняються дуже далеко від ШВП.

Ні не стрибаю. Коліно нормально не працює. Через те, що було сильне роздроблення кістки стегна і ускладнення після операцій,  ліва нога стала коротшою на 6 см. Так що ортопедична обув і 3-тя група інвалідності пожиттєво. Ось такі справи.

Блін, жаль... співчуваю
маю в сім'ї теж людину з інвалідністю, теж 3 група, десь перші півроку тяжко було дивитись, але потім все звиклось і це майже не заважає повноцінному життю.
мабуть, на планері чи літаку ти літаєш, як і раніше..

я перший раз в кінці третьої секунди згадав, що треба подивитися на землю, здається, вона крутилась, як в кіно. а потім відразу потягнув за кільце

не знаю про це затінення... ну, у нас всі кажуть, що буває, і що треба змінити позу, щоб здуло ШВП. може, його й так здувало б рано чи пізно. У Олексія максимум було здається 4 секунди на 15 сек. затримки. і це начебто бачили з землі в стереотрубу... я ось його спитаю, як побачу. він зараз мабуть не дуже часто буде їздити - програму-максимум виконав, тепер у нього перед дружиною, дітьми і внуками аргументів менше))

На жаль вже давно не літав. Так що я зараз більш теоретик авіації. :-)
Вільний час займає друге моє хобі - радіоаматорство. Працюю в ефірі всіма видами радіозв'язку, але більше подобаються цифрові види.
Приймаю участь в національних і міжнародних змаганнях. В цьому році зайняв на змаганнях EU-PSK-DX contest перше місце в Європі з цифрового радіоз'язку в категорії високочастотних діапазонів.
Також займав 2-3 місця в низці міжнародних змагань з радіоспорту. За рейтингом спортсменів-коротхохвильовиків України в минулому році посів 7 місце по Україні.
Взагалі якби не травма, то з мене вийшов би непоганий шпигун або розвідник (дивлячись з якої сторони на це подивитись). А що ? З парашутом стрибав, з радіостанцією теж "на ти", непогано стріляю, вмію керувати літаком.
Ну чим не Джеймс Бонд ? :-) А якщо мене ще нарядити в смокінг з краваткою-метеликом ... :-)

Я перший стрибок робив на стягування з Д-1-5 (навіть без буковки "У" в кінці). Так що кільце смикати не довелось. Все за мене зробила гравітація. Моє завдання було тільки випасти з вертольота (перший стрибок я робив з вертольота).

Так... 4 секунди для входу в потік для ШВП вроді трохи багато. Все значно швидше повинно було відбуватись.

Точно, ти міг би бути агентом!) Та й зараз теж, вміння ж нікуди не поділися!)
Я от стріляв крайній раз ще в радянській армії, з тих пір не доводилося. Та й там разів 10, не більше)
До речі, у нас теж є 2 д1-5 без у, вони на розчековку. Там ще такі  були чохли на стропах, їх треба було стягувати після розкриття. І то саме на такому я був "обезберився" об землю головою, коли подумав, що недарма шолом потрібен ) воно ж уже звик що проти вітру на малий знос.. а там пофіг, щілин немає. 4 рази стрибав на розчековку, а тоді ото застряг на 5 сек))
Мабуть, на ці вихідні погода не дасть поїхати на Прогрес, так що про затінення ШВП не буде з ким поговорити...
В мене там ще одна справа: я був недавно у Конотопі і звісно пішов там до музею авіації) а там його начальник і одночасно екскурсовод пожалівся, що у нього є фігура десантника у формі, а парашута нема! Каже "я ж його не виставляю без парашута, що ж то за десантник!" То просив повзнавати, чи можна в нас купити списаний, йому тільки сам ранець з підвісною, і все. Такий приємний дядечко!) І в них вертольоти з усіма приладами, не те, що в Києві в Жулянах діти повідривали все, що можна!..

Останнє редагування: 7 жовтня 2016 21:33:40 від pin2

Я теж стріляв з серйозної зброї давненько. В минулому році на відпочинку побачив тир. Ну підійшов, постріляв з пневматичного пістолета і гвинтівки. Виграв для малого дві м'які іграшки. Руки то пам'ятають. :-) Я застав ще ті часи, коли в школах були малокаліберні гвинтівки. Я там я багато стріляв. Їздили на змагання з кульової стрільби.
В армії теж стріляв. З АКМ, пістолета Макарова. Один раз дали вистрілити з РПГ-5. Шумна штука, скажу я тобі. :-)

Угу... Там тільки потрібно розвертатися в підвісній системі, щоб при приземленні земля набігала на тебе. При приземленні на запасці ці навички дуже допомогають.

Це добре, коли техніка в музеї в хорошому стані. Я сам пам'ятаю, як в дитинстві вперше попав в кабіну літака. Тоді мене найбільше вразила кількість приладів і перемикачів. Тоді і захотілось стати льотчиком, щоб розібратись як це все працює. :-)

Тоді мене найбільше вразила кількість приладів і перемикачів. Тоді і захотілось стати льотчиком, щоб розібратись як це все працює. :-)

аналогічно! завжди приваблювало щось складне і спочатку незрозуміле! і я теж було в юності цікавився радіотехнікою, правда, до радіостанцій і коротких хвиль не дійшов... власне, людський організм взагалі набагато складніший, і теж цікавий)))
пам'ятаю теж коли був малий, любив усе розбирати, причому сам факт розбирання був цікавішим, ніж збирання назад) і відривати якісь деталі теж подобалось)), це мабуть у нас з праісторії - знаходиш якусь незрозумілу фігню і наділяєш її магічними властивостями) а потім цей період змінюється бажанням щось створювати) якраз радіоаматорство дуже класне в цьому, все робиш своїми руками і воно має якусь свою внутрішню прямо магічну сутність)) у нас просто не було можливостей у селі все робити, що хочеш. пам'ятаю, десь у 4 класі я було навіть робив детекторний приймач! знайшов малюнки на горищі і хотів зробити кристал самостійно, правда, не вийшло) то поставив германієвий діод... 
у нас був у школі фізик, який вів гурток, і ми там і авіамоделі робили, і приймачі різні і т.д. а потім вже виросли, але до нього інколи приходжу в гості. один з разів у нього випили трохи, потім він дістав "воздушку" і ми почали стріляти по грушах, щоб збити їх з дерева!) причому він каже, що тверезим не так цікаво, бо нормально цілишся і попадаєш)) ну, те, що стріляли лише вгору було запорукою безпеки... але потім додумалися стріляти по прищепках для білизни (вони так прикольно розпадаються, як попадеш!))) і його жінка таки нас прогнала   
З РПГ у нас на форумі здається Кабс постріляв пару років тому на полігоні) теж говорив, що шумно дуже)

Ну живі організми - це взагалі окрема тема. Наприклад, якби вдалось створити повністю автономний літальний апарат розрміром з муху, з її можливостями щодо маневрування, автономного підбору площадки, автоматичної посадки і все це в розмірах мухи, то це був би величезний прорив. Так що жива природа поки що набагато випереджає те, що створила людина.
Ну я зараз використовую японський трансівер фірми ICOM. Просто на конструювання не вистачає часу. Та й недешеве зараз це заннятя. Радіодеталі зараз коштують доволі недешево. Тому в багатьох випадках буває дешевше і простіше купити готовий виріб, ніж збирати його самостійно. Крім того сучасний трансівер з його цифровими обробками сигналу, синтезаторами частот, різною автоматикою - це практично спеціалізований компьютер. А коли звикаєш до всього цього сервісу, то переходити на саморобки вже не хочеться. :-)
Хоча мій тесть використовує саморобний ламповий трансівер і ніколи не мав пристойних антен, але в нього підтведжених 330 країн і територій світу, проти 227 у мене. Так що ...
Я теж свое захоплення радіо починав зі шкільного радіогуртка. У нас була колективна радіостанція. Там я і зробив свої перші виходи в ефір. Авіамоделізмом теж займався. Будував прості моделі літаків і планерів.
А що до стрільби нетверезим, то один мій знайомий говорив: "Якщо напився так, що в очах двоїться, то потрібно випити ще, щоб почало троїтися. Тоді істине зображення буде посередині. " :-)

ну ото коли діло дійшло до стрільби по прищепках, вони вже троїлися 
я, чесно кажучи, був здивований дізнатися, що зараз ще люди займаються зв'язком на КХ... приймача ж не вмикаю і не знаю, чи там ще щось лишилось! ну, це мабуть як тру-меломани з вінілом і теплим ламповим звуком... ну, або надсилати листи, коли всі користуються емейлом)
чудово, що ще є багато людей в світі, які підтримують радіозв'язок! тобто, тут цікавий сам факт мжливості встановити зв'язок без допомоміжних засобів (типу інтернету), чисто за рахунок фізики радіохвиль?
цікаво, які країни і території найбільше ціняться? підозрюю, що Аатарктида 

Антаркдида не така вже й рідкість. Сам мав декілька зв'язків з антарктичними станціями. Запам'ятався зв'язок зі станцією "Восток". Я запитав у оператора яка в них зараз погода ? Він відповів, що потеплішало, "всього -50". Питаю: "А було скільки ?". Відповідає: "Було -72". :-)
А от більш рідкісні ніж Антартида були острови Кермадек, які знаходяться в південній частині Тихого океану. Там взагалі люди рідко з'являються, не те що радіоаматори. Остання радіоекспедиція була там більше на початку 2000-х тому. З великим "скрипом" влада Нової Зеландії, якій належать ці острови, дозволила в листопаді 2010 року експедицію на ці острови. Залишатись на ніч там не дозволяли, тому що там гніздяться багато видів рідкисних птахів і їх не можна турбувати. Так що працювати в ефірі експедиція могла тільки вдень за місцевим часом, а в нас в той час ніч. Так що проходження радіохвиль з нашої місцевості на ті острови відкривалося тільки на 30-40 хвилин ввечері і вранці. Плюс великий інтерес до цієї території з боку радіоаматорів всього світу. Такщо провести радіозв'язок з цією територією було досить важко. Але три з'язки на різних діапазонах я з ними все ж провів. :-)
Також рідкісною територією був острів Десечео в Карибському морі. Там трошки легше було з географічним розташуванням, але все одно радіоекпедиції туди дуже велика рідкість. Остання була в 2009 році, а до того в 1999. Так що пробитись до них по радіо було дуже нелегких завданням.
Є ще більш рідкісні території, звідки радіоаматори по декілька десятків років не праювали. Наприклад острів Петра Першого. Там радіоаматори вже років з 20 не з'являлись.

Ось список територій, зв'язки з якими у мене підтверджено:

AFGHANISTAN
ALAND ISLANDS
ALASKA
ANDAMAN & NICOBAR ISLANDS
ANDORRA
ANGOLA
ANTARCTICA
ANTIGUA & BARBUDA
ARGENTINA
ARMENIA
ARUBA
ASCENSION ISLAND
ASIATIC RUSSIA
AUSTRALIA
AUSTRIA
AZERBAIJAN
AZORES
BAHRAIN
BALEARIC ISLANDS
BANGLADESH
BARBADOS
BELARUS
BELGIUM
BELIZE
BENIN
BERMUDA
BHUTAN
BONAIRE
BOSNIA-HERZEGOVINA
BOTSWANA
BRAZIL
BRITISH VIRGIN ISLANDS
BRUNEI
BULGARIA
BURKINA FASO
BURUNDI
CAMBODIA
CANADA
CANARY ISLANDS
CAPE VERDE
CAYMAN ISLANDS
CEUTA & MELILLA
CHAD
CHAGOS ISLANDS
CHILE
CHINA
CHRISTMAS ISLAND
COCOS (KEELING) ISLANDS
COLOMBIA
COMOROS
CORSICA
COTE D'IVOIRE
CRETE
CROATIA
CUBA
CURACAO
CYPRUS
CZECH REPUBLIC
DEMOCRATIC REPUBLIC OF THE CONGO
DENMARK
DESECHEO ISLAND
DJIBOUTI
DODECANESE
DOMINICAN REPUBLIC
EAST MALAYSIA
EASTERN KIRIBATI
ECUADOR
EGYPT
ENGLAND
ERITREA
ESTONIA
ETHIOPIA
EUROPEAN RUSSIA
FALKLAND ISLANDS
FAROE ISLANDS
FEDERAL REPUBLIC OF GERMANY
FIJI ISLANDS
FINLAND
FRANCE
FRANZ JOSEF LAND
FRENCH GUIANA
FRENCH POLYNESIA
GABON
GEORGIA
GHANA
GIBRALTAR
GREECE
GREENLAND
GRENADA
GUADELOUPE
GUAM
GUANTANAMO BAY
GUERNSEY
HAWAII
HONDURAS
HONG KONG
HUNGARY
ICELAND
INDIA
INDONESIA
IRAN
IRAQ
IRELAND
ISLE OF MAN
ISRAEL
ITALY
ITU HQ
JAN MAYEN
JAPAN
JERSEY
JORDAN
KALININGRAD
KAZAKHSTAN
KENYA
KERMADEC ISLAND
KUWAIT
KYRGYZSTAN
LAKSHADWEEP ISLANDS
LAOS
LATVIA
LEBANON
LESOTHO
LIECHTENSTEIN
LITHUANIA
LUXEMBOURG
MACEDONIA
MADAGASCAR
MADEIRA ISLANDS
MALAWI
MALDIVES
MALPELO ISLAND
MALTA
MARIANA ISLANDS
MARKET REEF
MARQUESAS ISLANDS
MARTINIQUE
MAURITANIA
MAURITIUS ISLAND
MAYOTTE ISLAND
MICRONESIA
MOLDOVA
MONACO
MONGOLIA
MONTENEGRO
MOROCCO
MOZAMBIQUE
NAMIBIA
NEPAL
NETHERLANDS
NEW CALEDONIA
NEW ZEALAND
NICARAGUA
NIGERIA
NIUE
NORTHERN IRELAND
NORWAY
OMAN
PALAU
PALESTINE
PARAGUAY
PHILIPPINES
POLAND
PORTUGAL
PRINCE EDWARD & MARION ISLANDS
PUERTO RICO
QATAR
REPUBLIC OF KOREA
REPUBLIC OF SOUTH AFRICA
REPUBLIC OF SOUTH SUDAN
REPUBLIC OF THE CONGO
REUNION ISLAND
RODRIGUEZ ISLAND
ROMANIA
SABA & SAINT EUSTATIUS
SAINT BARTHELEMY
SAINT KITTS & NEVIS
SAINT LUCIA
SAINT PAUL ISLAND
SAINT PIERRE & MIQUELON
SAINT VINCENT
SAN MARINO
SARDINIA
SAUDI ARABIA
SCOTLAND
SENEGAL
SERBIA
SEYCHELLES ISLANDS
SINGAPORE
SLOVAK REPUBLIC
SLOVENIA
SOMALIA
SOUTH COOK ISLANDS
SOVEREIGN MILITARY ORDER OF MALTA
SPAIN
SRI LANKA
SUDAN
SURINAME
SVALBARD
SWAINS ISLAND
SWEDEN
SWITZERLAND
TAIWAN
TAJIKISTAN
TANZANIA
THAILAND
THE GAMBIA
TOGO
TONGA
TUNISIA
TURKEY
TURKS & CAICOS ISLANDS
U K BASES ON CYPRUS
UGANDA
UKRAINE
UNITED ARAB EMIRATES
UNITED STATES OF AMERICA
URUGUAY
US VIRGIN ISLANDS
UZBEKISTAN
VANUATU
VATICAN CITY
VENEZUELA
VIET NAM
WALES
WEST MALAYSIA
WILLIS ISLAND
YEMEN
ZAMBIA
ZIMBABWE


На цей час це 229 територій.


Останнє редагування: 12 жовтня 2016 14:05:18 від Влад

оо! цікаво! а що таке радіоекспедиція? це туди спеціально їдуть люди з апаратурою і сидять там деякий час, щоб з ними встановили зв'язок? і що є критерієм його встановлення? привітатися - це вже вважається, що встановлено?)
вибач, я зовсім у цьому ділі профан

Так. Спеціально їдуть з радіоаапаратурою, щоб попрацювати в ефірі з тієї території. Взагалі радіозв'язок вважається встановленим, якщо радіостанції обмінялися позивними і рапортами про якість сигналу.
Позивний складається з літер латинського алфавіту й цифр. Наприклад у  мене позивний UX7QV. Перші літери і цифра  (або їх ще називають префікс) означають країну, в якій зараєстрована радіостанція. Якщо взяти мій позивний, то це виглядає так:
UX7- Україна
Q - Запорізька область
V - довільна літера для унікальності позивного.

Префікси позивних по країнах розподіляє Міжнародний Союз Електрозв'язку (ITU). А самі позивні видаються в країнах відповідними уповноваженими органами (у нас це Укрчастотнагляд). Так що лише почувши позивний можна визначити з якої країни працює радіостанція. До речі, префікси бортових номерів цивільних літаків повністю співадають з префіксами радіопозивних відповідних країн. Так що побачивши бортовий номер літака я зразу можу сказати в якій країні він зараєстрований.

Рапорт для радіосигналу складається з двох цифр для телефонного з'язку і трьох цифр для телеграфного.
Перша цифра: від 1 до 5 - розбірливість сигналу
Друга цифра : від 1 до 9 - гучність сигналу.
Третя цифра (для телеграфного з'язку) - це якість тону сигналу.

Це необхідний мінімум прийнятої/переданої інформації, який передається при аматорському зв'язку. А взагалі,якщо в кореспондента є час й бажання, то можемо й поговорити більш розширено. Взагалі розмови стосуються радіоаматрських тем. Хто яку апаратуру використовує, які антени, яка потужність передавача, що є цікавого на діапазонах та таке інше. Я доволі непогано розмовляю англійською, так що проблем зі спілкуванням в ефірі не виникає. Ще трохи знаю болгарську. З болгарами намагаюсь спілкуватись на їхній мові, хоча вони чудово розуміють російську і часто переходять на російську в розмові зі мною. :-)

Э ще цікаве захоплення зв'язане з радіоаматорством - це обмін і колекціонування QSL-карток. Аматорські радіостанції обмінються між собою картками-квитанціями, які підтверждують факт радіозв'язку. На картці вказується час та дата проведення зв'язку, частота, вид модуляції, яка при цьому використовувалася. Самі картки бувають доволі красиві.
ось, наприклад посилання на моє фото і картку:
http://flyham.net/Call/300_UX7QV/ux7qv.html

А ось тут можна побачити приклади QSL карток різних радіостацій:
https://www.google.com.ua/search?q=qsl-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0&biw=1067&bih=698&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwj5-rWjrtXPAhXoPZoKHdckAPoQsAQIOg&dpr=1.5




Останнє редагування: 12 жовтня 2016 16:32:01 від Влад

Я пам'ятаю ці картки, бачив у когось вдома ще в дитинстві) а картки з Нюрнберга зараз мабуть ціняться колекціонерами? )))
про Антарктиду багато розказує один наш парашутист з Прогресу, він там був у експедиції.

о, це ти на фото здається в кабіні Ан-2, якщо не помиляюсь?))

а отой трансивер - зі шкалою, так?

цікаво, а азбукою Морзе зараз ще хтось користується?

Мабуть ціняться. Це рідкісні картки. Тим більше, що з тої держави, якої зараз не існує.
Так. На фото в кабіні Ан-2. В лівій верхній частині картки планер "Бланік" злітає з лебідки.

Так. На фото трансивер. Зверху підсилювач потужності. Але зараз я його не використовую. Працюю на одному трансивері. Мені 100 Ватт потужності цілком достатньо.
Звичайно азбукою Морзе користуються. Радіоаматори активно її використовують. Це самий "пробивний" вид зв'язку (ну може ще JT-65 може з ним конкурувати, але JT-65 дуже повільний). А так, якщо досвідчений оператор, то йому немає рівних. Хоча я азбукою Морзе не дуже люблю працювати. Хіба що якусь рідкісну станцію "вичепити" хочу. 
До речі, сам Морзе не придумував телеграфну азбуку в тому вигляді, який ми знаємо тепер. Запропонована ним азбука була дуже громіздкою і незручною в користуванні. Те, що зараз називають "азбукою Морзе" придумали зовсім інші люди.

Останнє редагування: 12 жовтня 2016 19:29:18 від Влад

о, а що це за звір такий: JT-65? я прочитав, що розрізняється при дуже слабкому сигналі. цікаво, що може бути нового і кращого, ніж "тире-крапка"?)
ото так завжди - називають не іменем винахідника, або винахідника, але не того))
цікаво, яка в тебе антена?))
те, що з лебідки злітає планер, тепер  зрозуміло, а то я думав - що то там у нього знизу?)

JT-65 - це вид зв'язку розроблений Джозефом Тейлором Хотоном, лауретом Нобелівської премії з фізики 1993 року. Але ще й запеклим радіоаматором (до речі, мав радіз'язок з ним), його позивний K1JT. Принцип цього виду з'яку базується на чотирьох принципах:
1) Фіксовані частоти для приймання-передачі;
2) Точний час початку передачі;
3) Мінімальний об'єм інформації для передачі;
4) Надлишковість коду (використовується код Ріда-Соломона) для корекції помилок і відновлення інформації.

Таким чино отримуємо ось що:
Станція, яка хоче передати свою інформацію, починає передачу з першої секунди парної або непарної хвилини (це вже як вибере оператор).  Тому годинники у всіх повинні бути синхронізовані.  Частоти при цьому суворо фіксовані. Всі знають коли і на якій частоті можна чекати початку передачі. Сама передача продовжується 45 секунд і являє собою набір тонових посилок (щось схоже на, якби хтось на телефоні в тоновому режимі нажимав кнопки). 15 секунд відводиться на декодування повідмлення і прийняття рішення про відповідь.
Ті посилки, які втрачені через перешкоди і завмирання сигналу, відновлються завдяки коду Ріда-Соломона.
Я сам проводив міжконтенентальні радіозв'язки цим видом зв'язку, коли, здавалося, що проходження радіохвільпрактично немає зовсім. По краній мірі в навушниках я присутність станцій на частоті не чув.
Детальніше можна почитати тут:
http://emdxc.ucoz.ru/publ/rukovodstvo_po_jt65_na_kv/1-1-0-13

В мене декілька антен на різні діапазони:
"Дельта", або трикутник для діапазону 3,5 МГц. Я також її використовую для роботи в діапазонах 7 МГц та 10 МГц. Являє собою трикутник з мідного дроту периметром 82,5 метри, розтягнутий на висоті 15 м. між трьома будинками (в мене місце якраз дозволяє це зробити).
На даху будинку встановлені направлені антени: 3-х элементний хвильовий канал на діапазони 14-21-28 МГц та 3-х элементний хвильовий канал на діапазони 18-24 МГц. Вони фізично встановлені на одній щоглі одна над іншою. На інші щоглі встновлений 5-ти елементний хвильовий канал для діапазону 50 МГц. Направлені антени можуть повертатися. Для цього вони встановлені на поворотних пристроях, які керуються дистанційно по проводах.
Ось так виглядає трьохелементний хвильовий канал, аналогічний тому, який встановлений в мене:
http://i-bazar.org/index.php?id=1475253006

почитав, прикольно!
мабуть вже далі в цьому напрямку не просунутись!)) це вже хіба що якийсь новий вид зв'язку придумають учені, на нейтрино наприклад))
огого, які антени в тебе! 
коли прочитав, що вони дистанційно повертаються, згадалась РЛС здається П14, чи що, яка стояла у нас в частині на зберіганні: такий красивий ажурний масив хвильових каналів, який може крутитися)

Взагалі розвиток і доступність компьютерної техніки дуже просунули розвиток цифрових видів зв'язку в радіоаматорстві. Постійно з'являються нові види зв'язку. Щось приживається і стає популярним, щось поступово відмирає. Такий собі "природній відбір".
Мої антени - це так, економ-варіант для міста.
Ось у мого колеги по хобі Ігоря Сєрікова (UT7QF) - оце антени !
http://www.ut7qf.com/photoalbum/category/1-antenny-radiostantsii-ut7qf
Він свою заміську дачну ділянку перетворив на антенне поле.

Ну в мене поворотні присторої простіші і не такі громіздкі, як на РЛС.
Ось фото тих пристроїв що в мене:
Такий стоїть на щоглі з двома  трьохєлементними хвильовими каналами:
http://www.spid.in.ua/rak_-_azimuth_rotator/index.html
Може керуватися як вручну, так і за допомогою компьютера.

А ось такий поворотний пристрій крутить антену на 50 МГц.
http://ruqst.ru/index.php/main-antenns/49-main-povorotki/159-obzor-g450
Він не такий потужний, як перший, але й сама антена набагато менша і легша.
Цей може керуватися тільки вручну.

про UT7QF)) - 
такі, по-хорошому, "самошедші" аматори якої-небудь справи завжди подобались) що тратять час і кошти не на банальне бухло чи там якісь інші традиційні види активності...
або як той твій знайомий, що зробив літака) ну ,про парашутистів, які тратять на стрибки гроші, за які можна купити квартиру, я не вже мовчу))
а, згадав ще одного оригінала - про нього розказував у Конотопі начальник музею авіації. Каже, в нього батьки живуть десь під Конотопом, і він літає до них з Києва на вертольоті. Зручно, і не треба ЗПС, він приземляється прямо на городі. Правда сусіди періодично виступають то з приводу потолоченої кукурудзи, то переляканих курей)

Цікаво, а як ті поворотні механізми справляються з вітром? у антени ж велика парусність, може їх зламати?

Надіюсь, що він не на городі у сусідів приземляється ? :-)
Якщо він, звичайно, не на Мі-8 або чомусь більшому  прилітає, то проблем з кукурудзою, вроді, бути не повинно. Там потік від гвинта не такий і сильний.
Хоча в мене був один випадок, пов'язаний з вертольотом. Стрибав з Мі-2 з УТ-15. Довелось рано розкриватися, як кажуть, "в дверях". У мого товариша, що стрибав передімною, раніше, чим потрібно, спрацював ППК-У на основновному. Ми виходили з вертольота з малим інтервалом. І мені, щоб не влетити йому в "тряпки" довелось теж розкритись. І от при наповненні куполу потоком від гвинта мені чохол закидає в одну щілину купола і витягує в іншу. УТ-15 і так вертлявий купол, а тут ще частина куполу стягнута чохлом. Мене починає розкручувати "не по-дитячому". Ще б 3-4 секунди і мене б перевантаженнями "розкидало" б так, що я і до подушки відчеплення не дотягнувся б. Довелось  негайно відчипитись. Ще секунди 4 пропадав, щоб  стабілізуватись і потім розкрив запаску. Приземлився тоді нормально. Правда мене потім начальник ПДС послав в магазин за "валер'янкою "Пшеничною", щоб заспокоїти нерви (його, не мої). :-)

AlfaSpid має таку констукцію, що й слона витримає. Там подвійна червячна передача, так що швидше зламається антена або болти просковзнуть на щоглі, ніж редуктор зламається. Такщо зимові вітри вона витримує без проблем.
Yaesu, в механічному плані, слабіша, але там і антена набагато менша і легша. Так що теж проблем не було.

Останнє редагування: 17 жовтня 2016 21:42:12 від Влад

Ні, на власному городі) там якийсь малий вертоліт, не Мі8)) сусідам дає якісь гроші як компенсацію за страждання курей і кукурудзи
Блін, в тебе реально була небезпечна ситуація! ну, той УТ весь в щілинах правда...) у нас такого й нема... суцільні д1-5у й не "у", і різні "крила"... про ПО я цікавився - нема!)
начальник ПДС мабуть більше відчува переживань, бо він нічого не може вдіяти, і в нього нема в цей момент стільки адреналіну, як у парашутиста в небі...
я уявляю, як йому та ще інструкторам буває нервово від наших помилок ну і взагалі від того, що відбувається

ну, я здогадуваввся, що там мабуть ті антени розраховані на ураганні вітри, однак було цікаво... пам'ятаю, як у нас періодично поверталась телеантена в селі і треба було її крутити вручну)

Ну витребувати компенсацію з власника вертольоту -  це святе діло ! Навіть якщо курам і кукурудзі начхати на вертоліт. Якщо є гроші на вертоліт, то значить і знайде гроші на "компенсацію". Тут логіка "залізобетонна" ! :-)
Так. Було дійсно небезпечно. Головне, що "на рівному місці". Я цьго зовсім не чекав. Взагалі УТ-15 доволі цікавий парашут. Правда розкриття дуже жорстке. Я не міряв скільки там g при розкритті, але коли перший раз з ним стрибав з 2500, то думав, що в мене при розкритті хребет в труси висипиться. :-) Динамічний удар дуже сильний.
Так, начальнику ПДС не легко. Якщо щось трапиться, то з парашутиста що взяти ? А його прокуратура затягає. І добре буде, якщо ще справу не пришиє. А це при нашому законодавстві елементарно.

До речі, ти згадував про свого знайомого полярника. Він був на станції ім. Вернадського ? Просто на Вернадського, в порівнянні з "Востоком" просто таки курортні умови. :-)
"Восток" розташований на висоті 3500 метрів над рівнем моря, в глибині континенту. До найближчого побережжя 1400 км. Через низькі температури рівень кисню в атмосфері приблизно як на висоті 5000 метрів в "нормальних" умовах. Одним словом, якщо хтось збирається летіти на Марс, то ласково просимо на "Восток" для акліматизаціїї. Там умови цілком марсіанські. А тепер уяви, що там в умовах полярної ночі сталася пожежа. Згоріли дизельгенератори, а це електрика, зв'язок, тепло. 
Детеальніше ось тут можеш почитати:
http://www.nkj.ru/archive/articles/5790/

Останнє редагування: 18 жовтня 2016 22:53:31 від Влад

Тут тільки-но підкинули нові фото зі стрибків, там ходив з фотоапаратом у нас такий собі "другоразник", після свого стрибка "на вірьовку" і всіх фотографував. На жаль, полярника тоді не було, і тому він не попав до об'єктива. А це якраз наш ПДС Михайлович мене перевіряє:


я пам'ятаю з твого відео, там у вас на УТ хтось стрибав. ні, у нас на жаль такого

Угу. він був саме на Вернадського. таки да, розказував що там загалом не мегаскладно було... туристи весь час якісь тусувалися)) ну, я з ним відносно мало спілкувався. це треба буде наступного року, як буду "окрилятися" там залишитися на ніч (бо треба ж виставлятися, а потім вже нікуди не поїдеш!)), і як настане "Время ох..тельных историй", порозпитувати його!)

Ну а це я біля бомбардувальника Ту-2 в музеї авіації в Пловдіві.

А це мій малий знайомиться з матеріальної частиною літака МіГ-23


Останнє редагування: 19 жовтня 2016 08:32:28 від Влад

)) у Жулянах наче літачки краще збережені! ну, правда тільки зовні, всередині діти все повідкручували, а може й дорослі доклалися))
а там у Пловдиві це мабуть прямо на території колишньої бази? бо такі характерні ангари )

Так. На території бази, але діючої. Там поряд аеропорт і військово-повітряна база. Поки дивились експозицію, то як раз спостерігали за тренувальними польотами військових пілотів. Вони там на якомусь транспортнику (яка точно модель не скажу, але не радянська - це точно) відпрацьовували "конвеєр" (зліт, політ по колу, посадка, пробіг по полосі, знову зліт ... і так поки не набридне :-) ).  Музей охорняється військовою поліцією Болгарії. Там я поспілкувався з підполковником болгарських ВПС у відставці, який працює в музеї. Було багато про що цікавого з ним поговорити. Як кажуть "рибак рибака бачить здалека". :-) Нас там співробітники музею пригостили місцевими кавунами. До речі, кавун по-болгарськи називається... диня, а диня - це по-їхньому пепеч. Ну поки разом їли кавун, то й познайомилися.
А техніка дійсно має дещо пошарпаний вигляд зовні, але співробітники музею пояснюють це тим, що на утримання музею виділяється мало коштів і реставрацію техніки проводять волонери за свій рахунок. В деяких літаках я заглядав в кабіну. Прилади на місці, видимих пошкоджень теж немає.

До речі, я в чемпіонаті Словенії з радіозв'язку на коротких хвилях радіотелетайпом зайняв 13-те місце в світі, 11-те  в Європі, та 3-тє в Україні. А в заліку серед країн-учасниць Україна зайняла 3-тє місце в світі. 

Прикольно мабуть літати конвеєром) а літають поки набридне пілоту чи керівнику польотів?)
Я до речі ніколи не був в Болгарії. Якесь таке ставлення типу "ну, вона ж близько, можна коли завгодно"... а воно коли завгодно вже триває довго) і досі в мене Болгарії асоціюється не з морем чи перцем, а з пластинками) "всічкі права запазені, презапсът забранен" , ну і тд) треба нарешті поїхати, там з Одеси наче кілька годин .
Цікаво про радіозв'язок, це й дійсно в тебе огого яке місце!   
А скільки в Україні таких аматорів?

Ні. Так літати не прикольно. Такі польоти - це відпрацьвання злету і посадок у курсантів. Тільки злетів, зробив коло і знову готуєшся до посадки. Вимотує сильно. Мабуть літають поки не набридне інструктору, який сидить поряд (або поки його не знудить :-) ).
З Одеси до Варни ходить автобус. Квиток коштує, щось в районі 50-60 євро, якщо мені пам'ять не зраджує. Просто колись в Болгарії зустрів майже землячку, вона з Дніпра. А сама живе й працює в Варні. Так вона говорила, що цим автобусом користується, коли в Дніпро їздить. Я коли в цьому році їхав з Варни додому, то вирішив не зупинятись на відпочинок в готелі, а їхати майже без зупинок. Шлях з Варни до дому в мене зайняв 1 добу і 30 хвилин. Це трошки більше 1300 км.
В мене Болгарія асоціюється з "Шопським салатом" і добрим пивом. :-)  Ну ще деякими виразами з болгарської мови, які, без звички, без сміху сприймати важко. Ну наприклад:
Елда му дам - пригощу його гречкою.
Яйца на очи - це всього лиш яєчня - глузунья.
Ну й моє улюблене:
Писта за летище  - злітно-посадкова смуга. :-)

В Україні зареєстровано близько 17000 аматорських радіостанцій. Більш точних данних в мене не має.
В цих змаганнях приймало участь 32 українські радіостанції. Всього брало участь 692 аматорські радіостанції з 69 країн світу.








Останнє редагування: 28 жовтня 2016 10:10:38 від Влад

Поки згадав: цікаво, а чого всі літаки високопосадовців Росії саме ТУ? Он тільки но подивився, що їхній міністр оборони летить до Сирії на ту-154. І інавіть польский літак з високопосадовцями, який розбився у Смоленську теж був Ту... те, що москалі літають на власного виробництва зрозуміло, але чому на Ту, які небезпечніші? Чи вони їх якось доробили?

Не всі. У хуйло, здається, Іл-96. А чому саме літають на на Ту-154 ? Важко сказати. Звичайно авіоніку на ньому обновили, наскільки це можливо. Але те, що закладено в аеродинаміку, не переробиш. А на Ту-154 мабуть ще й тому, що за той час нічого більш путнього не зробили. В Росії в експлуатації всього 15 Іл-96. На всіх не вистачить. :-). В 2009 році вони згорнули виробництво Іл-96, поскільки він не міг конкурувати з "Боінгами" і "Аербасами".  "Супер Джет" російським можливо назвати вельми умовно. Там 80% імпортних комплектуючих. Взагалі якщо дотримуватись правільних режимів польоту, то на Ту-154 літати можна. Але помилок він не прощає. Це вже доведено не раз. Так що літають на тому, що є.

Останнє редагування: 6 листопада 2016 21:55:21 від Влад

Тут недавно була тема про Ту 144, ти мабуть її не помітив?) Що , він і правда був найнебезпечнішим з усіх туполєвих саме в плані надійності крил/фюзеляжу??

Помітив. Просто не захотів влазити. :-)
В Ту-144 були проблеми не тільки з крилами і фюзеляжем. Я колись читав спогади пілота, який літав командиром на Ту-144. Це повний капець ! Волосся дибом ! В кожному польоті кілька десятків відмов різних систем. Фактично кожен рейс це був віпробувальний політ. Тільки с пасажирами, які нічого не підозрювали. На кожен рейс Ту-144 дозвіл давав особисто застиупник міністра цивільної авіації. Коли летів Ту-144, то вздовж його коридору всіх приземляли або розганяли куди подалі. Це робилося на випадок екстренного зниження, щоб ні з ким не зіткнутися. Але проблема ще одна проблема - аеропорти. Основним аеропортом у нього була Алма-Ата. Запасним - Ташкент. І все ! Більше аеропортів, які могли прийняти Ту-144 в тому регіоні не було. Якщо-б Алма-Ата не змогла б по якійсь причині його прийняти, а Ташкент, наприклад, закрився по погоді, то тоді все... капець. Тільки падати. Пального на повернення в Москву в нього вже не було. Тому з метеорологів "здирали три шкури", але прогноз погоди повинен бути точним на 100%. Тай не тільки з метеорологів. При кожному рейсі "кіпіш" був не меншим, чим при запуску космічного корабля. Так що коли його рейси відмінили, то багато хто зітхнув х полегшенням. 

Ось знайшов:
-----
Ранние рейсы

Ранние регулярные полеты Ту-144 были крайне ненадежными. На 102 рейса и 181 часов грузовых и пассажирских были более 226 отказов, 80 из них в полете. (Этот список был включен в передан в BAC-Аэроспасьяль в конце 1978 года, при запросе Западной технологической помощи для Ту-144 и, возможно, неполный). В общей сложности 80 из этих отказов были достаточно серьезными, чтобы отменить или задержать рейс.

После первого полета, два последующих полетов, в течение ближайших двух недель, были отменены и третий полет перенесен. Официальной причиной Аэрофлота за отмены - плохая погода в Алма-Ате, однако, когда журналисты звонили в офис Аэрофлота В Алма-Ате-офисе сказали, что погода идеальна. Неудачи включают декомпрессию кабины в полете 27 декабря 1977 года; перегрев двигателя - прерванный полет 14 марта 1978 года.

Алексей Туполев должен был лично присутствовать в аэропорту Домодедово перед каждым вылетом Ту-144 для рассмотрения состояния самолета и принимать совместное Решение о возможности полета. [25]

Типичные детали полета

пилот Александр Ларин помнит трудный полет 25 января 1978 года. Полет с пассажирами, отказ от 22 до 24 бортовых систем. От семи до восьми систем не удалось запустить перед взлетом, учитывая большое количество иностранных журналистов телевидения и радио на борту рейса, а также некоторых других зарубежных знаменитостей на борту, было принято решение продолжить полет для того, чтобы избежать неловкости отмены. После взлета дополнительные отказы. кризисный центр Туполева прогнозирует, что передняя и левая шасси не выйдут, и что самолеты должен приземлиться только на скорости не более 300 км / ч .советский лидер Леонид Брежнев был лично уведомлен о, что происходит в воздухе. ав. сирена включилась после взлета. Экипаж не мог выключить сирена работала на протяжении оставшихся 75 минут полета. В конце концов, капитан приказал штурману брать подушку из пассажиров и запихивать его в рожок сирены. К счастью, все шасси вышли и самолет смог сесть. [25] Последний пассажирский рейс Ту-144 около 30 Мая 1978 неисправность клапана на одном из топливных баков. [25]
-----------------

Особливо про сирену, як кажуть, "доставило" 
Ото був екстрім літати на ньому, для пасажирів мабуть теж не менше)
Знаю людину, яка 1 раз літала на Ту 144, ввечері розпитаю про відчуття 

Пасажири нічого про це не знали. Для них це був політ "на першому в світі надзвуковому пасажирському літаку" і т.п. Крім того там пасажирам давали коньяк і бутерроди з червоню та чорною ікрою. "Дефсит !" (с) Райкін.
Тим більше, що інформація про авіакатастрофи та аварії була в той час засекречена і звичайному пасажиру недоступна. Так що вони були впевнені, що все в порядку.

Почитав про буш флаїнг, цікаво. У нас він непопулярний через те, що мало приватних літаків? Якщо замінити колеса на Ан-2, то мабуть точно можна приземлятись і злітати на карпатських полонинах)