Дизель Лютый Десант
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=663632123727748&id=663614557062838&fref=nf26 червня 2014 р. ·
Надкусил кандидата в президенты Украины Зорян Шкіряк ( Zoryan Shkiryak )
Кандидат позитивный, вкусный, улыбнулся и ушел зашивать ранения к медикам.
Медики невкусные.
Roman Sinicyn
:2
23 год · Змінено ·
Всі пишуть про Шкіряка і я пожалуй напишу. Мейнстрім.
З майбутнім Міністром чрєзвичайних ситуацій я пересікався двічі в житті і двічі в умовах тих самих ситуацій.
Вперше було 1 грудня 2013, десь в п'ять ранку під Шевченківським ровд. Тоді, як усі знають, злочинний режим вночі побив студєнтів на Майдані. Крім студентів побив і нашого кореша Фьодора, який студентом давно не був. Нас не побив бо ми п'яні спетляли звідти на пару годин раніше. Але це не суть важно...
Так от, приїхали ми Федю "визволяти", потоптались під воротами і тут як нізвідки з'явився майбутній Міністр. Я його тоді вже знав візуально, бо він раніше на бігбордах висів, смішний такий потєшний кандідат вкудась.
Ну от підійшов він такий до воріт і каже товстому ментовському майору: "Відкривай, я депутат!", а той йому такий, шось тіпа: "Мені похуй, приходь післязавтра, замок зламався".
Ну і майбутній Міністр десь потєрявся аж до приїзду Яценюка. Ми тоді ще поржали нормально з цього. От Яценюка вже майор узнав, навіть пожав руку і бистро починив замок, з ним майбутній Міністр і потрапив в мусарку.
Федора потім випустили після суда і навіть сильно не били. Мабуть в цьому є заслуга і майбутнього Міністра.
Вдруге з шойгу.ua ми пересіклись десь наприкінці травня на славнозвісному третьому блокпосту під Словянськом.
Але для початку слід детальніше розказати про сам блокпост для розуміння диспозиції та інших особєнностєй. Блокпост був дуже великий з купою будівель. В ті часи це було явно не найкраще місце для поїздок: Словянськ був під сєпарами, через лісок знаходиться Славкурорт де теж ніби сиділи сєпари і кошмарили блокпост АГСом і мінометами. З зеленки часто стріляли по машинам, ну тоді це був "передок" в самому чистому вигляді. Веселіше було хіба на Карачуні, БП три-а і Комбікормовому.
Так от, на блокпосту стояла беркутня і іскупала кров'ю свою вину за студєнтів і Федора. Крім них там була 25-та ведеве і Майданівський батальйон Нацгвардії. Ми їздили до нациків і дєсантури, привозили їм всякі потрібні штуки і "покушать", більше навіть до нациків їздили. Але проблема в тому, що беркутня стояла на в'їзді, далі дєсанти і аж з іншого краю нацики.
І завжди було таке: приїжджаєш, а беркутня дальше не пускає. "Волонтьори? До майданутих? Нічого не знаємо. Розвертайтесь і п***а звідси", "Мені впадло буде твої мозги з асфальту зішкрібати, їдь обратно в свій Київ" і таке інше... Кароче беркута були озлоблені і ображені, шо то не до них приїжджають волонтьори. По рації визвати нациків їм було западло, а додзвонитись самим там було нереально - весь зв'язок лежав/глушився РЕБом.
Виходів з цієї ситуації було всього два:
1) Голосно кричати: "Ніхто крім нас! Дєсанти! Слава ВДВ! Рятуйте, мусора не пускають, а у нас розгрузки і форма для вас". Тоді могли прибігти сурові мущіни в тельняшках, напхати беркутам підсрачників і запустити машину. Мінусом такого підходу було те, що дєсанти могли не почути і був шанс получити підсрачників від самих беркутів. Одного разу вони навіть затворами дьоргали і по ногам стріляти збирались, дурачки...
2) Дати щось беркутам. Блок сігарєт, фонарік там якийсь... Тоді в очах беркутів топився лід і вони казали сакральне: "ладно заїжайте, тільки не беріть в нациків гранат бо на виїзді прошманаєм". В той знаковий день, коли ми зустріли майбутнього Міністра, ми з Maxim Muzyka таки вибрали другий підхід і дали самому главному беркуту китайські безпалі "тактічєскі" рукавиці за 40 гривень. Заїхали відразу.
Шось там потусили годинку в нациків і двадцатьп'ятки і збирались вже додому аж тут явився майбутній міністр спорту Булатов з наборами для бадмінтону і кросовками (кросовки, кстаті, развєдчіки потім дуже хвалили). Пам'ятаєте цей прикол?
Інтєресность в тому, що там був ще один прикол. Тоді на блокпост приїхало цілих два майбутніх Міністра з купою журналістів... Був ще Шкіряк ))
Я ще подумав помню: "Ого, не сцикнув дєпутат сюда їхати..."
Майбутній Міністр тим часом не втрачав даром час і пішов терти з дєсантами за жизнь в стилі: "Тримайтесь браття, ми допоможемо", "Ціль у нас у всіх одна", "За Вами Україна, не підведіть" ну іншу стандартну пафосну чушь...
А в дєсантів там на дорозі стояла беемдешка, і ще у них був здоровий білий кавказєц чи алабай (забув як звати). І того пса вони привязували до гусениці (щоб не з'їв беркутів), а поскільки було жарко то він собі никався під броню від сонця.
Ну і майбутній Міністр, як то водиться запрімєтівши військову техніку, рішив бахнути селфі на фоні "танка" і заодне побазарити з заспаним мєханом чи в бадмінтон з ним поіграти. Ну ви зрозуміли... сталось непоправне - за пару метрів до "танка" вискочив алабай і відкусив йому руку. Ну як відкусив... Цапнув больно, кровіщі море, санітари мотають, не знаю правда чи селокс сипали, він тоді був в страшному дефіциті, ми по одному на взвод давали.
Ну ми знову поржали і поїхали звідти...
Мораль басні? А нема моралі. Смішний тіп цей Шкіряк. Просто смішний. Наступного разу як зустріну, ржати почну тупо відразу...
.jpg)
