Степка - комора в хаті
Сов'яки - підосиновики
Губ'яки - всі гриби, окрім білих
Коцюба - щоб жар в печі загрібати
Чаплейка -  щоб сковороду брати
Коробка - прямокутна корзина із дранки

Полісся, Олевщина

Ковеска.
Так мій прадід називав палицю для ходьби.
А госпмаг називали "скобянка".

"Шляк би тебе наглий трафив" = чорт би тебе побрав

Ковеска.
Так мій прадід називав палицю для ходьби.
А госпмаг називали "скобянка".

госпмаг називали залізний магазин

"Холєр би тебе де взяв" - один дядько  з Франківщини казав мені таке на початку 90 ))) Досі не можу второпати, хто чи що той "хОлєр" ))

Не даємо і не дамо, не даймо і не даваймо, не дайте і не давайте забути справжні органічні українські слова: ану, анумо, ануте, нум, нумо, нуте - вживаючи кассапізм імперативу (наказового способу дієслова) "дафайтє"!

Розгорнути попередні цитати...

ЛАРТА, 13 листопада 2022 12:11:35

Подивилася у Грінченка - такого слова нема, як і гамселити. Дивно, бо досить відоме дієслово.

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Гамсели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Колотить, бить, ударять. Як почне тебе истиком гамселить, то будеш знать, як дратувать. Екатериносл. у. По столу кулаком гамселить. Мир. ХРВ. 196. У виски гамселило як обухом. Мир. ХРВ. 266.

Так, дійсно вчора щось не додивилася - є гамселити, і ще в наведеному прикладі є вже призабуте слово истик, так зрозуміла, що означає кулак.
Певно совки викинули, бо не могло бути в мові питомих українських слів, що починалися на и.

Щодо слова давай, то воно мене просто вже дістало, як ним закінчують телефонну розмову. Ну яке давай? Що давати?
Нумо сюди, правда, не вставиш, бо це заклик до фізичної спонукальної дії.
Тому треба над цим попрацювати і Борони Боже, не копіювати оте Давай.
До зв'язку, Зідзвонимося задуже офіційні...
Просто "па-па" чомусь теж не вжиткове.

слова давай

Вживається при звертанні як спонукання, заохочення до спільної дії

Розгорнути попередні цитати...

ЛАРТА, 14 листопада 2022 14:57:24

слова давай

Вживається при звертанні як спонукання, заохочення до спільної дії

Та я тільки стосовно завершення розмови по телефону. Прощання словом Давай. 

Прощання словом Давай

є ще як прощання: тримайся, давай,тримайся

Розгорнути попередні цитати...

Врода, 14 листопада 2022 07:32:26

Не даємо і не дамо, не даймо і не даваймо, не дайте і не давайте забути справжні органічні українські слова: ану, анумо, ануте, нум, нумо, нуте - вживаючи кассапізм імперативу (наказового способу дієслова) "дафайтє"!

ЛАРТА, 13 листопада 2022 12:11:35

Подивилася у Грінченка - такого слова нема, як і гамселити. Дивно, бо досить відоме дієслово.

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Гамсели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Колотить, бить, ударять. Як почне тебе истиком гамселить, то будеш знать, як дратувать. Екатериносл. у. По столу кулаком гамселить. Мир. ХРВ. 196. У виски гамселило як обухом. Мир. ХРВ. 266.

Щодо слова давай, то воно мене просто вже дістало, як ним закінчують телефонну розмову. Ну яке давай? Що давати?
Нумо сюди, правда, не вставиш, бо це заклик до фізичної спонукальної дії.
Тому треба над цим попрацювати і Борони Боже, не копіювати оте Давай.
До зв'язку, Зідзвонимося задуже офіційні...
Просто "па-па" чомусь теж не вжиткове.

Я так часто завершую розмову по телефону. А "па-па" просто не виношу. У мене це слово асоціюється з абсолютно тупими і порожніми людьми чомусь.

Розгорнути попередні цитати...

ЛАРТА, 14 листопада 2022 14:57:24

Врода, 14 листопада 2022 07:32:26

Не даємо і не дамо, не даймо і не даваймо, не дайте і не давайте забути справжні органічні українські слова: ану, анумо, ануте, нум, нумо, нуте - вживаючи кассапізм імперативу (наказового способу дієслова) "дафайтє"!


Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Гамсели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Колотить, бить, ударять. Як почне тебе истиком гамселить, то будеш знать, як дратувать. Екатериносл. у. По столу кулаком гамселить. Мир. ХРВ. 196. У виски гамселило як обухом. Мир. ХРВ. 266.

Щодо слова давай, то воно мене просто вже дістало, як ним закінчують телефонну розмову. Ну яке давай? Що давати?
Нумо сюди, правда, не вставиш, бо це заклик до фізичної спонукальної дії.
Тому треба над цим попрацювати і Борони Боже, не копіювати оте Давай.
До зв'язку, Зідзвонимося задуже офіційні...
Просто "па-па" чомусь теж не вжиткове.

Я так часто завершую розмову по телефону. А "па-па" просто не виношу. У мене це слово асоціюється з абсолютно тупими і порожніми людьми чомусь.

Ну, це звісно, для молодих, закоханих, або дуже близьких.
У мене, на щастя, такі співрозмовники, що слово Давай ніяк не пролізе. До побачення, та й все.

Розгорнути попередні цитати...

Vovchik, 13 листопада 2022 22:48:37

Слово «ропа» використовували в лайливому сенсі.

Та то не лайливе, а обурливе просто. Власне такі наші обурення не агресивні і колоритні. Це не матюки кацапські.

ропА в галичині ще нафту так називали

Дядина вживалась й на Київщині. Моя російськомовна прабабка 55 років тому у Києві співала мені колядку де буле таке: "А ти, дядина, паляницю - щоб не влізла в хату!"

Проїхатись на ковбасі.

Припічок, полумисок, поросюк, поросючок (Рівненщина)
Льоха (Тернопільщина, Львівщина)

"Шляк би тебе наглий трафив" = чорт би тебе побрав

нє, то означає дослівно щоб тебе паралізувало

Рубель - довга зубчаста дошка для прасування.

Недочитав усю гілку, може хтось і виправив. Але рубЕль, то довгий патик (5-6м) для фіксації сіна на підводі. Рубель прив"язувався в голові підводи і в хвості. Кажуть "Мусиш сіно зарублювати, аби не злетіло".

Останнє редагування: 14 листопада 2022 20:37:06 від Police

Мама з харківщини.
Казала, коли переїхала в Київ, то деяких слів не знала.
Баба попросила її принести ночви, а що воно таке ХЗ.
Улюблена лайка бабусі (на мене) - а насеру ж твоїй мамі.

Розгорнути попередні цитати...

pietraczuk, 13 листопада 2022 11:55:24

Рубель - довга зубчаста дошка для прасування.

Недочитав усю гілку, може хтось і виправив. Але рубЕль, то довгий патик (5-6м) для фіксації сіні на підводі. Рубель прив"язувався в голові підводи і в хвості. Кажуть "Мусиш сіно зарублювати, аби не злетіло".

точно, нагадали)

Прєсло - дерев’яна огорожа, дерев’яний забор
Ковб - пічкур (риба)
Миньок - минь, налим (риба)

Улюблена лайка бабусі (на мене) - а насеру ж твоїй мамі.

О! В нас казали насеру твоїй матера

Росіл - бульйон. Дай ми росолу - це не прохання похмелитись
ЦінА - припой для паяння. Але часом мій сусід так називав цинк (Zn). Не знаю, що більш правильне.
Шрупстак - лещата.

Мама з харківщини.
Казала, коли переїхала в Київ, то деяких слів не знала.
Баба попросила її принести ночви, а що воно таке ХЗ.
Улюблена лайка бабусі (на мене) - а насеру ж твоїй мамі.

Моя бабця з Хмельниччини так само лаялась. Ще казала "а срав пес матері твоїй!" або "лупило твою мать".

Ви не й не помітили Ваш заголовок написани

Нумо сюди, правда, не вставиш, бо це заклик до фізичної спонукальної дії.

мені подобається з дитинства слово "гостинець" - у значенні подарунок з дороги.
зараз воно майже не вживається.
кажемо майже завжди "приніс подарунки", а не "гостинці"

Ваш заголовок же написаний через кассапське "дафайтє" - що мною виправлено доречним спонукальним українським дієслівним способом, якого дастьбі в російській та у Вас:

Щодо слова давай, то воно мене просто вже дістало, як ним закінчують телефонну розмову. Ну яке давай? Що давати?
Нумо сюди, правда, не вставиш, бо це заклик до фізичної спонукальної дії.

Хто казав - що там (де саме?) треба "нумо" - мною ж подане саме підсилувальне "ану" (бо можна і без нього) і саме до українського  "згадаймо"! Що Ви навіть і не помітили.

І чому недоречно фантазуєте про "фізичність" отого "нумо"? Якась москвоідеологема вплинула? Звідкіля Ви оте взяли?

Ось як Шевченко вживає оті українізми: і "анумо" і "нумо" (заклик-спонука саме віршувати - щоб проклинати знедолених недорік) - і ось коли вже оте мною пояснено: (10 березня 2021 22:23:47: https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1095227.msg25126758#msg25126758):

Врода,  7 березня 2021 21:27:46

Анумо - мовмо ж "нумо":
Покриймо суржиконедорік глумом!
Ануте - мовте "нуте":
Од суржику - треба вжахнутись!

Ану - хто перекладе отеє російською!

Та дастьбі - нема кому перекласти отеє антислов'янською російською!

1848

Анумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку Божу лицювать.
А сиріч... як би вам сказать,
Щоб не збрехавши. Нумо знову
Людей і долю проклинать.
Людей за те, щоб нас знали
Та нас шанували.
Долю за те, щоб не спала
Та нас доглядала.

мені подобається з дитинства слово "гостинець" - у значенні подарунок з дороги.
зараз воно майже не вживається.
кажемо майже завжди "приніс подарунки", а не "гостинці"

Я також чув це слово вживалось, як дорога. "Він мешкає десь за гостинцем". Хоча можу помилятись.
Моя бабця також вживала слово "суша" для назви асфальтованої дороги через їх село. Хоча я си мислю, що це видозмінене від "Шосе". Їм так легше було вимовляти

ЗІ: а де ГДБ? Чи Врода перейняла естахвету?

ЗІ: а де ГДБ?

Ось мовостандарт для зросійщених суржижертв, які не розуміють навіть Шевченка: принаймні щось!

Розгорнути попередні цитати...

Police, 14 листопада 2022 21:36:15

ЗІ: а де ГДБ?

Ось мовостандарт для зросійщених суржижертв, які не розуміють навіть Шевченка: принаймні щось!

Я вчуся, намагаюсь слідувати вашій заповіді "Цить, довідуйся!"

Розгорнути попередні цитати...

ЛАРТА, 13 листопада 2022 11:53:49

Sojuznuk, 13 листопада 2022 11:49:58

Гладущик, нАчиння, паренче, опценьки, матня, транзелька, обродь, левада...

Леваду - фірма закріпила. Слово дуже гарне. Чи ще ужиткове?
Гладущик - вперше чую, паренче, транзелька, обродь - теж не знаю.
Що то таке?

Левада - частина городу біля хати (щось типу такого). Гладущик - глечик. Паренче - спинка у ліжка. Транзелька чи транзель, обродь - спорядження для коней. Транзель - теж що і вуздечка.
Левада.
 А ще леміш і т.і... Намисник...

Левада, частина городу не біля хати.  Не намисник а мисник.

Розгорнути попередні цитати...

top0104, 13 листопада 2022 11:58:27

Хтось знає, що таке таранчук? )

Смажене м"ясо, свіжак. Так кажуть в Чернігівщині та Київщині.

Смажене мясо щойно заколотої свині у нас називають свіжина. Вінничина.

підсилювальне "ану"

Ану - вживаймо красномовне "ану":
Нехай воно нас пробудить із суржикосну!
"Дафайтє" - вкиньмо в кассапопітьму:
Нас деслов'янізувати - не даймо йому!

Чи пак:

Ану - пригадаймо правічне "ану":
Та Шевченкове "анумо" та "ануте":
Нумо ж - гімнами мову живу
Воскресімо: щоб можна почути
Та уздріти пращурів наяву!

Тільки українець на питання "Ти куди?" - відповідає - "зараз прийду". 

кварта - великий емальований кухоль

Огетта (гетта) - тут
Огєнде - там
Гетилько - стільки
Скіко - скільки
Ревіти - плакати
Голосити - голосно плакати, промовляючи різні слова (це робили жінки після смерті близьких родичів)
Висшей - сіно гіршої якості, яке використовувалось для підстилання худоби

шопа
перелаз
валки

Рагеля

Бабуся (покійна) з Полтавщини.
Її вирази, що пам`ятаю з дитинства:

- Видно, Кулино, що пироги пекла - бо й ворота в тісті
- Не бачила срака віхтя (в значенні - мене цим не здивуєш)
- А хоч би й вовна, аби кишка повна (в значенні - їж що дають)
- Якщо гарЯче - студи, дурАче
- Що ваші роблять? Пообідали та хліб їдять

Бабуся (покійна) з Полтавщини.
Її вирази, що пам`ятаю з дитинства:

- Видно, Кулино, що пироги пекла - бо й ворота в тісті
- Не бачила срака віхтя (в значенні - мене цим не здивуєш)
- А хоч би й вовна, аби кишка повна (в значенні - їж що дають)
- Якщо гарЯче - студи, дурАче
- Що ваші роблять? Пообідали та хліб їдять

- І мої казали: гаряче - сиуди, дураче.

Ваш заголовок же написаний через кассапське "дафайтє"

Я дійсно спочатку Вас не зрозуміла, щодо "давайте".
Хоч я дуже вболіваю за українські слова, за їх повернення до вжитку, але щодо застосування "нумо" в моєму заголовку, то воно мене дуже шкребе.
І не тому, що тут на форумі, нумо не сприйнялося б.
Швидше моє до нього ставлення.
Так, воно гарне, дуже подобається, але я про нього дізналася, вивчаючи український фольклор. Ніколи я не чула це слово від моїх батьків, ніколи від оточуючих. Схоже, що в Галичині воно просто не вживається.
Мої батьки прекрасно володіли українською (мама закінчила укр. філологію у ЛДУ), вчилися в польських школах, не кацапських, в родині до мови було надзвичайно вимогливе ставлення. Але чого не було, так це "нумо".
Воно дуже фольклорне, звикле для дітей. Але не для ділової, повсякденної лексики. У Шевченковому вірші - так, навіть у Франковій поезії, як виявилося, є .
Але якщо у Нечуя є "давайте", то не цілком воно таке грішне. 
11. неперех., наказ. сп. давай, давайте з інфін., недок., неперех. або з дієсл. 1 ос. одн. і мн. майб. ч., розм. Виражає заклик до спільної дії.- Знаєте що, хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Н.-Лев., II, 1956, 201); - Давай перестоїмо під оцим грибком (Гончар, III, 1959, 11); - Давайте вертатись (Головко, І, 1957, 484); // наказ. сп. давай, давайте. Виражає заклик або наказ до дії, звернений до інших. - Давайте вашого гульвісу, Я.. його одправлю к бісу, І вас подавимо, як мух! (Котл., І, 1952, 237); - Хто там кричить? Давай сюди! - зіпонув Кривинський (Мирний, II, 1954, 198);

Звісно, що і Нечуй-Левицький міг бути трохи під впливом кацапської, але щось я не впевнена, щоб словам "давай чи давайте" треба кричати "ату".
Нумо - занадто оголене. Так розумію, що походить від "ну" і "ми". В Галичині спонукальна дія висловлюється інакше:
дозвольте запросити, чи якось так. Сказати "нумо до танцю" - це до дітлахів.

Вважаю, що мають ці два слова два різні ареали для застосування, але для спонукальної дії треба ще більш галантніше закликати.

"Він мешкає десь за гостинцем".

Поки не було слова "шосе" - то було "гостинець". Треба передати владі, що вона будує гостинці.