Станіслав згадує, що «Палич» міг звертатися до ув’язнених матом, що постійно і робив, а потім різко переходити на «ви», що викликало дисонанс у сприйнятті полонених. На відміну від Печонкіна, Асєєву «пощастило» більше, бо «Палич» його не бив особисто, делегуючи це своїм підлеглим.
Особисто мене він не чіпав, але був епізод восени 2017 року, коли він вчергове напився, то взяв вночі наближених до нього ув’язнених, почав відкривати камери і в кожній камері бив людей. Але, коли вони зайшли до нас, я спав на першому ярусі, а наді мною спав чоловік похилого віку, якому «Палич» завдав удару у вухо, через що чоловік втратив слух. Потім почав бити інших ув’язнених, але мене не чіпав навіть пальцем. Він наказав нам стати на коліна, завести руки за голову. Він бив інших ув’язнених, а мене били ув’язнені, які зайшли до камери разом з ним. Він розмовляв зі мною в ту ніч. Інших вивели бити в коридор, а я продовжував стояти на колінах, і він говорив зі мною. Він розумів, що в нього вже немає іншого вибору, про що і сказав мені. Він жив в «Ізоляції», не покидаючи території заводу. Боявся, що його вб’ють, через це його психіка похитнулася. Доки він продовжував виконувати свою роботу, він зберігав собі життя», – розповідає Асєєв.
