Раді Вас бачити! » Увійти » Створити новий профіль

"Сім'єю Зеленського став Єрмак" - повний конспект книги С.Шустера

Саймон Шустер
«Шоумен: історія вторгнення, яка сколихнула світ та зробила лідером Володимира Зеленського» (Simon Shuster «The Showman: The Inside Story of the Invasion That Shook the World and Made a Leader of Volodymyr Zelensky»)

У анотації до книги американського журналіста Саймона Шустера видавництво цитує книжковий огляд New York Times про те, що «Шустер створює інтимну розповідь про російське вторгнення, в якій яскраво зображено перетворення Зеленського з чистого дотепника (блазня) на героя війни поза центральним кастингом», а також посилається на огляд Wall Street Journal про те, що ««Шоумен» перевершує всі подібні спроби на сьогоднішній день і має стати стандартом, за яким оцінюватимуться всі інші роботи, присвячені пану Зеленському та політиці України у воєнний час». Якщо вислів про «інтимну розповідь» ще можна прийняти, бо у книзі описані особисті розмови автора зі Зеленським та викладені епізоди, де автор розповідає про сімейні стосунки президента, то про «стандарт» можна було б посперечатися. Чого вартує оповідь про перешкоди, на які наражався Зеленський у спробі поспілкуватися з виборцями та як президент Порошенко застосовував цензуру щодо коміка, який не завжди мав доступ до медіа. Автору книги вартувало б промоніторити інформаційний простір чи хоча б звернути увагу на 30 березня, коли у «день тиші» перед першим туром виборів президента України, «1+1» показував проекти «95-го кварталу» і документальний фільм «Рейган», де Зеленський озвучував 40-го президента США Рональда Рейгана, який, як відомо, до кар’єри політика був актором. Автор чомусь залишив поза увагою резонансну історію подорожі Зеленського в Оман. Побіжно згадує роль Єрмака. У книзі є ще безліч моментів, з якими український читач міг би не погодитися. Та навіть цитуючи своїх співрозмовників, як-то Секретаря РНБО Олексія Данілова, автор допускає суттєві неточності. Після опублікування книги Данілов спростовував окремі твердження. Слід додати, що Шустер визнає, що йому бракувало повноти інформації і наголошує, що описав у книзі багато зі слів самого президента та його оточення. Автор шкодує, що не велися письмові документальні записи і йому демонстрували лише повідомлення у телефоні.

   
Книга складається з 4-х частин та містить 22 розділи, які описують етапи життя Зеленського до війни та події під час повномасштабного вторгнення. І закінчується розповіддю про поїздку Володимира Зеленського у звільнений Херсон та перебігом подій наприкінці 2022-го року. Окрім спроби розповісти про еволюцію (трансформацію) президента України («я зміг простежити, як змінюється він, його підходи та характер»), автор не залишив поза увагою Головнокомандувача Валерія Залужного. Ба більше, у державних справах і сімейних стосунках автор певним чином порівнює ці дві постаті. Шустер описує як перед повномасштабним вторгненням Вільям Бернс, директор ЦРУ, надав дані щодо російської агресії. І хоч автор не приховує своєї симпатії до Зеленського, намагається знайти виправдання певних рішень та все ж зауважує його помилкові дії: «західні союзники попередили Зеленського про ризики та застерегли не розмовляти з хуйло безпосередньо, боячись, що Зеленського можуть перехитрити. Один із старших американських радників пригадував, як попереджав нового президента: «Не втягуйся». Особисті радники Зеленського давали схожі поради. Голова комітету ВРУ з питань закордонних справ Богдан Яременко, сказав Зеленському, що хуйло ніколи не позбавиться своєї нав’язливої ідеї повного контролю над Україною і що він ніколи не погодиться на мирну угоду, яка б задовільнила більшість українців. Зеленський був ображений. «Він відчув, що я оспорюю його здібності як дипломата, як лідера»… Зеленський «зіграв внічию» з хуйло, що можна визначити як часткову перемогу. Однак після зустрічі він відчув глибоке занепокоєння, бо зіткнувся з обмеженнями свого таланту спілкування, яким не вдалось пробити броню хуйло..»; «діями перед вторгненням Зеленський несе частку провини за слабкий стан оборони нації. Президент витратив тижні на применшення ризику повномасштабного вторгнення, і він відмовився від поради військових командувачів використати всі наявні ресурси для укріплення кордону»; «ви відчуваєте ненависть?» — запитав його репортер пізніше того ж дня. «Так, я відчуваю ненависть до російських військ… Я не впевнений, що хуйло знає, що відбувається»... «ця заява мене вразила. Здавалось, що він все ще чіпляється за ілюзію, яку він приніс з собою на пост президента. Схоже, він вірив, що якщо б він тільки міг взяти хуйло на екскурсію до Бучі, якщо б він міг привести його на край цієї ями на церковному подвірʼї та дозволити йому подивитися на тіла, війна могла б зупинитися».
   
В той же час Шустер пише, що Головнокомандувач був змушений приховувати приготування до війни не лише від росії, а й від самого Зеленського: «На зустрічі з вищими військовими та правоохоронними посадовцями один з помічників Зеленського кричав на них, щоб вони перестали панікувати з передбаченням нападу. Це поставило ЗСУ в нелегке становище. Офіс президента наклав на їхні плечі те, що генерал Залужний пізніше описав як «політичні бар'єри» навколо зусиль військових у підготовці.. Вони не могли діяти на основі жахливих попереджень американських розвідувальних служб, коли Зеленський, їхній вищий головнокомандувач, охолоджував ці самі попередження. «Ми навіть не могли собі дозволити рухати колону броньованих транспортних засобів у денний час. Ми робили це під покровом ночі», - розповів він мені. «В тій політичній ситуації мої підлеглі та я робили все можливе». Деякі з їхніх дій виходили за політичні рамки, які наклав Зеленський»
Автор описує суперечки Залужного з Марком Міллі, помилковість яких генерал опісля визнавав. Оповідаючи про Залужного, автор зазначає, що «жодне з рішень Зеленського, тим паче жодне в кадровому відомстві, не вплине на оборону України більше, ніж його рішення про призначення Залужного. Тоді вибір здавався необдуманим. Залужний був сміливим і амбітним полководцем, але він також був трохи «дурнем», більше відомим тим, що «вклонявся» своїм військам, аніж дисциплінував їх. Одного разу співробітник штабу сфотографував генерала у формі, який збирав ромашки на подвір’ї Міністерства оборони і, розмахуючи та цілуючи, ніс цей букет дружині, яка приїхала до нього в гості». Також автор згадує епізод, коли Залужного покликали на Банкову, щоб поспілкуватися перед призначенням на посаду Головнокомандувача, а «генерал нервувався, бо це був день народження його дружини і святкування було важливим для нього». Шустер підкреслює, що за весь час спілкування не бачив у Залужного «жодної жаги до влади». І підкреслює, що від початку повномасштабного вторгнення були чітко розподілені функції: Залужний займався військовими справами, а Зеленський «залишався в межах своїх спеціальностей - масова комунікація, зовнішня політика, переконання союзників забезпечувати зброю, яка потрібна Україні. Але по мірі того, як перша стадія паніки в Києві спливала і росіяни відступали, Зеленський став більш впевненим. Він сформулював свої власні військові пріоритети, і вони не завжди збігалися з пріоритетами генерала. Незабаром розрив між двома чоловіками розширився, і вони почали конфліктувати… особливо, коли навесні закриті соціологічні опитування показали зростаючу довіру суспільства до Головнокомандувача».
   
Шустер пише, що президент намагався тримати Залужного поза зоною публічного простору, не дозволяв йому їздити на передову та вільно спілкуватися з військовими. Однак влада все ж не могла зупинити прояву народної любові до генерала.
Зі симпатією і дещо співчутливо Шустер пише про Олену Зеленську: «вона мучилася, щоб знайти способи бути корисною. Програма, яку вона запустила в 2019 для покращення якості шкільного харчування, здавалася безглуздою зараз, оскільки більшість шкіл в Україні були закриті»; «вона вже звикла до всіх протоколів, які здавалося стали ще жорсткішими після її повернення на Банкову. Вони не повернулися жити разом. Зеленський і його охоронці наполягали, що це було б надто небезпечно для всіх спати в одному місці, і його розклад мало давав йому вільного часу, щоб провести його з родиною»; «Ми не дивимось разом фільми», - посміхнувшись, сказала мені Олена. «Ми дивимось їх окремо». Вони бачилися два-три рази на тиждень, ще рідше з дітьми. Час від часу Олена натрапляла на свого чоловіка в коридорах президентського комплексу, коли він поспішав на одну зі своїх зустрічей, і вони обмінювалися декількома поспішними словами».

«Протягом всього їхнього життя разом Зеленський завжди ставив свою роботу на перше місце, починаючи з тих ночей, коли їхні діти були ще маленькі, і він завершував зйомку фільму або виступ перед тим, як приходив додому занадто виснаженим, щоб робити що-небудь інше, окрім того, щоб сидіти на дивані і дивитися телевізор. Вимоги президентства, а тепер і війни, вивели цей якісний аспект до екстремальних рівнів, які Олена важко приймала..»; «її виступ був бездоганним. Зображення, проектовані на екрані за її спиною, Олена говорила про дітей, які були вбиті або втратили кінцівки під російськими бомбами, про сім'ю, яку російські солдати застрелили у машині, коли вони намагалися евакуюватися. Потім вона почала просити про допомогу з усією прямолінійністю, яку світ очікував від її чоловіка. «Я прошу зброї», - сказала вона. «Я прошу системи ППО, щоб ракети не вбивали дітей у колисках».. «коли вона повернулася до Києва, її друзі та колеги на Банковій сказали, що промова була тріумфом. Тільки Зеленський утримувався, ніби час ще не настав, щоб оцінити значення її поїздки до Вашингтону. «Він подякував мені досить сухими словами», - сказала Олена – «ну, здається, все пройшло добре»; «в цій новій фазі війни, його родина повернулася до Києва, щоб бути поруч з ним, а він все ще обрав жити окремо від них, щоб повністю присвятити себе цій ролі. Інтерв'юер зауважив, що такі ситуації можуть руйнувати шлюб. Чи зробить їхній сильнішим? Питання викликало посмішку, і вона подивилася на свого чоловіка. «Що ти думаєш?» - запитала його англійською мовою, і протягом декількох довгих моментів він шукав відповідь, раптово втративши свій дар вибирати правильні слова. «Ми всі живі люди,» - сказав він..»

   
Шустер також згадує про свою розмову з волонтером Юрієм Тирою, який прогнозував, що найгіршою ситуація буде після війни, бо українське суспільство неодмінно поставить питання про те, чи все зробила влада, щоб уникнути війни та запобігти такій кількості жертв? Автор ж залишає відкритим ще одне важливе питання: «мій час, проведений з ним, не висвітлив усі аспекти його характеру. Деякі залишалися невиразними, інші мене турбували, особливо уявляючи його правління після війни. Я не знаю, як Зеленський впорається з цим важким переходом, чи вистачить йому мудрості та стриманості, щоб розлучитися з надзвичайними повноваженнями, наданими йому в умовах воєнного стану, чи він відчує себе залежним від цих повноважень…»

У цій книзі, ймовірно, кожен читач виділить щось найважливіше для себе і зробить належні висновки. Книга викликатиме ще багато суперечок щодо трактування вчинків різних людей та подій історії вторгнення, яка сколихнула світ.
Будуть написані інші книги про нашу велику війну за незалежність. А книгу Саймона Шустера згадуватимуть як першу, яка розповіла світу про мужню націю, що «розтрощила імідж Росії як військової наддержави, образ, який формував баланс сил в Європі протягом поколінь».

Ще кілька цитат з книги:
«Під час відомої телефонної розмови в липні, Зеленський скаржився президенту Дональду Трампу на європейців. Він підкреслив, що вони не дотримуються санкцій та не роблять достатньо для підтримки України..»
«У грудні 2019 в Парижі, за столом президента Франції, хуйло та Зеленський провели переговори. Меркель та Макрон були посередниками. Зеленський вирішив порушити протокол та говорити російською мовою, щоб забезпечити зрозумілість. Він почав свій виступ українською а потім перейшов на російську. Це було спробою подолати мовний бар’єр з хуйло, який виявився нетерплячим та роздратованим. Меркель підтримувала скарги хуйло щодо невиконання Україною зобов’язань за мінськими угодами. Макрон, не знаючи російської мови, важко розумів цю ситуацію..»
«Після вторгнення він читав про життя Вінстона Черчилля, постаті, з якою його найчастіше порівнювали. «Люди про нього говорять різне», — сухо зауважив Зеленський, даючи зрозуміти, що він не захоплюється репутацією Черчілля. Він волів би, щоб його асоціювали з Джорджом Орвеллом чи Чарлі Чапліним, які висміювали Гітлера. «Ці митці допомогли суспільству», - сказав він. «І їхній вплив часто був сильнішим за артилерію».
   
«Битва за Київ, яка тривала до кінця березня 2022 року, мала більший вплив на хід європейської історії, ніж будь-яка з кінця Другої світової війни. Якби вона закінчилася інакше, Кремль міг би замінити Зеленського на маріонетку і тиснути на межу московської домінанти аж до східного кордону Польщі, фактично знищивши Україну з карти… Впевненість українських захисників стрімко зросла після їхньої перемоги, оскільки поворотний момент у будь-якій боротьбі настає, коли жертва відбивається і кров атакуючого ллється»
«Залужний намагався не перевантажувати президента багатьма деталями. «Це моя звичка», - казав Залужний. «Моя дружина часто мене за це виправляє. Вона каже, що я маю три способи пояснити щось: один для звичайних людей, інший для людей з напівзнаннями, і третій для ідіотів».
«У середині літа провідні політичні клани в Україні насамперед наситилися безжалісністю Зеленського. Багато законодавців почали сумніватися, чи зможе він керувати повноваженнями, які були доручені йому в умовах воєнного стану, і чи коли-небудь він зможе з ними розлучитися». «Вони мають об'єднувати нас, а не маніпулювати нами. І їх не слід використовувати для боротьби з політичними опонентами».
«Чи ви думаєте, що американська аудиторія відчуває той самий біль, що й ви тут?» - запитав Зеленський- той самий, що ми?» Я сказав йому, що не впевнений. Останнім часом здавалося, що увага світу відволікалася. Інші події змушували Україну зникнути з перших сторінок газет, і головні мережі не були настільки зацікавлені в війні, як це було у березні. «Я теж так відчуваю,» - сказав президент, поглянувши на своїх помічників, мов вони щойно обговорювали цю проблему. «Це лише питання часу. На жаль, нашу війну сприймають через великі соціальні мережі. Люди бачать цю війну в Instagram. Коли їм це набридне, вони прокрутять далі. Це багато крові, багато емоцій, і це втомлює людей. Для них це джерело розваг, яке, на жаль, забрало багато життів, і коли люди набридне дивитися на те саме зображення, ту саму кров, з тієї ж нації, деякі з них захочуть відвернутися»


«Коли війна розпочалася, Медведчук був на волосині від того, щоб прийти до влади на чолі російського військового параду. Кілька місяців до цього він очолював другий за розмірами фракцію в українському парламенті, партію, яку Москва витратила багато грошей на просування та вирощування. Лише зрідка  було без того, щоб лідери цієї партії не були присутні на примітних ток-шоу в Україні, закликаючи до єдності з Росією та засуджуючи Зеленського як клоуна, слабака чи деспота. Де вони зараз?.... Деякі радники Зеленського хотіли привести Медведчука в ланцюгах як трофей на першу зустріч з хуйло, яку обидві сторони все ще намагалися організувати»
«Упертий, впевнений, мстивий, неполітичний, сміливий аж до нерозсудливості та безжалісності до тих, хто стояв на його шляху, він спрямовував гнів і стійкість свого народу й цілеспрямовано висловлював це світові..
Нас потім судитимуть», – каже Зеленський»
   
навіщо це?
   
 «Так, я відчуваю ненависть до російських військ… Я не впевнений, що хуйло знає, що відбувається»...
 (tu)
   
навіщо це?
а чим ТС харчуватись?
як може....
   
А Карлсон ще книжки не пише?
   
Знову ця божевільна притягла старе лайно про яке всі вже забули
   
Ну наш бубочка інфантил, це справжній психичний діагноз, який контатує зупинення розвитку особистості на певній стадіі. В важкому стані бувають дорослі навіть старі люди з розвитком п‘ятирічної дитини,а розвиток на рівні 14-15  років, коли тобі за 40 майже сприймається як норма. Слюсар Вася якісь там просто вважається в колі друзів дуркуватим, як навіть і дружина так вважає. Таких недорозвинених дуже багато. Майже 12% !!! В різних стадіях. Багато таких відносно нормально живе під наглядом батька, старшого брата та корисливої дружини, коли в родині є гроші.
Бубочка живе під Єрмаком як старшим братом. Без нього він як дитина розгублюється та впадає у відчай. А Єрмак це все використовує.
   
ось відповідь
То почитай Гарі Поттера, чишо...
   
То почитай Гарі Поттера, чишо...
Краще Буратіно. Пока живут на свєтє дуракі..
   
А Карлсон ще книжки не пише?
Тобто Саймон Шустер це Такер Карлсон Зеленського?  :facepalm:
   
Знову ця божевільна притягла старе лайно про яке всі вже забули
Так. Її легко можна впізнати за назвою теми, не дивлячись автора.
   
Знову ця божевільна притягла старе лайно про яке всі вже забули
Ви про що? Вам не цікаво знати про президента в критичний для країни момент? Від очевидця.
   
Ви про що? Вам не цікаво знати про президента в критичний для країни момент? Від очевидця.

Неготовність сприймати реальність зіграє з ним злий жарт.
   
Неготовність сприймати реальність зіграє з ним злий жарт.
Та вже зіграла.
Пам'ятаю його дописи, що ніякої операції по захопленню вагнерівців не було.
А такі розриви свідомості для психіки не проходять безслідно.
   
Ну ми узнали деякі деталв про нашого інхвантіла.Важливо зрозуміти, що інхвантіл це не якесь образливе слово, це медичний термін, який характеризує психофізичний рівень особистості.Коли розвиток зупиняється на рівні десь14-15 років, то це, заісно, печалька, але певною мірою цим ніхто не займається. Ну слюсар Ахвоня, чи якась кухонна робітниця Дуська, навіть співун якісь там « Моргенблянт», та що там казати,артист чи навіть математик може мати рівень розвитку 15 річного. Про таких кажуть, що вони наче діти, що в житті у них якось шкереберть усе, що вони чуденацькі, що повариха Дуська від усіх народжуєть, але дати раду дітям не може, рятує бабуся чи соціальна служба. Серед таких багато звірячих вбивць, бо вони не мають емпатії і не дуже розуміють що творять.  « Що ти накоїв, уроде?!!!! А воно сидить та блимає..» Все це є в підручниках та взагалі в інтернеті. Почитайте. Те, що бубочка інфантил - побачили давно спеціалісти, а зараз не бачать може  тількі самі інфантіли і Шустер тільки це доповнив. Але Президент великої країни в стані важкої війни уе якось занадто.Тому воно й тримається за Єрмака, а в подружне життя він вже награвся, хлопчику вже не цікаво.Звісно , воно вже трохи наблотикалося, читає тексти подоляків,вже меньше корчить рило на офіційних заходах, та можливо навіть утримується від « айкоса» принамні на протокольних зустрічах. Але тре його швидко преобирати- це можливо, бо буде запізно.

Останнє редагування: 21 лютого 2024 09:43:57 від Wolter
   
Волька, зверни увагу, ти вже починає однакові текст писати кожен день...
так масло штирить?
не лижи його більше....
   
Волька, зверни увагу, ти вже починає однакові текст писати кожен день...
так масло штирить?
не лижи його більше....
Не однакові ,але близьки за змістом, бо боротися з шкідливими наративами можна лише наративами, але реальними.
   
боротися з шкідливими наративами можна лише наративами, але реальними.
ну ти вже хейтер 88-рівня....  :D
   
ну ти вже хейтер 88-рівня....  :D
Ну нічого- вже передруковують на ФБ, чи пишуть щось подібне і про можливість виборів теж. Допомагає.)))))
   
Допомагає
чим би дитя не тішилось...
   
ну ти вже хейтер 88-рівня....  :D
тупо довбойоб...
вони наче діти, що в житті у них якось шкереберть усе
і це про Вовку, який вибудував "залізною рукою" "наркомана сцьікуна" "імперію" "квартал95"....
   
Ну то й що що якомусь бійцу Азова ще подобається Зеленський?  Можна бути героїчним войном і таких багато, які просто не бачать політичної реалії. Ну може потім перегляне свої погляди, можне проголосує за ЗЕ, а може за ЗА. А що? У нас демократія. Принаймні повинна бути.
   
Ну то й що що якомусь бійцу Азова ще подобається Зеленський?  Можна бути героїчним войном і таких багато, які просто не бачать політичної реалії. Ну може потім перегляне свої погляди, можне проголосує за ЗЕ, а може за ЗА. А що? У нас демократія. Принаймні повинна бути.
Якщо й перегляне, то - повір! - аж ніяк не на користь Каракулевого клоуна. Є багато достойних, нефальшивих.
   
Ну то й що що якомусь бійцу Азова ще подобається Зеленський?
з твого цеху
   
https://t.me/voynareal/84265

Носіння пікселя не означає наявності критичного мислення.
   
Носіння пікселя не означає наявності критичного мислення.

Богословська, Інночка це ти?
   
Носіння пікселя не означає наявності критичного мислення.
упорота штабна писанина взагалі не потребує мислення....
   
упорота штабна писанина взагалі не потребує мислення....

Тобі краще знати
   

Цю тему переглядають:

0 Користувачів і 1 гість
 
Повна версія