Ну, по-перше, хокей значно менше популярний, ніж футбол, тому якщо в країні регулярно збираються пограти дві команди на одній ковзанці, то в тебе вже непогана команда для дивізіону IIB
По-друге, Боря Конті таки витягнув хокей з руїн, хоч і зробивши чемпіонат свого імені. В 2015-18 рр. це було 4-6 команд, 2 з яких були стабільно ДЮСШ та якісь ветерани з нічних ліг, яких заманили якимось спонсорськими плюшками. Їм закидали по 10-15 шайб за матч, тому фактично це була дворова ліга з 3 команд - Донбас, Кременчук, Дніпро (Херсон) (0,5 команди) та Білий Барс (0,5 команди). Потім Боря Конті якось розворушив місцевих царьків та чинуш, взяв на утримання ще 2 донбаські команди та відкрив двері до купи третьосортних російських та білоруських легів. Певний час у заявках команд росіян було більше, ніж українців. Тотальна зрада, але чемпіонат став складатись з 8 конкурентних команд, і в кожній була хоча б 1 пятірка українців, у більшості - 2, у деяких як Білий Барс - все одно всі наші. Тому наші гравці нарешті отримали конкурентне навантаження протягом всього сезону, з 2019 року Борі вдалось запилити нормальний чемп. Рівень гравців стрибнув - якщо в 2017-18 рр. естонці нас крошили, то вже рік тому ми крошили естонців. Просто відштовхнувшись від дна завдяки відновленню конкурентного чемпу і виходу у дорослий хокей першого покоління ДЮСШ Донбас, Кременчук та Дніпро.
Навіть відродили Сокіл - Вєталь та ініціативна група гокеїстів із бізнесменом.
Звісно, за цим спостерігали зелені від спорту, і в 2020 році почалось рейдерство попередньо рейдернутого Борею Конті
Боря необачливо дав долі в УХЛ власникам інших клубів, а собі залишив 20 чи 25%. До власників прийшли з пропозиціями, від яких неможливо відмовитись, і вони майже всі встромили ножа в спину Борі. Боря осєрчав - запилив власний чемп із власного чемпу. Розкол, суди, але звісно, які судді ризикнуть щось зробити проти узгодженого на самому верху рішення, тим більше юридично Боря сам винуватий: ну хто в Україні залишає собі долю в 20-25% у своєму активі, це ж запрошення рейдернути.
Тому зараз та ще декілька років у нас буде збірна трішки краща, ніж у другій половині 2010-х за рахунок покоління, яке народилось у другій половині 1990-х та початку 2000-х. Національний чемп знов унила дворова ліга, українцям немає де прогресувати. Звісно, батьки вивозять своїх дітей за кордон (наприклад, у заявці збірної на ЧС U-18 всього один гравець української команді і того дозаявили через травми двох легів із початкової заявки). Ми не Латвія, аби за рахунок шкіл триматись на топовому рівні за рахунок американських та європейських легіонерів, а свого нормального чемпіонату немає - своїх хокеїстів замало для конкурентного рівня, а про легів можна забути на довгі роки.
Враховуючи, що ФХУ як була, так і є совком, все проїбуть до кінця 2020-х і знов залишать цей неліквід, але тожі вже можуть і не знайти бажаючих вкладатись у гокей взагалі.
:
