ні, бо штати фінасували війну органічно в капіталістичній економіці, а в кацапів феодальна економіка з половиною фінасування від нафти, тому їх вливання в економіку дуже залежні та неприбуткові і має наєпнутися так чи інакше рано чи пізно
Оподаткування
Однак ці агенції часто були досить успішними в досягненні своїх відповідних, більш вузьких цілей. Наприклад, міністерство фінансів досягло неймовірних успіхів у зборі грошей на війну, включаючи перший загальний прибутковий податок в історії Америки та знамениті «воєнні облігації», продані населенню. Починаючи з 1940 року, уряд поширив податок на прибуток практично для всіх американців і почав збирати податок за допомогою відомого тепер методу безперервних утримань із зарплати (а не одноразових виплат після факту). Кількість американців, зобов’язаних сплачувати федеральні податки, зросла з 4 мільйонів у 1939 році до 43 мільйонів у 1945 році. З такою великою кількістю платників податків американський уряд отримав 45 мільярдів доларів у 1945 році, що значно перевищує 8,7 мільярда доларів, зібраних у 1941 році, але все ще далеко від 83 мільярдів доларів, витрачених на війну в 1945 році. За той самий період федеральні податкові надходження зросли з приблизно 8 відсотків ВВП до понад 20 відсотків. Американці, які заробляли лише 500 доларів на рік, сплачували прибутковий податок за ставкою 23 відсотки, а ті, хто заробляв понад 1 мільйон доларів на рік, сплачували 94 відсотки. Середня ставка податку на прибуток досягла свого піку в 1944 році і становила 20,9 відсотка («Інформаційна довідка: податки»).
Військові Облігації
Загалом податки забезпечили близько 136,8 мільярдів доларів із загальних витрат на війну у 304 мільярди доларів (Кеннеді, 625). Щоб покрити інші 167,2 мільярда доларів, Міністерство фінансів також розширило свою програму облігацій, створивши знамениті «військові облігації», розпродані знаменитостями та куплені американцями у величезних кількостях і за величезну вартість. Перші військові облігації були придбані президентом Рузвельтом 1 травня 1941 року («Вступ до ощадних облігацій»). Хоча після 10-річного терміну погашення облігації приносили лише 2,9 відсотка річних, вони, тим не менш, слугували цінним джерелом доходу для федерального уряду та надзвичайно важливою інвестицією для багатьох американців. Облігації служили способом для громадян зробити економічний внесок у військові зусилля, але оскільки відсотки за ними накопичувалися повільніше, ніж зростали споживчі ціни, вони не могли повністю зберегти дохід, який не можна було легко витратити під час війни. До моменту завершення продажу військових облігацій у 1946 році 85 мільйонів американців придбали цінні папери на суму понад 185 мільярдів доларів, часто шляхом автоматичних відрахувань із зарплати («Коротка історія рекламних кампаній Другої світової війни: військові позики та облігації»). Комерційні установи, такі як банки, також купили облігацій та інших казначейських паперів на мільярди доларів, утримуючи понад 24 мільярди доларів наприкінці війни (Кеннеді, 626).
