Спогади виживших у Голодоморі
Йобані совки з кацапами
Ще ми ходили на поле колоски збирати, але і це заборонили.
Ми, діти, дуже боялися об'їзчиків, які на конях охороняли поля. Одного разу всі кричать: об'їзчик їде! І тікають.
А я був найменшим. Почув коня, він під'їхав, я повернувся до нього, подивився йому в очі, а він повернувся, плюнув, поїхав геть.
На весну мати вже казала: не виходь на двір, бо тебе з'їдять. Почався канібалізм.
Це зараз усі думають, як схуднути, а тоді це незвично було, як людина така огрядна.
Про цей голод завжди мовчали. Хоча в нашому селі діти співали пісеньку, яку я й досі пам'ятаю: "Нема хліба, нема сала, бо совєтська власть забрала". І я її згадував, коли мені вішали червоний галстук і комсомольський квиток вручали.
https://www.bbc.com/ukrainian/features-42079387
