1. Анатоль. Судний день отця Михаїла.
(Віруючим і дітям до 5 читати заборонено).
https://booknet.ua/book/sudnii-den-otcya-mihala-b89128?open_details=1

2. Дитинство Ісуса. (Євангеліє від Анатоля).
https://booknet.ua/book/ditinstvo-susa-vangel-vd-anatolya-b82988?open_details=1

3. Анатоль. Душа на прокат.
- Продай душу, а? - жалібно попросив чорт
https://booknet.ua/book/dusha-na-prokat-b64385?open_details=1

4. Анатоль. Осінній сон.
Бомж без пам'яті.
https://booknet.ua/book/osnni-son-b104309?open_details=1

5. Анатоль. Собаче життя.
Не читайте. Побережіть нерви.
https://booknet.ua/book/sobache-zhittya-b76476?open_details=1

Ти сам себе перечитуєш?)

1) Остап Вишня
2) Павло Глазовий
3) Лесь Подеревянський

5. В. Владко "Сивий капітан".

Недавно знайшов на горищі двотомник Владка з серії ППФ, там ще в першому томі "Нащадки скіфів")
Згадав Леоніда Кисельова "Веселий Роман", дуже знакова, як для 70-х книжка. Правда, у неї кінець такий, що здається автора заставили дописати партійні діячі))

это я еще не спросила
- ваши любимые украинские художники

О, в мене стільки картин шедевральних!

Розгорнути попередні цитати...

Анатоль, 11 квітня 2024 21:20:26

1. Анатоль. Судний день отця Михаїла.
(Віруючим і дітям до 5 читати заборонено).
https://booknet.ua/book/sudnii-den-otcya-mihala-b89128?open_details=1

2. Дитинство Ісуса. (Євангеліє від Анатоля).
https://booknet.ua/book/ditinstvo-susa-vangel-vd-anatolya-b82988?open_details=1

3. Анатоль. Душа на прокат.
- Продай душу, а? - жалібно попросив чорт
https://booknet.ua/book/dusha-na-prokat-b64385?open_details=1

4. Анатоль. Осінній сон.
Бомж без пам'яті.
https://booknet.ua/book/osnni-son-b104309?open_details=1

5. Анатоль. Собаче життя.
Не читайте. Побережіть нерви.
https://booknet.ua/book/sobache-zhittya-b76476?open_details=1

Ти сам себе перечитуєш?)

А кого ж ще варто?

Розгорнути попередні цитати...

DiDUS, 12 квітня 2024 05:08:33

Дуже показово.

Найулюбленіших творів українською 2 сторінки про ніщо.
російською 7 сторінок...конкретн их..

не то слово, не то слово
а это я еще не спросила
- ваши любимые украинские художники
- ваши любимые украинские кинорежиссеры
оперу не затронула и балет

в такой ветке ваще дайбох чтоб одну страницу настучали
зато рассказывать, как украинцев изуродовали Пушкин с Чайковским - это в полный рост

Справа в тому, що при срср українське вважалось селянським.
І навіть ті, хто з села в місто приїжджали, переходили на коцапську.
Ну і шкільні програми були майже без української творчості.
Франко, Леся Українка, Тичина, Сосюра...
 
 

Считать, что украинское это только украиноязычное могут только глупые люди а-ля ОУН
Україну зберегіли і відвоювали українці (у період до 1991 року).
Деякі з них були й російськомовні.
Скільки: 1%? 5,9 %?
Га?

Багато з нас живе ще радянськими мірками.  Таких людей називають в народі совками.
- Розділяти людей на українців та руззьке за мовною-національною ознакою - це совкізм.   
Так було в СРСР де була відповідна графа в паспорті, а тому були руззьке які мешкали на території республіки Україна.

- В той день коли Україна стала незалежною, всі жителі України стали українцями.

В силу різних обставин (походження, світогляд, освіта) велика частина (можливо 50% плюс) українців розмовляла (і досі розмовляє) російською,
а інша частина українців досі називає таких українців "руззкими", "москалями", "кацапами" не розуміючи того, що
таким чином підкреслюють свій совкізм .

В Україні живуть українці.   Серед українців можуть бути і є колаборанти та зрадники.  Часто такі зрадники розмовляють російською.
Проте не варта на своїх же співгромадян вішати ярлики "москаль", "кацап" тільки тому що ви почули з їх уст мову, якою розмовляють вбивці українських дітей.
Моральні принципи, а не язик робить з людини "зрадника" чи "колаборанта".

Розгорнути попередні цитати...

алекс_12, 12 квітня 2024 02:15:32

Bолодимир, 12 квітня 2024 02:08:45

Українські твори які мене вразили в хронологічному порядку (мого враження).

Гоголь "Мертві Душі"
Олесь Бердник "Подвиг Вайсвати"
Станіслав Лем "Розповіді про Пілота Піркса"
Юрій Винничук «Діви ночі»
Віктор Суворов* (майже всі твори, починати треба мабуть з "Акваріума")
Володимир Білінський «Країна Моксель, або Московія»
Марина Левицька  «Коротка історія тракторів по-українськи»

*/вважає себе українцем.

ну якщо Гоголь з лемом і суворовим то українська література то на перше місце певно варто поставити гашеківського Швейка.українською.

Вони для мене українці без "якщо": не може бути львівянин чи полтавчанин бути неукраїнцем навіть якщо видавався чужою мовою.
Якщо для вас вони "чужинці", то це ваше право.

До речі, згадав ще одного українського автора і доволі дотепну книжку, що писалася не українською:  Шолом Алейхем "Теве Молочник"

Суворов звичайно окрема історія, але він говорить сам що він українець.  Кацап так писати не годен.

ну тоді найвидатніші українці це троцький з будгаковим.А ось Грушевський наприклад вже ні бо народився на території теперішньої Польщі.Та і Франко як не крути австріяк перш за все?

Розгорнути попередні цитати...

тясмин, 12 квітня 2024 09:21:54

Считать, что украинское это только украиноязычное могут только глупые люди а-ля ОУН
Україну зберегіли і відвоювали українці (у період до 1991 року).
Деякі з них були й російськомовні.
Скільки: 1%? 5,9 %?
Га?

Багато з нас живе ще радянськими мірками.  Таких людей називають в народі совками.
- Розділяти людей на українців та руззьке за мовною-національною ознакою - це совкізм.  
Так було в СРСР де була відповідна графа в паспорті, а тому були руззьке які мешкали на території республіки Україна.

- В той день коли Україна стала незалежною, всі жителі України стали українцями.

В силу різних обставин (походження, світогляд, освіта) велика частина (можливо 50% плюс) українців розмовляла (і досі розмовляє) російською,
а інша частина українців досі називає таких українців "руззкими", "москалями", "кацапами" не розуміючи того, що
таким чином підкреслюють свій совкізм .

В Україні живуть українці.   Серед українців можуть бути і є колаборанти та зрадники.  Часто такі зрадники розмовляють російською.
Проте не варта на своїх же співгромадян вішати ярлики "москаль", "кацап" тільки тому що ви почули з їх уст мову, якою розмовляють вбивці українських дітей.
Моральні принципи, а не язик робить з людини "зрадника" чи "колаборанта".

цікава думка .Виглядає українців не було поки не було України і закінчаться зразу ж як не дай Бог перестане існувати держава Україна ?

Остап Вишня "Мисливськи усмішки"

Чого воно так: коли говорять "дикий кабан" — так не страшно, а як — "вепр", так уже й мороз ніби поза спиною, і волосся на голові ворушитись починає?
 




 

Серед українців можуть бути і є колаборанти та зрадники.

Можуть бути.

Але русскомірні не колаборанти і не зрадники.
Кого вони зрадили? Україну?
Та вони ніколи не вважали себе українцями і не хочуть ними бути.

1) Остап Вишня
2) Павло Глазовий
3) Лесь Подеревянський

 

Кайдашева сім’я то взагалі ульот…)))

 

1. Іван Багряний "Сад Гетсиманський"
2. Марко Вовчок, всі твори
3. М. Матіос "Букова земля"
4. Макс Кідрук "Твердиня", "Боти", "Не озирайся і мовчи", "Колонія"
5. І Павлюк "Танець недоумка"

Могла б ще довго писати, часу немає.)
Останні 10 років читаю виключно українською та англйською. І вже є купа чудових україномовних перекладів іноземних творів.
Навіть думки не виникає щось шукати рашистською.

Дереш
Єшкілєв
Андруховича і інших поетів то лише в піснях Мертвого півня і ЛюК 

Справа в тому, що при срср

шкільні програми були майже без української творчості.
Франко, Леся Українка, Тичина, Сосюра...

СССР более чем 30 лет назад приказал долго жить
читай - не хочу
и кто из писателей, упомянутых в ветке про русскую литературу,
изучался в советской школе?
Замятин? Набоков? Шаламов? Довлатов? Булгаков? Платонов? Стругацкие? Ерофеев? Шумилин? Шукшин? и т.д. и т. д.
Кто?

Как сказал Андрухович, украиноязычный читатель предпочитает на огороде стоять попой кверху,
а не книги читать. Наговаривает?

- В той день коли Україна стала незалежною, всі жителі України стали українцями

Були русскомірними совками, а тут ррраз, і всі вже українці.
Так само можна й всіх в китайці записати.
Чи в мусульмани.
Чи в комуністи.

Зміна ідеологічної самоідентифікації людини (національної, релігійної чи політичної) процес тривалий, важкий і в більшості випадків не відбувається.
Хіба що в наступних поколіннях, якщо буде відповідне середовище, яке формує такі переконання.

Та вони ніколи не вважали себе українцями і не хочуть ними бути.

а украинцы  - это такие как вы, кто в рифмованной форме сообщает про гибель Украины?
Кстати, неплохое стихотворение по форме, певучее
но упадническое - жуть
у вас есть что-нибудь, где лирический герой - не жертва?
я бы почитала

Могла б ще довго писати, часу немає.)

Давно Вас тут не було.
Радий появі.
Посилення українського фронту на Фупі.

Розгорнути попередні цитати...

Цікава, 12 квітня 2024 11:11:43

Могла б ще довго писати, часу немає.)

Давно Вас тут не було.
Радий появі.
Посилення українського фронту на Фупі.

Дякую)
Та я часто не писатиму.
Не маю часу: робота, волонтерство, старенькі батьки і т. д.

Розгорнути попередні цитати...

Bолодимир, 12 квітня 2024 02:32:11

алекс_12, 12 квітня 2024 02:15:32

ну якщо Гоголь з лемом і суворовим то українська література то на перше місце певно варто поставити гашеківського Швейка.українською.

Вони для мене українці без "якщо": не може бути львівянин чи полтавчанин бути неукраїнцем навіть якщо видавався чужою мовою.
Якщо для вас вони "чужинці", то це ваше право.

До речі, згадав ще одного українського автора і доволі дотепну книжку, що писалася не українською:  Шолом Алейхем "Теве Молочник"

Суворов звичайно окрема історія, але він говорить сам що він українець.  Кацап так писати не годен.

ну тоді найвидатніші українці це троцький з будгаковим.А ось Грушевський наприклад вже ні бо народився на території теперішньої Польщі.Та і Франко як не крути австріяк перш за все?

зауважу я написав "для мене".  А хто для вас українці мені абсолютно все рівно. 

Як був малий то читав

Чи свиснув бабак?
Земля світлячків.

но упадническое - жуть
у вас есть что-нибудь, где лирический герой - не жертва?

Ні, в мене всі вірші не оптимістичні. Наприклад.

Перехрестя доріг як на долі хрести.

Хоч і вибір завжди за тобою,

Обирають дороги тебе, а не ти.

Десь я тут розминувся з собою.


І потертий й почерканий долі сувій

Поміж днями й шляхами згубився.

Я ж на чорному згарищі мрій і надій

Від безсоння немов пробудився.


Хоч дивився завжди у ясну височінь,

Ноги несли кудись манівцями.

Залишились лише невагомі, як тінь

Дум огризки. І серце з рубцями.

Дереш
Єшкілєв
Андруховича і інших поетів то лише в піснях Мертвого півня і ЛюК 

Дереш якийсь нерівний, проте останній роман Там де вітер, хороший.
Пам'ятаю, як я прочитав Культ ще в журналі Четвер, а потім він приїхав до Києва і виступав у Останній барикаді. Я почав з ним говорити про Ван дер Грааф Дженерейтор, чувак у 17 років таке слухав і писав свій перший роман) але потім якісь літературні агенти нам перебили розмову, мабуть, думали що я теж з них і хочу перебити їхній бізнес 

Хоча є й не песимістичні.

Десь, колись, в якійсь країні

Не в Берліні, не в Пекіні,

Звідки йдуть ці яні й іні.

Може навіть в Україні

Спав Микола десь на сіні.

Був мастак він і у ліні,

І у грі на мандоліні,

Самогонному варінні...


Від настойки на корінні

Споглядав він сни осінні.

І у сонному видінні

Десь під пальмою у тіні,

На піску, чи на камінні

З пляшкою в руці мартіні,

І з малюнком на коліні,

В одному лише бікіні

Нічогенька так феміні,

(Ну куди до неї Зіні),

Закричала як Россіні.


Чув не раз промови всі ці:

-Тільки й знаєш - спаці, їці!

На умі лиш думи ниці,

Про горілку, про спідниці,

Танці, шманці, тьолки, киці,

Посиденьки, вечорниці,

Випивони, пісі, циці...

Ні ума нема, ні міці...

Римлянин в твоєму віці

Р-раз! І - вені, віді, віці!

От віддам тебе Маріці,

Цій старій, кривій каліці.

Будеш жити як чорниці.

Зранку порпатись в теплиці,

І накосиш їй травиці

Для корови і телиці.

Будеш там як у в'язниці.

Ще й отримувать по пиці.

Виб'є з тебе всі дурниці.


- Припини! - кричить він Зіні -

Є ідеї в мене цінні

Як нам вирватися з тіні.

Будем жити , як Феліні,

І купатись у мартіні.

Купиш шмотки в магазині.

Будеш на своїй машині

На базари на блошинні.

В силіконовій долині

Будуть заздрить нам віднині.

Ми ж живемо не в пустині -

Селфі дуже модні нині!


Не спіши іти до скрині.

Нагодуй спочатку свині,

Дай трави корові Мині,

Кістку кинь собаці Пині.

Ну й погладь мене по спині.

Наведи де треба тіні,

Й одягай тоді бікіні.


Довелося бідній Зіні

Порпатись у нафталіні.

Мами максі, дочки міні,

Та ніде нема бікіні.


- Не біда! - Микола Зіні -

Ми ж не даром в карантіні.

Оп! І з спритністю Гудіні -

Вже не маска, а бікіні.


Вдвох із кумом товстій Зіні

Надівали ці бікіні...


Фотки вийшли всі на славу -

Сексуальні, кучеряві.

Враз листи пішли з Аравій.


Стала Зіна як Лоліта

Всім відома, знаменіта.

Вийшла замуж за суніта.

Коля з горя пив пів літа.

Ось і казочці фініта.


А будете погано поводитись - то продо-овжу-у!

Культ ще в журналі Четвер

іван білик - супер історичні твори по яких треба знімати фільми
юрій винничук
серед новіших, софія андрухович

Ван дер Грааф Дженерейтор

от хз. слухав чи ні.
В Троха пітьми він про Троблінг Грістль писав 

Ми, українці, дивна нація.

Чужим - свої, своїм - чужі.

Нам не потрібна вакцинація -

Усі хвороби у нас в душі.

Вірші писать - простішого немає.

Достатньо лиш стакан вина і тишу.

Як вип'єш - думка вгору відлітає,

А що лишилось - на папір запишу.

Розгорнути попередні цитати...

pin2, 12 квітня 2024 11:38:48

Культ ще в журналі Четвер

Я тоді трохи офігів від рівня Культу, давав його всім читати в тому Четверзі й він став дещо пошарпаним) Зрозуміло, що вплив Стівена Кінга і Лавкрафта (про останнього тільки тоді й дізнався)). Але чувак з маленького райцентру на львівщині у 16 років таке пише, і якісно, й цікаво...
Ми потім кілька разів ще перетинались на різних літературних заходах, я слідкував за творчістю, проте книжки про голову Якова і Спустошення вважаю відверто слабкими)

Я вроді лише Культ Поклоніння Ящірки і Троха пітьми читав.
А... ще про хлопця з феноменальною памяттю, забув як називається...

Промайнуло життя як хвилиночка.

Вже повіяло холодом осені.

Проросте на горбочку билиночка.

Я вернусь ще до тебе напровесні.


Усміхнусь тобі сонячним зайчиком.

Упаду я до ніг твоїх росами.

Обніму вітерцем побігайчиком.

У гаю, де ходили ми босими.


Голубочками сядем на вишенці.

Вітерець колихатиме гілочки.

- Анатоль, ти кінчай вже приколи ці.

І налий мені краще горілочки.

Промайнуло життя як хвилиночка.

Вже повіяло холодом осені.

Проросте на горбочку билиночка.

Я вернусь ще до тебе напровесні.


Усміхнусь тобі сонячним зайчиком.

Упаду я до ніг твоїх росами.

Обніму вітерцем побігайчиком.

У гаю, де ходили ми босими.


Голубочками сядем на вишенці.

Вітерець колихатиме гілочки.

- Анатоль, ти кінчай вже приколи ці.

І налий мені краще горілочки.

капець. Ні, краще в кіно сходити. Он Дюна 2 вийшла.

Розгорнути попередні цитати...

pin2, 12 квітня 2024 11:38:48

Ван дер Грааф Дженерейтор

от хз. слухав чи ні.
В Троха пітьми він про Троблінг Грістль писав 

Слухав, його улюблений альбом тоді був The Least We Can Do is Wave to Each Other, коли писався Культ. Він ще на якійсь книжці написав був мені й дружині "...чи не єдиним мені відомим шанувальникам Пітера Хеммілла")

Падало сонце вечірнє на круг горизонту.

Кажуть, червоне воно від води, не від крові.

Він не добіг лише метрів дванадцять до дзоту.

Плаче десь гірко матуся в Дніпрі чи у Львові.


Плаче сердешна, заламує руки від болю.

Все ще повірить не хоче у звістку страшную.

Щоби могла - полетіла б, прикрила собою.

Хто її горе, страждання і розпач відчує?


Зглянулось сонце, вернулось назад за бажанням.

Дзвонить матуся: - синочку, вертайся додому.

Груша твоя так вродила, як ніби востаннє.

Радість велика буде і мені, і старому.


- Чуєш, рідненька, я теж дуже скучив за вами.

Знаю, як важко чекати, ночами не спати.

Зараз не можу, пробач. Як повернусь до мами,

Прийде війна тоді слідом за мною до хати.


Знов урагани завили з вогню і зі сталі.

Низько схилилося небо багряне над степом.

Там зупинив цю війну, не пустив її далі.

Ні, не упав він на землю. Піднявся у небо.

Треба послухати

Падали, падали, падали яблука жовті.

Мила роса на зеленому лузі траву.

І павутиння у вирій збиралося в жовтні.

Квітів осінніх я більше для тебе не рву.


Клаптями сірими й синіми небо звисало.

Падали сльози дощами на руки лісів.

Скільки минуло віків, як тебе вже не стало?

Лиш мінуси і трикрапки, нема вже плюсів...


Сталось щось з часом, чи він зупинивсь, чи прискоривсь.

Чи поламався годинник якийсь у душі.

Пам'яті друзки лишились, та що з них за користь?

В чергу за хламом таким не стоять торгаші.


Я заблукав між уламками правди і снами.

Вперше я тут, чи дорогами цими вже йшов?

Скільки розбитих світів розмістилось між нами!

Думи мої, і слова і вірші ні про що...

Треба послухати

Так, це прямо взірцевий прогресивний рок, як на мене. Я ото як підсів на них у 23 роки, так і досі слухаю)) навіть збирався на концерт до Нюрнбергу, але спочатку коронавірус завадив, а потім війна. Сподіваюсь, ще побачу Пітера Хеммілла живого, йому зараз 76 рочків здається 

Падало сонце вечірнє на круг горизонту.

Кажуть, червоне воно від води, не від крові.

Він не добіг лише метрів дванадцять до дзоту.

Плаче десь гірко матуся в Дніпрі чи у Львові.


Плаче сердешна, заламує руки від болю.

Все ще повірить не хоче у звістку страшную.

Щоби могла - полетіла б, прикрила собою.

Хто її горе, страждання і розпач відчує?


Зглянулось сонце, вернулось назад за бажанням.

Дзвонить матуся: - синочку, вертайся додому.

Груша твоя так вродила, як ніби востаннє.

Радість велика буде і мені, і старому.


- Чуєш, рідненька, я теж дуже скучив за вами.

Знаю, як важко чекати, ночами не спати.

Зараз не можу, пробач. Як повернусь до мами,

Прийде війна тоді слідом за мною до хати.


Знов урагани завили з вогню і зі сталі.

Низько схилилося небо багряне над степом.

Там зупинив цю війну, не пустив її далі.

Ні, не упав він на землю. Піднявся у небо.

ой, а це вже якийсь симбіоз вайбу з хайпом.
Я вибачаюсь, не можна травмувати зайвий раз митця, але ж вам цікава думка глядача, слухача, чи как там правильніше.