Політичний ФОРУМ
Клуб ФУП => Тема розпочата: ZVIAD від 8 січня 2019 11:16:54
-
Різдвяна ніч була тривожною для гірських рятувальників Закарпаття, адже впродовж вечора 06 січня до них надійшло два повідомлення про загублення туристів.
Перший виклик надійшов до Служби порятунку 06 січня о 17:00 від туристів, які займались фрірайдом на вершині гори Гимба Міжгірського району та в умовах поганої видимості втратили орієнтири та заблукали. На їхні пошуки відразу було направлено відділення гірських пошуковців с. Нижні Ворота Воловецького району. Підтримуючи із заблукалими телефонний зв’язок рятувальники порадили чоловікам рухатися у бік с. Березники Свалявського району, однак ті, знехтували рекомендаціями рятувальників, та вирішили підійматись крутими схилами у бік вершини гори.
О 00:15 рятувальники знайшли двох туристів і ті повідомили, що їхній товариш не зміг продовжити з ними маршрут та залишився чекати на допомогу у горах. Залишивши рятувальникам GPS-координати третього, туристи були доправлені до місця їх тимчасового проживання у с. Пилипець Міжгірського району.
Рятувальники ж у свою чергу продовжили шукати третього долучивши до пошукових робіт ще два гірські пошукові-рятувальні відділення з м. Мукачево та смт Міжгір’я. Близько третьої години ранку професіонали ДСНС знайшли лижну маску та палиці заблукалого, однак його поруч не виявлено. Об 11:50 однією з пошуково-рятувальних груп було знайдено тіло третього туриста. Рятувальники транспортували загиблого до станції крісельної дороги та передано працівникам поліції.
Того ж вечора 6 січня до Служби порятунку надійшло ще одне повідомлення про те, що в районі гори Гимба заблукали двоє лижників. Сповістила про це рятувальників о 20:20 дружина одного з туристів. Пообіді рятувальникам вдалось встановити телефонний зв’язок з одним із туристів, який повідомив свої координати і о 15:40 рятувальники відшукали його у задовільному стані у підніжжя гори Стій зі сторони Свалявського району.
Заблукалим виявився мешканець м.Києва 1984 року народження. Наразі тривають пошуки його товариша, адже як з’ясувалось, під час блукання у горах вони вирішили розділитись та пішли у різні сторони.
До пошуків залучено 27 чоловік та 7 одиць техніки, з яких від У ДСНС 17 рятувальників та 4 одиниці техніки.
-
респект рятувальникам (tu)
імітаторам естремалотуристів варто зважувати - що дивитись відосіки про геройство в засніжених горах ан ютубчиках то одне - а реал то зовсім інше.
-
(http://zk.dsns.gov.ua/files/2019/1/6/49496048_1972504399721031_5880087176305180672_n.jpg)
(http://zk.dsns.gov.ua/files/2019/1/6/49836979_294385571275881_5580092592671948800_n.jpg)
-
Тре Лівандовича питати...Він начебто профі в лазанні по Бескидам у будь яку погоду.
-
а я хотів цієї зими на говерлу піднятись
-
Тре Лівандовича питати...Він начебто профі в лазанні по Бескидам у будь яку погоду.
то не Бескиди - то Боржава
довольно пологий лысый хребет, канатка, там куда ни спускайся - все на трассу выйдешь
они до ночи дотянули а там видно запаниковали
-
ну в прицнипі план ще в силі. в кінці січня планую піднятись на говерлу і спуститись на лижах.
-
Последний чувак, если не спрятался в колыбе, то наверное уже тоже замерз.
Его с 6 числа ищут
-
там колиби не як ларьки з "кофе " в києві.
-
ну в прицнипі план ще в силі. в кінці січня планую піднятись на говерлу і спуститись на лижах.
на лыжах с Говерлы?
ню-ню...
-
ну в прицнипі план ще в силі. в кінці січня планую піднятись на говерлу і спуститись на лижах.
на лыжах с Говерлы?
ню-ню...
А що "не так"? Доволі багатсько народу так розважається :-)o
-
а що. там мінімум з двох схилів з 4 можна спуститись н алижах. я влітку був дивився
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
Паніка не сприяє раціональному мисленню :-)o
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
1. паніка.
2. якщо навалено снігу і ти втратив або не мав лиж - по глибокому невтоптаному снігові далеко не зайдеш.
3. н ерозрахували час і відстань
4. сів телефон
5. вроджене олігофренство
-
там колиби не як ларьки з "кофе " в києві.
да там целая метеостанция на Плае - есть где схорониться
-
ну в прицнипі план ще в силі. в кінці січня планую піднятись на говерлу і спуститись на лижах.
на лыжах с Говерлы?
ню-ню...
А що "не так"? Доволі багатсько народу так розважається :-)o
там трасс нету
влететь можно легко, не имея опыта
-
там колиби не як ларьки з "кофе " в києві.
да там целая метеостанция на Плае - есть где схорониться
ну будемо надіятись що з тим заблуканим хлопаком все добре . дістався якоїсь колиби чи сам собі змайстрував з гілля смерек колибу-барліг
-
на лыжах с Говерлы?
ню-ню...
А що "не так"? Доволі багатсько народу так розважається :-)o
там трасс нету
влететь можно легко, не имея опыта
я раз так вилетів на драгобраті. та ще й вдарився. до траси і людей було поруч - але я вибирався 1,5 годин. не все там так просто
-
-
06.01.2019 о 17:00 до ОКЦ надійшло повідомлення про те, що під час катання на лижах в районі г. Гимба Міжгірського району втратили орієнтир місцевості та заблукали троє лижників-фрірайдерів з м. Києва.
Близько 00:15 рятувальники ГПРВ с. Нижні Ворота в районі г. Гимба зустріли двох лижників., які повертались на двох снігоходах з місцевими мешканцями.
З їх слів, третього туриста вони залишили в районі гори Гимба (викопавши йому укриття від снігу та вітру, так як у нього не лишилося сил для подальшого пересування). Надавши рятувальникам приблизні GPS координати залишеного товариша, вон поїхали до с.Пилипець, Міжгірського району, де тимчасово проживали в готелі «Під водопадом».
О 03:10 07.01.2019 року рятувальниками ГПРВ с. Нижні Ворота було знайдено (відповідно отриманих GPS координат) місце, де був залишений киянин. На місці було знайдено лижні палки та гірськолижні окуляри, проте людини знайдено не було. Пошуки навколо місця результатів не дали.
В зв’язку з подальшою небезпекою перебування рятувальників на склоні гори Гимба, о 04:30 пошуково-рятувальні роботи рятувальникам ГПРВ с.Нижні Ворота були призупинені.
О 06:00 рятувальниками було розпочато пошуково-рятувальні роботи.
О 11:50 07.01.2019 року рятувальниками ГПРВ с.Нижні Ворота та ГПРВ смт Міжгір’я у підніжжя гори Гимба Міжгірського району було знайдено тіло третього заблукалого туриста.
-
на лыжах с Говерлы?
ню-ню...
А що "не так"? Доволі багатсько народу так розважається :-)o
там трасс нету
влететь можно легко, не имея опыта
Ну це зрозуміло, думав там є більші "особливості" ніж наприклад "на лижах з Піп Іван" :-)o
Знав людей у яких "на лижах з Говерли" було у програмі підготовки до фрірайд туру до Гудаурі (як розминка).
-
А що "не так"? Доволі багатсько народу так розважається :-)o
там трасс нету
влететь можно легко, не имея опыта
Ну це зрозуміло, думав там є більші "особливості" ніж наприклад "на лижах з Піп Іван" :-)o
Знав людей у яких "на лижах з Говерли" було у програмі підготовки до фрірайд туру до Гудаурі (як розминка).
ти так кажеш наче гора піп іван це протасівяр
-
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
А он в снег бывает не ловит в телефонах.
а специализированный нафигатор с собой не все носят.
и кроме того.
это ж фрирайд.
там пухляка может быть под два метра.
вотки выпили, маршрут не планировали, карт не имели.
кривая вывезет.
-
-
найчемпіонськіша людина ф1 - міхель шумахер якому 3 січня виповнилось 50 -все життя літав з середніми швидкостями 300 км год - а розбився на лижах.
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
а от мапи зі стежками відсутні.... гори - це тобі не рівний степ, де лише напрямок потрібен....
-
там трасс нету
влететь можно легко, не имея опыта
Ну це зрозуміло, думав там є більші "особливості" ніж наприклад "на лижах з Піп Іван" :-)o
Знав людей у яких "на лижах з Говерли" було у програмі підготовки до фрірайд туру до Гудаурі (як розминка).
ти так кажеш наче гора піп іван це протасівяр
Ні в якому разі :) як і Говела, що пішки що на лижах, хоч літом хоч взимку - жартувати не будуть
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
а от мапи зі стежками відсутні.... гори - це тобі не рівний степ, де лише напрямок потрібен....
з гимби кажись куда ни падай - все на шипот попадешь
-
Тре Лівандовича питати...Він начебто профі в лазанні по Бескидам у будь яку погоду.
премія Дарвіна... :(
Це ж наскільки треба бути тупим, щоб умудритись вмерти на відстані 4 години лазу рачки від села...
-
Ну це зрозуміло, думав там є більші "особливості" ніж наприклад "на лижах з Піп Іван" :-)o
Знав людей у яких "на лижах з Говерли" було у програмі підготовки до фрірайд туру до Гудаурі (як розминка).
ти так кажеш наче гора піп іван це протасівяр
Ні в якому разі :) як і Говела, що пішки що на лижах, хоч літом хоч взимку - жартувати не будуть
не знаю як взимку - але я на говерлу зійшов на спор без жодних проблем в душових капцям за 25 грн . ))))
(https://picua.org/images/2019/01/08/59fb62f636bee0ce60ce20b1be815269.jpg)
(https://picua.org/images/2019/01/08/991067f52931798c32968aa38caa1897.jpg)
-
а я хотів цієї зими на говерлу піднятись
я був на сам Новий рік. На Говерлі було десь 60-80 чоловік.
Підйом із Заросляка - 2,5 год, спуск - година і 10 хв
-
ти так кажеш наче гора піп іван це протасівяр
Ні в якому разі :) як і Говела, що пішки що на лижах, хоч літом хоч взимку - жартувати не будуть
не знаю як взимку - але я на говерлу зійшов на спор без жодних проблем в душових капцям за 25 грн . ))))
(https://picua.org/images/2019/01/08/59fb62f636bee0ce60ce20b1be815269.jpg)
(https://picua.org/images/2019/01/08/991067f52931798c32968aa38caa1897.jpg)
А мій знайомий ногу зламав на Говерлі під час спуску коли раптово туман сів "що рук видно не було" і група його (завершували перехід Піп Іван - Говерла) майже дві години шукала. хоч по мобілі був зв'язок, а як кричали то ніц не чутно - як у вату :-)o
-
а я хотів цієї зими на говерлу піднятись
я був на сам Новий рік. На Говерлі було десь 60-80 чоловік.
Підйом із Заросляка - 2,5 год, спуск - година і 10 хв
хурделиця була? щось ти дуже швидко піднявся . не бре?
-
Це ж наскільки треба бути тупим, щоб умудритись вмерти на відстані 4 години лазу рачки від села...
Ну, тут ты загибаешь.
Года 3-4 назад был случай как турист замёрз прямо возле драгобрата - кажись метрах в 500.
Когда тебе пистец, то все равно сколько до села - можно и под забором замёрзнуть
-
Ні в якому разі :) як і Говела, що пішки що на лижах, хоч літом хоч взимку - жартувати не будуть
не знаю як взимку - але я на говерлу зійшов на спор без жодних проблем в душових капцям за 25 грн . ))))
(https://picua.org/images/2019/01/08/59fb62f636bee0ce60ce20b1be815269.jpg)
(https://picua.org/images/2019/01/08/991067f52931798c32968aa38caa1897.jpg)
А мій знайомий ногу зламав на Говерлі під час спуску коли раптово туман сів "що рук видно не було" і група його (завершували перехід Піп Іван - Говерла) майже дві години шукала. хоч по мобілі був зв'язок, а як кричали то ніц не чутно - як у вату :-)o
істинно вам кажу. влітку карпати - безпечні . а акуратно ходити стриабти і бігати треба скрізь - - і в парку шевченка можна так іти що не лише ногу зламаєш але і вб.єшся
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
а от мапи зі стежками відсутні.... гори - це тобі не рівний степ, де лише напрямок потрібен....
з гимби кажись куда ни падай - все на шипот попадешь
рятувальники радили їм іти на Березники, це з протилежного боку
значить, вони катались з іншого схилу
від вершини Гемби до Березників майже 14 км
в темряві і в снігу заблудитись і виснажитись раз плюнути
-
ну і ходити бігати стрибати треба не на пятку а на середину стопи носок - бо саме там діють потужні сухожилля які набагато пружкіші ніж найкращща рессорно пружинна сталь - ну і і мязи як амортизатор.
-
а от мапи зі стежками відсутні.... гори - це тобі не рівний степ, де лише напрямок потрібен....
з гимби кажись куда ни падай - все на шипот попадешь
рятувальники радили їм іти на Березники, це з протилежного боку
значить, вони катались з іншого схилу
від вершини Гемби до Березників майже 14 км
в темряві і в снігу заблудитись і виснажитись раз плюнути
так пухля к виснажує що капець. 14 км це дві години тренованій людині пішки влітку по прямій. а вгорах взимку - це дуже велика відстань - та ще якщо втомлений і в паніці
-
а от мапи зі стежками відсутні.... гори - це тобі не рівний степ, де лише напрямок потрібен....
з гимби кажись куда ни падай - все на шипот попадешь
рятувальники радили їм іти на Березники, це з протилежного боку
значить, вони катались з іншого схилу
від вершини Гемби до Березників майже 14 км
в темряві і в снігу заблудитись і виснажитись раз плюнути
Я так понял, что двое спасшихся перевалили через гимбу и спускались на Пилипець
А где оставили третьего непонятно
-
не знаю як взимку - але я на говерлу зійшов на спор без жодних проблем в душових капцям за 25 грн . ))))
(https://picua.org/images/2019/01/08/59fb62f636bee0ce60ce20b1be815269.jpg)
(https://picua.org/images/2019/01/08/991067f52931798c32968aa38caa1897.jpg)
А мій знайомий ногу зламав на Говерлі під час спуску коли раптово туман сів "що рук видно не було" і група його (завершували перехід Піп Іван - Говерла) майже дві години шукала. хоч по мобілі був зв'язок, а як кричали то ніц не чутно - як у вату :-)o
істинно вам кажу. влітку карпати - безпечні . а акуратно ходити стриабти і бігати треба скрізь - - і в парку шевченка можна так іти що не лише ногу зламаєш але і вб.єшся
Ну я в такий туман тільки на Смотричі потрапляв, десь з півгодини ми просто стояли на місці бо нічого не було видно (каміння, доречі, стало мокре і слизьке як ковзанка і головне не видно куди ноги ставити - так той бідолаха ногу поламав на Говерлі). А так, да. підтверджую Капати цілком безпечні, на Піп Іван із Дземброні і назад ми за 10 годин обернулися з обідом.
-
з гимби кажись куда ни падай - все на шипот попадешь
рятувальники радили їм іти на Березники, це з протилежного боку
значить, вони катались з іншого схилу
від вершини Гемби до Березників майже 14 км
в темряві і в снігу заблудитись і виснажитись раз плюнути
Я так понял, что двое спасшихся перевалили через гимбу и спускались на Пилипець
А где оставили третьего непонятно
я зрозумів, що катались вони з протилежного боку, а коли стемніло, запанікували і зв'язались із рятувальниками
рятувальники по координатах визначили, що назад до Пилипця їм напевно ближче, але треба знову через вершину
тому порадили йти в долину, в протилежний бік до Березників - трохи довже, але менш виснажливо
вони пораду проігнорили - хотіли ж в готель в Пилипці, і поперли назад через вершину
один вкляк і сказав, що вже не може йти - я так розумію, що до цього часу вони вже мінімум годин 5 блукали і намагались вибратись - і вони його залишили під горою з другого боку
тих двох підібрали місцеві вже ближче від Пилипця
-
-
і вони його залишили під горою з другого боку
нельзя этого было делать ни при каких условиях
у него ж ничего сломано не было
значит надо было хоть на плечах тащить, но вместе
-
так. залишили вмирати . "друзі".
супсільство хворе. ні честі ні гідності . на всіх рівнях
-
а я хотів цієї зими на говерлу піднятись
я був на сам Новий рік. На Говерлі було десь 60-80 чоловік.
Підйом із Заросляка - 2,5 год, спуск - година і 10 хв
хурделиця була? щось ти дуже швидко піднявся . не бре?
хмара була на вершині - всі інеєм покрились... Вітру практично не було. Температура - 8-10 морозу.
Стежка від Заросляка була втоптана... Ми планували підйом за 3 год. Прийшли достроково і ше 40 хв. "танцювали" на вершині
-
я був на сам Новий рік. На Говерлі було десь 60-80 чоловік.
Підйом із Заросляка - 2,5 год, спуск - година і 10 хв
хурделиця була? щось ти дуже швидко піднявся . не бре?
хмара була на вершині - всі інеєм покрились... Вітру практично не було. Температура - 8-10 морозу.
Стежка від Заросляка була втоптана... Ми планували підйом за 3 год. Прийшли достроково і ше 40 хв. "танцювали" на вершині
класно. молодці.надіюсь що коли я йтиму на говерлу хурделиці не буде.
-
Це ж наскільки треба бути тупим, щоб умудритись вмерти на відстані 4 години лазу рачки від села...
Ну, тут ты загибаешь.
Года 3-4 назад был случай как турист замёрз прямо возле драгобрата - кажись метрах в 500.
Когда тебе пистец, то все равно сколько до села - можно и под забором замёрзнуть
можна й в ложці води втопитись... Тому й кажу шо премія Дарвіна
-
прикольна підборочка споконвічної ворожнечі між бордерами і скіерами )))
прикольна драка на 4,0 хв))
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
стежки заметені. Я одного разу літом на незнайомому маршруті на тропу виходив декілька разів і з GPSом й маршрутом, а тут взагалі фрірайд.
-
не фрірайд а імітація фрірайду. тру фрірайдери так себе не ведуть
-
тому порадили йти в долину, в протилежний бік до Березників - трохи довже, але менш виснажливо
вони пораду проігнорили - хотіли ж в готель в Пилипці, і поперли назад через вершину
тоесть они сами себе злобные буратины
ну все как обычно :(
-
Як можна було йти в гору не підготовленим до форсмажору.
Спорядження, розумінням що і як робити щоб вижити та не замерзнути на горі ...
ну хз ...
а залишити товариша на горі чи розділитись то взагалі божевілля ...
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси - летиш собі такий як ванька встанька перекочуєшся через голову. найнеприємніше це вліпттись при цьому в дерево. дякуючи котам нічого не зламав.
-
не фрірайд а імітація фрірайду. тру фрірайдери так себе не ведуть
це твердження із серії "помилки тих хто вижив". Ті хто живі себе так не ведуть.
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси - летиш собі такий як ванька встанька перекочуєшся через голову. найнеприємніше це вліпттись при цьому в дерево. дякуючи котам нічого не зламав.
І потім здається що час під час падіння якось "розтягнувся", все таке уповільнене було :-)o
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси
...особливо коли не знаєш яка там висота... :laugh:
-
Эти двое, что третьего оставили замерзать типо в "укрытии" конечно подлецы, но там хоть есть какая-то логика: не можешь идти - оставайся, а мы пошли за помощью, вот тебе берлога из снега.
Но о чем думали те двое, что решили просто разойтись и идти разными путями - я хз.
Ну разве что они крепко посрались, да и то - не повод, чтоб выбираться в одиночку.
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси
...особливо коли не знаєш яка там висота... :laugh:
ти Ніколи не знаєш яка висота)) бо дуже несподівано і швидко. та й суцільна білизна довкола на швидкості та швидке обертання дають ніяких орієнтирів))))) якщо нічого не поламав собі і не розбив - то радій - екстрім і пригода
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
Разница между теорией и практикой громадная. Пеший поход летом, в ясную погоду это одно. А когда по фаберже снега, сумерки/ночь, плюс снег фигачит в лицо и впереди все в один цвет и видишь ты на сотню метров днем, а ночью на дальность луча фонаря... то мир становится тоскливым.
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси - летиш собі такий як ванька встанька перекочуєшся через голову. найнеприємніше це вліпттись при цьому в дерево. дякуючи котам нічого не зламав.
І потім здається що час під час падіння якось "розтягнувся", все таке уповільнене було :-)o
у мене раз так було .щоправда н епотім і під час . все немов слоумоішн - релтайм
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
Разница между теорией и практикой громадная. Пеший поход летом, в ясную погоду это одно. А когда по фаберже снега, сумерки/ночь, плюс снег фигачит в лицо и впереди все в один цвет и видишь ты на сотню метров днем, а ночью на дальность луча фонаря... то мир становится тоскливым.
і великим. а ти маленьким
-
Боржава - "дитячий" маршрут. Тупо дорогою по практично пласкому хребту. Та по снігу там легко в дупу втрапити, бо дорга замітається, зазвичай вітер і туман навкруги. Відійшов на 20 метрів - гурт вже не видно й не докричишся через вітер. Орієнтирів - нуль.
Якось там на травневі хотіли вздовж канатки спуститись - яке там, замети ледь не у людський зріст, доріг-стежок нуль, дощ, не видно нічого, навіть GPS до дупи. Мусили ночувати нагорі, чекаючи адекватнішої погоди.
І то для Карпат звична ситуація. Лижники, що відійшли від витяга покататись без мінімального спорядження, навіть без GPS, різко втрачають шанси на виживання.
(https://karpaty.life/uploads/marshrut-polonynoju-borzhava/3-marshrut-polonynoju-borzhava.jpg)
-
найбільше в горах на лижах запамятовуються саме падіння )) особливо при вильотах з траси - летиш собі такий як ванька встанька перекочуєшся через голову. найнеприємніше це вліпттись при цьому в дерево. дякуючи котам нічого не зламав.
І потім здається що час під час падіння якось "розтягнувся", все таке уповільнене було :-)o
у мене раз так було .щоправда н епотім і під час . все немов слоумоішн - релтайм
Є таке твердження що "слоумоішн - релтайм" це пізніша мозкова інтерпритація швидкої події.
Наче в голові прокручуєш запис "що можна було зробити?", а реально все відбулось дуже швидко і нічого не "розтягувалось" :-)o
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
Разница между теорией и практикой громадная. Пеший поход летом, в ясную погоду это одно. А когда по фаберже снега, сумерки/ночь, плюс снег фигачит в лицо и впереди все в один цвет и видишь ты на сотню метров днем, а ночью на дальность луча фонаря... то мир становится тоскливым.
і великим. а ти маленьким
Где-то так.
-
І потім здається що час під час падіння якось "розтягнувся", все таке уповільнене було :-)o
у мене раз так було .щоправда н епотім і під час . все немов слоумоішн - релтайм
Є таке твердження що "слоумоішн - релтайм" це пізніша мозкова інтерпритація швидкої події.
Наче в голові прокручуєш запис "що можна було зробити?", а реально все відбулось дуже швидко і нічого не "розтягувалось" :-)o
то твердженн ятих хто таке не переживав. слоумошн реал тайм у мене було раз в житті - . все в очах рухалось дуже повільно і навтіь ривками. думаю мозок від адреналіну якого були повні штани дуже швидко обробляв інфу
-
я останній раз заблукав коли мені було років з 13-14 в лісі, але тоді ніяких джіпіесів не було ні мобільного звязку... за пів години вийшов на лісову дорогу і далі вийшов з лісу
-
взимку в горах від 1,5 метру снігу . без лиж торба. тому краще лижі а не сноуборд. лижами можна ходити і підніматись а не лиш спускатись.
-
"Цивілізованість" Карпат часто грає злий жарт із людьми які легковажать горами. Погіршення видимості й різке падіння температури це не такі вже й рідкі явища навіть літом.
-
взимку в горах від 1,5 метру снігу . без лиж торба. тому краще лижі а не сноуборд. лижами можна ходити і підніматись а не лиш спускатись.
в 1,5 м снігу снігоходи не допоможуть якщо сніг рихлий, лижі тим більше.
-
у мене раз так було .щоправда н епотім і під час . все немов слоумоішн - релтайм
Є таке твердження що "слоумоішн - релтайм" це пізніша мозкова інтерпритація швидкої події.
Наче в голові прокручуєш запис "що можна було зробити?", а реально все відбулось дуже швидко і нічого не "розтягувалось" :-)o
то твердженн ятих хто таке не переживав. слоумошн реал тайм у мене було раз в житті - . все в очах рухалось дуже повільно і навтіь ривками. думаю мозок від адреналіну якого були повні штани дуже швидко обробляв інфу
Я теж таке пережив кілька разів (один раз як раз коли летів після того як мене сноубордист збив), тому і стало цікаво, спитав кількох "мозгоправів" а вони одне і те саме видають :-)o
-
взимку в горах від 1,5 метру снігу . без лиж торба. тому краще лижі а не сноуборд. лижами можна ходити і підніматись а не лиш спускатись.
в 1,5 м снігу снігоходи не допоможуть якщо сніг рихлий, лижі тим більше.
може бути. я з пухляку не вибирався. коли вилітав на драгобраті - там був злежаний сніг - та й був плюс - на минуле різдво . і навіть дощ іноді накрапав.
-
Є таке твердження що "слоумоішн - релтайм" це пізніша мозкова інтерпритація швидкої події.
Наче в голові прокручуєш запис "що можна було зробити?", а реально все відбулось дуже швидко і нічого не "розтягувалось" :-)o
то твердженн ятих хто таке не переживав. слоумошн реал тайм у мене було раз в житті - . все в очах рухалось дуже повільно і навтіь ривками. думаю мозок від адреналіну якого були повні штани дуже швидко обробляв інфу
Я теж таке пережив кілька разів (один раз як раз коли летів після того як мене сноубордист збив), тому і стало цікаво, спитав кількох "мозгоправів" а вони одне і те саме видають :-)o
ті мозгоправи не компетентні сидні і такого не переживали
-
то твердженн ятих хто таке не переживав. слоумошн реал тайм у мене було раз в житті - . все в очах рухалось дуже повільно і навтіь ривками. думаю мозок від адреналіну якого були повні штани дуже швидко обробляв інфу
Я теж таке пережив кілька разів (один раз як раз коли летів після того як мене сноубордист збив), тому і стало цікаво, спитав кількох "мозгоправів" а вони одне і те саме видають :-)o
ті мозгоправи не компетентні сидні і такого не переживали
Можливо :D
-
-
у мене раз так було .щоправда н епотім і під час . все немов слоумоішн - релтайм
Є таке твердження що "слоумоішн - релтайм" це пізніша мозкова інтерпритація швидкої події.
Наче в голові прокручуєш запис "що можна було зробити?", а реально все відбулось дуже швидко і нічого не "розтягувалось" :-)o
то твердженн ятих хто таке не переживав. слоумошн реал тайм у мене було раз в житті - . все в очах рухалось дуже повільно і навтіь ривками. думаю мозок від адреналіну якого були повні штани дуже швидко обробляв інфу
Час між тим як відстібнулася перша лижа і ти чекаєш поки відстібнеться друга здається цілою вічністю. :laugh:
-
було і таке. тре буде на цей раз кататись на борді. спробувати
-
-
https://youtu.be/HLByZVai0Kk
Аеліт не може, щоб себе, кацапа, не продати.
Радныє пєсні!
-
Перепрошую, але ЯК у сучасному світі можна "заблукати"????
Зараз жеж GPS у кожному смарті!
Тим більш, що, згідно тексту, один з туристів навіть свої координати повідомив по телефону!!!
Тобто був зв'язок, GPS працював - як вони могли "заблукати"?????
Нарвалися на чортівню,
а вона їм блуда напустила.
Не один так влітав...
-
https://youtu.be/HLByZVai0Kk
Аеліт не може, щоб себе, кацапа, не продати.
Радныє пєсні!
що там , вологда? ))))))
бартко ти бридкий і огидний. лайном жив лайном і вмреш . йди звідси не смерди
-
джіпіес в смартфонах коли йде сніг працює погано або не працює. та й аккум може сісти. а гарміни є не у всіх. хоча я не знаю як гармін працює в хуртовину. якщо там не чутливіший приймач ніж у смарті то так само.
-
ЧИТАТИ УВАЖНО!!!
Ы робити висновки...
ОНИ ДОЛЖНЫ БЫЛИ ВЫЖИТЬ...
(https://4sport.ua/_upl/2/1512/AHA6f97b7_20171126_133920_c.jpg)
Не понимаю. Я этого действительно не понимаю.
Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!?
Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Но искренняя нелюбовь к публичному эпистолярию этот импульс похоронила.
Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать всё же нужно.
Часть 1. ИНФОПОВОД
Отметая дилетантские интерпретации наших СМИ, открываем первоисточник – официальный сайт словацкой Горноспасательной службы (Horská záchranná služba) по ссылке https://www.hzs.sk/typy-aktualit/dvojica-skialpinistov-neprezila-noc-v-nizkych-tatrach/
Суть происшедшего: двое туристов из Чехии – 60-летний мужчина и его 47-летняя спутница, вышли на скитуровских лыжах на один из гребней Низких Татр.
На следующий день другие туристы - из Польши, нашли тела чехов без признаков жизни. Люди умерли за одну незапланированную и проведенную в горах ночь.
О травмах – ни слова. Первоисточник указывает: «вероятной причиной их смерти было истощение и переохлаждение в плохую погоду». Спасатели транспортировали тела в Bystra – курортное местечко в районе горы Хопок, на склонах которой катают горнолыжники и бродят гуляющие на ски-турах. Расстояние от Хопка до Бистры по Гугл-картам – несколько километров.
И вот тут я перестаю понимать. Как можно при отсутствии травм, находясь от цивилизации в получасе спуска на лыжах (часе с половиной пешком, в трёх - ползком), лечь на гребне и умереть?? Если ты не висишь на сложном альпинистском маршруте, а пришёл в эту точку НА ЛЫЖАХ - иди/ползи вниз хоть в тумане, хоть ночью. Усталость не включается тумблером. Она накапливается постепенно. В каком бы направлении ты не полз вниз по склону из любой точки Татр – через несколько часов доползёшь к людям. Если, конечно, тебе хочется выжить. А если садишься в снег умирать – умрёшь обязательно. Хоть на гребне, хоть у себя под подъездом. И ни горы, ни лыжи здесь ни при чём. Речь о мозгах. О психике. О настрое. Вот о ней, о психике, для начала и поговорим.
-
Часть 2. ВЫЖИТЬ – ЦЕЛЬ И ЗАДАЧА
Я не буду описывать чудесные случаи выживания, которыми пестрит Интернет. Приведу три примера людей моего круга общения.
Пример первый.
Январь 2013 года. Двое сноубордистов – Дима Беляев и Максим Пономаренко, попадают в лавину на горе Гемба в Карпатах. Макс погибает, а Диму выбрасывает на поверхность лавины с множественными переломами ног. Мобильное покрытие – практически на нуле. Звонок сделать нельзя. И Дима, набив друзьям смс, в течение часа подбрасывает телефон вверх, пока смс не уходит. Со сломанными ногами он провёл на снегу при отрицательной температуре более суток - примерно 28 часов, пока спасатели его не нашли. Дима пережил ночь, не давая себе уснуть. Понимая, что сон – смерть.
Он выжил. Одну ногу пришлось ампутировать. После чего Дима женился, стал отцом, и ныне, с протезом, катается на вело и сноуборде. (События того времени я описал в статье «Лавина на Боржаве, январь 2013»)
Пример второй.
Июль 1987 года. При восхождении на пик Клары Цеткин (Памир), в лавине гибнут четверо из пяти членов группы. В живых остаётся один - Саша Коваль. После потери друзей Саша пережил физически и психологически страшную ночь на высоте около 6000 метров - без еды, воды и тёплых вещей. Просидев ночь под вершиной, на следующий день Саша без страховки по скалам и льду спустился в наш базовый лагерь. Он был предельно уставшим. Но дошёл. Выжил. (См. статью «Памяти группы Москальцова»)
Пример третий.
В феврале 1989 года двое парней совершили зимнее восхождение по северной стене на вершину Донгуз-Орун в Приэльбрусье. При поиске спуска их накрыли метель и буран. Вследствие этого двойка спустилась не к месту базирования - в долину Баксана, а на противоположную сторону Главного Кавказского хребта – в Сванетию. Зима, минус 20, высокогорье Кавказа. Их искали несколько спасотрядов, в том числе – с вертолёта. Не нашли. И прекратили поиск, мысленно похоронив. А в это время эти двое без продуктов питания, зарываясь в снег каждую ночь, несколько дней выбирались из высокогорья вдоль русла замёрзшей реки, которая давала им шанс на жизнь – воду. Которую они пили. Так, «на воде», без еды, протоптав несколько десятков километров ущелья по бёдра в снегу, они вышли к людям.
С первым из них – Лёшей Гончаровым, я знаком более тридцати лет. А второго знаю поболе. Этот второй пишет сейчас эти строки. Посему всё, что вами будет прочитано - не досужие вымыслы, а результат осмысления личного опыта. И если я озаглавил статью «Они должны были выжить» - это не высокомерная самоуверенность. Это холодный просчёт анализируемых ситуаций.
-
Часть 3. ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ГОТОВНОСТЬ
С 89-го года я периодически читал лекции в секции альпинизма, часами рассказывая ребятам наш с Лёшей случай. От начала и до конца. С сотней трагичных и комичных деталей. Как проходили маршрут. Как ночевали под «шапкой» Донгуза, полувися на ледовой стене в ясную, морозную зимнюю кавказскую ночь. Как со стены уронили продукты, отреагировав с юморком: «Завтра спустимся – наедимся». И как после этого неделю не ели, балансируя между жизнью и смертью. Если хоть один бы из нас получил травму и не смог дальше идти, это был бы конец.
Рассказывал, как взошли на вершину. Как налетела пурга. Как прыгали по хребтам, пытаясь наощупь отыскать спуск. Каким шоком через два дня ползания по хребтам, когда туман, наконец, рассеялся, было себя обнаружить не там, где ты этого ожидал. Ты вообще не понимаешь, где находишься и куда ты зашёл! Связи по рации – нет. Рассказывал, как принимали решение - не надеясь ни на богов, ни на вертолёт со спасателями, идти вниз по реке, хоть она и ведёт в противоположном от точки базирования направлении – вместо севера река шла на юг, что мы определили по солнцу.
Рассказывал, как сердце колотится, когда за гребнем летит вертолёт. Как сжимаешь в руке анорак красного цвета в готовности махать им что есть сил. Как орёшь в рацию, а спасатели свою не включают, поскольку ищут лишь трупы – шансов на жизнь нам уже никто не давал. В наше ущелье - ущелье Ненскрыры, вертолётчики даже не заглянули. Никому и в голову не пришло, что мы проделаем такой длинный путь и зайдём столь далеко.
А после ты слышишь за гребнем звук улетающего вертолёта. И понимаешь, что всё… Совсем всё… Можно ложиться и умирать. Но ты опять собираешь волю в кулак и идёшь, не зная куда. Вниз по реке – ну когда-то же она должна вывести к людям?? Сбрасываешь с себя всё ненужное уже альпинистское снаряжение, оставляя его на большом камне с запиской. Пишешь текст со странным ощущением - как «с того света». Пытаешься сухо констатировать факты: «Двойка альпинистов – Николай Дроботенко и Алексей Гончаров, совершила зимнее восхождение по Северной стене на вершину Донгуз-Орун (5-б к/сл). В условиях непогоды и плохой видимости спустились на южную сторону Главного Кавказского хребта. Уходим вниз по реке. Нашедших данное снаряжение просьба позвонить по телефонам в Киеве …» (указываешь домашние телефоны). Ставишь дату.
Ты не знаешь – сколько идти. И дойдёшь ли. Эта записка может быть последней вестью от нас, если потом по какой-то причине не найдут наши тела.
Ты пьёшь воду из промоин в реке, зарываясь по ночам в снег. Понимая, что «там» тебя мысленно похоронили. Сколько идти? Не имеешь понятия. Но идёшь. Бьёшь траншею в снегу. Снег – по бёдра. Пятнадцать минут «тропишь» ты, пятнадцать – Лёха. Смена. Смеркается. Падаем в снег. Роем пещеру. Влезаем. Лежим. Наверное спим… Наутро – встал, попил воду, и пошёл тропить снег до очередного заката. А в голове ползает мысль, которую ты спокойно там вертишь: «Вот интересно, если нас уже в мыслях похоронили, каковой будут считать дату смерти? Дату исчезновения из эфира? Но ведь фактически ты сейчас жив. Хотя об этом знает только вот этот почерневший, заросший щетиной Лёха, и больше никто. И если мы помрём через пару дней, для всех дата кончины ведь уже определена? И мы её уже несколько дней как прошли? И сейчас идём на «том свете»? Так жив ты всё-таки или нет, если ДЛЯ ВСЕХ ты уже давно умер?? Забавно…»
Так, пошатываясь и философствуя, через несколько дней мы-таки вышли к людям.
-
Я не говорил ничего особенного. Просто, рассказывая, внушал нехитрую мысль – человеческий организм имеет колоссальный резерв. Главное в критической ситуации - не впустить в себя страх, вызывающий паралич воли. Вот тогда и приходит конец. На лекциях я скорее был «доктором Кашпировским», чем инструктором альпинизма.
И вдруг неожиданно один из знакомых мне сообщил: «А знаешь, в этом сезоне группа наших молодых альпинистов заблудилась на Кавказе после восхождения! Так они сразу вспомнили твою лекцию! Никакой паники! Схватили пару «холодных» ночёвок, в тумане поискали путь спуска - нашли, и благополучно вернулись!» После этих слов в голове невольно пронеслась мысль: «Жизнь прожил не зря…». Собственно, сейчас мною движет та же нехитрая мотивация – эта статья может спасти чью-то жизнь.
… Но в практике были и иные моменты.
В мае 1990 года, работая на КСП (Контрольно-спасательном пункте) Центрального Кавказа, я сопровождал тела погибших на склонах Эльбруса туристов из ущелья Баксана в Нальчик. Туристов на спуске накрыли туман с непогодой, и ниже скал Пастухова (для тех, кто знает эти места) они вырыли пещеру в снегу. С собой было всё бивачное снаряжение, топливо, примус.
Непогода бушевала две ночи. На третий день туристов нашли. Двое были в пещере. Трое – снаружи. На лицах – ледовые маски. Что означает - они лежали лицами в снег и дышали, пока не пришла смерть.
После поисковых работ я летел в вертолёте сдавать тела в морг. Два пилота, пять тел в салоне, и я. Вглядываясь в ледовые маски, я молчал всё время полёта. Но в голове вёл невольный диалог с ними: «Парни, как так?.. Всего две ночи в пещере… Почему мы не встретились раньше, я б рассказал, как выживал в пещерах зимой без еды несколько суток… Вы должны были выжить…»
А через несколько дней из морга в КСП пришла информация – на одном из погибших были ножевые ранения. «Истерика», - мелькнуло у меня в голове. Поножовщина в ограниченном пространстве пещеры, вызванная истерикой от кажущейся безысходности. А как следствие - паралич воли у всех. И смерть.
С тех пор я иначе взглянул на нашу с Лёшей историю. И безмерно благодарен ему за то, что в критической ситуации оба не впали в истерику: «Мы здесь подохнем!!! Аааа…!!!» Мы включились в работу по выживанию. И пошли по бёдра в снегу в неизвестность, сознавая, что друзья за нас уже пьют не чокаясь. Спасибо тебе, Лёха, за это спокойствие. Благодаря ему мы и вышли.
-
А теперь пришло время от духовного перейти к материальному.
Часть 4. ЧТО НУЖНО УМЕТЬ И ИМЕТЬ, отрываясь от цивилизации «на один день».
Нельзя объять необъятное. Поэтому не буду писать нудный список на все случаи жизни. Рассмотрю элементарные вещи, повышающие шанс выжить в критической ситуации при отрыве от цивилизации «на один день». Что охватывает походы выходного дня (ПВД), фрирайд, скитур и прочие виды активности (горнолыжникам, грибникам - призадуматься). Выход «на один день» при ЧП может затянуться на неопределённое время и иметь непрогнозируемый результат. Дима Беляев (которого я считаю большим молодцом и всегда буду ставить в пример) тоже думал, что вышел покататься на борде на один день. В результате – перелом ног и 28 часов на снегу.
Для начала – ЧТО НУЖНО УМЕТЬ.
Нужно УМЕТЬ отсылать свои GPS-координаты по SMS. Это - необсуждаемый императив. В эпоху повального пользования смартфонами со встроенными модулями GPS данным навыком должен овладеть каждый. Включая жён, подруг и детей. В качестве теста я опросил несколько знакомых фрирайдеров: «Координаты по смс отправить при ЧП сможешь?». Результат - удручающий. А ведь первый вопрос, который будет задан друзьями, спасателями, к которым вы дозвонитесь - «Где вы находитесь?». И что вы ответите - «В темно-синем лесу, где трепещут осины»? Поэзия спасателям не нужна. Нужны голые цифры. Широта, долгота. Цифры географических координат.
Поскольку я нацелен на максимум практической пользы статьи, буду оглашать, чем пользуюсь лично. В моём Андроид-смартфоне отправкой координат заведуют несколько приложений. Из простейших - «GPS-координаты», которое только под требуемую функцию и написано, и «GPS Test». Из более сложных, например, OsmAnd. Но в Google Play вы сможете найти ряд аналогичных программ и выбрать на «цвет и вкус».
«А если у меня старый кнопочный телефон?» - спросит дотошный читатель. Значит нужно иметь отдельный GPS-навигатор и вбивать считанные с него координаты вручную.
«А если не будет мобильной связи?» Ответ – значит вы НЕ отправите своих координат! Будете выживать сами. Как выживал Саша Коваль, спускаясь с 6000 метров. Как шли в неизвестность Гончаров с автором этих строк в ту эпоху, когда мобильной связи не было и в помине. Но в двадцать первом столетии отсутствие связи не обнуляет требования об УМЕНИИ произвести указанную операцию, если вам удастся доползти до мест с мобильным покрытием. Сноубордист Дима (на которого я ссылался и ещё буду ссылаться) смог отправить единственную смс о факте ЧП без координат. И его искали более суток.
Нужно уметь ещё многое, но я ограничусь одним указанным основополагающим пунктом – статья и так будет иметь запредельный объём.
-
Теперь - ЧТО НУЖНО ИМЕТЬ, выходя на фрирайд, скитур, прогулку в горы и лес «на один день».
Пункт 1. Иметь мобильный телефон (смартфон) с заряженной батареей. Слово «заряженной» является ключевым.
Пункт 2. Иметь «вбитыми» в память телефона номера спасслужбы (спасателей). Возьмите за правило - прибыв в любой регион, найти спасательный пункт (службу) и взять там актуальные телефоны на случай ЧП. Находясь в Украине, можно звонить по номеру МЧС 101.
Пункт 3. Закачать в смартфон карту страны либо района, чтобы пользоваться ею оффлайн. Либо иметь бумажную, что надёжнее.
Пункт 4. Иметь отдельный туристический GPS-навигатор. Смартфон при ЧП нужен прежде всего для выполнения основной функции – обеспечивать мобильную связь. Пользование смартфоном в качестве навигатора «посадит» батарею за пару часов. Специализированный же навигатор на одном комплекте свежезаряженных аккумуляторов непрерывно работает более суток (хотя комплект запасных батарей иметь нужно). Если же вы включите навигатор перед выходом на маршрут, то по записанному своему треку вернётесь назад не взирая на заставшую вас непогоду.
Пункт 5. Иметь компас, несмотря на наличие навигатора. Опять пример Димы: вместо севера хребта – к курортному селению Пилипец, они с другом спустились на юг. Где и попали в лавину. Достаточно было компаса, чтобы с горы Гемба, на которой их накрыл плотный туман, начать спуск в правильном направлении. Но компаса у них не было.
Пункт 6. Положить в рюкзак небольшой карремат, именуемый в народе «подпопник». «Крутые парни на подпопниках не сидят!» – я в курсе. Поверьте на слово – при выживании вам будет не до «крутизны». Аргумент «Ночь на рюкзаке посижу!» - отметаем. Саша Коваль, просидевший ночь на высоте 6000 на рюкзаке, опирался спиной на свой карремат, от которого ещё и оторвал куски для согрева коленей. В почти «тепличных» же условиях Карпат достаточно будет «подпопника» и рюкзака под спиной. Но вообще я не вижу повода для дискуссий, ведя речь о небольшом куске пенки, имеющем мизерный вес.
Пункт 7. Иметь спасательное одеяло. Этот туристический аксессуар может спасти жизнь. Но о нём, увы, до сих пор знают немногие. Вбейте в поисковик слова «Спасательное одеяло» (изотермическое), и узнаете о нём всё. Вкратце – это достаточно прочная тонкая металлизированная плёнка, имеющая размер одеяла и весящая около пятидесяти грамм. Зимой она поможет сохранить тепло тела, а летом – защитит от дождя. Накрываться серебристой стороной к себе. Золотистой – наружу. Лично я спасательное одеяло держу не только в рюкзаке, но и в машине.
Пункт 8. Иметь пару (несколько) зажигалок либо охотничьи спички (вбейте в поисковую строку Гугла «охотничьи спички купить», и купите).
Пункт 9. Иметь кусок (3-5 сантиметров) обычной свечи. Во-первых – свечой проще разжечь костёр, капая стеарин даже на влажные ветки. Второе - лично я на скитуре иногда натирал свечой камус, что спасало меня от подлипа. На фрирайде при влажной погоде натирал скользящие поверхности лыж.
Пункт 10. Иметь лёгкий налобный фонарь. Ничто так не угнетает психику при непредвиденной ночёвке в лесу, как полная темнота. Кроме того, при фонаре можно идти в тёмное время суток, что даёт шанс выйти в цивилизацию без ночёвки в спасательном одеяле.
Пункт 11. Иметь небольшой запас туалетной бумаги. Вас не слишком смутил некоторый интим данного пункта? Открою секрет – именно туалетной бумагой вы будете разжигать костёр при холодной ночёвке. И при встрече с медведем сей элемент снаряжения также может оказаться не лишним. Шучу.
Пункт 12. Иметь бинт и обезболивающее на случай получения травм. Я ношу таблеточный Кетанов.
Пункт 13. Иметь маленький рулон тканевого лейкопластыря. Не бумажного, а именно тканевого. Кроме использования в мед. целях, им можно наскоро починить разорванную одежду, обувь, лыжные палки и вообще прикрепить что-то к чему-то – это универсальная вещь.
Пункт 14. Иметь нож и кусок расходной стропы (репшнура) на все случаи жизни.
Пункт 15. Иметь запас денег. Если вы заблудились и вышли не туда, куда следовало, вернуться в нужную точку вам помогут несколько припасённых купюр. Кстати, ими же можно разжечь костёр. Просто это выйдет дороже, чем растопка свечой и туалетной бумагой.
Пункт 16. Иметь собственную здравую голову. Которая в нужный момент сможет сказать: «Стоп! Назад!», не дав пройти точку невозврата. И будет принимать здравые, выверенные решения.
Я сознательно не включил в перечень лавинное снаряжение – бипер, щуп и лопату, поскольку веду речь несколько об ином (но упоминаю на заметку фрирайдерам).
Также не вношу в список индивидуальную аптечку (в зависимости от наличия индивидуальных хворей), перекус, питьё (термос), кусок оргстекла (эффективнейшее средство для розжига костра), ёмкость для нагрева воды и прочие возможные полезные вещи, чтоб не увязнуть в тысяче мелочей вплоть до армированного скотча, запасных рукавиц и носков. Тут – думаем самостоятельно исходя из наклонностей и потребностей. Ключевое слово – ДУМАЕМ. Причём ДО, а не ПОСЛЕ.
Завершающий тезис вне пунктов - НЕ ХОДИТЬ в горах В ОДИНОЧКУ. Даже не буду объяснять – почему.
В первом приближении – всё. Однако статья полной не будет, если я не признаюсь, как полторы недели назад сам влип в историю со всем вышеперечисленным мною комплектом, освежив навыки выживания, приобретённые почти 30 лет назад на Кавказе.
-
Часть 5. «И НА СТАРУХУ БЫВАЕТ ПРОРУХА»
Я мог бы умолчать об этой истории, поскольку об ошибках не хочется рассказывать никогда. Но поведаю, поскольку пишу не с целью предстать всезнающим и безгрешным, а для извлечения всеми нами уроков.
Осваивать закарпатский Боржавский хребет я начал 24 года назад. С Серёжей Ляхимцом попадал здесь в лавину. С Виктором Грищенко, Женей Чизмаром, Юрой Черевко и иными друзьями отфрирайдил и отскитурил все гребни и ущелья в районе. И когда кажется, что знаешь каждый изгиб и можешь ходить хоть в тумане – горы (даже такие домашние, как Карпаты), преподносят тебе жёсткий урок. Пять лет назад в тумане на карниз наступил МСМК по альпинизму Виктор Грищенко и погиб. Боржава не простила ошибку самому опытному из нас. В этом году боржавский туман преподал урок мне. В лайт-варианте.
Для понимания сделаю географическое отступление. На Боржаве все катают, фрирайдят, скитурят с северной стороны, базируясь в сёлах Пилипец и Подобовец. Я же, увлёкшись тестом новых фрирайдовых лыж, по одному из гребней съехал на юг. Туда, куда в предыдущих статьях сам категорически не рекомендовал попадать. Там нет связи. Там буреломы в ущелье. И до ближайшего села с названием Березняки - около семнадцати километров.
Опущу анализ совокупности факторов, приведших меня к этой ошибке впервые за 24 года посещений Боржавы. Перейду сразу к фабуле – просвистев гребень, подлесок, и значительную часть леса, вынырнув ниже тумана и не узнавая окрестностей, я, наконец, достал навигатор. Всё, я – на юге! Связи нет. Пути назад тоже нет – при этой глубине снега и крутизне склонов пробиваться наверх - безыдейно. Месяц назад с северной стороны мой друг и спасатель Женя Чизмар с командой уже спасал молодого фрирайдера, который снял лыжи, чтобы на крутом склоне попробовать выйти наверх. Парень погрузился по плечи (лавинный зонд показал глубину снега 1.6 метра), не смог выбраться и, боясь соскользнуть в реку, вызвал спасателей. Зная от Жени эту историю, я принял решение идти вниз. Вдоль русла реки. В одиночку. Без связи. Рассчитывая лишь на себя.
Все тумблеры организма включились в положение «On». Мне больше нельзя было делать ошибок. Главное – не травмироваться. Сбрасывая высоту, я начал косой траверс по лесу, упёршись вскорости в непролазный кустарник. Путаясь в его корнях лыжами, я понял, что зря трачу силы. И, соскользнув до долины, первый раз перешёл реку вброд (прыгать по обледенелым камням – риск получить травму, поэтому – вброд) . Всё, ноги мокрые. Так поприветствовала меня река Боржава, именем которой и назван одноимённый хребет. Всё бы ничего, если б не январь месяц...
Я шёл вниз, перелезая через стволы упавших деревьев, меняя берега в зависимости от препятствий. Бурелом – перебрасываю лыжи, перелезаю через стволы, надеваю лыжи – иду… Через пятьдесят метров снимаю лыжи – завал. Перехожу опять реку вброд – там теперь лучше. Перейти реку пришлось несколько раз. И частично тропить по колено в снегу с лыжами на плече. За первый час я прошёл два километра, что показал навигатор. Это обескуражило. Впереди замаячила перспектива ночёвки в спасательном одеяле. Пахать, пахать!! Брёвна, кусты, брод, брёвна… Пульс зашкаливает, но пахать!! Периодически падаю в снег – сбросить пульс. Время! С трудом вщёлкиваюсь в забитые снегом крепления Diamir. На лыжах жуткий подлип мокрого снега – они тяжелеют с каждым сделанным шагом. Достаю свечу из «набора», натираю скользящие поверхности лыж – пошло веселее. Вскорости берега ущелья раздвинулись, буреломы остались на склонах, по дну ущелья стало можно идти на «скитурах» как на беговых лыжах. Скорость увеличилась принципиально. Пахать!! И километров через двенадцать я встретил местного фермера на УАЗ-е, который поднялся чуть выше села Березняки проверить своё форелевое хозяйство. Представившись Васылём, он подбросил меня до села. Есть мобильная связь! Первый звонок – спасателю Жене Чизмару. В трубке – смех с нотами облегчения. «Мне уже сообщили, что с тобой не могут связаться и следы лыж идут по гребню на юг! Я дал зазор времени до пяти вечера, после чего должен был бы сообщить о ЧП «наверх», вызвать транспорт, объехать хребет и выйти по ущелью навстречу! Всё, жду тебя в Пилипце!»
Мой звонок прозвучал в 16.44. Как хорошо иметь друга, который знает тебя тридцать лет. Он знал, что я выйду. Я знал, что он не будет поднимать шум.
Рыборазводчик Васыль пригласил меня в дом, снабдил новыми шерстяными носками домашней вязки (теперь я знаю – они называются «штримфли»!), и отвёз на ж/д станцию в Сваляву. Там - в пластиковых ботинках и с лыжами, я ввалился в поезд до Воловца, и к ужину сидел в точке старта – в селе Пилипец, в хате у Жени Чизмара, попивая домашний глинтвейн. Хохотали мы безудержно. Женя торжественно объявил, что я поставил абсолютный рекорд прохождения ущелья Боржавы – раньше полуночи оттуда в Пилипец не возвращался никто. Вспомнил себя, как его (местного жителя!) туман развернул на 180 градусов. Вспомнили моё выживание на Кавказе. Помрачнев, вспомнили туман, карниз, фатальный срыв Грищенко… И хлебнули за здравие, констатировав: «И на старуху бывает проруха».
-
Теперь – сухо, к анализу.
Главное – не повторять моего опыта. Я сделал ошибку (раз в 24 года это, надеюсь, простительно), и сам же её и исправил. Скитурить и фрирайдить в тумане не стоит.
Что мне понадобилось из «набора».
1. Компас, навигатор и карты, хоть воспользовался я ими, когда уже было поздно.
2. Пластырь. В буреломах я порезал руку кантом собственной лыжи.
3. «Подпопник». Он был надет, когда я начал падать в снег на привалах.
4. Свеча. Если б не она, с диким подлипом на лыжах я бы потерял время, массу сил и дошёл до Березняков уже затемно, выжатым до предела. Натёртые свечой лыжи дали мне скорость движения по ущелью.
5. Смартфон. В Березняках я вышел на связь.
6. Деньги. Они позволили расплатиться за шерстяные носки и проезд.
7. Собственная холодная голова, которая принимала решения.
Всё это произошло 26 января сего года, полторы недели назад.
А теперь вернёмся к началу статьи. К смерти двух чехов, не спустившихся с одного из гребней Низких Татр.
Я не хочу критиковать мёртвых. Но имею право на непонимание. Возраст 60 лет у мужчины – не аргумент «старости». Я сейчас в этой же возрастной категории.
Почему они не повернули назад при первых признаках непогоды?
Почему, когда непогода накрыла, не позвонили спасателям? Чехи не знали, как это сделать в Словакии?
Если не знали, как вызвать спасателей, почему сами не шли, не ползли вниз? Два-три часа - ты в тепле…
Ночёвка… Без спасательных одеял? Без снежной пещеры? Они не были к этому готовы?
Почему они сдались?
Не понимаю… Одно знаю – так нельзя умирать.
Часть 6. «ДЕЛАЙ ЧТО ДОЛЖНО, И БУДЬ ЧТО БУДЕТ»
В заключение я таки приведу два примера из «мировой классики».
Джо Симпсон. Это имя обрело мировую известность благодаря документальному фильму «Касаясь пустоты» («Touching the Void»). Со сломанной ногой Джо в одиночку три дня без еды и воды шёл (полз) вниз по одному из ледников Анд. И вышел к палаткам своего лагеря. Это – уникальный случай самостоятельного выживания серьёзно травмированного человека в горах. Джо хотел выжить. И выжил. После чего написал книгу, по мотивам которой был снят упомянутый фильм.
Второе имя - Марк Инглис. Впервые я услышал его в 2006-м, когда по СМИ разнеслась информация о первом восхождении на Эверест человека… без ног. На протезах. Но не это поразило меня. А то, КАКИМ ОБРАЗОМ Марк лишился нижних конечностей.
В 1982 году Марк с товарищем - Филoм Дулoм, решили совершить однодневное восхождение на высшую точку Новой Зеландии – пик Кука (3754 м). Но нагрянувшая непогода заставила их просидеть в ледовой пещере в течение… двух недель. Спуститься они не могли. Спальников не было – выходили «на один день»… Спасатели смогли вылететь и обнаружить их с вертолёта лишь через неделю, сбросив еду, газовую горелку, тёплые вещи. Но подняться к ним возможности не было. Так минула ещё неделя, пока непогода не улеглась. Тогда и поднялись спасатели.
(https://4sport.ua/_upl/2/1518/6_1517953723.jpg)
-
За тринадцать дней отсидки в пещере оба парня сбросили около трети своего веса. И обоим были ампутированы обмороженные ноги ниже колен. После чего Марк Инглис в 2000 году завоёвывает серебряную медаль в велоспорте на параолимпийских играх в Сиднее. В 2002 восходит на гору, отнявшую у него ноги – пик Кука. В 2004-м на протезах совершает восхождение на «восьмитысячник» Чо-Ойю. А в 2006-м поднимается на высшую точку планеты – Эверест…
И после этого я читаю о замёрзшем туристе на карпатской горе Хомяк… Не понимаю… Я этого действительно не понимаю…
Как много всё-таки зависит от настроя, от головы... Вообще, в жизни. Это справедливо для всех её сфер. И горы здесь ни при чём.
-
ЧИТАТИ УВАЖНО!!!
Ы робити висновки...
ОНИ ДОЛЖНЫ БЫЛИ ВЫЖИТЬ...
(https://4sport.ua/_upl/2/1512/AHA6f97b7_20171126_133920_c.jpg)
Не понимаю. Я этого действительно не понимаю.
Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!?
Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Но искренняя нелюбовь к публичному эпистолярию этот импульс похоронила.
Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать всё же нужно.
Часть 1. ИНФОПОВОД
Отметая дилетантские интерпретации наших СМИ, открываем первоисточник – официальный сайт словацкой Горноспасательной службы (Horská záchranná služba) по ссылке https://www.hzs.sk/typy-aktualit/dvojica-skialpinistov-neprezila-noc-v-nizkych-tatrach/
Суть происшедшего: двое туристов из Чехии – 60-летний мужчина и его 47-летняя спутница, вышли на скитуровских лыжах на один из гребней Низких Татр.
На следующий день другие туристы - из Польши, нашли тела чехов без признаков жизни. Люди умерли за одну незапланированную и проведенную в горах ночь.
О травмах – ни слова. Первоисточник указывает: «вероятной причиной их смерти было истощение и переохлаждение в плохую погоду». Спасатели транспортировали тела в Bystra – курортное местечко в районе горы Хопок, на склонах которой катают горнолыжники и бродят гуляющие на ски-турах. Расстояние от Хопка до Бистры по Гугл-картам – несколько километров.
И вот тут я перестаю понимать. Как можно при отсутствии травм, находясь от цивилизации в получасе спуска на лыжах (часе с половиной пешком, в трёх - ползком), лечь на гребне и умереть?? Если ты не висишь на сложном альпинистском маршруте, а пришёл в эту точку НА ЛЫЖАХ - иди/ползи вниз хоть в тумане, хоть ночью. Усталость не включается тумблером. Она накапливается постепенно. В каком бы направлении ты не полз вниз по склону из любой точки Татр – через несколько часов доползёшь к людям. Если, конечно, тебе хочется выжить. А если садишься в снег умирать – умрёшь обязательно. Хоть на гребне, хоть у себя под подъездом. И ни горы, ни лыжи здесь ни при чём. Речь о мозгах. О психике. О настрое. Вот о ней, о психике, для начала и поговорим.
мало вітальної сили у нашому суспільстві. небажання боротись. проблема глибша ніж ти думаєш. здача криму без жодного спротиву - не випадковість а закономірність
-
Всё правильно написано! У меня в горах всегда в рюкзаке навигатор Гармин-Дакота, плюс мои часы garmin forunner935 имеют возможность отображать компас и текущие координаты плюс функцию возврат итд. Часы в режиме часов работают пару недель, если в режиме навигация то около суток...
Берегите себя.
-
Всё правильно написано! У меня в горах всегда в рюкзаке навигатор Гармин-Дакота, плюс мои часы garmin forunner935 имеют возможность отображать компас и текущие координаты плюс функцию возврат итд. Часы в режиме часов работают пару недель, если в режиме навигация то около суток...
Берегите себя.
о. а скажи гармін в хурделицю гарно працює чи як смарт. хочу купити собі гармін навігатор з можливістю завантаження карт генштабу
-
Гори (і природа взагалі) не пробачають нехтуванням інстинкту самозбереження
https://vasiliy-okochka.livejournal.com/483205.html
-
Всё правильно написано! У меня в горах всегда в рюкзаке навигатор Гармин-Дакота, плюс мои часы garmin forunner935 имеют возможность отображать компас и текущие координаты плюс функцию возврат итд. Часы в режиме часов работают пару недель, если в режиме навигация то около суток...
Берегите себя.
о. а скажи гармін в хурделицю гарно працює чи як смарт. хочу купити собі гармін навігатор з можливістю завантаження карт генштабу
Особой разницы нет. Более того холодный старт навигатора более длительный чем смарта. Из плюсов, это 24 часа в режиме навигация. Отлично читается на ярком солнце, батарейки стандартные АА(Дакота 20), режим компаса, восход заход солнца с привязкой к месту, программирование маршрута, не боится воды итд
-
Всё правильно написано! У меня в горах всегда в рюкзаке навигатор Гармин-Дакота, плюс мои часы garmin forunner935 имеют возможность отображать компас и текущие координаты плюс функцию возврат итд. Часы в режиме часов работают пару недель, если в режиме навигация то около суток...
Берегите себя.
о. а скажи гармін в хурделицю гарно працює чи як смарт. хочу купити собі гармін навігатор з можливістю завантаження карт генштабу
Особой разницы нет. Более того холодный старт навигатора более длительный чем смарта. Из плюсов, это 24 часа в режиме навигация. Отлично читается на ярком солнце, батарейки стандартные АА(Дакота 20), режим компаса, восход заход солнца с привязкой к месту, программирование маршрута, не боится воды итд
ок. дякую .
-
Трохи хожу в Альпах і Карпати давненько не відвідував. Минулоі весни був в франику і відгукнувся в тріп на Говерлу бо незручно було відмовити тому що власники готелю дуже старалися.
Не зранку але йшли швидко але я перед тим трохи посидів вечері за столом і снігу підкидало то сів я на малій говерлі і кажу всім вперед на велику вершину а я насолоджуватися буду тут.
Примусив іх продовжити підйом а сам сів там і години півтори поспостерігав цікаве видовище.
Народ лізе як дурний. В тапках кросівках в спорт костюмах. Багато молоді підігрітоі. То весна була в долині вже + 15 але Говерла в снігу півметра місцями води повно по низу летить бо пригріло. Але народ то мало хвилює мені після австріі то трохи око ріже бо тут навіть на Шніберг куди поізд на саму вершину в 2тис забирається народ екіпіровку має ніби на трохтисячник піднімаються.
А в Карпатах любителі до яких і себе відношу ніби не в гори йдуть а на прогулянку в парк.
Трохи подивився на подряпані руки і покручені ноги в тих скачках на півметровому снігу і думки роілися про тотальний похуізм козаченьків...
Весело було більше чим сумно бо сидів серед своіх і як кажуть прямий контакт але що в нашого народу в голові хз. Особливо всіх веселило коли на куртках дупами вниз з малоі Говерли і там на каміннях хтось підскакував. Весело що звиздець. Про себе думав добре для ваших родин що ви всі на малу говерлу приіхали а не на скали довбуша на алкоадреналіні попхалися...
Поверталися ми вже в сутінках і ще на додачу задувати почало зустрілася компанія на виході з лісу лиш почала підйом два пацана майже з голим торсом дві дівчини в туфлях. ХЗ куди вони дійшли але завертати іх було нереально так іх перло на Говерлу...
-
я так думаю що ті 2 які покинуло того одного вмирати могли буть на лижах і тому ще атк сяк могли йти - а той що залишився був на борді і йти просто не міг
-
Очень важно для всех, кто любит фрирайд!!!!
Я не знаю как вам описать всю эту историю, она одновременно хорошая и не очень. У этого чувака на фото сегодня второй день рождения) вчера он потерялся и провёл в горах сам больше 24 часов и прошёл около 30 км. Его зовут Виталий, мы познакомились уже в машине по пути в Пилипец и случайно поселились в одном номере. Позавчера мы ещё катали вместе, а потом вместе с Игорем, ещё одним парнем из этой же компании, пили виски весь вечер.
Вчера в обед они решили подняться на вершину горы Гемба раскатать склон. И все было бы ничего, но из-за плохой видимости они спустились не в ту сторону, а потом, опять же из-за ветра со снегом, потерялись и разминулись друг с другом. Телефон сдох, связи не было, подняли на ноги всех спасателей и все МЧС. По иронии судьбы в этой же местности потерялась ещё одна группа, два бордера и один лыжник. Бордеров нашли ночью все ок, а лыжника только днём, но уже без признаков жизни. Виталика нашли только сегодня днём. Что б не замерзнуть и не обморозить ничего, он всю ночь шёл на лыжах, не понимая куда, только что б выжить, ел снег, спал по пять минут в снегу, и только несколько часов назад чудом включил телефон и скинул свои координаты. Его привезли спасатели на снегоходе и в целом он ок, немного отморозил лицо и кончики пальцев, пьёт виски и рассказывает, что был готов провести в горах ещё одну ночь. Второго парня до сих пор ищут. Говорят находят и через четыре дня, будем надеятся на лучшее.
Итог этого поста следующий: никогда, никогда не лезьте на фрирайд в плохую погоду, даже если с вами кто-то опытный. Виталик получил свой урок на всю жизнь, надеюсь с Игорем все будет нормально.
Вот такой вот почти Хеппи энд.
-
ЧИТАТИ УВАЖНО!!!
Ы робити висновки...
ОНИ ДОЛЖНЫ БЫЛИ ВЫЖИТЬ...
(https://4sport.ua/_upl/2/1512/AHA6f97b7_20171126_133920_c.jpg)
Не понимаю. Я этого действительно не понимаю.
Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!?
Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Но искренняя нелюбовь к публичному эпистолярию этот импульс похоронила.
Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать всё же нужно.
Часть 1. ИНФОПОВОД
Отметая дилетантские интерпретации наших СМИ, открываем первоисточник – официальный сайт словацкой Горноспасательной службы (Horská záchranná služba) по ссылке https://www.hzs.sk/typy-aktualit/dvojica-skialpinistov-neprezila-noc-v-nizkych-tatrach/
Суть происшедшего: двое туристов из Чехии – 60-летний мужчина и его 47-летняя спутница, вышли на скитуровских лыжах на один из гребней Низких Татр.
На следующий день другие туристы - из Польши, нашли тела чехов без признаков жизни. Люди умерли за одну незапланированную и проведенную в горах ночь.
О травмах – ни слова. Первоисточник указывает: «вероятной причиной их смерти было истощение и переохлаждение в плохую погоду». Спасатели транспортировали тела в Bystra – курортное местечко в районе горы Хопок, на склонах которой катают горнолыжники и бродят гуляющие на ски-турах. Расстояние от Хопка до Бистры по Гугл-картам – несколько километров.
И вот тут я перестаю понимать. Как можно при отсутствии травм, находясь от цивилизации в получасе спуска на лыжах (часе с половиной пешком, в трёх - ползком), лечь на гребне и умереть?? Если ты не висишь на сложном альпинистском маршруте, а пришёл в эту точку НА ЛЫЖАХ - иди/ползи вниз хоть в тумане, хоть ночью. Усталость не включается тумблером. Она накапливается постепенно. В каком бы направлении ты не полз вниз по склону из любой точки Татр – через несколько часов доползёшь к людям. Если, конечно, тебе хочется выжить. А если садишься в снег умирать – умрёшь обязательно. Хоть на гребне, хоть у себя под подъездом. И ни горы, ни лыжи здесь ни при чём. Речь о мозгах. О психике. О настрое. Вот о ней, о психике, для начала и поговорим.
мало вітальної сили у нашому суспільстві. небажання боротись. проблема глибша ніж ти думаєш. здача криму без жодного спротиву - не випадковість а закономірність
"вітальної сили у нашому суспільстві" приблизно стільки ж як і у всіх решта.Проблема в трактуванні - "стакан на половину порожній чи на половину повний".
Тобто у ставленні до "вітальної сили". У "них" на прикладах виживання ставлять фільми і пишуть книжки. Чим дають приклад! У "нас" - мерзають "нашо туда поліз" і "дякуй Богу шо живий лишивсі".
-
(http://zk.dsns.gov.ua/files/2019/1/6/49496048_1972504399721031_5880087176305180672_n.jpg)
(http://zk.dsns.gov.ua/files/2019/1/6/49836979_294385571275881_5580092592671948800_n.jpg)
З Гимбою нічого гратись! :(
https://zaholovok.com.ua/na-gimbi-zaginuv-odin-z-krashchikh-alpinistiv-ukrajini
"...На Гимбі загинув один з кращих альпіністів України
Пн, 28/01/2013 - 14:48 Новина
На Гимбі загинув один з кращих альпіністів України
У лавині в Карпатах разом зі своїм другом загинув видатний український альпініст.
У неділю, 27 січня, о 14:10 в районі урочища Криві Шляхи поблизу гори Гимба в Міжгір'ї одна з пошуково-рятувальних груп знайшла тіла двох туристів з Києва, які зникли ще 19 січня.
Як повідомляв Zaholovok.com.ua, на пошуки зниклих з Києва прибули 19 альпіністів-волонтерів, які активно допомагали рятувальникам шукати своїх друзів.
Загиблі альпініст – Віктор Грищенко і Віктор Багмет.
Віктор Грищенко – майстер спорту з альпінізму, майстер спорту міжнародного класу, 2-разовий чемпіон СРСР в льодово-снігову класі. Він був тренером першої української експедиції на восьмитисячник Манаслу 1990 -91 року. Це один з кращих альпіністів України. Його маршрути в Криму на Кавказі і Паміро-Алаї є зразком альпіністської техніки і мрією багатьох альпіністів, пише 4На Гимбі загинув один з кращих альпіністів України
Пн, 28/01/2013 - 14:48 Новина
На Гимбі загинув один з кращих альпіністів України
У лавині в Карпатах разом зі своїм другом загинув видатний український альпініст.
У неділю, 27 січня, о 14:10 в районі урочища Криві Шляхи поблизу гори Гимба в Міжгір'ї одна з пошуково-рятувальних груп знайшла тіла двох туристів з Києва, які зникли ще 19 січня.
Як повідомляв Zaholovok.com.ua, на пошуки зниклих з Києва прибули 19 альпіністів-волонтерів, які активно допомагали рятувальникам шукати своїх друзів.
Загиблі альпініст – Віктор Грищенко і Віктор Багмет.
Віктор Грищенко – майстер спорту з альпінізму, майстер спорту міжнародного класу, 2-разовий чемпіон СРСР в льодово-снігову класі. Він був тренером першої української експедиції на восьмитисячник Манаслу 1990 -91 року. Це один з кращих альпіністів України. Його маршрути в Криму на Кавказі і Паміро-Алаї є зразком альпіністської техніки і мрією багатьох альпіністів, пише 4sport.ua.
У цьому році Віктору Грищенко було б 70 років. Його працездатності та життєвій енергії можна було позаздрити, – кажуть ті, хто знав альпініста.
У МНС вважають, що туристи могли загинути через сходження лавини або ж їх накрило сніговим карнизом.sport.ua.
У цьому році Віктору Грищенко було б 70 років. Його працездатності та життєвій енергії можна було позаздрити, – кажуть ті, хто знав альпініста.
У МНС вважають, що туристи могли загинути через сходження лавини або ж їх накрило сніговим карнизом..."
-
От капець, лавина, то ясно, але просто так на гимбі загубитись, і не перейти до шипота - це реально дивно
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
-
А мій знайомий ногу зламав на Говерлі під час спуску коли раптово туман сів "що рук видно не було" і група його (завершували перехід Піп Іван - Говерла) майже дві години шукала. хоч по мобілі був зв'язок, а як кричали то ніц не чутно - як у вату :-)o
істинно вам кажу. влітку карпати - безпечні . а акуратно ходити стриабти і бігати треба скрізь - - і в парку шевченка можна так іти що не лише ногу зламаєш але і вб.єшся
Ну я в такий туман тільки на Смотричі потрапляв, десь з півгодини ми просто стояли на місці бо нічого не було видно (каміння, доречі, стало мокре і слизьке як ковзанка і головне не видно куди ноги ставити - так той бідолаха ногу поламав на Говерлі). А так, да. підтверджую Капати цілком безпечні, на Піп Іван із Дземброні і назад ми за 10 годин обернулися з обідом.
Через Смотріч влоба йшли, чи через Вухатий Камінь?
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
Розум їм указ хіба з другого разу, якщо хто вдруге наважиться... B-)
-
Трохи хожу в Альпах і Карпати давненько не відвідував. Минулоі весни був в франику і відгукнувся в тріп на Говерлу бо незручно було відмовити тому що власники готелю дуже старалися.
Не зранку але йшли швидко але я перед тим трохи посидів вечері за столом і снігу підкидало то сів я на малій говерлі і кажу всім вперед на велику вершину а я насолоджуватися буду тут.
Примусив іх продовжити підйом а сам сів там і години півтори поспостерігав цікаве видовище.
Народ лізе як дурний. В тапках кросівках в спорт костюмах. Багато молоді підігрітоі. То весна була в долині вже + 15 але Говерла в снігу півметра місцями води повно по низу летить бо пригріло. Але народ то мало хвилює мені після австріі то трохи око ріже бо тут навіть на Шніберг куди поізд на саму вершину в 2тис забирається народ екіпіровку має ніби на трохтисячник піднімаються.
А в Карпатах любителі до яких і себе відношу ніби не в гори йдуть а на прогулянку в парк.
Трохи подивився на подряпані руки і покручені ноги в тих скачках на півметровому снігу і думки роілися про тотальний похуізм козаченьків...
Весело було більше чим сумно бо сидів серед своіх і як кажуть прямий контакт але що в нашого народу в голові хз. Особливо всіх веселило коли на куртках дупами вниз з малоі Говерли і там на каміннях хтось підскакував. Весело що звиздець. Про себе думав добре для ваших родин що ви всі на малу говерлу приіхали а не на скали довбуша на алкоадреналіні попхалися...
Поверталися ми вже в сутінках і ще на додачу задувати почало зустрілася компанія на виході з лісу лиш почала підйом два пацана майже з голим торсом дві дівчини в туфлях. ХЗ куди вони дійшли але завертати іх було нереально так іх перло на Говерлу...
На жаль так воно і є. Навіть в цій гілці таких козаченьок є.
-
в дитинстві прочитав книгу Алена Бомбара
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/2/2d/Bombard1.jpg)
- французького Лікаря який вражений кількістю загиблих в мосрьких катастрофах провів дослідження які показали що людина в 95 відсотках випадків мала б вижити. і щоб довести це і врятувати тисячі людських життів він переплив атлантику на звичайному рятівному надувному човні - харчуючись рибою і п.ючи трохи морської води і рибячий сік. книга реально фантастична . всім раджу прочитати
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=2331 (https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=2331)
як зараз памятаю звідти його слова, типу ви вмерли не від спраги і тим більше не від голоду , ви вмерли від розпачу. книга алена бомбара "один в океані " це так нига яку має прочитати кожен. Людина з великої Л.
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/7/77/Bombard3.jpg)
спочатку він провів підготовчий джослід над собою - "невелике" плавання до танжера , у нього тоді був напарник джек палмер, але перед атлантичним заплавом джек палмер відмовився - і ален бомбар пішов через атлантику сам - тоді в нього мало хто вірив. на тій фотці він з джеком палмером
Ален Бомбар (фр. Alain Bombard; нар.27 жовтня 1924, Париж — пом.19 липня 2005, Тулон) — французький лікар, біолог, мандрівник і політик. У 1952 році як науковий досвід з виживання перетнув на одномісному гумовому човні під вітрилом Атлантичний океан від Канарських островів до Барбадосу (4400 кілометрів) за 65 днів (з 19 жовтня по 22 грудня). В дорозі харчувався спійманої рибою і планктоном. Дослід завершився успішно.
Ален Бомбар і Джек Палмер
«Жертви легендарних аварій кораблів, загиблі передчасно, я знаю: вас убило не море, вас вбив не голод, вас убила не спрага! Розгойдуючись на хвилях під жалібні крики чайок, ви померли від страху», — так заявив він на початку 1950-х років.[3]Він вважав, що людина цілком в змозі перенести одиночне трансокеанське плавання без їжі, і вирішив довести це особисто.
Він вже мав досвід плавань — з Монако в Мінорку (25 травня — 11 червня), з Танжера до Касабланки (13 — 20 серпня), і з Касабланки в Лас-Пальмас (24 серпня — 3 вересня).
Спочатку Ален планував перетнути Атлантику з англійським яхтсменом Джеком Палмером — другом і товаришем по монакському плаванню, але в результаті поплив один. 19 жовтня 1952 Ален, побачившись з новонародженою дочкою, почав своє одиночне плавання через Атлантику, виплив на надувному човні довжиною 4,5 метра, названим «Єретик».
Маршрут плавання
У ході плавання Ален виживав рибальством (використовуючи рибу як їжу і джерело прісної води) за допомогою саморобного гарпуна і гачків, і збором планктону за допомогою невеликої сітки. У невеликих кількостях він пив і морську воду. помер у 80 років
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
влітку говерла цілком безпечна. я на неї зійшов і спустився наспор без жодних проблем майже босоніж - в резинових тапках. влітку карпати пагорби для прогулянок . а взимку так - вже гори))))
-
2 Aelit
У Бомбара після того переходу зійшли нігті... і печінку він посадив серйозно :(
-
2 Aelit
У Бомбара після того переходу зійшли нігті... і печінку він посадив серйозно :(
не дивно що зійшли нігті. нігті відросли печінка відновилась - помер у 80 років . українські колгоспники - його ровесники - помирали не доживаючи і 60 . своїм переходом Ален Бомбар переконливо довів - що головний елемент екіпіровки для виживання - це прагнення боротись за життя і безнастанна боротьба .
-
Трохи хожу в Альпах і Карпати давненько не відвідував. Минулоі весни був в франику і відгукнувся в тріп на Говерлу бо незручно було відмовити тому що власники готелю дуже старалися.
Не зранку але йшли швидко але я перед тим трохи посидів вечері за столом і снігу підкидало то сів я на малій говерлі і кажу всім вперед на велику вершину а я насолоджуватися буду тут.
Примусив іх продовжити підйом а сам сів там і години півтори поспостерігав цікаве видовище.
Народ лізе як дурний. В тапках кросівках в спорт костюмах. Багато молоді підігрітоі. То весна була в долині вже + 15 але Говерла в снігу півметра місцями води повно по низу летить бо пригріло. Але народ то мало хвилює мені після австріі то трохи око ріже бо тут навіть на Шніберг куди поізд на саму вершину в 2тис забирається народ екіпіровку має ніби на трохтисячник піднімаються.
А в Карпатах любителі до яких і себе відношу ніби не в гори йдуть а на прогулянку в парк.
Трохи подивився на подряпані руки і покручені ноги в тих скачках на півметровому снігу і думки роілися про тотальний похуізм козаченьків...
Весело було більше чим сумно бо сидів серед своіх і як кажуть прямий контакт але що в нашого народу в голові хз. Особливо всіх веселило коли на куртках дупами вниз з малоі Говерли і там на каміннях хтось підскакував. Весело що звиздець. Про себе думав добре для ваших родин що ви всі на малу говерлу приіхали а не на скали довбуша на алкоадреналіні попхалися...
Поверталися ми вже в сутінках і ще на додачу задувати почало зустрілася компанія на виході з лісу лиш почала підйом два пацана майже з голим торсом дві дівчини в туфлях. ХЗ куди вони дійшли але завертати іх було нереально так іх перло на Говерлу...
На жаль так воно і є. Навіть в цій гілці таких козаченьок є.
найбільший ідіотизм в горах можна спостерігати при масових сходженнях на Говерлу( т.зв. "говерлянах") Колись ше за Юща кілька разів бачив то все... Тепер стараюсь не попадати в той час в Чорногору щоб остаточно не розчаровуватись в людях...
-
істинно вам кажу. влітку карпати - безпечні . а акуратно ходити стриабти і бігати треба скрізь - - і в парку шевченка можна так іти що не лише ногу зламаєш але і вб.єшся
Ну я в такий туман тільки на Смотричі потрапляв, десь з півгодини ми просто стояли на місці бо нічого не було видно (каміння, доречі, стало мокре і слизьке як ковзанка і головне не видно куди ноги ставити - так той бідолаха ногу поламав на Говерлі). А так, да. підтверджую Капати цілком безпечні, на Піп Іван із Дземброні і назад ми за 10 годин обернулися з обідом.
Через Смотріч влоба йшли, чи через Вухатий Камінь?
через Вухатий Камінь, на Піп Іван теж через нього йшли, була "мисля" через Смотрич у лоб пройти, та потім передумали бо йшли на раслабоні, і так останні 200 м до Білого Слона ледве одна дівчина піднялась. :-)o
-
Трохи хожу в Альпах і Карпати давненько не відвідував. Минулоі весни був в франику і відгукнувся в тріп на Говерлу бо незручно було відмовити тому що власники готелю дуже старалися.
Не зранку але йшли швидко але я перед тим трохи посидів вечері за столом і снігу підкидало то сів я на малій говерлі і кажу всім вперед на велику вершину а я насолоджуватися буду тут.
Примусив іх продовжити підйом а сам сів там і години півтори поспостерігав цікаве видовище.
Народ лізе як дурний. В тапках кросівках в спорт костюмах. Багато молоді підігрітоі. То весна була в долині вже + 15 але Говерла в снігу півметра місцями води повно по низу летить бо пригріло. Але народ то мало хвилює мені після австріі то трохи око ріже бо тут навіть на Шніберг куди поізд на саму вершину в 2тис забирається народ екіпіровку має ніби на трохтисячник піднімаються.
А в Карпатах любителі до яких і себе відношу ніби не в гори йдуть а на прогулянку в парк.
Трохи подивився на подряпані руки і покручені ноги в тих скачках на півметровому снігу і думки роілися про тотальний похуізм козаченьків...
Весело було більше чим сумно бо сидів серед своіх і як кажуть прямий контакт але що в нашого народу в голові хз. Особливо всіх веселило коли на куртках дупами вниз з малоі Говерли і там на каміннях хтось підскакував. Весело що звиздець. Про себе думав добре для ваших родин що ви всі на малу говерлу приіхали а не на скали довбуша на алкоадреналіні попхалися...
Поверталися ми вже в сутінках і ще на додачу задувати почало зустрілася компанія на виході з лісу лиш почала підйом два пацана майже з голим торсом дві дівчини в туфлях. ХЗ куди вони дійшли але завертати іх було нереально так іх перло на Говерлу...
На жаль так воно і є. Навіть в цій гілці таких козаченьок є.
найбільший ідіотизм в горах можна спостерігати при масових сходженнях на Говерлу( т.зв. "говерлянах") Колись ше за Юща кілька разів бачив то все... Тепер стараюсь не попадати в той час в Чорногору щоб остаточно не розчаровуватись в людях...
іліотизм він скрізь))) де люди там і ідіотизм.
-
головний елемент екіпіровки для виживання - це прагнення боротись за життя і безнастанна боротьба .
Оце точно.
-
Livandovy4 - а там же з Гимби далеко йти до метеостанції найближчої? А то радили до неї взимку добиратися, але якщо те, що я бачив фактично влітку - туди й влітку йти і йти, а взимку то взагалі на добу мінімум може розтягнутися. Бо виглядає як якісь будови десь далеко на іншій горі. Та й ще й не отоплюється, нежиле приміщення.
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
влітку говерла цілком безпечна. я на неї зійшов і спустився наспор без жодних проблем майже босоніж - в резинових тапках. влітку карпати пагорби для прогулянок . а взимку так - вже гори))))
А мені пригадується, що на одній "говерліаді" з Ющем-президентом парочку "горе-лазів" убило блискавкою! Ну з тисячі - то ніщо?..
Безпечно... :tease:
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
влітку говерла цілком безпечна. я на неї зійшов і спустився наспор без жодних проблем майже босоніж - в резинових тапках. влітку карпати пагорби для прогулянок . а взимку так - вже гори))))
А мені пригадується, що на одній "говерліаді" з Ющем-президентом парочку "горе-лазів" убило блискавкою! Ну з тисячі - то ніщо?..
Безпечно... :tease:
і причом тут говерла? блискавкою може так само вбити і на рівнині
-
Почитайте про массовые аварии на Эльбрусе. Там почти на ровном месте
-
Livandovy4 - а там же з Гимби далеко йти до метеостанції найближчої? А то радили до неї взимку добиратися, але якщо те, що я бачив фактично влітку - туди й влітку йти і йти, а взимку то взагалі на добу мінімум може розтягнутися. Бо виглядає як якісь будови десь далеко на іншій горі. Та й ще й не отоплюється, нежиле приміщення.
з Гимби до метеостанції мінімум 4 години (літом, налєгкє)
Зимою - х.з... залежить від товщини і якості снігу. В кращому випадку десь 8 годин. Не уявляю, як можна було радити комусь добиратись з Гимби до метеостанції...
-
лівандович а ти на лижах спускався з говерли чи пішки?
-
А мій знайомий ногу зламав на Говерлі під час спуску коли раптово туман сів "що рук видно не було" і група його (завершували перехід Піп Іван - Говерла) майже дві години шукала. хоч по мобілі був зв'язок, а як кричали то ніц не чутно - як у вату :-)o
істинно вам кажу. влітку карпати - безпечні . а акуратно ходити стриабти і бігати треба скрізь - - і в парку шевченка можна так іти що не лише ногу зламаєш але і вб.єшся
Ну я в такий туман тільки на Смотричі потрапляв, десь з півгодини ми просто стояли на місці бо нічого не було видно (каміння, доречі, стало мокре і слизьке як ковзанка і головне не видно куди ноги ставити - так той бідолаха ногу поламав на Говерлі). А так, да. підтверджую Капати цілком безпечні, на Піп Іван із Дземброні і назад ми за 10 годин обернулися з обідом.
В туман на Смотричі треба йти по гребеню до повороту вправо на Вухатий Камінь. Там на повороті завжди стоїть камінь з червоною міткою, але й по рельєфу можна знайти напрям. І далі чітко по гребеню!!! В.К. Якщо так іти - не заблудиш і вийдеш без спуску вниз до стежки яка веде до стоянок і на самий В.К..
Але реально стрьомнувато. Перший раз коли йшов в тумані особливо "весело" було. Але потім, коли вивчив цей маршрут, то справді весело стало, особливо зустрічати раптом в повному тумані людей, які просто пиво пили, або перекус влаштовували... B-)
P.S. То влітку, а змою хвіг стежку знайдеш! Тоді лише рельєф, якщо снігу не 2 м і більше. Інакше звертатись до бога! :shuffle:
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
влітку говерла цілком безпечна. я на неї зійшов і спустився наспор без жодних проблем майже босоніж - в резинових тапках. влітку карпати пагорби для прогулянок . а взимку так - вже гори))))
А мені пригадується, що на одній "говерліаді" з Ющем-президентом парочку "горе-лазів" убило блискавкою! Ну з тисячі - то ніщо?..
Безпечно... :tease:
блискавка вальнула в охоронця. Той умнік забув виключити рацію...
Я бачив той масовий забіг вниз... То було шось з чимось :(
Гроза набігла десь за 10-15 хв. і весь народ (кілька тисяч) тупо ломанувся вниз...
Ми якраз встигли втекти від хмари на перемичку мід Говерлою і Пожежевскою. Сидіти там під дощовиками і дивились на сракопад на Говерлі...
До тепер не розумію "логіку" обивателів - якого хрена бігти вниз, ломаючи руки і ноги, якщо гроза вже промочила тебе в убогій футболочці до нитки, а бігти до Заросляка мінімум півтора години...
-
лівандович а ти на лижах спускався з говерли чи пішки?
ногами...
я занадто лінивий, щоб на собі лижі на гору тягати :D
-
якщо раптом хто не знає наскільки багатолюдне і загажене влітку місце вершина говерли то от - рядовий літній день вершини Говерли. шкода Говерлу
(https://picua.org/images/2019/01/08/fe1e6ccd5fe464745e7430a7a4187823.jpg)
витоптана в місячний ландшафт
-
Livandovy4 - а там же з Гимби далеко йти до метеостанції найближчої? А то радили до неї взимку добиратися, але якщо те, що я бачив фактично влітку - туди й влітку йти і йти, а взимку то взагалі на добу мінімум може розтягнутися. Бо виглядає як якісь будови десь далеко на іншій горі. Та й ще й не отоплюється, нежиле приміщення.
з Гимби до метеостанції мінімум 4 години (літом, налєгкє)
Зимою - х.з... залежить від товщини і якості снігу. В кращому випадку десь 8 годин. Не уявляю, як можна було радити комусь добиратись з Гимби до метеостанції...
та нє, 4, то шось довго. Інше діло, що дійсно - сенсу нуль. З ними просто вниз до підйомника, та і все.
-
я занадто лінивий, щоб на собі лижі на гору тягати
:)
Я якщо стану на лижі, то це буде покруче циркового номеру у Дю Солей. На лижах можу тільки по рівнині вперед або назад. А не вверх і вниз :)
Ще згадалося - на Гимбу краще влітку брати окуляри хоча б сонцезахисні. Буває вітер і пил у очі.
-
якщо раптом хто не знає наскільки багатолюдне і загажене влітку місце вершина говерли то от - рядовий літній день вершини Говерли. шкода Говерлу
(https://picua.org/images/2019/01/08/fe1e6ccd5fe464745e7430a7a4187823.jpg)
витоптана в місячний ландшафт
;o
Там Говерла вже мабуть менше 2061?
-
Люди без спорядження, навиків і провідника йдуть в туман наніч в гори. Ще й по дорозі кидають товаришів. :facepalm1:
Обожнюю ходити на лижах в районі гимби і фрірайдити з навколишніх гір. І щоразу бачу як в страшний туман і вітер везуть десятки новачків на ратраку і залишають їх на горі...
-
якщо раптом хто не знає наскільки багатолюдне і загажене влітку місце вершина говерли то от - рядовий літній день вершини Говерли. шкода Говерлу
(https://picua.org/images/2019/01/08/fe1e6ccd5fe464745e7430a7a4187823.jpg)
витоптана в місячний ландшафт
;o
Там Говерла вже мабуть менше 2061?
та втоптали вже геть))
-
ось гарний відос який досить обємно показує і шлях на говерлу і саму говерлу влітку - з квадрокоптером
дивно як ще держева не почала брати гроші за піднімання на говерлу - ( як остап бендер на ремонт провалу)) )
людей там завжди дуууже багато
-
ось гарний відос який досить обємно показує і шлях на говерлу і саму говерлу влітку - з квадрокоптером
https://youtu.be/CUQz0H8tp-o
дивно як ще держева не почала брати гроші за піднімання на говерлу - ( як остап бендер на ремонт провалу)) )
людей там завжди дуууже багато
https://youtu.be/CUQz0H8tp-o
давним-давно беруть гроші на кпп на всіх основних заходах в Чорногору
-
https://youtu.be/HLByZVai0Kk
Аеліт не може, щоб себе, кацапа, не продати.
Радныє пєсні!
що там , вологда? ))))))
бартко ти бридкий і огидний. лайном жив лайном і вмреш . йди звідси не смерди
Завезений обкладає місцевого?
-
от себя добавлю еще один важный момент
wind chill factor
всегда учитывайте скорость ветра
(http://blog.sportlyzer.com/http://sportlyzer.ee/wp-content/uploads/2012/12/Wind_Chill_Factor_Sportlyzer_online_training_log1.png)
-
В 58 та 60 роках на Говерлі купа народу залишилась. Познаходили лиш навесні.
-
Аеліт не може, щоб себе, кацапа, не продати.
Радныє пєсні!
що там , вологда? ))))))
бартко ти бридкий і огидний. лайном жив лайном і вмреш . йди звідси не смерди
Завезений обкладає місцевого?
який ти всраці місцевий)) ти зайда. а я з діда прапрадіда українець. ти огидний і бридкий ))) що вичерпно описує твоє життя )
-
В 58 та 60 роках на Говерлі купа народу залишилась. Познаходили лиш навесні.
а що там було ?
-
ось гарний відос який досить обємно показує і шлях на говерлу і саму говерлу влітку - з квадрокоптером
https://youtu.be/CUQz0H8tp-o
дивно як ще держева не почала брати гроші за піднімання на говерлу - ( як остап бендер на ремонт провалу)) )
людей там завжди дуууже багато
https://youtu.be/CUQz0H8tp-o
давним-давно беруть гроші на кпп на всіх основних заходах в Чорногору
дивно. з мене не брали
-
ось даунхіл з говерли
красота
-
взагалі як нудно живе більшість людства
і як добре що є відчайдухи і гоу про (tu)
-
ота снігова кучугура - обеліск...
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49192865_1508912445908472_5571694866456379392_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=9246fdb7a2e15838f4eb699c3b3cc599&oe=5CC31469)
-
В 58 та 60 роках на Говерлі купа народу залишилась. Познаходили лиш навесні.
а що там було ?
Пішли траверсом і накрило лавиною.
-
ЧИТАТИ УВАЖНО!!!
Ы робити висновки...
ОНИ ДОЛЖНЫ БЫЛИ ВЫЖИТЬ...
(https://4sport.ua/_upl/2/1512/AHA6f97b7_20171126_133920_c.jpg)
Не понимаю. Я этого действительно не понимаю.
Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!?
Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Но искренняя нелюбовь к публичному эпистолярию этот импульс похоронила.
Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать всё же нужно.
Часть 1. ИНФОПОВОД
Отметая дилетантские интерпретации наших СМИ, открываем первоисточник – официальный сайт словацкой Горноспасательной службы (Horská záchranná služba) по ссылке https://www.hzs.sk/typy-aktualit/dvojica-skialpinistov-neprezila-noc-v-nizkych-tatrach/
Суть происшедшего: двое туристов из Чехии – 60-летний мужчина и его 47-летняя спутница, вышли на скитуровских лыжах на один из гребней Низких Татр.
На следующий день другие туристы - из Польши, нашли тела чехов без признаков жизни. Люди умерли за одну незапланированную и проведенную в горах ночь.
О травмах – ни слова. Первоисточник указывает: «вероятной причиной их смерти было истощение и переохлаждение в плохую погоду». Спасатели транспортировали тела в Bystra – курортное местечко в районе горы Хопок, на склонах которой катают горнолыжники и бродят гуляющие на ски-турах. Расстояние от Хопка до Бистры по Гугл-картам – несколько километров.
И вот тут я перестаю понимать. Как можно при отсутствии травм, находясь от цивилизации в получасе спуска на лыжах (часе с половиной пешком, в трёх - ползком), лечь на гребне и умереть?? Если ты не висишь на сложном альпинистском маршруте, а пришёл в эту точку НА ЛЫЖАХ - иди/ползи вниз хоть в тумане, хоть ночью. Усталость не включается тумблером. Она накапливается постепенно. В каком бы направлении ты не полз вниз по склону из любой точки Татр – через несколько часов доползёшь к людям. Если, конечно, тебе хочется выжить. А если садишься в снег умирать – умрёшь обязательно. Хоть на гребне, хоть у себя под подъездом. И ни горы, ни лыжи здесь ни при чём. Речь о мозгах. О психике. О настрое. Вот о ней, о психике, для начала и поговорим.
мало вітальної сили у нашому суспільстві. небажання боротись. проблема глибша ніж ти думаєш. здача криму без жодного спротиву - не випадковість а закономірність
умаялся. Еще не совсем замерз, но устал. Посижу передохну. Задремал. Не проснулся.
я лазал только по теплым кавказским горам, но знаю, что в горах погода меняется резко. Наверное, не стоит в горы идти без теплой одежи с большим запасом. Даже если сейчас вроде относительно тепло.
-
ЧИТАТИ УВАЖНО!!!
Ы робити висновки...
ОНИ ДОЛЖНЫ БЫЛИ ВЫЖИТЬ...
(https://4sport.ua/_upl/2/1512/AHA6f97b7_20171126_133920_c.jpg)
Не понимаю. Я этого действительно не понимаю.
Как можно выйти на лыжную прогулку, и при ухудшении погоды не вернуться назад, а лечь на снег и умереть? Как?!?
Эти эмоции накрыли меня ещё в ноябре, когда в СМИ прошла информация о гибели от переохлаждения двух человек, вышедших погулять на скитуровских лыжах в одном из курортных мест Низких Татр. Тогда и возник импульс написать о своём опыте выживания. Но искренняя нелюбовь к публичному эпистолярию этот импульс похоронила.
Когда же в конце декабря я прочёл сообщение ГСЧС Ивано-Франковской области о смерти туриста при восхождении на карпатскую гору Хомяк (не Эверест, не Эльбрус, а некий Хомяк (!) – также от переохлаждения (а не от травм, лавин и карнизов), я понял, что писать всё же нужно.
Часть 1. ИНФОПОВОД
Отметая дилетантские интерпретации наших СМИ, открываем первоисточник – официальный сайт словацкой Горноспасательной службы (Horská záchranná služba) по ссылке https://www.hzs.sk/typy-aktualit/dvojica-skialpinistov-neprezila-noc-v-nizkych-tatrach/
Суть происшедшего: двое туристов из Чехии – 60-летний мужчина и его 47-летняя спутница, вышли на скитуровских лыжах на один из гребней Низких Татр.
На следующий день другие туристы - из Польши, нашли тела чехов без признаков жизни. Люди умерли за одну незапланированную и проведенную в горах ночь.
О травмах – ни слова. Первоисточник указывает: «вероятной причиной их смерти было истощение и переохлаждение в плохую погоду». Спасатели транспортировали тела в Bystra – курортное местечко в районе горы Хопок, на склонах которой катают горнолыжники и бродят гуляющие на ски-турах. Расстояние от Хопка до Бистры по Гугл-картам – несколько километров.
И вот тут я перестаю понимать. Как можно при отсутствии травм, находясь от цивилизации в получасе спуска на лыжах (часе с половиной пешком, в трёх - ползком), лечь на гребне и умереть?? Если ты не висишь на сложном альпинистском маршруте, а пришёл в эту точку НА ЛЫЖАХ - иди/ползи вниз хоть в тумане, хоть ночью. Усталость не включается тумблером. Она накапливается постепенно. В каком бы направлении ты не полз вниз по склону из любой точки Татр – через несколько часов доползёшь к людям. Если, конечно, тебе хочется выжить. А если садишься в снег умирать – умрёшь обязательно. Хоть на гребне, хоть у себя под подъездом. И ни горы, ни лыжи здесь ни при чём. Речь о мозгах. О психике. О настрое. Вот о ней, о психике, для начала и поговорим.
мало вітальної сили у нашому суспільстві. небажання боротись. проблема глибша ніж ти думаєш. здача криму без жодного спротиву - не випадковість а закономірність
умаялся. Еще не совсем замерз, но устал. Посижу передохну. Задремал. Не проснулся.
я лазал только по теплым кавказским горам, но знаю, что в горах погода меняется резко. Наверное, не стоит в горы идти без теплой одежи с большим запасом. Даже если сейчас вроде относительно тепло.
десь так і є. тим більше що туристи як правило не витривалі - офісний планктон вирвався пофрірайдить - швидко втомлюється - після 4-5 годин фрірайду вже добряче натомились а потім ще й топали ножками заблудившись.
-
ота снігова кучугура - обеліск...
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49192865_1508912445908472_5571694866456379392_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=9246fdb7a2e15838f4eb699c3b3cc599&oe=5CC31469)
обеліски на говерлі?
-
ота снігова кучугура - обеліск...
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49192865_1508912445908472_5571694866456379392_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=9246fdb7a2e15838f4eb699c3b3cc599&oe=5CC31469)
обеліски на говерлі?
а як ше отой пипоть назвати?
(https://stezhkamu.com/img/places/444/2390.jpg)
-
ота снігова кучугура - обеліск...
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49192865_1508912445908472_5571694866456379392_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=9246fdb7a2e15838f4eb699c3b3cc599&oe=5CC31469)
обеліски на говерлі?
Про стовп мабуть
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9b/%D0%93%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%BD%D0%BE%D0%B2.tif/lossy-page1-800px-%D0%93%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%BD%D0%BE%D0%B2.tif.jpg)
-
та я зрозумів. та бетонна тумба - оце то на неї намело снігу)
-
брендон семенюк (tu)
Брендон Семенюк (англ. Brandon Semenuk; 2 лютого 1991) — канадський фрірайд маунтінбайкер українського походження з міста Вістлер (Британська Колумбія). 3-разовий переможець Світового туру FMB. Срібний призер Всесвітніх екстремальних ігор 2013 року в Мюнхені в дисципліні слоупстайлу. Переможець Red Bull Rampage 2008 і 2016 років і 4-разовий переможець Red Bull Joyride.
-
-
із каментів )))))
MerlinMoorlo
9 месяцев назад
Эти люди абсолютно великие. Я не могу представить даже близко как они это делают. Это просто непостижимый уровень. Жаль, что люди слышат в СМИ только про раскрученных боксеров и футболистов говнарей. Многие даже не подозревают, на что способен человек.
10
ОТВЕТИТЬ
Скрыть ответы
man of planet Earth
man of planet Earth
8 месяцев назад
MerlinMoorlo +++. посмотрел я все это безумие и понял, что бокс - это возня для ребятишек
ОТВЕТИТЬ
Алексей Муромцев
Алексей Муромцев
7 месяцев назад
Правильно говоришь, непостижимый уровень!
-
2016 рік - тоді семенюк вдруге переміг)))
-
Livandovy4 - а там же з Гимби далеко йти до метеостанції найближчої? А то радили до неї взимку добиратися, але якщо те, що я бачив фактично влітку - туди й влітку йти і йти, а взимку то взагалі на добу мінімум може розтягнутися. Бо виглядає як якісь будови десь далеко на іншій горі. Та й ще й не отоплюється, нежиле приміщення.
з Гимби до метеостанції мінімум 4 години (літом, налєгкє)
Зимою - х.з... залежить від товщини і якості снігу. В кращому випадку десь 8 годин. Не уявляю, як можна було радити комусь добиратись з Гимби до метеостанції...
Мне чего-то помнится, что не так далеко до плая от гимби.
Тем более, без леса, кустарника, почти по ровному.
Не факт, что спуститься по склону в Пилипець выйдет быстрее
-
Пропавшего чувака до сих пор не нашли.
Уже больше 2х суток.
Уже б дошел до метеостанции 100%
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
гарна ідея (tu)
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Брать залог за маячок в стоимость операции спасения.
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Брать залог за маячок в стоимость операции спасения.
ні. то дорого і вимиватиме колти туристів. брати залог за маячок в ціну самого маячка . турист підписує договір що він зобовязується відшкодувати власне рятування відповідно до умов і прейскуранту.
ну і кожна рятівна операція унікальна і відповідно унікальна собівартість і заробіток рятівників. якось так
дарую бізнес ідею))
-
А сейчас бесплатно спасают?
Не выставляют постфактум счет за дизель?
Рыбакам кажись, которых снимают со льдин, кажись выставляют.
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
-
але оскільки туристів губиться небагато то клієнтів буде теж небагато - тому це має виконувати держслужба рітувальнкиів - вже існуюча. але компенсувати витрати на рятування думаю варто запровадити. -
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
ну звісно той що працює через супутник . звісно він коштує. але тільки він і має сенс - видаватимуть їх рятувальники при заключенні договору - в якоум вказані всі дані туриста - і , загубивши маячок - чи не повернувши - турист по якому всі дані є, і який підписав згоду - відшкодовуватиме повну вартість коштовного маячка.
думаю що така нова послуга держрятувальників буде користуватись попитом - ну і рятувтаиме життя того нашого нещасного співвітчизника - який - надіюсь - зараз десь виходит виснажений до людських поселень.
-
А сейчас бесплатно спасают?
Не выставляют постфактум счет за дизель?
Рыбакам кажись, которых снимают со льдин, кажись выставляют.
не знаю. але будучи спасенним від смерті - ніхто не пожлобиться віддячити за свій рятунок .
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
ну звісно той що працює через супутник . звісно він коштує. але тільки він і має сенс - видаватимуть їх рятувальники при заключенні договору - в якоум вказані всі дані туриста - і , загубивши маячок - чи не повернувши - турист по якому всі дані є, і який підписав згоду - відшкодовуватиме повну вартість коштовного маячка.
думаю що така нова послуга держрятувальників буде користуватись попитом - ну і рятувтаиме життя того нашого нещасного співвітчизника - який - надіюсь - зараз десь виходит виснажений до людських поселень.
С октября/ноября большинство маршрутов доя туристов закрыты. Никто не даст ни кому ни какой маяк, турысты лезут в горы на свой страх и риск.
-
Со временем начинаешь понимать а может пора остановится примеров предостаточно кто думал что Шумахер разобьется не на скорости 330-350 километров в час а на лыжах налетев на камень..
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Всі нормальні фрірайдери ходять з лавинними маяками (біперами). Вартість - 100 доларів.
Скітур кріплення+камуси - 150-200 дол.
Ті, хто економить на обладнанні і наражає себе й інших на небезпеку в горах - дибіли.
-
А сейчас бесплатно спасают?
Не выставляют постфактум счет за дизель?
Рыбакам кажись, которых снимают со льдин, кажись выставляют.
Я тих рибалок не розумію зовсім. Природна тупість, напевно, не дозволяє взяти з собою камеру від вантажівки та одне весло пластикове 300 гр. вагою...:(
На камері, до речі, зручно сидіти. І абсолютно неможливо потонути... Пхайся собі веслом до берега або на товщу кригу, якщо вже цю порепало... Замість того тягають дурні металеві ящики... :(
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
150 - 250 баксів.
-
було б добре якби всім хто прагне екстріму в карпатах давали б джіпіес маячок - сталась екстремальна пригода загроза життю - він його вмикає - рятувальники його швидко рятують - а потім стягують з нього витрати на рятування . зи. цим може займатись і приватна контора
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
150 - 250 баксів.
Сертифицированый маяк, где-то от 10000 гривен. Десять маяков это уже 100000. Учитывая ситуацию в данной группе не плохо бы иметь каждому маяк. Итого сто штук это всего две группы. Готовы спасательные службы на такие расходы, готовы балбесы которые лезут в горы оставить в залог тысяч 30-50?
У меня большие сомнения
-
А чего 3ий не остался там где его бросили, а куда-то уматал? Это вообще как?
-
А сейчас бесплатно спасают?
Не выставляют постфактум счет за дизель?
Рыбакам кажись, которых снимают со льдин, кажись выставляют.
Я тих рибалок не розумію зовсім. Природна тупість, напевно, не дозволяє взяти з собою камеру від вантажівки та одне весло пластикове 300 гр. вагою...:(
На камері, до речі, зручно сидіти. І абсолютно неможливо потонути... Пхайся собі веслом до берега або на товщу кригу, якщо вже цю порепало... Замість того тягають дурні металеві ящики... :(
что за каменный век?
есть жилеты самонадувайки, надел сверху куртки и лови себе.
практически не мешает. забываешь через час о нем.
козаченькам безопасность похер.
вон на трассах от переохлаждения погибают в личных авто.
хотя пак воды и мелкая тургорелка с баллоном стоит как один поход в шашлычную.
-
А чего 3ий не остался там где его бросили, а куда-то уматал? Это вообще как?
Долго ждать пришлось.
Замёрз, крышу сорвало, решил, что надо куда-то идти.
Если 2х друзей подобрали около полуночи, а на место спасатели прибыли только в 3 ночи, то прикинь, когда его там оставили.
Наверное, часов в 7-8 вечера
-
8 січня о 23:55 до оперативно-рятувальної служби Закарпаття повідомили, що в районі урочища Білий поблизу гори Говерла Рахівського району, під час проходження туристичного маршруту в умовах поганої видимості втратив орієнтир та заблукав громадянин Словацької республіки, 1984 року народження.
Про це чоловік сам повідомив рятувальникам у телефонному режимі, коли зрозумів, що через темну пору та погану видимість самотужки не зможе повернутися до бази відпочинку. Також він вказав і на орієнтовне місце його перебування.
Для проведення пошуково-рятувальних робіт на спецавтомобілі вирушили 2 фахівці гірського пошуково-рятувального відділення м. Рахів.
Також продовжуются пошуки киянина 1984 року народження, які тривають ще з 6 січня, саме тоді чоловік зник в районі гори Гимба Міжгірського району.
8 січня пошуково-рятувальні роботи проводилися чотирма пошуково-рятувальними групами шляхом обстеження урочища Криві Путі, частини підніжжя гори Великий Верх, частини г. Ряпецька та ущелини від станції Оса Свалявського району до підніжжя г.В.Верх. Усього працювало 18 гірських пошуковців та 4 одиниці техніки. Також до пошуків залучалися 11 працівників лісового господарства, якими оглянуто 6 будинків лісника в районі гори Гимба. На жаль, людину не знайдено.
Пошукові роботи тривають.
-
Как работает gps маяк))? Дешёвые маяки имеют модуль gsm, собственно нет мобильной связи, нет и сигнала маяка. Те что работают через спутник (аварийные маяки) денег стоят приличных
150 - 250 баксів.
Сертифицированый маяк, где-то от 10000 гривен. Десять маяков это уже 100000. Учитывая ситуацию в данной группе не плохо бы иметь каждому маяк. Итого сто штук это всего две группы. Готовы спасательные службы на такие расходы, готовы балбесы которые лезут в горы оставить в залог тысяч 30-50?
У меня большие сомнения
маячок можно давать один на одну группу. Тогда не дорого..
например, на 4 человека , всего 2,5 тыс грн
-
Ну я в такий туман тільки на Смотричі потрапляв, десь з півгодини ми просто стояли на місці бо нічого не було видно (каміння, доречі, стало мокре і слизьке як ковзанка і головне не видно куди ноги ставити - так той бідолаха ногу поламав на Говерлі). А так, да. підтверджую Капати цілком безпечні, на Піп Іван із Дземброні і назад ми за 10 годин обернулися з обідом.
Через Смотріч влоба йшли, чи через Вухатий Камінь?
через Вухатий Камінь, на Піп Іван теж через нього йшли, була "мисля" через Смотрич у лоб пройти, та потім передумали бо йшли на раслабоні, і так останні 200 м до Білого Слона ледве одна дівчина піднялась. :-)o
А ми "в лоба", а назад - через Вухатий Камінь. Гарний маршрут.
-
Я на Гимбу навесні карабкався. Навесні там прогулянка по стежці з дітьми на плечах. Похід вихідного дня. Як по окраїні Києва пройтись по полю. Але там лисі склони, як там зимою - не знаю. Весною бачив екстремалів, які на велосипедах з екіпуванням літають по Гимбі. На підйомнику вверх, на велосипеді вниз, да ще й по таким стежкам, де пішки боязно :) .
А взимку - то напевне зовсім інша справа. Але там дійсно, якщо на один склон вибрався, де села, то навіть повзучи можна до людей дібратися.
На Говерлу - сугубо життєвий досвід "дачника в тапках". Піднімались з місцевим хлопцем - пройшли інструктаж. Вийшли зранку, підйом весь день, з їжею та теплий одяг. Унизу сонце, травневі свята та люди у футболках. А на Говерлі 400 метрів вершини у снігу по коліно. Нікого не залишали на маршруті з нашої невеликої компанії. Вниз спускалися вже під вечір. Бачили як люди тільки починали підніматися у футболках в цей час на Говерлу :S . Це ж не шашлики пожарити вихід. Ну хоч трохи екіпування з собою беріть.
влітку говерла цілком безпечна. я на неї зійшов і спустився наспор без жодних проблем майже босоніж - в резинових тапках. влітку карпати пагорби для прогулянок . а взимку так - вже гори))))
На які вершини ти піднімався знизу, не по хребту?
-
34-річний киянин Ігор Грищенко зателефонував другу близько 15:30 години.
Як раніше розповідало Mukachevo.net турист разом з товаришем загубився ще 6 січня біля гори Гимба, Міжгірського району. Наступного дня одного з них знайшли, але вони розділились.
Мама Ігора розповіла ТСН, що його телефон увімкнувся лише на кілька секунд, за цей час він встиг сказати кілька слів.
"Він зателефонував одному другу, буквально на секунду ввімкнувся телефон. Він знаходиться біля річки, якої саме, він не знає. І дуже замерз. Зв'язок обірвався. Усе", - розповідає мама Ігора.
Рятувальники показали приблизне місце де ймовірно знаходиться Ігор, мова йде про річку Оса, у Свалявському районі. Рятувальники вже вирушили до чоловіка. Але туди їм добиратися кілька годин. Вони сподіваються, що він протримається.
-
от не розумію я того: нафіга пертися з Києва на Боржаву на сам Святий Вечір?
Потім і собі проблем наробив і людям... все кидай і йди його шукати в снігах на самі Свята :X
-
Там і влітку можна лапку вломити дуже просто.
-
Чувак две ночи пережил, молодец!
Пожелаем ему удачи!
-
(https://i.postimg.cc/c4Kb7qjv/screenshot-341.png)
-
реально респект хлопцю. оце життєвих сил у нього (tu) благополучного порятунку йому .
-
тримаймо кулаки (tu)
-
Чувак две ночи пережил, молодец!
Пожелаем ему удачи!
дивовижно ;o цiкаво, яким чином в такий мороз? я би не пережила точно.
-
-
так шо нашли его? живой хоть?
-
відоме вірогідне його місцеперебування і зара рятувальники пробиваються до нього
-
Чувак две ночи пережил, молодец!
Пожелаем ему удачи!
Три уже. А сейчас четвертая. Настоящий выживальщик.
-
- Коти - хай він врятується і не відморозить ні рук ні ніг ні пальців
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/bc/%C3%84gyptisches_Museum_Leipzig_241.jpg/330px-%C3%84gyptisches_Museum_Leipzig_241.jpg)
-
Как выжить на морозе: подробный гид по твоим действиям
Мороз неприятен, когда, ежась, ты покидаешь дом, чтобы поехать на работу. И смертельно опасен, если ты оказался с ним один на один на долгие часы. Как выжить?
1. Ты идешь в поход...
...или просто будешь вынужден провести весь день на улице? Так вот знай — чтобы получить обморожение, не обязательно сидеть сутки в зимнем лесу. Достаточно поболтать оголенными участками тела на температуре ниже –10ºС всего несколько минут. А если на улице высокая влажность и сильный ветер, то и безобидный «ноль» может обернуться нешуточной проблемой. Так что, если собрался сделать вылазку в мороз, утепляйся и делай это правильно. Наряжайся многослойно: футболка, рубашка и тонкая кофта под курткой сохранят тепло дольше, чем толстый шерстяной свитер на голое тело. Перчаткам предпочти варежки — вместе твоим пальцам будет теплее, чем по отдельности.
Обувь должна быть на толстой подошве, непромокаемая и ни в коем случае не должна тебе жать, иначе она может нарушить циркуляцию крови в ступнях. Проведи в такой обуви несколько часов на лютом морозе — и хирурги оставят твои ступни себе. И прихвати плотный шарф, даже если у тебя куртка с горлом. В случае чего обмотаешь лицо и будешь дышать через шарф — не придется потом носить нос и губы в кармане.
Плотно поешь незадолго до выхода, желательно жирной пищи с гарниром, богатым на медленные углеводы (подойдут крупы или бобовые). Расщепляя еду, твой организм дольше продержит самоотопительный сезон (а крупы и бобовые он расщепляет примерно полдня). Собираясь в долгую дорогу, прихвати с собой термос с чем-нибудь горячим. Но только не горячительным — вопреки распространенному мнению, алкоголь тебя скорее погубит, чем поддержит (и в случае с морозом это действительно правда).
На морозе организм сохраняет тепло, сужая периферические сосуды, что обеспечивает приток крови к внутренним органам и создает защиту от общего переохлаждения. Алкоголь же расширяет сосуды, разрушая все планы твоего тела по выживанию. Кроме того, он еще и снижает чувствительность — ты слишком поздно поймешь, что замерз как собака, и не успеешь принять необходимые меры. Наконец, выходя на минус, вымажись кремом пожирнее (обычный детский из аптеки — самое то) — он создаст на коже пленку, препятствующую переохлаждению.
-
Боже, що мати пережила, то капець.
хоч би встигли
-
Как выжить на морозе: подробный гид по твоим действиям
Мороз неприятен, когда, ежась, ты покидаешь дом, чтобы поехать на работу. И смертельно опасен, если ты оказался с ним один на один на долгие часы. Как выжить?
1. Ты идешь в поход...
...или просто будешь вынужден провести весь день на улице? Так вот знай — чтобы получить обморожение, не обязательно сидеть сутки в зимнем лесу. Достаточно поболтать оголенными участками тела на температуре ниже –10ºС всего несколько минут. А если на улице высокая влажность и сильный ветер, то и безобидный «ноль» может обернуться нешуточной проблемой. Так что, если собрался сделать вылазку в мороз, утепляйся и делай это правильно. Наряжайся многослойно: футболка, рубашка и тонкая кофта под курткой сохранят тепло дольше, чем толстый шерстяной свитер на голое тело. Перчаткам предпочти варежки — вместе твоим пальцам будет теплее, чем по отдельности.
Обувь должна быть на толстой подошве, непромокаемая и ни в коем случае не должна тебе жать, иначе она может нарушить циркуляцию крови в ступнях. Проведи в такой обуви несколько часов на лютом морозе — и хирурги оставят твои ступни себе. И прихвати плотный шарф, даже если у тебя куртка с горлом. В случае чего обмотаешь лицо и будешь дышать через шарф — не придется потом носить нос и губы в кармане.
Плотно поешь незадолго до выхода, желательно жирной пищи с гарниром, богатым на медленные углеводы (подойдут крупы или бобовые). Расщепляя еду, твой организм дольше продержит самоотопительный сезон (а крупы и бобовые он расщепляет примерно полдня). Собираясь в долгую дорогу, прихвати с собой термос с чем-нибудь горячим. Но только не горячительным — вопреки распространенному мнению, алкоголь тебя скорее погубит, чем поддержит (и в случае с морозом это действительно правда).
На морозе организм сохраняет тепло, сужая периферические сосуды, что обеспечивает приток крови к внутренним органам и создает защиту от общего переохлаждения. Алкоголь же расширяет сосуды, разрушая все планы твоего тела по выживанию. Кроме того, он еще и снижает чувствительность — ты слишком поздно поймешь, что замерз как собака, и не успеешь принять необходимые меры. Наконец, выходя на минус, вымажись кремом пожирнее (обычный детский из аптеки — самое то) — он создаст на коже пленку, препятствующую переохлаждению.
про взуття: я літом в похід і недавно зимою брав на тест наші шкари "Талан". Ті, що зараз в армію постачають. Мушу визнати - шкари класні! Демісезонний варіант витримав 300 км по горах в мокру погоду - не розвалився і цілком годиться для виклристання наступного сезону. Зимовий варіант: при -10 в горах на снігу в ноги не зимно, шкари не промакають.
Враховуючи ціну в 750 грн. - "дайте ше" :D
-
Как выжить на морозе: подробный гид по твоим действиям
Мороз неприятен, когда, ежась, ты покидаешь дом, чтобы поехать на работу. И смертельно опасен, если ты оказался с ним один на один на долгие часы. Как выжить?
1. Ты идешь в поход...
...или просто будешь вынужден провести весь день на улице? Так вот знай — чтобы получить обморожение, не обязательно сидеть сутки в зимнем лесу. Достаточно поболтать оголенными участками тела на температуре ниже –10ºС всего несколько минут. А если на улице высокая влажность и сильный ветер, то и безобидный «ноль» может обернуться нешуточной проблемой. Так что, если собрался сделать вылазку в мороз, утепляйся и делай это правильно. Наряжайся многослойно: футболка, рубашка и тонкая кофта под курткой сохранят тепло дольше, чем толстый шерстяной свитер на голое тело. Перчаткам предпочти варежки — вместе твоим пальцам будет теплее, чем по отдельности.
Обувь должна быть на толстой подошве, непромокаемая и ни в коем случае не должна тебе жать, иначе она может нарушить циркуляцию крови в ступнях. Проведи в такой обуви несколько часов на лютом морозе — и хирурги оставят твои ступни себе. И прихвати плотный шарф, даже если у тебя куртка с горлом. В случае чего обмотаешь лицо и будешь дышать через шарф — не придется потом носить нос и губы в кармане.
Плотно поешь незадолго до выхода, желательно жирной пищи с гарниром, богатым на медленные углеводы (подойдут крупы или бобовые). Расщепляя еду, твой организм дольше продержит самоотопительный сезон (а крупы и бобовые он расщепляет примерно полдня). Собираясь в долгую дорогу, прихвати с собой термос с чем-нибудь горячим. Но только не горячительным — вопреки распространенному мнению, алкоголь тебя скорее погубит, чем поддержит (и в случае с морозом это действительно правда).
На морозе организм сохраняет тепло, сужая периферические сосуды, что обеспечивает приток крови к внутренним органам и создает защиту от общего переохлаждения. Алкоголь же расширяет сосуды, разрушая все планы твоего тела по выживанию. Кроме того, он еще и снижает чувствительность — ты слишком поздно поймешь, что замерз как собака, и не успеешь принять необходимые меры. Наконец, выходя на минус, вымажись кремом пожирнее (обычный детский из аптеки — самое то) — он создаст на коже пленку, препятствующую переохлаждению.
про взуття: я літом в похід і недавно зимою брав на тест наші шкари "Талан". Ті, що зараз в армію постачають. Мушу визнати - шкари класні! Демісезонний варіант витримав 300 км по горах в мокру погоду - не розвалився і цілком годиться для виклристання наступного сезону. Зимовий варіант: при -10 в горах на снігу в ноги не зимно, шкари не промакають.
Враховуючи ціну в 750 грн. - "дайте ше" :D
тяжелые небось. Уж сильно дешево
-
Как выжить на морозе: подробный гид по твоим действиям
Мороз неприятен, когда, ежась, ты покидаешь дом, чтобы поехать на работу. И смертельно опасен, если ты оказался с ним один на один на долгие часы. Как выжить?
1. Ты идешь в поход...
...или просто будешь вынужден провести весь день на улице? Так вот знай — чтобы получить обморожение, не обязательно сидеть сутки в зимнем лесу. Достаточно поболтать оголенными участками тела на температуре ниже –10ºС всего несколько минут. А если на улице высокая влажность и сильный ветер, то и безобидный «ноль» может обернуться нешуточной проблемой. Так что, если собрался сделать вылазку в мороз, утепляйся и делай это правильно. Наряжайся многослойно: футболка, рубашка и тонкая кофта под курткой сохранят тепло дольше, чем толстый шерстяной свитер на голое тело. Перчаткам предпочти варежки — вместе твоим пальцам будет теплее, чем по отдельности.
Обувь должна быть на толстой подошве, непромокаемая и ни в коем случае не должна тебе жать, иначе она может нарушить циркуляцию крови в ступнях. Проведи в такой обуви несколько часов на лютом морозе — и хирурги оставят твои ступни себе. И прихвати плотный шарф, даже если у тебя куртка с горлом. В случае чего обмотаешь лицо и будешь дышать через шарф — не придется потом носить нос и губы в кармане.
Плотно поешь незадолго до выхода, желательно жирной пищи с гарниром, богатым на медленные углеводы (подойдут крупы или бобовые). Расщепляя еду, твой организм дольше продержит самоотопительный сезон (а крупы и бобовые он расщепляет примерно полдня). Собираясь в долгую дорогу, прихвати с собой термос с чем-нибудь горячим. Но только не горячительным — вопреки распространенному мнению, алкоголь тебя скорее погубит, чем поддержит (и в случае с морозом это действительно правда).
На морозе организм сохраняет тепло, сужая периферические сосуды, что обеспечивает приток крови к внутренним органам и создает защиту от общего переохлаждения. Алкоголь же расширяет сосуды, разрушая все планы твоего тела по выживанию. Кроме того, он еще и снижает чувствительность — ты слишком поздно поймешь, что замерз как собака, и не успеешь принять необходимые меры. Наконец, выходя на минус, вымажись кремом пожирнее (обычный детский из аптеки — самое то) — он создаст на коже пленку, препятствующую переохлаждению.
про взуття: я літом в похід і недавно зимою брав на тест наші шкари "Талан". Ті, що зараз в армію постачають. Мушу визнати - шкари класні! Демісезонний варіант витримав 300 км по горах в мокру погоду - не розвалився і цілком годиться для виклристання наступного сезону. Зимовий варіант: при -10 в горах на снігу в ноги не зимно, шкари не промакають.
Враховуючи ціну в 750 грн. - "дайте ше" :D
тяжелые небось. Уж сильно дешево
середні... я носив багато різних - і туристичних і військових...
а ціна така, бо вони напевне пижжені якшо їх на базарі продають...
-
Сніг один з кращих теплоізоляторів, приблизно як мінеральна вата , за умови що він є, та пухнастий . Тому з собою має бути 4 речі. Лопата, пляшка віскарика, закусон та джипіес маячок
-
Лопата, пляшка віскарика, закусон та джипіес маячок
Заповіт теж не завадить.
Уже такі орли з "пляшка віскарика, закусон" ходили з Плісця на Грофу по снігу. Знайшли навесні.
-
Лопата, пляшка віскарика, закусон та джипіес маячок
Заповіт теж не завадить.
Уже такі орли з "пляшка віскарика, закусон" ходили з Плісця на Грофу по снігу. Знайшли навесні.
Система не любить дилетантів
-
ну що там, щось відомо вже?
якщо він зателефонував ще вдень, рятувальники вже мали б добратися туди
мабуть не знайшли(
-
я сподіваюсь на хепі енд. прочитав про цього ігоря грищенка. толковий .
-
Пошукові роботи впродовж 9 січня проводилися трьома групами у двох напрямках: залізнична станція «Оса» Свалявського району – ущелина г. Великий Верх; г. Стій Свалявського району - напрямок до закинутих будівель колишньої військової частини.
О 15:30 родичі заблукалого лижника повідомили рятувальникам про те, що він вийшов на телефонний зв’язок зі своїм товаришем та у короткій розмові повідомив своє ймовірне місце знаходження. Тож, рятувальники спрямували свою пошукову операцію у напрямок вказаних координат.
Загалом у пошуку від ДСНС беруть участь 39 рятувальників та 7 одиниць техніки: гірські пошуково-рятувальні відділення с. Н.Ворота, м. Мукачево, м. Рахів, м. Ужгород, смт Міжгір’я, та спеціалізованого центру швидкого реагування м. Дрогобич Львівської області. Також допомагають професіоналам ДСНС волонтери, лісники та поліція.
Станом на 06:00 заблукалого туриста не знайдено, пошукові роботи тривають.
-
Для пошуку туриста киянина залучено гвинтокрил МІ-8. Наразі рятувальники здійснюють обліт території для обстеження та встановлення місця його перебування. - Управління ДСНС в Закарп. обл.,
-
Станом на 06:00 заблукалого туриста не знайдено, пошукові роботи тривають.
шкода як..
-
Як стaло відомо видaнню 0312.ua, зниклий нa Зaкaрпaтті ще 6 січня киянин Ігор Грищенко зміг знову вийти на зв'язок.
Він вкотре зателефонував рятувaльникaм та товаришу, і повідомив, що знаходиться у будиночку лісникa біля невеличкої річки нa Боржaвському хребті.
У прес-службі, УДСНС у Зaкaрпaтській облaсті видaнню 0312.ua підтвердили отримaну інформaцію і розповіли, що о 16.45 від Ігора нaдійшло повідомлення до рятувaльної служби "101". Він повідомив, де знaходиться, тa розповів, що чув гуркіт геліпкотерa, aле не встиг розклaсти бaгaття, щоб дaти знaти про себе. Почувaє себе добре, голос бaдьорий.
Відомо, що вишка запеленгувала цей дзвінок у Свалявському районі і рятувальники вирушають за визначеними координатами
-
Я честно говоря, так и думал.
Не мог чувак 4-5 ночей жить в снегу.
Сидит в домике, печку наверное топит.
Тишина... Красота....
-
Где-то месяца два назад я создавал тему о французском хоккеисте, который без еды и связи потерялся в горах, кажись в 90-е годы было дело. Около недели продержался, его нашли. Остался без ног, но сейчас у него все хорошо. Ездит по миру, читает в крупных компаниях лекции о мотивации
https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1020977.msg21847930#msg21847930
-
В Норвегії на днях теж 4 "туриста" лижних того. Шведка і 3 фіна...Ніхто не вижив.
-
(tu)
4 дні без снаряги і хавчика - респект.
-
Вже трохи схоже на зашквар рятівників.
Важка праця (бачив їх сьогодні), але ж це лиш Боржава...
-
Вже трохи схоже на зашквар рятівників.
Важка праця (бачив їх сьогодні), але ж це лиш Боржава...
Якщо невідомі точні координати, на тих сотнях км2 можна шукати до весни.
-
Вже трохи схоже на зашквар рятівників.
Важка праця (бачив їх сьогодні), але ж це лиш Боржава...
Говорят, что район поиска (Оса, Вовчий) сильно заросший, крутые склоны, бурелом плюс снега наверное по пояс, если не больше.
С другой стороны, если он в домике, то скоко там тех домиков, чтобы не проверить уже все
-
Вже трохи схоже на зашквар рятівників.
Важка праця (бачив їх сьогодні), але ж це лиш Боржава...
Хлопчина непростий, сам шукав пригод. Багато людей через нього намучились і досі лазять по горах.
-
Говорят, что район поиска (Оса, Вовчий) сильно заросший, крутые склоны, бурелом плюс снега наверное по пояс, если не больше.
Бував там в юності. Важкопрохідне навіть літом.
-
-
від Ігора нaдійшло повідомлення до рятувaльної служби "101". Він повідомив, де знaходиться, тa розповів, що чув гуркіт геліпкотерa, aле не встиг розклaсти бaгaття, щоб дaти знaти про себе. Почувaє себе добре, голос бaдьорий.
молоток який! напевне в тій хатці ще харч якiсь був, інакше голос би бадьорим не був.
-
Це все дуже добре, але хто оплачує весь цей "праздник жизни". Якісь долбони вирішили покататись поза трасою..покатались. За чий рахунок всі пошукові роботи?
-
Це все дуже добре, але хто оплачує весь цей "праздник жизни". Якісь долбони вирішили покататись поза трасою..покатались. За чий рахунок всі пошукові роботи?
МЧС, т.е. мы
-
То ясно. Вопрос какого? Захотел экстрима, оплати экстрим!
-
-
То ясно. Вопрос какого? Захотел экстрима, оплати экстрим!
+1
-
Коментарі (tu)
-
Відомо, що Грищенка знайшли у лісничій хатині біля села Берізники Свалявського району біля берегу річки Боржава. У будинку були дрова та піч-буржуйка.
-
Відомо, що Грищенка знайшли у лісничій хатині біля села Берізники Свалявського району біля берегу річки Боржава. У будинку були дрова та піч-буржуйка.
А в Европе еще и хавчик был бы. Помнится Турч в Исландии на такую избушку набрел и радовался халяве. Пожрать-то можно, но надо оставить НЗ посвежее. Это делается, чтобы усталый путник, завалившийся в хазу, мог сходу поджечь дров, пожрать и восстановить силенок. Но потом кодекс вежливости обязывает оставить хавчик и нарубать дрова для следующего.
-
Відомо, що Грищенка знайшли у лісничій хатині біля села Берізники Свалявського району біля берегу річки Боржава. У будинку були дрова та піч-буржуйка.
(tu) (tu) (tu)
А в Европе еще и хавчик был бы.
Майже у всіх карпатських хатинах є запас харчів на кілька днів - крупи, цукор, консерви, сухарі, якщо хата відвідується туристами - трапляються шоколадки... Раз знайшли півпляшки горілки. ;o
Но потом кодекс вежливости обязывает оставить хавчик и нарубать дрова для следующего.
Точнісінько те саме у нас.
-
Надо дождаться подробностей, но кажется, чувак вел себя непрофессионально как для президента какого-то там экстрим клуба
-
Ігор Грищенко станом на ранок 11 січня перебуває у реанімації Свалявської районної лікарні у задовільному стані. У лижника діагностували загальне переохолодження і обмороження пальців рук та нижніх кінцівок.
-
Добре що знайшли людину.
-
Хорошее окончание невесёлой истории. Чувачку урок будет на будущее.
-
Відомо, що Грищенка знайшли у лісничій хатині біля села Берізники Свалявського району біля берегу річки Боржава. У будинку були дрова та піч-буржуйка.
А в Европе еще и хавчик был бы. Помнится Турч в Исландии на такую избушку набрел и радовался халяве. Пожрать-то можно, но надо оставить НЗ посвежее. Это делается, чтобы усталый путник, завалившийся в хазу, мог сходу поджечь дров, пожрать и восстановить силенок. Но потом кодекс вежливости обязывает оставить хавчик и нарубать дрова для следующего.
в нас переважно лишають трошки дров, сіль, сірники, кавалки свічок... Може бути трошки якоїсь крупи. При хатці може бути старий баняк чи казанок. На крайній момент - старі консервні банки. Вижити можна, але не довго...
Хатки, в котрих лишають повний запас нині трапляються рідко... А були часи, коли я в мисливській хатці бачив на полиці пачку патронів для карабіна... Не кажучи про хавку, кухонний реманет і ліжники... :(
-
-
Зараз за пачку патронів за туристом приїде не МЧС. Тому й немає такого. Але залишати продукти, які не швидко псуються - то гарна звичка в таких хатинках.
-
Хорошее окончание невесёлой истории. Чувачку урок будет на будущее.
останется без пальцев и ног..
хорошо отдохнул..
-
Хорошее окончание невесёлой истории. Чувачку урок будет на будущее.
останется без пальцев и ног..
хорошо отдохнул..
З чого ви взяли? Ноги не оморожені.
Пальці ніг середньої тяжкості. Мали б вилікувати.
Через місяць буде на лижах кататись.
-
Хорошее окончание невесёлой истории. Чувачку урок будет на будущее.
останется без пальцев и ног..
хорошо отдохнул..
З чого ви взяли? Ноги не оморожені.
Пальці ніг середньої тяжкості. Мали б вилікувати.
Через місяць буде на лижах кататись.
обмороження пальців рук та нижніх кінцівок.
-
Чувак 4 дня спускался в долину Боржавы 8-:
Как ему это удалось?
В этой же ветке описана аналогичная ситуация, там лыжник до села за несколько часов спустился.
От домика до села тоже мог бы еще 9 числа дойти, там же дорога!
Зачем было 2 дня спасателей в домике ждать?
-
Нічого собі, Ігор то син Віктора Грищенка і гора та сама! ;o
(http://alp.org.ua/wp-content/uploads/2013/01/%D0%93%D1%80%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%801.jpg)
2013 рік. Як схоже... ;o
"...Тело Виктора Грищенко и его друга Виктора Багмета нашли под снегом на восьмой день поисков.
«Мы ждали чуда — думали, что найдутся, что пересиживают непогоду в укрытии. Они же опытные альпинисты! Надежда умерла. Стало больно» — сказали друзья Виктора Грищенко. Виктора нашли мертвым в воскресенье, в районе урочища Кривые Пути возле горы Гемба. Вместе с ним погиб его друг 50-летний Виктор Багмет. В поисковых работах участвовало более 150 человек и 15 единиц техники, в том числе около 20-ти добровольцев — товарищей погибших.
Напомним, что оба Виктора ушли в горы 19 января, при себе имели всё необходимое снаряжение, запас воды и еды. В тот же день они позвонили знакомой и сообщили, что будут возвращаться домой из-за непогоды. Больше на связь альпинисты не выходили. Родственники, друзья и сами спасатели верили, что они выживут..."
-
Містика якась... :(
-
Чувак 4 дня спускался в долину Боржавы 8-:
Как ему это удалось?
У Карпатах перше правило - заблукав - іди вниз. Пильнуй, щоб не потрапити у важкопрохідний звір, тому краще іти гребенем бокового відрогу. Зимою - вважай на козирки (це на хребті). Якщо в районі є каменисті скиди - теж потрібно в темряві пильнувати. До людей здебільшого кілька годин повільного ходу, максимум 10.
Двічі за свою практику потрапляв у ситуацію, коли не знав, де я (і група). Раз зимою, на лижах, ввечері блуданули при спуску з Сивані. Оскільки ішли радіалку з Гичі і планували повернутися засвітло, при собі мали тільки пару канапок і один ліхтар, який на морозі швидко здох. Вищенаведена тактика врятувала - помаленьку, по руслах струмочків, за 8 годин вийшли до гуртожитку на Свічі. Другий раз восени на Ілемні - спускалися з Горгана Ілемського, проскочили у сутінках поворот на спуск з райштоку, забурилися у буреломи. Світло - дві запальнички з ліхтариками, сіли за півгодини. Теж була радіалка, палатки вже внизу стоять, а ми, як редиски, хрін зна де на схилі. Правда, було дуже тепло і безвітряно. Навпомацки піднялись на боковий хребтик, зійшов повний Місяць, за годину помалу спустились до дороги. ;)
Вперше в житті перші п'ятдесят грам запихав мало не силою. Потім попустило... :-)o
-
Нічого собі, Ігор то син Віктора Грищенка і гора та сама!
Нет, не сын, однофамилец просто
-
Нічого собі, Ігор то син Віктора Грищенка і гора та сама!
Нет, не сын, однофамилец просто
Сказали по ТБ, що батько альпініст, який загинув кілька років тому. Збрехали? :S :-o
-
-
Нічого собі, Ігор то син Віктора Грищенка і гора та сама!
Нет, не сын, однофамилец просто
Сказали по ТБ, що батько альпініст, який загинув кілька років тому. Збрехали? :S :-o
На фб пишут что да.
А по ТБ кто сказал?
-
Наиболее адекватный камент с профильного форума:
Странно это.
Ночью понятно. Вышел к лесу, переждал до утра.
Далее вниз чистый старый прозрачный буковый лес. До реки 2 км. По руслу тяжело идти, но там всего с 3 км. За 5-6 часов пройти можно. Переломов и тяжелых травм нет. Иди потихоньку.
Вышел к хате- люди близко. Скоро будет дорога по руслу. Иди и выйдешь. В хате обсох и согрелся.
-
Я висновок... Вартує прочитати повністю!
Nick Drobotenko
Вчора о 20:33
Сейчас, когда напряжение поисковых работ сменилось на удовлетворение результатом, озвучу информацию, не представляющую интереса для обывателя. Но являющуюся важной для фрирайдового и скитуровского комьюнити.
Игоря Грищенко сняли не из долины Осы, на которую указывали переданные Жене Чизмару координаты. А из долины Боржавы.
К сожалению, Чизмару не сообщили, что координаты, переданные ему 9 января, получены не от GPS-модуля смартфона Игоря Грищенко, а определены по базовым станциям мобильного оператора. Погрешность для мест со слабым покрытием в этих случаях может составлять километры. Что и произошло.
Сечь головы нужно, конечно, за такие «испорченные телефоны» при передаче имеющей важнейшее значение информации. Но факт есть факт. 9 января я опубликовал координаты, которые получил головной отряд Чизмара. Спасатели в ночь выехали в долину Осы.
И тут я хотел бы выразить огромную и искреннюю благодарность мукачевским и ужгородским парням со скитурами, которые после моего постинга сорвались из тёплых квартир и к двум часам ночи приехали в долину Осы. Сознавая, что четвёртая ночь Игоря на снегу может оказаться фатальной.
Парни нашли группу Чизмара, измотанную на тот момент уже трёхсуточным поиском. И включились в работу.
Такие порывы – дорогого стоят. Это - маркеры, которые отличают «своих» от «чужих».
Глубочайший респект вам, ребята. Мукачево. Ужгород.
Спасибо. Говорю искренне. И жму руку.
-
В долине Осы по указанным координатам Игоря не оказалось.
И лишь на следующий день, когда Игорь позвонил на 101 и описал хижину, в которой находится, местные лесники (прекрасно знающие регион) выдвинули предположение об одной из хат в долине Боржавы. Проверка версии дала известный всем результат. Игоря забрали местные парни на снегоходах. Точное местоположение хижины я дать не могу – её координаты, естественно, никто не снимал, поскольку местным они не нужны. По описаниям - совсем недалеко от Березников, вверх по ущелью и вправо в сторону Граба.
История окончена. Делать ли её анализ – не знаю. Хотя тут есть о чём говорить.
Это история не одного Игоря. Это история пяти человек. Двух групп. Заблудившихся в один день «тройки» и «двойки».
Из тройки двое вышли на Гембу в ночь на 7 января, оставив третьего на южных склонах Боржавы. Он умер.
Из двойки Грищенко-Полторак на следующий день вышел на гребень Боржавы один лишь Виталий, который был снят снегоходами. Игорь был найден на пятый день поисков.
Здесь намешано всё. Легкомыслие, безалаберность, предательство, героическая борьба за жизнь у одних, и абсолютное отсутствие желания бороться за жизнь у погибшего.
Его нашли практически там, где он был оставлен. Просто лежащим на поверхности снега. Он не сделал попытки уйти. Ни вверх - на хребет, ни вниз - в долину реки. Паралич воли.
И НИ У ОДНОГО из пяти райдеров не было в рюкзаках аварийного «набора для выживания», который я в пунктах прописывал в статье «Они должны были выжить».
Игорь, сделавший ДВА телефонных звонка с неясным описанием мест пребывания, не отослал НИ ОДНОЙ смс со своими координатами. Чему я учил в той же статье. Подчёркивая, что это – ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ навык, которым должен овладеть каждый. Повторю ещё раз – вместо ДВУХ звонков на пределе заряда, ему нужно было отослать ОДНУ смс с координатами, которые определяет GPS-модуль смартфона.
Из-за неумения отсылать координаты Игорь удлинил своё пребывание на морозе на целые сутки. И всё могло окончиться гораздо трагичнее, если лесники не «угадали» бы с хатой.
Такие дела.
-
фотки пошукової групи
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49848469_1932030843560840_9101535750381371392_n.jpg?_nc_cat=107&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=860e3017342c50da6bc6e5b8cd77513f&oe=5CCD93E3)
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/50273948_1932031030227488_6181847300734713856_n.jpg?_nc_cat=107&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=d453a1c5a1de5a534f008310a3afd341&oe=5CD67ABC)
(https://scontent.flwo1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/49674078_1932031200227471_7290225695219777536_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_ht=scontent.flwo1-1.fna&oh=7d9fe2bca1cc4e49f6ea1cc81c7cf53f&oe=5CC81742)ї
-
«Выживший»: киевлянин, блуждавший в заснеженных Карпатах 4 суток, рассказал о своем опасном путешествии
(https://неперевірене джерело/images/items/2019-01/12/7meDIlcILkyFp4di/img_top.jpg)
Потерянный в Карпатах турист из Киева Игорь Грищенко рассказал, как ему удалось выжить, пока его разыскивали спасатели.
Об этом сообщает Mukachevo.net.
«Я не знал куда идти ... было страшно ... я делал все, чтобы выжить», - таковы были первые слова спасенного киевлянина, который скитался в закарпатских горах.
Журналистам «ТРК Украина» лыжник рассказал, что он руками копал снег и танцевал каждые 15 минут.
Всего поиски киевлянина продолжались на протяжении четырех суток.
Последние двое суток Грищенко выходил на связь с помощью мобильного телефона и помогал спасателям его обнаружить.
Около 23:00 спасатели нашли Игоря Грищенко живым.
Первые две ночи, турист спал под открытым небом на лыжах.
«Я прыгал каждые 15 минут, чтобы согреться ... Много пил воды ... Еды не было», - рассказывает киевлянин.
Пройдя 15 км от места, где он разошелся с другом, Игорь на четвертый день нашел избушку лесника. В домике лыжник разжег костер и нашел немного варенья и какао.
Сейчас лыжник, с обморожениями пальцев ног и рук, находится в реанимации Савеловской райбольницы.
Напомним, Игорь Грищенко с двумя друзьями перед Рождеством, 6 января, отправился в Карпаты. Но и из-за сложных погодных условий товарищи заблудились в районе горы Гимба.
Один из мужчин погиб, второй выжил, а о судьбе Грищенко несколько дней не было ничего известно. В среду он смог дозвониться своему другу - телефонный звонок продлился всего несколько секунд. В четверг днем киевлянину удалось позвонить спасателям и сообщить, что он находится в домике лесника у небольшой реки. Спасатели выяснили, что телефонный звонок поступил из Савеловского района, после чего принялись определять координаты.
Поздно вечером 10 января Игоря Грищенко наконец-то удалось найти.
-
Район напевно все таки Свалявский? Савеловский больше Москве подходит.
-
виходить в нього телефон без офлайн навігаційних програм був. Навіть компасу на смарті не було...
-
Одне слово. Дибіл мажорчик, йому походи робити не далі осокорків да троєщини.
Йти в дикі гори дальше за цивільні маршрути , зимою, без двух-трьох снікерсів , ножа, сірників і без офлайн карт з джіпіесом ... Долпойоп.
Я пля на антоловецьку поляну біля ужгороду без цього не виходжу ... Не говорячи вже про реальні гори
-
В Австрии лавина накрыла немецких лыжников, трое погибли
13.01.2019
В горах в Австрии погибли трое лыжников. Как сообщает газета Merkur со ссылкой на полицию, все погибшие — граждане Германии, пишет УКРОП со ссылкой на rosbalt.ru.
Уточняется, что группа лыжников пыталась проехать ранее закрытую из-за угрозы схода лавины трассу. После этого связь с лыжниками оборвалась.
По мобильным телефонам полицейские определили местонахождение людей — они обнаружили тела трех граждан ФРГ 32, 36 и 57 лет. Пока не удалось еще одного лыжника — жителя Южной Баварии 28 лет. Его поиски были приостановлены из-за сильного снегопада и угрозы схода лавин.
По данным медиков, на телах погибших есть многочисленные ранения. Предположительно, смерть последовала от асфиксии.