Період «коренізації» тривав до 1929 року
Дивлячись на це, і в Польщі були змушені теж ввести беларусізацію на території Західної Білорусі, але коли СРСР згорнув «коренізацію» до 1929 року - її згорнули і в Польщі.
Розпочався, згідно з планом Леніна, етап русифікації неросійських народів СРСР. Проводив його Сталін, який, за формулюванням Леніна, був «істинно російською людиною, великоросом, шовіністом, по суті негідником і гвалтівником».
Уже в листопаді 1927 року в Білорусії будь-які прояви національної самосвідомості були оголошені, на вимогу Сталіна, «дрібнобуржуазним націоналізмом» та «націонал-демократизмом», а Франциск Скорина заборонений як «жупел дрібнобуржуазних студентів-націоналістів».
Резолюція XI з\'їзду КП (б) Б з цього питання був таким:
«Минулого [люди з білоруською національною свідомістю] були прогресивним явищем, боролися з самодержавством і давали відсіч пригніченню російського царизму, але в умовах диктатури пролетаріату стали контрреволюційним явищем».
Почалися процеси над тією частиною інтелігенції УРСР, яка була генератором національної самосвідомості народу.
Жертвами фальсифікації стали 108 діячів білоруської науки і культури. Серед них вчені з Академії наук, викладачі вищих навчальних закладів, літератори,
журналісти, театральні діячі та навіть колишні наркоми БССР.
Їх звинувачували в тому, що вони поставили собі за «остаточною метою відрив Білорусії в етнографічних межах від Радянського Союзу і створення так званої Білоруської Народної Республіки».
Ніхто з висланих і посаджених додому не повернувся.
Після відбуття строків ув\'язнення або посилання всі вони без слідства і суду
отримали нові вироки. Майже всі ці люди загинули. Повернутися додому через 25 років довелося лише кільком.
Аналогічно в УРСР в 1930 році було сфабриковано справу про міфічний «Союзі визволення України» - знищено 142 видних діяча української науки і культури. Вся вина їх, як і 108 білоруських учених і діячів культури (а також тисяч інших, у тому числі репресованих вже з «звільнених від Польщі» Західної України та Західної Білорусі), була тільки в тому, що вони не вірили в «триєдиний народ» .
Це робить концепцію Тетяни Миронової (та інших нинішніх політиків) про «триєдинй народ» - такий же кривавий, як концепція нацистів Гітлера, які точно так винищували всіх, хто був не згоден з «расовою теорією». Тобто, кожен, хто сьогодні поділяє цю ідею про «триєдинй народ», - автоматично стає співучасником злочинів сталінізму, замазує себе в крові жертв, єдина провина яких була в тому, що вони не вірили в «триєдиний народ».
А.А. Грицанов та А.Є.Тарас пишуть в книзі \"Науковий антикомунізм і антифашизм» (Мінськ, 2010):
«Придушуючи «місцевий націоналізм », московське керівництво фактично намагалося знищити національну самосвідомість десятків мільйонів людей. Розправи з національними меншинами тривали кілька десятиліть.
Вже у передвоєнні роки почалося масове виселення цілих народів. Жертвами
депортації стали поляки, курди, корейці, буряти та інші. Цифрою 3,5 мільйона
обчислюється число людей, репресованих виключно за національною ознакою з середини 1940-х по 1961 рік. Були виселені з рідних місць калмики, вайнахов (чеченці), кримські татари та інші народи.
Депортація торкнулася 14 народів цілком і 48 - частково!
На нашу думку, саме божевільна національна політика ВКП (б) - КПРС зіграла головну роль у розпаді СРСР.
Згадаймо в цьому зв\'язку прогноз 1938 року. Перебувавши у еміграції український громадський діяч М.А. Славинський кваліфікував спробу створення у СРСР єдиної імперської нації («радянського народу») як «націологічний курйоз» і зазначив:
«Такий народ не здатний на розсудливувідмову від своїх претензій на володарювання. І особливо не можуть зробити це його командні шари, колишні і теперішні, бо ці претензії стали органічною частиною в складі їх національного світовідчуття, а ту або іншу зміну цього світовідчуття вимагає, як відомо націонологам, дуже тривалого часу ...
Подкомандним націям на цей рахунок не годиться створювати ніяких ілюзій. Боротьбою та кров\'ю забарвлений їх відрив відімперської Росії, в тій же атмосфері відбудеться і їх звільнення від СРСР.
Інших шляхів до вирішення національно-державної проблеми на сході Європи історія не знає, а сучасна дійсність не вказує ».
Авторханов охарактеризував результат національної політики комуністичної держави наступним чином:
«Історія країни і партії протягом десятиліть зазнавала фальсифікації і збочення. Це в першу чергу відноситься до історії національного питання ... Провідна ідея фальсифікації - видавати радянський тип колоніалізму за ідеальне рішення національного питання, а радянську великодержавну політику русифікації неросійських народів - за політику «інтернаціоналізації»
БУТИ БІЛОРУСОМ, УКРАЇНЦЕМ У СРСР вважалося злочином
Як згадував Якуб Колас, при Сталіні мінчан заарештовували лише за те, що вони вдома і на вулиці говорили по-білоруських, (у Києві московські більшовики просто вбивали тих хто балакав українською мовою чи був одягнений у національний одяг) . Так в Мінську а потім в інших містах УРСР була поліцейськими методами насаджена російська мова - населення під загрозою арешту просто боялося говорити на своїй рідній мові.
Цього нюансу, на жаль, сьогодні не пам\'ятають поборники «двомовності» в
Білорусі та Україні.
Сама думка про зближення білоруської, української та російської мов була жахливою. Янка Купала пустив крилатий вислів \"поки живе мова,живе народ\" ...
Дивно - до якої міри зради Батьківщини можна деградувати, щоб все своє національне вважати «фашистським»!
Адже деякі і до цього дня кажуть, що наша історія - це «щось фашистське, прозахідне та нам глибоко чуже». Тобто, чуже концепціям заперечення
Батьківщини. Ці концепції насаджувалися і після смерті Сталіна. Машеров сприяв масової дебеларусіфікаціі білорусів БССР, бо товариш Хрущов сказав нам, відвідавши Мінськ: «Чим швидше ми перейдемо всі на
російську мову - тим швидше побудуємо комунізм». Дивна річ - виявляється, що при комунізмі всі говорять тільки російською мовою. Але якщо ти на біларуському чи українському кажеш - то ти не комуніст. А фашист.
У СРСР білорусам, українцям вбивалися в голови на рівні підсвідомості, що все своє національне - це щось бридке, фашистське, західне. Хіба є логіка в тому, що біло-червоно-білий, жовто-блакитний прапор вважають «фашистськими» через те, що з ними купка колабораціоністів при окупації ходила по вулицях, але не вважають «фашистськими» триколор Росії і герб Москви «Георгій Побідоносець »,хоча з ними воювала проти СРСР півмільйонна Армія Власова? Логіки в цьому ви не знайдете, тому що все національне білоруське, українське апріорі вважається «фашистським» - адже ще в 1938 році Пономаренко без жодних посилань на німецьку окупацію називав «фашистськими» білоруський мову, білоруських класиків літератури і саму ідею Незалежної Білорусі, теж саме і з Україною . Тобто все просто: якщо ти білорус чи українець - то ти фашист, а якщо відмовився бути білорусом, українцем - то ти вже хороший через прийняття русифікації, ти частина російського «триєдиного» велікодержавія.
Здоровий глузд підказує, що і нам, і білорусам, вже 20 років живущих у своїх Незалежних Державах, треба давно відмовитися від нав\'язаних нам в СРСР
уявленнях, що, мовляв, все наше національне - це «фашистське». І треба, в тому числі, як можна швидше реалізувати план Якуба Коласа і Янки Купали з перекладу білоруської Мови з кирилиці на латиницю - для зміцнення престижу та місця державної мови як рівного в сім\'ї інших європейських слов\'янських мов. Адже в СРСР наша мова і став головною метою знущань і насильства з боку ворогів білоруської, української ідентичності - був свідомо понівечений
ними до потворного стану «полурусскої мови».
Про «Слов\'янська єдність»
Що ж до теми «слов\'янської єдності», то таке зовсім не означає відмову одних від своєї ідентичності - на користь «єдності» з іншими (наприклад, на користь полонізації, русифікації чи сербізаціі).
Тетяна Миронова, член-кореспондент Міжнародної Слов\'янської академії наук, намагається, фактично, постулювати принцип Леніна: «Розмежування націй в межах однієї держави шкідливо. Ми, марксисти, прагнемо зблизити і злити їх ». Їй здається, що цей «марксистський» принцип, що кличе до пам\'яті про те, що ми («триєдиний російський народ») разом жили в СРСР та в царській Росії, - нібито позитивний для слов\'янства. Насправді він руйнівний, так як, слідуючи
йому, німці (аж ніяк не марксисти) повинні остаточно асимілювати в свій німецький етнос лужицьких сорбов - а також підлягають асиміляції всі інші, які не мають поки своєї автономії, слов\'янські меншини в Європі.
Мало того, це є руйнацією Слов\'янського Світу і через зникнення одних слов\'янських народів - за рахунок укрупнення інших. Наприклад, словаки саме тому відокремилися від чехів, що побачили чітку загрозу їх розчинення в чеському етносі.
Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre and contemporary history of Ukraine: https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=835545.0 Останнє редагування: 29 січня 2019 18:52:01 від Slawv