якщо вже на те пішло то про яку рівність(принаймні у свідомості значної
частки наших громадян) мов можна говорити?!
та що б цю  рівність досягнути треба вже точно не рос. як другу державну вводити, а саме українську і лише українську підтримувати на всіх
рівнях і всіма можливими засобами.

щодо дискусії по шовінізму на мовному грунті що розгорілась на одній з гілок, то цікаво, що якщо в Україні хтось когось просить
говорити російською, то це ні в кого особливо бурної реакції не викликає. Ну зрозуміло ж -
варто з повагою ставитись до співрозмовника. Але зразу ж зявляються мало не обвинувачення в націоналізмі якщо  виникає прохання до співрозмовника говорити українською(в УКРАІНІ)
Ну не абсурд?!

чомусь Росія визнає себе правонаступницею СССР і навіть намагаєтся повернути певні його держ атрибути. Отже, частково визнає і свою правонаступність на більшовицький режим який в тій країні існував і на більшовизм. в такому випадку......можна предявити Росії притензії по жертвах цього більшовицького режиму.

Грошові перекази українських трудових мігрантів вивели Україну на шосте місце у світі за даним показником.

8,4 млрд. дол. вони переслали на батьківщину в 2006 році, що становить 8% ВВП і в 2 рази перевищує прямі інвестиції в українську економіку з-за кордону (4,8 млрд. дол. у 2006 році), пише "Дело".

Останні події
 
Ющенко хоче освіжити українцям страшну пам'ять
Для Януковича нема форс-мажору
Польща стане кращим "адвокатом" України в ЄС
 

Згідно з доповіддю Міжнародного фонду сільськогосподарськ ого розвитку (МФСР) – спеціалізованої установи ООН, – за сумою грошових переказів українські мігранти на просторі СНД поступаються лише колегам з Росії (13,8 млрд. дол.).

Українські "заробітчани" обігнали також турків, які зайняті по усьому світу в будівельних проектах і перерахували в свою батьківщину менше 7,4 млрд. дол.

При цьому, як зазначає видання, МФСР брав до уваги лише офіційні дані – банківські перерахування і перекази за допомогою спеціальних програм, таких як Western Union, Contact. Реальні ж обсяги коштів, які українські мігранти переказують в Україну, значно більші, відзначає видання.

За даними Національного банку України, обсяги міграційного капіталу, який надійшов в Україну через банківську систему, склали в 2006 році близько 3 млрд. дол. Ще близько 4 млрд. дол. надійшло через спеціалізовані системи грошових переказів.

При цьому чиновники не заперечують, що реальні обсяги перерахованих українськими гастарбайтерами коштів значно більші – близько 21 млрд. дол.

"Це четверта частина ВВП України, і значно більше сукупних обсягів іноземного капіталу в країну", - каже помічник заступника голови НБУ Андрій Гайдуцький.

Абсолютна більшість коштів (за деякими оцінками – 54%) надсилається трудовими мігрантами через неофіційні джерела – кур'єрів, знайомих і близьких.

Розходження в оцінках обсягів надходження міграційного капіталу обумовлені, зокрема, непрозорістю схем переказування коштів, а також обмеженнями валютного законодавства України, що забороняє громадянам відкривати рахунки за кордоном, говориться в статті.

У середньому заробіток українського трудового мігранта складає 800 дол. на місяць (від 500 дол. на місяць на сільгоспроботах у Польщі до 1,5 тис. дол. на будівельних роботах у Португалії).

Кількість трудових мігрантів з України на сьогодні оцінюється у близько 7 млн. осіб. При цьому офіційний дозвіл на роботу має не більш 500 тис. осіб.

Близько 2 млн. українських мігрантів постійно проживають за кордоном, відвідуючи Україну не більше 1 рази за 3-5 років, основна їхня маса зайнята в сезонних роботах від 4 до 10 місяців.

Трудова міграція з України найбільш зосереджена в Росії (Москва, Підмосков'я, Санкт-Петербург і нафтогазовидобувні райони Тюмені) і країнах ЄС (Португалія, Італія, Іспанія, Греція, Ірландія, Німеччина і т.д.).

Українська правда

На виборах в установчі збори в кінці 1917 року
більшовики на Україні набрали трохи менше 10% (нон
коментс) але виручили  бувший полковник Муравйов, котрий пртивніс більшовизм в Україну на російських багнетах. Тому, знову кажу, не треба ототожнювати більшовизм з українцями. Ця ідеологія Україні і українцям була навязана ззовні. Звідси цілком зрозуміла і виправдана боротьба УПА проти навязананої Укpаїні ззовні ідеології і її носіїв, навіть якщо серед них були і українці.

Українська національна ідея початку XXI століття є
антогоністом комунізму бо добряче на ньому опеклася. А от в Росії така проблема є бo російський комунізм був вірним продовжувачем справи самодержцiв.

не варто ототожнювати більшовизм, який було привнесену в Україну силоміць більшовицькими багнетами у 1918 році з Росії, і український народ, який під час правління більшовиків втратив міліони найактивнішого і найпрацьовитішого люду поміж укр. селянства і тисячі найдостойніших синів з посеред укр. інтелігенції. УПА боролось  проти більшовизму який захапав у свої лапи міліони українських душ і зробив їх заручниками власної політики і гвинтиками а часто-густо і виконавцями власної божевільної політики.

тут було зауваження, що боротьба УПА це лише суто західноукріаїнське явище. З цим важко погодитись, адже мережа ОУН і УПА була розповсюджена і на центральну і на східну Україну. Звичайно, природні умови, в першу чергу відсутність великих лісових масивів що сприяли веденню партизанськоії війни перешкоджали широкому розгортанню боротьби на вищезазначених територіях. Плюс, за роки більшовицького правлінння було винищено репресіями і голодомором найбільш активну і свідому частину українcкої інтелігенції і селянства. Тому база підтримки відчутно звужена. Але свого роду та сама партизанська боротьба тривала на Україні до середини двадцятих років у вигляді десятків партизанських загонів. Це факрично той самий прототип боротьби, з певними відмінностями анархічності, некерованості і спонтанності, що вела УПА на заході України у 40-ві 50-ті роки вже більш організовано в ідеологічнму і функціональному плані..

Видатний єврейський діяч тих часів В. (Зеєв)
Жаботинський — учасник збройної боротьби за єврейську державу в Палестині — після вбивства
московським агентом у Парижі С. Петлюри написав: "Ні Петлюра, ні Винниченко, ні інші видатні члени Українського уряду
ніколи не були погромниками... Це веде нас до
загальної правди, до глибокої правди, до тої правди, що причина погромів знаходиться не в
антисемітизмі окремих осіб, але в антисемітизмі
подій. Умови в Україні були спрямовані проти нас. Цей стан речей виник історично".

Попри цькування з боку фанатично налаштованих
єврейських кіл, він категорично заявив: "Коли я помру, ви можете написати на моїй могилі: "Це
 — людина, яка уклала угоду з Петлюрою". (С. 67)

"а"-кання де треба і не треба.

Та хоча б не характерне для жодної з словянських мов "а".

Всім хто цікавиться питанням і так вже давно-давним відомо, що російська це наймолодша східословянська мова і виникла вона на основі церковнословянської з масою іншомовних запозичень плюс угро-фінська фонетика.

Для Wecher-a про євреїв і бандерівців.

ось яке свідчення знаходимо в секретних документах німецького рейху ([49], стор. 557): «із донесення про подііу СРСР № 187. Берлін, 30 березня 1942 р. Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД. (...) Рух Бандери / ...Сьогодні точно встановлено, що рух Бандери забезпечує фальшивими паспортами не тільки всіх своїх членів, а й також є в р е ї в»...]

наразі хотілося б кілька слів щодо мовної ситуації в рад. союзі. Смішно читати в одній з гілок про те, що ніби-то за рад. союзу укр. мову впроваджували мало не насильно, Бо найбілше видавалось агітаційної мукулатури
українською. тут тиражі цієї самої мукулатури
російською і близько не стояли. А ще викладання української літератури в школі мало значно більш виражений підбір по соціально-класовій спрямованості, а твори дійсно цікаві і важливі
відсовувались на другий план. цього не було в практиці викладання рос. літератури. Це напевне так аби українці часом замість класової ненависті не почали задумуватись, а чого це в
Києві - столиці УРСР україську мову
майже не чути.

те, що Шухевич певний час перебував на території Білорусі, ще не значить що його підрозділ приймав участь у діях проти МИРНОГО населення. принаймні, переш ніж таке стверджувати, треба наводити хоч якісь документальні докази. В іншому випадку все це дуже нагадує радянську агітпропівську лобуду.
те, що він воював проти більшовицьких партизан - лише ознака і доказ того яке ставлення витворили по відношенню до себе більшовики у мешканців зах. України за два роки свого перебуваня там.
до речі, в яких незаангажованих джерелах можна прочитати  про те що Шухевич взагалі приймав участь у боротьбі з більшовицькими партизанами?
бути присутнім на території де вони діяли і приймати участь в боях з ними - це не одне і те ж. Знову ж таки де тут документальні підтвердження?

Vlad_USA:
"Какие праздники, какие герои? Тут правильно сказали, что они герои только в мутной воде и идеи тоже. Идеи украинского национализма, особенно вариант 40-х годов, - это натуральный фашизм и нацизм. А кто ответит за ораганизованный геноцид неукраинского населения в восенный и послевоенный период? Как их можно равнять с настоящими героями ВОВ?"


Важно помнить одно - в течение десятилетий одна из
самых мощных пропагандистских машин в мире лепила
определенный образ. Ясно, что поломать его тяжело. И
тем более тяжело, что УПА действовала практически
только там, где жили ее бойцы, то есть у себя дома.
Вот остальным и приходится формировать мнение
по-наслышке. А откуда наслышка берется.......c пропагандистскх машин СССР.

...........

после войны на территории Западной Украны действовали
банды НКВД, которые под видом УПА террорезировали
местных жителей. Причем террор был настолько велик,
что советы даже не смогли скрывать это. Об этом есть
много документов. Например: доповідь від 15 лютого
1949 р. № 4/00 1345 секретареві ЦК КП(б)У М. Хрущову
«Про факти грубого порушення радянської законності у
діяльності т. зв. спецгрупи МДБ».
Там есть вот такие вот факты:
«У березні 1948 р. спецгрупа, яку очолив аґент МДБ
«Крилатий», двічі відвідувала будинок мешканця с.
Грицин Дубровицького району Рівенської області —
Паламарчука Гордія Сергійовича, 62 років, та, видаючи
себе за бандитів «УПА», жорстоко катувала Паламарчука
Г. С. і його дочок Паламарчук А. Г. і Паламарчук 3.
Г., звинувачуючи їх в тому, що нібито вони видавали
органам МДБ українських людей».
или
«4. В ніч на 23 липня 1948 р. цією ж спец-групою з с.
Підвисоцьке була виведена в ліс громадянка Ріпницька
Ніна Яківна, народжена в 1931 р. (17-річна жінка!). У
лісі Ріпницьку піддали катуванням. Допитуючи
Ріпницьку, учасники спецгрупи тяжко її били,
підвішували догори ногами, вводили в статевий орган
палицю, а потім по черзі зґвалтували. У безпомічному
стані Ріпницьку кинули в лісі, де її знайшов чоловік і
доставив у лікарню, де Ріпницька перебувала довгий час
на лікуванні».

16 травня 1945 г. заступник начальника 1-го відділу
Головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВД
СССР підполковник держбезпеки Константінов писав:
“...имеют место совершенно недопустимые случаи, когда
отдельные бойцы и офицеры органов НКВД и НКГБ, не
разобравшись, применяют репрессии - жгут хаты и
убивают без суда отдельных граждан, которые совершенно
непричастны к бандитам, чем дискредитируют органы НКВД
- НКГБ и органы советской власти”
(ЦГА РФ. Коллекция документов, лист 125).

“...21 октября 1944 г. в село Крывэнькэ Бережанского
р-на Тернопольской области прибыла группа в составе 15
человек для выселения семей активных участников ОУН
-УПА. В селе группа была обстреляна находившейся там
бандой. Потеряв трех человек убитыми, группа
возвратилась в районный центр. Утром 22 октября 1944
г. для ликвидации банды в село из города Черткова
прибыли бойцы войск НКВД в количестве 60 человек во
главе с майором Полянским и представителем УНКВД
младшим лейтенантом Молдовановым. Однако банды в селе
уже не было.

Были расстреляны десять жителей этого села в возрасте
от 60 до 80 лет, сожжено 45 домов со всеми надворными
постройками, домашним имуществом и большим количеством
намолоченного хлеба. В числе расстрелянных - 5 человек
являлись членами семей военнослужащих. Из 45 сожженных
хозяйств 20 являлись хозяйствами
военнослужащих-красноармейцев. Присутствовавшие при
поджоге домов и расстреле мирных граждан начальник РО
НКГБ Беляев, начальник РО НКГБ Костин, районный
военком Кондрашкин не приняли никаких мер к
прекращению провокационных действий майора Полянского
и младшего лейтенанта Молдованова”
(Центральний державний архів громадських об’єднань
України - колишній партійний архів Інституту історії
партії при ЦК КПУ. Фонд 1. Опис 30. Справа 183. Лист
4).
_________________