Розгорнути попередні цитати...

OldBoy, 28 листопада 2021 12:06:29

Турчинофф, 28 листопада 2021 12:04:26

Различные исторические западноевропейские источники говорят, что все было усеяно костьми на огромной территории. Орда если город не сдавался брала его и выжигала весь город. Киев по мнению историков восстановил свое население только к концу 18 века.

із Києвом історія відома.
Данило Галицький підставив. За одними джерелами нахамив послам, за іншими джерелами убив послів, а сам утік. Моголи спалили Київ показово.

а які іще міста Русі спалили?

По сути, все

https://youtu.be/lgb7rkiB4mM

ну от і я ж кажу, по суті нічого

Тартосетто, а ты учавствовал в яростном стройотряде?

Розгорнути попередні цитати...

tartosetto, 28 листопада 2021 12:11:12

OldBoy, 28 листопада 2021 12:08:07

навіщо ти оце вигадуєш?
скрізь де були рюріковичі, там і асоціювали себе із Руссю.

бо Русь це рюріки, а не підкорені ними племена.

азіатські бородани відмовилися від назви русь, яка залишилася галицько-волинському королівству русь. вони самі себе назвали московським княжеством, а потім московським царством

галицько-волинське князівство така ж сама русь як і московське князівство

нічим абсолютно не відрізняється.

на Русь видавався окремий ярлик у хана

бгг, тобто отой узбек-хан і досі визначає для усього світу, де русь а де не русь? не зважаємо на назви держав, пох що русь була на галичині, а на москві була московія — нам головне, що там хан про це думав  

ще раз: спочатку була велика русь. потім під середину 13 ст одне велике утворення розділилося на два: королівство русь (волинь-галичина) і (добре видно «і»?) московське княжество (там де жаби і ерзя)

потім то московське княжество через пару сот років перейменувалося знов таки не у русь, а у московське царство

подобається оцей пафос про "справжню Русь" мається на увазі слов'яни на противагу якимось чуркобєсам мордві та дагам із бурятами 

почніть із самого початку


У РІК 6390 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти рушив він униз [по Дніпру] і, прийшовши, узяв [город] Любеч і посадив мужа свого.
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви обá не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі, яка нині зветься Угорське і де ото нині Ольмин двір. На тій могилі поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлікійського]. А Дірова могила — за святою Ориною.

Де півун ротом Градський, а де русь))

Ну, також докину:

Розгорнути попередні цитати...

garri, 28 листопада 2021 11:48:46

не знаю хто це
лише на фото морда знайома
та пох на того імперця

А Вольфганга нашего уважаешь?

звичайно
як можна не поважати патріарха в італійській дубльонці з сігаретою в зубах і пляшкою коньяка в руках, ще й на крайслері?)))

Тартосетто, а ты учавствовал в яростном стройотряде?

нє, в оргіях не участвую

ще раз: спочатку була велика русь. потім під середину 13 ст одне велике утворення розділилося на два: королівство русь (волинь-галичина) і (добре видно «і»?) московське княжество (там де жаби і ерзя)

Результат на табло


Жабы и эрзя создали империю, которая до сих пор еще не до конца развалилась

Розгорнути попередні цитати...

OldBoy, 28 листопада 2021 12:13:57

tartosetto, 28 листопада 2021 12:11:12

азіатські бородани відмовилися від назви русь, яка залишилася галицько-волинському королівству русь. вони самі себе назвали московським княжеством, а потім московським царством

галицько-волинське князівство така ж сама русь як і московське князівство

нічим абсолютно не відрізняється.

на Русь видавався окремий ярлик у хана

бгг, тобто отой узбек-хан і досі визначає для усього світу, де русь а де не русь? не зважаємо на назви держав, пох що русь була на галичині, а на москві була московія — нам головне, що там хан про це думав  

ще раз: спочатку була велика русь. потім під середину 13 ст одне велике утворення розділилося на два: королівство русь (волинь-галичина) і (добре видно «і»?) московське княжество (там де жаби і ерзя)

та не розділилось воно на два утворення.

воно спочатку розділилось на більше десятка утворень. доїбались до мишей нащадки Рюріка.

а потім ті усі утворення були поглинуті моголами. Поки у могол руки не дійшли до Галичини то там місцевий князьок називав себе то корлем то іще там кимось.  Суть від того ніяк не змінилась.

ось він улус Джучі жовтим кольором, Галичина теж там

те що Галичина на декілька років пізніше за Москву війшла в улус, не дає жодних підстав для висновків про якусь окрему історію на той час

Розгорнути попередні цитати...

tartosetto, 28 листопада 2021 12:20:26

ще раз: спочатку була велика русь. потім під середину 13 ст одне велике утворення розділилося на два: королівство русь (волинь-галичина) і (добре видно «і»?) московське княжество (там де жаби і ерзя)

Результат на табло


Жабы и эрзя создали империю, которая до сиз пор еще не до конца развалилась

жаби, орда і ерзя. виділені таки були потужною силою і могли создати імперію з будь-яких жаб.

Розгорнути попередні цитати...

авжеж, 28 листопада 2021 08:50:02

burlington, 28 листопада 2021 08:47:05

Скільки років пройшло а ви все про Кацапію. Який в п російський рок якщо тоді навіть бітли були заборонені? І тут Градський придумав рок. Pathetic. Hate russians.

Ностальгія по совку.

Покійний запевняв, що це він перший слово "совок" зробив сленгом

"журналюги" - теж його.

Розгорнути попередні цитати...

Турчинофф, 28 листопада 2021 11:52:28

garri, 28 листопада 2021 11:48:46

не знаю хто це
лише на фото морда знайома
та пох на того імперця

А Вольфганга нашего уважаешь?

звичайно
як можна не поважати патріарха в італійській дубльонці з сігаретою в зубах і пляшкою коньяка в руках, ще й на крайслері?)))

Так отой Градський - його друзяка

З 1240-х років галицько-волинські землі потрапляють до того улусу Золотої Орди, що лежить між Дніпром і Дністром. Його володар, беклярбек Курмиши, й був першим безпосереднім правителем славнозвісних князів Романовичів — Данила Галицького та його брата Василька. В руських літописах його називали Куремсою.

«І зустріли його [Данила] татари, і звідти поїхав він до Куремси і побачив, що немає в них добра… Князів і вельмож, що приходять, вони водили навколо куща, [змушували] поклонятися їм, сонцю, і місяцю, і землі, i дияволу, і померлим, [які] в пеклі, отцям їх, і дідам, і матерям»,
— побивався літописець.

Врешті західні та південні руські землі виявилися інтегрованими і податково, і військово до Улусу Джучі.

На завойованих територіях хани негайно призначали баскаків — військових розпорядників, що контролювали оподаткування провінцій. Український історик-тюрколог Олександр Галенко зазначає, що на Західній Русі баскаками насамперед ставали місцеві представники воїнського та боярського станів. Це слово в перекладі з давньої тюркської мови можна перекласти «печатник» — той, хто скріплює печаткою.

Про одного з таких руських баскаків розповідає Іпатіївський літопис. Курило, «печатник» Данила Галицького, дивує не лише тим, що 1241 року командує трьома тисячами війська. Князь особисто йому дозволяє зайняти одне з міст Болохівської землі, що на межі Волині з Поділлям. Доти жодних «печатників» на Русі історичні джерела не згадували.

Ще відвертіше літопис говорить про місцевих монгольських ставлеників 1255 року: «Приїхали татари до Бакоти, і прилучився Милій, [старший города], до них… Коли знову приїхали татари, то він [Милій] учинив обман і оддав її, Бакоту, знову татарам». Також посадник міста Крем’янець Андрій «держався надвоє». Володіючи «батиєвою грамотою», він називав себе і «королевим», і «татарським».

Цікаві свідчення залишив францисканський ченець Джованні Карпіні. 1245 року цей папський легат проїжджав Київ дорогою до Каракорума. Він описав, як підносив там дарунки тисячнику з місцевої знаті, аби «заслужити його милість і підводи» для подальшої дороги. Легат величав його, як і решту монгольських командирів, millenarius — «тисячник».

Податкова та військова системи держави Чингізидів фактично були одним цілим. Військова ж інтегрованість західноруських земель до імперії безсумнівна, бо засвідчена багатьма джерелами.

Той-таки Карпіні розповідає: «З усякої землі їхньої держави із десяти чоловік вони [монголи] посилають [у свої походи] трьох із їх слугами». Далі легат уточнює, як рекрутували до ординського війська мешканців західних і південних руських земель, котрі він проїжджав. Ординці відбирали по синові з кожної родини, якщо та мала трьох, а також — усіх неодружених чоловіків.

Інтеграція відобразилася навіть на екіпіровці галицько-волинських воїнів. Іпатіївський літопис позначає їхнє вбрання як «яриці». Тюркське населення Золотої Орди так називало лати, в оригінальній формі — «ярик». 1252 року австрійські посланці в таборі Данила Галицького дивувалися не лише татарській зброї, але і «ярикам» на його воїнах.

Подібні відомості згодом підтвердив візантійський історик Георгій Пахимер, який писав про могутнього монгольського темника другої половини 13 століття Ногая. Ставка останнього була між Дністром і Прутом, тому візантієць згадує в своїх записах саме мешканців Південно-Західної Русі:

«Роси та різні сусідні з ними народи, пізнають їх [монголів] норови та переймають за звичкою мову та одяг і стають їхніми союзниками»,
— зазначав Пахимер.

Численні джерела дозволяють вибудувати приголомшливу хронологію участі галицько-волинських князів у воєнних кампаніях ординців: 1259–1260, 1261, 1266, 1274, 1277, 1280, 1282, 1283, 1286/1287, 1288, 1293, 1302, 1315, 1332, 1337, 1341. Про ці походи свідчать: Іпатіївський та Густинський літописи, польські хроніки Яна Длугоша, Марціна Бєльського, Познанські аннали й історія єзуїта Георгія Прая.

що там, слава ординських предків рукам спокою не дає? чи навіщо ці простирадла?

ще раз пояснюю: ми з турчем обговорювали 13 вєк. в середині 13 вєка утворилося з одного боку «королівство русь», з іншого — «московське княжество», яке не вважало і ще 400 років не називало себе руссю. що там хто захопив у 14, 15 і так далі сторіччах — не важливо у контексті нашої дискусії

Субэдэй (он же Шойгу)

Субэдэй[1][2] (Субеетай, Субеетай-Баатур[3], Субээтэй[4], Субэтай[5], Субэдай, Субэдай-бахадур, Субудай-Маадыр[6], Субудай, Супатай; 1176 — 1248)[7] — виднейший монгольский полководец, соратник Чингисхана (Тэмуджина).
Был сыном кузнеца Чжарчиудая из племени урянхаев. Пришёл к Тэмуджину по примеру своего старшего брата Джэлмэ, уже находившегося у того на службе. Участвовал во всех основных монгольских походах первой половины XIII века — на северный Китай (Империю Цзинь), меркитов, государство Хорезмшахов. Во время похода на Кавказ и Восточную Европу совместно с Джэбэ руководил монголами в битве на Калке (1223). В 1224 году монголы Джэбэ и Субэдэя двинулись на восток, против волжских булгар. Будучи разбиты, монголы ушли на восток через степи современного Казахстана[прим. 1].

В 1236 году корпус под командованием Субедея (Субудай) совершил новое вторжение в Волжскую Булгарию, в результате которого последняя была покорена и включена в состав Монгольской империи. Субэдэй был фактическим командующим в Западном походе Бату (1236—1242), в ходе которого, в частности, монголы атаковали русские княжества и дошли до Адриатики. В пожилом возрасте вернулся на историческую малую родину. Умер в возрасте 73 лет.







Останнє редагування: 28 листопада 2021 12:47:29 від Турчинофф

Садок Блаженний з 48 домініканськими монахами гине в церкві святого Якова в Сандомирі (Польща) під час другої навали татар, 1260 рік. Монгольські і русинські армії повністю зруйнували місто, вбивши майже всіх жителів. Історія розграбування Садоміра була описана в Галицько-Волинському літописі.

Відомо, що у 1280-х слов’яни воювали й в складі орд чужого для князів улусу. Ногай, Теле-Буга та Алгуй, під проводом яких русичі громили Польщу з Угорщиною, репрезентували сусідній Дунайсько-Дністровський улус. І ці походи не були для слов’ян примусовими.

Географія західнорусько-монгольських походів також переконує, що князі були зацікавлені у походах. Княжі війни з сусідами точилися ще до появи монголів. Тож західноруські правителі використовували своїх монгольських володарів, щоб вирішувати суперечки з давніми конкурентами. Наприклад, Галицько-волинський літопис розкриває мотиви русько-монгольських воєнних виправ. Під 1280 роком його автор занотував:

«[Князь Лев] захотів собі частини в землі Лядській. /…/ Поїхав до Ногая окаянного проклятого. [Просити] допомоги собі в нього на Ляхів».

1277 рік у хроніках теж відзначено спільними монголо-руськими інтересами. Тоді Ногай звернувся через своїх посланців до галицько-волинських князів зі словами: «Завше [ви] мені скаржитеся на Литву. Оце ж вам дав рать. І воєводу з ними Мамишія… І отак пішли князі Русціі на Литву».

Згідно з хронікою Марціна Бєльського, князі Лев та Роман Даниловичі на догоду монголам ошукали оборонців польського замку Сандомир. Сталося це 1260 року. Вони порадили тамтешній знаті благати милості в монгольських вождів із дарами в руках. Щойно сандомирські вельможі вийшли із замку, ворог одразу ж увірвався туди та жорстоко розправився з його оборонцями.

Іпатіївський літопис також не найкращим чином змальовує один із ранніх походів галицько-волинських князів під проводом монголів: «Коли ж Василько їхав за Бурондаєм один по Литовській землі, він, знайшовши десь литву [і] побивши її, привів здобич Бурондаєві». Тобто Василько, догоджаючи монгольському наміснику, приводить йому бранців. Той згодом похвалив князя за вірність.

Очевидні й грабіжницькі мотиви самих «русів». 1277 року князі Мстислав, Володимир і Юрій, йдучи на Литву, радилися: «Якщо ми підемо до Новгородка, то там уже татари пограбували все. Підемо до незайманого місця». Далі Іпатіївський літопис пояснював провал монголо-руської операції 1280-го на польських землях Божою карою для князя Льва, бо той нібито раніше надмірно спустошував володіння сусідів.

З точки зору Яна Длугоша, ще 1262 року русько-татарські виправи на поляків були частими та підступними. Усіх ворогів — русів і монголів — хроніст однаково іменує «поганами». 1325 року Папа Римський оголошує проти них хрестовий похід — на прохання польського короля. Протягом 1330-х років римські понтифіки в переписці з угорським королем Карлом І Робертом зливають докупи західних русів і степових «поган і невірних».

Це можна пояснити тим, що католики звикли вважати русинів монгольськими підданими. Хроніст 14 століття Мацей Стрийковський змалював згуртованість ординців із русами під час облоги Любліна 1337 року: «Замок Люблін облягали і добували його безперестанку штурмами двадцять днів». Тому серед польських публіцистів і донині можна зустріти думку, мовляв король Казимир ІІІ не завойовував Галичину, а звільняв — від Золотої Орди.

що там, слава ординських предків рукам спокою не дає? чи навіщо ці простирадла?

ще раз пояснюю: ми з турчем обговорювали 13 вєк. в середині 13 вєка утворилося з одного боку «королівство русь», з іншого — «московське княжество», яке не вважало і ще 400 років не називало себе руссю. що там хто захопив у 14, 15 і так далі сторіччах — не важливо у контексті нашої дискусії

ти чи то дійсно не розумієш яка була структура у Русі, чи просто не хочеш визнавати що сів у калюжу


князівства не називались Русь, Русь це були всі землі, які підкорені Рюріками і сплачували гроші в центральний общак.

погугли "корпорація Русь"

як бачимо, стосунки у галичан із моголами були 100% ідентичні як і у московитів

а королівства називалися?

а королівства називалися?

просто цікаво яке сакральне значення ти вкладаєш у факт, що Данило взяв у Папи корону і назвав счебе королем, очевидно сподіваючись на допомогу католиків але не отримавши її?

як це вплинуло потім на те, що потім галичани ходили із моголами грабувати тих католиків і рубали їх на кізяк, а католики не бачили різниці між ними та моголами?

Литві теж дали були корону, вони потім від неї самі (!!!) відмовились як від чогось не потрібного

Книга «Сын Хур-Кужугета Сергек с темно-рыжим конем» вышла в Кызыле в 2020 году. Все материалы в ней опубликованы на трех языках: русском, английском и тувинском, также присутствуют ноты и атмосферные иллюстрации. Издание выпущено при поддержке Министерства культуры Республики Тыва и Международного научного центра «Хоомей». Указано, что произведение посвящается «Герою России С.К. Шойгу в честь его 65-летнего юбилея».

  назад к істокам, зов прєдков

Орда порівняно із Руссю це була на крок вища цивілізація, яка інтегрувала багато корисного від підкорених народів, особливо звичайно від Китаю

і безумовно Москва піднялась завдяки Орді.

особливо коли почалась ісламізація в Орді і чингізіди почали тікати знаходячи прихисток у Москві.

є роботи істориків про видатних імперців могольського походження. Там список на цілу книжку тягне, всі кутузови, суворови, юсупови, карамзіни, аракчеєви і так далі

Субэдэй (он же Шойгу)

Субэдэй[1][2] (Субеетай, Субеетай-Баатур[3], Субээтэй[4], Субэтай[5], Субэдай, Субэдай-бахадур, Субудай-Маадыр[6], Субудай, Супатай; 1176 — 1248)[7] — виднейший монгольский полководец, соратник Чингисхана (Тэмуджина).
Был сыном кузнеца Чжарчиудая из племени урянхаев. Пришёл к Тэмуджину по примеру своего старшего брата Джэлмэ, уже находившегося у того на службе. Участвовал во всех основных монгольских походах первой половины XIII века — на северный Китай (Империю Цзинь), меркитов, государство Хорезмшахов. Во время похода на Кавказ и Восточную Европу совместно с Джэбэ руководил монголами в битве на Калке (1223). В 1224 году монголы Джэбэ и Субэдэя двинулись на восток, против волжских булгар. Будучи разбиты, монголы ушли на восток через степи современного Казахстана[прим. 1].

В 1236 году корпус под командованием Субедея (Субудай) совершил новое вторжение в Волжскую Булгарию, в результате которого последняя была покорена и включена в состав Монгольской империи. Субэдэй был фактическим командующим в Западном походе Бату (1236—1242), в ходе которого, в частности, монголы атаковали русские княжества и дошли до Адриатики. В пожилом возрасте вернулся на историческую малую родину. Умер в возрасте 73 лет.

Показати зображення...
Показати зображення...
Показати зображення...

Это какой-то позор...

Розгорнути попередні цитати...

Турчинофф, 28 листопада 2021 12:39:09

Субэдэй (он же Шойгу)

Субэдэй[1][2] (Субеетай, Субеетай-Баатур[3], Субээтэй[4], Субэтай[5], Субэдай, Субэдай-бахадур, Субудай-Маадыр[6], Субудай, Супатай; 1176 — 1248)[7] — виднейший монгольский полководец, соратник Чингисхана (Тэмуджина).
Был сыном кузнеца Чжарчиудая из племени урянхаев. Пришёл к Тэмуджину по примеру своего старшего брата Джэлмэ, уже находившегося у того на службе. Участвовал во всех основных монгольских походах первой половины XIII века — на северный Китай (Империю Цзинь), меркитов, государство Хорезмшахов. Во время похода на Кавказ и Восточную Европу совместно с Джэбэ руководил монголами в битве на Калке (1223). В 1224 году монголы Джэбэ и Субэдэя двинулись на восток, против волжских булгар. Будучи разбиты, монголы ушли на восток через степи современного Казахстана[прим. 1].

В 1236 году корпус под командованием Субедея (Субудай) совершил новое вторжение в Волжскую Булгарию, в результате которого последняя была покорена и включена в состав Монгольской империи. Субэдэй был фактическим командующим в Западном походе Бату (1236—1242), в ходе которого, в частности, монголы атаковали русские княжества и дошли до Адриатики. В пожилом возрасте вернулся на историческую малую родину. Умер в возрасте 73 лет.

Показати зображення...
Показати зображення...
Показати зображення...

Это какой-то позор...

навпаки, позор — то встидатися своїх коренів, своїх предків. а кугужетович чи як його там — навпаки. він пишається, і вся росія із ним

"Украинская музыка и культура русская по сути"
Земля бетоном очередному "хорошему" русскому, который ярко доказывал где же заканчивается русский либерал! pic.twitter.com/wajXDi0YBA

— Пухнастий українобот 🇺🇦⚓️ (@UaArtem) November 28, 2021

Тільки на ФУПі смерть якого-небудь Градського може стати приводом для історичної дискусії про непрості стосунки середньовічних держав центральної та східної Європи та Азії. А Градський... ну, помер і помер, і дідько з ним.

Вы в его исполнении (вместе с Волочковым) "Місяць на небі" слышали? ИМХО, впечатляет.

Побореться за рай може ще:
Кроме того, он поддержал желание Украины "выбирать свой путь" свободно.
Тему войны против Украины, оккупации российскими войсками Крыма и Донбасса композитор РФ старательно обходил, не комментируя происходящее.

Книга «Сын Хур-Кужугета Сергек с темно-рыжим конем» вышла в Кызыле в 2020 году. Все материалы в ней опубликованы на трех языках: русском, английском и тувинском, также присутствуют ноты и атмосферные иллюстрации. Издание выпущено при поддержке Министерства культуры Республики Тыва и Международного научного центра «Хоомей». Указано, что произведение посвящается «Герою России С.К. Шойгу в честь его 65-летнего юбилея».

Не знав, що йому 65 (вже 66) років. На пенсію пора. Здавалося б. Але!
Взагалі вони молодці, ці кремльовські старці. Дають кацапам гарний приклад, як треба працювати навіть в похилому віці. А то щось старі кацапи ниють, що їм пенсійний вік підняли. Хай приклад хуйло-хуйла та Шойгу-богатура їх надихає на трудові подвиги!

Побореться за рай може ще:

Хитрував дід. Типа тримав нейтралітет.

Вы в его исполнении (вместе с Волочковым) "Місяць на небі" слышали? ИМХО, впечатляет.

Та ну нах. А що ти маєш сказати з приводу Галицько-Волинського князівства?

подобається оцей пафос про "справжню Русь" мається на увазі слов'яни на противагу якимось чуркобєсам мордві та дагам із бурятами 

почніть із самого початку


У РІК 6390 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти рушив він униз [по Дніпру] і, прийшовши, узяв [город] Любеч і посадив мужа свого.
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви обá не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі, яка нині зветься Угорське і де ото нині Ольмин двір. На тій могилі поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлікійського]. А Дірова могила — за святою Ориною.

Скажи уєбан польтовський
Нащо ти в гілку про Градського притягнув ці простині ?
Ти ж психічно хворий чуркобєс

Розгорнути попередні цитати...

OldBoy, 28 листопада 2021 12:21:41

подобається оцей пафос про "справжню Русь" мається на увазі слов'яни на противагу якимось чуркобєсам мордві та дагам із бурятами 

почніть із самого початку


У РІК 6390 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти рушив він униз [по Дніпру] і, прийшовши, узяв [город] Любеч і посадив мужа свого.
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви обá не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі, яка нині зветься Угорське і де ото нині Ольмин двір. На тій могилі поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлікійського]. А Дірова могила — за святою Ориною.

Скажи уєбан польтовський
Нащо ти в гілку про Градського притягнув ці простині ?
Ти ж психічно хворий чуркобєс

Розгорнути попередні цитати...

Boxter, 28 листопада 2021 13:50:32

OldBoy, 28 листопада 2021 12:21:41

подобається оцей пафос про "справжню Русь" мається на увазі слов'яни на противагу якимось чуркобєсам мордві та дагам із бурятами 

почніть із самого початку


У РІК 6390 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти рушив він униз [по Дніпру] і, прийшовши, узяв [город] Любеч і посадив мужа свого.
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви обá не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі, яка нині зветься Угорське і де ото нині Ольмин двір. На тій могилі поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлікійського]. А Дірова могила — за святою Ориною.

Скажи уєбан польтовський
Нащо ти в гілку про Градського притягнув ці простині ?
Ти ж психічно хворий чуркобєс

а матюччя в гілці про Градського вас веселить?

Розгорнути попередні цитати...

tartosetto, 28 листопада 2021 13:53:51

Boxter, 28 листопада 2021 13:50:32

Скажи уєбан польтовський
Нащо ти в гілку про Градського притягнув ці простині ?
Ти ж психічно хворий чуркобєс

а матюччя в гілці про Градського вас веселить?

градський пох, я сміюся з рефлексів у вигляді публікації простинєй, як тільки мова хоч трошки заходить за бравих ординських пращурів

Розгорнути попередні цитати...

OldBoy, 28 листопада 2021 12:21:41

подобається оцей пафос про "справжню Русь" мається на увазі слов'яни на противагу якимось чуркобєсам мордві та дагам із бурятами 

почніть із самого початку


У РІК 6390 [882]. Вирушив Олег [у похід], узявши багато своїх воїв — варягів, чудь, словен, мерю, весь, кривичів. І прийшов він до Смоленська з кривичами, і взяв город Смоленськ, і посадив у ньому мужа свого. Звідти рушив він униз [по Дніпру] і, прийшовши, узяв [город] Любеч і посадив мужа свого.
І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви обá не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли [Аскольда] на горі, яка нині зветься Угорське і де ото нині Ольмин двір. На тій могилі поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколи [Мирлікійського]. А Дірова могила — за святою Ориною.

Скажи уєбан польтовський
Нащо ти в гілку про Градського притягнув ці простині ?
Ти ж психічно хворий чуркобєс

притягнув не я, я лише встряв у дискусію
ну а для чого...  смішно мені коли про якусь свою вищість і чистопородність говорять ті, кого багато віків топтали всі кому не лінь

як Тарас Григорович казав

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили