З інтерв'ю Зеленського Аллі Мазур про трансляцію "Слуги народу" в передвиборчій період:
- З точки зору чистоти ведення компанії, чи бачите ви в цьому порушення?
- Нет ... я не считаю, что это агитация.
Як результат, телевізійний контент 1+1 сьогодні, в день агітаційної тиші, з обіду буде заповнений виключно обличчям одного з кандидатів в президенти.
В цій історії мене не дуже хвилює та перевага над іншими претендентами, яку гепотетично отримує Зеленський.
Мене не цікавить наскільки законним є цей хід. Цікавить інше.
Всю виборчу компанію Зеленський позиціонував себе людиною, яка щиро прагне до наведення ладу в країні, насамперед, до бодай елементарної справедливості.
На фоні нашого політичного естеблішменту, який в кожній своїй промові ховає по дві дулі в кишенях, шоумен виглядав хоч і наївним, але переконливо щирим.
І це не могло не підкупати: його прихильники закривають очі на брак досвіду та незграбність політичних висловлювань - головне, що ці слова йдуть від щирого серця.
То що ж виходить? Тільки но "нове обличчя" однією ногою ступило на політичну стежку, як щірість миттєво змінилася на політичну доцільність.
"Я не считаю, что это агитация" - це вирок всьому тому образу, який створювала команда Зе протягом передвиборчої компанії.
Адже, якщо політик не вбачає тут очевидного, то з якого дива він побачить очевідність і в іншому - від проплачених судових рішень до присутності російських військ в Україні?
Спитаєте, чи міг актор щиро відреагувати на питання журналістки? Міг, і без проблем. Достатньо було б погодитися, що дійсно в цьому є елементи агітації, але вони не заборонені законом.
Заявити, що з етичної точки зору, можливо, правильніше було б не використовувати такий ресурс.
Але, мовляв, про яку мораль може йти мова, коли опопненти зухвало не дотримуються закону підкупом виборця, техічними кандидатами, брудними компроматами на конкурентів і т.д?
Тому, цією можливістю слід скористуватися, щоб хоч якось протистояти брудним технологіям опонентів.
Цього було б достатньо, щоб не виглядати копією Луценка під час брифінгу по свиногейту: "журналісти на крок випередели правохоронців".
"То були не сльози, просто щось потрапило в око", писав класик. То була не щирість, а от розчарування буде справді щирим і швидким.
PS
Закон України не передбачає відповідальність за агітацію чи контрагітацію в соціальних мережах протягом дня тиші.
